Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Соціальні мережі зменшують прірву між офіційними особами та пересічними громадянами





Катерина Покровська (Цвєткова), аспірантка кафедри суспільно-політичних наук,

глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 303.725.37

 

Стрімкий розвиток та наростаюча популярність соціальних мереж серед політиків у світі також активно входить і в життя українських офіційних осіб та представництв. На думку політтехнологів соціальні мережі в руках чиновників стали інструментом, який дозволяє напряму без посередників спілкуватися з громадянами. Роль Інтернету дуже важлива і робота з соціальними мережами повинна бути розумною та продуманою.

Соціальні мережі — twitter та facebook зараз отримали назву — «цифрова дипломатія». Хілларі Клінтон одного разу охарактеризувала «цифрову дипломатію» як «розумну силу», підкреслюючи тим самим її відмінність від традиційних дипломатичних термінів «жорстка сила» (тобто військова) і «м'яка сила» (тобто пропагандистсько-гуманітарна). Також новий інструментарій називають мистецтвом держуправління в XXI столітті. В експертних колах і ЗМІ зустрічаються й інші визначення: «твіттер-дипломатія», «електронна дипломатія», «онлайн-дипломатія».

Ключові слова: політика, політики, Інтернет, соціальні мережі, twitter, facebook, «цифрова дипломатія», громадяни, вибори, виборці


Стремительное развитие и нарастающая популярность социальных сетей среди политиков в мире так же активно входит и в жизни украинских официальных лиц и представительств. По мнению политтехнологов социальные сети в руках чиновников превратились в инструмент, позволяющий напрямую без посредников общаться с гражданами. Роль Интернета очень важна и работа с социальными сетями должна быть разумной и продуманной.

 

Социальные сети — twitter и facebook сейчас получили название — «цифровая дипломатия». Хиллари Клинтон однажды охарактеризовала «цифровую дипломатию» как «умную силу», подчеркивая этим ее отличие от традиционных дипломатических терминов «жесткая сила» (т.е. военная) и «мягкая сила» (т.е. пропагандистско-гуманитарная). Так же новый инструментарий называют — искусством госуправления в XXI веке. В экспертных кругах и СМИ встречаются и другие определения: «твиттердипломатия», «электронная дипломатия», «онлайн-дипломатия».

Ключевые слова: политика, политики, Интернет, социальные сети, twitter, facebook, «цифровая дипломатия», граждани, выборы, избиратели

 

The rapid development and growing popularity of social networking among policy makers in the world is active in the life of Ukrainian officials and representatives. According to political strategists social networks in the hands of officials have become a tool, lets you to communicate with citizens. Role of the Internet is very important and work with social networks must be reasonable and well thought-out.

Social networks — twitter and facebook now called — «digital diplomacy». Hillary Clinton once described the «digital diplomacy» as «smart power», thus emphasizing its difference from traditional diplomatic terms «hard power» (military) and «soft power» (advocacy and humanitarian). A new tool also called — the art of public administration in the XXI century. Experts and the media give other definitions: «Twitter-diplomacy», «e-diplomacy», «online diplomacy».

Key words: politics, the Internet, social networks, twitter, facebook, «digital diplomacy», the citizens, the election, the voters

 

Роль та вплив соціальних мереж (twitter, facebook) у світі вже вийшов за межі пересічних користувачів. Першим, хто активно почав використовувати соціальні мережі в політиці був Барак Обама. Та на думку політологів, одним з найпомітніших нововведень у зовнішній політиці США під час першого президентського терміну Барака Обами стала поява так званої цифровий дипломатії.

Саме Інтернету та використання блогів зобов'язаний своїм президентством Барак Обама. У період своєї кампанії він працював з такими популярними механізмами комунікації, як акаунти в соціальних мережах і мікроблогах. Сторінки Обами з'явилися на MySpace, Facebook, Twitter, на фотосервіс Flickr. Команда Обами відкрила власний канал на YouTube, де викладалися музичні проморолики, що зібрали по кілька мільйонів переглядів. Також веде twitter Шварценеггер Арнольд, Альберт Гор, Джон Маккейн, Девід Кемерон.

Наприклад, коли Хілларі Клінтон очолила Держдепартамент, у неї була лише одна офіційна сторінка в мережі. Джону Керрі ж дісталося міністерство з більш ніж 200 акаунтами в твіттері, більш ніж 300 сторінками у фейсбуці, а також з віртуальними представництвами в YouTube, Tumblr і Flickr — і все це на 11 мовах. Координується ця система 150 співробітниками Держдепу у Вашингтоні і 900 фахівцями закордонних установ. На численні акаунти і блоги Держдепу підписано майже 20 млн осіб. Сьогодні всі американські посли перед відправкою у нову країну проходять інструктаж по роботі в соціальних мережах.

У минулому році французьке агентство AFP опублікувало перший у світі рейтинг ефективності держав у сфері «цифровий дипломатії». Враховувалися активність перших осіб держави і дипломатичних відомств в соцмережах, кількість передплатників на їх акаунти і цитованість. На першому місці (серед 151 учасника) передбачувано опинилися США. Нині у першу десятку також входять Туреччина, Єгипет, Саудівська Аравія, Венесуела, Мексика, Індія, Великобританія, Колумбія і Японія.

Дипломати по-різному оцінюють ефективність нового інструменту.

У Росії Дмитро Медведєв, став першим політиком Росії, який протягом 5 років є активним користувачем соціальних мереж. Він є першим президентом Росії, що почав спілкуватися з народом через відеоблог, який спочатку по суті блогером не був, так як блог мав на увазі полеміку читача з автором, а на блозі Медведєва не було можливості залишати ні відеовідповіді, ні текстові коментарі. Пізніше, після створення окремого сайту blog.kremlin.ru можливість додавати коментарі була створена, але коментарі перед розміщенням у блог проходять премодерацію.

Дмитро Медведєв зареєстрований у Твіттер, має свій особистий блог. У Живому Журналі існує спільнота «Блог Дмитра Медведєва», що представляє собою трансляційний акаунт з офіційного відеоблогу Президента, при цьому користувачі ЖЖ мають можливість обговорити відео і текстові звернення Медведєва. Медведєв завів відеоблог у жовтні 2008 року. Коментарі в ньому президент дозволив залишати у січні 2009 року, причому вони модеруються відповідно дуже жорстких правил. До коментарів у ЖЖ ці правила також застосовуються.

 Крім блогу і урядового сайту kremlin.ru, у Медведєва три сайти: medvedev-da.ru, da-medvedev.ru і сайт кандидата в президенти medvedev2008.ru. Домен для останнього був зареєстрований ще в 2005 році, також у нього є персональний сайт (medvedev.kremlin.ru).

Це дуже впливає на нове покоління виборців, які бачать в президентові людину, яка цікавиться і активно бере участь у сучасному соціальному житті людей, а саме молодих людей. Медведєв вважає, що потрібно «створювати умови для змістовного насичення і технологічного вдосконалення Рунета, щоб він не відставав від зарубіжних аналогів».

Те, що Медведєв користується соціальними мережами, є своєрідною технологію, задача якої наблизити людей до себе, та й самому стати ближче до них. Подібний формат спілкування з громадянами використовують багато високопоставлених світових політиків, в тому числі глава Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу і канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Але в Росії свої закони, зараз Twitter — співпрацює з Кремлем і здійснює цензуру неприємної для російського режиму інформації.

Таке рішення багато хто тоді називав соціальним самогубством Twitter. Однак у путінської вертикалі влади є і рішучість, і ресурси, щоб спробувати компромісні виключення Twitter зробити нормою в Росії. Режим цілеспрямовано обмежує свободу вираження і все більш масштабно вводить цензуру — в тому числі і в Інтернеті. (У «чорному списку» головної установи цензури Роскомнадзора більше 600 інтернет-сайтів). Twitter поступився Володимиру Путіну і здійснює цензуру змісту в Росії.

Адміністрація сайту мікроблогів з початку березня «активно співпрацює» з російським контролером інформації та за запитом вже знищила аккаунт одного користувача і обмежила доступ до п'яти «інформаційним матеріалам», пише призначена для зарубіжної аудиторії газета. Тепер Twitter  ідентифікує користувачів у Росії по їх IP-адресами і забороняє їм доступ до інформації, яка включена в «чорний список» російських цензорів.

Масовість цензури в Росії, можливо, найкраще характеризують окремі промахи, коли в категорію шкідливої інформації потрапляють навіть офіційні заяви самого Кремля. Наприклад, у категорію екстремістських матеріалів було включено опубліковане у серпні 2011 року на сайті Кремля привітання тодішнього президента Дмитра Медведєва військовому підрозділу, повідомляє РІА Новини.

Сучасні Інтернет-технології стали невід’ємною частиною політичного життя. Активне використання блогів може принести політику як перемогу на виборах, так і тюремне ув'язнення.

Революції, що відбулися на Близькому Сходу 2011 року стали яскравим прикладом значущості соцмереж та блогів для політичного життя держави. За допомогою Facebook і Twitter учасники протестів в Єгипті та Тунісі активно обмінювалися інформацією, призначали місця проведення акцій. Влада усвідомила важливість цих механізмів комунікації, навіть на якийсь час заблокувала їх, але було вже пізно.

Наслідки використання блогів і соціальних мереж політиками призвели до того, що в деяких державах на їх використання накладається вето. Наприклад, у Нідерландах державні радники заборонили політикам писати на Twitter під час важливих засідань. У Англії також заборонений.

Глобальний сайт мікроблогів як і раніше залишається найефективнішою соціальною мережею для спілкування. Саме тому Twitter такий небезпечний для тих, хто хоче контролювати інформацію — будь то заклопотана своїм іміджем персона, корпорація або уряд. Китай Twitter просто блокує (правда, багато китайців все одно примудряються використовувати його), і влади інших країн час від часу намагаються це робити — в Єгипті, Ірані. Twitter.com повідомив, що надалі в окремих країнах будуть блокуватися окремі записи, якщо з цих країн будуть отримані юридично обґрунтовані запити зробити це.

Україна, на думку політтехнолога С. Гайдая, країна, в якій кількість користувачів Інтернету зростає в геометричній прогресії. Від елітарної іграшки він перетворюється на засіб першої необхідності.

Що стосується саме соціальних мереж, то вони вже давно перетворилися зі засобу спілкування в засіб інформаційно-новинний. Наприклад, основною опцією в «Фейсбук» є стрічка новин, формувати яку може кожен. І в ролі інформаційного носія соціальна мережа може по-своєму допомагати під час передвиборної кампанії.

Артем Біденко, президент Асоціації зовнішньої реклами:

«Потрібно розуміти, що соціальні мережі — це комунікаційна середу, а не рекламний носій. Як комунікаційна середу, вони вимагають певної уваги, часу на розкрутку тих чи інших брендів і меседжів». Експерт сподівається, що до виборів у п'ятнадцятому році, прийде усвідомлення, що соціальні мережі — комунікаційний ресурс, а не рекламний. Якщо це трапиться, то тоді вони істотно зможуть впливати на вибори в Україні.

Політтехнолог Тарас Березовець вважає, що політик повинен працювати з усіма можливими соціальними медіа, які використовуються в Україні.

Максим Саваневський, консультант з Інтернет-комунікацій говорить про те, що існує міф про те, що політик обов'язково повинен мати свій блог. Звичайно, на Заході чимало політиків ведуть свої блоги, але їх частка не надто висока. Люди, які є реальними блогерами (часто і багато пишуть, активно коментують), проводять у блозі мінімум 1–2 години на день. Але не всі політики можуть це собі дозволити. Тому замість політика його блог може вести хтось із помічників. Саме таким шляхом пішли наші політики. Але рано чи пізно люди про це дізнаються. І якщо їх довго вводили в оману, намагаючись видати штабіста за реального політика, то негатив від цієї новини перевищить всі плюси, які політик мав від наявності блогу.

В Україні активно веде свою сторінку в фейсбуці Анаталій Гриценко, Дмитро Корчинський, Александр Турчинов, Михайло Бродський, Олег Ляшко — ці сторінки є живими бо політики їх ведуть кожного дня самостійно. Є сторінки, якими займаються прес-служби політиків.

Українські політики потроху адаптуються в Інтернет просторі. Доказом того, що Україна бере приклад з розвинутих країн, це заява прем'єр-міністр Микола Азаров в березні цього року (2013), який зобов'язав міністрів створити сторінки в соціальних мережах і спілкуватися з журналістами. За словами Азарова, на засіданні за участю прес-служб міністерств прийнято рішення про створення графіка спілкування глав міністерств з представникам ЗМІ. Азаров також рекомендував міністрам завести свої сторінки в соціальних мережах, зокрема в Facebook, для того, щоб відповідати на запитання користувачів.

Олеся Оробец зазначила, що хто сьогодні нехтує Інтернетом, той завтра випаде з публічного простору і дуже сильно звузить свій вплив суспільстві. Наприклад в Росії розуміють, що з кожним роком все більше росіян «живуть» в Інтернеті. Нове покоління підростає, які вже без Інтернету не бачать свого життя. Чому хтось з політиків заводять блоги, а хось ні? Це звісно стосується світогляду, способу життя, політичного стилю, але все навкруги розвивається і ті хто роблять наше життя повинні йди в ногу з часом.

Щоб сторінка в фейсбуці, чи повідомленя в твитері, чи блог працювали недосить тільки його створити, треба розуміти навіщо він і що з ним робити. Заводячи сторінку на фейсбуці політик повинен бути готовий до діалогу, критиці та обговорення іноді не приємних тем. Якщо ні — то сторінка в соціальній мережі буде не платформою для спілкування, а одностороннім каналом пропаганди, який працює в холосту.



Номер сторінки у виданні: 220

Повернутися до списку новин