Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Реакція аудиторії на контент у передвиборчий період: модифікація під впливом тролінгу





Олена Захарченко, студентка Інституту журналістики Київського національного університету Імені Тараса Шевченка

УДК: 316.77:004.624

 

У статті розглядається явище тролінгу у мережі, аналізуються приклади тролінгу як методики зміни реакції аудиторії на контент. Розглянуто конкретні приклади. Для аналізу взято коментарі під статтями з сайту «Українська правда»

Ключові слова: тролінг, нові медіа, аудиторія ЗМІ, контент, вплив на аудиторію, управління активністю аудиторії

 

В статье рассматривается явление троллинга в сети, анализируются примеры троллинга как методики изменения реакции аудитории на контент. Рассмотрены конкретные примеры. Для анализа взяты комментарии под статьями на сайте «Украинская правда»

Ключевые слова: троллинг, новые медиа, аудитория СМИ, контент, воздействие на аудиторию, управления активностью аудитории

 

З виникненням нових медіа стала змінюватись роль аудиторії ЗМІ. Вона перестала бути просто споживачем контенту, а частково стала його автором, а в деяких випадках — модератором його сприйняття.

Відтак актуальною є тема тролінгу як одного з високоефективних механізмів управління активністю аудиторії. Цей механізм, як доводить наше дослідження, широко використовується політичними силами та їхніми прихильниками для модифікації реакції аудиторії на політичні матеріали в інтернет-виданнях.

Мета нашого дослідження — визначити, наскільки сильно може вплинути тролінг на думки людей, які виникають у них після прочитання певної статті разом з її коментарями. Водночас коментарі є й основним джерелом інформації про ці думки.

Отже, обєктом нашого дослідження є реакція аудиторії на статті, що належать до царини політичної аналітики, у період передвиборної кампанії. Предмет дослідження — зміст коментарів під цими матеріалами.

Дослідники давно відзначають особливості аудиторії інтернет-медіа в порівнянні з аудиторією традиційних ЗМІ. Одна з найважливіших характеристик — комунікативна активність, тобто участь у створенні контенту (авторство) та обміні інформацією по каналах спілкування всередині сайту (реєстрація, форуми, чати, відповіді на запитання та анкети, записи в гостьовій книзі, поштове спілкування з приводу контенту з редакцією й іншими користувачами).

Як зазначає Л. Городенко, «форми інтерактивного спілкування стали невід’ємною частиною полілогу мас-медіа та аудиторії» [1]. Б. Потятиник [7], розглядаючи особливості інтернет-аудиторії, звертає увагу на те, що читач такого ресурсу більш анонімний і вільний у своїх висловленнях, ніж читач чи глядач традиційних медіа. Крім того висловити свою думку стає легше, а отже — часто він робить це емоційно, непродумано і поверхово.

Крім зміни характеристик аудиторії, в самому сприйнятті контенту виникли певні зміни. Тепер часто на популярність матеріалу впливає його цитованість і коментованість. Коментарі, тобто, реакція аудиторії, самі стають контентом. Часто в коментарях до певного матеріалу можна знайти інформацію, цікавішу, ніж сам матеріал, або розмови, які далеко виходять за межу контексту статті чи замітки і є самостійним, цілком цікавим матеріалом на іншу тему.

Тобто новітні ЗМІ створили умови, в яких виник такий феномен, як можливість управління активністю аудиторії та можливість зміни реакції аудиторії на контент без зміни тексту самого повідомлення. Можна штучно підвищувати популярність матеріалу, підвищуючи кількість коментарів, можна «забивати» важливий матеріал, можна відволікати увагу аудиторії від певної теми, або навпаки, скеровувати на певну тему, не залучаючи до цього журналістів, просто правильно керуючи реакцією аудиторії.

Засоби впливу тут бувають різні. Зокрема — флуд [2] і тролінг. Флуд — це активне продукування комунікатором повідомлень, що не несуть ніякої нової або корисної інформації, водночас мають певний емоційний посил. Флуд у коментарях на сайтах та в блогах використовується для відвернення уваги, ведення інформаційної війни, утруднення пошуку інформації в певних інформаційних потоках.

Тролінгом називають один із засобів впливу на аудиторію, а саме: розміщення в Інтернеті (на форумах, у соціальних інтернет-мережах, дискусійних групах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм (“суперечку заради суперечки», обмін повідомленнями в місцях багатокористувацького мережевого спілкування) конфлікти між учасниками, взаємні образи тощо [8]. Особу, що займається тролінгом, називають тролем, що збігається з назвою міфологічної істоти.

Тролінг може бути емоційний — непланований, планований з ціллю завдати комусь шкоду, а також детально планований, що використовується як інструмент впливу. Непланований тролінг виникає спонтанно в ході дискусії або й просто коментування в соціальних мережі чи на форумах.

Психічно неврівноважені або просто цинічні люди використовують тролінг з метою завдати комусь шкоди. Приклади такого тролінгу інколи отримують широкий суспільний розголос, оскільки часто виходять за межі Інтернету, де «троль» відчуває свою анонімність та уявну безкарність. Такими випадками є розголошення конфіденційних даних, жорстокі жарти над батьками померлого школяра та самогубство дівчинки через тролінг з боку матері її найкращої подружки. Однак найцікавішим у контексті теорії соціальних комунікацій є тролінг, який застосовують для управління активністю аудиторії люди, що більш-менш вправно володіють комунікаційними стратегіями.

Тут можна виділити декілька основних напрямів:

– тролінг заради розваги;

– тролінг з метою завдати шкоду;

– тролінг як складова частина проекту з маніпуляції аудиторією.

Саме останній вид тролінгу та його методи ми розглянемо в цій статті, оскільки тролінг заради розваги та з метою зашкодити [8] вже вивчались і описані досить детально. А от про використання його як методу маніпуляції можна почитати тільки в практичних посібниках з піар-стратегій [10]. У дослідженні російський вчених виділяться такі види тролінгу:

1) тролінг, спрямований на спільноту як таку;

2) тролінг, спрямований на обговорюване питання;

3) тролінг, спрямований на якийсь життєвий погляд;

4) тролінг, спрямований на соціальну групу всередині спільноти, що відрізняється за будь-якою ознакою;

5) тролінг, спрямований на одного або декількох конкретних учасників спільноти.

У політичних кампаніях недоцільно застосовувати тролінг супроти якоїсь конкретної особистості з-поміж коментаторів конкретного сайту або соціальної групи таких коментаторів. Водночас інші три цілі є цілком логічними в контексті такої діяльності.

Тепер на конкретних прикладах розглянемо, як змінювалась реакція аудиторії після застосування технологій тролінгу. Для аналізу були обрані коментарі під публікаціями на сайті «Українська правда», як найвідвідуванішого й одного з найпрофесійніших нових ЗМІ в Україні. Всі проаналізовані статті [2, 3, 5, 6, 11] вийшли у період перед виборами до Верховної Ради — у жовтні 2012 року, оскільки в такий період коментатори надзвичайно активні й емоційні, а отже, жваво реагують не тільки на статті, а й на коментарі.

Стаття Сергія Лещенка «Американська сага Лазаренка» опублікована 8 жовтня викликала закономірну реакціюкоментатори обговорюють поведінку Леоніда Кучми, Павла Лазаренка, Юлії Тимошенко, вирішують проблеми «що робити далі» та не дуже активно сваряться на тему, «винна Тимошенко чи ні». Через три години після опублікування статті з’являється коментатор Olga Shewchenko, яка пише з фейсбуку (акаунт нині вже закритий) і ставить питання: «кого обирати?». А потім сама собі дає відповідь: «потрібні нові обличчя!» За півгодини коментатор під ніком dingo876 пише емоційний коментар зі знаками оклику та знаками питання, використовуючи букви різного розміру, намагаючись викликати емоцію-відповідь. Він пропонує голосувати за партію «Україна — вперед». Відразу ж люди, що досі обговорювали Кучму і Лазаренка, починають обговорювати Наталію Королевську, на кожну ремарку «троль» активно заперечує, знову ставлячи знаки питання, використовуючи емоційно-насичені речення та букви різного розміру. За декілька годин «троль» зникає з коментарів, люди продовжують висловлюватись стосовно партії «Україна — вперед», коментарі за темою губляться в загальному потоці флуду. Тут тролінг має дві мети: відвести читачів від обговорення теми і, можливо, нагадати про партію «Україна — вперед!»

Інший прийом тролінгу використовує коментатор Escudo в коментарях до статті Михайла Дубинянського «Українська неправда». В самій статті автор аналізує поведінку українського народу в часи політичних криз. Відповідно коментарі до певного часу відповідають темі статті — деякі коментатори підтримують автора, деякі — заперечують, середнє відхилення від теми висловлення власних «наболілих» думок, просто заради висловлення — не більше 1–2 з десяти. Після приходу коментатора Escudo обговорення різко відходить від теми статті і більше до неї не повертається. Коментатор прочинає свою діяльність із звинувачення Росії в тому, що вона вкрала частину українських земель, і відразу знаходить тих, хто активно заперечує. Після того, коментатор починає персонально звертатись до найбільш активних членів дискусії з абсурдними питаннями чи відповідями на їхні коментарі, переходом на особистості: «забороніть це своїй бабусі!», «ви з якого селища?» Деякі з коментаторів ігнорують «троля» і виходять з суперечки, деякі — ображаються і починають з ним банальну сварку (частина коментарів потім видаляється модератором). Ціллю троля тут є припинення дискусії шляхом розпорошення коментаторів та переведення розмови в інші площини.

Ще один прийом тролінгу — вдавана суперечка. В коментарях до статті Сергія Лещенка «Фікція», у якій йшлося про спроби «Об’єднаної опозиції» та «Удару» розділити між собою мажоритарні округи, тролінг з’являвся декілька разів, але був невдалим. Так, користувач SlovO активно намагався перевести суперечку до загальнішої теми ефективності системи виборів в Україні. Однак після кільканадцяти коментарів з цієї теми дискусія під статтею продовжилась у попередньому напрямку, заданому у статті. Тоді була використана технологія фальшивої суперечки. Коментатор під пересічним ніком Ольга написала досить нейтральний коментар, який нічим не виділявся з попередніх, і чомусь саме на неї напав коментатор під ніком Alen, агресивно висуваючи їй нелогічні звинувачення. Коментатор відповіла несподівано активно і теж агресивно, між ними почалась сварка, в яку потроху встряли інші коментатори, і дискусія з теми статті звелась нанівець.

В коментарях під статтею Михайла Дубинянського «Homo novus» тролінг використаний у формі розрідження дискусії, часткової заміни основної теми. Хоча він менш активний, ніж усі, розглянуті нами досі, однак, можливо, більш дієвий. Коментатор, що нині вже забанений (нік його невидимий), постійно пише коментарі про всесвітню змову, про ворожу Європу, посилається на якісь таємні джерела, які йому доступні, і пропонує вступити до Митного союзу. Він використовує тактику «набридливої мухи». Час від часу коментатори реагують на його закиди, і починається сварка, яка затихає за декілька десятків коментаторів, але троль не йде з дискусії, постійно заважаючи і відволікаючи увагу, і врешті таки досягає своєї цілі — дискусія переходить на російсько-українські відносини, про які в статті не йшлося.

І, нарешті, наведемо ще приклад найпоширенішого методу тролінгу, що застосовується в статтях та замітках політичної тематики: це використання гострої теми. Таких тем декілька. Так, Сергій Щербина написав статтю «Сім’я виходить у світ», де аналізував офшорні компанії, доводячи причетність до тої чи іншої компанії певних політиків. У коментарях до цього матеріалу для тролінгу обрано тему «засудження Юлії Тимошенко». Коментатор під ніком Svitan швидко і ефективно переводить суперечку на іншу тему коментарем про те, що «в нас Тимошенко сидить». Одразу ж знаходяться ті, хто захищає, ті, хто заперечує, і тема статті перестає коментаторів цікавити.

Отже, в проаналізованих статтях ми побачили декілька методик професійного тролінгу:

– пропозиція й активна підтримка нової теми;

– використання гострих суспільних тем;

– перехід на особистості, зведення суперечки до банальної сварки;

– метод «набридливої мухи»;

– створення штучної суперечки між двома «тролями».

Безумовно, цей перелік методик не є вичерпним, і творчий підхід комунікатора дозволяє виробити чимало різноманітних прийомів.

Що ж до цілей тролівто у всіх прикладах вони виступали проти обговорюваної теми, намагаючись зупинити дискусії довкола неї і, отже, її глибше осмислення аудиторією.

У досліджуваний період не було спроб зруйнувати за допомогою тролінгу саму спільноту, адже, на відміну від форуму, де користувачі більш-менш знайомі одне з одним, на сайті «Української правди» багато десятків тисяч коментаторів, які і без того не надто товаришують. Що ж до тролінгу, спрямованого проти певної світоглядної позиції, то він у досліджуваний період зустрічався в коментарях до деяких матеріалів, але жодного разу не був ефективним. Можливо, це свідчить про недостатній професійний рівень відповідних комунікаторів.

Висновки. Ми визначили, що тролінг може суттєво впливати на думки аудиторії, переводячи їх в іншу тему, розсіювати увагу, відводити її від попередніх написаних коментарів, які містять у собі інформацію, яку, на думку «троля», не варто поширювати. Водночас, ми бачили багато прикладів невдалого використання цієї методики, що дозволяє робити висновок, що вміння керувати реакцією аудиторію за допомогою цього методу ще не є достатньо поширеним.



Номер сторінки у виданні: 139

Повернутися до списку новин