Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологічні передумови вивчення відповідальності особистості з точки зору цілісно-функціонального підходу





Мирослава Садова, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Горлівського інституту іноземних мов Донбаського державного педагогічного університету

УДК 159.923.2:001.8

 

Стаття окреслює проблему відповідальності особистості з огляду на цілісно-функціональний підхід. Описана взаємозалежність між ціннісними та функціональними положеннями. Розкрита сутність структурних компонентів відповідальності особистості, її властивостей, механізмів.

Ключові словацілісно-функціональний підхід, відповідальність, ергічність, стенічність, інтернальність, агармонічність, аергічність, астенічність, екстернальність, соціоцентризм, егоцентризм

 

Статья определяет проблему ответственности личности с точки зрения целостно-функционального подхода. Описана взаимосвязь между ценностными и функциональными положениями. Раскрыта сущность структурных компонентов ответственности личности, ее свойств, механизмов.

Ключевые слова: целостно-функциональный подход, ответственность, эргичность, стеничность, интернальность, агармоничность, аэргичность, астеничность, экстернальность

 

The article defines the problem of personal responsibility, in terms of a holistic and functional approach. To describe the relationship between the value and functional terms. The essence of the structural components of personal responsibility, its properties and mechanisms.

Key words: holistic and functional approach, responsibility, ergichnost, stenichnost, internality, agarmonichnost, aergichnost, adynamic, externality

 

На сучасному етапі розвитку українського державотворення наше суспільство переживає складний та відповідальний етап, який пов’язаний з перебудовою всіх сторін суспільного життя. В цих умовах підвищення ролі людського фактора в економічному та соціальному житті країни обумовлює посилення уваги до важливих якостей особистості. Одним із провідних серед них є відповідальність особистості.

Потреба у посиленні системного вивчення відповідальності особистості у психологічній науці та базової на ній практики робить актуальною проблему узгодженої реалізації у психології цілісного підходу та підходу функціонального як визначальної засади наукового вирішення проблеми.

Проблему відповідальності особистості на сучасному етапі розвитку науки розглядали Т. Базаров, В. Бодров, C. Биков, А. Журавльов, A. Карпов, Р. Кричевський, Ю. Платонов, А. Свенцицький, К. Абульханова-Славська, C. Биков, Л. Дементій, Б. Ломов та ін. Відповідальність особистості з точки зору цілісного та функіонального підходів розглядали ряд авторів: С. Кудінов, В. Афанасьєв, Л. Косолапова; К. Муздибаєв; В. Сафін, А. Куракін, А. Новікова, А. Крупов.

Недостатньо вивченими на сьогоднішній день залишаються питання, що стосуються:

— розширення наукових уявлень відповідальності особистості з огляду на цілісно-функціональний підхід;

— теоретичного обґрунтування поняття «відповідальність», його змістовних компонентів і феноменологічних характеристик.

Мета дослідження: проаналізувати проблему відповідальності особистості, що постає на шляху узгодження цілісного та функціонального підходів і можливості її розв`язання.

Завдання дослідження: Обґрунтувати сучасні наукові підходи дослідження відповідальності особистості. Окреслити сутність та важливість цілісно-функціонального підходу у дослідженні відповідальності особистості.

Відсутність єдиного підходу до розуміння і вивчення відповідальності призвела до того, що до останнього часу при дослідженні цієї властивості домінував односторонній погляд, де розглядалися його окремі ознаки — мотиваційні, когнітивні, результативні. Такі ознаки, як регулятивні, емоційні і динамічні, залишалися нерозглянутими. Однак розгляд однієї із сторін відповідальності не може розкрити її цілісного психологічного змісту.

Як стверджує С. Кудінов, «необхідний системний, цілісний підхід на противагу однобічному, аналітичному її розгляду». Автор відзначає, що у філософській та психологічній літературі цілісний підхід розглядається в основному як спосіб, спрямований на вивчення його компонентів, що перебувають у взаємозв’язку, взаємозалежності [цит. за 6, с. 12].

У філософському плані цілісний підхід — це особлива дослідницька позиція, спосіб сприйняття процесів і явищ. Ряд авторів (Л. Косолапова; К. Муздибаєв; В. Сафін та ін.) стверджують, що відповідальність є інтегральною, системною якістю і, як вважає Б. Ломов, «відповідальність може бути вивчена тільки шляхом наукового аналізу тих систем, до яких належить людина, і закономірностей, яким підкоряється його поведінка» [4, с. 123].

Психологи сучасності B. Кузнєцова, В. Морозова підкреслюють, що відповідальність необхідно розглядати не як суму різних компонентів і проявів, а як цілісне утворення, принципово нову якість.

Як зазначає І. Промашкова, «для вивчення механізмів формування відповідності необхідний цілісно-функціональний підхід до аналізу цієї властивості особистості. Потрібно більш детально вичленувати його операціонально-динамічний, мотиваційно-смисловий, емоційно-оцінний, регуляторно-вольовий та продуктивно-результативний компоненти і взаємозв’язки між ними» [цит. за 3, с. 232].

Першим, хто помітив необхідність і важливість системного підходу в галузі психології та педагогіки, був Ф. Корольов. Ним були визначені ознаки підходу: цілісність, взаємодія елементів, зв’язки і відносини, що обумовлюють структуру системи. За словами автора, «всі частини складної системи служать загальній меті, а зміна одного параметра в системі тягне за собою зміну інших. Це дає підставу для визначення системи як не простої суми або навіть сукупності елементів, а цілісного комплексу елементів, що знаходяться в певних зв’язках і відносинах» [цит. за 7, с. 18].

Багато інших авторів також пояснюють систему через цілісність. А. Куракін і А. Новікова вважають, що «системний підхід — це, перш за все, спосіб сприйняття дійсності, що допомагає досліднику бачити в об’єкті систему, тобто цілісний комплекс взаємозалежних компонентів, що утворює особливу єдність із середовищем, що є елементом систем більш високого порядку.

В. Прядеін, виходячи з принципів системного підходу, розроблених Б. Ломовим, підійшов до розгляду відповідальності з різних боків:

— як до якісної одиниці, що має свої складові й способи їх організації;

— з точки зору її біофізичного забезпечення і зв’язку з проявами властивостей нервової системи;

— розкриття індивідуальних особливостей прояву відповідальності в життєдіяльності різних груп випробовуваних;

— розгляду відповідальності як багатовимірного утворення;

— виявлення ієрархії багаторівневості складових відповідальності;

— встановлення подібних якостей відповідальності як полісистемної якості;

— розгляду детермінації відповідальності в різних планах: динамічному і змістовному, особистісному й індивідуальному, біологічному й соціальному;

— з точки зору аналізу відповідальності в розвитку шляхом її зіставлення в різних статевовікових

Таким чином, у психолого-педагогічній науці цілісний підхід розглядається в рамках системного дослідження, в якому цілісність є показником і ознакою системи.

Основою цілісного вивчення відповідальності виступають положення про системний характер особистісних властивостей (К. Абульханова-Славська, Л. Анциферова, A. Матюшкін, Д. Фельдштейн, А. Крупнов, В. Прядеін, С. Кудінов та ін.). Однак, на думку дослідників, вивчати всі властивості поспіль за цього підходу неможливо. Необхідно виділити основні, базові якості.

У дослідженнях К. Абульханової-Славської основними властивостями особистості виступають ініціативність та відповідальність, які яскраво виражають особливості саморегуляції та активності особистості. Н.І. Рейнвальд вважає дійсними компонентами структури особистості її властивості, тобто стійкі особливості, які виявляються у всіх видах діяльності. Як вважає А.І. Крупнов, базові властивості — це ті, «котрі становлять основу для розвитку інших властивостей особистості». До них він відносить ініціативність, допитливість, цілеспрямованість, організованість, наполегливість, працьовитість, відповідальність і товариськість [2, с. 344].

В основу розробки системної моделі вивчення властивостей особистості лягли ідеї про багатовимірну будову особистісних властивостей (Б. Ананьєв, С. Рубінштейн, А. Бодальов, В. Небиліцин та ін.). Деякі з цих позицій розглянуті С. Кудіновим в його дисертаційному дослідженні. Як підкреслює Б.Г. Ананьєв, «окремі властивості особистості включають в себе не тільки ті чи інші предметні відносини, але й інтелектуальні та результативні характеристики» [цит. по 3, с. 141]. Всі особистісні властивості він розділив на три групи: індивідуальні (темперамент і задатки), особистісні (характер і схильності) і суб’єктивні (здібності і талант). С. Рубінштейн вважав, що властивостями особистості можуть виступати лише такі прояви, які «обумовлюють суспільно значиму поведінку або діяльність людини». Вказуючи на системну природу властивостей особистості, С. Рубінштейн зазначав, що вони являють собою сплав думок, почуттів, спонукань діючого суб’єкта в єдності і пов’язані з об’єктивним перебігом і результатами його дії [цит. за 6, с. 248].

А. Крупов розробив цілісно-функціональний підхід до вивчення властивостей особистості, згідно з яким кожна властивість включає в себе особистісні та індивідні характеристики, функціонально пов’язані між собою. Особистісні характеристики включають в себе мотиваційні, когнітивні і продуктивні змінні. Як індивідні ознаки розглядаються динамічні, емоційні і регуляторно-вольові змінні. Таким чином, будь-яка особистісна властивість виглядає не атомарним, а складним системним утворенням, що включає в себе мотиваційно-смислові та регуляторно-динамічні компоненти, які інтегрують у собі сукупність основних психічних функцій, а також особистісні та індивідуальні характеристики суб’єкта [цит. за 2, с. 34].

Як стверджує А. Крупнов, «своєрідним центральним» ядром «будь-якогї якості особистості є прагнення». Тобто в основі кожної властивості лежить конкретне прагнення: при аналізі наполегливості — прагнення бути наполегливим, при аналізі відповідальності — прагнення бути відповідальним, при аналізі допитливості — «ядром» виступає прагнення бути допитливим. Прагнення характеризується силою, інтенсивністю, частотою (динамічна сторона); воно може бути оціненим за рахунок спрямованості (мотиваційний аспект). Прагнення по-різному усвідомлюється і осмислюється людиною (когнітивна характеристика); воно переживається (емоційні ознаки) і регулюється (регуляторні утвореня), а також має проміжний і кінцевий результат (продуктивний компонент).

Таким чином, за А. Крупновим кожна властивість особистості, відповідно до запропонованої моделі, включає в себе динамічний, мотиваційний, когнітивний, емоційний, регуляторний і продуктивний компоненти [цит. за 2, с. 56].

У дослідженнях І. Куренкова, В. Прядеіна відповідальність представлена як системне, цілісне утворення, що включає в себе ряд обов’язкових компонентів. Компоненти підрозділені на дві групи: індивідуальні та особистісні. Індивідуальні ознаки (динамічні, емоційні, регуляторні) більшою мірою обумовлені природними передумовами розвитку, тобто залежать від рис темпераменту і нервової системи (Л. Жемчугова; В. Прядеін, А. Крупнов). Особистісні характеристики (мотиваційні, когнітивні, продуктивні) залежать від соціальних факторів розвитку і від соціального оточення, умов діяльності; вони більш рухливі і мінливі.

Вивчення відповідальності як системної властивості особистості необхідно розглядати на основі аналізу функціональних зв’язків між компонентами як індивідного, так і особистісного плану, на що у своїх дослідженнях також вказують В. Прядеін і І. Куренков. Автори відзначають, що кожен компонент у структурі відповідальності містить по дві змінні, що дозволяють дати більш конкретну характеристику досліджуваної властивості. Умовно змінні підрозділяють на гармонічні та агармо нічні. Гармонічні змінні виявляються в силі, стійкості, різноманітті прагнень, тоді як агармонічні свідчать про нестійкість, слабкість, відмову від своїх намірів. Так, до гармонічних ознак відносять «ергічність», «стенічність», «інтернальність», до агармонічних — «аергічність», «астенічність», «екстернальність». У природнообумовлених характеристиках полюсність ознак чітко виражена. В соціальних характеристиках біополярність не яскраво виражена, змінні в цих компонентах говорять не про протилежності, а швидше про взаємодоповнені. Динамічне утворення включає в себе змінні «ергічність» і «аергічність». Ергічність характеризується прагненням до досягнення поставленої мети і доведенням розпочатої справи до кінця. Ергічність — це сила, інтенсивність, стійкість і сталість прагнень до завершення мети або будь-якого доручення навіть тоді, коли воно не контролюється; подолання труднощів на шляху до мети, планомірність і послідовність дій, пошук нових способів і прийомів у реалізації відповідальної поведінки, різноманіття варіантів прояву відповідальності і т.д. Аергічність оцінюється у нестійкості прояву відповідальності, з чим пов’язані відсутність плану в досягненні мети, відволікання на сторонні справи, мала працездатність, а також часта відмова від раніше запланованого або перенесення справ «на потім». Про аергічність особистості варто вести розмову тоді, коли наявна нерішучість і незобов’язаність, відмова від реалізації важких і відповідальних завдань.

Емоційний компонент вимірюється за змінними «стенічність» й «астенічність». Стенічність — це домінування емоцій радості, гордості, оптимізму при реалізації цілей. Астенічність — це домінування тривоги, розчарування, апатії [цит, за 1, с. 256].

Регуляторні характеристики визначаються за шкалою «інтернальність», тобто фіксується прагнення суб’єкта самостійно управляти й контролювати прояви відповідальності (внутрішній локус контролю), і шкалою «екстернальність» — реалізація цієї властивості від об’єктивних причин (зовнішній локус контролю). Внутрішній локус контролю характеризується тим, що людина здебільшого приймає відповідальність за події, що відбуваються в її житті, на себе, пояснюючи їх своєю поведінкою, характером, здібностями. Інтернальність проявляється в бажанні суб’єкта домагатися всього самому, своєю працею, у впевненості, що всі успіхи і невдачі залежать тільки від його відповідального ставлення. Зовнішній локус контролю характеризується тим, що суб’єкт схильний приписувати відповідальність за все зовнішнім чинникам, знаходячи причини в інших людях, у навколишньому середовищі, у долі або випадку. Екстернальність характеризується сподіванням на випадок або везіння, невірою у свої сили, впевненістю, що ніяка відповідальність не може нічого змінити і т.д. [цит. за 5, с. 76]

Мотиваційний аспект включає в себе змінні соціоцентризму й егоцентризму. Соціоцентризм — це соціально значуща мотивація, виражена в домінуванні спонукань, пов’язаних із почуттям обов’язку і необхідністю виконання дорученого, прагненням реалізувати наміри близьких людей, бажанням допомогти оточуючим, заслужити їхню повагу і т.д. Егоцентризм — це особистісно значуща мотивація, виражена домінуванням спонукань, пов’язаних із бажанням проявити свої можливості і здібності, розвинути у себе завзятість і волю, прагнення бути самостійним і незалежним, в групі, отримати заохочення, прагнення звернути на себе увагу інших людей, уникнути особистих ускладнень і т.д.

Когнітивна сторона представлена свідомістю та обізнаністю. Осмисленість — це глибина і цілісність уявлень суб’єкта про відповідальність. Осмисленість припускає більш загальне, наукове визначення відповідальності, виявлення її істотних ознак, тривалість утримання мети, наполегливість у досягненні наміченого, послідовність дій в обраному напрямку, обов’язковість виконання дорученого, передбачення наслідків вибору, значимість стремлінь людини, необхідність відповіді за скоєне і т.д.

Поінформованість — це знання про функції та властивості відповідальності, які можуть мали загальний характер. Поінформованість передбачає наявність у суб’єкта загальних відомостей про конкретні функції особистісної властивості, вказівки на прояв відповідальної поведінки в діяльності, прагнення відстояти свою позицію, подолання труднощів на шляху до мети, а також є умовою і засобом досягнення будь-яких цілей [1, с. 267]

Рефлексивно-оцінна ознака також містить дві змінні: «предметно-комунікативну» і «предметно-особистісну». Предметно-комунікативна сфера — це успіх у роботі, виконання обов’язкових справ, вирішення завдань, поставлених колективом, підвищення ефективності в навчальній, виробничій та інших сферах діяльності, а суб’єктно-особистісна сфера — це можливість зміцнити самоповагу, підвищити свою самооцінку, зміцнити почуття впевненості, розширити знайомства з іншими людьми, формування самостійності і впевненості у своїх силах і т.д.

Відзначимо, що відповідальність як системна властивість особистості можлива лише у процесі розгляду функціональної єдності мотиваційних, емоційних, когнітивних, динамічних, регуляторних і результативних складових.

Таким чином, цілісно-функціональний підхід дозволяє виявити роль окремих характеристик відповідальності і визначити як сильні, так і слабкі сторони особистості. При дослідженні функціональних зв’язків між окремими її компонентами реалізується можливість дати більш повний аналіз відповідальності з метою розвитку її слабких сторін, а також можливості визначити умови та фактори її розвитку.



Номер сторінки у виданні: 136

Повернутися до списку новин