Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Умови та чинники збереження психологічного здоров’я майбутніх педагогів

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Лариса Добровольська, кандидат педагогічних наук, доцент завідувач кафедри загальної психології Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

Оксана Фурсова, студентка 4 курсу соціально-гуманітарного факультету

УДК 378.015.3:159.922

 

На основі широкого кола філософських, психологічних джерел автори розглядають концепції психологічного здоров’я та моделі психічно здорової людини. Аналізуючи категорії «психічне», «психологічне» здоров’я, подаються їхні характеристики як наукові поняття та предмет дослідження у вітчизняній та зарубіжній психолого-педагогічній літературі. У статті розглядається застосування конкретних методик для діагностування рівнів емоційного «вигорання» та надаються результати дослідження.

Ключові слова: психічне, психологічне здоров’я, концепції психологічного здоров’я, абсолютні цінності, духовне благополуччя, саморозвиток, емоційне «вигорання”

 

На основе широкого круга философской, психологической литературы авторы рассматривают концепции психологического здоровья и модели психически здорового человека. При анализе категорий «психическое», «психологическое» здоровье представлены их характеристики как научного понятия и предмет исследования в отечественной и зарубежной психолого-педагогической литературе. В статье рассматривается использование конкретных методик для диагностики уровней эмоционального «выгорания» и приводятся результаты исследования.

Ключевые слова: психическое, психологическое здоровье, концепции психологического здоровья, абсолютные ценности, духовное благополучие, саморазвитие, эмоциональное «выгорание»

 

The authors consider the concepts of psychological health and model of mentally healthy person on the basis of wide circle philosophical, psychological sources. The categories of «mental», «psychological» health are analyzed; their description as scientific notions and the subject of research in native and foreign psychological-pedagogical literature are represented. The adoption of concreted methods for diagnosing of levels of emotional «burning down» are considered in the article and the results of research are given.

Key words: mental, psychological health, concepts of psychological health, absolute values, spiritual wellbeing, self-development, emotional «burning down»

 

Соціально-економічні перетворення в нашій країні актуалізували проблему збереження психічного та психологічного здоров‘я студентської молоді. Це поставило перед вищими закладами освіти завдання створити такі умови розвитку особистості, які б сприяли утвердженню здорового способу її життя.

Незважаючи на те, що цінність здоров‘я у всі часи є досить важливою й не потребує наукових переконань, активна життєва позиція, спрямована на його збереження та зміцнення, у багатьох людей не відповідає розумінню важливості цієї проблеми. У зв‘язку з цим гостро постає завдання забезпечити гармонізацію здоров‘я особистості як умови збереження української нації, перспективу справжнього духовного оновлення наступних поколінь, запоруку якісних перетворень у масштабах держави.

Варто зазначити, що стан здоров’я сучасних студентів вищих навчальних закладів на сьогоднішній день можна кваліфікувати як психічно не хворий, але психологічно вже не здоровий. Саме через це з особливою гостротою постає проблема впровадження в освіту сучасних здоров’язбережувальних технологій. Ця проблема досить часто порушується і психологами, і педагогами, але і сьогодні далека від вирішення. Слід зазначити, що її розгляд відбувається майже завжди однобічно, тільки з точки зору фізичного здоров’я, а необхідність піклування про психологічне здоров’я студентів залишається поза увагою. Саме психологічне здоров’я як складова частина психічного є необхідною передумовою збереження здоров’я не тільки фізичного, але й соціального. Маємо на увазі, що його збереження практично зводить нанівець ризик наркоманії, асоціальності тощо. Більше того, психологічне здоров’я — важлива умова збереження високої навчальної мотивації студентів, що дозволяє засвоїти програмний матеріал на максимумі пізнавальних ресурсів особистості. Саме тому головна увага сучасної вищої школи повинна бути зосереджена на всебічному поліпшенні професійної підготовки спеціалістів.

Таким чином, проблема психологічного здоров’я майбутніх педагогів є надзвичайно актуальною та гострою саме у сучасному суспільстві, оскільки охоплює різноманітні боки життєдіяльності особистості — від статево-рольової ідентифікації до стратегій побудови життєвих планів та подолання внутрішньоособистісних криз.

Проблеми психічного й психологічного здоров‘я учнівської та студентської молоді, умови їх оптимізації стали предметом дослідження філософів, медиків, психологів, педагогів. Теоретико-методологічні засади цих питань сформульовано у працях А. Здравомислова, Л. Сущенко; проблему суб’єкт-суб’єктного, особистісно-орієнтованого підходу до виховання висвітлено в роботах К. Абульханової-Славської, І. Беха, Л. Божович, А. Маслоу, С. Рубінштейна; психолого-педагогічні аспекти виховання здорового способу життя дітей і молоді розглянуті в дослідженнях Т. Бойченко, Т. Круцевича, С. Лапаєнко, В. Радули, М. Солопчука.

Аналіз літератури, висновки багатьох досліджень вітчизняних і зарубіжних учених (І. Дубровіна, О. Хухлаєва, М. Куртишева та інших) свідчать, що одним із головних напрямів діяльності освітніх закладів має стати пріоритет збереження фізичного, психологічного й соціально-морального здоров’я особистості.

Мета статті полягає в актуалізації та популяризації питань щодо збереження психічного та психологічного здоров’я майбутніх педагогів у період навчання в університеті. Поняття «психічне здоров’я», «психологічне здоров’я» не можна вважати сьогодні концептуально визначеними й однозначними.

До сфери психічного здоров’я відносять індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість. Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров’я по в’язано з особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові й чинники обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, вірогідність стресів, афектів [4, с. 25–27].

У психологічних словниках психічне здоров’я найчастіше визначають як «стан душевного благополуччя, для якого характерна відсутність хворобливих психічних виявів і який забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності».

Світова наука розробила цілісний погляд на здоров’я як феномен, що інтегрує чотири його сфери або складові — фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові невід’ємні одна від одної, вони тісно взаємопов‘язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров‘я людини. Психологічно здорові люди особистісно активні, прагнуть проявляти свою вдачу, життєрадісні та самодостатні, спостережливі до себе та оточуючого світу, критичні. Саме психологічне здоров’я, на думку низки дослідників, є головною умовою саморозвитку, самоактуалізації та функціонування особистості [1; 5]. Психологічно нездорові люди залежні від будь-яких авторитетів, слабовільні та безініціативні.

Психологічно здорова людина в моделі К. Роджерса — це людина, що перебуває в процесі руху, причому напрям і особливості цього процесу визначені всім організмом людини. Концепції психологічно здорової людини, що центруються навколо ідеї віддачі себе як запоруки здоров’я представлені в роботах Е. Фромма, В. Франкла, А. Адлера. Е. Фромм визначає психологічно здорову людину як людину, що має певний характер, до якого здатен будь-хто, якщо у нього немає емоційних або психічних відхилень [7, с. 299].

Одна з ідей, що лежать в основі моделі психологічно здорової людини, запропонованою В. Франклом, полягає в необхідності служіння справі або любові як невід’ємної умови психологічного здоров’я. Психологічно здорова людина в концепції А. Адлера представлена соціально-корисним типом особистості. Це особистість, в життєвому стилі якої є дві базові установки: установка на соціальний інтерес та установка на високий рівень активності. Вчений Р. Ассаджолі описує психологічне здоров’я як баланс між різними аспектами особистості; С. Фрайберг — між потребами індивіда та суспільства. Психологи О. Хухлаєва, Г. Нікіфоров розуміють психологічне здоров’я як динамічну рівновагу між індивідом та середовищем. Модель психологічного здоров’я побудована на ідеї розширення уявлень людини про життя і про себе до трансперсонального рівня та представлена в роботах С. Грофа і А. Минделла [2; 6].

Очевидно, що відчуття задоволення собою, своєю діяльністю, своїм місцем у житті, стосунками з оточуючими людьми позитивно впливають на душевний стан цієї людини, це допомагає їй швидше адаптуватися до оточуючого світу, краще долати стреси, бути здоровішим і працездатнішим.

Розглядаючи причини появи психологічного дискомфорту у студентів, необхідно звернути увагу на їхню, на перший погляд, об’єктивну обумовленість, пов’язану з віковими змінами, які відбуваються у цій віковій групі. В них зафіксована складність і важливість процесів розвитку, які відбуваються в цьому віці, пов’язаних із переходом від однієї «епохи» життя до іншої (учень-студент). Перехід до зрілості містить основний зміст і специфічну відмінність усіх сторін розвитку у цей період — фізичної, моральної, розумової, соціальної. На всіх напрямах відбувається становлення якісно нових утворень та стосунків: професійного самовизначення, самосвідомості, саморозвитку, самоствердження, стосунків з викладачами і товаришами, оточуючим світом. Це досить непрості перетворення, які можуть обумовлювати появу серйозних психологічних проблем.

До чинників, що провокують стан емоційного неблагополуччя, зрушення в психічному здоров’ї, слід віднести, насамперед, особливості дисгармонійного спілкування студента з викладачами, однокурсниками, товаришами; з найближчими людьми — батьками, рідними, друзями.

Доцільно підкреслити, що причини, які викликають психологічне нездоров’я, різноманітні: об’єктивні та суб’єктивні. По-перше, деперсоналізація молодіжної свідомості, що нав’язується масовою і скаженою пропагандою споживацького способу життя. Адже молодь вважає свій вибір вільним, а насправді «купується» на хибне відчуття власної дорослості й самостійності. Друга проблема: нагнітання чужого нашій культурі духу індивідуалізму, особистісної відокремленості. Роз’єднаність, внутрішня самотність, емоційна напруга від невпевненості у собі і в майбутньому призводить до втрати взаєморозуміння не тільки з батьками, а й з однокурсниками. За такої емоційної нестабільності студенту важко відмовитись від поганих звичок та не піддатися на якусь із негативних приманок, яких навколо чимало. Третя проблема — соціальна незахищеність і бідність (у студентів, які не отримують стипендію, виникають матеріальні питання). Четверта і головна проблема — втрата традиційних моральних цінностей і орієнтирів, примітивізація соціального мислення [1; 6].

Звичайно викладачам необхідно орієнтуватися в основних психологічних проблемах студентів, щоб випадково не образити, щоб підтримати, схилити на свій бік, відстоюючи норми та ідеали людської гідності, високого сумління та професіоналізму.

У проблемі психологічного здоров’я питання про критерії оцінки останнього є ключовими. Якимось одним критерієм не вичерпати всієї суті питання, тому ідея комплексного підходу до оцінки здоров‘я лю-дини є більш перспективною. Сукупність критеріїв основних проявів здорової психіки, що найчастіше наводиться в літературі, можна розподілити відповідно до форм прояву психічного (психічні стани, процеси, властивості, ступінь саморегуляції щодо). Особливого значення серед критеріїв психологічного здоров‘я особистості надається мірі інтегрованості особистості, її гармонійності, врівноваженості, а також таким складовим її спрямованості, як духовність, пріоритет гуманістичних цінностей (добра, справедливості, любові, краси щодо), орієнтація на саморозвиток, збагачення своєї особистості [4, с. 21].

Підбиваючи підсумки розгляду виділених компонентів психологічного здоров‘я — позитивного самовідношення і ставлення до інших людей, особистісної рефлексії і потреби в саморозвитку, — необхідно зупинитися на їхньому взаємозв‘язку або, точніше сказати, динамічній взаємодії. Як відомо, для розвитку позитивної, а не невротичної рефлексії необхідна наявність у людини позитивного самовідношення. У свою чергу саморозвиток людини сприяє зміні самовідношення. А особистісна рефлексія є механізмом саморозвитку. Відповідно можна зробити висновок, що самовідношення, рефлексія і саморозвиток взаємообумовлюють один одного, перебувають у постійній взаємодії [1, с. 173].

Експериментальною базою нашого дослідження було обрано Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького. В дослідженні, яке тривало протягом 2012–2013 навчального року, брало участь 132 особи — студенти І, ІІ курсів природничо-географічного та філологічного факультетів. Ми використали такі діагностичні методики: «Методика діагностики рівня емоційного вигорання» (В. Бойко), «Самооцінка стійкості до стресу».

Емоційне «вигорання» — це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі дії, є надбаним стереотипом емоційної, частіше за все професійної поведінки. «Вигорання» — частково функціональний стереотип, оскільки дозволяє людині дозувати і економічно витрачати енергетичні ресурси [3, с. 428]. Водночас можуть виникнути дисфункціональні наслідки, коли «вигорання» негативно позначається на виконанні професійної діяльності, стосунках з людьми та на психологічному здоров‘ї особистості. Саме тому ми провели дослідження рівня «емоційного вигорання» студентів-майбутніх педагогів як фактора психологічного здоров‘я. Слід зазначити, що для третини студентів-майбутніх педагогів (31,8%) фаза розвитку стресу «напруження» перебуває на стадії «що сформувалася», у 43,2% ця фаза ще не сформована, а для 25% — на стадії формування. Більш як третина студентів (36,4%) мають фазу розвитку стресу «резистенція» на стадії «що сформувалася», у 25% ця фаза ще не сформована, а для 38,6% перебуває на стадії формування. Також для третини студентів-майбутніх педагогів (34,1%) фаза розвитку стресу «виснаження» перебуває на стадії «що сформувалася», у 31,8% ця фаза ще не сформована, а для 34,1% — на стадії формування.

Отже, ми можемо сказати, що всі зазначені симптоми були виявлені у всіх опитуваних, але з різним відсотковим співвідношення. Також слід підкреслити, що вже на першому та другому курсі третина студентів мають високі показники цих симптомів, що зумовлює впровадження в університеті психокорекційних та профілактичних заходів.

За результатами дослідження самооцінки стійкості до стресу студентів-майбутніх педагогів виявилось, що дуже низький рівень стійкості до стресу мали 10,6% студентів, низький рівень стійкості до стресу виявили 22% першокурсників, нижчий за середній рівень стійкості до стресу виявили 15,9% опитаних, рівень стійкості до стресу трохи нижчий за середній спостерігається у 34,8% студентів, середній рівень стійкості до стресу було виявлено у 6,8% респондентів, рівень стійкості до стресу трохи вищий за середній виявили лише 3% студентів, високий рівень стійкості мали також 3%. На жаль, високий рівень та дуже високий рівень стійкості до стресу мають лише 2,3 та 1,6% студентів.

Отже, дослідження показало, що сучасні студенти дійсно відчувають значні труднощі щодо вироблення навичок стресостійкості, і це проявляється у підвищенні показника емоційного збудження, тривожності, фрустрації; зниженні комунікабельності, емоційної стійкості, самоконтролю, соціальної сміливості; появі почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, викладачами, батьками, а в поведінці в цілому — надмірна сором’язливість; зниженні показників успішності, недостатній увазі й зосередженості на заняттях; скаргах на погане самопочуття, сон; втраті інтересу до навчання. Внаслідок цих проявів розвиваються непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади різного ступеня.

Основна причина погіршення психологічного здоров‘я майбутніх педагогів полягає у неузгодженості між інтелектуальним, творчим, особистісним потенціалом студента, з одного боку, і можливостями його реалізації — з іншого.

Одержані результати дають підстави для висновків:

1. Аналіз методологічних, теоретичних, прикладних робіт вітчизняних і зарубіжних авторів дозволив встановити, що важкою для молоді може стати будь-яка життєва ситуація, пов’язана з блокуванням базових потреб віку: у самоствердженні, в незалежності, в самореалізації, в соціальній компетенції і в самовизначенні в теперішньому часі і майбутньому.

2. Кожна людина, визначаючи проблеми формування власного здорового способу життя, має усвідомити просту істину: ніхто не може зробити здоровим іншого; стати здоровим можна лише доклавши зусиль, навчившись цього особисто.

3. Сьогодення вимагає від науковців-практиків розроблення програм оздоровлення, різноманітних освітньо-оздоровчих послуг; ефективних форм і методів сполучення та взаємодії всіх служб університету для проведення навчальних занять та виховних заходів, психолого-розвивальних, корекційних, оздоровчо-реалібітаційних тренінгів, метою яких є становлення та розвиток особистості, покращення стану здоров’я студентів.

В перспективі дослідити ціннісні уявлення студентів про здоров’я та здоровий спосіб життя, виявити мотиви поведінки, що спрямовані на підтримання, збереження та покращення психічного та психологічного здоров‘я. Підключити до вирішення зазначеної вище проблеми Психологічну службу університету.



Номер сторінки у виданні: 235

Повернутися до списку новин