Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Суїцидальні наміри у неповнолітніх як результат депресивних станів

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Микола Бабій, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогічної та вікової психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

УДК[159.7: 224]: 143.627.7

 

Підлітків характеризує прагнення до пізнання світу і себе, намагання самоствердитися в групі, прагнення суверенітету від дорослих, гостре переживання групової ідентичності, а також ідеалізація життя, пошук ідеалу тощо. Фрустрація цих потреб підлітка провокує в нього різні стресові та депресивні стани, які можуть спричинити кризу втрати сенсу буття, посилити ризик суїциду.

Ключові словааутоагресія, депресія, стрес, суїцид, суїцидальні активність

 

Подростков характеризует стремление к познанию мира и себя, стремление самоутвердиться в группе, стремление суверенитета, независимости от взрослых, острое переживание групповой идентичности, а также идеализация жизни, поиск идеала и т.д. Фрустрация этих потребностей подростка провоцирует у него различные стрессовые и депрессивные состояния, которые могут вызвать кризис потери смысла бытия, повышает риск суицида.

Ключевые слова: аутоагрессия, депрессия, стресс, суицид, суицидальная активность

 

Teens characterizes the desire to understand the world and themselves, the desire to assert itself in the group, the desire for sovereignty, independence from adults, acute experience of group identity and the idealization of life, the search for the ideal, and so on. Frustration of these needs teenager provokes his various stress and depression that can lead to a crisis of loss of meaning of life, increases the risk of suicide.

Key words: autoaggression, depression, stress, suicide, suicidal activity

 

Самогубство — акт самоусунення з життя під впливом гострих психотравмуючих ситуацій, за яких власне життя як вища цінність втрачає сенс. Акт самогубства особливо вражає тоді, коли його вчиняє зовсім юна людина.

Самогубцями, за статистикою, є найменш соціально захищені прошарки населення, а до таких нерідко належать діти.

Сумна статистика випадків аутоагресії, як проявів «інстинкту смерті», спрямованого на власне «Я» (за З. Фрейдом), з’являється, коли діти досягають віку від 11 до 18 років.

Дошкільникам невластиві міркування про смерть, хоча ця тема не проходить повз їхню увагу (казки, події життя).

Діти до 11 років реальних спроб піти з життя майже не роблять. Однак це зовсім не означає, що їх не відвідують трагічні фантазії в хвилини найглибшого розпачу.

У 10–12 років смерть оцінюється як тимчасове явище. З’являється розмежування понять життя і смерті, але емоційне ставлення до смерті абстрагується від власної особистості.

Суїцид підлітків має такі риси: йому передують короткочасні, об’єктивно неважкі конфлікти у сферах близьких відносин (у сім’ї, школі, групі); конфлікт сприймається як украй значущий і травматичний, викликаючи сильну внутрішню кризу та драматизацію подій; суїцидальний вчинок сприймається у романтично-героїчному ореолі: як сміливий виклик, як рішуча дія, як мужнє рішення і т.п.; суїцидальна поведінка демонстратива, у ній є ознаки «гри на публіку»; вчинки регулюються скоріше спалахом, афектом, у них немає продуманості, зваженості, точного прорахунку; засоби самогубства обрані невміло (стрибок із балкона 2–3 поверху, малотоксичні речовини, тонка мотузка і т.п.).

Прагнення бути свідком реакції навколишніх на свою смерть, надія на «друге народження» характерні для суїцидентів підліткового віку.

Відомо, що суїцидальна активність (насильницьке припинення життя) припадає на старший підлітковий вік (14–16 років). Багато фахівців навіть уважають, що суїциди — це типова реакція підлітків на кризові ситуації в їхньому житті. При цьому аж ніяк не є рідкістю колективні самогубства, зчинені або групою підлітків одночасно, або одним слідом за іншим (так звані «скопійовані» самогубства, в основі яких лежить механізм наслідування і сугестивність) [1, с. 65].

Підлітковий вік є найскладнішим, найсуперечливішим періодом особистісного становлення. Змінюєтьсясоціальний статус підлітка, розширюються й інтенсифікуються його контакти, відбувається відносне звільнення від опіки батьків, переглядаються переконання та уявлення, формується новий світогляд тощо.

У мотиваційній сфері особистості головною стає потреба у спілкуванні з однолітками, засвоєння цінностей і норм підліткового середовища. Прагнення бути незалежним від батьків реалізується в діапазоні від обстоювання своїх переконань до втеч із дому. Загострюються особливості характеру, його акцентуації. Провідний інтерес підлітка до моральної проблематики визначає різноманітні аспекти спілкування та спрямованість поведінки особистості. У старшому підлітковому віці індивід виходить на рівень спілкування із суспільством. З’являються нові авторитети, які підліток знаходить не тільки в середовищі безпосереднього спілкування, а й у пресі, кіно, літературі. До себе він починає ставитись із суспільної, соціальної точок зору, шукає своє призначення у світі, а його внутрішній світ, постійно ускладнюючись, відмежовується від будь-яких, іноді навіть доброзичливих, зовнішніх впливів.

У цьому віці особистість сягає вершин внутрішніх і зовнішніх суперечностей. Провокують їх різні чинники. Вони можуть або стимулювати, фіксувати розвиток, або нівелювати, знецінювати чи руйнувати досягнуте на попередніх етапах, ускладнювати процес становлення особистості. Така їх дія є небезпечною, оскільки може спричинити життєві кризи, катастрофи особистості, зумовлюючи прояви деструктивних форм поведінки (наркоманія, алкоголізм, злочинність, суїцид тощо) [2, с. 34].

Підлітків характеризує прагнення до пізнання світу й себе, намагання самоствердитися в групі, прагнення суверенітету від дорослих, гостре переживання групової ідентичності, а також ідеалізація життя, пошук ідеалу тощо. Фрустрація цих потреб підлітка провокує в нього різні стресові та депресивні стани, які можуть спричинити кризу, втрату сенсу буття, посилити ризик суїциду.

Складною є проблема мотивації самогубств підростаючого покоління. Немає єдності в поглядах на неї і серед учених. Здебільшого підлітковий суїцид зумовлений віковими психологічними особливостями, серед яких домінують егоцентризм, негативізм, емоційна нестійкість, інфантилізм. Серед підлітків частіше трапляються суїцид-протест і суїцид-заклик, рідше — суїцид-самопокарання і суїцид-відмова.

Є. Вроно відзначає, що більшість суїцидентів немов би виставляють перед собою «застережливі знаки». Ось їх ознаки:

1) погіршення успішності. Багато учнів, які раніше навчалися на «добре» і «відмінно», починають прогулювати, їх успішність різко падає;

2) зовнішній вигляд. Неповнолітні, що опинилися в кризовій ситуації, неохайні, вони ходять у м’ятому і брудному одязі і, схоже, їм зовсім байдуже, яке враження вони справляють на оточуючих;

3) зниження активності. Підлітки, які переживають кризу, втрачають інтерес до всього, що раніше любили. Спортсмени залишають свої команди, музиканти перестають грати на своїх музичних інструментах. Багато хто перестають зустрічатися з друзями, уникають старих компаній, тримаються відокремлено;

4) прагнення до самотності. Суїцидальні підлітки часто заглиблюються в себе, цураються оточуючих, замикаються, подовгу не виходять зі своїх кімнат.

5) тяжка втрата. До думок про самогубство може підштовхнути смерть близьких: батьків чи братів і сестер. Деякі підлітки взагалі не можуть собі уявити, як вони будуть жити далі без батька чи матері, брата чи сестри;

6) приведення справ до ладу. Одні суїцидальні підлітки роздають свої улюблені речі, інші вважають це необхідним перед смертю «привести свої справи до ладу».

Суїцидальна активізація сучасних підлітків пов’язана з переоцінкою орієнтацій та ідеалів, зниженням рівня саморегуляції поведінки, підвищенням тривожності тощо. Ціннісні орієнтації стали більше набувати індивідуалістичного (переважно матеріального) спрямування [3, с. 47].

Зниження рівня саморегуляції поведінки сучасних підлітків пов’язане з «подвійною мораллю» і когнітивним дисонансом, труднощами в задоволенні потреби в персоналізації тощо. Перебування в умовах подвійної кризи (вікової і соціальної) нагнітає особистісну тривожність підлітків. Підсилюють її дезадаптаційний і деструктивний впливи оточення, несприятливі умови в провідних інститутах соціалізації молоді (родині, школі, позашкільному середовищі).

У сім’ї несприятливі умови пов’язані з педагогічно невиправданою батьківською взаємодією з дитиною, емоційним неблагополуччям та конфліктними стосунками, низьким освітнім рівнем батьків, неповним складом сім’ї, примітивним інформаційно-комунікативним полем, аморальною чи асоціальною спрямованістю сім’ї тощо. У школі вони проявляються в незадоволеності навчанням і соціально-психологічною атмосферою, у несприятливому соціально-психологічному кліматі учнівського та учительського колективів, статусі та ролі підлітка. Несприятливими чинниками позашкільного оточення є фрустрована потреба самоствердження серед ровесників, непорозуміння з ними, групова ізоляція, розрив емоційних стосунків з другом чи подругою тощо [4, с. 86].

Усі ці обставини зумовлюють складні прояви поведінкової дезадаптації та особистісної деформації в підлітковому віці.

З відчуженням дитини від сім’ї, школи зростає референтна значущість неформальних груп та об’єднань, які стають для неї головним і часто єдиним середовищем реалізації потреб. Якщо така група організована поза суспільно корисною діяльністю (бездіяльне проведення часу, вживання алкоголю тощо), вона стає провідним інститутом десоціалізації підлітка.

За даними досліджень, один із суїцидальних піків припадає на підлітковий вік. Виявлення депресивних розладів у дітей і підлітків пов’язане зі значними труднощами, зумовленими своєрідністю клінічних проявів, пов’язаних із віком.

Нечітке вираження і рудиментарність депресивної симптоматики, переважання соматичних скарг і розладів, порушення поведінки (пропуски занять у школі, грубощі, деліквентні вчинки), зниження навчальної успішності маскують клінічну картину депресій, утруднюють діагностику, що породжує неправильні висновки, спричинює конфліктні ситуації довкола такої дитини. У зв’язку з цим виникає загроза виникнення суїцидальних тенденцій. Така ж атипова картина депресивних розладів за типом замаскованої (прихованої) депресії з різними варіантами провідної симптоматики спостерігається в підлітковому віці. Деякі варіанти атипових депресивних станів у дітей і підлітків приховують високу суїцидальну небезпеку, яка реалізується в різних варіантах: дитячому, девіантному, іпохондричному, астенічному, депресивному синдромі з переважанням типово підліткових симптомів з типово депресивною симптоматикою.

Дитячий варіант депресії. Поширений він у суїцидентів віком 6–12 років. Депресивний стан проявляється мінімальним вираженням афекту туги: діти стають менш рухливими, дратівливішими, плаксивими, скаржаться на втому і нездужання, нудоту, порушення сну й апетиту. На тлі зниження попередніх інтересів з’являється невластиве дітям захоплення «поховальною» тематикою: гра — інсценізація поховання іграшок та домашніх тварин, малюнки із зображенням могил і трун, фантазування на тему власної смерті тощо [3, с. 75].

Замах на власне життя у таких випадках несподіваний для дорослих. Приводом для нього стають незначні конфлікти. Суїцидальні спроби здійснюються особливо травматично (падіння з висоти, самоповішення).

Девіантний варіант підліткової депресії. Хворіють здебільшого підлітки віком 10–14 років. Девіантною таку депресію називають тому, що вражені нею особи здійснюють вчинки, які конфліктують із нормами суспільства і їхнього найближчого соціального середовища. Клінічна картина цього захворювання характеризується невластивими раніше підліткові порушеннями поведінки: грубістю, конфліктністю, прогулами, протиправними вчинками, сексуальними ексцесами. Для них типовий знижений з відтінком дисфорійності настрій, готовність до гетеро- (спрямованої на когось) і автоагресії. Такі особливості психічного стану є основою конфліктів з іншими, а погрози покарати спричинюють страх і тривогу, що збільшує суїцидальну небезпеку і мотивує суїцидальну поведінку. У постсуїцидальному періоді при лікуванні депресії спостерігається редукція суїцидальних проявів, формується критичне ставлення до самогубства як до виходу зі складної ситуації.

За даними катамнезу, таке формування депресивного синдрому, як правило, має психогенне походження внаслідок тривалої дії сімейних патогенних чинників.

Іпохондричний варіант підліткової депресії. Найчастіше він вражає осіб віком від 12 до 16 років. Спричинюють його реальні неприємні відчуття у тілі, які з різних причин перебільшуються і трактуються підлітком як ознаки невиліковного захворювання. Під час такого захворювання переважає тривожно-тужливий афект із дратівливістю, почуттям незахищеності й покинутості всіма. Під приводом хвороби підлітки нехтують навчанням, ускладнюють контакти з ровесниками через занурення у свої хворобливі відчуття. Будучи переконаними в наявності у себе тяжкого невиліковного захворювання, підлітки консультуються зі спеціалістами, госпіталізуються в соматичні лікарні. Конфлікти, що виникають у школі через прогули занять, відставання в навчанні, «нерозуміння» близькими їхніх переживань часто створюють безвихідні, на думку підлітків, ситуації, які зумовлюють суїцидальну поведінку [2, с. 91].

У постсуїцидальному періоді думки про самогубство ще можуть зберігатися, особливо якщо не ліквідовано конфліктну ситуацію, яка безпосередньо зумовила спробу самогубства, а підліток переживає і попередні тривоги, і провину за суїцидальний вчинок. За адекватної терапії депресивного стану повторних спроб вдається уникнути.

Астенічний варіант підліткової депресії. Цей варіант депресії також поширений серед підлітків віком 12–16 років. Його преморбідними особливостями є сензитивність, часто на рівні акцентуації, а першими ознаками — труднощі у навчанні, засвоєнні нового матеріалу, як наслідок психомоторної загальмованості; погіршання пам’яті, здатності зосереджуватися. Підлітки не скаржаться на тугу і знижений настрій, але ведуть мову про нудьгу, зміни особистісного характеру. Іноді проявляються симптоми тривоги з ажитацією (збудженням) і відчуттям страху. Попри намагання продовжити попередній спосіб життя, такі особи стають дедалі більше неспроможними у навчанні, спілкуванні з ровесниками і близькими. Все це спричинює шкільні конфлікти, які вони сприймають особливо трагічно з огляду на їхню сензитивність і вразливість.

Депресивний синдром з переважанням типово підліткових симптомів. Цей тип депресивного захворювання властивий підліткам віком 16–18 років. У його клінічній картині переважають типово підліткові симптоми надцінного характеру — метафізичної інтоксикації і дисморфофобії. Розмірковування про сенс життя й смерті набувають у депресивного підлітка ознак нав’язливого, безплідного, негативно афективно забарвленого, з елементом пасивної згоди на смерть мудрування. Така настроєність не залишає місця для засвоєння нового й для продуктивної інтелектуальної діяльності взагалі. Підліток стає замкнутим, неприступним, усвідомлює свою відчуженість і самотність.

Суїцидальна поведінка в таких випадках не пов’язана з конфліктною ситуацією, не має психологічно зрозумілого приводу. Замах на власне життя здебільшого є наслідком тривалих роздумів про сенс життя і смерті. При невдачах суїцидальні спроби повторюються.

Типова депресивна симптоматика у підлітків. Вона також спостерігається у старшому підлітковому віці (16–18 років). Її характеризують класична депресивна тріада (знижений настрій, сповільнення мислення, рухова загальмованість) і тривожно-депресивні прояви. Посилення симптому тривоги є показником високого суїцидального ризику. Ідеї самоприниження досягають рівня депресивної маячні, у структурі якої наявні суїцидальні думки і наміри. Суїцидонебезпечність особливо зростає за рухової загальмованості та збереження маячних ідей і депресивної симптоматики. Суїцидальні спроби, як правило, повторюються за відсутності нагляду й лікування.

Типова депресія з переважанням тривожних компонентів (страх, ажитація, нестерпне відчуття психічного напруження) об’єднує різні прояви суїцидальної поведінки — від нав’язливого бажання завдати собі болю до суїцидальних спроб.

У постсуїцидальному періоді різко послаблюються напруження, тривога, страх. Однак такий ефект короткочасний і нестійкий, тому без адекватних лікувально-реабілітаційних заходів замахи на власне життя повторюються.

У зв’язку з тим, що досліджуване нами явище є досить неоднорідне та здатне викликатися різноманітними факторами, у нас виникла потреба у використанні такого психодіагностичного інструментарію, який давав можливість прослідкувати, наскільки депресивні стани впливають на появу суїцидальних намірів у підлітковому віці.

Мета нашого дослідження — вивчити детермінанти, які породжують депресивний стан у старшому підлітковому віці, який провокує суїцидальні наміри.

Завдання нашого дослідження — вивчити вплив депресивного стану на характер і зміст суїцидальних намірів у дітей старшого підліткового віку.

Висновки та перспектива подальших досліджень. Отримані результати засвідчують, що депресивні стани викликані основними віковими проблемами підліткового віку, відсутністю розуміння і підтримки з боку однолітків, прагненням до емансипації, яку не підтримують батьки. Особлива гендерна відмінність не простежувалась. Це можна пояснити, що й для дівчат і хлопців проблеми досить типові. Тривале перебування підлітка у депресивному стані тільки поглиблює його і породжує у його голові різноманітні авторські сценарії виходу із нього. В цьому репертуарі також присутні і суїцидальні варіанти. Найбільш цікаво, що коли депресію породили взаємини з батьками, то результати суїцидальної поведінки мають нанести удар саме по батьках (“на зло їм»).

Якщо цей стан викликали непорозумінням з однолітками, то суїцидальна поведінка має вразити їх настільки, щоб збільшити свій авторитет або повернути його та в такий спосіб завоювати високий статус.



Номер сторінки у виданні: 222

Повернутися до списку новин