Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Особливості взаємозв’язку та взаємовпливу особистісної саморегуляції студентів та їхнього ставлення до себе





Ганна Меднікова, кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

УДК 159.923.2

 

У статті наведено результати емпіричного дослідження особливостей особистісної саморегуляції студентів з різною структурою ставлення до себе. Описані зміни, які відбуваються у проявах процесів саморегуляції довільної активності й захисних механізмів у студентів з подібною структурою ставлення до себе на різних етапах підготовки. Проаналізовано зміни, які при цьому відбуваються у самій структурі ставлення до себе, що свідчить про динамічний характер взаємозв’язку досліджуваних феноменів.

Ключові слова: структура ставлення до себе, саморегуляція довільної активності, захисні механізми, студенти

 

В статье приведены результаты эмпирического исследования особенностей личностной саморегуляции студентов с различной структурой самоотношения. Описаны изменения, которые происходят в проявлениях процессов саморегуляции произвольной активности и защитных механизмов у студентов со сходной структурой самоотношения на разных этапах подготовки. Проанализированы изменения, которые при этом происходят в самой структуре самоотношения, что свидетельствует о динамическом характере взаимосвязи исследуемых феноменов.

Ключевые слова: структура самоотношения, саморегуляция произвольной активности, защитные механизмы, студенты

 

The article presents the results of the empirical research of the personal self-regulation of the students with different self-attitude structure. The changes which occur in the self-regulation processes display of voluntary and defense activity of the students with the similar self-attitude structure at different training levels have been described. The changes which occur meanwhile in the self-attitude structure itself have been analyzed that gives the evidence to the dynamic character of the researched phenomena co-relation.

Key words: self-attitude structure, voluntary activity self-regulation, defense activity, students

 

На сучасному етапі розвитку суспільства, що характеризується глобальними соціальними й економічними перетвореннями, ефективність діяльності та поведінки людини багато в чому обумовлена її здатністю до саморегуляції власної активності.

Саморегуляція розглядається не тільки як інтегральна характеристика індивідуальності, свідомий, цілеспрямований процес самовпливу, залежний від особистісних особливостей людини, але й як компонент самосвідомості особистості поряд із самопізнанням та емоційно-ціннісним ставленням до себе. Звідси останнім часом інтерес науковців привертають питання взаємозв’язку саморегуляції та інших складових самосвідомості, у тому числі, ставлення до себе [2]. Разом з тим науковці зазначають, що певне ставлення до себе захищається особистістю як за рахунок власної

будови, так і з залученням механізмів психологічного захисту [1; 3]. Роль же захисних механізмів у саморегуляції вбачається у контролі взаємодії людини з реальністю, її емоційного та когнітивного сприйняття, оцінки та ставлень, у тому числі і ставлення до себе [2]. Таким чином, постає необхідність у дослідженнях особливостей взаємозв’язку ставлення до себе, довільної саморегуляції та захисних механізмів особистості, урахування яких може підвищити ефективність психологічних програм, спрямованих на оптимізацію особистісного розвитку представників різних вікових груп, у тому числі й студентів.

Мета цієї статті полягає у визначенні специфіки взаємозв’язку ставлення до себе, довільної саморегуляції та захисних механізмів особистості у студентів на різних етапах підготовки.

Дослідження проводилося з використанням опитувальників «Методика дослідження ставлення до себе» С. Пантилеєва, «Стиль саморегуляції поведінки — ССП-98» В. Моросанової, «Індекс життєвого стилю» Р. Плутчика в адаптації Л. Гребеннікова. У дослідженні брали участь 504 студенти I (126 чоловік), III (240 чоловік) та V (138 чоловік) курсів ХНПУ імені Г.С. Сковороди, Української інженерно-педагогічної академії, ХРІДУ НАДУ при Президентові України, Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого».

Результати, отримані по групах студентів I, III та V курсів за допомогою опитувальника С. Пантилеєва, були піддані кластеризації методом к-середніх (з попереднім проведенням кластеризації за допомого ієрархічних методів), що дозволило виділити групи досліджуваних, що мають подібні прояви перемінних ставлення до себе. По групі студентів I курсу було виділено три кластери спостережень. До 1-го кластера увійшло 31,79% вибірки, до 2 — 44,4%, до 3 — 23,81%. По групі студентів III курсу було виділено 4 кластери спостережень. До 1-го кластеру увійшло 27,5% вибірки, до 2 — 20,83%, до 3 — 40%, до 4 — 11,67%. По групі студентів V курсу також було виділено 4 кластери, до 1-го з яких увійшло 20,29% вибірки, до 2 — 26,09%, до 3 — 42,03%, до 4 — 11,59%. Для кожного кластера були визначені середні значення за показниками ставлення до себе, за якими було побудовано усереднені профілі ставлення до себе (рис. 1, 2, 3).

Аналіз результатів показав, що найбільш високі показники за більшістю регуляторних процесів спостерігаються по кластерах, які у всіх трьох вікових групах характеризуються найбільш високим рівнем емоційно-оцінного компоненту ставлення до себе, відносною збалансованістю емоційно-оцінного та емоційно-ціннісного компонентів та низькими показниками внутрішньої конфліктності та самозвинувачення. По групі першокурсників така структура ставлення до себе характеризує 2 кластер, а по групам третьокурсників і п’ятикурсників — 3 кластери (див. рис. 1, 2, 3).

Так, по групі першокурсників, що увійшли до 2-го кластера, більш високі показники, ніж по інших двох кластерах, визначено за всіма регуляторними процесами, окрім регуляторної гнучкості та самостійності, хоча і за цими шкалами показники займають проміжне положення між показниками, отриманими за двома іншими кластерами (див. табл. 1). По групі студентів третього курсу, що увійшли до 3-го кластеру, більш високі показники, ніж по інших двох кластерах, визначено за всіма регуляторними процесами, окрім планування і регуляторної самостійності, а по групі п’ятикурсників, що увійшли до подібного за структурою ставлення до себе кластеру, окрім самостійності, показники за якою виявилися найнижчими серед кластерних груп цього курсу (див. табл. 2 і 3).

 

Примітка: 1 — відкритість, 2 — самовпевненість, 3 — самокерівництво, 4 — відображене ставлення до себе, 5 — самоцінність, 6 — самоприйняття, 7 — самоприв’язаність, 8 — внутрішня конфліктність, 9 — самозвинувачення.

 

Для студентів трьох вікових груп означених кластерів отримано високі показники за таким захисним механізмом, як заперечення. Окрім того, на І курсі визначено найвищі поміж інших кластерів показники інтелектуалізації та реактивного утворення. Найнижчі показники визначено за регресією (всі три вікові групи), заміщенням (І та V курси), компенсацією та проекцією (ІІІ та V курси), реактивним утворенням (V курс).

Найбільша кількість найнижчих показників регуляторних процесів спостерігається на І курсі по 3-й, а на V курсі — по 4-й кластерній групі. Профілі ставлення цих двох груп характеризуються низьким розташуванням профілю в цілому з підвищенням на шкалах негативного самоставлення, нижня точка профілю припадає на шкалу самоприв’язаності. Профіль V курсу вирізняється більш високим, відносно інших шкал, рівнем відображеного ставлення до себе й самоприйняття, а також більш низьким рівнем самоцінності. В цілому профіль 4-го кластера V курсу розташований нижче, ніж профіль 3-го кластера І курсу, однак шкали внутрішньої конфліктності та самозвинувачення розташовані вище (5,933 та 7,5 стенів відповідно), тобто профіль V курсу відбиває більш негативне ставлення до себе.

 

3-й кластер І курсу характеризується найнижчими показниками за всіма регуляторними процесами, окрім програмування й оцінки результатів, а також найбільшою вираженістю захисних механізмів витіснення і заміщення, найменшою вираженістю заперечення, компенсації, проекції, інтелектуалізації та реактивного утворення. Студентів V курсу, що увійшли до 4-го кластера характеризують найнижчі показники за всіма регуляторними процесами, однак показник самостійності є найвищим у порівнянні з іншими кластерами 5 курсу. У цій же групі найбільшою мірою виражені захисні механізми регресії, компенсації, проекції, заміщення та реактивного утворення, а найменш виражені, порівняно з іншими кластерами, заперечення та витіснення.

 

Примітка: 1 — відкритість, 2 — самовпевненість, 3 — самокерівництво, 4 — відображене ставлення до себе, 5 — самоцінність, 6 — самоприйняття, 7 — самоприв’язаність, 8 — внутрішня конфліктність, 9 — самозвинувачення.

 

Серед кластерних груп ІІІ курсу високими показниками негативного ставлення до себе відрізняються 2 та 4 кластери. Студенти ІІІ курсу 4 кластера характеризуються найнижчими по 3 курсу показниками моделювання і гнучкості, найвищим показником самостійності; серед захисних механізмів найбільш вираженими виявилися регресія, проекція, заміщення, реактивне утворення, а найменш вираженим — заперечення. Ці особливості регуляторних процесів і захисних механізмів подібні до особливостей, визначених для 4-го кластера V курсу.

Схожі кластери і за профілями самоставлення: найнижча точка профілів припадає на шкалу самоприв’язаності, має місце підвищення на шкалах внутрішньої конфліктності й самозвинувачення, зниження по шкалі самокерівництва. Але профіль ІІІ курсу в цілому розташований більш високо, виразність негативних модальностей ставлення до себе є нижчою, а самоцінність — вищою.

 

Тобто автономність в організації власної активності за слабкої сформованості процесів моделювання, неспроможності швидко реагувати на зміни умов та обставин оточуючої дійсності часто приводить особистість до невдач. Характерний для студентів цієї групи репертуар захисних механізмів, ситуативно знижуючи внутрішню напруженість, перешкоджає розвитку процесів саморегуляції й негативно відбивається на їхньому ставленні до себе, про що свідчать результати, отримані по 4-му кластеру V курсу. Разом з тим слід зазначити, що збільшення від 1 до V курсу кількості значно виражених за своїми проявами захисних механізмів, характерних для груп досліджуваних з подібною структурою ставлення до себе, відбувається на тлі змін у самій будові ставлення до себе, що вказує на динамічний характер зв’язку між досліджуваними феноменами.

2-й кластер ІІІ курсу за особливостями репертуару захисних механізмів, що характеризується вираженим витісненням, інтелектуалізацією, компенсацією й високим показником заперечення, подібний до 1-го кластера V курсу. При цьому, якщо регуляторні процеси третьокурсників відрізняються най вищими показниками планування й найнижчими — оцінки результатів і самостійності, то результати п’ятикурсників за всіма регуляторними процесами займають проміжне положення серед результатів, отриманих за іншими кластерами. Профілі ставлення до себе відбивають виразне самокерівництво. Від ІІІ до V курсу спостерігається підвищення показників емоційно-ціннісного ставлення до себе і зниження показників негативного самоставлення, що в цілому вказує на позитивну динаміку у розвитку саморегуляції та ставлення до себе, але насторожує формування на V курсі вираженого підйому за шкалою самоприв’язаності, що відображує ригідність Я-концепції.

 

Примітка: 1 — відкритість, 2 — самовпевненість, 3 — самокерівництво, 4 — відображене ставлення до себе, 5 — самоцінність, 6 — самоприйняття, 7 — самоприв’язаність, 8 — внутрішня конфліктність, 9 — самозвинувачення.

 

Певною подібністю відрізняються і результати, отримані за 1 кластером І та ІІІ курсу і 2 кластером V курсу. Профілі ставлення до себе кластерів І і ІІІ курсів відрізняються переважанням емоційно-ціннісного ставлення до себе над емоційно-оцінним, профіль V курсу набуває більшої збалансованості цих компонентів ставлення до себе, але ця збалансованість досягається, головним чином, за рахунок зниження за шкалами ціннісного ставлення; профілі всіх курсів знижуються на шкалах негативного самоставлення, що особливо виразно спостерігається на профілі V курсу.

При переході від І до V курсу спостерігається незначне падіння загального рівня саморегуляції. Разом з тим на І курсі визначена найбільша вираженість, порівняно з іншими кластерами, захисних механізмів регресії, компенсації та проекції, на ІІІ курсі — найменша вираженість витіснення, за міщення, інтелектуалізації і реактивного утворення, а на V курсі — найменша вираженість інтелектуалізації. Визначення загальних чинників тих змін у довільній саморегуляції, вираженості захисних механізмів і ставленні до себе, що спостерігаються по цих кластерах потребує, на нашу думку, додаткового вивчення.

Висновок. По групах студентів, що відрізняються рівнем вираженості та співвідношенням емоційно-оцінного, емоційно-ціннісного й негативного компонентів ставлення до себе визначено специфічні характеристики регуляторних процесів і репертуару захисних механізмів. Порівняння результатів, отриманих по групах студентів І, ІІІ таV курсів, вказують на те, що певні закономірності зв’язку довільної саморегуляції, захисних механізмів та ставлення до себе більш інтенсивно формуються у проміжку між III та V курсами. Розвиток регуляторних процесів і зміни у репертуарі захисних механізмів супроводжуються змінами у самій будові ставлення до себе студентів, що вказує на динамічний характер зв’язку між ставленням до себе, довільною саморегуляцією і захисними механізмами особистості.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначенні загальних чинників змін у довільній саморегуляції, вираженості захисних механізмів і ставленні до себе представників студентського віку.



Номер сторінки у виданні: 222

Повернутися до списку новин