Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Технологія виховання «Я» — концепції — основа успіхц в навчанні та становленні особистості учня

Тематика: ПЕДАГОГІКА




Ю. В. Рева, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології
та педагогічних технологій Криворізького державного педагогічного університету
УДК 371.4+159.922.7

 

В роботі розкрита технологія виховання «Я» - концепції як надійна основа впливу на успіх процесу навчання та становлення життєвого шляху особистості учня.

 

Ключові слова: технологія виховання «Я» концепції, процес навчання, особистість учня.

 

Актуальність психологічного забезпечення «Я» - концепції визначається багатьма причинами. Е. Бернс показав великий вплив «Я»»концепції на успіх процесу навчання в школі. Є дослідження, в яких показується вплив «Я»»концепції на успішність життєвого шляху.

Гуманізація школи пропонує по - новому розглянути властивості особистості учнів. Якщо мета традиційного підходу в педагогіці - погодити, підготувати людину під суспільство, то гуманізація школи передбачає ще і погодження людини самої з собою (внутрішня рівновага, стабільність, єдність і т. п.)

Поняття «Я» - концепції має різні визначення і зв'язки з іншими поняттями. «Я»»концепція - це система думок (оціночних суджень, переконань, відчуттів) про себе.

Близькими поняттями з «Я» - концепцією є сором'язливість, упевненість, почуття значущості. Між ними є і деякі відмінності.

На нашу думку «Я» - концепція складається із слідуючих блоків: думка про свої фізичні характеристики, про свою значущість в очах інших, про свої інтелектуальні характеристики, думка про свою емоційну сферу, про характер, про свою вольову сферу, думка про свої потреби.

Думка про себе може мати різні рівні: рівень оціночних суджень, рівень переконань, рівень чуття. Формування «Я» - концепції в різному віці відбувається при домінуванні одного з рівнів.

У моделях особистості гуманістичних психологів у різних варіантах аналізується «Я»»концепція (А. Маслоу, Д. Снігг і А. Комбс, К. Родд жерс та ін.). Існують різні підходи до структури властивостей особистості учнів. Перш за все розглянемо структури адекватної особистості, що розвивається та самоактуалізується.  

Характеристики особистості, яка розвивається, являють собою модель, до якої ми повинні прагнути в процесі навчання і виховання учнів. Характеристики особистості, що самознищується, складають поведінку і ставлення, яке бажано звести до мінімуму, тому що вони перешкоджають навчанню особистості.

А. Маслоу виділяє наступні характеристики особистості, що «самоактуалізується»: міри сприйняття дійсності, яку індивід повинен сприймати спокійно такою, якою вона є; визнання себе, інших і природи; безпосередність; чутливість до проблем; бажання самостійності й відокремлення; незалежність від інших; постійне бажання оцінки своїх дій; співчуття і співпереживання; пошук глибоких, але не багатьох міжособистісних стосунків; повага всіх; моральні якості; доброзичливе почуття гумору; творчий характер.

Д. Снігг та А. Комбс висувають концепцію «адекватної людини» та наділяють її наступними якостями, які є метою самоактуалізації: адекватна людина сприймає себе позитивно; вона визнає інших та вміє жити з ними; не страждає агресивністю; вона відкрита для досвіду; проявляє спонтанність і творчість; здатна діяти незалежно, так як вона розуміє, що її почуття, віра і ставлення є гідами поведінки; проявляють співчуття. К. Роджерс виділяє наступні якості, необхідні учням у цьому світі: оригінальність (аутентичність); чутливе ставлення до подій; емпатію (проникливе розуміння інших); довіра; захоплення; трепетне ставлення. При наявності таких якостей учень, як вважає

К. Роджерс, стає навчаючою істотою, яка змінюється. Досить тісно з «Я»»концепцією пов'язана така якість людини, як сором'язливість. Ф. Зібардо в своїй роботі «Сором'язливість» досить глибоко розбирає витоки цієї проблеми, методи діагностики та допомоги учням.

На його думку, одна із проблем, яка турбує дитину та робить її неуспішною, є сором'язливість. Повна відсутність сором'язливісті також є проблемою, якою займалися різні вчені.

У розділі «Як перемогти сором'язливість» він описує наступні шляхи допомоги самому собі: розберіться у собі, визначте, в чому причина вашої сором'язливості; формуйте самооцінку; розвивайте в собі навички соціальної поведінки.

Цей підхід може використовуватися як самими школярами, так і психологами, педагогами.

К. Бессер - Зігмунд у своїй книзі «Магічні слова» описує силу слів. У зазначеній роботі даються прийоми подолання сором'язливості.

Узагальнюючи наведені концепції, можна відмітити, що всі вони поєднуються навколо «Я»»концепції. Це поняття загальне, яке включає більш окремі. Достатньо тісно з «Я» - концепцією пов'язані різні моделі само розвиваючої та самознищуючої особистості.

В одній концепції американських дослідників саморозвиваюча особистість включає в себе такі характеристики: знання себе, реальна оцінка власних здібностей, схильностей, мотивів і т. д.; самоприйняття (підтверджує сутність, законність, обґрунтованість буття і реальність); самоповага (поважає себе поза залежністю від особливих досягнень чи здобутків); автономія (приймає те, в чому має потребу, від інших, емоційно незалежних).

Людина повинна бути емоційно незалежною від навколишнього світу. У зв'язку з цим виникає запитання, а скільки людина може бути незалежною від близьких людей?

Емоційна незалежність від людей має оптимальний діапазон. Повна незалежність є неможливою. Мама, яка любить свою дитину, емоційно від неї залежить, але така залежність біологічно, психологічно і соціально виправдана. Але коли одна людина одержує від іншої якісь блага та емоційно від неї залежить, то така залежність не може вважатися виправданою. При цьому людина повинна відчувати вдячність.

Така особистість шукає і самотність, і компанії, бажає проводити час наодинці з самим собою та в компанії інших.

Ця якість має також оптимальний діапазон. Є люди, які не можуть знаходитися наодинці, вони залежні від інших людей і не можуть без них обходитися. Такі учні багато роблять для ствердження себе в групі та дуже страждають, якщо група їх нехтує.

З іншого боку, є люди, які в компаніях відчувають свою сором'язливість, скованість, але нічого не можуть із собою вдіяти.

Головною причиною життєвого фіаско є самотність. У школі проблему невдах не пов'язують із самотністю, багато хто взагалі ігнорує цю проблему, а якщо і допускають існування такої, то стверджують, що до них вона немає ніякого відношення. Школа володіє унікальною можливістю позбавити дітей самотності, або значно пом'якшити цей негативний фактор особистого розвитку. Відкритість у спілкуванні, використання адекватних захисних механізмів, бажання виражати почуття і думки просто і прямо, запитувати те, що вони хочуть від інших, залишаючи право сказати «так» чи «ні».

Відкритість у спілкуванні повинна мати оптимальний діапазон. Є речі, які домислюються двома особами, але говорити про них неприпустимо. Це може привести до виникнення проблем. Не завжди можна запитувати про те, що хоче людина.

Є люди, надзвичайно відкриті оточуючому світу. Вони сприймають будь - які впливи, що приходять з усіх сторін. Від цього в них усередині виникає дисбаланс, своєрідна протидія переконань, мотивів, суджень. Це створює незліченні труднощі, внутрішні та зовнішні конфлікти.

Така особистість слухає інших і шукає зворотний зв'язок (реакції) на свою поведінку, використовує зворотний зв'язок для того, щоб учитися і визначати власну поведінку.

Розвивати цю рису в школі можна через застосування різних технологій опитування. Якщо під час відповіді прийняти техніку стимулювання учнів, давати стимулюючі оцінки, в яких спершу будуть указуватися позитивні моменти, а потім шляхи або засоби покращення діяльності, то це буде стимулювати учнів у роботі над собою. Це можливо як при оцінювати усних відповідей, так і при оцінюванні письмових робіт.

Активна спонтанність та самовираження, здатність радіти та отримувати задоволення, включеність у теперішнє вміння отримувати радість - важлива риса особистості людини. Люди, які не вміють це робити, не одержують оптимального задоволення від свого життя. Це може привести до різних негативних наслідків. Людина стає сумною і не може здобути прихильність людей, з нею не хочуть дружити. Особливо негативні наслідки це має у підлітковому, юнацькому, молодому віці, коли іде пошук партнера. Можливі й інші наслідки відсутності цієї риси особистості, навіть летальні наслідки, коли людина розучилася одержувати задоволення від життя і ніщо її вже не приваблює. Прагнення одержати задоволення закладено природою як дуже важлива регулятивна якість людини. Розвивати її до оптимального стану і є метою навчання і виховання людини в житті. При таких умовах уміння стають стійкими стосунками, перетворюються в рису особистості.

Розвивати цю рису бажано в оптимальному діапазоні. Відсутність такої якості є негативом, досить велика її наявність є також небажаною. Це робить людину слабкою, яка залежить від процесу одержання задоволення. Є люди, які постійно знаходяться у пошуку задоволення. Тут можна спостерігати таку картину, коли задоволення одних потреб приводить до виникнення інших, ще більш інтенсивних, і так до того моменту, коли настає перенасичення. Вміння тримати себе в оптимальному діапазоні є дуже важливим життєвим умінням людини.  

Джерела задоволення можуть бути самими різними. Це є обов'язково розваги, компанії тощо. Людина може одержати велике задоволення від своєї роботи, від улюбленого зайняття, хобі, навчитися одержувати задоволення від навчання в школі - це завдання, яке ставилося дуже давно, але так і залишається неповністю розв'язаним. Вибір предметів, диференціація, різні технології опитування і пояснення матеріалу дозволяють деяким педагогам досить успішно розв'язувати цю проблему.

В масовому масштабі вона залишається актуальною. Учні не одержують задоволення від навчання, що приводить до відсутності бажання вчитися, і такі учні навіть залишають школу, не одержавши дев'ятирічної освіти. Навчившись формувати задоволення від занять, можна розв'язати велику кількість проблем у школі.

Саморозвитку не може бути, якщо людина не шукає нових способів стосунків з іншими людьми. Застиглі форми поведінки не завжди адекватні життєвому середовищу, що змінюється.

Саморозвиваюча особистість бачить і приймає всіх такими, якими вони є. Люди повинні поблажливо відноситися не тільки до друзів  та співвітчизників, але й до мешканців будь - якої країни земної кулі, навіть до ворогів, які мають розходження з ними в поглядах, почуттях і вчинках.

Ця якість також вимагає обмежень: це не означає, що необхідно погоджуватися з вчинками, які викликають об'єктивне осудження. Можна приймати особистість, але не погоджуватися з її вчинками.

Особистість дає власний вибір поведінки, виходячи із знання можливих альтернатив та їх наслідків. Зокрема вона може проявляти всі наступні види поведінки, коли необхідно: влада або підкорення - здатність бути твердим чи слідувати за іншими (під дією інших); афіляція чи гнів - здатність давати чи приймати любов, підтримку і виражати чи «володіти» гнівом.

У. Глассер відмічає: «Згідно принципів терапії реальністю, невдачі бувають двох типів, але вони обидва - відсутність любові та занижена самооцінка - настільки взаємопов'язані, що розмежувати їх було б не тільки важко, але й неприродно» [1, с. 5].

На противагу саморозвиваючій особистості в школі може відбуватися становлення і самознищення особистості. Центральна риса самознищуючої особистості - низька чи надумана самооцінка. Вона може включати в себе такі параметри: неправильне самовизначення, явно неправильне тлумачення, не може бачити себе реально; самобичування, постійна самокритика, не дивлячись на досягнення чи особисті характеристики; самообман (дає нереальну оцінку, переоцінку власних здібностей, нахилів, мотивів); залежність (залежить емоцій від інших, уникає бути самим собою); суперечливість (заперечує необхідність у інших та змушує бути «одинаким»).

Результативними рисами такої надуманої самооцінки самознищуючої особистості є: захисна комунікація (відхиляє чи зрікається власних почуттів та зберігає їх у себе, проектує, придушує, заперечує, і т. д.); така особистість не вміє слухати інших чи перекручує значення повідомлення, уникає зворотного зв'язку, віддає перевагу ілюзії; надто сувора, має слабку здатність одержувати задоволення, розважатися, спонтанно самовиражатися; притримується незмінних штампів поведінки і не ризикує змінити способи стосунків з іншими; критикує, принижує інших для того, щоб підтримати власне «Я» шляхом порівняння; має вузький поведінковий репертуар, не реагує чи не може гнучко реагувати, але занадто зумовлена минулим досвідом та щохвилинним тиском «самознищуючої особистості».

Особистість замкнулась на одному виді людської поведінки, такій, як домінування. Зокрема: намагається управляти іншими за допомогою прийомів придушення чи безжалісної ворожості; жадібна до досягнень, прагне до успіху і нездатна сконцентрувати себе.

Таким чином, негативна «Я» - концепція може формуватися як під впливом сім'ї, так і в результаті взаємодії з педагогами і однолітками.

В процесі становлення людини може формуватися конфліктний життєвий стиль. Для визначення конфлікту необхідно визначити, хто стикається, з якими наслідками.

В залежності від об'єктів зіткнення можна виділити внутрішні і зовнішні групи конфліктів. Внутрішні конфлікти протікають всередині психіки людини. Існують різні причини внутрішніх конфліктів.

1. Першим типом конфліктів є зіткнення між «Я» і совістю. Під «Я» розуміється усвідомлююча структура оцінювальних суджень, Переконань. Це набір образів про себе, про своє найближче оточення ( одяг, інтереси, потреби, стилі поведінки і т. п.).

2. Другий тип конфліктів усередині психіки виражається в зіткненні всередині «Я» творчих і руйнівних переконань, або заперечних переконань. Творчі переконання роблять людину сильною, впевненою в собі, що приносить задоволення оточуючим. Творчі переконання інтегрують «Я»»концепцію. Руйнівні переконання роблять людину слабкою, руйнують її саму, психіку, приводять до деінтеграції «Я»»концепції. Дана проблема вивчається в балансових теоріях.

3. Третій тип конфліктів спостерігається між «Я» і несвідомою сферою особистості. Під несвідомою сферою розуміються ті судження, переконання, які були заглиблені в блоки пам'яті, з яких інформація в звичайному стані не вилучається.

Домінуючою цінністю в системі освіти є успіхи в навчанні. Все, що робить школяр ден заднемь, оцінюється через призму успіху вирішування навчальних завдань. У результаті його «Я»» концепція поступово виявляється пронизаною цінностями і стандартами, пов'язаними з навчальними досягненнями. Дослідження показують, що, з одного боку, успіхи в навчанні можуть впливати на самооцінку, а з другого боку - поліпшення «Я» - концепції завдяки підбадьорюю ючим реакціям учителя може привести до підвищення успішності. Таким чином, кореляцію між успішністю і «Я» - концепцією можна, безперечно, вважати встановленим фактом.

Учитель на значущіша фігура для дитини молодшого шкільного віку. Це авторитет, від ставлення якого багато в чому залежить сприйняття дитиною себе та оточуючих. Так як цей вік дуже пластичний, рухливий та податливий, роль особистості тут особливо велика. Невипадково про початкову школу говорять, що клас - обличчя вчителя.

В результаті досліджень установлено, що працюючи над формуванням позитивної «Я» - концепції в  дітей молодшого шкільного віку, необхідно враховувати загальні закономірності розвитку психіки дитини, а саме: еволюційність - тривалість, безперервність і поетапність розвитку механізмів мимовільної психічної регуляції; ієрархічність - розвиток від простого до складного, тобто вищі здібності складаються із простих умінь і навичок; гетерохронність - різночасовість дозрівання та розвитку різних психічних функцій. Тому в розвитку функцій, що формуються пізніше, потрібно опиратися на вже дозрілі механізми і функції. Для цього необхідно: підходити до кожної дитини з «оптимістичною гіпотезою», тобто опиратися на краще в ній, вірити в її можливості; підтримувати в дитині все позитивне, викликати активне прагнення стати кращою; відмовитися від порівняння дитини з іншими дітьми; не протиставляти їх один одному, порівнювати дитину із нею самою, тобто, її нові досягнення порівнюю вати з попередніми. Це орієнтує дитину на досягнення мети, дає відчуття росту своїх можливостей; постійно збагачує особистий досвід участі дітей у різних видах діяльності, в спілкуванні, в пізнанні, тобто неухильно розвиває їх самостійність і творче проявлення; дає кожній дитині можливість відчути радість росту своїх сил, можливостей, досягнень; дає відчути кожній дитині зацікавлене ставлення до неї: радість у випадку успіху, смуток у випадку неправильного вчинку, заклопотаність у випадку невдачі. Це створює дитині відчуття захищеності, впевненості у своїх силах; стимулює та заохочує прояви творчості і самостійності.

У процесі занять, спрямованих на формування позитивної самооцінки, дитині вдається оволодіти наступними вміннями.

1. Умінням зрозуміти і прийняти себе; зрозуміти та прийняти іншого; довільно направляти свою увагу на відчуття, яке вона зазнає; розрізняти і порівнювати емоційні відчуття, визначати їх характер (приємно, неприємно, страшно, дивно і т. д.).

2. Регулювати своє спілкування, здатність встановлювати емоційний контакт. Для цього потрібно вчитися вловлювати та розрізняти

чужі емоційні стани, співпереживати з іншими.

«Я» - концепція тісно пов'язана з самоактуалізацією. Потреба розвитку закладена в кожній живій істоті. За нормального формування живої істоти в ній закладена сила самовдосконалення. У кожну істоту закладена різна за інтенсивністю і обсягом життєва сила. У однієї істоти закладено більше сили, і вона має спокійний, але тривалий час прояву. В інші істоти закладений такий же обсяг, але інтенсивність його виходу більша. Тому ці люди вибирають собі більш інтенсивний спосіб життя, але коротший за часом. Динаміка протікання життєвої енергії закладається як біологічно, так і формується в процесі життя. Одні в процесі життя засвоюють спосіб життя, який приводить до спокійного життя і до оптимального знесення організму. Інші засвоюють спосіб життя, який приводить до згорання як особистісних структур, так і біологічного субстрата.

Самоактуалізація пов'язана з потребою в красі. Організм прагне бути досконалим у рамках закладеної програми і в рамках існуючих умов, які дають можливість реалізуватися цій потребі.

Крім того, самоактуалізація пов'язана з потребою значущості в очах інших. Ця потреба присутня в кожній людині. Проте в школі іноді можна спостерігати пасивність дітей, коли вони нічого не хочуть робити. Це є результатом того, що дитина захищає свою значущість. Вона вибрала стратегію «уникнення невдачі». Робить це вона тому, що на її адресу йдуть негативні оцінки.

Таким чином, «Я» - концепція тісно пов'язана з почуттям значущості, з почуттям власної гідності, з упевненістю в своїх силах. У взаємодії з дитиною необхідно підтримувати її впевненість. Дітям можна говорити так: «Ви повинні намагатися здійснити свою мрію, і це не тільки можливо, це, безсумнівно, реальність; вам потрібно тільки відчути в собі ту силу, яка здатна здійснити це. Вона визначає все життя, організовує його, направляє вас до мети. Потрібно перемагати перешкоди, розвивати силу волі. Це забезпечить успіх у житті.  

Той хто має віру, нехай навіть тільки в самого себе, вже може зустріти всі труднощі і будь - яке  вороже оточення без легкодухості та відчаю. Той, в кого недостатньо віри, не володіє ні тривалістю, ні мужністю.

Діти, як і дорослі, хочуть відчути свою значущість. Нам удається цього досягти різними способами. Ми наводимо себе так, щоб уникнути чи вистояти за втрати свого місця та почуття значущості, яке ми вже завоювали. Це робиться для збереження свого обличчя, перш за все у власних очах.

Позитивна «Я» - концепція, віра в свої сили, почуття власної гідності, почуття значущості - це близькі поняття, які забезпечують успішний життєвий стиль.

Одним із важливих показників «Я» - концепції є внутрішній спокій, баланс переконань про себе. Д-ля створення внутрішнього спокою перш за все необхідне задоволення духовних потреб. Коли духовні потреби задоволені, то в гармонії з ними вступають душевні і тілесні потреби.

 

В работе раскрыта технология воспитания «Я»»концепции как надежное основание влияния на успех процесса обучения и становления жизненного пути личности ученика.

Ключевые слова: технология воспитания «Я» концепции, процесс обучения, личность ученика.

 

The technology of «I»»concept as a dominant influence on study and forming of a pupil's personality is investigated in this article.

Key words: technology of education «I» concepts, process of training, the person of the pupil.



Номер сторінки у виданні: 198
Автор:

Повернутися до списку новин