Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Теукри — біблійні «народи моря





                Валерій Бебик, доктор політичних наук, професор, проректор Університету «Україна»,

голова Всеукраїнської асоціації політичних наук, головний редактор журналу

УДК 316.32

 

У статті автор досліджує походження, історію та світогляд біблійних «народів моря», спираючись на Святе Письмо, римські, єгипетські, єврейські та інші джерела; аналізує взаємозв'язки між культурами цих народів та праукраїнською мовою й культурою.

Ключові слова: біблійні народи моря, теукри,

предки українців.

 

В статье автор исследует происхождение, историю и мировоззрение библейных «народов моря», основываясь на Святом Письме, римские, египетские и еврейские источники; анализирует взаимосвязи между культурой этих народов и праукраинским языком и культурой.

Ключевые слова: библейские народы моря, теукры, предки украинцев.

 

The author investigates in this article the history and outlook bible «peoples of the sea», being based on the Sacred Letter, the Roman, Egyptian and Jewish sources; analyzes interrelations between culture of these peoples both ancient Ukrainian language and culture.

Key words: bible peoples of the sea, teukrys, ancestors of Ukrainian people.

 

З Біблії та інших єгипетських і єврейських джерел ми знаємо про народи моря, що тримали у страху в ІІ тис. до н. е. тогочасні держави Північної Африки та Близького Сходу [8; 26; 36].

Серед цих біблійних народів моря дослідники виокремлюють: дорійців, етеокритів, лелегів та ін. [50; 51]. На наш погляд, варто приділити особливу увагу дослідженню походження вказаних вище народів, які, на нашу думку, є спорідненими з предками сучасних українців.

* Дорійці - т (е) укри (tjkr) З єгипетського папірусу Вен-Амона нам відомо, що одне з племен народів моря (згаданих в іудео - християнській Біблії) населяло стародавнє біблійне місто Дор [61].

Дехто з вчених причитав назву цього племені як тьєкер. Але більш правдоподібним є прочитання імені цього племені як т(е)укр. Та й назва міста їхнього проживання однозначно свідчить про дорійське (орійське/арійське) походження його жителів.

Дорійці ж, за свідченням Енциклопедичного словника Ф. Брокгауза та І. Ефрона, прийшли у ХІІ ст. до н. е. до Спарти з території України і протягом століття взяли під свій контроль практично всю Грецію [60].

Окрім того, зауважимо, що Греція на той час не знала ні металу, ні коня, ні писемності [16]. - Всі ці досягнення (як і знамениті дорійські співи та дорійську архітектуру) принесли в Грецію саме дорійці, які стали елітою цієї країни і перетворили її на високорозвинену Елладу [1; 9; 57].

Рис. 1. Спартанська дівчина, що танцює. - Дорійці завоювали Грецію не тільки зброєю, але й співами і танцями

 

Спартанці/дорійці, як і скіфи/арії, вважали своїм прабатьком Геракла і поклонялися сонячному богу Аполлону. Популярними богами у них була також його сестра - близнючка Артеміда і, найбільшою мірою, бог війни Арес [43].

До речі, швидше за все, що саме від імені цього головного бога скіфів та еллінів і походить слово аристократія (влада Ареса).

Відомий знавець античності А. Погодін стверджував, що Геракл (герой, син Зевса), котрий вважався водночас прабатьком скіфів/аріїв і спартанців/дорійців, належав до служителів сонячного бога Аполлона. Елліни пов'язували цього солярного бога Аполлона із світлом, вищим розумом і вищою красою [43].

Результати досліджень археолога В. Клочка підтвердили дані істориків та культурологів: дорійці - представники сабатинівської локальної трипільської культури, котра була поширена в центральних та південних областях України (Кіровоградська, Черкаська, Одеська, Миколаївська, Херсонська області та АРК Крим) [26].

Отже, біблійне місто Дор, так само, як і Спарту, населяли вихідці з української Трипіліади, які звалися - т(е)укри.

* Етеокрити (Еtekrhtez) - теукри (Тeukroi).  Відомий античний автор Страбон у своїй «Географії» згадує народ теукрів (грецькою мовою - Тeukroi) який, за його словами, походить з середземноморського острова Криту (Еоtekrhtez - відомі біблійні етеокрити) [50].

Зі слів «батька географії» виходить, що теукри були представниками крито-мікенської цивілізації (ІІІ тис. до н. е., острів Крит зі столицею у Мікенах та підконтрольними йому островами грецької Еллади), яка вважається наближеною (але молодшою щонайменше на 2 тис. років) до трипільської  ивілізації і передвісником античної цивілізації Еллади.

 

Рис. 2. «Лев'ячі ворота» столиці Крито - мікенської держави міста Мікени

 

Згодом, як свідчать численні історичні джерела, теукри почали активно розселятися на Середземномор'ї.

Як пише Страбон, «після того, як теукри пішли з Криту, було їм пророцтво, що вони знайдуть собі нову батьківщину там, де на них нападуть земленароджені. І кажуть, що коли вони прийшли під Амаксит, вночі на них напало безліч польових мишей... Тоді - то вони там і поселились» [50, ХІІІ].

Між іншим, теукрами (Teucrі) жителі Римської імперії іменували ще й жителів легендарної Троади (столиця - Троя) [33]. Останніх, за свідченням провідного римського історика Тита Лівія, вони вважали своїми предками [32].

Сама ж назва народу - теукри - походить, за словами «батька історії» Геродота, від імені Теукра - першого царя Трої (3100 р. до н. е.) [11; 12].

Як відомо, події троянської війни закінчились руйнуванням Трої (ХІІІ ст. до н. е.) та винищенням ахейцями її жителів [81], свідченням чого є фреска (ІІ-І ст. до н. е.) з однієї з етруських гробниць (мал. 1).

Мал. 1. Принесення в жертву троянських полонених. Фреска з етруської гробниці (ІІ-І ст. до н. е.). Музей Торлонія, Рим.

 

Після поразки в цій війні від ахейців/греків частина троянців/теукрів на чолі з царем Енеєм

прибула до Італії.

З усіх відомих нам авторів першим про це повідомив «грецький» поет із скіфо/арійським ім'ям - Стесіхор (VII ст. до н. е.). Його коментарі до цих подій залишилися на мармуровому барельєфі (рис. 3) так званого «Нового палацу» (І ст. до н. е.), що входить до комплексу Капітолійських музеїв в Римі [80].

Пізніше це підтвердить у своїй книзі - «Істория Риму від заснування міста» Тит Лівій (І ст. до н. е.), який напише, що Рем і Ромул - нащадки легендарного троянського царя - теукра Енея, були засновниками «вічного міста» Риму [32].

Рис. 3. Троянська плита (Tabula Iliaca), яка зображує руйнування Трої - з поясненнями «грецького» поета Стесіхора (VII ст. до н. е.), котрий писав про прибуття троянського царя Енея до Італії. Капітолійські музеї, Рим, Італія (І ст. до н. е.)

 

А загалом, дуже показово, що різні грецькі та римські автори (Страбон, Геродот, Тит Лівій, Вергілій) називають теукрами і жителів Крито мікенської держави (Середземномор'я), і жителів Троади (Мала Азія).

Зокрема, факти, наведені згаданими вище істориками, підтверджуються віршованими рядками автора загальновідомої поеми «Енеїда», римського поета Вергілія Публія Марона:

 

«Благочестивый Эней, хоть его и торопит забота

Павших предать земле, хоть печаль мрачит ему душу,

Все же с рассветом спешит богам обеты исполнить...

После к друзьям - ибо плотно его обступили, ликуя,

Тевкров и тусков вожди - обратился он с речью..» [69].

 

Як можна переконатися зі слів Вергілія, троянський цар Еней мав під своїм проводом і теукрів/троянців, і етрусків (скорочена назва - туски).

Отже, теукри/троянці і етруски, судячи з тексту «Енеїди», були не тільки військовими союзниками, але й друзями. Окрім того, враховуючи схожість їхніх релігійних культів та похоронних обрядів, ми можемо зробити висновки щодо етнічної та релігійної спорідненості цих народів.

Численні історичні факти свідчать, що троянці - теукри заснували не тільки Рим. Іспанські легенди, підтверджені археологічними дослідженнями, переконують, що тамтешнє місто - порт Понтеведра теж було засноване троянським царем Теукром.

Зокрема, наскельні малюнки в околицях Понтеведри підтверджують існування в тих місцях дуже давнього поселення. В тамтешньому історичному музеї й досі зберігаються (схожі на скіфські) золоті браслети, гривни, кельтські прикраси, етруські церемоніальні предмети з теракоти тощо. А одна з головних площ цього стародавнього міста і донині називається - площа Теукро (Teucro) [63]!

Кіпрське місто Саламін (рис. 4), за місцевими легендами, теж було засноване у ХІІ ст. до н.е. героєм троянської війни - Теукром. Як писав у своїй «Оді" ще римський поет Квінт Горацій Фланк:

 

«Друзі і союзники!

В край, раніше невідомий,

доля нам торує шлях.

На чолі - Теукр, а Аполлон

Нам обіцяє в цій країні

новий квітучий Саламін» [66].

 

Рис. 4. Залишки кам'яних будівель кіпрського міста Саламіна, заснованого героєм троянської війни Теукром (ХІІ ст. до н.е.)

 

Античні міфи переповідають, що бог Аполлон допоміг теукрам/троянцям знищити мишей та зберегти врожай. Це і сприяло утвердженню в місті Хрисі культу Аполлона Смінфея, якого ще називали Мишачим Аполлоном [65].

Згодом сонячний бог Аполлон став популярним не тільки в Троаді (країна, де столицею було місто Троя), але й на островах Середземномор'я та в інших тогочасних країнах Малої Азії.

Теукри увішли в історію не тільки як засновники у ІІІ-І тис. до н. е. славетних міст і держав: Троя - в Малій Азії, Саламін - на Криті, Саламін - на Кіпрі, Рим - в Італії, Понтеведра - в Іспанії. 

«Батько ботаніки» Діоскорід (Dioscorides) Педаній, особистий лікар римського імператора Нерона (I ст. н. е.), писав, що лікарські рослини з назвою teukrion використовував під час троянської війни син тамтешнього царя із вже згадуваного нами міста Саламіна.

Ці цілющі рослини з виду дубровника, за свідченням істориків, допомагали відновленню сил у троянських воїнів і звалися так теж на честь першого царя Трої - Теукра, котрий використовував їх для лікування воїнів - троянців [70].

Підсумовуючи ще раз, підкреслимо, що біблійні етеокрити (Еteоkrhtez) - теукри (Тeukroi), які входили до об'єднання так званих «народів моря», розпочали своє розселення на Середземномор'ї з острова Крит (ІІ тис. до н. е.).

Нагадаємо, що на цьому острові (починаючи з ІІІ тис. до н. е.) розквітла високорозвинена Крито-мікенська цивілізація, генетично пов'язана з українською Трипільською цивілізацією (VI-III тис. до н.е.).

Виходячи з цього, ми маємо підстави стверджувати, що предки літописних теукрів походили з території сучасної України! Але й це не все. Ми маємо також додаткові свідчення античних істориків щодо часу та місця проживання літописних теукрів.

Римський історик Помпей Трог (І ст. до н. е.), зокрема, писав: «Скіфське плем'я завжди вважалося найдавнішим, хоча між Скіфами і Єгиптянами довго тривала суперечка про давність походження...» [34, с. 91].

Водночас ми знаємо, що Єгипетська цивілізація розквітла у ІІІ тис. до н. е. За свідченням Помпея Трога, скіфи - старші за єгиптян. Таким чином, виходить, що скіфи і трипільці - жили в одні й ті ж історичні часи, на одних і тих же землях. І ці землі, як і в ті доісторичні часи, знаходяться, в основному, в межах сучасної України.

Більше того, «батько історії» Геродот, який виокремлює серед скіфів: царських скіфів, скіфів"орачів, скіфів"скотарів та скіфів - георгіїв (дехто з фахівців каже, що орачі - георгії - В. Б.), прямо називає скіфів - георгіїв «нащадками древніх і славних теукрів» [11; 12].

Своєю чергою, автор книги «История Мидии, второго Вавилонского царства и возникновения Персидской державы» З. Рагозіна ще на початку ХХ ст. стверджувала, що скіфи є предками українців [46].

Враховуючи всі ці факти, ми маємовагомі підстави говорити про безперервний ланцюжок становлення і розвитку українського етносу щонайменше з кінця ІV тис. до н. е.

А починаючи з ІІІ тис. до н. е., теукри розпочали свою переможну ходу в Середземномор'ї (Крит, Кіпр, Італія, Іспанія) та Малій Азії (Троада). І продовжили свою експансію вже на африканському континенті (Лівія, Єгипет) наприкінці ІІ тис. до н. е. у складі згадуваних у Біблії (IV ст. н. е.) «народів моря».

            * Лелеги/карійці - скіфи/арії До складу біблійних народів моря, які «тримали в напрузі» своїми активними військовими діями у ІІ тис. до н. е. середземноморські та північноафриканські країни (Єгипет та Лівію), входили й лелеги/карійці.

Про них ми знаємо не так багато, як про теукрів/дорійців і теукрів/етеокритів, проте наявність певної інформації все - таки дає підстави для роздумів і цікавих висновків.

Скажімо, вже згадуваний нами «батько географії» Страбон стверджував, що лелеги були кочівниками і «скрізь, де вони просувалися, залишали кургани». Отже, за описом цього народу «батьком географії», лелеги/карійці - дуже схожі на скіфів/аріїв [50; 51].

Племінним тотемом у лелегів був білий птах - лелека. Фігурки цього птаха, як свідчать історики суднобудування, розміщувалися на носовій та кормовій частині бойових кораблів народів моря [67]. Показово, що лелеги/карійці, як пише у своїй книзі «Минуле пливе в прийдешнє. Розповідь про Трипілля» Д. Гуменна, носили шапки з пір'ям лелеки - свого священного птаха [17].

Варто також зазначити, що на Полтавщині і донині лелек називають лелегами. Птах лелека є символом міста Кам'янець -Подольський (Хмельницька область) [27], а три лелеки - знаходяться на гербі міста Ананьїв (Одеська область).

 

Рис. 5. Богиня Кібела з української Ольвії/Трої - 1 дуже схожа на відповідні зображення з Середземномор'я.

 

До речі, у назві українського міста Ананьїв «чомусь» фігурує ім'я бога неба Ана, яке вперше зустрічається в міфології найстарішого храму планети - Шу"Нун/Кам'яної Могили (ХІІ-ІІІ тис. до н. е.).

Останній, як відомо, теж знаходиться в Україні - на території Запорізької області, біля міста Мелітополь. На наш погляд, символічно, що дослідник з міста Анан'їв, П. Гарачук довів: насправді місто Мелітополь - це перші Афіни, перенесені уявою німецьких істориків з України в Грецію [9]...

Простежуючи шляхи експансії лелегів на африканському континенті, звернемо увагу на назву головного храму корінних жителів Єгипту коптів, розташованого в Каїрі. Як відомо, нинішня столиця Єгипту у стародавні часи носила назву - Мемфіс - і була столицею фараонів першої династії Давнього Єгипту/Кемету.

Погодьтеся, назва цього коптського храму: «Хет-ка-Птах» звучить дуже вже по - українськи: «Хатка-Птаха». Сам же бог Птах став центральною фігурою розробленої жерцями Мемфісу філософської теологічної (тео - бог, логос - слово) системи.

Ця філософська теологічна система булла викарбувана на камені за часів правління єгипетського фараона Сакбе/Шакбе у вигляді священного тексту - Мемфіської теології.

Порівняльний аналіз тексту коптської Мемфіської теології (VII ст. до н. е.) з так званим канонічним текстом іудео - християнської Біблії (IV ст. н. е.) свідчить, що творці Біблії запозичили у жерців_коптів дуже багато ідей. Скажімо, таку як: «Спочатку було Слово, і Слово було Бог». Та, власне, й сама назва Мемфіської теології перекладається як Божественне Слово.

І ще кілька цікавих фактів, які опосередковано свідчать про причетність вихідців з України лелегів/карійців до скіфо/арійського етносу. Звернемо увагу хоча б на ім'я єгипетського фараона Сакбе - тут явно простежується родове ім'я (самоназва) скіфів - саки [61].

Окрім того, слід відзначити, що на коптських іконах дуже часто використовуються зображення кінних святих (мал. 2.).

Все було б нічого, якби не один цікавий факт. Ці ікони містять зображення кінних «християнських святих», які використовують для управління кіньми шпори, що не були властиві кавалерії Візантійської імперії.

Такі шпори, як відомо, є винаходом скіфів/аріїв. Звідсий несподіваний висновок: на «християнських» іконах коптів зображені «язичницькі" святі «скіфської національності»!

Якщо ж пригадати, що гіксосам (за версією В. Яновського) - гіг сакам [61]) вдалося підкорити у ІІ тис. до н. е. Єгипет - завдяки кінним військам, колісницям та мідній зброї, яких не знали негроїдні жителі давнього Єгипту (Е. Церен [57]), то розшифровка цієї таємниці лежить на поверхні: копти і скіфи/арії Були родичами!

 

Мал. 2. У коптів великою повагою користуються кінні «християнські» святі, зображені зі шпорами - винаходом «язичників» - скіфів.

 

Український дослідник П. Гарачук помітив, що лише в коптській, староукраїнській та еллінській мовах є такі літери і звуки, як Ж, Є, Ї та Щ.

Окрім того, коптська і українська мова мають у своїх абетках однакову кількість літер - по 32. Їм властиві й інші лінгвістичні особливості, які свідчать про те, що українська та коптська мови створені одним і тим же народом [9; 10]!

Про те, що сучасні копти є спадкоємцями давньоєгипетської цивілізації, свідчить хоча б такий красномовний факт. Відомий єгиптолог Ж. Ф. Шампольон (1820р.) зміг розшифрувати зміст давніх єгипетських папірусів, лише оволодівши староскіфською"сколотською мовою - мовою коптів. Остання ж, як пише О. Губко, сформувалася у VІ-ІІІ тис. до н. е. шляхом змішування мов шумерів/самарів, кушанів та африканських аборигенів [16].

 

 

Рис. 6. Коптський символ життя Анх, викарбуваний на стіні одного з храмів в ... Італії (VI ст. н. е.).

 

Копти мають свого власного папу - це, до речі, коптське, а точніше - санскритське (арійське) слово. А своїх священиків, за свідченням І. КузичБерезовського, копти «чомусь» готують в українських семінаріях в Канаді [30].

Якщо ж подивитися на коптський релігійний символ життя Анх, викарбуваний (VI ст. н. е.) на стіні одного з коптських храмів в ... Італії (рис. 6), то він практично тотожний аналогічному релігійному символу Анх сабатинівської (рис. 7) археологічної культури трипільської цівілізації (ІІІ-ІІ тис. до н. е.).

Рис. 7. Символ життя Анх, знайдений археологами на місті поселення сабатинівської археологічної культури Трипільської цивілізації (Кіровоградська область, ІІ тис. до н. е.).

 

Перераховані вищезазначені факти, безумовно, свідчать про приналежність єгипетських коптів до великої скіфо/арійської спільноти, яка домінувала не величезних територіях тодішньої Ойкумени, у тому числі й на африканських землях.



Номер сторінки у виданні: 6

Повернутися до списку новин