Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ ВИЗНАЧЕННЯ «ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ» В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ





Рижук Олександр, Університет «Україна» (Київ, Україна), Здобувач кафедри суспільно-політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій

е-mail: aspirantura_ukraine@ukr.net

АНОТАЦІЯ

Інформаційна безпека являє собою одне з найважливіших понять у науці і різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність цього поняття характеризує сучасне інформаційне суспільство. В цій статті наведено широкий перелік визначень які даються вітчизняними і закордонними науковцями до поняття «інформаційна безпека». Враховуючи те, що питання інформаційної безпеки в умовах глобалізації мають гострий характер, необхідно визначити оптимальні шляхи усунення інформаційних загроз і небезпек та мінімізації впливу негативних наслідків у сфері інформаційної діяльності держави.

Ключові слова: безпека, інформація, інформаційна безпека, глобалізація, інформаційне суспільство.

 

ANALYSIS CONCEPTS DEFINITION OF «INFORMATION SECURITY» IN A GLOBALIZED

Ryzhuk Oleksandr, University «Ukraine» (Kyiv, Ukraine), PhD student

е-mail: aspirantura_ukraine@ukr.net

SUMMARY

Information security is one of the most important notions in science and various areas of human activity. The essence and complexity of this notion characterizes modern information society. This article gives a wide range of definitions of the information security notion by local and foreign scientists. Taking into consideration that information security issues in conditions dangers threats as well as minimize adverse consequences in the area of state information activity.

Key words: security, information, information security, globalization, information security.

 

Аналіз процесів формування глобального інформаційного суспільства свідчить про зростання значення інформації та інформаційно-комунікаційних технологій в суспільному житті.

Глобалізація суспільної сфери здійснюється, насамперед, на основі використання інформаційно-комунікаційних технологій з виготовлення, зберігання, обробки і передачі інформації, що робить інформацію рушійною силою і провідною галуззю суспільної сфери, яка ставить собі за мету впровадження передових інформаційно-комунікаційних технологій у всі сфери суспільної діяльності.

Розв’язання Росією війни проти України, яка отримала назву «гібридної», просування України в напрямі поглиблення співпраці з Європейським співтовариством ставить перед нею принципові завдання з розвитку інформаційної сфери суспільства та зміцнення інформаційної безпеки суспільства.

Загалом, питання інформаційної безпеки посідає важливе місце у системі забезпечення національної безпеки як однієї окремо взятої країни так і європейського регіону, і всього світу. А дослідженням проблем інформаційної безпеки займається дедалі більше вітчизняних і закордонних дослідників, велика кількість державних і недержавних наукових установ, дослідницьких та аналітичних центрів в усіх країнах світу, де ступінь розвитку інформаційного суспільства набув певного рівня.

Серед українських учених значну увагу питанням інформаційної безпеки приділяють такі вчені, як Р. Калюжний, Г. Почепцов, Б. Кормич, П. Жарков. Іноземні публікації представлені такими авторами як І. Панарів, А. Тер-Акопов, В. Ярчкин та ін.

Оскільки питання інформаційної безпеки в умовах російської агресії гостро стоїть на порядку денному в Україні, це вимагає оперативної реакції структур держави і українського громадянського суспільства на зовнішні та внутрішні інформаційні впливи, інспіровані ворогом всередині українського суспільства. »

Метою цієї статті є дослідження і аналіз поняття «інформаційна безпека» різними вченими і практиками за умов процесів глобалізації та інформатизації суспільства для визначення основних підходів до забезпечення національної безпеки держави.

Більшість дослідників виходять із розуміння, що з появою перших засобів інформаційних комунікацій між людьми та з усвідомленням людиною наявності певних інтересів, яким може бути завданий збиток методами і засобами впливу на систему і засоби інформаційних комунікацій, що забезпечують розвиток між усіма елементами соціуму, власне і виникло поняття «інформаційна безпека».

Термін «інформаційна безпека» вперше з’явився наприкінці 80-х років у праці німецького вченого Г. Одермана, який виокремив важливість інформаційного компонента у міжнародній безпеці та зробив спробу системно розглянути проблеми безпеки, які пов’язані з інформаційними загрозами. А у вітчизняній та зарубіжній пресі, починаючи з кінця 1991 — початку 1992 року, спостерігається тенденція до активного обговорення проблем інформаційної безпеки як окремого наукового і практичного завдання [5].

Розуміння сутності поняття «інформаційна безпека» є важливим завданням науково-дослідницького аналізу. Зміст і сутність цього поняття проявляється у вираженні родового поняття, яким є поняття загальної безпеки, яке в широкому розумінні характеризується як певний процес управління загрозами та небезпеками. «Інформаційна безпека», відповідно, означає процес управління, контролю і перешкоджання появі загроз та небезпек в інформаційному полі.

З цього випливає, що інформаційна безпека є невід’ємною частиною загальної безпеки — національної, регіональної, глобальної, а сам аналіз поняття «інформаційна безпека» передбачає розгляд сукупності таких чинників:

– потреби громадян, соціальних груп, держави і світового співтовариства;

– вплив інформаційних технологій на індивідів, соціальні групи, державу і світове співтовариство;

– наявність загроз і небезпек, яким повинна перешкоджати система забезпечення інформаційної безпеки.

Інформаційна безпека є невід’ємною частиною загальної проблеми інформаційного забезпечення людини, соціальної групи, держави і суспільства в цілому. Вона спрямована на захист суб’єктів інформаційних ресурсів. Зміст поняття «інформаційна безпека» розкривається у практичній діяльності людини, наукових дослідженнях, а також у державних нормативно-правових документах.

В Українській законодавчій базі термін «інформаційна безпека» наведено у Концепції національної програми інформатизації, затвердженої Законом України від 4 лютого 1998 року № 75/98, де «інформаційна безпека» — невід’ємна частина політичної, економічної, оборонної та інших складових національної безпеки. Об’єктами інформаційної безпеки є інформаційні ресурси, телекомунікації, канали інформаційного обміну, функціонування телекомунікаційних мереж і систем та інші елементи інформаційної інфраструктури країни» [2].

На нашу думку, це визначення має технократичий характер, оскільки його увага зосереджена на проблемах технічного захисту інформації. Але сама проблема захисту соціальної інформації є значно ширшою. Оскільки інформаційна безпека є похідною від національної безпеки, тому ми можемо сформулювати її визначення у такий спосіб, що під інформаційною безпекою буде розумітися такий процес захисту та охорони інформаційного середовища, який гарантує відповідний розвиток цього середовища і його використання в інтересах особи, соціальної групи, держави і суспільства, а також визначений ступінь захищеності від будь-яких загроз.

Необхідно відмітити, що в науковій літературі відсутній єдиний підхід до поняття «інформаційна безпека». При цьому, одні дослідники розглядають його як стан, інші як процес, діяльність, здатність, систему гарантій, властивість, функцію.

Для того щоб упорядковувати найбільш поширені погляди, необхідно їх класифікувати за критерієм ознаки, що само по собі виражає зміст цього поняття. В результаті даного дослідження були виокремленні наступні напрямки підходів.

Наприклад, дослідник Ю. Фісун характеризує інформаційну безпеку як «стан захищеності інформаційного середовища, який відповідає інтересам держави, який забезпечує формування, використання і можливості розвитку незалежно від впливу внутрішніх і зовнішніх інформаційний загроз» [8, с. 101].

Російський політолог І. Панарін дотримується схожих поглядів. Він, зокрема, робить акцент на ролі політичної еліти, яка може протистояти інформаційному впливові [7, с. 128]. Вказаний дослідник вважає, що інформаційна безпека – це стан інформаційного середовища суспільства і політичної еліти, що забезпечує її формування і розвиток в інтересах керівництва країни, громадян і суспільства.

Проте існують й інші погляди на проблему інформаційної безпеки. Зокрема, А. Тер-Акопов під інформаційною безпекою розуміє стан захищеності інформації, яка забезпечує життєво важливі інтереси людини [9, с. 33]. В межах цього методологічного напряму використовується визначення інформаційної безпеки як стану, тенденцій розвитку, умов життєдіяльності соціуму, його структури, інститутів та установ, за яких забезпечується збереження якісної інформації з об’єктивно обумовленими інноваціями в ній, вільне і відповідне власній природі її функціонування.

Деякі представники цього напряму розглядають інформаційну безпеку як стан, що характеризується відсутністю небезпеки, тобто тих чинників та умов, які загрожують безпосередньо індивіду, державі, спільноті з боку інформаційно-комунікаційного середовища. Дослідники, які додержуються таких підходів, під інформаційною безпекою розуміють стан та процес захищеності особи, суспільства, держави від реальних або потенційних загроз [6, с. 12].

Але, на нашу думку, розглядати безпеку лише як стану не є доречним, оскільки губиться динамізм як самої безпеки, так і тієї системи, для якої безпека виступає функцією її подальшого розвитку та існування.

Саме поняття «процес» відрізняється від поняття «стан», оскільки поняття «процес» означає послідовність станів, зв'язок між стадіями зміни і розвитку. Тобто, на відміну від поняття «стан», поняття «процес» акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об’єкта. Водночас «стан» відображає лише один момент безпеки, а тому не вичерпує її повністю.

Інші підходи в тлумаченні поняття інформаційної безпеки демонструє В. Ярочків, який під безпекою розуміє стан захищеності особи, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх небезпек та загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави і світового співтовариства з виявлення (вивчення), попередження, ліквідації та відбиттю небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, завдати шкоди, ускладнити шлях до прогресивного розвитку [10, с. 28].

На нашу думку, при описі інформаційної безпеки застосування дієвого підходу є більш адекватним. Ми підтримуємо дане визначення в загальному підході, але водночас звертаємо увагу на деталізацію напрямків діяльності, які з часом можуть змінюватися, а отже, закладатимуть потенціал нестійкості як до самого визначення так і до функціонування відповідних суб’єктів.

Вітчизняні науковці і дослідники пов’язують інформаційну безпеку саме з національною безпекою — як частину з цілим. Її визначають як «функціональну сферу національної безпеки», невід’ємну складову національної безпеки, самостійним напрямом національної безпеки [1].

Наприклад, Б. Кормич характеризує інформаційну безпеку як інформаційний компонент національної безпеки по співвідношенню «частина-ціле» [4, с. 132]. Цей дослідник характеризує національну безпеку як стан захищеності держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, що забезпечує умови існування людини, держави і суспільства, які гарантовані Конституцією та законами України.

Тобто, будучи складовою частиною національної безпеки, інформаційна безпека повинна сприйматися як стан захищеності держави від зовнішніх і внутрішніх загроз у сфері обігу інформації. Тому інформаційна безпека більшістю вчених сприймається як стан, який протистоїть загрозам ззовні та внутрішнім загрозам. Але, за умови, що всі ці загрози направлені всередину держави.

Оскільки агресія здебільшого в сучасному світі направляється саме «з середини певних держав і направлена до інших держав або глобального суспільства в цілому, то аналізуючи поняття «національна безпека» під впливом глобальних процесів, Б. Кормич зазначає, що це поняття «втрачає свій державний або блоковий характер, перетворюючись на глобальне явище [4, с. 135].

Таким чином, з одного боку, стає очевидним, що таке твердження певною мірою відповідає дійсності, але в той же час очевидною також є і можливість застосування терміна «національна» до глобальної (загальносвітової) безпеки.

Цікавий погляд на поняття «інформаційна безпека» має відомий український дослідник Р. Калюжний, який вважає, що інформаційна безпека — це вид суспільних інформаційних правовідносин стосовно створення, підтримки, охорони та захисту бажаних для людини, суспільства і держави безпечних умов життєдіяльності, спеціальних правовідносин, які пов’язані зі створенням, зберіганням, поширенням і використанням інформації [3, с. 18].

Якщо розглядати цю проблему з точки зору державницького підходу, то інформаційна безпека спрямована на забезпечення реалізації національних інтересів за допомогою усього арсеналу засобів, що є в її розпорядженні. В цьому розумінні можна сказати, що найвищий сенс політики інформаційної безпеки – вільний розвиток і процвітання суспільства.

Дослідивши різні підходи до визначення поняття «інформаційна безпека», ми можемо зробити висновки щодо обмеженості обрання тієї чи іншої методологічних позицій, викладених вище.

Лише системний розгляд вказаних підходів до визначення поняття інформаційна безпека дає можливість зрозуміти це явище комплексно. Крім того, ми вважаємо, що інформаційна безпека не може розглядатися лише як окремий стан. Вона є властивістю та атрибутом інформаційного суспільства, діяльністю та результатом діяльності людини, яка спрямована на забезпечення безпеки в інформаційній сфері.

Інформаційна безпека, на нашу думку, є водночас і станом, і процесом, оскільки вона має забезпечувати майбутнє суб’єктів і об’єктів, що потрапляють під ті чи інші інформаційні впливи. Тому інформаційну безпеку розглядають через єдність таких ознак, як стан, властивість управління загрозами і небезпеками. Через ці ознаки забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення та мінімізації впливу негативних наслідків, зокрема у сфері інформаційної діяльності держави.



Номер сторінки у виданні: 74

Повернутися до списку новин