Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Тетяна Андрющенко, кандидат педагогічних наук, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників

УДК 373.2

 

У статті уточнено сутність поняття «педагогічні умови». Розкрито підходи до визначення педагогічних умов формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку. Охарактеризовано обрані педагогічні умови. Представлено основні форми і методи роботи з дітьми відповідно до кожної педагогічної умови.

Ключові слова: здоров’язбережувальна компетентність, діти дошкільного віку, педагогічні умови, форми і методи навчання

 

В статье уточнена суть понятия «педагогические условия». Раскрыты подходы к определению педагогических условий формирования здоровьесберегающей компетентности у детей дошкольного возраста. Охарактеризованы выбранные педагогические условия. Представлены основные формы и методы работы с детьми соответственно с каждым педагогическим условием.

Ключевые слова: здоровьесберегающая компетентность, дети дошкольного возраста, педагогические условия, формы и методы обучения

 

The article defines more precisely the essence of the concept «pedagogical conditions». Defines approaches to the determination of pedagogical conditions of formation of the healthkeeping competence in preschool children. Characterizes selected pedagogical conditions. Gives main forms and methods of working with children according to each pedagogical condition.

Key words: healthkeeping competence, preschool children, pedagogical conditions, forms and methods of education

 

Найвагомішими цінностями для людини є життя і здоров’я. Однак нездорове харчування, неактивний спосіб життя, наявність шкідливих для здоров’я звичок, зростання нервово-психічного напруження призводять до найнижчої тривалості життя українців серед європейських країн. Поступове усвідомлення на державному рівні значущості збереження і зміцнення здоров’я нації активізувало пошуки шляхів формування у населення ціннісного ставлення до здоров’я, мотивації щодо збереження здоров’я і навичок здорового способу життя.

У контексті сказаного значущим наразі є формування у підростаючого покоління здоров’язбережувальної компетентності. І починати цей процес, на нашу думку, доцільно з дошкільного віку. Ефективність формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку у першу чергу залежить від реалізації комплексу відповідних педагогічних умов. Відтак актуалізується необхідність визначення й обґрунтування педагогічних умов формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання окресленої проблеми, доводить, що науковці приділяють значну увагу визначенню умов формування здоров’язбережувальної компетентності в підростаючого покоління. Так, педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності в учнів загальноосвітніх шкіл аналізують О. Аксьонова, Т. Бабко, Т. Бойченко, А. Карабашева та ін. У системі вищої школи зазначену проблему вирішують Н. Бєлікова, Д. Воронін, О. Дворнікова, О. Дорошенко, Н. Панчук та ін. Сутність поняття «педагогічні умови» досліджують О. Бойцун, Н. Бугаєць, В. Манько, Р. Серьожникова та ін.

Однак маємо зауважити, що проблема визначення і дослідження ефективності педагогічних умов формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку не стоять у центрі уваги сучасних учених.

Ми ставимо за мету уточнити сутність поняття «педагогічні умови»; виокремити, обґрунтувати й описати педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку; представити основні форми і методи роботи з дітьми відповідно до визначених педагогічних умов.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, результати констатувального експерименту підтвердили необхідність обґрунтування і розроблення спрогнозованих у гіпотезі педагогічних умов формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку.

Варто зауважити, що у довідковій літературі термін «умова» використовується у найрізноманітніших значеннях, зокрема, як: а) обставина, від якої щось залежить; б) вимога, яку ставлять до когось (до чогось); в) усна або письмова угода про щось, домовленість; г) правила, визначені в якійсь галузі життєдіяльності; д) обстановка, у якій щось відбувається; е) вимога, з якої треба виходити [5, с. 202].

За філософським енциклопедичним словником, «умова філософська категорія, в якій відображаються універсальні відношення речі до тих факторів, завдяки яким вона виникає та існує. Завдяки наявності відповідних умов властивості речей переходять із можливості в дійсність» [8, с. 482]. Зі сказаного вище випливає, що умови є важливим чинником результативності, оскільки вони створюють саме те середовище, у якому досліджувані явища, процеси формуються та реалізуються.

Похідною від поняття «умова» є категорія «педагогічні умови». Наразі не існує її однозначного трактування. Так, Н. Бугаєць визначає педагогічні умови як необхідні і достатні обставини, від яких залежить ефективність навчально-виховного процесу [2]. О. Бойцун вказує, що обставини, фактори, зовнішні впливи, за яких найефективніше відбувається навчально-виховний процес, і є педагогічними умовами [1]. В. Манько розуміє педагогічні умови як взаємопов’язану сукупність внутрішніх параметрів і зовнішніх характеристик функціонування, що забезпечують високу результативність навчального процесу і відповідають психолого-педагогічним критеріям оптимальності [4]. За Р. Серьожниковою, педагогічні умови це сукупність об’єктивних можливостей, змісту, форм, методів, педагогічних прийомів [7]. У контексті нашого дослідження, під терміном «педагогічні умови» розуміємо сукупність внутрішніх і зовнішніх чинників, які забезпечують ефективність і результативність процесу формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку. Так, до зовнішньої складової педагогічних умов відносимо комплекс форм, методів, прийомів, засобів, а також зміст навчання; внутрішньою складовою вважаємо рівень мотивації, сформованість інтересу, потреб, ціннісних орієнтацій, ціннісного ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточуючих.

Визначаючи педагогічні умови формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку, ми виходили з теоретичних та практичних основ організації освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах, а також із компонентної структури здоров’язбережувальної компетентності (мотивційно-ціннісний, когнітивно-усвідомлюваний, діяльнісно-поведінковий компоненти). Основними напрямами освітньої діяльності виділено такі:

– установка на цінність власного здоров’я і здоров’я оточуючих;

– надання знань про основи здоров’я і технології його збереження;

– створення умов для оволодіння дітьми способами поведінки, що зберігають здоров’я.

Виходячи з окресленого вище, ми виокремили такі педагогічні умови, які, на нашу думку, забезпечують ефективний вплив на формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку:

1) формування в дошкільників мотивації на здоровий спосіб життя на основі ціннісного ставлення до здоров’я (вплив на мотиваційно-ціннісний компонент здоров’язбережувальної компетентності);

2) реалізація методики формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку (вплив на когнітивно-усвідомлюваний компонент здоров’язбережувальної компетентності);

3) організація предметно-просторового середовища для закріплення дітьми життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю (вплив на діяльнісно-поведінковий компонент здоров’язбережувальної компетентності).

Виділені педагогічні умови перебувають у функціональному, хронологічному й логічному взаємозв’язку і взаємозалежності. Охарактеризуємо сутність і зміст педагогічних умов формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку.

Перша педагогічна умова «Формування в дошкільників мотивації на здоровий спосіб життя» передбачає формування в дітей інтересу до проблеми збереження здоров’я, прагнення вести здоровий спосіб життя, усвідомлення необхідності здобуття знань щодо життєвих навичок, які сприяють фізичному, соціальному, психічному та духовному здоров’ю та їхньому формуванню. Вибір цієї педагогічної умови зумовлений результатами аналізу психолого-педагогічної літератури і наших спостережень. Вони дали підстави стверджувати, що готовність дітей дошкільного віку до сприймання знань про основи здоров’я та чинники, які сприяють здоров’ю, до дотримання здорового способу життя суттєво залежить від змотивованості дітей та сформованості у них відповідних ціннісних орієнтацій. Ми погоджуємося з міркуваннями Е. Вайнера, який розглядає мотивацію здорового способу життя як певну систему ціннісних орієнтацій, внутрішнього спонукання до формування здоров’язбережувальної компетентності [3]. Вважаємо, що мотивація спрямовує й організовує поведінку дитини, надає особистісного змісту та значущості її здоров’язбережувальній діяльності, сприяє перетворенню зовнішньо сформульованих цілей щодо дотримання здорового способу життя у внутрішні потреби особистості. Позитивна мотивація є системою цінностей, які особистість усвідомлює і переводить в особистісні принципи, переконання, установки та зміст здоров’язбережувальної діяльності. За С. Рубінштейном, для того щоб особистість включилася в роботу, потрібно, щоб завдання, які перед нею поставлені, були не лише зрозумілі, а й внутрішньо прийняті, тобто, щоб вони набули значущості для особистості і знайшли відгук в її переживаннях [6].

Початок роботи з мотивації дітей на здоров’язбережувальну діяльність, формування у них ціннісного ставлення до здоров’я, актуалізація потенції особистості є результатом орієнтації на суб’єктсуб’єктну модель стосунків з дошкільниками в контексті гуманістичної теорії освіти. Впевнені, що лише викликавши у дітей інтерес до певного об’єкта, сформувавши ціннісне ставлення до нього, можна очікувати усвідомлене засвоєння дітьми інформації щодо об’єкта, а потім активного залучення отриманих знань, умінь і навичок у власну діяльність і поведінку.

Реалізацію цієї педагогічної умови забезпечують такі методи роботи з дошкільниками: бесіди, пояснення, проблемно-ігрові завдання, спостереження, моделювання ситуацій, тести, мозковий штурм, аналіз життєвих ситуацій, вчинків.

Представлена педагогічна умова впливає на формування мотиваційно-ціннісного компонента здоров’язбережувальної компетентності. Мотиваційно-ціннісний компонент визначає внутрішню спрямованість особистості на підготовку до здорового способу життя й утворює основу для реалізації інших компонентів здоров’язбережувальної компетентності. Наявність зазначеного компонента є запорукою особистісної активності дитини у процесі формування здоров’язбережувальної компетентності. Сформованість мотиваційного компонента проявляється у позитивному ставленні, інтересі дитини до здоров’язбережувальної діяльності.

Друга педагогічна умова «Реалізація методики формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку» передбачає набуття дітьми необхідних знань щодо збереження й зміцнення власного здоров’я, чинників, що сприяють здоровому способу життя, усвідомлення важливості його дотримання, оволодіння теоретичними основами життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю. Основним теоретичним підґрунтям зазначеного вважаємо знання щодо:

– раціонального харчування, рухової активності, особистої гігієни, режиму діяльності та відпочинку (основи збереження фізичного здоров’я);

– ефективного спілкування, розуміння почуттів, потреб і проблем інших людей; уміння розв’язувати конфлікти; поведінки в умовах тиску і погроз; організації спільної діяльності (основи збереження соціального здоров’я);

– уміння усвідомлювати власну унікальність, позитивного ставлення до себе, інших людей; визначення суті проблем та причин її виникнення; уміння приймати оптимальні рішення, контролювати прояви гніву; мотивації успіху та тренування волі (основи збереження психічного й духовного здоров’я).

Вважаємо, що отримати позитивний результат у досягненні мети можливо лише за умови систематичного і послідовного надання дітям інформації, що позитивно впливає на формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку. Варто зауважити, що засвоєння знань не може автоматично впливати на формування у дошкільників здатності вести здоровий спосіб життя. При підборі інформації враховується її можливий вплив на емоції і почуття дітей.

Вибір цієї педагогічної умови спричинений розумінням того, що завдання формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку можливо реалізувати, лише організувавши в дошкільних навчальних закладах систематичну освітню роботу з зазначеної проблеми.

Одним із основних завдань методики формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку є забезпечення і вирішення таких функцій: дидактичних, виховних, розвивальних, стимулюючих, психологічних, прийняття оптимальних рішень.

Дидактична функція методики передбачає формування системи знань, умінь і навичок щодо чинників здорового способу життя, засобів підтримки здоров’я.

Виховна функція виявляється у формуванні активної життєвої позиції, мотивації до здорового способу життя.

Розвивальна функція забезпечує формування пізнавальних здібностей, засвоєння прийомів розумової діяльності, надбання досвіду здоров’язбережувальної поведінки, здатність передбачувати результати своїх та чужих дій.

Стимулювальна функція передбачає зацікавлення і активізацію особистості щодо реалізації здоров’язбережувальних життєвих навичок.

Психологічна функція забезпечує формування психологічної готовності до виконання правил здорового способу життя, підтримки психологічно комфортних стосунків з оточуючими.

Реалізація зазначеної педагогічної умови можлива через застосування таких форм і методів організації навчально-виховного процесу з дошкільниками: заняття, екскурсії, дидактичні ігри і вправи, індивідуальна робота, тренінги; бесіди, розповіді, читання науково-популярних і художніх творів, використання інтерактивних методів навчання.

Ця педагогічна умова забезпечує формування когнітивно-усвідомлюваного компонента здоров’язбережувальної компетентності. Когнітивно-усвідомлюваний компонент відображає систему знань, які необхідні особистості для вирішення проблеми власного здоров’язбереження, а також визначає обсяг знань, розуміння міжпредметних зв’язків.

Третя педагогічна умова «Організація предметно-просторового середовища для закріплення дітьми життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю» передбачає застосування дітьми набутих знань, умінь і навичок здорового способу життя, тобто закріплення здоров’язбережувальних життєвих навичок в спеціально створеному предметно-просторовому середовищі. У такий спосіб діти мають можливість самостійно моделювати свою поведінку та свою діяльність, приймати рішення, діяти за внутрішнім переконанням, нести відповідальність за свої вчинки, набуваючи, таким чином, власного досвіду свідомого дотримання здорового способу життя. Вибір зазначеної педагогічної умови відповідає висновкам Б. Ананьєва, І. Беха, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна про те, що кожна особистість формується і проявляється в діяльності. Через предметно-просторове середовище забезпечуються умови для саморозвитку дітей, вільного вибору ними виду здоров’язбережувальної діяльності, закріплення життєвих навичок, що сприяють фізичному, соціальному, психічному і духовному здоров’ю.

Для реалізації третьої педагогічної умови використовуються здоров’язбережувальні технології, сюжетно-рольові ігри, досліди, практичні завдання, вправи, інсценізація ситуацій, розігрування пантомім на запропоновану тему, розваги, змагання, доручення.

Ця педагогічна умова забезпечує формування діяльнісно-поведінкового компонента здоров’язбережувальної компетентності. Діяльнісно-поведінковий компонент визначає здатність особистості застосовувати на практиці набуті знання, коригувати власну поведінку на основі проведеної рефлексії, управляти власними проявами емоцій, самостійно здійснювати вибір, приймати рішення у будь-якій ситуації, відмовлятися від примусу.

Висновки. Таким чином, вважаємо, що реалізувавши у навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів виокремлені педагогічні умови, можна забезпечити високу результативність формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку.

Подальші перспективи наших досліджень будуть спрямовані на побудову моделі формування здоров’язбережувальної компетентності в дітей дошкільного віку та перевірку ефективності реалізації визначених педагогічних умов в навчально-виховному процесі дошкільних навчальних закладів.



Номер сторінки у виданні: 211

Повернутися до списку новин