Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКИ ФЕНОМЕН СУЇЦИДНОГО ТЕРОРИЗМУ: ВИЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ І МОТИВАЦІЯ ТЕРОРИСТІВ





Ткач Володимир, кандидат політичних наук, доктор філософії в галузі міжнародних відносин, старший науковий співробітник (Київ, Україна),

e-mail: tkach_volodymyr@ukr.net

АНОТАЦІЯ

Статтю присвячено комплексному аналізу актуальних проблем суїцидного тероризму. Досліджено характерні риси суїцидного тероризму, визначено актуальні виклики та загрози для України, розглянуто наукові розробки з питань протидії тероризму в контексті проблем міжнародної та національної безпеки. Акцентовано увагу на те, що сьогодні для України найімовірнішими та найнебезпечнішими є виклики й потенційні загрози, спричинені міжнародно-державним тероризмом з боку РФ, а також на високу ймовірність поповнення соціальної бази тероризму за рахунок деяких колишніх учасників воєнних конфліктів і бойових дій, які перебувають у стані «посттравматичного синдрому».

Ключові слова: суїцидний тероризм, тенденції, характерні риси, виклики, загрози.

 

PHENOMENON SUICIDAL TERRORISM: DEFINITION, FEATURES AND MOTIVATION TERRORISTS

Tkach Volodymyr, PhD (Political Science, International Relations), Senior Research Fellow (Kyiv, Ukraine), e-mail: tkach_volodymyr@ukr.net

SUMMARY

The article researches current issues connected with suicidal terrorism. It also distinguishes some particular features of suicidal terrorism, and current challenges and threats posed to Ukraine. It analyzes scientific papers on combating terrorism as a part of international and national security goals. It is underlined that the most probable and dangerous challengers and potential threats posed to Ukraine are caused by the Russian Federation’s international state-sponsored terrorism. And we warn of the high probability of the terrorist social network enlargement by enrolling former participants of war conflicts and military operations, who suffer from posttraumatic syndrome.

Keywords: suicidal terrorism, particular features, challenges, threats.

 

Постановка проблеми. Суїцидний тероризм є складною науковою проблемою, розв’язання якої потребує застосування системно-комплексного міжгалузевого підходу. Зарубіжні і вітчизняні політологи, психологи, історики, юристи систематизують сучасний тероризм за різними ознаками, пропонуючи специфічні критерії класифікації, що природно відображає багатовимірність і складність цього явища. Аналіз наукових робіт і нормативно-правової бази з розглянутої проблематики свідчить, що дотепер не вироблена загальновизнана наукова теорія тероризму і політичного насильства. До цього часу не знайдено чіткого, єдиного і загальновизнаного визначення міжнародного тероризму. А з огляду на те, що одним із видів тероризму є «суїцидний тероризм», що поширюється у світі останніми роками, проблема вивчення цього феномену, викликів та загроз є актуальною і для нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З огляду на актуальність проблеми вивчення тероризму і суїцидального зокрема, автором статті було проаналізовано роботи вітчизняних та зарубіжних терологів (зокрема Т. Дронзіної, М. Григор’євої, В. Вітюка, В. Ємельянова, В. Зеленецького, Ю. Антоняна, А. Власова, І. Луппова, Е. Кожушка, В. Лунєєва, І. Міхеєва, Л. Моджоряна, Д. Ольшанського, А.Юр’єва, А.Юнгмана та ін.); досліджено характерні риси феномену суїцидного тероризму та визначено актуальність викликів та загроз для України. Вплив сучасного тероризму на суспільно-політичний розвиток людства розглядається у спеціальних працях О. Грачова, С. Єфімова Т. Дронзіної, А. Шмідта, І. Яковенка та ін.

Проте в цілому не було спеціальних досліджень щодо визначення суїцидного тероризму, обставин його виникнення і поширення, типів і мотивації його виконавців.

Метою статті є аналіз феномену суїцидного тероризму, визначення обставин його виникнення і поширення, типів і мотивації його виконавців.

Виклад основного матеріалу. Низка терористичних актів, що були здійснені останніми роками у світі, стали яскравим підтвердженням того, що особливе місце серед методів їх скоєння займають суїцидні терористичні акти. Згадаємо деякі факти.

– Одним із перших терористів — «живою бомбою» був представник терористичної організації «Хізбалла», який підірвав себе в посольстві Іраку в Бейруті у грудні 1981 року. Протягом наступних 30 років подібні теракти часто ставали надзвичайно ефективним інструментом тиску на владні структури різних країн.

– Саме перехід терористів до інтенсивного використання смертників підштовхнув до виведення підрозділів американських і французьких збройних сил з Лівану в 1983 р., ізраїльських військ з Лівану у 1985 р. і з Cекторe Гази та західного берега р. Йордан у 1994–1995 рр., створення урядом Шрі-Ланки незалежної держави Таміл в 1990 р., а також надання курдам незалежності турецьким урядом

в кінці 1990-х років [2–4].

– Про створення першої групи смертників у Росії публічно оголосив у вересні 1999 року Шаміль Басаєв. В 2000 році в Грозному вперше було зафіксовано випадок, коли бойовики знімали теракт на відео, а потім розповсюджували записи на ринках. В 2002 році в Чечен-аулі з’явилась перша в Росії «жива бомба» — дешева, легко керована сучасна зброя, що може бути доставлена у потрібний час у потрібне місце, яка отримала загальну назву — «шахіди»1. Відтоді використання терористів-смертників стало однією з основних тактик тероризму в Росії, а інформація про подібні терористичні акти постійно з’являється у засобах масової інформації, що використовується терористами з метою реклами і популяризації власних ідей.

Суїцидний тероризм не є новим явищем і здійснювався в різні епохи, в ареалах різних культур і релігій. Однак сучасний суїцидний тероризм відмінний від своїх більш ранніх аналогів тим, що їх виконавці повністю усвідомлюють те, що вони — не більше, ніж «живі бомби» [1]. Ключовим елементом тактики сучасного суїцидного тероризму є поширення інформації про теракт, перетворення його в найбільш обговорювану подію. Теракт, що залишився непоміченим, або засекречений теракт втрачають сенс. Сучасні злочинці не завжди мають на меті убивство якомога більшої кількості людей. Вони можуть піти на зменшення кількості жертв для досягнення максимального висвітлення засобами масової інформації подробиць убивства і, як наслідок, ефективнішого поширення страху всередині суспільства. Яскравим прикладом є вибухи в Парижі в 2015 році, в Туреччині, Брюссельському аеропорту та містах німецької Баварії в 2016 році, загальною для яких, на думку експертів, є висока вірогідність однієї з версій про наявність «російського сліду». Підтвердженням цієї версії може слугувати інформація про численні теракти в Росії в попередні роки, куди тактика терористичних актів з використанням смертників була перенесена з Близького Сходу. Також, з огляду на

те, що у багатьох випадках причетними до терактів є вихідці з Сирії, фахівці задають питання, чому війну в Сирії веде Росія, а теракти скоюються в країнах Західної Європи.

Отже, дамо визначення суїцидному тероризму як самовбивство з метою вбивства та нанесення максимальної шкоди представникам органів державної влади, збройних сил та цивільному населенню, їх залякування, що супроводжується свідомою відмовою виконавця від збереження власного життя.

Далі розглянемо чотири напрями дослідження феномену «суїцидного тероризму»: філософсько-релігійний, і тісно з ним пов’язаний соціокультурний, а також медичний і соціально-психологічний.

З філософсько-релігійної та соціо-культурної точки зору, суїцидний тероризм опирається на героїчний образ «терориста-мученика», що підтримується насамперед релігійною ідеологією (ісламський «джихад» і «шахідизм»)2. Їх смерть вважається героїчною і благородною жертвою, подвигом мучеництва і практично завжди викликає схвалення і підтримку, які проектуються на сім’ю і увесь рід терориста, оточуваних турботою і пошаною.

В ісламських державах сім’я терориста-смертника, котрий загинув, отримує матеріальну допомогу як від терористичних організацій, так і від осіб, які їм співчувають. Це не означає, що сім’ї заохочують смертників або не переживають почуття горя, але і сім’ї, і самі терористи знають, що разом із скорботою і болем втрати, у рідних буде і розуміння, і схвалення, і навіть гордість. Така смерть вважається не самогубством, а мучеництвом, при якому конкретна особа назавжди зливається з історією суспільства або нації, з його минулим, сьогоденням і майбутнім. Смерть у молодому віці взагалі часто сприймається як щось кінцеве, безповоротне, і навіть звичайні самовбивці (з атеїстичною установкою) у ряді випадків розділяють фантазії про те життя після смерті.

Терористичні групи культивують різні обряди переходу їх членів до числа смертників і підтримують героїчні міфи про самопожертву. Ідеологія смертництва використовує культурні традиції, історичні приклади, що роблять подібну загибель не тільки прийнятною, але й похвальною. Так, під час проведення опитування більше 70% палестинців схвалили дії терористів-смертників, шахідів.

Представники медичного підходу вважають, що будь-яка суїцидна поведінка є патологічною сама собою. Класичний самовбивця — це людина, яка вирішила накласти на себе руки через непереносні психічні страждання. Проте смерть шахіда заснована на вірі в релігійну ідею святості «муджахетдина», «воїна Аллаха», що без роздумів віддає своє життя в ім’я Бога і винагороджуваного за це прямо-таки негайним попаданням у рай, де його чекають неймовірні за комфортністю умови перебування.

Цей феномен отримав назву «синдром шахіда» і містить у собі, на нашу думку, давно відомий синдром «тунельного зору», коли, перебуваючи під впливом надцінної ідеї, людина прагне до неї, не помічаючи нічого навколо. Вона бачить тільки своє «світло у кінці тунелю», ігноруючи навколишній світ. Звідси і явна інтровертність більшості терористів, їх часте бажання спілкуватися з вічністю, присвятити своє життя майбутньому, віра в прийдешні покоління при недооцінці сучасників. На думку психіатрів, поведінка, діяльність і заяви терориста-смертника не піддаються раціональному аналізу і вимагають спеціальних підходів з позицій ірраціонального [4].

Зрозуміло, що така безглузда поведінка, яка суперечить елементарному інстинкту самозбереження, влаштовує ватажків терористів. Вони всіляко підтримують віру в те, що смерть фанатикасамовбивці очищає його від усіх гріхів і направляє прямо в рай. Вважається, що смерть не обов’язково наздожене шахіда — віра і готовність до смерті можуть захистити його, дати можливість здійснити подвиг. Зареєстровані випадки, коли усе тіло бандитів виявлялося поцяткованим написами висловів з Корану, щоб куля нібито не могла пробити його. Потрапивши в полон, вони серйозно переконували, що куля на них не діє. По суті, це приклад релігійно-паталогічного збочення психіки. Відома немало випадків, коли смертникам для їх заспокоєння роздають освячені Кораном патрони, гранати, камені, що мають, мовляв, «надприродну силу», і якими в безвихідному становищі вони можуть знищити усіх невірних і врятувати Аллаха» [2].

Психолого-психіатричні особливості особи терориста багато в чому визначаються тим, що він безпосередньо стикається із смертю. З одного боку, це впливає на його психіку, вчинки і на події, до яких він залучений, а з іншого — його особистість та специфіка така, що він прагне до смерті, починає відповідати їй, руйнує останні перешкоди, що відділяють від неї, якби дозволяє їй безпосередньо впливати на себе.

Проте, слід зазначити, що патологічна поведінка ще не означає, що кожен терорист — параноїк і психопат. Навпаки, найчастіше це нормальна людина, що знайшла себе на ненормальному шляху і стала згодом ненормальною[5]. Відповідно і описати її психологічний або фізичний портрет украй важко, Тому, на жаль, доводиться констатувати: світовий досвід свідчить про те, що запобігти діям

терориста-смертника практично неможливо [1].

У рамках соціально-психологічного напрямку увага звертається на психологічні особливості терориста-смертника, а саме:

готовність до самопожертвування. Відмітимо, що готовність до власної смерті завжди вважалася украй важливою гідністю в середовищі терористів будь-яких країн, народів і віросповідань.

Терорист-смертникщасливий можливості віддати своє життя і понести з собою на той світ якомога більше число ворогів. Для цього необхідно психологічно здолати власний страх смерті. Саме це відбувається під впливом психологічних факторів, що мають величезну силу сугестії. Зокрема, деякі ідеї (наприклад релігійний фанатизм), сильні почуття (ненависть до ворога), емоційні стани (так званий кураж). Отже, однією з головних характеристик сучасного тероризму смертників є розуміння виконавцем (і внутрішнє прийняття ним) того непорушного факту, що його власна смерть найважливіша, неодмінна умова успіху його місії [1, с. 7];

втрата сенсу життя. Знецінення життя, викликане не тільки радикальною ідеологією, а й прагненням позбавитись від самотності людини, яка фізично чи морально втратила близьких, від тавра ганьби, від почуття приниження тощо. Втрата сенсу життя може бути пов’язана з формуванням негативної ідентичності. Найбільш яскравим прикладом тут можуть слугувати жінки-терористки, яких обезчестили емісари терористичних організацій, позбавивши можливості повернутись в суспільство. Для таких жинок можливість скоїти теракт стає єдиною можливістю врятувати свою честь, перейти в статус «святої мучениці»;

емоційний стан терориста. Він живе, побоюючись потрапити в руки супротивників. Одночасно він ненавидить і зневажає своїх супротивників і натхненний передчуттям тієї шкоди, яка збирається їм нанести. Природно, що такі суперечливі почуття часто стикаються між собою, призводячи до внутрішніх конфліктів, які зумовлюють важкий стан хронічного емоційного стресу. Для такого стресу характерні емоційна лабільність, легкість майже миттєвого переходу від одного емоційного стану до прямо протилежного.

Проте найбільш поширений емоційний стан терориста — його постійна настороженість. Феномен настороженості проявляється в постійній готовності до віддзеркалення загрози нападу, підвищеним рівнем пильнування і концентрацією уваги на щонайменших змінах усіх, передусім фізичних параметрів довкілля. Зовні помітна постійна підозрілість терориста проявляється в без перервному поділі усього оточення на «своїх» і «чужих». При цьому «чужий» апріорі іденти фікується з огидним образом ворога та викликає реакцію ворожої недовіри. Цікаво, що при підтвер дженні того, що «чужий» — насправді «свій», характер стосунків різко міняється на масовані прояви довіри і відкритості (іноді надмірні). Це говорить про різку поляризаціюемоцій і про емоційну лабільність терориста [6].

Побутує думка, що терористи абсолютно беземоційні. Можливо, серед них і зустрічаються люди з абсолютною холоднокровністю, не підвладні емоціям. Але, скоріш за все, «сталеві нерви» терориста — результат жорсткого впливу раціональних компонентів психіки, що пригнічує емоції.

Таке пригнічення не може бути постійним. Ми часто зустрічаємо описи найсильніших емоцій, які охоплюють терористів, наприклад, відразу після успішного здійснення терористичного акту. Вони можуть шалено радіти, поздоровляючи один одного, або, навпаки, плакати і страждати;

соціально-принижене положення (становище) самого терориста або його значимого оточення.

Готовність до суїцидного тероризму у потенційних виконавців також може бути пов’язана і з почуттям приниження за свою етнічну чи соціальну групу. Відомо, що серед терористів-смертників значну частку становить молодь, яка пережила війну і виросла у сім’ях біженців. Ідеологи джихаду часто підкреслюють, що ці акції жертв-смертників спрямовані на притягнення уваги до свого приниженого стану;

релігійний, національний чи партійний фанатизм. Терористами-смертниками можуть стати і представники молоді із згуртованих екстремістських політичних груп за наявності соціальних норм, що схвалюють скоєння терактів як способів боротьби, а також механізмів наслідування (за прикладом старшого брата, батька тощо) і фанатичного виконання вказівок релігійних або партійних авторитетів. Зазначене підтверджується результатами опитування молодих мусульман Сектору Газа, які виросли під час палестинської інтифади [1, с. 7].

Висновки. Терористичні акції за участю смертників — доступна та недорога зброя, а самі виконавці цих акцій — терористи одноразового вживання. Акції смертників якнайкраще вирішують найважче питання організації терористичної атаки: як виконавцю покинути місце її здійснення. На думку фахівців, у майбутньому суїцидний тероризм буде відігравати провідну роль у тактиці терористичної діяльності з огляду на такі обставини:

– висока доступність вибухового пристрою відносно об’єкта впливу і вірогідності його ураження;

– відносно низька вартість підготовки терористичного акту і його виконавця (немає необхідності підготовки прикриття, шляхів відходу виконавців, їх наступного переховування і т.п.), невисока вартість і доступність самого саморобного вибухового пристрою;

– великий суспільний резонанс і нагнітання атмосфери страху і паніки;

– значний пропагандистський ефект, котрий сприяє вербуванню нових добровольців, які готові прийняти мученицьку смерть [6].

Складність боротьби з суїцидним тероризмом полягає в тому, що важко виявити і відстежити орга нізаторів та виконавців терористичних актів, особливо на стадії їх підготовки. Проте майже неможливо завадити шахіду на завершальній стадії підірвати у місці масового скупчення людей «пекельну машину».

Тому, оцінюючи рівень загроз, що пов’язані з явищем суїцидного тероризму, слід наголосити на необхідності об’єктивного підходу до оцінки причин виникнення та функціонування терористичної мережі. Суттєві зусилля повинні бути спрямовані як на виявлення потенційних терористів-смертників, так і на масштабні соціальні програми, що можуть змінити ставлення до тероризму в зазначених групах суспільства.

 1 Назва «шахід» – з арабської «свідок», походить від слова «шахада» (свідоцтво) — одного з пяти стовпів віри, формули і процедура прийняття ісламу. І хоча шахід і гине сам від підірваної ним бомби, джихадисти категорично заперечують прирівнювання акції шахіда до самогубства, що категорично заборонено Кораном. Вони використовують інше арабське слово «істішхад» (самопожертвування в ім’я Аллаха), терористичні акти відповідно називають «амалійят аль-істішхід» (операція самопожертвування), загибель терориста вважають смертю воїна під час бою, коли він убиває ворога і гине сам.

2 Інколи суїцидний тероризм підтримується світською ідеологією, наприклад, ідея героїв визволення у Тамільських тигрів тощо. 



Номер сторінки у виданні: 61

Повернутися до списку новин