Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психологічна ресурсність як чинник особистісного саморозвитку студентів-психологів





Олена Штепа, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.923.2

 

У статті теоретично проаналізовано психологічні ресурси як головний фактор саморозвитку особистості. Наведено результати емпіричного дослідження зумовленості особистісного саморозвитку студентів-психологов їхньою психологічною ресурсністю. З’ясовано, що психологічна ресурсність дає змогу здійснювати «саморозвиток з тенденцією збільшення позитивних якостей».

Ключові слова: особистісний саморозвиток, тенденції саморозвитку, психологічні ресурси

 

В статье теоретически проанализированы психологические ресурсы как главный фактор саморазвития. Приведены результаты эмпирического исследования обусловленности личностного саморазвития студентов-психологов их психологической ресурсностью. Выяснено, что психологическая ресурсность дает возможность осуществлять «саморазвитие с тенденцией к увеличению позитивных качеств».

Ключевые слова: персональная ресурсность, психологическая ресурсность, личностные ресурсы, социальные ресурсы

 

In article is a ground a theoretically analyzes the psychological resources as a main factor of self-identity. The results of empirical research conditcorionality personal self-development of students-psychologists in their psychological resourceful. Found that psychological resourceful enables to make «positive self-improvement».

Key words: personal self-development, self-development trends, psychological resources

 

Фах психолога особливий тим, що у ньому рівень професіоналізму пов’язаний з особистісною неординарністю спеціаліста. Тому у спеціальній підготовці психологів дедалі більшу увагу приділяють їхній особистісній готовності до професійної діяльності. Одним із головних показників особистісної готовності психологів до майбутньої професійної діяльності вітчизняні вчені відзначають сформованість професійної та особистісної ідентичності [17, с. 48] або Я-концепції майбутнього професіонала.

Водночас саме на студентські роки припадає проживання однієї з нормативних криз ідентичності, яка, за Е. Еріксоном, супроводжується конфліктом «чуття інтимності–ізольованість» (Е. Еріксон, за У. Крейн [4, с. 375–376]). В особистості формується константне ядро Я-концепції, яке містить відкритість для досвіду, раціональність, персональну відповідальність, чуття власної гідності [12, с. 95]. На думку Б. Лівехуд (за О. Хухлаєвою [16, с. 99]), саме у 20–40 років людина отримує доступ до власних духовних сил, які зумовлюють її здатність саморозвиватися. Своєю чергою здатність до саморозвитку стає головним чинником формування духовно-морального типу життєвої спрямованості особистості, що свідчить про гармонійність та зрілість особистості [8, с. 381–385].

Отож, зміни Я-концепції, які відбуваються у студентському віці, зумовлюють особливості становлення особистості майбутнього фахівця, а також ефективності його подальшої професійної діяльності. Водночас неозначеними є чинники, які характеризують позитивну самозміну. На наш погляд, фактором конструктивного особистісного саморозвитку студентів-психологів є їхня психологічна ресурсність.

Дослідники проблеми професіогенезу у студентському віці переконані, що показником особистісного рівня готовності студентів до фахової діяльності є їхня рефлексія власної підготовленості, яка відбувається у процесі професійного та особистісного саморозвитку [11]. Результатом цієї реф лексії для студентів-психологів, на думку Н. Михальчук та Н. Хупавцевої, має бути формування у них певного індивідуального досвіду, який означають, як «індивідуальний досвід психолога» [11]. Дослідники інтерпретують особистісний досвід психолога згідно з ідеєю К. Роджерса про «досвід учіння людини бути вільною», а саме: досвід постання самостійнішою, невимушенішою, впевненішою у собі. «Це досвід бути собою. людина усвідомлює, що дедалі більше стає архітектором самої себе, стає вільнішою у прийнятті рішень і здійсненні вибору. Відчуває себе здатною через прийняття власної індивідуальності, прийняття себе такою, якою вона є, — більшою мірою реалізувати власну унікальність, свій потенціал» (за Р. Трач, Г. Балл [3, с. 38–39].

Можливість набуття психологом специфічного досвіду значною мірою пов’язують з актуалізованістю психологічних ресурсів саморозвитку [6]. На погляд С. Кузікової, саморозвиток особистості слід розуміти як актуалізований, усвідомлений та керований процес особистісних змін [7]. Авторка переконана, що особистісні зміни відбуваються лише за умови конструктивної динаміки образу-Я [6]. Водночас у концепції індивідуальних цілей саморозвитку людини А. Ленгле, в якій проблеми особистісного саморозвитку аналізуються через концепт «базове прагнення» (психодинамічний вияв життєво важливої особистісно-екзистенційної мотивації), зауважуються психологічні пертурбації людини, яка перестає реалізовувати своє базове прагнення, тобто не займається або припиняє саморозвиток, а саме: нереалізоване прагнення безпеки трансформується у ненависть, нездійснене прагнення до взаємин — гнівом, до поваги — упертістю, до сенсу — цинізмом [9, с. 262]. Ймовірно, що напрям змін залежатиме від їхніх чинників.

У концепції психологічної зрілості людини С. Стівенса переміни самоставлення особистості пояснено відповідністю між рівнем її зрілості та віком [15]. Н. Паніна та Є. Головаха допускають, що тип саморозвитку особистості зумовлено як змістом й ціллю самовдосконалення, так і очікуваннями особи щодо впливу на неї інших [2]. С. Кузіковою доведено, що особистісні зміни спричиняють саме психологічні ресурси саморозвитку, а саме: 1) потреба (потенціал) саморозвитку, що зумовлена базовим рівнем особистісного саморозвитку й насиченістю життя та виникає за трансформації смислових утворень, головно, за зміни особистісного смислу майбутнього [5]; 2) психологічні умови, які забезпечують успішність саморозвитку, зокрема наявність усвідомленої мети самоздійснення; 3) механізмами саморозвитку, зокрема рефлексією, саморегуляцією, зворотним зв’язком [7].

Слід зауважити, що у концепціях саморозвитку особистості чинником самозміни є внутрішній фактор, а не зовнішній. Це спонукало нас до припущення про іманентність людині здатності саморозвиватися. Положення про визначальну здатність особистості до саморуху є одним із принципів сучасної інтегративної психології, яка стверджує, що за долання кризових життєвих ситуацій з метою збереження власної цілісності, особистість здатна актуалізовувати психологічні ресурси [20]. Вказане, надає підстав вважати фактором саморозвитку особливості психологічних ресурсів особистості.

Психологічні ресурси інтерпретують і як ініціативність, відповідальність, прагнення до сенсу, тобто внутрішні сили, які необхідні для конструктивного долання кризи життя [13]. С. Хобфолл називає ресурсами те, що є цінним для людини та допомагає їй адаптуватися до стресових ситуацій (за Н. Водопьяновою [1]). Ф. Майленова визначає ресурс людини як стан, у якому в неї найбільше свободи та максимальна кількість виборів. Це можуть бути як внутрішні стани (радість, впевненість, цінності), так і умови довкілля (книги, спілкування з близькими, мандрівки). На думку науковиці, ресурсом є все, що може привести людину до відчуття щастя, сили, впевненості, необхідних для розв’язання проблем, а також ресурс — це стратегії досвіду, за допомогою яких можна перейти з актуального стану до бажаного результату [10, с. 16, 246]. На погляд Н. Рубштейн, ресурсом є те, завдяки чому людина черпає енергію, а також те, за допомогою чого вона досягає мети, і те, що завжди у нагоді, коли людина починає нову справу, і тому стає впевненою. Охарактеризовано такі види ресурсів особистості — життєвий досвід, перешкоди та труднощі, які насправді є неусвідомлюваними нереалізованими потребами, підтримка близьких людей, внутрішня мудрість як знання про самого себе, рішення рухатися вперед і не оглядатися назад [14, с. 198–205].

Аналіз літературних джерел дав нам змогу припустити, що особливості саморозвитку психолога полягають у трансформуванні власного життєвого досвіду у професійний. Причому конструктивність особистісного самопроектування психолога зумовлена його власними резервами, тобто здатністю покластися на себе. Таку спроможність А. Антоновскі назвав когерентністю [19]. На наш погляд, змогу людини довіряти собі навіть під час самозміни визначає її психологічна ресурсність.

Метою статті є представлення результатів емпіричного вивчення особливостей зв’язку психологічної ресурсності та тенденцій особистісного саморозвитку.

На наш погляд, саморозвитком є прагнення людини сформувати у себе певні якості й уміння, за наявності яких, на її думку, вона зможе реалізувати свій особистісний потенціал більш повно.

Вважаємо, що векторами саморозвитку можуть бути три: поведінкова, когнітивна та емоційна сфери особистості. У кожній з цих направленостей саморозвиток доцільно характеризувати у відповідних категоріях, в саме: когнітивний вектор саморозвитку визначають саморозуміння, самоповага, самоактуалізування, самоефективність; поведінковий — самомотивування, самозміна, самоствердження, самовдосконалення; емоційний напрям розкривають самоінтерес та самоприйняття.

Означати саморозвиток варто саме у «позитивних», ствердливих категоріях, оскільки вони точніше віддзеркалюють природу самопроектування особистості. Втім, людина може прагнути обмежити себе у вияві певних якостей. Але, ми припускаємо, що у неприйнятті себе особа втрачає чуття внутрішньої єдності, тоді як за стремління виявити у себе позитивні властивості людина трансформується, тобто набуває цілісності.

Думаємо, що формування людиною у себе певних якостей, які вона визначує як негативні, пов’язано не з саморозвитком, а з псевдосаморозвитком.

На наш погляд, аксіологічною особливістю саморозвитку є домінування морально-етичних цінностей (співстраждання, альтруїзм, допомога іншим). Ціннісна спрямованість суб’єкта саморозвитку зумовлює його ставлення до себе як до перспективного проекту, що виявляється в то лерантності у взаєминах з іншими. Центральним прагненням людини, яка само розвивається, є співпраця з іншими.

За псевдосаморозвитку у особи домінують цінності кон’юнктури. Вона ставиться до себе як до абсолюту, що виявляється в егоїзмі та непримиренності у взаєминах з навколишніми. Її центральним прагненням стає домінування над іншими. Вважаємо, що прагнення співпраці чи надання переваги домінуванню, чуття цілісності особистості чи неприйняття себе найточніше характеризуватимуть особистісну й професійну готовність майбутність психологів до професійної діяльності.

З метою з’ясувати характер та особливості тенденцій саморозвитку студентів-психологів було проведено емпіричне дослідження, у якому взяли участь 84 студенти-психологи віком 17–23 роки, з них 73 дівчини та 11 хлопців.

Для вивчення тенденцій особистісного розвитку було задіяно Опитувальник багатоаспектної квантифікації міжособистісних взаємин Т. Лілі, адаптований А. Рєаном [12, с. 65]. Ідея визначення тенденції особистісного саморозвитку як відношення Я-ідеального до Я-реального, належить А. Рєану. Нами було уточнено інструкцію до завдання, а саме: досліджувані мали серед указаних характеристик особистості зазначити як ті, що їм властиві нині, так і ті, які вони прагнуть сформувати у себе у найближчі три роки. На наш погляд, таке формулювання завдання акцентувало увагу на цілеспрямованому формуванні досліджуваними у себе певних рис.

Вивчення психологічних ресурсів було здійснено за допомогою авторського опитувальника психологічної ресурсності особистості (опитувальник пройшов відповідну перевірку надійності) [18]. Психологічна ресурсність особистості, на наш погляд, виявляється як досвід усвідомлення особистістю власних можливостей, який стає потенціалом для надання підтримки іншим, саморозкриття та творчого саморозвитку у професії. Психологічні ресурси особистості ми розглядаємо як індивідуальні екзистенційні можливості людини, що виявляються у її прагненні до самовизначення. Психологічними ресурсами виокремлено такі: впевненість у собі, доброта до людей, допомога іншим, успіх, любов, творчість, віра у добро, прагнення до мудрості, робота над собою, самореалізування у професії, відповідальність [18].

Нами було сформульовано низку припущень щодо особливостей зв’язку психологічної ресурсності особистості та тенденцій особистісного саморозвитку, які було перевірено за допомгою методів математико-статистичного аналізу.

Гіпотеза про те, що психологічна ресурсність є чинником змін особистісного саморозвитку, була перевірена за допомогою багатофакторного аналізу. Визначено, що модель особистого саморозвитку студентів-психологів є восьмифакторною і в сукупності пояснює 76% дисперсії даних у групі. До першого фактора, який пояснює 30% дисперсії даних у групі, увійшли такі шкали психологічних ресурсів, як «любов», «робота над собою», «відповідальність»; до другого фактора, який пояснює 10% дисперсії даних у групі, увійшли шкали психологічних ресурсів «доброта до людей» та «допомога іншим»; до третього фактора, який пояснює 9% дисперсії даних у групі, увійшли шкали таких тенденцій саморозвитку, як «стати поступливішим» та «стати тактовнішим»; до четвертого фактора, який пояснює 8% дисперсії даних у групі, увійшли шкали психологічної ресурсності «знання власних ресурсів», «вміння оновлювати власні ресурси», «вміння використовувати власні ресурси». Разом охарактеризовані чотири фактори поясніють більше 57% дисперсії даних у групі. Головним фактором тенденцій особистісного саморозвитку виявлено психологічні ресурси, що є підставою для підтвердження гіпотези

Методом ієрархічного факторного аналізу додатково визначено, що головними тенденціями особистісного саморозвитку студентів-психологів виокремлено такі: «стати поступливішими» та «стати турботливішими» (рис.).

 

Із тенденцією особистісного саморозвитку «стати поступливішими» прямо корелюють такі психологічні ресурси, як «успіх» (0,43) та «впевненість у собі» (0,39). Із тенденцією особистісного саморозвитку «стати турботливішими» прямо корелюють такі психологічні ресурси, як «любов» (0,32), «творчість» (0,35), «віра у добро» (0,29). Припущення про те, що рівень психологічної ресурсності зумовлює різні тенденції особистісного саморозвитку, було перевірено методом порівняльного аналізу. З’ясовано, що студенти з високим рівнем психологічної ресурсності характеризуються такими тенденціями особистого саморозвитку, як «стати впевненішим» та «стати критичнішим». Водночас студенти з низьким рівнем психологічної ресурсності характеризуються такою тенденцією особистого саморозвитку, як «менш нав’язливими». Гіпотезу підтверджено.

Припущення щодо зв’язку психологічної ресурсності із Я-ідеальним перевірено методами кластерного та кореляційного аналізу. За результатами кластерного аналізу визначено, що психологічні ресурси та тенденції особистісного саморозвитку належать до різних психологічних феноменів. Водночас кластер шкал Я-реальне студентів-психологів містить Я-ідеальне «впевненість у собі». Встановлено, що психологічна ресурсність прямо корелює з тенденціями особистісного саморозвитку «стати дружелюбнішим» та «стати турботливішим», а також обернено пов’язана з такими тенденціями особистісного саморозвитку, як «стати менш підозріливим», «стати менш поступливим». Зв’язків між психологічною ресурсністю та Я-ідеальне на статично значущому рівні не встановлено. Гіпотезу не підтверджено. Методом «причин та ефектів» додатково з’ясовано, що ефектом психологічної ресурсності є тенденція особистісного саморозвитку «стати критичнішим» (реалістичнішим в оцінці себе, людей, життєвих ситуацій).

Емпіричні результати дослідження дають змогу аргументувати, що особистісний саморозвиток студентів-психологів зумовлений як загальним рівнем їхньої психологічної ресурсності, так і визначений сформованістю психологічних ресурсів «любов», «відповідальність», «успіх», «творчість». Можна стверджувати, що конструктивний особистісний саморозвиток студентів пов’язаний із їхньою здатністю до саморозкриття у взаєминах та відсутністю заздрощів, умінням прогнозувати наслідки власних дій та чинити згідно з власними переконаннями, наявністю власних критеріїв оцінювання себе та інших, наявністю суб’єктивного чуття вдалої самореалізації. Можна стверджувати, що позитивні зміни відбулися за трьома векторами саморозвитку — когнітивному, емоційному та поведінковому.

Головними тенденціями особистісного саморозвитку студенток-психологинь є такі: 1) «стати поступливішими». У цьому напрямі саморозуміння й самоприйняття студентки воліють позбутися чуття самоприниження та схильності поступатися завжди всім та в усьому. Майбутні психологині прагнуть сформувати у себе такі якості, як іти на компроміс за необхідності та бути поступливими у непринципових питаннях. Здійснити самозміну у напрямі від самоприниження до поміркованої поступливості їм дає змогу сформованість психологічних ресурсів «успіх» та «впевненість у собі»; 2) «стати турботливішими». У цьому напрямі самоповаги й самозміни студентки позбуваються гіпервідповідальності й саможертовності та ставлять перед собою ціль набути умінь заспокоювати та надихати інших, а також бути добрими та вміти поділяти відповідальність з іншими.

Обидва напрями самовдосконалення можна охарактеризувати, як особистісний саморозвиток з тенденцією збільшення позитивних якостей. Відповідно зв’язок психологічної ресурсності з Я-реальним особистості можна проінтерпретувати, як розкриття особистісного потенціалу, а не зміни особистості. Отож, психологічна ресурсність є фактором об’єктивування автентичності особистості.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Головними тенденціями особистісного саморозвитку студентів-психологів є «стати поступливішими» та «стати турботливішими». Ці напрями самовдосконалення ініційовані актуалізуванням таких психологічних ресурсів, як «успіх», «любов», «віра у добро». Водночас слід зауважити, що ці результати отримано у фемінній групі. Тому доцільно дослідити особливості саморозвитку у чоловічій вибірці майбутніх психологів.

Важливо з’ясувати уявлення студентів щодо особистісного та професійного саморозвитку з метою здійснення ними свідомого цілепокладання й самопроектування.



Номер сторінки у виданні: 144
Автор:

Повернутися до списку новин