Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Роль сучасних політичних PR-технологій у формуванні нових принципів взаємодії влади і суспільства





Оксана Руденко, здобувач кафедри соціальних теорій Національного університету «Одеська юридична академія»

УДК: 321.7: 364.462 (477)

 

У статті аналізуються роль PR-технологій у зміні інформаційного середовища, створенні нових політичних практики та формуванні нового типу символічного існування політики.

Ключові слова: інформація, Інтернет, політичні технології, влада, суспільство, електронний уряд, електронна демократія

 

В статье анализируется роль PR-технологий в изменении информационной среды, создании новых политических практик и формировании нового типа символического существования политики.

Ключевые слова: информация, Интернет, политические технология, власть, общество, электронное правительство, электронная демократия

 

In the article the role of PR-technologic is analysed in the change of informative environment, creation of new political practices and forming of new type of symbolic existence of policy.

Key words: information, Internet, political technology, power, society, electronic government, electronic democracy

 

Особливим результатом телекомунікаційної революції стала заміна однолінійного зв’язку між відправником і одержувачем інформації багатофункціональним і діалоговим зв’язком, що створює нові можливості для участі в інформаційному обміні.

Комп’ютерно-опосередкована комунікація на базі інтернет-технологій надає політичній сфері великі можливості, які пов’язані головним чином із зміною характеру політичної комунікації: переходом від поширення односпрямованого інформаційного потоку до діалогічного взаємозв’язку між «керівниками» і «керованими».

На сьогоднішній день Інтернет розуміється як своєрідна «вітрина» інформаційної революції і глобальних процесів взагалі, деякий «інтерфейс» соціальних зв’язків. Саме у новому інформаційному і телекомунікаційному середовищі, яким є Інтернет, відбувається трансформація соціальних стосунків, що викликана небаченою раніше доступністю інформації і динамізмом збільшення її обсягів.

Інтернет був розроблений в 60-і роки ХХ століття на користь військового відомства США, але вже до кінця 90-х років минулого століття був активно упроваджений в громадську сферу суспільного життя. Він виступає матеріальним носієм того, що Ю. Хабермас називає деліберативним простором — простором суспільного життя, в якому відбуваються обговорення ідей, узгодження інтересів, пошуки компромісів тощо. Такий простір не встановлює яких-небудь жорстких рамок для взаємодій, що відбуваються в нім, і сприяє виробленню звичаїв і цінностей громадянського суспільства. Нові групи інтересів і окремі особи дістають можливість підключатися до процесів ухвалення національних і міжнародних рішень. Завдяки сучасним ІКТ думки індивідів і груп інтернаціоналізуються в режимі реального часу, реакція на ті або інші події слідує негайно. Це створює умови для прилюдних дискусій в міжнародному масштабі, а також для утворення коаліцій між учасниками політичної гри. Тобто з’являється принципово новий рівень політичного діалогу, який у перспективі може привести до формування «транснаціонального політичного класу», «транснаціонального громадянського суспільства» і світової громадської думки, з яким державам доведеться вважатися [1, c. 25].

На рубежі століть і тисячоліть для політиків, учених, журналістів і фахівців-практиків дедалі більшою мірою стає очевидним, що Інтернет впливає не лише на соціум в цілому, але також і вельми істотно на політику. Нове комунікаційне середовище робить соціуми і їхні політичні системи більш відкритими, додає політиці більш прилюдного характеру, змінює стосунки між державою і громадянським суспільством, між політичною елітою і громадянами [1, c. 3].

Мережа Інтернет сьогодні стає найдемократичнішою системою доступу до інформації, що швидко розширюється. Вона ідеально підходить для вкидання своєчасної і «потрібної» інформації. Комп’ютерна інформація дозволяє поєднувати гідності всіх інших ЗМІ — видовище ТБ; зручність сприйняття повідомлення, що властива читанню газет; можливість спілкування по електронній пошті в режимі діалогу в реальному часі, як по радіо або телефону. Практично всі структури державної влади мають свої сайти в Інтернет, де розміщена інформація про їхню діяльність і основні функції. Будь-яка людина, що має доступ до мережі, може поставити питання про роботу державних органів.

Умовно процес проникнення веб-сервер-технологій у політику можна розділити на три етапи: перший етап — розміщення політичної інформації, статична презентація політичних програм лідерів і партій в мережі Інтернет; другий етап — поява і розширення в Інтернеті діалогових форм політичної комунікації (наприклад, концепція «електронний уряд», блоги, форуми та ін.), що дозволило забезпечити постійний суспільно-політичний дискурс; третій етап — створення віртуальних політичних структур і перенесення частини важливих форм політичної участі (голосування) в Інтернет, що сприяє становленню «електронної демократії». Інтернет-технології можуть використовуватися для таких цілей: розширення доступу виборців і ЗМІ до законотворчої діяльності; зниження витрат по формуванню асоціацій і об’єднань виборців; підвищення ефективності зворотних зв’язків між виборцями і їхніми представниками в законодавчих органах влади.

Проведений українським дослідником В. Терещуком контент-анализ 58 веб-сайтів дипломатичних представництв України показав, що ці сайти практично не виконують функцію формування зовнішньополітичного іміджу України. Основними причинами цього є те, що, по-перше, частини сайтів не мають версій на мові країни перебування і версій на мовах міжнародного спілкування. По-друге, значна частина сайтів мають украй бідне інформаційне наповнення. Крім того, практично не використовуються інтерактивні і мультимедійні можливості мережі Інтернет. Також необхідно відзначити, що значна частина веб-сайтів українських посольств мають непривабливий дизайн і незручні у використанні, що також зменшує їх ефективність як іміджевих PR-засобів. Тому є необхідність швидкої модифікації цих сайтів або їхньої заміни.

На сьогоднішній день зусиллями Міністерства закордонних справ України створений ряд інформаційних порталів, які можна вважати іміджевими. По-перше, це власне веб-сайт МЗС України, на якому, окрім матеріалів, безпосередньо пов’язаних з діяльністю міністерства, розміщений широкий спектр матеріалів іміджевого і зовнішньополітичного характеру. Також необхідно відзначити тенденцію до перенесення на портал МЗС України веб-сайтів українських посольств, що зробить можливим реалізацію єдиної моделі представлення інформації на цих сайтах, їх централізоване наповнення інформаційними матеріалами з Міністерства закордонних справ, а також оперативну публікацію і оновлення матеріалів. Враховуючи, що ці сайти фізично розташовані в Україні, це забезпечить контроль за їхнім функціонуванням.

Крім того, був створений іміджевий зовнішньополітичний веб-сервер-портал Міністерства закордонних справ України «Ukraіne Іnfo», призначенням якого є представлення України в мережі Інтернет і донесення широкого спектра інформації про нашу державу до іноземних відвідувачів (з часом ці функції разом з інформаційним наповненням перейшли до порталу самого МЗС). Також необхідно відзначити веб-сервер-портал з підтримки інвестиційної співпраці і зовнішньоекономічних проектів, який є офіційним інформаційним джерелом держави з питань зовнішньоекономічної співпраці та інвестування. А також веб-сервер-портал «Україна — Нато», на який покладається завдання з просування євроатлантичного вектора зовнішньої політики України й інформування української і світової громадськості з питань співпраці України і Північноатлантичного Альянсу. Всі ці портали мають адекватне інформаційне наповнення, привабливе оформлення, є зручними у використанні, що робить їх ефективними засобами формування зовнішньополітичного іміджу України й інформаційного забезпечення зовнішньої політики України [2, c. 14].

Російським дослідником Е. Артюхиного визначені основні напрями використання інтернет-технологій як інструменту діяльності політичної організації:

1. Створення і тиражування політичної інформації в рамках персонального контенту (блоги, сайти) і розсилки її політичним прибічникам, СМК, на адресу політичних партій і органів державної влади.

2. Організація інтернет-конференцій політичних партій, громадських організацій (у частині політичних питань), представників державної влади, політичних лідерів, депутатів.

3. Організація інтернет-голосувань, референдумів, соціологічних опитів.

4. Організація віртуальних партій.

5. Організація політичної реклами в Інтернеті [3, c. 11].

Отже, всі ці напрями (окрім пункту 4) відповідають напрямам діяльності сучасної служби політичних зв’язків із громадськістю.

До кінця не відомі наслідки стрімкого розвитку інформаційних технологій і мереж.  Можна передбачити, що наслідки проникнення інтернет-технологій у традиційні моделі взаємин у сфері політики неоднозначні і суперечливі. З одного боку, інтернет-технології сприяють формуванню нових принципів взаємодії влади і суспільства, причому більш досконаліших, які не існували раніше. За допомогою електронних пристроїв зміцнюється особиста інформаційна незалежність, розширюються можливості для конвенціональної участі людей у політичному процесі. З іншого боку, Інтернет-технології породжують додаткові погрози і ризики для традиційних принципів демократії. У суспільстві виникають нові інформаційні бар’єри, нові виміри нерівності, «віртуальна політика» і «маніпулятивна демократія». Особливу актуальність розгляд інтернет-технологій знаходить стосовно реалій сучасних країн пострадянського простору, зокрема Росії і України. Незважаючи на економічні й політичні складнощі, вони активно включаються в глобальний інформаційний простір, розвиваючи і освоюючи новітні телекомунікаційні технології, що створюють технологічну інфраструктуру для ефективного функціонування всіх систем суспільного організму.

Водночас з’являються й нові погрози. Глобальне поширення дезинформації, чуток за короткий період часу, прямі атаки на організацію з боку брехливих повідомлень по електронній пошті і неофіційних сайтів — ось лише невеликий перелік загроз нового часу.

По суті, будь-який користувач може створити web-сторінку, на якій розмістить інформацію, що завдає шкоди репутації компанії.

Також можливий диктат менеджерів з інформаційних технологій. Використавши переваги своєї технічної підготовки, фахівці з управління інформаційними системами (MIS) або фахівці в галузі інформаційних технологій (IT personnel) можуть повністю взяти під свій контроль і диктувати процес створення корпоративних web-сайтів. Є велика вірогідність інформаційної асиметрії через непідготовленість PR-менеджерів вирішувати проблеми, які виникають при створенні і використанні сайтів (зокрема, наприклад, знання кодування HTML тощо).

Як справедливо відзначає А. Роменков, включення Інтернету в процеси інформаційної взаємодії у сфері політики стало можливим завдяки усвідомленню політичними акторами потенційних можливостей мережі. Технологічні інновації якісно змінюють інформаційне середовище існування політики, сприяючи доданню їй властивостей віртуальності, інтерактивності, глобальності, зв’язаності, стійкості. Постійні технологічні зміни в Інтернеті провокують появу нових політичних практик. Формується новий тип символічного існування політики [4, c. 8].

Аналіз Інтернету як політичної технології, яка вживається на різних стадіях політичного процесу, починаючи з кінця 90-х років XX століття, дозволяє говорити про поступове наростання масштабів мережевої політичної активності всіх учасників політичного процесу. Переміщення політичної активності в мережу приводить до зміни основ існування самої політики. Активне освоєння Інтернету політичними учасниками приводить до формування глобального політичного ринку, на якому вільно поширюється продукція будь-якої політичної спрямованості. Відбувається формування глобальних політичних співтовариств і організацій, що не мають національно-державної юрисдикції.

У зв’язку з цим для забезпечення стабільного функціонування інформаційних систем політика держави у сфері інформаційних технологій має бути спрямована на припинення випадків політично мотивованих атак на системи політичного управління [4, c. 8].

Можна зробити висновок, що Інтернет — це потужний інтерактивний засіб зв’язку з громадськістю, який дозволяє здійснювати регулярний діалог політичних акторів з найбільш активною частиною суспільства, що має доступ до мережі.

Сучасні політичні PR-технології дозволяють систематично і комбіновано використовувати всю сукупність внутрішніх і зовнішніх інформаційних зв’язків політичної організації, реалізувати сильні сторони організації і нейтралізувати слабкі. Теоретичні концепції і моделі створюють базу для динамічного розвитку стратегій і методів як зовнішніх, так і внутрішніх PR-технологій. PR стає безперервним, активним, комплексним засобом вирішення довгострокових політичних завдань, створюючи нові принципи взаємодії влади і суспільства.



Номер сторінки у виданні: 143

Повернутися до списку новин