Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Діагностика просоціальної поведінки у вітчизняній та зарубіжній психології





Марія Петренко, кандидат психологічних наук, асистент кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

УДК: 159.922.27

 

У статті представлено аналіз методів, що застосовуються для діагностики просоціальної поведінки або просоціальної спрямованості особистості. Розглянуто вітчизняні та англомовні методики, які діагностують такі сторони про соціальності, як мотиваційна, афективна, смислова та поведінкова.

Ключові слова: просоціальна поведінка, альтруїзм, соціальна установка, емпатія

 

В статье представлен анализ методов, применяемых для диагностики просоциального поведения или просоциальной направленности личности. Рассмотрены отечественные и англоязычные методики, которые диагностируют такие стороны просоциальности, как мотивационная, аффективная, смысловая и поведенческая.

Ключевые слова: просоциальное поведение, альтруизм, социальная установка, эмпатия

 

The paper presents an analysis of the methods used for the diagnosis of prosocial behavior, prosocial orientation or identity. The national and English methods that diagnose such parties of prosociality as motivational, affective, semantic and behavioral.

Key words: prosocial behavior, altruism, attitude, empathy

 

У останні роки підвищився інтерес до вивчення просоціальної поведінки як особливої форми взаємодії людей. Хоча проблема взаємодопомоги не є новою, з’являється досить багато публікацій, посвячених цьому питанню. У рамках педагогічної психології вивчаються способи формування та розвитку просоціальної поведінки і умов, що сприяють її прояву. Вікові особливості морально-етичної сфери людини, онтогенетичний аспект альтруїзму розглядаються переважно в рамках вікової психології. Соціальні механізми та ситуаційні детермінанти надання допомоги є фокусом досліджень соціальної психології. У загальній психології вивчаються особистісні характеристики, пов’язані з альтруїстичними діями, особливості мотивації допомогаючої поведінки.

Проблема гуманізації людської діяльності і людських взаємин розглядалася в працях представників гуманістичної психології (А. Адлер, А. Маслоу, Р. Мей, Г. Олпорт, К. Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм, І. Ялом та ін.). Такі аспекти просоціальної поведінки, як альтруїзм/егоїзм, разова допомога/постійна допомога, особистісні змінні/ситуаційний контекст, походження емпатії є фокусом дослідження в роботах D. Dovidio, L.A Penner, J.A. Piliavin, J.P. Rushton, S.H. Schwartz та ін.

У вітчизняній психології просоціальна поведінка розглядалася в рамках таких понять, як альтруїзм, гуманні відносини, гуманістичні цінності, формування й розвиток емпатії, відмінності просоціальної та асоціальної поведінки (В. Абраменкова, Л. Антілогова, Л. Божович, Б. Братусь, Ф. Василюк, Х. Джус, Б. Додонов, В. Куніцина, Я. Неверович, В.О. Ядов, С. Якобсон та ін.).

Метою цієї роботи є аналіз методик, що використовуються для діагностики просоціальної поведінки у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях.

Достатньо велика кількість опитувальників, спрямованих на діагностику ціннісно-смислової сфери особистості, дозволяє оцінювати окремі компоненти просоціальності (ціннісні орієнтації, соціальні установки, мотиваційні особливості та ін.). Проте більшість подібних методик не має достатніх прогностичних можливостей щодо демонстрації індивідом просоціальної поведінки. З найбільш широко використовуваних можна відзначити методику О. Потьомкіної, яка, ґрунтуючись на роботах К. Юнга і Е. Фромма, пропонує методику діагностики соціально-психологічних установок особистості, спрямовану на виявлення «процесуально-результативної» спрямованості й орієнтацій на «альтруїзм-егоїзм», а також орієнтацій на «свободу-владу» та «працю-гроші». Автор наводить такі характеристики «орієнтації на альтруїзм»: спрямованість на альтруїстичні цінності, часто на шкоду собі; громадська орієнтація, наявність якої вирізняє зрілу людини.

У дослідженнях вітчизняних психологів робиться спроба використання проективних методів для діагностики просоціальної поведінки. У дисертаційній роботі В. Кім вперше представлена експериментальна апробація методики тематичного апперцептивного тесту (ТАТ) для завдань виявлення смислових альтруїстичних установок особистості. Автором виділені критерії (індикатори) альтруїзму в проективної продукції ТАТ і розроблена схема аналізу оповідань ТАТ для діагностики смислових альтруїстичних установок особистості [4]. Л. Антілогова для вимірювання характеристик альтруїзму також використовує ТАТ. Вона виділяє такі індикатори прояву альтруїзму в оповіданнях випробовуваних: прояв індивідом емпатійності до іншої людини, потреба особистості в наданні допомоги тому, хто потрапив у скрутне становище; готовність суб’єктів до спільних дій з іншими учасниками діяльності. Дослідження альтруїзму за допомогою ТАТ у роботі цього автора передбачає надання випробуваним вибірки з десяти таблиць, взятої з класичного набору ТАТ. Номери та порядок надання таблиць такі: 1, 2, 3 FG; 7 ВМ; 10; 8 ВМ; 18 FG; 15; 17 FG; 18 ВМ [1].

Афективна сторона просоціальної поведінки вимірюється однією зі шкал в опитувальнику емоційної спрямованості особистості Б. Додонова. Однією із шкал цього тесту є шкала «Альтруїстичні емоції» — переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі, заступництві іншим людям. Б. Додонов звертає увагу на те, що альтруїстичні емоції люди можуть відчувати і не допомагаючи іншим реально, а лише ототожнюючи себе в уяві з тим чи іншим благородним героєм [2].

Можливість вимірювання ціннісних орієнтацій щодо просоціальної поведінки представлена в модифікації тесту М. Рокича, запропонованої Д. Леонтьєвим [5]. У список термінальних цінностей, запропонований для ранжирування, автор включив індивідуалістичні альтруїстичні цінності (толерантність, чуйність, широта поглядів).

Експериментальне вивчення мотивації допомагаючої поведінки в старшому шкільному віці було проведено С. Нартовою-Бочавер. Авторкою був розроблений опитувальник «Мотивація допомоги», а також для діагностики реальних проявів просоціальної поведінки використовувалося соціометрія, де учням ставилися питання щодо того, хто з їхніх товаришів найбільш охоче допомагає людям у різних ситуаціях [7].

У вітчизняних дослідженнях для діагностики альтруїзму часто застосовують комплексний підхід, що дозволяє виміряти кожен компонент просоціальності за допомогою окремих методів. Так, І. Мангутова для вимірювання мотиваційного компонента альтруїзму використовує модифікований нею варіант методики виявлення мотиваційної структури діяльності В. Хенніга. Поведінковий компонент автор вимірює за допомогою експертних оцінок, здійснюваних за методом парних порівнянь Е. Кузьміна [6].

Серед існуючих на сьогоднішній день англомовних методик необхідно звернути увагу на комплексну методику вимірювання просоціальної спрямованості особистості Prosocial Personality Battery (PSB) (на сьогодні відсутній адаптований варіант методики).

Ця методика була запропонована американськими авторами L.A. Penner, B.A. Fritzsche і співавт. в 1993 році. Теоретичним підґрунтям для розробки методики послужили ідеї K.J. Gergen про те, що просоціальна поведінка має складну структуру, і не може бути адекватно поясненою однією особистісною характеристикою [9]. Скорочений варіант (30 питань) методики «PSB» включає чотири шкали:

1. Соціальна відповідальність.

2. Емпатія включає три субшкали:

а) співчуття афективна емпатія;

б) співпереживання когнітивна емпатія;

в) дистрес.

3. Моральні судження включає дві субшкали:

а) орієнтація на іншу людину в прийнятті моральних рішень: тенденція до концентрації уваги на інтересах іншої людини при вирішенні моральних дилем;

б) взаємна заклопотаність у прийнятті моральних рішень: схильність враховувати інтереси всіх сторін при вирішенні моральних дилем.

4. Альтруїзм (самооцінка).

Застосування факторного аналізу до пунктів опитувальника дозволив L. Penner, B. Fritzsche і співавт. виділити два фактори, які були названі «Емпатія, орієнтована на іншого» і «Корисність». Люди, які мають високі бали по першому фактору, ймовірно, будуть схильні переживати афективну і когнітивну емпатію — відчуватимуть відповідальність і стурбованість за добробут інших, приймаючи рішення, а також будуть орієнтуватимуться на почуття іншої людини. Відповідно такі люди висуватимуть набагато нижчі вимоги до винагороди за надану допомогу. Цей вимір просоціальної особистості, згідно з L. Penner, тісно корелює з фактором «доброзичливість» (Agreeableness) п’ятифакторної моделі особистості [11]. Також це підтверджують дослідження W. Graziano і N. Eisenberg, які стверджують, що люди, які мають різний рівень за фактором «доброзичливість» у п’ятифакторній моделі особистості «Велика п’ятірка», по-різному демонструватимуть схильність до просоціальних дій [10].

У свою чергу люди, які мають високі бали по другому фактору, схильні виконувати просоціальні дії, однак вони навряд чи відчувають внутрішній дискомфорт в ситуації, коли хтось терпить лихо і т.д. У дослідженнях авторів методики було показано, що фактор «корисність» позитивно корелює зі смислами самоефективності, особистої компетентності і потреби адаптуватися та керувати навколишнім середовищем. Таким чином, фактор «емпатія, орієнтована на іншого» перш за все оцінює афективний і когнітивний аспект просоціальності, а фактор «корисність» оцінює поведінкові тенденції.

Для вимірювання моральних суджень щодо просоціальної поведінки в англомовних публікаціях широко використовується методика PROM, запропонована N. Eisenberg, G. Carlo та інш. [8]. Методика базується на теоретичній концепції Л. Кольберга про стадіальність морального розвитку особистості та на мотиваційній теорії розвитку просоціальної поведінки N. Eisenberg. Цей опитувальник має дорослу та дитячу, чоловічу та жіночу форми. Доросла форма (PROM-R) являє собою сім оповідань, кожне з яких містить конфлікт між потребами і бажаннями героя та інших людей. Головний герой кожної історії тієї ж статі, що й респондент. Респондент повинен прочитати кожну історію та відповісти, чи повинен герой допомагати іншому герою в описаній ситуації та з яких причин. Отримані відповіді інтерпретуються за п’ятьма типами моральних суджень (егоцентрична мотивація, орієнтація на нужди, орієнтація на схвалення, орієнтація на стереотипи, інтеріорізовані просоціальні цінності). Ця методика була адаптована О. Ігнацькою («Методика вивчення просоціальних мотивів») у 2008 році [3].

Висновки. Таким чином, проаналізувавши найбільш поширені методики, що використовуються для діагностики просоціальної поведінки та просоціальних особистісних характеристик, можна зробити висновок, що найчастіше фокусом вимірювання стає лише один з аспектів цього явища. Тільки в деяких дослідженнях робляться спроби вивчити просоціальну поведінку як комплексне явище.



Номер сторінки у виданні: 141

Повернутися до списку новин