Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Педагогічні основи функціонування дитячо-юнацьких об’єднань





Тетяна Ціпан, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного гуманітарного університету

УДК — 373.5:371.84-053.5

 

Розглянуть педагогічні основи функціонування дитячo-юнацьких об’єднань.

Ключові слова: дитячо-юнацьке об’єднання; соціальний, психологічний, педагогічний аспекти, функції дитячо-юнацьких об’єднань

 

Рассмотренны педагогические основы деятельности детско-юношеских объединений.

Ключевые слова: детско-юношкеское объединение; социальный, психологический, педагогический аспекты; функции детско-юношеских объединений

 

Тhe article deals with the pedagogical basis of functioning children-youth associations.

Key words: children-youth associations, social, psychological, pedagogical aspects, functions of childrenyouth associations

 

Однією з найважливіших соціальних потреб людини є її потреба і прагнення ствердити себе в очах оточуючих людей, а також у суспільстві та власній думці, продемонструвати себе в позитивному образі, набути визнання та почуття особистісної значущості. Реалізації цих потреб сприяють дитячо-юнацькі організації та об’єднання, які функціонують відповідно до Законів України «Про молодіжні і дитячі громадські організації», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Аналіз сучасної наукової психолого-педагогічної літератури щодо проблеми громадянського виховання молодого покоління засвідчує про наявність низки праць, у яких розглядаються цілі й завдання, виховні можливості дитячих організацій та об’єднань у становленні молодого покоління (Л. Алієва, Ю. Жданович, Е. Мальцева, Р. Охрімчук, Ж. Петрочко та ін.); роль дитячо-юнацьких організацій та об’єднань у формуванні громадянської позиції їх членів (Н. Карпач, Г. Ніколаєв, Л. Мастикіна, О. Шамич); соціально-педагогічні умови соціалізації підлітків у дитячо-юнацьких об’єднаннях (О. Безпалько, А. Кірпічнік, В. Москаленко).

Низка вітчизняних і зарубіжних учених розглядають дефініцію «дитячо-юнацьке об’єднання» у трьох аспектах: соціальному, психологічному та педагогічному.

1. Соціальний аспект дитячо-юнацького об’єднання закладений у таких визначеннях:

— суб’єктивна соціальна реальність суспільного характеру, в якій відображена найбільш прогресивна суспільно-політична самодіяльність молодого покоління [4, с. 48]; складова частина соціального руху, яка представляє спільні дії дітей і підлітків, об’єднаних з метою накопичення соціального досвіду», одна із форм соціальної активності дітей і підлітків [3, 56]; спосіб освоєння дітьми світу і впливу на нього шляхом колективної діяльності в колі ровесників [1, 48];

З психологічної точки зору дитячо-юнацьке об’єднання розглядається як:

психологічне середовище становлення і розвитку особистості підлітка [4, с. 34]; колективне соціально-психологічне утворення, яке поширює у суспільстві погляди на взаємовідносини між суспільством і особистістю в плані виконуваних ними суспільних функцій: створює умови для задоволення інтересів і потреб підлітків; регулює дії членів громадських об’єднань у рамках соціальних відносин; забезпечує інтеграцію прагнень, дій і інтересів індивідів, які беруть участь у дитячо-юнацьких громадських об’єднаннях; мала група — соціально-психологічна сутність, для якої характерна організаційна структура, демократична ієрархія «дорослий — дитина» й активні особистості соціальні стосунки, які здійснюються у ролях, зміст яких формує взаємодію всередині групи [8, с. 138].

Педагогічний зміст дефініції «дитячо-юнацьке громадське об’єднання» вчені обґрунтовують у такий спосіб:

— особливий тип громадського об’єднання, для якого характерні: наявність ціннісної мети, заради якої здійснюється спільна діяльність дітей і дорослих; добровільне та фіксоване членство, самоврядування: наявність організаційної структури, норм і правил [5, с. 48];

— особлива педагогічна система, через яку здійснюється цілеспрямований вплив середовища на дитину, визначаються види і форми участі дитини у його перетворенні, виявляються і розвиваються індивідуальні потреби [2, с. 6].

В. Оржеховська наголошує на виховній функції дитячих об’єднань, зазначаючи, що «перебування дитини у громадському об’єднанні, набуття нею різноманітного досвіду, способів діяльності та статусу повноправного члена об’єднання є ефективним інструментом її духовного становлення як члена суспільства» [7, с. 16].

Спільним для більшості авторів, які розкривають педагогічні смисли поняття «дитячо-юнацьке об’єднання», є, як показав аналіз, визначення у ньому дітей і дорослих за принципом спільності їх особистих і суспільних прагнень.

За даними Центру інновацій та розвитку, на початку 2010 р. в Україні функціонувало близько 20 тис. громадських організацій з різним рівнем активності — від місцевого до регіонального та загально-національного й інтернаціонального. Серед них понад 5 тисяч молодіжних громадських організацій і об’єднань, в т.ч. більше 300 дитячо-юнацьких [2].

Сучасний стан дитячо-юнацького руху в Україні характеризується наявністю дитячих і молодіжних громадських організацій і об’єднань, різних за цілями, ідеологічними орієнтирами, формами і методами роботи. Характерним для них є: єдність демографічної групи, що має недостатній соціальний досвід; вікова категорійність, яка прагне самореалізуватися та має перспективу майбутнього, добровільне об’єднання самих дітей, самоорганізація, самоуправління і самодіяльність як джерело об’єднання, його основа, принцип, механізм і результат діяльності; автономність, відносна самостійність; співпраця, співтворчість дітей і дорослих; життєдіяльність дитини і підлітка; різноманітність соціально і особистісно значущої діяльності, яка формує у дітей та підлітків нову соціальну позицію; неполітичність.

Найчисленнішим Всеукраїнським дитячим об’єднанням є масова спілка дітей і дорослих Федерація дитячих об’єднань України (1999). Вона сприяє самовираженню, самореалізації дитячих здібностей, спрямовує їх зусилля на добрі та корисні справи, готує дітей до самостійного життя, виховує молодих людей гідними громадянами своєї Батьківщини, котрі цінують своїх батьків, поважають старших, дбають про молодших, готові прийти на допомогу, бути корисними, прагнуть бути духовно багатими й фізично здоровими.

Первинні дитячі громадські формування, що входять до складу членів ФДО України, різноманітні за своїм устроєм, видами органів дитячого самоврядування, програмами, ритуалами тощо.

Найпоширеніші з них:

— традиційні дитячі громадські організації (піонерські дружини), якими керують ради (штаби) дружин, у яких існують чіткі структурні підрозділи (загони, групи), діють чіткі статутні норми, закони, системи дитячих доручень, справ;

— дитячі громадські об’єднання за інтересами, тематикою, спеціалізацією, місцем проживання, об’єднання клубів, секцій тощо;

— дитячі громадські організації, що імітують державний устрій країн: шкільні республіки, держави дитинства, країни хлопчиків і дівчаток, казкові країни тощо. Керівні органи таких формувань — парламенти, уряди. Дорослі члени організацій діють як консультанти, координатори; — ігрові організації створюють у дитячому формуванні цікаву структуру первинних мікрогруп, органів управління, змагання, систему заохочень, програмну ігрову діяльність. Наприклад, дитяче об’єднання «Веселкова галактика» має первинні групи — екіпажі, космічні кораблі; орган самоврядування — центр управління польотами, до якого входять діти і дорослі, обрані екіпажами; екіпажами керують капітани. Екіпажі мандрують галактикою веселкових справ, відвідуючи планети «Помагай», «Берегиня», «Котигорошко», «Краю мій лелечий», «Повір у себе», «Лідер», «Червона калина». В кінці року визначаються кращі екіпажі-майстри планет програм-орієнтирів ФДО(У) [2].

Варіативність дитячо-юнацьких громадських об’єднань дає підстави для узагальнення існуючих класифікації. Наприклад, вітчизняна дослідниця дитячого руху Р. Охрімчук пропонує розрізняти їх за такими ознаками: ціль, організаційна структура, вид діяльності, місце проживання [7, с. 47–50].

Російський соціокінетик А. Кірпічнік виокремлює такі типи дитячо-юнацьких об’єднань:

— класно-урочнi, де дорослий є керівником, ставить завдання, вимагає їх виконання і оцінює виконану роботу;

— факультативно-гуртковi, у якому дорослий теж виступає у ролі наставника, але дитина має прaво вибору того чи іншого гуртка;

— клубний, де дорослий є організатором роботи, а дитина має прaво вибору виду діяльності;

— громадсько-організаційні, у яких превалює активність дітей; діяльність пов’язана із самоорганізацією і самоуправлінням, а дорослий є активним лідером і спрямовує виховну діяльність дітей і підлітків;

— спонтанно-організовані, які відрізняються саморегуляцією свого функціонування [3, c. 68].

Для дитячо-юнацьких об’єднань характерна багатофункціональність. Функція (лат. funcinito здійснення, використання) характеризує роль, яку виконує система чи певний елемент системи (її підсистема) щодо неї як цілісної.

Функція забезпечення соціальних гарантій для розвитку інтересів, схильностей і творчих можливостей дітей. Високий рівень активності дітей і підлітків викликаний їх гострою потребою розкрити свій творчий потенціал. У ньому кожен збагачує свій життєвий досвід, задовольняє потребу у спілкуванні, долучається до культури, а також реалізовує свої творчі можливості у спільних справах.

Функція захисту соціальних і моральних прав дітей. Дитячо-юнацькі об’єднання захищають дітей і підлітків від негативних впливів середовища, від одинокості; дають право і свободу на участь у культурній, творчій і соціальній діяльності. Ця функція передбачає поважне ставлення до права вихованців мати свою точку зору, погляди, переконання, і, крім цього, цілеспрямоване формування почуття власної значущості і поваги до себе.

Функція адаптації членів об’єднань до умов суспільного життя. Кожне дитяче формування являє собою мікросоціум, отже, йому притаманні ті ж атрибути, що й суспільству в цілому. Засвоєння суспільних норм, цінностей установок і зразків поведінки не тільки збагачують життєвий досвід підростаючої особистості, але й формує її в перетворювача як оточуючого середовища, так і своєї особистості. Успішне виконання цієї функції можливе тільки в тому випадку, коли зміст діяльності дитячо-юнацьких об’єднань насичений ситуаціями, що сприяють розвитку емоційних переживань, допомагають адекватно сприймати світ з усіма його суперечностями [8, c. 136–151].

Реалізація орієнтовно-розвиваючої функції сприяє усвідомленню мети вступу дітей і підлітків у дитячо-юнацьке об’єднання, їх індивідуальності і неповторності, відчуттю ними своєї приналежності до нього, отриманню можливості виконати суспільно значущі вимоги, норми, соціальні ролі. Усвідомлена участь у діяльності об’єднання робить особистість не тільки вільною у виборі дій, але й відповідальною за них.

Інформаційно-аналітична функція орієнтована на усвідомлене включення дітей і підлітків у діяльність дитячо-юнацького об’єднання. За її допомогою здійснюється збір та обробка інформації про інтереси та захоплення членів об’єднання, що сприяє своєчасній корекції та перебудові діяльності дитячо-юнацького об’єднання відповідно до потреб підростаючої особистості.

У системі діяльності дитячо-юнацьких об’єднань комунікативна функція виконує подвійну роль: встановлення зовнішніх зв’язків (між дитячо-юнацькими об’єднаннями та зовнішнім оточуючим середовищем) та внутрішніх (між усіма компонентами системи діяльності дитячо-юнацьких об’єднань).

З функцією прогнозування пов’язано конкретне передбачення змін системи діяльності. Вона також спрямована на моделювання процесу діяльності системи, її розвитку та удосконалення. Прогнозування здійснюється на узагальнено-аналітичному матеріалі і дозволяє виявляти основні закономірності розвитку об’єкта, що досліджується. Реалізація функції прогнозування спрямовує дитячо-юнацьке об’єднання на вивчення запитів та потреб дитячо-підліткового колективу, на аналіз особливостей діяльності колективу дорослих, індивідуальності інтересів.

Успішна реалізація функцій дитячо-юнацького об’єднання дозволяє його членам не замикатися в межах одного об’єднання, а бути у взаємодії з іншими дитячими і молодіжними формуваннями, соціальними інституціями, сприяє самореалізації й самовизначенню молодої людини.

Висновок. Педагогічна цінність дитячо-юнацьких об’єднань полягає в тому, що вони сприяють: вихованню гуманної особистості, свідомого громадянина України; формуванню активної життєвої позиції особистості; захисту прав та свобод дітей, створенню умов для самореалізації їх членів; формуванню здорового способу життя, профілактиці негативних явищ у дитячому середовищі; залученню дітей і підлітків до суспільно-корисних справ, формуванню відповідального ставлення до праці; забезпеченню гармонії фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку підростаючого покоління українців; задоволенню життєво необхідних на різних вікових етапах потреб в емоційному контакті з ровесниками, друзями; розвитку інтересів, уподобань; організації змістовного розвиваючого дозвілля, розвитку мистецьких, наукових, технічних, організаційних, господарських здібностей, таланту, обдарованості, фізичної активності.



Номер сторінки у виданні: 321

Повернутися до списку новин