Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Роль соціальної журналістики у підтримці позитивного образу жінки та руйнуванні стереотипів на ґрунті сексизму





Катерина Соколова, студентка Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка

УДК 007 : 304 : 659.3

 

У статті йдеться про образ жінки у літературі, кінематографі та суспільному житті. Робиться акцент на роль засобів масової комунікації у створенні та підтримці позитивного образу сучасної жінки.

Ключові слова: жінка, гендер, стереотипи, сексизм

 

В статье идет речь об образе женщины в литературе, кинематографе и общественной жизни. Делается акцент на роль средств массовой коммуникации в создании и поддержке позитивного образа современной женщины.

Ключевые слова: женщина, гендер, стереотипы, сексизм

 

The article deals with the image of a woman in literature, cinematography and social life. It is focused on the role of mass media in creating and maintaining a positive image of modern woman.

Key words: woman, gender, stereotype, sexism

 

«Діти, кухня, церква» [11]. Так визначили колись основну соціальну роль жінки у суспільстві. Що ще може робити жінка, окрім як розважати чоловіка, виховувати дітей та готувати?..

Ще з давніх часів існували різні погляди на роль жінки у суспільстві. Платон дотримувався патріархальних ідей. Інший представник афінської філософської школи — Аристотель дотримувався думки, що основне призначення жінки полягає в тому, щоб служити чоловіку, приносячи різну користь родині й державі. Представник доби Відродження Томас Мор у своїй «Золотій книзі» описав ідеальну державу, в якій заняття чоловіків та жінок не відрізняються. У теорії гендерно диференційованого виховання Жан-Жака Руссо жіноче начало володіє рядом позитивних якостей, що відсутні в чоловіків і які роблять важливий позитивний вплив на процес формування чоловічого суб’єкта. Імануіл Кант дотримувався ідеї, що розум є основою людської суб’єктивності, і тому відмінність між чоловіком і жінкою полягає в тому, як вони використовують свій розум. Англійська письменниця Мері Уоллстоункрафт авторка праці «У захист прав жінок» однією з перших в історії філософії сформулювала ідеї щодо захисту жіночих прав та жіночої емансипації. Вона вважала, що природні нахили та особливості жінок і чоловіків є результатом виховання. Артур Шопенгауер зауважував про наявність різниців психічних процесах чоловіків та жінок [1].

У ХІХ ст. права жінки були обмежені: вона не мала права опікуватися неповнолітніми дітьми і розпоряджатися нерухомим майном [6]. Набагато важче, ніж чоловікові, давалося розлучення. Для розірвання шлюбу духовним судом за бажанням однієї зі сторін, у тому числі жінки, згідно зі ст. 45 Зводу законів цивільних, існував виключний перелік підстав. Варто зазначити, що приблизно в ті часи жінка не була спеціальним суб’єктом злочину, а кримінальна відповідальність як жінки, так і чоловіка була однаковою, а в окремих випадках жінка була навіть у привілейованому становищі порівняно з чоловіком [4].

Ще у ХVІІ ст. існували суперечливі думки про те, яке місце має займати жінка у суспільстві [8]. Водночас козаки змогли зрозуміти важливість ролі жінок. Дівчатам було дозволено навчатися разом з хлопцями. Створювалися спеціальні навчальні заклади [9]. Бурхливий розвиток жіночої освіти сприяв підвищенню соціального статусу жіноцтва, його ролі у суспільних процесах, виникненню наприкінці ХІХ ст.. жіночого руху, однак представниці «слабкої статі» продовжували займати другорядні позиції.

У фільмі «Дев’ять» (2009) була чудова фраза про те, що доля жінки-католички — жертвувати. Згадаємо відомий на весь світ роман австралійської письменниці Колін МакКаллоу «Ті, що співають у терені». Жінка не має нічого вирішувати, має бути тінню свого чоловіка. У традиційних суспільствах жінки, як правило, повинні вирішувати репродуктивні, а чоловіки — продуктивні завдання [5].

На території України діє організація Femen із гаслом «Прийшла, роздяглася, перемогла». Але треба замислитися над тим, до чого можуть призвести подібні акції протесту. Можливо, основною метою організації є провокація владних структур. Але варто пам’ятати, що ті самі владні структури сприймають дії активісток дещо по-іншому: «Зачем нам проституки, которые позорят Украину?» [7].

Так, з легкої подачі подібних організацій та поведінки українських жінок загалом у нашій країні вони стали вважатися доступними. Про це писав навіть Юрій Андрухович у своїй останній книзі [12].

Ще у 2002 році керівник об’єднання «Жінки за майбутнє» Валентина Довженко вважала наш світ світом чоловічих привілеїв [2].

Цікаво, що у нашій мові навіть нема такого слова, як «гендер» [3]. Воно запозичене з інших мов, в цьому випадку з англійської. Недивно, що переважно люди не можуть пояснити значення цього терміна. Це слово грецької мови, в якій воно мало значення «походження», «рід», «те, що народжується», але іспанське «genero», італійські «genere» і французьке «genre» не мають ніякого зв’язку з позначенням роду (статі) людини. Отже, може виникнути елементарна плутанина з перекладом. Зокрема, з терміном «сексизм» у нас досі неймовірна плутанина: багато хто сприймає його як дещо, пов’язане з сексом і виявом сексуальності, — писала Світлана Сененко у своїй статті.

Працівники засобів масової комунікації, зокрема соціальна журналістика, повинні розуміти основні моменти та поняття у проблематиці жінок як вразливої групи населення, щоб кваліфіковано та доступно доносити інформацію до аудиторії.Вони повиннірозрізняти реальність таісторично створені образи та стереотипи, що мають руйнуватися засобами масової комунікації. Треба уважно ставитися до акцій протесту організацій, що заявляють про себе, як про захисників прав жінок, розважальних та інформаційних програм.



Номер сторінки у виданні: 122

Повернутися до списку новин