Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Професійна підготовка майбутніх педагогів з питань збереження та зміцнення здоров’я школярів





Надія Коцур, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

Лідія Товкун, кандидат історичних наук, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди»

УДК 378.147:613.955

 

У статті висвітлюється питання професійної підготовки майбутніх педагогів з питань збереження і зміцнення здоровя школярів. Проводиться аналіз рівня готовності майбутніх учителів початкової школи до формування валеологічних знань і вмінь.

Ключові слова: педагог, школяр, здоров’я, оздоровчі технології, здоровий спосіб життя

 

В статье освещается вопрос профессиональной подготовки будущих педагогов по вопросам сохранения и укрепления здоровья школьников. Проводится анализ уровня готовности будущих учителей начальной школы к формированию валеологических знаний и умений.

Ключевые словапедагог, школьник, здоровья, оздоровительные технологии, здоровый образ жизни

 

The article highlights the issue of the training of future teachers on the conservation and health of schoolchildren. The analysis of the level of preparedness for future elementary school teachers to form Valeologic knowledge and skills.

Key words: teacher, student, health, health technologies, a healthy way of life

 

Проблема зміцнення здоров’я дітей і молоді є однією з актуальних проблем сьогодення. В умовах економічної та екологічної криз, падіння духовно-культурних цінностей упродовж останніх років в Україні спостерігається значне зниження здоров’я підростаючого покоління. Пріоритетність проблеми здоров’я учнівської і студентської молоді пов’язана також з різким погіршенням стану їхнього фізичного й психічного розвитку та зниженням рівня розумової працездатності. Формування здоров’я постає як стратегія гармонізації фізичного та психічного розвитку особистості для забезпечення самореалізації та ефективної адаптації до оточуючого середовища шляхом набуття необхідних знань про здоров’я та закріплення навичок здорового способу життя. Для її розв’язання необхідно створювати відповідні умови, домагатися органічного поєднання навчально-виховного та оздоровчого процесів.

Одним із важливих аспектів розвязання проблеми здоровя дітей і підлітків через освіту є підготовка високоосвіченого грамотного педагога, який поряд з усвідомленням особистої відповідальності за збереження свого здоровя є активним носієм формування здоровязбережувального освітнього простору.

Проблема професійної підготовки майбутнього вчителя охоплює багато актуальних питань, характерних для сучасного етапу перетворень у системі освіти в Україні. Оновлення змісту освіти, орієнтація на новий тип педагогічного мислення, формування молодого покоління онтозберігального світогляду, утвердження етичних цінностей у системі відносин «природа — суспільство — людина» — ці та інші виклики ХXI ст., безумовно, мають позначатися на професійних й особистісних якостях майбутнього вчителя [5, с. 157].

Визнання суспільством учителя ключовою фігурою процесу освіти і виховання потребує вдосконалення підходів до розв’язання проблеми його професійної підготовки, оскільки студент вищого педагогічного навчального закладу готує себе до професії, успіх самореалізації у якій визначатиметься як його фаховою обізнаністю, так і психічним та фізичним благополуччям, ставленням до здоров’я свого та оточуючих. Проблемі професійної підготовки вчителів присвячено багато досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів. Зокрема, професійній підготовці педагогів у вищих закладах освіти з питань охорони й зміцнення здоров’я школярів та студентів присвятили свої наукові праці Г. Апанасенко, Т. Бойченко, В. Бобрицька, Е. Булич, С. Волкова, О. Дубогай, С. Крохмаль, І. Муравов, В. Оржеховська, В. Павлюк, С. Ситник, А. Царенко [1; 2] та ін.

Ученими-гігієністами, фізіологами, педагогами виявлено переконливі підтвердження негативного впливу на здоров’я дітей і підлітків не тільки гігієнічних умов шкільного середовища (В. Берзінь, 2004, Н.С. Полька, 2009) і незадовільних умов виховання у сім’ї, але й нездорового способу життя, шкідливих звичок, серед яких куріння та алкоголізм набувають дедалі більшого поширення [6, с.15].

Теоретичні аспекти валеологічної освіти учнівської і студентської молоді розроблялися з погляду медицини, біології, гігієни, психології такими дослідниками, як І. Муравов, Є. Булич, В. Берзінь, Н. Полька, С. Болтівець, С. Максименко та ін. Учені-педагоги теоретично й практично висвітлювали проблему формування здорового способу життя дітей та молоді, становлення світогляду й ціннісних орієнтацій (В. Бобрицька, Т. Бойченко, О. Клименко та ін.) [1; 2; 5]. Водночас залишається поза увагою формування особистісної компетенції учнівської та студентської молоді щодо потреби у веденні здорового способу життя.

Метою написання статті є визначення рівня професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи з питань збереження і зміцнення здоров’я школярів.

Відомо, що на стан здоров’я впливає низка соціально-гігієнічних та біологічних факторів. Існуючий стан організації навчально-виховного процесу в сучасній школі, інтенсифікація навчання, зростаючий обсяг інформації вимагають від школярів дедалі більшого напруження фізіологічних систем організму, що зумовлює високе навантаження на адаптаційні механізми, посилює нервово-емоційну напруженість. У зв’язку з цим у сучасних школярів значного поширення набувають хронічні неінфекційні захворювання дихальної, нервової, серцево-судинної, ендокринної та інших систем організму. Так, за статистичними даними АМН України, за останні 10 років захворюваність серед учнів зросла на 23%. Зростає рівень захворюваності на хвороби опорно-рухової системи, органів травлення, нервової системи та психічної сфери. Розлади серцево-судинної системи виявляються у кожного другого підлітка, кожен п’ятий має порушення зору, а кожен третій — хвороби органів дихання [2].

Серед чинників, що формують здоров’я та справляють найбільш суттєвий вплив на про цеси розвитку організму, який росте, виділяють сприятливі (оздоровчі) та несприятливі (фактори ризику) чинники.

Визначення комплексу сприятливих та несприятливих чинників, що впливають на здоров’я учнів, надає можливість розробити, науково обґрунтувати і запровадити систему (концепцію) управління станом здоров’я дітей і підлітків. У зв’язку з цим підготовка майбутніх учителів з питань формування валеологічних знань і вмінь у школярів передбачає засвоєння глибоких теоретичних знань та вміння реалізувати їх на практиці.

На нашу думку, тільки свідоме сприйняття здорового способу життя визначає результативність зусиль людини в збереженні та зміцненні здоров’я, продовженні тривалості життя, повноцінному виконанні біологічних і соціальних функцій.

Валеологічна освіта студентської молоді передбачена навчальним планом підготовки бакалавра та освітньо-професійною програмою (ОПП), документа, який визначає нормативний зміст, термін навчання і форми державної атестації фахівця відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. В інтегровані навчальні плани для підготовки вчителя введено обов’язкову нормативну дисципліну — валеологію. Вивчення цієї дисципліни дозволяє володіти необхідним обсягом фундаментальних валеологічних знань з питань ЗСЖ (раціонального харчування, рухової активності, загартування, регуляції психічного стану) тощо. Окрім того, у системі сучасної професійної підготовки майбутнього вчителя з питань здоров’я школярів вагоме значення надається вивченню таких навчальних дисциплін, як вікова фізіологія і шкільна гігієна, екологія, основи безпеки життєдіяльності людини.

Організація навчально-виховного процесу у вищій школі висуває певні вимоги до студентів, у результаті чого попередній досвід звичних способів діяльності, набутий ними в шкільній системі освіти, стає неадекватним новим умовам. Оволодіння студентом новими способами діяльності, входження в новий спосіб життя, звикання до змінених форм організації навчально-виховної роботи здійснюються у межах тривалого періоду-адаптації. Очевидним є те, що вміння студентів подолати труднощі періоду адаптації, які супроводжують їх упродовж першого, а іноді й другого семестрів навчання, визначає не тільки їхню академічну успішність, подальшу професійну визначеність, а й стан здоров’я.

Наступним фактором, що викликає зміни у способі життя студентів, є комплекс соціально-психологічних проблем, повязаних із засвоєнням нової соціальної ролі, дещо зміненими груповими та індивідуальними формами поведінки. Цей аспект відображає психологічну готовність індивіда активно включитися в життя навчальної групи (факультету, навчального закладу), стати повноправним її членом, творцем моральних норм і способів самовираження й самоутвердження новоствореного колективу.

Узагальнюючи сказане, можна виокремити чинники, які у процесі навчальної діяльності студентів можуть мати негативний вплив на їхнє здоровя, а саме: посилені вимоги до засвоєння великого обсягу навчальної інформації; тривале навантаження на деякі функціональні системи організму; брак навичок раціональної організації навчальної діяльності, що призводить до порушень режиму харчування, сну і, відповідно, негативно відбивається на академічній успішності студентів та стані їхнього здоровя; низька культура відпочинку, ознаками якої є надання переваги пасивним формам організації дозвілля над активними [5, с. 159].

Пошук найбільш ефективних і адекватних видів впливу на показники здоров’я майбутніх учителів передбачав розроблення й наукове обґрунтування простих і доступних практик, прийомів, методів, корекційних методик, провідним критерієм доцільності застосування яких є не лише позитивна дія на показники здоров’я студентів на етапі професійної підготовки, а й формування способу дій, що забезпечать ефективну професійну діяльність. З огляду на це, найбільш доцільними для розроблення основ раціональної організації життєдіяльності працівника розумової сфери були визначені здоров’язбережувальні технології, що включають: методи оцінювання, самоконтролю і відновлення розумової працездатності під час навчальних занять; методи відновлення розумової працездатності у вільний час; методи корекції функціонального стану зорового і слухового аналізаторів; методи поліпшення стану психічного здоров’я і зменшення нервового напруження; загальнозміцнюючі засоби підвищення стійкості до дистресів; система заходів з організації режиму дня; раціональне харчування.

Дослідження рівня готовності майбутніх учителів початкової школи до формування валеологічних знань і вмінь проводилося на базі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Для проведення дослідження було створено дві групи: експериментальну та контрольну. Отримані в подальшому результати дослідження показали, що кількість майбутніх учителів, які у процесі вивчення дисциплін природничого циклу поєднують пізнавальний інтерес із набуттям професійних знань, умінь і навичок щодо раціоналізації життєдіяльності своєї та інших, становить 34,5% кількості студентів контрольних і 42,8% експериментальних груп. Вони вважають, що головний успіх у формуванні раціональної життєдіяльності залежить від фахової компетентності і суб’єктивної позиції щодо цінностей здорового способу життя, власної активності щодо виховання волі, наполегливості, послідовності, необхідних водночас як для вдосконалення сформованих стереотипів поведінки, так і в роботі вчителя.

У студентів, для яких суб’єктивний смисл навчання у педагогічному ВНЗ полягає у здобутті вищої освіти, завдання зрозуміти логіку вивчення дисциплін природничого циклу як компонента професійної освіти практично не реалізується. Таких студентів виявлено 17,5% у контрольних групах і 7,2% — в експериментальних.

На основі аналізу даних дослідження виявлено динаміку зміни ціннісних орієнтацій щодо здорового способу життя і встановлено рівні готовності майбутніх учителів до програмування й набуття досвіду діяльності щодо засвоєння норм здорового способу життя як життєвої і професійної перспективи.

Слід підкреслити, що кількість студентів, для яких властивим є прийняття цінностей здорового способу життя, усвідомлене бажання вносити корективи у сформовані стереотипи поведінки, прагнення набувати досвіду вдосконалення життєдіяльності у перспективі, професійно вмотивоване ставлення до предметів природничого циклу, значно зросла в експериментальних групах порівняно з вихідним рівнем: відповідно 42,9% і 15,5%. Заслуговують на увагу також тенденції щодо зменшення кількості тих студентів в експериментальних групах, для яких притаманна епізодична зацікавленість перевагами здорового способу життя, брак бажання раціоналізувати сформований стиль життєдіяльності, потреба у зовнішньому стимулюванні оздоровчої діяльності: таких до експерименту виявлено 16%, а після — 10,2%.

Як показали наші дослідження, систематичні практичні заняття з використанням оздоровчих технологій допомагають студентам краще пізнати себе, навчитися керувати своїми емоціями, поведінкою, визначати свій психофізіологічний стан, ступінь утоми, досягати гармонії між тілом і духом.

Семінарські заняття будуються на основі творчого підходу до вирішення проблем збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління. Студенти розробляють сценарії свят здоров’я, пропонують комплекси короткотривалих рухливих ігор та ігрових фізкультхвилинок на уроках різного змісту та розробляють технології для формування здоров’я учнів.

Одним із напрямів при підготовці студентів є виконання практичних завдань при проходженні педагогічної практики. Під час практики студенти досліджують умови навчання та виховання в загально-освітніх школах та проводять валеологічний аналіз організації уроків, вивчають закономірності впливу умов навчання і виховання на працездатність і успішність учнів, оволодівають оздоровчими технологіями навчання, проводять оцінювання фізичного розвитку та рівня здоров’я учнів. За отриманими результатами дослідження розробляють рекомендації щодо створення валеологічних умов при організації навчально-виховного процесу та використання здоров’язберігаючих технологій в діяльності вчителя.

Використання оздоровчих технологій майбутніми педагогами в освітніх закладах допомагає школярам сформувати базові навички з основ здоров’я, набути глибоких знань із основ здорового способу життя.

Для розв’язання головного завдання інноваційної педагогічної технології — оздоровлення учнів в умовах навчання — потрібно створити відповідні умови, що дозволяють поєднати навчально-виховний процес з оздоровчим. Програма оздоровлення повинна бути індивідуальна для кожного школяра і включати як профілактичні, так і корекційні заходи.

Профілактичний напрям програми включає систему заходів, до яких входять загальнооздоровчі неспецифічні засоби, що спрямовані на попередження розвитку хвороб.

З метою збереження та зміцнення здоров’я можна запроваджувати оздоровчі заходи, а саме:

1) оптимізація фізичного виховання; 2) курс вітамінотерапії; 3) загартовуючі процедури та точковий масаж; 4) харчування, збагачене на вітамін С.

Оптимізація фізичного виховання передбачає: 1) запровадження програми на розвиток витривалості на уроках фізкультури впродовж навчального року; 2) рухливі ігри на перервах; 3) фіз культхвилинки з елементами точкового масажу на уроках; 4) загартовування шляхом уведення контрастного температурного режиму.

Серед інших неспецифічних засобів загальнооздоровчої дії широке впровадження має застосування ароматерапії і фітотерапії на тлі проведення загартовуючих процедур місцевої дії (полоскання горла відварами лікарських трав). Це дає можливість зменшити рівень респіраторних інфекційних захворювань [3, с. 2].

На прикладі аналізу системи оздоровчої роботи в навчально-виховному процесі можна зробити висновок про потребу не тільки утверджувати здоровий спосіб життя серед школярів на рівні пізнання проблеми, а й, використовуючи комплексний підхід, об’єднувати зусилля педагогів, медиків, батьків, інтегрувати оздоровчо-профілактичний і медичний чинники в навчальний процес.

Проведення підсумкових конференцій після проходження педагогічних практик сприяє особистісно-орієнтованому підходу при вирішенні проблем, забезпечує пошук оптимального варіанта організації охорони здоровя школяра.

Висновки. У сучасних умовах інтенсифікації навчання виникає необхідність підготовки вчителя до впровадження здоров’язбережувальних технологій в навчально-виховному процесі. Використання оздоровчих технологій майбутніми педагогами в освітньому процесі сприяє формуванню мотивації здорового способу життя в школярів.

Перспективи подальших досліджень полягають у проведенні моніторингу функціонального стану організму учнівської та студентської молоді та медичного й психолого-педагогічного супроводу організації діяльності кожного навчального закладу.



Номер сторінки у виданні: 282

Повернутися до списку новин