Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Профілактика делінквентної поведінки неповнолітніх як перспективний напрям наукових досліджень





Михайло Чуносов, кандидат психологічних наук, доцент кафедри педагогіки та психології Євпаторійського інституту соціальних наук Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет»

УДК 159.9.019.4

 

У статті розглянута проблема професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх. Висвітлені результати аналізу дисертаційних досліджень за фахом «соціальна педагогіка». Обґрунтована доцільність проведення наукових досліджень у напрямі підготовка соціального педагога до професійної діяльності з профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх.

Ключові слова: напрям підготовки, дослідження, соціально-педагогічна профілактика, професійна готовність, делінквентна поведінка, соціальний педагог

 

В статье рассматривается проблема профессиональной подготовки будущих социальных педагогов к профилактике делинквентного поведения несовершеннолетних. Обобщены результаты анализа диссертационных исследований по специальности «социальная педагогика». Обоснована целесообразность проведения научных исследований в направлении подготовки социальных педагогов к профессиональной деятельности в сфере профилактики делинквентного поведения несовершеннолетних.

Ключевые слова: направление подготовки, исследования, социально-педагогическая профилактика, профессиональная готовность, делинквентное поведение, социальный педагог

 

In the article the analyses problem of the vocational training of future social teachers befits to the prophylaxis of criminal behavior of teenagers. The results of analysis of researches of dissertations are shown on «social pedagogic ». Expediency of realization of scientific researches is shown in directions of preparation of social teacher to professional activity in the field of prophylaxis of criminal behavior of teenager.

Key words: direction of preparation, research, educational literatures, social prophylaxis, professional readiness, criminal behavior, social teacher

 

Зміни, які відбулися у нашому суспільстві упродовж останнього десятиріччя, зумовили загострення старих і виникнення нових суспільних проблем. Вони пов’язані з життєдіяльністю людини і потребують комплексного вирішення у сфері соціального захисту, психолого-педагогічної підтримки особистості, сім’ї, різноманітних груп населення. Саме тому виникла потреба підготовки фахівців високого рівня кваліфікації, задовольнити яку можна лише за умови оптимізації стратегії соціальної освіти, її спеціалізації і технологізації.

Як наголошується в «Національній доктрині розвитку освіти», освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. Проте стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства й держави [1].

Потреба у досвідчених фахівцях у сфері профілактичної роботи вимагає зміни пріоритетів у напрямах підготовки соціальних педагогів у вищих закладах освіти до означеної діяльності, а саме: забезпечення професійно-орієнтованого та діяльнісно-практичного навчання майбутніх фахівців [2].

Актуальним стало обґрунтування теорії й практики підготовки студентів до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх та виявлення оптимальних організаційно-педагогічних умов такої підготовки. Суспільна потреба у таких фахівцях сьогодні ні в кого не викликає сумніву. Лише професійно грамотний спеціаліст може вирішувати ті складні та суперечливі проблеми.

Сучасна педагогічна наука наголошує, що підготовка майбутніх соціальних педагогів повинна бути зорієнтована на оволодіння системою професійно-педагогічних знань та вмінь не лише під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, а й під час освоєння фахових дисциплін. Класифікатор професій дає таке визначення працівникові-професіоналу: професіонал — працівник, який володіє високим рівнем теоретичної підготовки і сформованості системи умінь та навичок для роботи за обраним фахом. Критерієм готовності є його здатність виконувати роботу (професійну діяльність) різної складності відповідно до прийнятих норм [3].

Отже, підготовка майбутніх соціальних педагогів повинна бути зорієнтована на оволодіння системою професійно-педагогічних знань та вмінь не лише під час вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, а й під час освоєння фахових дисциплін. Так, виходячи з положень Концепції педагогічної освіти, фахова підготовка передбачає вироблення практичних умінь і навичок, необхідних студенту для здійснення майбутньої професійної діяльності.

Питання професійної підготовки вивчалися багатьма дослідниками, причому з різних позицій: неперервності (А. Алексюк, І. Зязюн, В. Луговий, В. Майборода, О. Мороз, Н. Ничкало, В. Поліщук та ін.); психологічних аспектів професійного становлення (Л. Божович, Є. Клімов, І. Кон, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн); технологій професійної підготовки, впливу форм і методів навчально-виховного процесу на формування особистості майбутнього фахівця (П. Анохін, Ю. Бабанський, М. Данилов, А. Леонтьєв, Т. Шамова, Г. ІЦукіна та ін.); формування професійно важливих особистісних якостей спеціаліста (Д. Брунер, Б. Гершунський, А. Петровський, С. Рубінштейн, С. Чистякова та ін.); організаційно-педагогічних аспектів співробітництва педагогів і студентів (В. Кан-Калік, А. Леонтьєв, А. Мудрик та ін.); співвідношення розвитку особистості та її саморегуляції (Ю. Мисливський, В. Мухіна, В. Мудрик); формування й розвитку професійної майстерності, творчості (І. Зязюн, В. Моляко, В. Паламарчук, М. Поташник, В. Семиченко, Р. Хмелюк та ін.); проблем профорієнтаційної допрофесійної підготовки та професійного визначення (Г. Балл, Т. Васильєв, О. Вітковська, М. Гінзбург, М. Дяченко, А.Журкіна, Д.Закатнов, Я. Камінецький, В. Мачуський, О. Мельник, І. Михайлов; Г. Субтельна, Б. Федоришин, С. Чистякова та ін.); доуніверситетської підготовки у системі неперервної педагогічної освіти (А. Линенко; М. Поліщук, Л. Райко, В. Федяєва та ін.); питання допрофесійної підготовки соціального педагога (В. Бочарової, З. Гилязової, Л. Міщик, В. Келасьєва, Є. Клімова та ін.); технології здійснення процесу університетської підготовки (І. Адушкін, А. Арнольдов, С. Тетерський, С. Кашін, Н. Ципюк та ін.); проблеми професійної підготовки у вищій школі і формування професійної готовності педагогічних працівників (В. Андрущенко, В. Галузинський, М. Євтух, О. Мороз, В. Омеляненко, В. Сагарда, В. Сластьонін, М. Фіцула та ін.).

Особливості підготовки фахівців до соціально-педагогічної діяльності розглядали у своїх працях В. Бочарова, Ю. Галагузова, І. Звєрєва, А. Капська, О. Карпенко, І. Козубовська, Г. Лактіонова, Л. Міщик, І. Мигович, В.Поліщук, Ю. Поліщук, С. Харченко та ін. 

У цілому формування змісту підготовки майбутніх спеціалістів в Україні є наслідком складної взаємодії внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних процесів, які спричиняють попит на соціальних фахівців. Їхня кількість і вимоги до кваліфікаційного рівня визначаються сукупною дією ряду чинників, які пов’язані не тільки з умовами і стилем життя населення, а й з наявністю мотивації та здатністю українського національного ринку одночасно формувати й підтримувати її та задовольняти соціальні потреби. Отже, у сучасних умовах важливим є максимальне наближення рівня підготовки

фахівців соціальної сфери до безпосередньої практичної діяльності після завершення навчання.

Вважливою в діяльності соціального педагога є соціально-профілактична, яку, підкреслюється, він приводить у дію за допомогою соціально-правових та юридичних механізмів з метою подолання негативних впливів навколишнього середовища. Наявність соціально-профілактичної функції в діяльності соціального педагога також відображено в роботах: О. Безкалько, М. Галагузової, А. Капської, А. Кравченко, Л. Мардахаєва, І. Миговича, Л. Міщик, П. Павленок, В. Сластьоніна, Е. Студьонова, З. Шевців, М. Фірсова та ін.

Узагальнено реалізація соціальним педагогом соціально-профілактичної функції передбачає: організацію системи профілактичних заходів щодо попередження поведінки, що відхиляється (девіантної), і злочинної (делінквентної) поведінки дітей і підлітків; надання впливу на формування морально-правової стійкості; організацію системи заходів щодо соціального оздоровлення сім’ї; своєчасну соціально-правову та іншу допомогу сім’ям і дітям груп соціального ризику [4, с. 24].

Отже, професійна профілактична діяльність соціального педагога охоплює розв’язання кола проблем, пов’язаних із проявами делінквентної поведінки. Тому сьогодні постала потреба у соціальних педагогах, які б володіли науковими знаннями і досвідом, могли б їх застосовувати у повсякденній профілактичній діяльності з неповнолітніми.

На наше переконання, наявність соціально-профілактичної функції повинна передбачати теоретико-методичне забезпечення. Ми вважаємо, що стан теоретичного забезпечення процесу професійної підготовки соціального педагога до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх можливо перевірити через здійснення контент-аналізу навчально-методичної літератури та аналізу наукових досліджень.

Метою статті є аналіз вивченості проблеми дослідженості процесу професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх.

Профілактична діяльність знаходить своє відображення не тільки в діяльності соціальних педагогів та соціальних працівників. Профілактика відхилень поведінки є предметом таких наук, як «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», «Кримінологія», «Соціологія», «Юридична психологія», «Адиктологія», «Девіантологія», тому аналіз здійснювався саме в науково-методичному забезпеченні цих напрямів.

З метою виявлення дійсного стану наявності необхідних теоретичних та практичних матеріалів щодо профілактики делінквентної поведінки ми проаналізували деякі існуючи підручники та навчальні посібники. Узагальнено був зроблений висновок, що існуючі навчально-методичні матеріали відображують деякі аспекти соціально-педагогічної діяльності. Так, сутність соціально-педагогічної діяльності розглядається фахівцями: Л. Аксьоновою, О.Безкалько, М. Галагузовою, Н. Жигайло, Л. Мардахаєвою, В. Сластьоніною, З. Шевцевою. Теоретичні аспекти соціальної роботи відображені в роботах А. Капської, А. Кравченко, М. Лукашевича, І. Миговича, П. Павленок, В. Полущук, Е. Студьонова, М. Фірсова, О. Янкович та ін. Методика та технології роботи соціального педагога розглядаються в посібниках: Ю. Василькової, М. Галагузової, М. Глуховой, Л. Завацької, Л.Кузнєцова , Л.Мардахаєва, Н. Нікітіної, С. Харченко, Н. Краснової, Л. Харченко, Є. Холостової, М. Шакурова, В. Шахрай, Г. Воронина, Я. Юркева, І. Сьомкіна, Л. Олифиренко Т. Шульги, І. Деменьтєва. Проблема профілактики різновидів девіантної поведінки відображені в посібниках С. Белічевої, А. Гонеєва, Є. Змановської, М. Ковальчук, В. Менделевича, В. Оржеховської, П. Павленок, О. Полякової, О. Пилипенко, М. Руднева, В. Татенко, Є. Холостової, Т. Хагурова, А. Хоміч, Л. Шнайдера, Т. Федорченко та ін. Особливості злочинної поведінки неповнолітніх розглядаються в працях М. Данилевської, О. Долгова, В. Єрмакова Н. Кулікова, Н. Сафіуліна. Особливості профілактики правопорушень показані в роботах В. Оржеховської, В. Бурлакова, М. Абдирова, Н. Вєтрова, В. Волкова, В. Єрмакова, Г. Забрянського, Н. Захарова, М. Костицького, М. Настюка, Ф. Лопушанского, Н. Мілешко, А. Міллера та ін.

Отже, було зроблено висновки, що теоретико-технологічні аспекти діяльності з профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх відображені недостатньо. На наше глибоке переконання, такий стан може бути наслідком недостатньої вивченості проблеми профілактики делінквентної поведінки в дослідженнях сучасних науковців за спеціальністю «соціальна педагогіка» та «юридична психологія». Отже, сучасні науковці досліджували: тенденції становлення теорії і практики соціально-педагогічної роботи (І. Звєрєва, А. Рижанова, Л. Штефан та ін.); теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної роботи з певними категоріями населення (І. Іванова, Т. Яцула, Н. Заверіко та ін.); особливості професійної діяльності соціальних педагогів (О. Безпалько, М. Дідик, Н. Заверіко, О. Вакуленко; І. Іванова, І. Ковчина, С. Коношенко та ін.); професійно-особистісні якості соціального педагога (В. Бочарова, А. Капська, Є. Максимова, Л. Міщик); процес професійної підготовки соціальних педагогів (Ю. Мацкевич, Л. Поліщук, О. Пономаренко, В.Симонович, Л. Пундик, А. Первушина, О. Філь, Н. Живолупова, І. Ковчина, Т. Склярова, О. Карпенко); компоненти професійної готовності до соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки (Г. Золотова, М. Малькова, Н. Пихтіна, О. Тютюник, Л. Вєйландє, Н. Зобенько та ін.); питання інклюзивної освіти (Ю. Багинська); міжнародний досвід функціонування системи профілактики девіантної та делінквентної поведінки (А. Досін, І. Саламатина, А. Кулікова, Н. Зобенько); специфіку роботи с делінквентними неповнолітніми (Е.Чернобродова, В. Бєлов, О. Нішніанідзе, Н. Клішевіч, Р. Благути, Д. Бойко, Є. Бровко, Н. Федорова); психологічні особливості делінквентних дітей (І. Горьковата, О. Павлик, М. Денисов, Н. Гресса); особливості роботи з неповнолітніми правопорушниками в пеніцитарній системі (Д. Виговський, С. Горенко, Н. Гресса); особливості профілактики правопорушень (В. Оржеховська, О. Іванова, М. Калиняк, І. Козуб та ін.).

Проведений аналіз дисертаційних досліджень за період 2002–2012 роки свідчить про те, що відбувається певне зміщення акцентів з вивчення технологічних аспектів соціально-педагогічної роботи, на питання соціальної роботи, дозвіллєвої діяльності, вивчення зарубіжного досвіду соціальної роботи, організації соціально-педагогічної роботи у територіальній громаді, реабілітаційної роботи з соціально-дезадаптованими підлітками, формування особистості, формування правової культури дітей та ін. Деякі дослідження присвячені проблемі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з підлітками девіантної поведінки, до профілактики наркотичної залежності, особливостям формування готовності до профілактики адиктивної поведінки. В окремих роботах розкриваються питання професійної підготовки соціального педагога до профілактики адиктивної поведінки в навчальному закладі, до взаємодії з підлітками девіантної поведінки, до діяльності з людьми похилого віку, до виховної діяльності в умовах оздоровчою табору, педагогів до використання інноваційних форм та методів роботи, зокрема казкотерапії, до роботи у сфері сімейно-шлюбних стосунків, до соціально-правової роботи та ін. На жаль, науковці недостатньо приділяють увагу практичним особливостям реалізації різних соціально-педагогічних функцій. Слід зауважити, що практично відсутні роботи, які розкривають сутність соціально-педагогічної діяльності з профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх, особливості роботи різних соціальних інститутів у плані соціального впливу на особу, питання організації їхньої взаємодії в процесі соціального виховання.

Отже, попри зростання кількості наукових праць у соціально-профілактичній сфері, питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх не було предметом системного вивчення та окремого аналізу. Аналіз зазначеної наукової літератури показує, що більшість публікацій розглядають проблему профілактики делінквентної поведінки в контексті профілактики правопорушень як одного з компонентів соціальної та соціально-педагогічної практики. Крім того, розгляд питань стосовно профілактики правопорушень обмежується розглядом загальної мети, напрямів, принципів, типів профілактики, загального опису педагогічної системи профілактики правопорушень та загальних профілактичних технологій. В окремих працях справедливо відзначається роль шкільних та позашкільних навчальних закладів у системі профілактики правопорушень, але в окремих випадках все зводиться до профілактики адиктивної поведінки, що, на нашу думку, є опосередкованою профілактикою. Також привертає увагу той факт, що у більшості наукових праць недостатньо відображені та обґрунтовані методи та засоби саме соціально-педагогічної профілактики делінквентної поведінки, що, на нашу думку, є наслідком недостатньої науково обґрунтованої педагогічної концепції соціально-педагогічної профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх.

Узагальнюючи вищезазначене, можна констатувати наявність певних суперечностей: по-перше, між потребами суспільства, держави, системи соціальних служб у компетентних фахівцях, здатних конструктивно вирішувати соціальні завдання з профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх, та рівнем підготовленості випускників вищих навчальних закладів до їхнього вирішення; по-друге, необхідністю формування готовності соціального педагога до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх і недостатньою теоретичною розробленістю цього процесу; по-третє, значним потенціалом системи підготовки вищого навчального закладу у формуванні готовності до профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх і неповною його реалізацією у зв’язку з обмеженістю наявного науково-методичного забезпечення.

Висновки й перспективи подальших досліджень. Проведені нами дослідження теоретико-методичного забезпечення соціально-профілактичної діяльності показують, що напрям профілактики делінквентної поведінки є перспективним полем для вивчення. Аналіз дисертацій, захищених за фахом «соціальна педагогіка» за останні роки, свідчить про те, що фактично поза увагою дослідників залишаються питання підготовки соціальних педагогів профілактики делінквентної поведінки неповнолітніх. Отже, ми вважаємо що перспективними напрямами дослідження повинна стати підготовка соціального педагога до професійної діяльності з профілактики делінквентної поведінки в різних інститутах соціального виховання з різними цільовими групами, при цьому дослідження мають бути спрямовані на підвищення наукової обґрунтованості, якості й ефективності соціально-педагогічної практики і підготовки фахівців до цього виду діяльності.



Номер сторінки у виданні: 190

Повернутися до списку новин