Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Подолання бар’єрів навчальної діяльності студентів внз як педагогічна проблема

Тематика: ПЕДАГОГІКА




Ірина Глазкова, Харківський національний педагогічний університет імені Г. Сковороди

 УДК 378. 147

 

У статті автор обґрунтовує стратегію подолання бар’єрів навчальної діяльності. До технологічного арсеналу розробленої стратегії, на думку автора, входять відповідні способи (конструктивний, деструктивний, нейтральний) і тактики (розвивальна, захисна, депресивна, афективно-агресивна та пасивна). Особлива увага приділена способам подолання бар’єрів навчальної діяльності студентів.

Ключові слова: стратегія, тактика, спосіб, бар’єр, прийом

 

Статья посвящена проблеме преодоления познавательных барьеров студентами в учебной дея тельности. Автор анализирует три способа преодоления барьеров: конструктивный, деструктивный и нейтральный, в соответствии с ними выделяет тактики: развивающую, защитную, депрессивную, аффективно-агрессивную и пассивную. Фунционирование тактик обеспечивается определенными механизмами: внутренней и внешней мотивацией, психологической защитой, самоактуализацией, переживаниями, устойчивостью личности и т.д.

Ключевые слова: тактика, барьер, механизм

 

This article is devoted to the problem of overcoming cognitive barriers students in learning activities. The author analyzes three ways in overcoming barriers: constructive, destructive and neutral, according to them, we identify tactics: developmental, defensive, depressed, emotionally-aggressive and passive. These tactics are provided by certain mechanisms: internal and external motivation, psychological defense, self-actualization, personality stability etc.

Key words: tactic, barrier, mechanism

 

Основною тенденцією розвитку сучасної освіти є посилення гуманістичної спрямованості навчання, практична реалізація якої полягає в підготовці майбутніх фахівців до соціально-економічних умов, у які вони потрапляють, залишаючи стіни альма-матер. Сучасне суспільство потребує ініціативного, творчого фахівця, здатного боротися та перемагати у складних життєвих ситуаціях. У зв’язку з цим актуалізується проблема пошуку шляхів ефективного подолання різного типу бар’єрів, що виникають упродовж життєдіяльності особистості. Результати наукових досліджень говорять про необхідність підготовки молодого покоління до подолання різного типу бар’єрів. Логічно, що ВНЗ відіграє тут провідну роль.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (В. Андреєв, І. Зимня, А. Маркова, Л. Поварніцина, В. Попков, Б. Паригін, Ю. Сенько, Н. Сопілко, Л. Фрідман, Р. Шакуров та інші) дозволяє говорити про емоційні, фізіологічні, психологічні, дисциплінарні, інформаційні, інноваційні, мотиваційні, пізнавальні та інші види бар’єрів. Проте вважаємо наведені класифікації недостатніми, оскільки, вони не систематизовані, та не мають певних обґрунтованих критеріїв, за якими класифікуються бар’єри, а також не пов’язані безпосередньо зі структурою навчальної діяльності.

У контексті нашого дослідження ґрунтуємося на науковому підході Д. Ельконіна, який виділяє п’ять основних структурних компонентів навчальної діяльності: мотив, навчальне завдання, навчальна дія, контроль та оцінка, та пов’язуємо їх з тими бар’єрами, які можуть виникати під час реалізації кожного з компонентів [6]. Таким чином, ми у своєму дослідженні бар’єри навчальної діяльності поділяємо (відповідно до основних структурних компонентів навчальної діяльності) на: мотиваційні, емоційні, пізнавальні, комунікативні (оскільки із процесом спілкування пов’язані всі сторони буття людини в суспільстві — засвоєння досвіду, виробленого людством за всю його історію; процес соціалізації особистості; процес становлення окремої людини як суспільного індивіда; пізнання не тільки інших, а й самого себе; обмін різноманітною інформацією, а будь-яка діяльність, трудова або навчальна, здійснюється в спілкуванні й результат її багато в чому залежить від того, як це спілкування організоване, тому доцільно говорити про комунікативні бар’єри), контролю та оцінки. Ми вважаємо, що доцільно побудувати дослідження навколо саме пізнавальних бар’єрів, які є свого роду «джерелом» появи інших бар’єрів. Вважаємо, що теоретичним підґрунтям нашої ідеї можуть бути такі положення: навчальна діяльність є основним видом діяльності у навчальних закладах, тому першочергово необхідно звернути увагу саме на пізнавальні бар’єри; будь-який пізна вальний бар’єр, що виникає у навчальній діяльності, «провокує» низку інших, наприклад, пізна вальний бар’єр є зовнішнім бар’єром, усвідомлення якого спричиняє появу внутрішнього, тобто емоційного; бар’єр у навчальній діяльності має бути подоланим, навіть якщо це не вдається зробити (відсутність інтересу, бажання — мотиваційний бар’єр), то повинні бути ззроблені спроби, тобто ситуація потребує обговорення, взаємодії інших учасників, що провокує комунікативні бар’єри. Очевидно, що зусилля учасників мають бути оцінені й проконтрольовані, як наслідок — бар’єри контролю та оцінки.

Мета дослідження полягає у розкритті суті понять «стратегія» і «стратегія подолання бар’єрів», а також в аналізі основних способів, тактик та прийомів, що є складовими технологічного арсеналу стратегії подолання студентами бар’єрів навчальної діяльності.

Навчальний процес — явище динамічне, а бар’єри, що його супроводжують, постійно модифікуються, і неможливо мати «готові рецепти на всі випадки», тому майбутньому фахівцеві необхідно вміти чітко диференціювати навчальні ситуації. Тому в межах нашого дослідження доцільно говорити про обґрунтування стратегії подолання бар’єрів. Дидактична цінність її проявляється за умови, якщо особистість зіштовхнулася з новими вимогами або ситуаціями, з якими не можна впоратися за допомогою раніше засвоєних і звичних форм поведінки.

У психолого-педагогічних дослідженнях представлено широку різноманітність трактувань терміна «стратегія». Він співвідноситься із програмою, набором тактик і технік, сукупністю операцій, дій, процедур, планом дій тощо.

Тлумачний словник української мови стратегію визначає як мистецтво планування, керівництва, що ґрунтується на правильних далекоглядних прогнозах [4, с. 782]. Визначимо основні характеристики стратегії як педагогічної категорії, посилаючись на дослідження О. Бєлохвостової:

1. Цілісність, що являє собою внутрішню єдність метаплану (висування гіпотез, постановка цілей, формування образу навчальної діяльності, розроблення її програми, що включає уявлення про специфіку необхідних тактик, способів, методів та прийомів, що забезпечують досягнення мети) і плану реалізації (прийоми, дії, операції, спрямовані на перевірку правильності висунутої гіпотези, сформованого образу здійснення навчальної діяльності), що сприймаються як єдине ціле.

2. Послідовність, що виявляється в певній ієрархічній організації основних конституентів, що обумовлена раціональністю їхньої активізації відповідно до мети.

З. Повнота й завершеність. Ці дві характеристики особливо тісно пов’язані між собою. Повнота стратегії втілюється в необхідному, нелімітованому наборі методів, прийомів та дій, що забезпечує завершеність процесу [1].

Дослідники [D. Dansereau, J. Gaskins, J. OMally, J. Segal], які займались вивченням проблеми стратегій як феномена навчального процесу, називають три типи стратегій: метакогнітивні, когнітивні, соціоафективні. Під метакогнітивними стратегіями слід розуміти обмірковування процесу навчання, його планування, контроль правильності розуміння сприйнятої інформації, самооцінку, здійснення моніторингу в ході виконання різноманітних завдань. Когнітивні стратегії виражаються в активному маніпулюванні навчальним матеріалом, пропонують його трансформацію та органі зацію. Соціоафективні стратегії відображають вплив соціальних і афективних факторів на процес оволодіння діяльністю та виражаються, з одного боку, в активній взаємодії з іншими студентами та викладачем, кооперуванні зусиль для успішного вирішення навчальних завдань і, з іншого боку, у підтримці почуття впевненості в собі, підтримці мотивації до навчання, зменшення впливу негативних емоційних станів [7].

Безпосередньо під стратегією подолання бар’єрів розуміємо «процес конструктивного пристосування, у результаті якого особа в змозі впоратися із висунутими вимогами таким чином, що труднощі долаються й виникає почуття зростання власних можливостей» [3]. Таким чином, стратегію подолання бар’єрів визначаємо як сукупність ієрархічно організованих та об’єднаних спільною метою тактик, способів, та прийомів, що забезпечують подолання бар’єрів.

На думку О. Бєлохвостової, можна виділити три основні функції стратегії подолання бар’єрів: мотивуюча, організуюча й регулююча. Перша передбачає, що знання стратегії й того, де, коли і як вона може бути застосована, призводить до усвідомлення суб’єктом власних позитивних можливостей подолання труднощів. Це у свою чергу сприяє зниженню рівня тривожності на заняттях, запобіганню почуття страху припуститися помилки, створенню готовності й позитивного налаштування на роботу. Наслідком розвитку почуття впевненості у своїх силах (за умови його підкріплення позитивними результатами навчальної діяльності) може бути розвиток мотивації досягнення успіху в навчанні, а не уникнення невдач.

Організуюча функція полягає в тому, що стратегія подолання бар’єрів представлена суб’єкту у вигляді ідеї образу здійснення навчальної діяльності, її програми ще до початку безпосереднього виконання завдань на занятті. Сформований після усвідомлення необхідності подолання бар’єрів образ здійснення навчальної діяльності є свого роду опорою, на основі якої здійснюється організація навчальної діяльності.

Регулююча функція стратегії подолання бар’єрів втілюється в можливості відстеження й корекції відповідно до висунутої гіпотези про спосіб реалізації навчальної діяльності, застосування необхідних тактик, методів та прийомів, спрямованих на зниження негативного впливу бар’єрів на студентів [2].

Аналіз літератури (О. Барвенко, Н. Дроздова, Н. Сопілко та інші) дозволяє стверджувати, що серед науковців відсутня єдина думка щодо тактик, способів та прийомів подолання бар’єрів. У контексті нашого дослідження, посилаючись на дослідження вище згаданих учених, обґрунтовуємо положення про те, що стратегія подолання бар’єрів у своєму арсеналі передбачає наявність трьох принципово різних способів: конструктивний, в основі якого — трансформація смислових структур, перехід на більш високий рівень розвитку, самоактуалізація; деструктивний — психологічний захист, відмова від продуктивного вирішення критичних ситуацій, зняття емоційної напруги, що призводить до регресу особистості, збереження ілюзорної цілісності особистісної структури; нейтральний.

Слід зазначити, що вибір способу подолання бар’єрів у навчальній діяльності багато в чому визначається здатністю студентів усвідомлювати ті зміни, що відбуваються в їхній навчальній діяльності в процесі оволодіння системою знань, при цьому розвинена рефлексія дозволяє студентам шукати конструктивні способи виходу з критичної ситуації. Особистість, у якої ця здатність відсутня, використовує нейтральні або деструктивні способи подолання бар’єрів.

Наступним компонентом технологічного арсеналу стратегії подолання бар’єрів навчальної діяльності є тактика, яку розуміємо як лінію поведінки. Ґрунтуючись на визначенні та аналізі праць учених, що описують поведінку подолання бар’єра, вважаємо у контексті нашого дослідження доцільним у межах стратегії подолання бар’єрів виокремити такі тактики, а саме: захисну, пасивну, депресивну, афективно-агресивну та розвивальну.

Пасивна тактика властива особистостям, які підкоряються зовнішнім обставинам шляхом виконання соціальних вимог, очікувань, норм. Основними механізмами цієї тактики є процеси самопристосування, підпорядкування особистості інтересам і вимогам середовища. Вона характерна для студентів, дії яких ґрунтуються на відсутності в них прагнення до незалежності, нездатності приймати на себе відповідальність і долати труднощі, що виникли в навчальній діяльності. Такі студенти не відчувають потреби в особистісному розвитку, у навчальній діяльності вони використовують звичні способи поведінки й вирішення навчальних завдань. Нерідко основою пасивності є конфлікт, обумовлений суперечністю між самооцінкою студента й оцінкою його діяльності викладачем і одногрупниками. Ця тактика належить до нейтрального способу подолання бар’єрів, тому що деструктивний характер виражений не яскраво, а за певних умовах існує потенціал конструктивного подолання бар’єра.

Захисна тактика характеризується наполегливою самореалізацією у позанавчальній діяльності. Особистість при цьому домагається певного самоствердження, але внутрішньо переживає власну неспроможність у подоланні бар’єрів навчальної діяльності. Уникання важкої ситуації можуть здійснюватися не тільки в практичній, але й у психологічній формі за допомогою внутрішнього відчуження від ситуації або придушення думок про неї. Захисна тактика властива тим студентам, які можуть виконувати певну навчальну діяльність і досягати позитивних результатів за рахунок включення захисних механізмів (уникнення; придушення; проекція; заміщення; раціоналізація) при зіткненні із труднощами. Передумови конструктивного способу подолання кризової ситуації розвиваються за рахунок переключення на іншу діяльність. Спосіб подолання є нейтральним за своїм характером, тому що особистісний розвиток певної групи студентів не можна вважати повністю благополучним.

Депресивна тактика характерна для особистостей, які вже пережили невдачі в навчальній діяльності. Таким студентам властивий стан пригніченості, прогнози на майбутнє в них песимістичні, вони незадоволені собою, своєю навчальною діяльністю в цілому. Депресія й апатія призводять до дезорганізації навчальної діяльності, особистість не в змозі виконувати навчальні завдання та повністю втрачає інтерес до діяльності. Цю тактику обирають студенти, які не можуть самостійно долати власні проблеми. Нагромадження негативного результату власних дій викликає у них невпевність, а в остаточному підсумку — відмову від навчальної діяльності. Ця тактика належить до деструктивного способу подолання бар’єрів.

Афективно-агресивна тактика властива студентам, які вирізняються амбітністю, агресивністю, схильні протиставляти себе оточуючим. Низький рівень особистісної самосвідомості не дозволяє їм вийти за межі безперервного потоку повсякденної навчальної діяльності, звільнитися від власних егоцентричних установок. Це призводить до того, що людина починає сприймати агресію як істинний прояв людської природи. Події сприймаються такими людьми однобоко, гнучкість мислення відсутня, що призводить до деструктивного способу подолання бар’єрів, що у свою чергу затрудняє пошук позитивних варіантів вирішення труднощів навчальної діяльності.

Розвивальна тактика характерна для студентів з оптимістичним світоглядом, стійкою позитивною самооцінкою, реалістичним підходом до життя й яскраво вираженою мотивацією досягнення. Вона співвідноситься з конструктивним способом подолання бар’єрів. Ми у контексті нашого дослідження, ґрунтуючись на одному з принципів бар’єрної педагогіки (І. Глазкова, А. Гормін), а саме — розвивального потенціалу бар’єра, вважаємо найбільш дієвою саме розвивальну тактику подолання бар’єрів навчальної діяльності.

Вважаємо, що в технологічному арсеналі обґрунтованої стратегії подолання бар’єрів навчальної діяльності, особливе місце належить дидактичні прийомам. Оскільки у нашому дослідженні основна увага сконцентрована навколо пізнавальних бар’єрів, вважаємо доцільним ширше висвітлити прийоми подолання саме пізнавальних бар’єрів. Спільним для них є створення необхідної дидактичної підтримки для подолання пізнавальних труднощів під час вирішення навчальних проблем (завдань). Опираючись на розробки в галузі проблемного навчання, виокремлюємо низку дидактичних прийомів: переформулювання проблеми, аналогії, паралелі, навідні запитання, «готовий план», «творчість за зразком», «наочна основа», «перемикання», «оперативна оцінка», вказування мети діяльності, розподіл проблеми на запитання, показ способів вирішення тощо. Розкриємо їхній зміст.

Прийом переформулювання проблеми спрямований на її спрощення. Від правильності (доступності) формулювання проблеми залежить не тільки вибір способу, а й тривалість вирішення, оскільки невдале формулювання проблеми перешкоджає правильному розумінню її суті студентами. . Заботін відзначає, що питання, яке виникло першочергово, зазнає переформулювання з метою локалізації галузі вирішення» [2, с. 59–83].

У працях, присвячених творчій діяльності, видатний учений Б. Кедров пропонує використовувати для подолання труднощів прийом аналогій. Ha необхідності використання аналогій, паралелей, навідних запитань вказують Т. Кудрявцев, І. Лернер, М. Махмутов та інші.

У праці Ю. Тюнникова, Г. Хасанової, Ф. Харисова пропонуються дидактичні прийоми розвитку творчих здібностей учнів. У представленому авторами переліку є прийоми, котрі можна використовувати для подолання пізнавальних бар’єрів [5]:

– прийом «творчість за зразком». Суть його полягає в тому, що для подолання труднощів, пошуку шляхів і засобів вирішення творчих завдань учні використовують запропонований учителем зразок. Зразок служить опорою повністю, частково або з варіативними змінами;

– прийом «готовий план». Для успішного виконання того або іншого творчого завдання учням видається певна послідовність дій, у результаті яких вони самостійно досягають потрібного результату;

– прийом «наочна основа». Суть полягає у використанні наочної форми для фіксації самого творчого процесу. Наочність служить опорою діяльності мислення, допомагає усвідомленню дій, що виконуються, стимулює позитивне ставлення до самого предмета творчості. Фіксація може здійснюватися в малюнках, схемах, графіках, засобами об’ємної наочності, розрахунковими діями тощо;

– прийом «перемикання». Включення в основний вид діяльності, спрямованої на виконання творчого завдання, елементів або фрагментів інших видів діяльності (наприклад, перемикання усного викладу творчого задуму на письмовий, потім графічний);

– прийом «оперативна оцінка». Суть полягає в поетапній реєстрації й обговоренні успіхів і невдач учнів у процесі виконання творчих робіт. Прийом передбачає широке залучення до оцінювання безпосередньо тих, хто вчиться.

Аналіз психолого-педагогічної літератури та власний досвід дозволяють узагальнити прийоми подолання інших видів бар’єрів навчальної діяльності, зокрема, мотиваційних, емоційних, комунікативних та бар’єрів контролю та оцінки (див. табл.).



Номер сторінки у виданні: 304

Повернутися до списку новин