Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Розвиток рекордингових інституцій у системі масових комунікацій Угорщини: «НUNGAROTON», «PEPITA», «BRAVO», «KREM»

Тематика: АУДІОЗАПИС




Олег Синєокий, кандидат юридичних наук, доцент, докторант Інституту журналістики та соціальних комунікацій Класичного приватного університету (м. Запоріжжя)

УДК 347.78 : 681.854 (091) (439)

 

Вперше в науковій літературі викладено аналіз розвитку рекордингової системи Угорщини. Автором проводиться соціально-комунікаційна характеристика організації угорських рекорд-лейблів. Особливе місце в авторському підході відведено висвітленню особливостей грамзапису рок-музики в Угорщини за часів соціалізму.

Ключові слова: Угорщина, Хунгаротон, Пепіта, рекорд-лейбл, рок-музика

 

Впервые в научной литературе изложены анализ развития рекординговой системы Венгрии. Автором проводится социально-коммуникационная характеристика организации венгерских рекорд-лейблов. Особое место в авторском подходе отведено освещению особенностей грамзаписи рок-музыки в Венгрии во времена социализма.

Ключевые слова: Венгрия, Хунгаротон, Пепита, рекорд-лейбл, рок-музыка

 

For the first time in the scientific literature presented an analysis of the Hungarian recordnig system. The author carried out by social and communication characteristic of the organization of the Hungarian record labels. A special place is given to the author’s approach lighting features recording of rock music in Hungary during the communist era.

Key words: Hungary, Hungaroton, Pepita, Record Label, Rock Music

 

В умовах розвитку засобів соціальної комунікації, одним з яких є інститут рекордингу, постає питання про дослідження причин та умов становлення і розвитку рекордингових фірм в системі інститутів масової комунікації Східної Європи у другій половині XX століття. Звідси вивчення унікального досвіду східно-європейського рекордингу, до якого відносяться рекордингові інституції Угорщини, є актуальною науковою проблемою.

З небагатьох сучасних авторів, в чиїх публікаціях простежується інтерес до вивчення грамзапису в країнах Східної Європи, існують досить фундаментальні дослідження західних лейблів, виконані рядом зарубіжних (англомовних та німецькомовних) авторів. Перш за все таких, як Дж. Бартон, Ф. Броутон, Б. Брюстер, П. Віке, Д. Гесмондхалг, А. Дістер, К. Краб, Л. Кремптон, Дж. Куртіс, K. Негус, Д. Пассман, Д. Різ, П. Форнатейл, M. Хеннессі, Дж. Хопкінс, Н. Хорнбі, Дж. Шепперд, Д. Шугерман та ін.

З робіт, присвячених історії грамзапису популярної музики в Угорщині, можна назвати дослідження, присвячені, в основному, національним особливостям рекордингу рок-музики. Перш за все, це роботи таких угорських дослідників як Anna Szemere «Up From the Underground: The Culture of Rock Music in Postsocialist Hungary (Post-Communist Cultural Studies Series)» і професора Mбria Sбgi. Зокрема, зазначені дослідники розкривають діяльність, дискурс і життя рок-музикантів на тлі зміщення інституційного контексту. До середини 1990-х років соціальні й політичні зміни детермінували переформатування культурної динаміки угорського суспільства, що призвело до повної перебудови андеграунд-сцени.

Усі вивчені матеріали послужили теоретичною і методологічною основою для написання статті, предметом якої є комунікативні особливості становлення й розвитку рекордингової системи Угорщини. Це перше дослідження подібної спрямованості в Україні, його мета полягає у вивченні соціально-комунікативної ролі рекордингових інституцій Угорщини як основних елементів загальної фонографічної структури Східної Європи.

Сучасний угорський звукозапис з’явився в 1951 році, коли на державному рівні було створено «Hungarian Record Company (MHV)», яка стала єдиною в Угорщині звукозаписною компанією-монополістом протягом всього комуністичного періоду. До початку 1950-х років усі угорські приватні підприємства у сфері грамзапису, були націоналізовані. Спочатку компанія називалася «Qualiton». Практично відразу після створення «МНV» стало одним з невеликих звукозаписних підприємств другого рівня, що вступили на шлях конкурентної боротьби з провідними лейблами, які в той час домінували на досить вузькому, але надзвичайно динамічному ринку рекордингової продукції. Ось тому в 1951 році за рішенням Ради народного господарства було створено Угорську фірму грамплатівок.

У 1955 році вперше на «МНV» була записана довгограюча платівка — long-playing microgroove record. Ці диски представляли собою 10- або 12-дюймові грамофонні платівки, що працювали на швидкості 33 оберти за хвилину, з близько розташованими нарізаними канавками і можливістю відтворення до 30 хвилин для однієї 12-дюймової сторони.

У 1962 році на «MHV» було проведено перший стерео-запис [1, 728–729]. У цей період «Qualiton» перетворюється в державну компанію «Magyar Hanglemezgyбrtу Vбllalat» («Угорська звукозаписна компанія»), скорочено «МНV». З середини 1960-х років, через збільшення експорту, основний маркою компанії взамін «Qualiton» став «Нungaroton», однак перша марка також залишилася на ринку для випуску фолк- і набирає ознаки рок-музики [2, 113].

Наприкінці 1960-х років з метою широкого виходу на біт- і рок-сцену «Hungaroton» був змушений шукати компроміси, в тому числі і для мінімізації цензурного впливу. Одним із перших тактичних рішень був випуск великих партій народної та класичної музики.

На початку 1970-х років, відповідно до нової ринкової стратегії, компанія утворила кілька брендів для естрадної, джазової та рок-музики: «Pepita», «Bravу» і «Krйm». Спеціалізація на поп- і рок-музиці була відведена підрозділу лейблу «Нungaroton», який отримав назву «Pepita».

З 1970-х років, з певних причин маркетингової політики, в структурі «МНV» була створена рада музичних лейблів, який грав роль координаційного центру між «Bravу» і «Krйm», а також самої відомої марки «Pepita» [3].

*Початок випуску рок-продукції під лейблом «Пепіта» було покладено в 1970 році виходом довгограючої платівки NEOTONBolond Varos (1970). В цей же час виходять два сингли KEX — Elszallt Egy Hajo A Szelben // Csalad (1970) і ATLANTISHetfej Sarkany // Vegtelennek T n Utak (1970). Але все ж нам вдалося відшукати інформацію, що першим рок-синглом, випущеним під маркою «Pepita», був ILLESA Lany Es A Csavargo (1969).

Потрібно наголосити, що в 1973 році під маркою «Пепіти» був випущений студійний альбом Omega 5, який остаточно закріпив фірмовий стиль гурту ОMEGA.

До середини 1970-х років значно збільшився експорт грамплатівок в інші соціалістичні країни. Взагалі ж, вже до середини 1970-х років альбоми OMEGA регулярно розходилися в континентальній Європі 50-70-тисячними накладами і стабільно потрапляли в чарти.

У кінці 1970-х — початку 1980-х років поряд з рок-музикою, окрему увагу було приділено випуску поп-музики. Разом із тим, приблизно в цей же час паралельно були випущені відмінні рок-альбоми: V’MOTO-ROCK — II. (1980), DINAMIT — Dinamit (1980) — альбом випущений в двох версіях, SKORPIO Uj Skorpio (1980), EDDA M VEKEdda M vek 1 (1980), KORALKoral (1980).

Окрім видання національної музичної продукції, «Pepita» з початку 1970-х років видає за ліцензією західні релізи. Так, зокрема в 1972 році було випущено два сингли GRAND FUNK RAILROAD — People Let’s Stop The War (1972) та DEEP PURPLE — Never Before // When A Blind Man Cries (1972).  

У кінці 1970-х — початку 1980-х років під сублейблом «Pepita» були випущені і довгограючі ліцензійні платівки провідних світових диско-, поп- і рок-музикантів. Отже, на 1970–80-ті роки припав справжній розквіт індустрії угорського грамзапису.

Під маркою «Qualiton» ж в 1970-ті роки випускалися записи класичної, циганської і оперної музики, яка активно експортувалася в усьому світі.

Багато платівок угорських груп та окремих артистів, випущені в цей період «МНV», отримали «золотий» і «платиновий» статус, всього ж компанія виробила за цей час близько сотні тисяч звукозаписів. Через високі технологічні та артистичні стандарти і відносно низькі ціни на угорську фонографічну продукцію, грамплатівки, випущені в Угорщині в 1980-ті роки, зазлали більшого поширення на світовому ринку грамзапису, ніж диски лейблів інших соціалістичних країн. Особливо успішно продавалися платівки із записом поп-музики, але основний прибуток в іноземній валюті приносив все ж експорт класичної музики.

На початку 1980-х років було утворено новий лейбл «Start», яким маркували записи популярних у той час колективів стилю хеві-метал, пост-панку, електронного року, тобто «нову хвилю» рок-виконання. У компанії була традиція нагороджувати особливо відзначилися артистів «золотим диском» за проданий тираж у кількості 100 000 примірників. Крім того, найбільш значні і популярні виконавці отримували в нагороду особливу марку «Favorit», в числі яких були OMEGA, SKORPIO, V’MOTO-ROCK та інші. Незабаром «Нungaroton» взялися за виробництво компакт-дисків, і першим в їх числі опинився збірний альбом Platina (1988) все тієї ж групи OMEGA. До речі, у ФРН ОMEGA в 1970-80-ті роки видавалася незалежним лейблом «Bellaphon Records».

Під торговою маркою «Favorit» видавалися EDDA, BIKINI, SYRIUS та інші угорські рок-музиканти. У лейбла «Pepita» було різним оформлення «яблука» і його колір, в основному трьох основних видів). Під маркою «Bravo» — видавалася HUNGARIA, під маркою «Start» — P.BOX, STROMBOLI та ін.

На деяких дисках (зокрема, на «живій» платівці OMEGA — Live Kisstadion 1979 року) фірма-виробник не вказана взагалі.

Перелік записів, рекомендованих Угорської фірмою грамплатівок, забезпечував пріоритет поширенню кращих творів видатних діячів угорського мистецтва і музики.

Важливу частину продукції угорської фірми грамплатівок складають записи популярної в колі молоді легкої музики, в яку входили найрізноманітніші музичні стилі від рок- і поп-музики до кантрі і джаз-року. Щорічно під маркою «Пепіта» виготовлялося понад 30 альбомів. Розміри попиту можна ілюструвати тим, що приз «Золотий диск» в Угорщині вручався виконавцям популярної музики вже тільки в тому випадку, якщо їх платівка досягала у продажу тиражу в 100 тисяч примірників. Грам-платівки з фірмовим знаком «Пепіта» завоювали популярність не тільки в Угорщині, але і в Радянському Союзі, а також в багатьох інших країнах.

У кінці 1970-х років стало очевидним, що успіхи фірми всередині країни і за кордоном, досягнуті в першу чергу завдяки високому художньому рівню платівок, все більше і більше залежать від надійності матеріально-технічної бази. Керівництву підприємства стало зрозумілим, що перш за все необхідно швидкими темпами розвивати техніку звукозапису, розширювати виробничі потужності і одночасно створити по-справжньому сучасну систему господарювання.

У 1981 році фірма випустила більше дев’яти мільйонів платівок, серед яких приблизно 40 записів народної музики, літературних творів та грамплатівок. До 1983 року кількість виготовлених та експортованих грамплатівок і компакт-касет досягла 15 мільйонів примірників на рік.

Виконання цього плану йшло в надзвичайно складних умовах. Ситуація погіршувалась ще й великою швидкістю поширення цифрової техніки звукозапису, вимагала у вельми короткий термін поновлення майже всього звукозаписного обладнання.

У 1983 році «Хунгаротон», як і інші фірми грамзапису, потрапив у дуже скрутне становище. Проте труднощі вдалося подолати: незважаючи на деяке зменшення доходів, розпочаті роботи з реконструкції тривали. Більшість трудящих надало велику підтримку керівництву під час прийняття важких рішень, разом з ним взяло на себе весь ризик введення нової системи господарювання.

Успішно розвивався на підприємстві рух раціоналізаторів, завдяки чому було знайдено нові методи більш повного і ефективного використання звукозаписної техніки та виробничих потужностей.

«Хунгаротон» після серйозного спаду в 1983 році зумів знову твердо встати на ноги. У 1984 році його оборот всередині країни збільшився на 9,3%, у тому числі на 16,7% збільшився продаж платівок з записами класичної музики і літературних творів. На 11,6% перевиконало підприємство свій експортний план, багато в чому завдяки тому, що «Хунгаротони» в першому кварталі 1984 року — тобто менш ніж через рік після великих фірм грамплатівок — зумів поставити на світовий ринок свої компакт-диски [4, 34–35].  

Отже, до самого кінця 1980-х років фірма, суттєво змінивши організаційну структуру, вже повноцінно випускала компакт-диски з щорічним тиражем 6,5 млн штук.

У 1983 році в ленінградських магазинах грамплатівок вільно продавався непоганий збірник, складений з угорських поп- і рок-виконавців — Top 11 (1982), на якому були представлені композиції гуртів HUNGARIA, V’MOTO ROCK, SKORPIO, NEOTON FAMILIA, KORAL, KFT, а також таких сольних виконавців, як Katona Klari, Kovacs Kati, Sz cs Judith.

Залишається не зовсім зрозумілим, як лібералізація угорського ринку в 1988 році [5], та ще при таких тиражах призвела компанію практично до банкрутства.

У першу чергу цьому сприяло проникнення великої кількості «західних» артистів і впровадження нових звукозаписних компаній, що створювало величезну конкуренцію, через що компанія виявилася нездатною розрахуватися за банківськими позиками для розширення виробничих потужностей і будівництва нових заводів.

Стрімке проникнення угорської продукції на світовий ринок було зупинено у 1988 році. У цей час на ринки Угорщини та інших соціалістичних країн стали широко надходити платівки відомих музикантів, як фірмові, так і випущені за ліцензією західних фірм грамзапису своїми виробниками. З цієї причини ексклюзивність дисків «МНV» втрачалася.

У результаті до початку 1990-х років продажі дисків «Hungaroton» різко скоротилися. Такі тенденції додатково посилювалися також і тим, що необхідно було виплачувати банківські кредити, отримані для будівництва нового звукозаписного заводу. Так компанія «Hungaroton Record Company » мало не зруйнувалася під дією вказаних чинників.

Незважаючи на втрату оригінального імені, компанія «Нungaroton» продовжила випуск продукції, використовуючи старий торговий знак, але в інших якостях: у 1992 році було утворено бренд «Нungaroton-Gong» — для легкої музики, а в 1993 році — ще одну брендову назву «Нungaroton-Classic » — для класичної та фолк-музики, випуску музичної літератури, дитячих казок та деяких інших жанрів, що контролювалися кількома незалежними фірмами.

У результаті з 1990 року (в деяких джерелах неточно вказана дата — 1991 рік) виникли студії «Hungaroton-Mega», «Hungaroton-Vivat», «Hungaroton-Mambo», «Hungaroton-Stone», «Hungaroton-Profil», «Hungaroton-Gong», що діяли на правах сублейблов.

Так, наприклад, під маркою сублейбла «Vivбt» у 1990 році випущено один з перших компакт-дисків ILLESAdd A Kezed (оригінал записано у 1972 році).

І все ж майбутнє компанії залишалося невідомим до 1995 року, коли «Нungaroton» опинився у величезній фінансовій заборгованості. Для вирішення цієї конфліктної ситуації група угорських інвесторів очолила «Hungaroton» [1, 728–729], в результаті основний угорський завод з випуску рекордингової продукції «Dorogi Hanglemezgyar» в 1995 році був приватизований, а потім у квітні 1995 року зовсім ліквідований як юридична особа [6].

На щастя, уряд Угорщини попіклувався про архів компанії, який являє собою величезну культурну спадщину країни. Утім, на цей раз власники фірми зіткнулися з не менш глобальними проблемами музичного піратства і незаконного поширення музики через Інтернет.

У 1998 році компанії «Нungaroton-Gong» і «Нungaroton-Classic» були об’єднані, і виключно вся продукція стала виходити під маркою «Нungaroton Records», поклавши, таким чином, кінець багаторічній плутанині. З тих пір фірма випускає близько 150 нових продуктів на рік, серед яких 80 найменувань складає класична музика, 50 — поп-музика і 20 — література, дитячі казки та інші жанри. Варто зазначити, що дві третини музичного каталогу минулих років були перевидані на компакт-дисках у ремастірованому вигляді, також налагодився випуск СD і DVD. У короткостроковій перспективі компанія «Нungaroton» планує представити послугу «скачування з Інтернету» за певну плату.

Лейбл «Нungaroton» являє собою один з рідкісних прикладів серед країн колишнього соцтабору, який зміг встояти завдяки грамотній реорганізації, зміцнити і знову завоювати новий музичний ринок Угорщини, при цьому значна частина цієї компанії продовжує належати державі [7, 411].

Отже, виділяючи спільне і особливе в побудові структури звукозаписної індустрії в CРCР і Угорщині в епоху соціалізму, ми бачимо, що організація рекордингової діяльності в цих країнах була найбільш подібною, на відміну від інших країн соціалістичної співдружності. Так, один рекординговий лейбл, але з розгалуженою виробничою інфраструктурою, до якої входили різні торгові марки і заводи з випуску грамплатівок, фактично, що діяли в статусі сублейблов, був у СРСР — «Мелодія» (Апрелівський завод грамплатівок, Московський дослідний завод «Грамзапис», Ленінградський, Ризький, Бакинський, Тбіліський і Ташкентський заводи грамплатівок) і в Угорщині — лейбл «Magyar HanglemezgyartoVallalat — Нungaroton», а також торгові марки (сублейбли) «Pepita», «Start», «Bravo», «Favorit», «Krйm», «Qualiton», «Vivat», «Mega (Hungary)».  

Таким чином, на підставі викладеного матеріалу можна зробити висновок, що в інформаційно-закритій ідеологічній системі, якою була світова прокомуністична співдружність, виник і отримав самобутній розвиток феномен соціалістичного рекордингу, у зміст якого були вплетені особливі компоненти, суттєво відрізняли це явище від західної рекорд-індустрії зі своїми соціальними парадоксами.

Дослідження підтвердило гіпотезу про те, що в другій половині ХХ сторіччя сформувалося таке самобутнє мультикультурне і досить цілісне явище, як соціалістична школа грамзапису популярної музики. Цей феномен має неоднорідну багаторівневу структуру і міжінституційні зв’язки [8].

Подальші дослідницькі перспективи вбачаємо у вивченні особливостей грамзапису інших посткомуністичних країн як засобу соціальної комунікації, а також в докладному розгляді новітніх тенденцій, що відбуваються у рекординговій та філофонічній сферах Східної Європи, до якої безумовно належить й Україна.



Номер сторінки у виданні: 203

Повернутися до списку новин