Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Структурно-змістові характеристики моделі особистості психолога





Тетяна Бушуєва, кандидат психологічних наук, професор кафедри соціальної психології та психотерапії НПУ імені М.П.Драгоманова

УДК 159.9-051

 

У статті розглянуто проблему розроблення моделі особистості спеціаліста. Проаналізовані підходи до побудови моделі особистості психолога-діагноста, визначені її структурні та змістові характеристики.

Ключові словаструктурна модель, професійно важливі якості, модель особистості психолога


В статье рассматривается проблема разработки модели личности специалиста. Проанализированы подходы к построению модели личности психолога-диагноста, определены ее структурные и содержательные характеристики.

Ключевые словаструктурная модель, профессионально важные качества, модель личности психолога

 

The problem of development of model of personality of specialist is examined in the article. Going is analysed near the construction of model of personality of psychologist-diagnostician, her structural and rich in content descriptions are certain.

Key words: structural model, professionally important internalss, model of personality of psychologist

 

Сучасне суспільство створює запити на різновекторний розвиток діяльності психолога. Це зумовлює нові вимоги до підготовки фахівців, зокрема, диференціації підготовки психологів за різними спеціалізаціями. Підвищення якості фахової підготовки психологів за спеціалізаціями пов’язане із вирішенням завдання визначення професіографічних вимог (вимог до рівня знань і вмінь, професійно важливих якостей та розроблення моделі особистості психолога) та відповідності цим вимогам навчальних планів і програм. Умовою успішної професіоналізації на етапі професійного навчання виступає оволодіння майбутніми психологами моделлю спеціаліста (яка включає моделі діяльності та особистості спеціаліста). Розроблення моделей особистості психолога різних спеціалізацій та забезпечення процесу їх інтеріоризації майбутніми фахівцями оптимізує професійне становлення останніх.

Дослідження особистісних особливостей та побудова моделі особистості психолога у вітчизняній психології проводиться зазвичай в рамках концепції професійно важливих якостей.

Професійно важливі якості психолога аналізуються в низці досліджень (Г. Абрамова, О. Бондаренко, В. Бочелюк, Т. Верняєва, І. Дубровіна, В.Зарицька, О. Кукосян, М. Молоканов, М. Обозов, Є. Романова, О. Родіна, ін.). Особливості професійно важливих характеристик психолога пов’язані з особливостями різних видів психологічної діяльності. Результати досліджень М. Амінова, М. Молоканова, Л. Собчик та інші. засвідчують наявність змістових відмінностей професійно важливих якостей психологів-дослідників та психологів-практиків. У свою чергу в діяльності практичного психолога розрізняються такі її види, як психодіагностична, психоконсультативна, психокорекційна

тощо. Одним з основних видів діяльності практичного психолога є психодіагностична діяльність. Актуальним завданням є визначення змістових та структурних характеристик моделі особистості психолога-діагноста.

Існує єдність позицій науковців-психологів щодо функціональних характеристик професійно важливих якостей (ПВЯ) людини, однак є відмінності у визначенні їхніх змістових характеристик. У контексті професіографії ПВЯ визначають як такі, що впливають на успішність засвоєння про фесійної діяльності та ефективність праці. Однак спектр властивостей людини, що належать до ПВЯ, достатньо різноманітний і певною мірою визначається позицією дослідника.

Дослідження професійно важливих якостей спеціаліста (В. Бодров, С. Дружилов, А. Карпов, Ю. Поваренков, В. Толочек, О. Фонарьов, В. Шадриков та інші) дозволяють зробити такі висновки:

– кожна професійна діяльність вимагає певної сукупності ПВЯ;

– ПВЯ в процесі оволодіння професійною діяльністю розвиваються, складаються способи їх компенсації, вдосконалюється їх структура: її інтегрованість та індивідуалізація;

– ПВЯ спеціаліста є закономірно організованою системою. Між окремими якостями встановлюються взаємозв’язки компенсаторного та сприяючого типу і ПВЯ виступають як певний симптомокомплекс властивостей суб’єкта професійної діяльності;

– у міру професіоналізації успішність діяльності дедалі більше визначається всією структурою ПВЯ, а не окремими якостями.

На визначенні ПВЯ, особливостей особистості, зайнятої в певному виді професійної діяльності, базується розроблення моделі особистості спеціаліста.

Модель — це, в загальному вигляді, певна схема (опис) природного або суспільного процесу, явища, об’єкта. Під моделлю розуміється певний матеріальний або мисленнєво представлений

об’єкт (образ об’єкта), який відтворює суттєві властивості об’єкта-оригінала. Модель завжди є спрощеним уявленням про реальний об’єкт, процес або явище.

Психологічна модель розглядається як формальна модель психічного або соціально-психологічного феномена, яка відтворює певні основні, ключові, на думку дослідника, характеристики цього феномена. Досліджуючи модель, аналогічну досліджуваному об’єкту реальності, отримують нове знання про самий цей об’єкт. Залежно від характеру отримуваного знання модель може виконувати різні функції. Метою моделювання особистості спеціаліста є використання моделі в процесі професійної підготовки, для забезпечення професійної освіти, що пов’язане, зокрема, з педагогічним проектуванням. Модель особистості спеціаліста дозволяє конкретизувати мету побудови процесу підготовки спеціаліста та визначити критерії оцінки якості його підготовки.

На думку С. Дружилова [1, с. 188], необхідно розрізняти два різновиди моделей. По-перше, внутрішні, психічні моделі (як сукупність образів) людини, в яких знаходить відображення суб’єктивна картина світу або його фрагменти (психічні моделі професії, ін.). Ці моделі «забезпечують» діяльність людини, визначають її ставлення до світу та до себе. По-друге, об’єктивовані моделі як системи об’єктів, які відтворюють певні суттєві властивості системи-оригінала (вербальні та знакові моделі професії, тощо).

Відповідно ми розглядаємо модель особистості психодіагноста, яка складається у майбутнього фахівця, та модель особистості психодіагноста, яка розробляється як своєрідний дидактичний засіб, важливий для забезпечення професійної підготовки психолога до діагностичної діяльності.

Мета статті полягає в систематизації підходів до побудови моделі особистості психолога-діагноста, дослідженні змістових і структурних характеристик цієї моделі.

Модель особистості спеціаліста розробляється в сучасній психології за різними підходами. Проаналізуємо ці підходи, конкретизуючи їх на розробленні моделі особистості психодіагноста.

Перший підхід передбачає рух від змістових характеристик діяльності до особистості, тобто вивчається професійна діяльність, виділяються якості, які обумовлюють ефективність її виконання. Модель особистості спеціаліста розглядається як зведення вимог професійної діяльності до фахівця. Нормативні вимоги до особистісних якостей психодіагноста формулюються в кодексі етичних принципів психодіагностичної діяльності. Однак узагальнене формулювання принципів не дозволяє однозначно конкретизувати ПВЯ психодіагноста. Різні дослідники (В. Зінченко, С. Посохова, О. Юдіна та інші) «вилучають» із цих принципів різні компоненти професійно важливих характеристик психолога-діагноста.

Другий підхід до дослідження особистісних особливостей психодіагноста та побудови моделі його особистості передбачає рух від особливостей виконання діяльності до особистості: порівняння успішних та неуспішних спеціалістів за їхніми особистісними якостями. Таке порівняння вимагає визначення критеріїв успішності діяльності та показників виміру особистісних особливостей. У проведених експериментальних дослідженнях (О. Ануфрієв, С. Костроміна, Л. Собчик, О. Юдіна та інші) основними критеріями ефективності психодіагноста виступають: кількість висунутих гіпотез, кількість правильно розв’язаних психодіагностичних завдань, час розв’язання. Для вимірювання особистісних характеристик застосовується опитувальник 16-PF Кеттелла.

Третій підхід до дослідження особистісних особливостей психодіагноста базується на розгляді постановки психологічного діагнозу як процесу прийняття рішення і передбачає дослідження прояву властивостей особистості при прийнятті рішень. У ряді досліджень з’ясовується роль, яку відіграють різні особистісні властивості у процесі прийняття рішень. При цьому вивчаються кореляції поведінки людини при розв’язанні завдання, що містить ризик, із певними рисами її особистості. Досліджується роль особистості в протіканні різних процесів прийняття рішень: роль властивостей особистості в активності пошуку інформації, конструктивності дій в невизначеній ситуації (Ю. Козелецький та інші), роль властивостей особистості в процесі генерації альтернативних рішень та передбаченні їхніх наслідків (В. Гомельський та інші) тощо.

Побудові моделі особистості психодіагноста сприяє і напрям дослідження анти ПВЯ (властивостей, які негативно корелюють із параметрами психодіагностичної діяльності), особистісних особливостей, які зумовлюють схильність до професійного вигорання та професійних деформацій (С. Костроміна, М. Обозов, О. Смирнова, Л. Собчик, Й. Шванцара та інші).

Отже, проведений теоретичний аналіз дозволив виділити ряд підходів до розроблення моделі особистості психодіагноста, які здійснюються в рамках концепції професійно важливих якостей. Побудована таким шляхом модель особистості психодіагноста належить до виду неповних моделей, є аналогом реального об’єкта (представляючи гомоморфізм як вид аналогії), меншої складності, ніж реальний об’єкт, є спрощенням сукупності реальних властивостей.

За наявності змістової різноманітності, всі моделі особистості психодіагноста є компонентними моделями, які включають достатньо об’ємний перелік якостей. Пропоновані переліки ніяк не структуровані, що ускладнює їх використання в цілях організації професійного навчання. Ефективність моделі спеціаліста як засобу педагогічного проектування визначається, в першу чергу, такими властивостями моделі, як системно-структурна організація, цілісність, динамічність. Тож перспективною вбачається побудова структурної моделі особистості психодіагноста, яка відповідала б зазначеним вимогам.

Один із продуктивних напрямів розробки структурної моделі особистості спеціаліста реалізується в дослідженнях О. Фонарьова: виходити із певної теорії щодо структури особистості, яка і задає структурно-змістове визначення професійно важливих якостей. При побудові моделі особистості професіоналів, що працюють у професіях типу «людина-людина», О. Фонарьов [3, с. 216–223] базується на структурі особистості, яка складається з чотирьох ієрархічно пов’язаних між собою рівнів: індивідуально-виконавчого, індивідуально-психологічного, соціально-психологічного та духовно-культурного. Відповідно автор пропонує виділяти чотири рівні особистісно-ділових якостей, які складають модель особистості професіонала: діяльнісні та поведінкові; індивідуально-психологічні; соціально-психологічні; духовно-моральні. Системний підхід до побудови структурної моделі відкриває можливість не тільки виділити комплекс особистісно-ділових якостей, а й визначити їх ієрархічну підпорядкованість. Діяльнісні та поведінкові риси разом з індивідуально-психологічними якостями становлять периферійні, неголовні характеристики особистості спеціаліста. А духовно-моральні та соціально-психологічні якості людини становлять глибинні, ядерні характеристики професіонала. Саме ціннісно-смислова спрямованість життя людини надає її активності професійну гуманність та зумовлює успіх у професійній діяльності.

Структурування за цією ієрархією змістових характеристик компонентних моделей особистості психодіагноста, представлених у психологічній літературі, дозволяє визначити такі структурно-змістові характеристики моделі особистості психолога-діагноста:

1) діяльнісні та поведінкові якості: енергійність; активність; гнучкість поведінки;

2) індивідуально-психологічні якості: помірний рівень тривожності; емоційна зрілість та стійкість; високий рівень розвитку інтелекту, соціального та вербального інтелекту; аналітичність, системність, критичність, самостійність, гнучкість мислення; інтуїтивність; самодостатність, самостійність, опора на себе в прийнятті рішень; здатність приймати рішення за недостатності інформації; висока загальна культура, вільне володіння мовленням; позитивна Я-концепція, самопізнання, самоприйняття, здатність до особистісного розвитку;

3) соціально-психологічні якості: комунікативні якості, а саме вміння орієнтуватися в ситуації взаємодії, позитивність, дружелюбність, потреба в співробітництві; здатність встановлювати довірчі стосунки; помірно виражена емпатія, яка включає емоційний та когнітивний компоненти; здатність передбачати дії інших людей, розуміти вербальні та невербальні ознаки поведінки; професійний такт; делікатність; терпимість до чужої думки; поступливість; безпристрасність; здатність до безоціночного судження;

4) духовно-моральні якості: доброзичливість, любов до людей; відповідальність, розвинуте почуття обов’язку; чесність; незалежність поглядів.

З метою дослідження змістових характеристик внутрішньої моделі особистості психолога-діагноста проведене опитування (з відкритими запитаннями) 128 студентів спеціальності «Психологія» Інституту перепідготовки і підвищення кваліфікації Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова (заочна форма навчання). Всі опитані студенти вже опанували навчальну дисципліну «Психодіагностика».

Змістові характеристики моделі особистості психодіагноста, яка склалася у майбутніх психологів, проаналізуємо відповідно до визначеної структури об’єктивованої моделі.

Діяльнісні та поведінкові якості психодіагноста. Кожен другий студент відносить до професійно важливих якостей психодіагноста професіоналізм, професійну ерудицію, знання теорії та професійні вміння. 36% опитаних конкретизують професійні вміння як: уміння підбирати та працювати з методиками; вміння візуальної діагностики; вміння робити розрахунки та інтерпретувати результати; вміння систематизувати; розставляти акценти; знайти правильне рішення; вміння розділяти роботу та особисте життя тощо. Третина студентів конкретизує вміння психодіагноста як уміння спілкування: вміння привернути до себе; вміння слухати; вміння поставити себе на місце іншої людини; вміння переконувати; знаходити підхід до людини. Близько 15% студентів визначають вимоги до зовнішнього вигляду психолога: миловидність, приємний вигляд, охайність, акуратність. Трохи рідше вказуються методичність, чіткість дій, точність та швидкість у роботі.

Активність визначає як ПВЯ психодіагноста лише близько 5% вибірки. Енергійність та гнучкість поведінки не визначені студентами.

Індивідуально-психологічні якості психодіагноста. Кожен другий студент вказує інтелектуальні характеристики або характеристики мислення. При цьому інтелектуальні характеристики не конкретизуються («інтелект», «інтелектуальність», «розум»). Серед мисленнєвих характеристик визначаються: логічність, гнучкість, системність, швидкість мислення, а також вказуються аналітичні та математичні здібності. Майже половина вибірки вказують терпіння, терпимість, стриманість, врівноваженість, самовладання. Близько третини студентів відносить до ПВЯ психодіагноста об’єктивність, уважність, спостережливість, також зазначають впевненість у собі, гармонію у собі, зрілість особистості. Менше 10% опитаних вказують інтуїцію психодіагноста. Кожен п’ятий опитаний до професійно важливих якостей психодіагноста включає ерудицію, освіченість або життєвий досвід, мудрість. Майже з тією ж частотою визначаються мовленнєві характеристики психодіагноста: володіння словом; поставлене, правильне мовлення; приємний голос; чітка мова тощо.

Деякі студенти відносять до ПВЯ психодіагноста хитрість, прагматичність, лояльність, раціональність, винахідливість.

Соціально-психологічні якості психодіагноста. Найчастіше студентами вказуються такі якості: комунікабельність, тактовність, етичність, емпатія, розуміння та прийняття різних людей, толерантність до обстежуваного. Деякі студенти відносять до ПВЯ психодіагноста співчуття, співпереживання, чуттєвість, вміння швидко давати пораду.

Отримані результати не свідчать про врахування майбутніми психологами специфічності діагностичної комунікації. Ця специфіка, як засвідчує експериментальне дослідження психодіагностичної діяльності в системі освіти С.М.Костроміної [2, с. 41–42], зумовлює необхідність розрізняти дві групи комунікативних якостей психодіагноста. Перша група якостей (вміння точно орієнтуватися в ситуації взаємодії, позитивність, дружелюбність, потреба в співробітництві) має прямий зв’язок з адекватністю імпліцитного діагнозу. Однак інша група комунікативних якостей (емпатія, відкритість, гнучкість, потреба у спілкуванні) визначає прагнення проявити співчуття, співпереживання, емоційне забарвлення діалогу, спрямованість на активне спілкування, що знижує якість діагностичного процесу. Тобто ступінь конструктивності комунікативних якостей спеціаліста визначається особливостями психодіагностичної діяльності, яка вимагає обмеження включеності емоційного компоненту спілкування та посилення когнітивної складової, орієнтації на поставлене завдання.

Духовно-моральні якості психодіагноста. Якщо діяльнісні, поведінкові, індивідуально-психологічні та соціально-психологічні якості психодіагноста вказує кожний студент, то духовно-моральні якості визначають тільки близько 50% опитаних. Найчастіше це такі характеристики: любов до людей, порядність, чесність, відповідальність, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення в роботі; духовність; здоровий альтруїзм; бажання допомогти; гуманізм. Деякі студенти називають, не конкретизуючи, моральні цінності, духовні цінності або життєві цінності. До професійно важливих якостей психодіагноста також відносять: інтерес до людей; бажання не заподіяти шкоди; людяність; відданість справі.

Отримані результати показують, що кожен другий студент не включає до переліку професійно важливих якостей психолога-діагноста духовно-моральні якості. У зв’язку з цим слід зауважити таке. Можна по-різному описувати спектр особистісних особливостей ефективного психодіагноста, розширюючи та поглиблюючи характеристики, що включаються в нього. Однак кожна з цих характеристик має значення саме в системі цінностей спеціаліста, яка визначається зрілістю моральної свідомості. Саме тому серед основних особистісних властивостей психодіагноста і визначаються гуманні особистісні тенденції, доброзичливість та любов до людей. Усвідомлення цього майбутніми психологами сприятиме становленню цілісної особистості професіонала.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Проведений теоретичний аналіз дозволив виділити ряд підходів до розроблення моделі особистості психодіагноста, які здійснюються в рамках концепції професійно важливих якостей. Побудовані таким шляхом моделі особистості психодіагноста належать до виду неповних моделей і є компонентними моделями. Представлено спробу структурування змістових характеристик компонентних моделей особистості психолога-діагноста, виходячи із рівневого уявлення щодо структури особистості. Порівняльний аналіз змістових характеристик цієї моделі та моделі особистості психолога-діагноста, яка склалася у майбутніх психологів, засвідчує необхідність оптимізації процесу забезпечення студентам можливостей опанування моделлю особистості спеціаліста. Розв’язання цього завдання при проектуванні, визначенні змістовно-цільових характеристик навчальних дисциплін, особливо циклу професійної підготовки, окреслює перспективи подальших досліджень.



Номер сторінки у виданні: 166

Повернутися до списку новин