Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Структура та психологічні механізми розвитку професійних ціннісних орієнтацій учителів

Тематика: ПЕДАГОГІКА




Ганна Печерська, старший викладач кафедри психології та моніторингових досліджень Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти

УДК 159.923.2

 

У статті розглядаються особливості структури та психологічні механізми становлення та розвитку професійних ціннісних орієнтацій учителя.

Ключові слова:  вчитель, професійні ціннісні орієнтації, компоненти, розвиток ціннісних орієнтацій, психологічні механізми

 

В статье рассматриваются особенности структуры и психологических механизмов становления и развития профессиональных ценностных ориентаций учителя.

Ключевые слова: учитель, профессиональные ценностные ориентации, компоненты, развитие ценностных ориентаций, психологические механизмы

 

The article examines the features of structure and psychological mechanisms of becoming and development of the professional value orientations of teacher.

Key words: teacher, professional value orientations, components, development of value orientations, psychological mechanisms

 

У світлі пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти, серед яких є: особистісна орієнтація освіти, формування національних та загальнолюдських цінностей, забезпечення умов для професійної самореалізації педагогічних працівників — виключної уваги набуває аксіологічна підготовка педагогічних фахівців. У роботі в напрямі аксіологічної підготовки вчителів, у свою чергу, виступає необхідним розуміння особливостей структури професійних ціннісних орієнтацій та психологічних механізмів їхнього становлення та розвитку.

Слід зазначити, що увага вітчизняних та зарубіжних науковців неодноразово зверталася до дослідження структури ціннісних орієнтацій особистості (І. Бех, Д. Леонтьєв, В. Семиченко, А. Сєрий і М. Яницький та ін.), аксіогенезу особистості (Г. Балл, З. Карпенко, К. Клакхон, Д. Леонтьєв, Е. Помиткін, Г. Радчук та ін.), механізмів формування та розвитку ціннісних орієнтацій особистості, зокрема професійних ціннісних орієнтацій учителів (І. Бех, М. Боришевський, О. Мартинюк, М. Шевчук та ін.). Водночас питання психологічних механізмів розвитку окремих компонентів професійних ціннісних орієнтацій учителів недостатньо висвітлені.

Це зумовило мету нашої роботи — вивчення структурних компонентів професійних ціннісних орієнтацій учителя та провідних психологічних механізмів їхнього розвитку.

Аналіз сучасних психологічних досліджень (І. Бех [4], Д. Леонтьєв [11], В. Семиченко [5] та ін.) засвідчив, що як структура свідомості особистості виокремлюються такі компоненти: когнітивний (пізнавальний) — усвідомлення; емоційний (афективний) — оцінка; поведінковий (конативний) — послідовність поведінки. Ціннісні орієнтації, як елементи свідомості особистості, мають складну внутрішню структуру, в котрій також виокремлюються названі три компоненти: когнітивний, емоційний (афективний) і поведінковий (конативний) [12; 13; 15; 18; 19]. На думку А. Деркача, саме ціннісні орієнтації зв’язують в єдине ціле когнітивну, емоційну, мотиваційну та інші сфери, інтегруючи їх у єдину смислову сферу, чим і додають особистості цілісність [8]. Якісний розгляд структурних компонентів ціннісних орієнтацій особистості показує, що когнітивний компонент є основою сенсоутворення. Рух думок особистості пов’язаний з осмисленням переконань, усвідомленням ціннісного об’єкта на рівні інформації, різних думок, поглядів, припущень, доказів, аргументів. В результаті такого руху світосприйняття переходить на рівень світобачення, а сенсоутворення може вийти в новий логічний простір, на нову міру синтезу і утворити якісно нові сенси. Смислове поле ціннісних орієнтацій містить систему поглядів на світ, соціум, суспільні процеси, особливості життєдіяльності людини; місце людини в соціумі; роль праці в житті людини; специфіку професійної сфери в сучасних умовах тощо.

Емоційний компонент ціннісних орієнтацій особистості включає емоційні оцінки, відчуття в контексті аксіологічної системи, емоційно-чуттєві ставлення до світу, життєвих пріоритетів і перспектив, умов особистісного зростання, професійної ідентифікації та інше.

Для поведінкового компоненту ціннісних орієнтацій особистості властива певна поведінка стосовно ціннісного об’єкта, той або інший тип соціальної поведінки, яка веде до досягнення поставлених цілей. Як правило, ціннісні орієнтації мають значний мотиваційний потенціал, що додає активності соціальній поведінці особистості. М. Шевчук відмічає, що конкретні прояви цінностей в поведінці людини залежать від особливостей цієї сукупності значущих цінностей, тобто цілісної структури цінностей цієї особистості [18].

Узагальнення теоретичного аналізу наукових досліджень у сфері ціннісних орієнтацій особистості та професійних ціннісних орієнтацій психолого-педагогічних фахівців дозволяє нам визначити, що професійні ціннісні орієнтації вчителів мають трикомпонентну структуру, до якої входять: когнітивний, емоційно-оцінний і поведінковий компоненти (табл. 1).

 

Когнітивний компонент професійних ціннісних орієнтації вчителя є своєрідним інформаційним «полем», що віддзеркалює все різноманіття такого поняття, як професія вчителя, його зміст і суть, та виступає інформаційно-концептуальним підґрунтям професійної діяльності вчителя. Змістом цього компоненту є відбиток навколишньої педагогічно-професійної дійсності в системі поглядів і переконань педагога, які засновані на сукупності знань про суть професійних цінностей, усвідомлення значущості й необхідності їх застосування в професійній діяльності. У сукупності професійних знань, що виступають основою орієнтації особистості педагога в професійно-ціннісному середовищі виокремлюються: методологічні — знання загальних принципів вивчення педагогічних явищ, закономірностей навчання і виховання; теоретичні — знання цілей, принципів, змісту, методів і форм педагогічної діяльності, закономірностей формування і розвитку особистості дитини; методичні — знання основ методики навчання і виховання; технологічні — знання способів і прийомів навчання і виховання.

Професійні знання інтегруються в певну специфічну систему, побудовану за логікою практичного вирішення педагогічних завдань [12]. Проте об’єктивні знання не відіграють істотної ролі в житті людини до тих пір, доки вони не набули особистісного сенсу (О. Асмолов [3]) і не перейшли з «категорії знання» в «категорію значущості» (Г.Олпорт [1]). Когнітивний компонент професійних ціннісних орієнтацій учителя характеризується повнотою (ширина, глибина, системність) педагогічних, етичних й інших знань фахівця; обізнаністю у сфері сучасних цінностей освіти, глибиною їх усвідомлення; суб’єктивним осмисленням вимог професії; гуманістично-педагогічним стилем мислення. Цьому компоненту відповідають такі властивості педагогів, як здатність до ґрунтовного обрання в умовах свободи вибору змісту, способів і засобів професійної діяльності, здібність до рефлексії.

Емоційно-оцінний компонент професійних ціннісних орієнтацій учителя відображає особистісне прийняття педагогом професійних цінностей, мотиваційно-ціннісне та оцінне ставлення до них, силу емоційних переживань; емоційно-оцінне ставлення до професійних знань, цілей, змісту та принципів освіти, до набуття, передачі й використання професійних знань, емоційно-оцінне ставлення до власних професійних вчинків. Емоції наділяють певні способи діяльності та поведінки цінністю, тому саме цей компонент професійних ціннісних орієнтацій вважається ключовою їхньою властивістю. За емоційною модальністю професійні ціннісні орієнтації можуть бути позитивні, негативні або нейтральні, якщо розглядати їх як установки, та тільки позитивні, якщо розглядати їх як утворення, що мають особистісний сенс [13]. Цьому компоненту відповідають такі характеристики, як: прийняття вчителем професійних цінностей, позитивне емоційно-оцінне ставлення до власних професійних ціннісних орієнтацій і до професійної діяльності, задоволеність працею та установка на активність у професійній діяльності.

Поведінковий компонент відображає практичний, дієвий, регулятивний характер професійних ціннісних орієнтацій учителя. Цей компонент є результатом становлення професійних особистісно-значущих сенсів і цілей, коли вчитель стає реальним суб’єктом своєї професійної діяльності. Цей компонент професійних ціннісних орієнтацій О. Мартинюк розглядає як професійні позиції або центрації вчителя, виокремлюючи такі позиції: предметоцентризм (позиція вчителя предметника), педагогічний егоцентризм (Я-центрація), дитиноцентризм (гуманістична позиція), конформна (формально-рольова) позиція та полісуб’єктна позиція (яка оптимально-продуктивно поєднує попередні й є поліфункціональною професійною позицією педагога) [13]. Поведінковий компонент характеризується: реальною поведінкою педагога, в котрій і втілюються його професійні ціннісні орієнтації. Цьому компоненту відповідають: реалізація професійних цінностей у професійній діяльності та поведінці; стійкість реалізації ціннісних переконань у щоденній професійній діяльності та поведінці; здатність діяти в умовах свободи вибору та відповідальності за нього.

Структурні компоненти професійних ціннісних орієнтацій учителя перебувають у тісному взаємозв’язку: узгодженість між когнітивним і емоційно-оцінним компонентами становить основу розвитку професійних ціннісних орієнтацій учителя та їх втілення в професійних поведінці та діяльності (поведінковий компонент). Саме професійні ціннісні орієнтації педагога визначають суть його діяльності: ради чого він працює, які ставить цілі, які обирає засоби досягнення цілей. При цьому, кожному вчителеві властива своя система професійних ціннісних орієнтації, котра детермінована власним досвідом життя, професійної діяльності, рівнем професійної підготовки, умовами діяльності.

Процес становлення та розвитку професійних ціннісних орієнтацій педагогів є рух шляхом залучення особистості вчителя до професійних цінностей: від знання про них, через емоційно-чуттєве переживання та оцінне ставлення, до придбання цих цінностей як професійних сенсів і цілей [12]. Процесу становлення та розвитку професійних ціннісних орієнтацій фахівців притаманні ті ж психологічні механізми, що й у цілому ціннісним орієнтаціям особистості. Розглядаючи ціннісні орієнтації як систему ціннісних ставлень, учені (Б. Ананьєв [2], К. Роджерс [14], В. Франкл [17] та ін.) доводять, що процес їх становлення безперервний і пов`язаний з розвитком потреб людини. Ціннісні орієнтації виявляються у сенсоутворюючій діяльності, у ситуаціях вибору, що пов’язані з переусвідомленням життєво важливого для особистості, передбачають вільний вибір вчинку і особистісну відповідальність за нього [6]. У практичній діяльності людини не лише засвоюються нові цінності, але й піддаються перевірці вже сформовані ціннісні уявлення.

Складний процес формування ціннісних орієнтацій особистості та розвитку професійних ціннісних орієнтацій педагогічних фахівців реалізується за допомогою низки психологічних механізмів, серед яких базовими є механізми: ідентифікації, інтеріоризації та екстеріоризації (табл. 2).

 

Провідними психологічними механізмами розвитку когнітивного компонента професійних ціннісних орієнтацій є ідентифікація, рефлексія та ціннісне самовизначення. В більшості наукових праць (О. Бодальов, В. Мухіна, Б. Паригін, А. Петровський та ін.) механізм ідентифікації інтерпретується як процес пізнання іншої людини, входження в її систему мотивів, цілей і цінностей. Цей механізм призводить до засвоєння цінностей і норм соціального оточення, що, як зазначає Д.О.Леонтьєв, відбувається через специфічне наслідувальне засвоєння особистісних сенсів [11]. Так, при входженні фахівця до професійної групи (педагогічне співтовариство, педагогічний колектив конкретного навчального закладу, групи слухачів курсів підвищення кваліфікації) завдяки ідентифікації відбувається ототожнення себе з ними, прийняття професійних цінностей, значущих для інших, а через це — засвоєння прийнятих у професійній групі норм і професійних цінностей. Звичайно, механізм ідентифікації не зводиться лише до несвідомого копіювання цінностей значущого соціального оточення. Дія механізму ідентифікації скоріше уподібнення, досягнення рівного положення відносно

іншої людини, що виступає зразком, носієм привабливих рис, властивостей і цінностей. Ідентифікація є механізмом формування системи ціннісних орієнтації особистості, що займає положення між адаптаційними механізмами і більш високоорганізованим механізмом усвідомлення особистісного сенсу цінностей — рефлексії. Психологічний механізм останньої дає змогу вчителю рефлексувати суперечності, що виникають у педагогічній дійсності, і з урахуванням їхнього характеру і спрямованості логічно та обґрунтовано підходити до їхнього вирішення. В результаті рефлексії відбувається усвідомлення вчителем характеру та змісту його установок і ставлень до різних загальносуспільних і професійних цінностей, які визначають ціннісний зміст професійних ціннісних орієнтацій [12]. Важлива роль у розвитку професійної ціннісної сфери педагога належить психоло- гічному механізму самовизначення особистості. Самовизначення є природною потребою людини відбити у своїй свідомості об’єктивну реальність у цілому або її частини з метою забезпечення максимально комфортних умов життя й діяльності [19], та є проявом внутрішньої, психологічної свободи і завжди передбачає вибір тієї чи іншої альтернативи з числа наявних [16]. Здійснюючи самовизначення, особистість проявляє незалежність від зовнішніх обставин, реалізує самодетермінацію, актуалізує суб’єктне начало, залучаючись таким чином до загальнолюдських та професійних цінностей. Здатність до самовизначення є показником зрілої особистості, яка прагне реалізувати свій потенціал повною мірою. Ціннісне самовизначення часто супроводжується життєвою кризою, що вимагає перебудови ціннісно-смислової сфери особистості. Продуктивним результатом такої кризи слід вважати вихід на якісно вищий рівень особистісного розвитку і самоактуалізації [16]. Чим вище рівень професійного самовизначення особистості, тим ефективніше фахівець виконує свою професійну роль. За такого підходу з’являється можливість виділити і розглянути у взаємозв’язку ланцюжок «діяльність — самовизначення — реалізація відносин, тобто знов діяльність».

Діяльність забезпечує самовизначення особистості, особистість з високим рівнем самовизначення здібна до високоефективної діяльності [19].

Прийняття цінностей особистістю і вироблення власних ціннісних орієнтації здійснюється не тільки на когнітивному рівні (знання про цінності ще не свідчить про сформовані до них ставлення), а й на емоційно-оцінному рівні, оскільки цінності сприймаються не тільки розумом, а й відчуттями. Провідним психологічним механізмом розвитку емоційно-оцінного компонента професійних ціннісних орієнтацій є інтеріоризація. Механізм інтеріоризації полягає в перетворенні структури практичної діяльності в структуру внутрішнього плану свідомості. Інтеріоризація суспільно значущих цінностей проходить через засвоєння соціальних нормативів, як у вербальному, так і в поведінковому плані [15]. Проте у формуванні ціннісних орієнтацій та їх засвоєнні в поведінковому плані винятково важливу роль відіграють емоції. Як відзначає угорський філософ П. Хайду, за відсутності емоційної оцінки і переживання знання індивіди прийматимуть позитивні цінності тільки на словах, на вербальному рівні [цит. за 15]. Тож базовими складовими механізму інтеріоризації професійних цінностей є переживання значущих для вчителя цінностей. У процесі прийняття вчителем професійних ціннісних орієнтацій відбувається перш за все емоційне оцінювання, емоційне переживання зовнішньої ситуації, явища-цінності. Це найбільш безпосередній і інтуїтивний зв’язок особистості з явищем професійної дійсності, та в процесі встановлення цього зв’язку актуалізуються установки, потреби, мотиви особистості. У становленні та розвитку професійних ціннісних орієнтації також є важливим раціональне оцінювання, пов’язане з усвідомленням спонук, мотивів, вчинків, що забезпечує зв’язок з когнітивним компонентом професійних ціннісних орієнтацій учителя. На думку Б. Додонова, «орієнтація людини на певні цінності може виникнути тільки в результаті їхнього попереднього визнання (позитивної оцінки — раціональною або емоційною)» [9; 11]. Тому тільки емоційно прийняті явища й активне, емоційно яскраве ставлення до них індивіда створюють умови для інтеріоризації цінностей.

Оскільки поведінковий компонент є «практичним вираженням» професійних ціннісних орієнтації, перелік реальних вчинків педагога в щоденній діяльності, його становлення та розвиток відбувається, коли вчитель через дію механізму екстеріоризації стає реальним суб’єктом своєї професійної діяльності. Екстеріоризація   це самоздійснення людини зовні; породження індивідом зовнішніх дій і висловів. Цей процес опосередкований тим, що особистість вже засвоїла — інтеріоризувала. Екстеріоризацію цінностей розуміють як привласнення особистістю нових моделей поведінки, яке ініціюється діяльністю та відбувається в результаті вирішення ціннісних суперечностей: між різними протилежними сенсами і значеннями, зіставленням або розузгодженням особистісних цінностей, старим і новим досвідом. Механізм екстеріоризації є складним процесом, що передбачає свідоме і активне сприйняття навколишнього світу, а також активне відтворення прийнятих норм і цінностей у своїй діяльності [15]. Крім того, екстеріоризація припускає перейняття на себе відповідальності, інтерпретацію значущих подій як результат своєї власної діяльності [10].

Цілепокладання є основою будь-якої діяльності, що стосується мотиваційної сфери та детермінує спрямованість особистості на діяльність. Ставлячи перед собою мету — реалізацію цінностей професії і подальше особистісне та духовне вдосконалення в професії, вчитель усвідомлює цю мету, а усвідомлена мета, у свою чергу, задає імпульс його діяльності, мобілізує творчі сили, рухає його до професійних досягнень. Таким чином, активна професійна діяльність набуває для нього сенсу, котрий є підставою для оцінки вчителем значущості професійної діяльності для себе [12].

У загальному розумінні психологічний механізм проектування полягає у визначенні системи вимірів майбутнього об’єкта або якісно нового стану існуючого проекту — прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об’єкта, стану чи процесу в єдності із засобами його досягнення. Через осмислення належного, бажаного й ідеального формується структура персональної ціннісної свідомості [10]. Стосовно розвитку професійних ціннісних орієнтацій педагогів, механізм проектування — це процес внесення ціннісного компонента до професійно-педагогічної діяльності вчителя, націленість її на вирішення освітніх завдань, пошук додаткових ресурсів для здійснення задуму власної діяльності.

Проектування розглядають як базову форму цілеспрямованої діяльності особистості, розвитку соціальних систем, процесів і ставлень, коли особистість, осмислюючи зміст дії, проектує бажаний та призначений до здійснення образ майбутнього. Підґрунтям ціннісно-професійного проектування є: ціннісне самовизначення вчителя в поліпарадигмальному просторі педагогічної реальності та розуміння цілей проектування як похідних від системи цінностей педагога. Проектування включає прогностичне бачення шляхів вирішення актуальної професійної проблеми, містить комплекс пріоритетів, цілей, методів і завдань професійної діяльності вчителя. Цей механізм починає здійснюватися тоді, коли починають переосмислюватися професійні ціннісні орієнтації та ціннісна сторона освіти. У процесі проектування виникає система запланованих до реалізації дій, необхідних для досягнення певної професійної мети, умов і засобів, яка у свою чергу залежить від вибору пріоритетних професійних цінностей.

Аксіопсихологічне проектування визначається певною стійкістю, детермінуючи стратегію та тактику цілепокладання у процесі самоздійснення та самоактуалізації особистості; рівень розвитку в особистості аксіопсихологічного проектування є своєрідним індикатором її психічного й особистісного розвитку; ціннісне проектування як свідоме використання особистого потенціалу забезпечує оцінювання бажань та можливостей їхньої реалізації, здібностей і докладених вольових зусиль [7]. Завдяки механізму проектування на основі складених професійних ціннісних орієнтацій реалізується саморозвиток, самостановлення, самоорганізація, побудова смислового, особистісного простору освітньої діяльності.

Отже, цінності суспільства взагалі і професійно-педагогічні цінності зокрема стають ціннісними орієнтаціями особистості та професійними ціннісними орієнтаціями вчителя тільки за умови, якщо вони усвідомлені, прийняті і реалізовані в практичній діяльності.

Висновки. За результатами теоретичного аналізу літератури складено структурно-компонентну модель професійних ціннісних орієнтацій учителя, яка містить три компоненти: когнітивний (обізнаність у сфері сучасних цінностей освіти; усвідомлення й осмислення вчителем власних професійних ціннісних орієнтацій), емоційно-оцінний (прийняття професійних цінностей та позитивне емоційне ставлення до них; позитивне емоційно-оцінне ставлення до професійної діяльності, задоволеність працею та установка на активність у професійній діяльності), поведінковий (реалізація професійних цінностей у професійній діяльності; стійкість проявлення професійно-ціннісних переконань у діяльності та поведінці).

Визначено психологічні механізми розвитку професійних ціннісних орієнтацій учителів відповідно до їхніх структурних компонентів: когнітивний — ідентифікація, рефлексія, ціннісне самовизначення; емоційно-оцінний — інтеріоризація, емоційне переживання, емоційна оцінка; поведінковий — екстеріоризація, цілепокладання, проектування.



Номер сторінки у виданні: 310

Повернутися до списку новин