Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Зниження деструктивного впливу фрустрації на особистісний розвиток підлітків-акцентуантів





Лідія Кузнєцова, викладач кафедри педагогіки і психології Інституту природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

УДК 37.015.3:[159.922.2:159.923]

 

У статті розкрито проблему деструктивних та конструктивних ефектів фрустрації. Проаналізовано особливості зазначеного психічного стану в підлітків з різними типами акцентуацій характеру. Презентовано комплекс методичних рекомендацій практичним психологам та соціальним педагогам загальноосвітніх навчальних закладів щодо підвищення фрустраційної толерантності підлітків, нівелювання неадаптивних проявів фрустрації та попередження декомпенсації акцентуацій.

Ключові слова: підлітковий вік, акцентуації характеру, психічний стан фрустрації, деструктивні ефекти фрустрації, адаптивний рівень фрустрації, психологічний супровід особистісного розвитку підлітків-акцентуантів, психологічна підтримка, психокорекція

 

В статье раскрыта проблема деструктивных и конструктивных эффектов фрустрации. Проанализированы особенности этого психического состояния у подростков с разными типами акцентуаций характера. Представлен комплекс методических рекомендаций практическим психологам и социальным педагогам общеобразовательных учебных учреждений по развитию фрустрационной толерантности подростков, преодоления неадаптивных проявлений фрустрации и профилактики декомпенсации акцентуаций.

Ключевые слова: подростковый возраст, акцентуации характера, психическое состояние фрустрации, деструктивные эффекты фрустрации, адаптивный уровень фрустрации, психологическое сопровождение личностного развития подростков-акцентуантов, психологическая поддержка, психокоррекция

 

The problem of destructive and constructive effects of frustration is exposed in this article. There are analyzed the features of this mental state of teenagers with different types of character accentuations.We present the complex of methodical recommendations for practical psychologists and social teachers of secondary educational institutions which are directed on development of teens’ frustration tolerance, overcoming of maladaptive displays of frustration state and prevention of decompensation of accentuations.

Key words: adolescent, character accentuations, mental state of frustration, destructive effects of frustration, adaptive level of frustration, psychological accompaniment of personality development of accentuated teenagers, psychological support, psychocorrection

 

В умовах сьогодення перед освітою та сучасною вітчизняною психологічною наукою постало завдання забезпечення умов для становлення психологічно здорової, емоційно стабільної особистості, стійкої до фруструючого впливу соціальних негараздів і навчально-виховного процесу, здатної конструктивно діяти у фрустраційних ситуаціях і долати перешкоди на шляху життєвої самореалізації. Ця проблема особливо актуальна щодо підлітків-акцентуантів, адже їхньому психологічному здоров’ю загрожують не тільки труднощі пубертатного періоду, але й дія відразу двох факторів порушення психічного розвитку: стану фрустрації та акцентуйованих рис характеру. Таким чином, важливим напрямом роботи психологічних служб загальноосвітніх навчальних закладів є корекція деструктивних фрустраційних емоцій та відповідної поведінки підлітків-акцентуантів, а також профілактика декомпенсації акцентуацій характеру під впливом фрустраторів мікросоціального оточення.

Зв’язок фрустрації з деструктивними змінами в процесах психічного та особистісного розвитку людини доведено цілим рядом класичних та сучасних дослідників. Фрустрованим індивідам властиві деструктивні «фрустраційні емоції» (розчарування, образа, досада, гнів, сум, нудьга, горе) та «фрустраційна поведінка» (безцільні й невпорядковані дії, апатія, агресія та деструкція, стереотипія, регресія, егресивна поведінка) (Є. Ільїн [6]). При цьому стан фрустрації особливо небезпечний для дітей та підлітків, які ще не мають достатньо життєвого досвіду для подолання серйозних труднощів. На думку А. Реана, зазначений психічний стан є чинником невротичних розладів підростаючої особистості, порушень її соціальної адаптації [12].

Н. Максимова розглядала фрустрацію як один із визначальних факторів формування в підлітків соціально дезадаптованої поведінки, схильність до якої вища за наявності в них окремих акцентуйованих рис характеру [11]. Окрім того, у фрустраційних ситуаціях акцентуації характеру особистос ті проявляються виразніше і більшість з них перешкоджають доланню стану фрустрації (О. Кузьміна [10]). За результатами досліджень українських учених, більшість підлітків-акцентуантів емоційно нестабільні та незрілі (І. Кошлань [8]); схильні агресивно ставитись до оточуючих, виявляти невмотивовану ворожість (О. Запухляк [5]); мають низький рівень розвитку когнітивного, емоційно-оцінного та поведінкового компонентів «Я-образу» (І. Бушай [2]); незадоволені собою і негативно оцінюють можливість самореалізації (Л. Кирилов [7]). Тобто і фрустрація, і акцентуації характеру в підлітковому віці загрожують порушенням психологічного здоров’я та психосоціальної адаптації особистості.

Разом з тим реакція людини у фрустраційній ситуації може бути адаптивною, якщо виправдана обставинами і сприяє задоволенню потреби чи досягненню мети. Тільки інтенсивна фрустрація має деструктивні ефекти (провокує дистрес, дезорганізацію діяльності), натомість її помірний вплив, поєднаний із сильною мотивацією досягнення, мобілізує зусилля для успішного виконання діяльності, сприяє психосоціальній адаптації (О. Чебикін [14]).

Однак у класичній та сучасній психології особливості фрустрації в підлітків вивчались побіжно і переважно в контексті деструктивних впливів означеного психічного феномена на підростаючу особистість. Окрім того, на сьогодні відсутні спеціальні системні дослідження особливостей фрустрації у підлітків з різними акцентуаціями характеру.

Таким чином, мета нашої статті обґрунтувати та розробити комплекс рекомендацій практичним психологам і соціальним педагогам щодо зниження деструктивного впливу стану фрустрації на процеси особистісного розвитку та міжособистісні взаємодії підлітків з акцентуаціями характеру. Реалізація поставленої мети вимагає виконання таких завдань:

— емпірично визначити та здійснити порівняльний аналіз фрустраційних реакцій у підлітків з різними типами акцентуацій характеру;

— обґрунтувати способи нівелювання деструктивних ефектів стану фрустрації у підлітків-акцентуантів;

— розробити комплекс психолого-педагогічних рекомендацій щодо організації психологічного супроводу зі зниження деструктивного стану фрустрації у підлітків з різними акцентуаціями характеру.

Емпіричне дослідження впливу стану фрустрації на особистісний розвиток підлітків-акцентуантів було проведене на базі середньої загальноосвітньої школи № 224 м. Києва, спеціалізованої середньої школи № 194 «Перспектива» м. Києва та Броварської спеціалізованої школи № 7 м. Бровари Київської області. Вибірка респондентів з акцентуаціями характеру становила 148 підлітків віком від 11 до 15 років.

За результатами проведення «Тесту фрустраційних реакцій» С.Розенцвейга ми визначили, що самозахисні екстрапунітивні реакції (свідчення емоційної нестабільності та схильності розряджати напруження на оточуючих, деструктивність взаємодій) найбільш властиві підліткам з гіпертимно--істероїдно-нестійкими, лабільно-циклоїдними, лабільно-сензитивними акцентуаціями. До екстрапунітивних перешкодно-домінантних реакцій особливо схильні підлітки з астено-невротичними акцентуаціями, що є ознакою їхньої вразливості, особистісної інтолерантності, безпорадності при появі перешкод у діяльності. Імпунітивні перешкодно-домінантні реакції найбільш типові для респондентів з циклоїдними та гіпертимно-нестійкими акцентуаціями і вказують на їхню пасивність у ситуаціях, що вимагають долання труднощів. Підлітки з нестійким типом акцентуацій схильні до екстрапунітивних необхідно-наполегливих реакцій, тобто вони намагаються перекладати відповідальність за вирішення своїх проблем на оточуючих.

За результатами якісного аналізу фраз-відповідей досліджуваних було визначено, що відкрита агресія та ворожість у фрустраційних ситуаціях властиві передусім підліткам з лабільно-циклоїдними, лабільно-сензитивними, нестійкими та гіпертимно-істероїдно-нестійкими акцентуаціями. До депресивних проявів особливо схильні підлітки з астено-невротичними, сензитивними, циклоїдними, лабільними акцентуйованими рисами, що може бути свідченням їхньої інтолерантності до стресогенних впливів. Регресія (інфантильність у судженнях та поведінці, труднощі з формулюванням та висловленням думки як ознаки дезадаптації у фрустраційних ситуаціях) домінує у реакціях представників лабільного, лабільно-сензитивного та нестійкого типів акцентуацій. До егресивної поведінки (уникання відповідальності, стратегій «відступу») схильні переважно підлітки з циклоїдними, шизоїдними, сензитивними акцентуаціями (зазначені реакції мають псевдоадаптивний характер чи свідчать про латентний стан фрустрації). Прояви фіксації та підвищеної емоційності властиві підліткам з астено-невротичними, істероїдними, лабільно-циклоїдними, епілептоїдно-істероїдними акцентуаціями, що засвідчує їхню емоційну нестабільність.

Таким чином, результати емпіричного вивчення особливостей фрустрації підлітків з акцентуаціями характеру засвідчили необхідність їхнього психологічного супроводу зі зниження дестабілізуючого впливу стану фрустрації та надання допомоги в досягненні адаптивного рівня цього психічного стану, на якому особистості властиві здатність конструктивно взаємодіяти у фрустраційних ситуаціях та скеровувати психоемоційне напруження на мобілізацію зусиль для продуктивної діяльності (відповідні ознаки було зафіксовано лише в 4,73% досліджуваних).

Спираючись на наукові розробки представників когнітивно-біхевіорального підходу (Дж.Бек [1], А.Елліса [15], С.Уолена, Р.Уеслера [13] та ін.), вихідними положеннями психологічної підтримки підлітків з акцентуаціями характеру та деструктивними ефектами фрустрації ми визначили: оволодіння підлітками способами і методами осмисленого когнітивно-поведінкового самоуправління, навчання самоаналізу та адекватним способам прийняття рішень, вправляння активно діяти у фрустраційних ситуаціях та самостійно вирішувати проблеми. Так, метою психологічної підтримки підлітків з акцентуаціями характеру та деструктивними ефектами фрустрації є допомога підліткам досягнути адаптивного рівня цього психічного стану. Для цього необхідна реалізація таких завдань: зниження фруструючого впливу мікросоціального оточення підлітків; створення умов для своєчасного та ефективного вирішення проблем у системах стосунків «вчителі-підлітки», «батьки-підлітки» та «підлітки-підлітки»; навчання підлітків з різними типами акцентуацій конструктивно реагувати на дію фрустраторів; формування навичок виваженої поведінки у складних життєвих ситуаціях та конфліктних взаємодіях, готовності самостійно долати труднощі.

Відповідно до окреслених завдань ми розробили програму психологічної підтримки фрустрованих підлітків з різними акцентуаціями характеру та успішно впровадили її в навчально-виховний процес середньої загальноосвітньої школи № 224 м. Києва. Ця програма включає дві складові: психокорекційну роботу з підлітками-акцентуантами та консультативно-просвітницьку роботу з їхнім мікросоціальним оточенням: батьками, класними керівниками та вчителями. Її ефективність було підтверджено статистично достовірними позитивними змінами якісних та кількісних показників стану фрустрації респондентів. Враховуючи досвід впровадження зазначеної програми, сформулюємо рекомендації щодо ефективного психологічного супроводу підлітків з акцентуаціями характеру та деструктивними ефектами фрустрації.

Підкреслимо, що досягнення бажаного результату можливе лише за умови узгодження дій шкільних психологів і соціальних педагогів та їхньої співпраці з батьками підлітків і педагогічним колективом. Так, соціальний педагог має здійснювати соціальну діагностику умов та особливостей особистісного розвитку учнів, забезпечувати оптимізацію соціально-педагогічного простору і умов навчально-виховного процесу: стимулювати соціальну активність підлітків-акцентуантів, координувати участь їхніх батьків, вчителів та класних керівників у соціально-педагогічних процесах школи. У свою чергу шкільний психолог має консультувати всіх згадуваних вище суб’єктів здійснення психологічного супроводу підлітків, допомагаючи підібрати найбільш ефективні прийоми його реалізації та вирішувати ситуативні труднощі; проводити психокорекційну роботу з підлітками в індивідуальній та груповій формах.

Особливої уваги потребує робота з класними керівниками. Саме вони мають найбільше можливостей контролювати динаміку стану фрустрації учнів свого класу у різних ситуаціях шкільного життя та в міжособистісних взаємодіях, вчасно виявляти появу несприятливих тенденцій та встановлювати їхні причини, контактуючи з батьками і вчителями. Окрім того, класні керівники мають вагомий психологічний вплив на учнів свого класу (як емоційний, так і особистісний) — їхня підтримка дуже важлива для підлітків. Тому слід активно залучати класних керівників до здійснення психокорекції деструктивних проявів фрустрації учнів, порекомендувавши систематично влаштовувати «години психологічного розвантаження» з проведенням релаксації, створенням можливості для вербалізації накопичених протягом тижня взаємних образ та претензій, з’ясування непорозумінь; використовувати психодіагностичні методики для виявлення прихованих внутрішніх ресурсів, здібностей, схильностей учнів, а також техніки одержання підлітками інформації про себе «очима однокласників» (такі вправи, як «Рекомендації», «Хто я?», «Якби я був тобою» [3; 4]); регулярно організовувати проведення спільного дозвілля, яке передбачало б не пасивний відпочинок, а колективне долання труднощів, боротьбу з фрустраторами в умовах взаємодопомоги та необхідності розраховувати один на одного (наприклад, під час туристичних мандрівок, участі у шкільних чи міжшкільних змаганнях) для зниження в учнів фрустрації, викликаної труднощами самовираження, недовірою до однокласників та дефіцитом інтимно-особистісного спілкування.

Шкільний психолог, проводячи з підлітками-акцентуантами психокорекційну роботу, повинен поєднувати індивідуальну та групову її форми в оптимальному співвідношенні. Якщо підліток має сильну потребу в спілкуванні, належності до групи, самоствердженні в колективі однолітків, то пріоритетною є групова форма роботи (особливо для підлітків з істероїдними, гіпертимними та лабільними акцентуйованими рисами). Тобто з такими учнями рекомендовано проводити розроблений нами «Тренінг конструктивної поведінки у фрустраційних ситуаціях для підлітків з акцентуаціями характеру». Але якщо у них потреба в усамітненні переважає над потребою в спілкуванні (як це властиво підліткам з шизоїдними та психастенічними рисами), то участь у тренінговій групі може підсилити фрустрованість, тому виникне потреба у вербалізації негативних переживань під час регулярних індивідуальних зустрічей з психологом.

У роботі з представниками циклоїдного та гіпертимно-циклоїдного типів акцентуацій слід враховувати їхню схильність до тактики «пасивного споглядання» під час тренінгових занять. Тому для них корисною буде взаємодія у мікрогрупах з такими ж безініціативними підлітками з сензитивними, лабільними, лабільно-астено-невротичними акцентуаціями, адже тоді їм не вдасться уникнути висловлювання власної думки та виконання рольових вказівок. Психокорекційна робота має бути спрямована на навчання «тримати себе в тонусі», боротись із лінощами, «збиратись з думками» в напружених ситуаціях (доцільні техніки «Вирішення проблем», «копінг-картки» з «активуючими самоінструкціями» [1]).

Для підлітків з нестійкими акцентуаціями характеру робота в групі дуже важлива, адже навчання співпраці з оточуючими в ситуаціях, що вимагають мобілізації зусиль та прийняття відповідальних рішень — необхідна умова розвитку в них фрустраційної толерантності. Окрім того, їм необхідно розвивати силу волі (наприклад, використовуючи техніку «Моніторинг і планування видів діяльності» [1]).

Індивідуальна психокорекція з використанням «копінг-карток», технік «Поступове наближення», «Відволікання і переключення уваги» [1], аутогенного тренування є пріоритетними засобами психологічного супроводу підлітків з лабільно-циклоїдним, лабільно-сензитивним та шизоїдно-сензитивним типами акцентуацій, у яких було виявлено одні з найбільш деструктивних ефектів стану фрустрації.

Для підлітків з шизоїдно-істероїдними акцентуаціями групова форма роботи буде більш продуктивною, ніж для представників «чистого» шизоїдного типу. Натомість акцентуантам з поєднанням шизоїдних та епілептоїдних рис необхідні індивідуальні заняття, які слід присвятити навчанню технікам релаксації та відреагування накопичених негативних емоцій, корекції песимістичного світосприймання і деструктивних установок у міжособистісних взаємодіях (як і підліткам з «чистим» епілептоїдним типом акцентуацій).

Проводячи психокорекційну роботу, важливо враховувати не тільки тип акцентуації підлітків, а й рівень прояву в них фрустрації. Слід пам’ятати, що на дестабілізуючому та критичному рівнях зазначеного психічного стану [9] виникає загроза декомпенсації акцентуацій, тому рекомендована комбінована форма психокорекційної роботи: участь у тренінгу одночасно з індивідуальними заняттями та роботою в мікрогрупах (при цьому критичний рівень фрустрації є протипоказанням до тренінгової роботи).

Висновки. Таким чином, для зниження деструктивного впливу стану фрустрації на особистісний розвиток підлітків-акцентуантів необхідно забезпечити їхній психологічний супровід, систематично та планомірно впроваджуючи в навчально-виховний процес програму психологічної підтримки, в якій провідну роль відведено психокорекційній роботі з підлітками, а ефективність забезпечує консультативно-просвітницька робота з їхніми батьками, класними керівниками та вчителями.

Подальші наукові розвідки в цьому напрямі варто спрямовувати на розробку комплексу методик розвитку емоційної стабільності та підвищення здатності до самовладання у стресових ситуаціях підлітків з лабільними, епілептоїдними, істероїдними, астено-невротичними та нестійкими рисами у складі «чистих» та «змішаних» акцентуацій характеру, а також на пошук способів стимуляції мотивації самовдосконалення, формування активної життєвої позиції акцентуантів, що необхідно для досягнення ними адаптивного рівня фрустрації.



Номер сторінки у виданні: 168

Повернутися до списку новин