Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Конвергенція мас-медіа і медіакомунікацій





Євген Цимбаленко, кандидат наук із соціальних комунікацій

УДК 070+575.834

 

У статті визначаються основні поняття, категорії, зміст, ознаки процесу конвергенції; на основі опитування експертів і практикуючих журналістів виявляються і систематизуються основні позитивні та негативні наслідки конвергенції та дигіталізації у медіакомунікаціях.

Ключові слова: медіакомунікації, конвергенція, дигіталізація, медіа

 

В статье определяются основные понятия, категории, содержание процесса конвергенции; на основе опроса экспертов и журналистов определяются и систематизируются главные позитивные и негативние последствия конвергенции и дигитализации в медиакоммуникация.

Ключевые словамедиакоммуникации, конвергенция, дигитализация, медиа

 

The article defines the basic concepts, categories, content convergence process, based on a survey of experts and journalists; also identified and systematized the main positive and negative effects of convergence and digitalization in media communications.

Key words: media communications, convergence, digitalization, media

 

Інформаційне суспільство з його орієнтацією на знання, інформаційні потоки та технології моделює низку трансформаційних процесів, безпосередньо чи опосередковано стосуються мас-медійного сектора та комунікаційної галузі. Ці видозміни формулюють перед науковим товариством актуальні наукові проблеми, повязані з напрацюванням нового чи уточненням традиційного термінологічного апарату комунікативістики і медіазнавства. Інтернет та інші інформаційно-комунікаційні технології стимулювали революційні зміни у масовій комунікації, починаючи від переходу на цифрові форми подачі інформації й закінчуючи становленням нового виду медіаінтернет- журналістики. Основним процесом, про який говорять у контексті глобальних трансформацій у медіакомунікаціях і який охоплює цифрові аспекти медіа, концентраційні спроби різних медіа-форматів, тяжіння до кросмедійності та ін., є конвергенція.

Конвергенція є актуальним явищем у теоріях і практиці медіакомунікацій (МК), що визначається перш за все низьким виявом й аргументацією проблем, які супроводжують медіа у процесі їхнього переходу на цифрові технології та модифікації базових ознак, властивих конкретному медіаформату. У такому контексті важливим виглядає з’ясування проблем конвергентної трансформації журналістської праці та медіасередовища, що формулює мету статті. Означена проблема потребує низки дій через конкретизацію завдань, у результаті виконання яких буде підтверджена чи відхилена гіпотеза, а також виконана мета:

• визначити основні поняття, категорії, зміст, ознаки процесу конвергенції;

• на основі опитування експертів і практикуючих журналістів виявити і систематизувати основні конвергентні етапи в роботі мас-медіа.

Гіпотеза — низькі темпи конвергенції в українських медіа є наслідком економічних та страте- гічних проблем редакційної політики.

Для верифікації зазначеної гіпотези використовувалися такі методи наукового дослідження: метод анкетування для збору первинних даних; методи аналізу і порівняння у межах досліджуваних предметів для встановлення істинності отриманих даних; метод експертного опитування для з’ясування суті проблеми; метод узагальнення для встановлення загальних властивостей й ознак конвергенції.

Дослідженню питань конвергенції МК та конвергентної журналістики присвячували свої роботи українські та зарубіжні науковці: О. Вартанова, І. Фомічева, Х. Мензіс, В. Іванов, Г. Почепцов, Л. Федорчук та ін.

Конвергенція походить від латинського слова convergo, що означає «зближаю». Конвергенція — це не тільки комунікаційне явище. Процеси наближення властиві розмаїтим галузям: біології, культури, геополітики та ін. У комунікативістиці цей термін позначає «взаємодію й об’єднання розмаїтих каналів і засобів зв’язку в умовах розвитку мультимедійних процесів та інформаційних супермагістралей, що відбуваються завдяки масштабному втіленню нових технологій, які забезпечують застосування цифрової трансмісії інформації у комутуючих телекомп’ютерних і телефонно-кабельних лініях» [2, с. 83]. У результаті таких дій суттєво збільшуються інформаційні потокиі трансформуються наявні медіаформати.

Канадська науковець Хезер Мензіс вважає, що конвергенцію слід розглядати не як обєднання телебачення, преси й інших медіа, а як «корпоративні мережі для інвестицій і піклування про бізнес» [12]. Для обґрунтування такого тлумачення Х. Мензіс наводить низку аргументів. По-перше, з глобальної цифрової мережі капіталістична організація входить у постіндустріальну фазу віртуальності, замкненої на електронному зв’язку, а ідеологія матеріальних благ і послуг стає епічним феноменом, у центрі якого — клієнт та маркетингові відносини. По-друге, корпоративне й фінансове управління потоками, пов’язаними з глобальними мережами, інтранетом і бізнесовими інформаційними магістралями, синтезуються з культурою, споживанням та громадськими інтересами, пов’язаними інтернетом. Обидва аргументи, по суті, зводяться до цифрової консьюмеризації, чи персоналізаціїінформаційних потоків мас-медіа. І це відбувається не тільки на рівні контентної селекції, це стає бізнесовими правилами для медіаіндустрії.

Російська професорка О. Вартанова зазначає, що конвергенція — процес, властивий розмаїтим галузям, напряму чи опосередковано пов’язаним з медіа, суть якого зводиться до понять «злиття», «взаємопроникнення», «наближення» [1, с. 282]. У медіаекономіці термін позначає інтеграцію інформаційних та телекомунікаційних платформ, а також змісту, що транслюється через них. О. Вартанова пропонує розглядати конвергенцію як перетин трьох галузей, що мають спільні сектори перетинів: технології, індустрії, зміст. Така позиція не є унікальною. Британський науковець Террі Флю з посиланням на австралійського професора Тревора Барра вказує на основні сектори, що при перетині гарантують конвергентні процеси: комунікаційна мережа, комп’ютерні та інформаційні технології, контент медіа [10, с. 7]. До речі, Т. Барр розрізняє різні рівні конвергенції — інституціональну (продубльовану Т. Флю) та функціональну, складниками якої є медіа (контент), інформаційні технології (процес) та телекомунікації (транслятор) [8, c. 23–24].

У словнику «Соціальні комунікації» конвергенція розглядається з культурологічної точки зору як концепція, відповідно до якої розмаїті ознаки сучасного суспільства зрештою наближуються, у результаті чого виникає нове суспільство [5, с. 177]. Незважаючи на безпосередню комунікаційну декларацію словника, у визначенні жодним словом не згадується його тлумачення з точки зору мас-медіа та МК. Проте ще цікавішою є ситуація із довідковим виданням «Енциклопедичний словник ЗМІ» [3], в якому взагалі тлумачення конвергенції відсутнє і навіть не згадується в жодній тематично близькій статті.

Чи не єдиним довідковим виданням, в якому розміщена розгорнута стаття про конвергенцію у галузі медіа, є «Термінологічний словник» у структурі Новітніх медіа та комунікаційних технологій. Автори визначають конвергенцію як процес інтеграції інформаційних і комунікаційних технологічних платформ, а також інформаційних продуктів, які вони передають [4, с. 366]. Через поняття «злиття» виділяються основні акценти конвергенції:

1) злиття технологій;

2) злиття раніше роз’єднаних і віддалених один від одного традиційних ЗМІ (періодичної преси, радіомовлення і телебачення);

3) злиття ринків — створюється новий інтегрований ринок, на якому раніше конкуруючі компанії об’єднуються з метою зниження фінансових ризиків;

4) злиття власне інформаційного продукту: текст, графіка, звук, відео інтегруються в єдиний інформаційний продукт, який позначають терміном «мультимедіа»;

5) уможливлення керувати мультимедійним інформаційним потоком із єдиного центру [4, с. 366–367].

У словнику «Медіа і комунікація» Марселя Денезі конвергенція тлумачиться двояко: 1) ерозія традиційних відмінностей між ЗМІ у зв’язку з концентрацією власності, глобалізацією та фрагментацією аудиторії; 2) процес, за допомогою якого традиційні технології, як телебачення і телефон, об’єднуються на єдиній технологічній базі (оцифровка) або загальній промисловій стратегії [9, c. 77]. Такою досконалою синтезованою конвергентною технологією можемо вважати інтернет з його безмежними цифровими можливостями трансформації тексту, зображення, відео, звуку, даних й ін., а такі міжнародні та національні корпорації, як AOL чи KP Media є прикладами промислової конвергенції, оскільки є об’єднаннями розмаїтих медіаплатформ і медіасистем, таких як інтернет-проекти, періодика чи телевізійні продукти.

Американський професор комунікації, журналістики, кіномистецтва, дослідник конвергенції в культурі і медіа Генрі Дженкінс під конвергенцією має на увазі потік контенту на різних платформах ЗМІ, співпрацю в різних галузях промисловості засобів масової інформації, і міграційну поведінку аудиторії медіа, які практично в будь-якому місці знаходять інформацію чи будь-які види розваг [11, с. 7–8]. Конвергенція — це поняття, яке описує технологічні, промислові, культурні та соціальні зміни, залежно від того, хто говорить, і того, що думають інші про почуте.

Українська дослідниця Людмила Федорчук конвергенцію тлумачить як процес об’єднання різних медіаплатформ для найбільшого залучення користувачів до свого контенту [6, с. 209].

Конвергенція деякими науковцями зводиться до комп’ютеризації та технологізації медіа. В інших контекстах вона наближається до своєї суті і розглядається як «об’єднання різних медіаплатформ для найбільшого залучення користувачів до свого контенту», а конвергентна журналістика асимілюється з «новими медіа» [6]. При таких чи аналогічних гіпотезах науковці виходять з технічних трансформацій журналістського виробництва. Натомість ми схильні розглядати технологізацію МК лише як базову категорію конвергенції, що веде до низки професійних змін з гуманітарним акцентом. До речі, комп’ютеризація та інтернетизація редакцій українських періодичних видань ґрунтовно досліджені й описані нами у монографії «Наукове розуміння інформатизації у теорії соціальних комунікацій».

Конвергенція в медіаце процес, що безпосередньо стосується економічних, політичних і суспільно-політичних проблем, що формулюються у внутрішньо- та зовнішньомедійному середовищах, починаючи від управління персоналом і закінчуючи інформаційно-комунікаційними потребами аудиторії та «страхом втратити цю аудиторію» [7, с. 34].

Історично розвиток конвергентних технологій можна систематизувати так:

— кінець 1940-х років: винахід цифрового зв’язку;

— кінець 1960-х років: винахід протоколу TCP/IP;

— початок 1970-х років: створення мережі ARPANET з ознаками інтернету;

— кінець 1970-х років: винахід персональних комп’ютерів;

— кінець 1980-х років: винахід протоколу HTTP;

— 1992 рік: відкриття Інтернету для публіки і запуск браузера Mosaic.

Ці та інші технологічні нововведення стали основою для створення нового комунікаційного середовища з його унікальними характеристиками. Найпомітнішими серед яких є:

— індивідуальні повідомлення можуть одночасно доставлятися до мас;

— кожна людина залучається до акції взаємного контролю над цим змістом.

Отож, нове середовище поєднує в собі ознаки масового і міжособистісного спілкування, що дає можливості одночасної особистої інтеракції багатьом користувачам, а також масового поширення інформації для цільових і нецільових аудиторій.

Конвергенція змінила обличчя сучасної медіаіндустрії. Цьому сприяла потужна концентрація, у результаті якої заговорили про нові схеми мовлення. Наприклад, у США довгий час лідирували на ринку телевізійної комунікації NBC, CBS та ABC, які навіть отримали назву «Велика трійка», проте у 1980-х роках, а особливо — у 1990-х роках вони вимушені були жорстко конкурувати з кабельними телекомпаніями та новими медіагігантами. І ця конкуренція була часто на користь останніх. З 1990-х років поступово домінування переходить до нових гравців — Fox, Warner Brothers, Paramount Communications, чия політика була більш гнучкою й легко адаптувалася до потреб масової аудиторії та конкретних глядачів.

З економічної точки зору концентрація означає інвестиції з боку великого бізнесу у невеликі підприємства з метою їхнього розвитку. Поряд з цим досить частим явищем є втрата самобутності й унікальності підприємства, підпорядкування корпоративній логіці організації й корпоративній культурі.

Яке значення концентрація має для медіаіндустрії? У багатьох випадках споживач навіть не уявляє, якому медіагіганту чи окремому видавцеві належить конкретний медіа. Вибираючи газету чи телеканал, він оперує низкою факторів, серед яких чимала роль адресується звичці й елементарним уподобанням тематичного характеру. За результатами проведених нами опитувань за підтримки Академії української преси у лютому 2013 р. (в опитуванні взяли участь 446 осіб), було з’ясовано такі причини вибору джерела отримання інформації:

• випадковість 44% (198 респондентів) (випадково придбана газета дорогою додому, випадкова зацікавленість сюжетом під час перемикання теле- чи радіоканалу);

• передбачуваність 56% (248 респондентів) (свідомий вибір конкретного медіа).

У деяких прогнозах припускається, що конвергенція є тим процесом, який повністю видозмінить не тільки систему медіа, а й усі галузі, що безпосередньо чи опосередковано з ними пов’язані. Майже десять років тому письменник-фантаст Брюс Стерлінг започаткував проект «Мертве медіа». На його сайті пояснюється головна ідея: «централізовані динозаври-медіа один-до-багатьох, які панували і гуділи протягом всього двадцятого століття, погано пристосовані до постмодерністського технологічного середовища» (http://www.deadmedia.org). І далі йде прогнозування: традиційні медіа вимиратимуть, а їхнє місце поступово займатимуть нові інтерактивні форми комунікації з рівноправними відносинами виробника і споживача інформації. Безумовно, такі формулювання є вкрай дискусійними, особливо у контексті конвергенції медіа, коли традиційні ЗМІ активно пристосовуються до нових медійних умов.

Конвергентна редакція, як правило, у своїй роботі послуговується системи управління контентом (англ. Content Management System). Це своєрідні шаблони, за допомогою яких редактори додають форми даних для різноманітних видів контенту, виконують організаційні, адміністративні та архіваційні функції. Великим позитивом системи є наявність функції напівавтоматичного макетування, вкрай популярного при аргументуванні крос-медійності журналістики. Редактори конвергентної редакції — це спеціалісти, глибоко обізнані з технологіями отримання й опрацювання інформації. Крім спеціалізованих систем CMS, вони активно використовують так звані системи тикерів на основі супутникового чи мережевого зв’язку, які дозволяють отримувати прямий доступ до повідомлень інформаційних агентств. Одночасно редактори відстежують і перевіряють інформацію в інтернеті.

Цифрова форма подачі інформації, яка стала можливою з розвитком комп’ютерної техніки, повністю змінила природу медіа і заставила наукове і практичне товариство ввести в обіг, осмислювати й коментувати явище конвергенції. І це стосується не тільки соціалізації інтернету як цифрового медіасередовища. «Цифра» торкнулася абсолютно всіх процесів, починаючи від збору й опрацювання матеріалів на підготовчому редакційному етапі, поліграфії, радіопредставлення, телевізійної присутності та ін., і закінчуючи блогосферою і соціальними мережами. Кожен із зазначених процесів опирається на галузеві цифрові сегменти. Наприклад, для періодичних видань властиві такі виробничі етапи, замкнені на цифрових технологіях:

етап збору інформації: записи інтерв’ю чи коментарів на цифрові диктофони, фотографування подій за допомогою цифрових фотокамер:

етап підготовки інформації: опрацювання фотоілюстративних матеріалів у програмах растрової комп’ютерної графіки, створення графічних елементів (у тому числі — інфографіки) у спеціалізованих програмних продуктах й у програмах векторної графіки, набір текстів у текстових комп’ютерних редакторах;

етап редагування: внесення змін у журналістський матеріал у відповідному програмному редакторові;

етап верстки: підготовка макету медіа для передачі у друкарню в одній із комп’ютерних систем верстки;

поліграфічний етап: кольороподіл і тиражування у цифровій поліграфії.

Не меншу кількість цифрових етапів проходить інформація на телебаченні та радіо. Це й запис матеріалів, їхнє опрацювання, й підготовка до ефіру за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, пожвавлення програм дизайнерськими ефектами, створеними у комп’ютерних редакторах, і цифрове мовлення.

Безвідносно до вузької виробничої спеціалізації всі медіа мають спільний цифровий сегмент — інтернет-етап, чи розміщення інформації на сайті ресурсу.

Нині ми повністю чи частково можемо спостерігати ґрунтовні трансформації, що супроводжують систему медіа в інформаційно-комунікаційній інфраструктурі. Внаслідок упровадження ІКТ у повсякденний робочий цикл ми є свідками структурних змін у системі засобів масової комунікації за рахунок видового розширення медіа; зміни параметрів професіоналізації журналістів та виникнення об’єднання так званих вільних журналістів «фрілансерів»; перерозподілу ролі і значення центральних і регіональних видань та їх спрямування в інтернет; розробки нових стандартів стилістики публікацій, особливо орієнтованої на мережеве товариство. Циркуляція медіаконтенту в різних системах ЗМІ багато в чому залежить від активної участі споживачів.

Конвергенція — це не тільки синтез традиційних і нових медіа. Це своєрідний синтез культури виробництва і споживання інформації у результаті компромісів, зумовлених специфікою комп’ютерно-опосередкованої комунікації у мережевому соціумі: споживач шукає нову інформацію і робить зв’язки між дисперсним медіаконтентом.



Номер сторінки у виданні: 81

Повернутися до списку новин