Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Рух мови: нові мережеві мовні конструкти





Леся Городенко, доктор наук із соціальних комунікацій, доцент Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка

УДК 007 : 304 : 004.9 + 881.161.1 : 004.738.5

 

У статті з’ясовано тенденції виникнення нових мов; досліджено та прокоментовано рухи мови у мережі.

Ключові слова: язык, интернет

 

В статье исследуются тенденции возникновения новых языков; определяются и комментируются движения языка в сети.

Ключевые слова: language, internet

 

The article investigates the trend of new languages; defined and commented upon motion of the language in the network.

Key words: мова, інтернет

 

Мережева комунікація виступає дедалі частіше об’єктом дослідження різними науками. Для кожної галузі визначаються власні пріоритетні студії. Наприклад, для культурології важливим є вивчення розмаїтих явищ у глобальному інформаційному світі для підтримки і стимулювання культурної й просвітницької функції мережевої комунікації, підвищення її ролі у збереженні мовних і культурних цінностей, а також проблем мережевих субкультур. Для лінгвістики і мовознавства мережева комунікація становить особливе комунікаційне середовище чи місце реалізації мови, яке поєднує усний і письмовий варіанти мови з різною жанрово-стилістичною спрямованістю, у результаті чого відбувається становлення і розвиток нової лінгвістичної форми — усно-письмової з домінантою тексту, інтертексту та гіпертексту як засобів спілкування. Об’єктом мовно-лінгвістичних мережевих досліджень часто виступає розвиток мережевого мовного середовища і динаміки виникнення мережевих мов. Актуальність нашої статті визначається потребою осмислити мовні комунікаційні процеси, які супроводжуються виникнення нових мов.

Метою статті є з’ясування чинників формування нових мов у мережевому середовищі. Для цього ми визначаємо такі завдання:

• проаналізувати тенденції виникнення нових мережевих мов;

• дослідити і прокоментувати рухи мови у мережі.

Комунікація як явище має за мету людську діяльність, спрямовану на висловлення думок і відчуттів. Така діяльність безпосередньо пов’язана з вибором мовних засобів та їх використанням у кожній конкретній ситуації. У випадку мережевої комунікації досить складно уявити співрозмовника (якщо індивід не знайомий з ним особисто у реальному житті) і правильно підібрати стиль мовлення для донесення ключової інформації. Оскільки кожен рівень комунікації характеризується власними неписаними лінгвістичними правилами, перед інтернет-користувачем завжди стоїть завдання вибору стилю викладення повідомлення: діловий, науковий, розмовний. Одночасно авторові невідомо (хоча він може уявляти), яка аудиторія буде споживачем інформації: молодь, люди середнього чи старшого віку, чоловіки чи жінки й ін. Ідеологія деяких інтернет-ресурсів передбачає деякі обмеження щодо способів подачі інформації, хоча це зустрічається вкрай рідко і має швидше рекомендаційний характер. Тези про загальну свободу слова, про те, що кожен блогер є справжнім журналістом, котрий не повинен обмежувати себе жодним чином, про вільність отримання і публікації інформації нині стають підґрунтям для нівелювання професійних журналістських постулатів і розвитку мережевої мовної антикультури.

Технології мережевої комунікації є активним середовищем формування та функціонування т. зв. «вигаданих» мов. При цьому видовий рух «мовних конструкторів» науковцями (напр., [6]) застосовується у вузькому та широкому смислах як цілісність «персональних» (вигадані індивідами конструкції і поширені через інтернет) та «фантастичних» (створені письменниками-фантастами для обслуговування міфічних літературних, кінематографічних, ігрових світів) мов. Для фантастичних мов мережева комунікація є вторинним середовищем існування, проте спільноти, об’єднані навколо ідей, напр., Дж. Толкіна, активно послуговуються при віртуальному спілкуванні лексемами ельфів чи огрів. Для того, аби вигадані мови знайшли свою підтримку і розвиток у мережевій комунікації, необхідна доволі велика кількість носіїв таких новоутворень. Лише в такому випадку мовні системи будуть динамічними і можуть навіть відбуватися у реальній комунікації, а фіксації таких змін присвячуватимуться окремі наукові розвідки.

Парадоксом мережевого комунікаційного буття є використання мови. Тоді як сайти офіційних, комерційних та інших організацій, мережевих видань намагаються дотримуватися літературної української мови в авторських текстах, у коментарях до статей, на форумах і чатах побутує мережеве письмо, збагачене новими лексемами; відбувається процес адаптації мовних конструктів з мовним середовищем. При цьому, акценти розставляються у напрямі англійської як найбільш поширеної мови мережі. У деяких дискусіях звучать тези навіть про створення нової світової мови. Звичайно, англійської: «Культурна перевага є неоціненним аспектом американської глобальної сили […] Мова інтернет — англійська, і переважна кількість глобальних комп’ютерних «розмов» — також з Америки і впливає на зміст глобального спілкування», у наслідок чого «наслідування американському шляху розвитку поступово принизить весь світ; це створює благодатні умови для встановлення непрямої консенсуальної американської гегемонії» [1, с. 38]. І далі, з деякою часткою зарозумілості й навіть шовінізму, З. Бжезинський прогнозує: «Геостратегічний успіх […] узаконить роль Америки як першої, єдиної й останньої справді світової наддержави» [1, с. 254]. Отож, мова, як головний соціальний конструкт, розглядається тим важелем тиску, за допомогою якого відбувається мовна глобальна гегемонія окремих народів.

Англійський віртуальний словотвір відзначається прагненням до використання абревіатур із часто застосовуваних конструкцій або через поєднання буквено-символьного ряду для передачі значення речення (наприклад, використання деяких цифр чи літер для позначення слова чи частини слова). В українській практиці традиційним є відкидання закінчень слів зі збереженням кореневої частини слів (наприклад, «прив» замість «привіт»). Крім того, в українському інтернет-середовищі активно послуговуються латинськими літерами, що є невластивим і неприродним для оформлення національних мовних конструкцій, тоді як в англійській інтернет-мові не використовуються символи, що не входять до її складу. Причому такі скорочення та абревіація часто є калькуванням з англійської мови. Наприклад, в українськомовному середовищі досить часто застосовується абревіатура «ІХМО», транслітерована з англійської «ІНМО», що означає: «на мою скромну думку». Серед інших позначок — використання літер та символів, які в реальних умовах функціонування не мають жодного значення, наприклад, компонування буквених та символьних знаків для позначення емоційного стану (смайл).

Динаміка спілкування у мережевій комунікації спрямована до економії мовних та просторово – часових ресурсів, у результаті чого письмова діалогічна форма комунікації на форумах, чатах в інтернеті, у коротких текстових повідомленнях на стільникові телефони характеризується стисненням лексичних та синтаксичних структур. У реальному житті такі мови не мають жодного значення, або мають фрагментарні ознаки.

Анонімність, відсутність візуального контакту, можливість представлення себе як вигаданої особистості, інтерпретація соціальних ідентифікаторів створили передумови для нівелювання усталених традицією норм і правил ведення діалогу. Звичайним явищем вважається написання текстів електронної пошти, твітів у блогосфері чи постів у соціальних мережах без дотримання жодних правил граматики чи пунктуації. А зауваження щодо неправильно написаних слів чи невірних фактів сприймаються як популярність ресурсу, на якому проходить активне коментування. Мережеве мовлення тяжіє до простих конструкцій, необтяжених однорідністю, сурядністю чи підрядністю. Літературний стиль більшості «опусів» складно навіть назвати стилем. Для підтвердження нашої думки про необхідність постійного звернення мережевої спільноти із закликами щодо елементарної поваги споживачів інформації наведемо висловлювання користувача Арбайтена під час дискусії про розробку Кодексу мережевої етики (нецензурні висловлювання ми замінили зірочками): «Загалом, я так розумію, розмовляти матом на форумі — це *** як неетично. Але *** з ним, такі ми неетичні. Тільки у мене виникло таке *** питання: а те, що Наїль Байков простукав мене, — це етично чи ні? Чи все-таки неетично тільки матюкатися, а стукати — це уже *** бізнес і ведення справ? Мені *** як цікаво: стукацтво — це етично, чи все-таки, ***, неетично?» [8]. Далі з автором вступають у дебати групи осіб, одна з яких активно виступає за використання нецензурної лексики без жодних обмежень у всіх формах мережевих ресурсів, інша є абсолютним противником практики застосування брутальної лайки у повсякденному мережевому спілкуванні.

Нехтування мовною культурою властиве, як це не прикро, не тільки на рівні мережевого побутового спілкування у чатах, форумах, міжособистісній комунікації. Провідні і найбільш рейтингові блогери (які гучно називають себе вільними чи громадянськими журналістами) створюють собі імідж завдяки використання брутальної лайки, «опусканню» інтелігенції та ін. (напр., блог Артемія Лебедева, салоганом якого є «Довго. Дорого. О*уєнно!» з аудиторією більше 100 000 відвідувачів на добу).

Крім того, у блогосфері завдяки низькому рівню представлених текстів втрачається власне комунікаційна функція журналістики, яка апріорі «реалізується в будь-якому тексті ЗМІ» [3, с. 68].

Хоча не можна заперечувати чи ставити під сумнів комунікаційні можливості блогу, оскільки «комунікативний аспект тексту виявляє його спроможність до комунікації… Комунікативний аспект тексту є підсумком усієї попередньої роботи над ним і виступає своєрідним висновком, після якого текст готовий до споживання… Основою будь-якого тексту є інтенція (комунікативна мета), мотив і концепт (комунікативний смисл)» [4, с. 96–97]. Можемо констатувати: тексти, представлені у розмаїтих комунікаційних мережевих технологіях, мають спроможність до комунікації, проте мотиви, а тим більше «підсумок попередньої роботи» подеколи викликають сумніви, особливо при використанні комунікаційної технології «копі-паст» («копіювати-вставити»), якою зловживають не тільки блогери, але й більшість провідних українських інтернет-видань.

Найбільш цікавим мовним рухом у мережі є креолізованість тексту — поняття, що повністю трансформувалося у процесі технологічного розвитку гіпертекстових можливостей віртуальної комунікації. В основу самої ідеї ЗМІ покладена ідея діалогу, контакту, взаємодії прямих і зворотних інформаційних зв’язків: «Особливість сучасного етапу розвитку засобів масової інформації полягає в тому, що прогрес в інформаційних електронних технологіях дає змогу цю якість журналістики розвинути до такої міри, що діалог журналіста й читача… може відбуватися в режимі реального часу чи в режимі, наближеному до цього реального часу» [2, с. 80]. Нині найоперативніша інформація з’являється не на телебаченні, а тим більше не в пресі, а саме в інтернеті, який став найшвидшим засобом отримання й обміну інформації. Новина, розміщена в мережі — це вже не просто текст, збагачений заголовками і фотографіями чи інфографікою; це складний комунікаційний процес, що поєднує мультимедійність й інтерактивність.

Для позначення структурних відносин текстів, фактура яких складається з вербальної та невербальної частин, російські науковці Ю. Сорокін і Є. Тарасов запропонували термін «креолізований текст» [5, с. 180].

Інформаційно-комунікаційні та мультимедійні ресурси, інформаційно-пошукові та розважальні портали побудовані на нелінійному складному і багаторівневому тексті — гіпертексті, дискусії про встановлення його філологічного статусу лише починаються. Для сучасного філософа мережевої комунікації У. Еко гіпертекст є не новим феноменом, а продовженням еволюції організації і розуміння звичайного тексту [7].

Текст як семіотично ускладнена структура реалізації мережевої комунікації тяжіє до використання невербальних засобів передачі інформації: зображальних (графічних та інфографічних), аудіальних, мультимедійних та анімаційних елементів, які привертають увагу читача до конкретного матеріалу в межах інтерактивної сторінки. Таким чином, можемо говорити про нову природу мови, — креолізованість як синтез розмаїтих мультимедійних елементів, об’єднаних за допомого тексту. На нашу думку, креолізовані тексти є важливою складовою реклами і промоції журналістських (і всіх інших) мережевих матеріалів.

Висновки. Текстова природа мережевої комунікації проявляється у полікодуванні, креолізованості, мультимедійності та позамовності. Під впливом новітніх ІКТ текст набуває ознак інтерактивності завдяки технологіям гіпертексту та мультимедійності.

Можемо констатувати: питання, пов’язані з мовознавством у мережевій комунікації, розглядаються у кількох напрямах: по-перше, це гіпертекст і текстова природа мережевого спілкування, по – друге, це культура віртуального мовлення, по-третє, це творення нового мовного феномену.

Ми розглядаємо рух мови щодо виникнення мережевих мовних конструктів як модальний прогресивний процес з акцентуванням на кількох аспектах:

• по-перше, формування і розвиток справді нових мов, що базуються на фантастичній міфології;

• по-друге, трансформація мовних лексем з їхньою адаптацією до правил англійської мови;

• по-третє, синтез буквених і символьних елементів для передачі емоційного стану комунікантів;

• по-четверте, вульгаризація культури мовлення (мовна антикультура) через відсутність безпосереднього візуального контакту співрозмовників;

• по-п’яте, креолізованість тексту.



Номер сторінки у виданні: 185

Повернутися до списку новин