Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологічне благополуччя та особливості ставлення до оточуючих у курсантів ВНЗ МВС України





Анастасія Большакова, доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри соціальної психології Харківська державна академія культури, м. Харків

УДК 159.9.072.4

 

Досліджено взаємозв’язки між психологічним благополуччям та особливостями ставлення до оточуючих у майбутніх правоохоронців. Показано, що більшість складових психологічного благополуччя пов’язана з позитивними проявами ставлення курсантів до інших людей. Виявлено, що певні складові психологічного благополуччя пов’язані з негативними проявами ставлення до інших людей: високий рівень автономії — з цинізмом та нездатністю до емпатії, відчуття особистісного зростання — з цинізмом.

Ключові слова: психологічне благополуччя, ставлення до людей, ворожість, цинізм, макіавеллізм, емпатія

 

Исследованы взаимосвязи между психологическим благополучием и особенностями отношения к окружающим у будущих работников правоохранительных органов. Показано, что большинство составляющих психологического благополучия связано с позитивными проявлениями отношения курсантов к другим людям. Выявлено, что определенные составляющие психологического благополучия связаны с негативными проявлениями отношения к другим людям: высокий уровень автономии — с цинизмом и неспособностью к эмпатии, ощущение личностного роста — с цинизмом.

Ключевые слова: психологическое благополучие, отношение к людям, враждебность, цинизм, макиавеллизм, эмпатия

 

A study of intercorrelation between psychological well-being and features of attitudes toward people for the future workers of law enforcement authorities is undertaken. It is shown that most constituents of psychological well-being are related to the positive displays of relation of students to other people. It is educed, that the certain constituents well-being are related to the negative displays of attitudes toward other people: high level of autonomy — with cynicism and inability to empathy, feeling of personality height — with cynicism.

Key words: psychological well-being, attitudes toward people, hostility, cynicism, machiawellianism, empathy

 

Однією з найважливіших проблем, розроблюваних у межах психології здоров’я, є вивчення умов, проявів та механізмів забезпечення повноцінного психологічного функціонування людини. Гуманістичні традиції, поширені у сучасних психологічних дослідженнях, спричинили визнання того факту, що обов’язковою характеристикою психічно здорової людини має бути певне суб’єктивне переконання у позитивному забарвленні свого існування — суб’єктивне благополуччя як екзистенційне переживання людиною задовільного ставлення до власного життя. Особливої ж актуальності проблема психологічного благополуччя та його впливу на різні аспекти життя людини набуває для осіб, які виконують свої професійні обов’язки під руйнівним впливом екстремальних факторів, зокрема працівників правоохоронних органів.

Масштабні дослідження психологічного благополуччя особистості, його проявів, складових, чинників, психологічного та соціального значення, вікових та гендерних особливостей розпочато західними дослідниками. За твердженням американського дослідника Р. Райана, всі підходи до розуміння психологічного благополуччя, які розроблено на сьогодні, можна розділити на два основні напрями: гедоністичний та евдемонічний [1]. Прибічники першого напряму (N. Bradburn, E. Diener, D. Kahneman) вважають психологічне благополуччя станом людини, який виникає через задоволення потреб у різних сферах життя. Послідовники другого напряму (C.D. Ryff, A.S. Waterman) переконані, що обов’язковим проявом благополуччя є прагнення людини до особистісного зростання — незадоволення досягнутими життєвими результатами, що спонукає людину до саморозвитку.

Підхід, який інтегрує у собі уявлення, притаманні прибічникам як гедоністичного, так і евдемонічного підходу, запропонувала американська дослідниця К. Ріфф, яка виділила шість компонентів психологічного благополуччя як прояву позитивного психологічного функціонування: самоприйняття, позитивні сосунки з оточуючими, автономія, управління оточуючим середовищем, мета в житті, особистісне зростання [3].

У російській психології психологічне благополуччя розуміють як складне переживання задоволеністю власним життям, яке одночасно відображає актуальні та потенційні аспекти життя особистості [1; 2]. На сьогодні у рамках наукової розробки проблеми психологічного благополуччя особистості створено його інтегральну концепцію (Р. Шаміонов), вивчено зв’язок із осмисленістю життя (П. Фесенко), визначено умови та фактори досягнення (В. Куліков); досліджено феномен суб’єктивного благополуччя: його типологію та фактори в економічному аспекті (В. Хащенко), співвідношення емоційного та когнітивного компонентів (О. Бочарова), етнічні розбіжності (В. Гриценко); розроблено різні аспекти питання щастя та задоволеності життям (І. Джидарьян, В. Татаркевич); вивчено феномен задоволеності життям (В. Куліков, Н.Шустова). Але, незважаючи на значну кількість досліджень психологічного благополуччя та споріднених із ним феноменів, нерозв’язаним залишається питання впливу цього психічного утворення на ставлення людини до оточуючих. Необхідність дослідження цієї проблеми стосовно особистості правоохоронців визначається важливістю визначення факторів формування в них негативного ставлення до інших людей, яке є загрозливим як з точки зору психічного здоров’я самих фахівців, так і з точки зору формування негативного стереотипу правоохоронця у суспільній свідомості, який знижує ефективність службової діяльності, а через це — загрожує благополуччю суспільства.

Метою цього дослідження було вивчення взаємозв’язку між рівнем психологічного благополуччя та особливостями ставлення до оточуючих у майбутніх правоохоронців — курсантів ВНЗ МВС України.

Як досліджувані в роботі взяли участь 78 курсантів Харківського національного університету внутрішніх справ віком від 20 до 23 років.

Для діагностики психологічного благополуччя було використано російськомовний варіант опитувальника «The scales of psychological well-being», розробленого К. Ріфф. Автори цієї адаптації (Т. Шевеленкова, та П. Фесенко) виходили з концепції психологічного благополуччя як інтегрального показника ступеня спрямованості на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування та ступеня задоволеності цієї спрямованості, що суб’єктивно виявляється у відчутті щастя, задоволеності собою та власним життям [2]. Адаптований варіант «Шкал психологічного благополуччя К. Ріфф» дозволяє оцінити благополуччя за такими показниками:

– самоприйняття — підтримання позитивного ставлення до себе;

– позитивні стосунки з іншими — наявність близьких, приємних, довірливих стосунків з оточуючими;

– автономія — незалежність, здатність протистояти соціальному тиску у своїх думках та стосунках;

– управління оточуючим середовищем — відчуття впевненості та компетентності у керуванні повсякденними справами;

– мета у житті — наявність цілей та відчуття осмисленості життя;

– особистісне зростання — відчуття безперервності саморозвитку;

– загальний індекс — загальний рівень психологічного благополуччя.

Описову статистику для оцінок психологічного благополуччя курсантів — майбутніх працівни- ків правоохоронних органів (загального та окремих його складових) наведено у табл. 1.

 

Дані, наведені у табл. 1, показують, що рівень психологічного благополуччя у досліджуваних курсантів майже за всіма показниками Шкал Ріфф знаходиться на рівні середньостатистичної норми. Винятком є рівень задоволеності стосунками з оточуючими, яке у курсантів виявляється дещо нижчим, порівняно із вибіркою стандартизації методики. Хоча наявні дані не дозволяють оцінити статистичну значущість цих розбіжностей, отримані результати обґрунтовують припущення, що досліджувані відчувають брак близьких, довірливих стосунків з оточуючими.

Діагностику особливостей ставлення курсантів до оточуючих людей було проведено за допомогою таких методик:

— шкала ворожості Кука — Медлей, що дозволяє оцінити рівень вираженості таких негативних проявів у стосунках із оточуючими, як цинізм (негативні установки особистості щодо інших людей), агресивність (тенденція до деструктивних руйнівних поведінкових реакцій) та власне ворожість (схильність відчувати негативні емоції щодо оточуючих);

— Мак-шкала (адаптація В. Знакова) — опитувальник для діагностики макіавеллізма особистості як схильності маніпулювати іншими людьми у міжособистісних стосунках, використовувати їх для досягнення своїх цілей;

— опитувальник емпатії А. Меграбяна (адаптація Е. Зєєра), який вимірює емоційний відгук як здатність залучатися до переживань іншої людини та співчувати їй за двома шкалами: емоційний рівень емпатії та дієва емпатія. Описову статистику для оцінок ставлення майбутніх правоохоронців до інших людей наведено у табл. 2.

 

Дані, наведені у табл. 2, показують, що оцінки маніпулятивного ставлення курсантів до оточуючих знаходяться на рівні нормативних даних. Середнього рівня також досягають їхні оцінки за емпатичним ставленням до людей. При цьому дещо несприятливими є результати, отримані за Шкалою ворожості, оскільки оцінки цинізму, агресивності та ворожості у майбутніх працівників правоохоронних органів виявилися на середньому рівні з тенденцією до високого (див. табл. 2). Хоча отримані результати не дозволяють оцінити значущість такого перевищення, подібні показники можуть свідчити про тенденцію розвитку у курсантів професійної деформації особистості в аспекті негативного, цинічного, агресивного, зневажливого ставлення до інших людей.

Для оцінки взаємозв’язку між особливостями ставлення майбутніх правоохоронців до інших людей та рівнем їхнього психологічного благополуччя було проведено кореляційний аналіз результатів, отриманих досліджуваними за відповідними методиками. Результати кореляційного аналізу (статистично значущі коефіцієнти кореляції) наведено у табл. 3.

 

Кореляційний аналіз результатів, отриманих обстежуваними курсантами за методиками, використаними у дослідженні, показав наявність певних взаємозв’язків між рівнем їхнього психологічного благополуччя за його різними складовими та особливостями ставлення до інших людей.

За даними табл. 3 психологічне благополуччя за параметром «позитивні стосунки» зворотно корелює з макіавеллізмом та ворожістю особистості. Отже, переживання задоволеності наявними близькими відносинами з іншими людьми притаманне особам, які не виявляють прагнення до використання інших осіб задля задоволення власних егоїстичних потреб та не мають схильності відчувати негативні емоції щодо оточуючих.

Цілком очікуваним є встановлений прямий зв’язок між рівнем психологічного благополуччя за параметром «позитивні стосунки» та розвитком емоційної і дієвої емпатії (див. табл. 3). Психологічно зрозумілим є здатність до співпереживання та надання допомоги тим, хто її потребує, в осіб, які позитивно ставляться до інших людей, прагнуть до встановлення близьких, довірливих стосунків з оточуючими.

За результатами дослідження (див. табл. 3) виявилося, що рівень психологічного благополуччя за показником «автономія» прямо пов’язаний із ступенем цинізму та нездатністю курсантів до емпатії у ставленні до інших людей. Отже, незалежність, здатність протистояти соціальному тиску у думках та вчинках більшою мірою притаманна особам, схильним до зневажливого ставлення до морально-етичних цінностей суспільства, недовіри до людей та невиправдано негативних оцінок особистісних якостей оточуючих. Автономію як здатність керуватися власним розсудом у прийнятті рішень та керуванні поведінки також виявляють досліджувані зі слабкою здатністю до емоційного відгуку на проблеми інших та небажанням надавати дієву допомогу.

Високий рівень психологічного благополуччя за показником «управління середовищем» пов’язаний із низьким рівнем ворожості досліджуваних курсантів (див. табл. 3). Такі дані дозволяють дійти висновку, що відчуття впевненості та компетентності в управлінні повсякденними справами та розв’язанні життєвих труднощів є особистісним корелятом несхильності відчувати роздратування, неприязнь, злість та інші негативні емоції щодо інших людей, негативно їх оцінювати та демонструвати вороже ставлення.

Високий рівень відчуття невпинного особистісного зростання, прагнення до саморозвитку та самовдосконалення пов’язаний у досліджуваних із високим рівнем такого негативного прояву у ставленні до оточуючих як цинізм (див. табл. 3). Психологічне благополуччя в аспекті особистісного зростання у курсантів поєднується зі схильністю зневажати традиційні моральні цінності суспільства, невірою у позитивні характерологічні риси та альтруїстичні наміри оточуючих, сумнівами у компетентності та професіоналізмі людей в обраних ними сферах діяльності. Прагнення до реалізації особистісного потенціалу проявляється у майбутніх працівників правоохоронних органів у взаємозв’язку зі схильністю пояснювати причини поведінки оточуючих негативними особистісними якостями та корисливими намірами.

Оцінки психологічного благополуччя майбутніх правоохоронців за параметром «цілі у житті» утворили статистично значущі зворотні зв’язки з макіавеллізмом та ворожістю як негативними проявами ставлення до оточуючих людей (див. табл. 3). Отже, наявність цілей у житті та відчуття осмисленості життя притаманне курсантам, які несхильні у міжособовій взаємодії маніпулювати оточуючими. Відчуття осмисленості минулого та теперішнього також пов’язано з низьким рівнем ворожості, за якого досить рідко виникають негативні емоції роздратування, гніву, образи щодо інших людей.

Оцінки досліджуваних за параметром «самоприйняття» Шкал психологічного благополуччя утворили статистично значущі зворотні зв’язки з рівнем ворожості (див. табл. 3). Такі результати дозволяють дійти висновку, що у майбутніх правоохоронців схильність ворожо ставитися до оточуючих, відчувати щодо них негативні емоції злості, розчарування, образи та ін. пов’язана з невдоволеністю собою, розчаруванням у своєму минулому, неприйняттям себе у своєму актуальному стані, занепокоєністю певними рисами власної особистості. Курсанти, які позитивно ставляться до себе, приймають цілком усе різноманіття власних негативних та позитивних якостей, навпаки демонструють здатність приязно ставитися до оточуючих, долати негативні емоції та поведінкові реакції, що виникають на їх адрес.

Загальний рівень психологічного благополуччя курсантів — майбутніх правоохоронців — зворотно пов’язаний із оцінками ворожості (див. табл. 3). Тобто, курсанти з високим загальним рівнем психологічного благополуччя як інтегрального показника позитивного функціонування, що суб’єктивно виявляється у відчутті щастя, задоволеності собою та власним життям, не схильні відчувати негативні емоції (роздратування, неприязнь, злість, розчарування) щодо інших людей, вони демонструють позитивні соціальні установки та мають здатність долати у собі ворожі настрої.

Висновки. Виявлено особливості взаємозв’язків між психологічним благополуччям та особливостями ставлення до оточуючих у майбутніх працівників правоохоронних органів.

Рівень психологічного благополуччя досліджуваних курсантів відповідає середній нормі за всіма показниками, окрім задоволеності стосунками — досліджувані відчувають брак теплих, позитивних стосунків з оточуючими, недостатню здатність виявляти піклування про інших.

Більшість складових психологічного благополуччя пов’язана з позитивними проявами ставлення курсантів до інших людей: – низький рівень ворожості притаманний особам із високим рівнем задоволеності стосунками, управлінням середовищем, осмисленістю життя, самосприйняттям та загальним високим рівнем психологічного благополуччя;

– здатність до співчуття та дієвої емпатії притаманна курсантам із високим рівнем психологічного благополуччя за параметром «позитивні стосунки»;

– несхильність до маніпуляцій притаманна майбутнім правоохоронцям із високою суб’єктивною задоволеністю стосунками та осмисленістю життя.

Певні складові психологічного благополуччя виявилися навпаки пов’язаними із негативними проявами ставлення до інших людей: визначено, що високий рівень автономії пов’язаний із цинізмом та нездатністю до емоційної і дієвої емпатії, відчуття невпинного особистісного зростання — із цинізмом.

Перспективи подальших досліджень мають полягати в уточненні причинно-наслідкових зв’язків між психологічним благополуччям майбутніх правоохоронців та їх ставленням до інших людей; з’ясуванні причин взаємозв’язку між деякими аспектами психологічного благополуччя та негативними проявами ставлення до оточуючих.



Номер сторінки у виданні: 206

Повернутися до списку новин