Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Роль невербальних компонентів комунікації при формуванні «першого враження» про співрозмовника у процесі спілкування





        Олена Савицька,кандидат психологічних наук, декан соціально - психологічного факультету Рівненського інституту Університету «Україна»
         УДК 159.922.73

 

         У статті розглянуто соціально-психологічний феномен «першого враження» про суб'єкта спілкування, який включає в себе чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. Проаналізовано характер впливу невербальних компонентів комунікації на природу його формування та експериментально визначено ряд факторів, які забезпечують ефективність процесу спілкування викладача і студента.
          
Ключові слова: невербальні компоненти комунікації, феномен «першого враження», суб'єкт спілкування, візуальний контакт.

 

          В статье рассмотрен социально - психологический феномен «первого впечатления» о субъекте общения, который включает чувственный, логический и эмоциональный компоненты. Проанализирован характер влияния невербальных компонентов коммуникации на природу его формирования; экспериментально обнаружены ряд факторов, которые обеспечивают эффективность процесса общения преподавателя и студента.
        
Ключевые слова: невербальные компоненты коммуникации, феномен «первого впечатления», субъект общения, визуальный контакт.

 

         The article deals with the social and psychological phenomenon of «the first impression» about the subject of communication that implies empirical, logical and emotional components. The character of nonverbal communication components influence on the nature of its formation is analyzed and a number of factors that ensure the effectiveness of the teacher - student communication process is experimentally determined.
        
Key words: nonverbal communicational component, phenomenon of «the first impression», the subject of communication, mimics, gestures, intonation.

 

         Система безпосередніх чи опосередкованих зв'язків, взаємодій педагога, що реалізуються за допомогою вербальних і невербальних засобів з метою взаємобміну інформацією, моделювання й управління процесом комунікації, регулювання педагогічних відносин складають зміст професійно - педагогічної комунікації. Педагогічна комунікація - специфічна форма спілкування, що має свої особливості і в той же час підпорядковується загальним психологічним закономірностям, властивим цьому процесу як формі взаємодії з іншими людьми, яка включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти. Взаємини, в т. ч. і в учбовому процесі, повинні будуватися на суб'єктній для суб'єкта основі, коли обидві сторони спілкуються як рівноправні учасники даного процесу. При дотриманні цієї умови встановлюється не міжролевий контакт «викладач - студент», а міжособовий контакт, в результаті якого і виникає діалог, а отже більша сприйнятливість і відвертість дій одного учасника спілкування до іншого. Створюється оптимальна база для позитивних змін в пізнавальній, емоційній, поведінковій сферах кожного з учасників спілкування. Найважливішою стороною спілкування є прагнення зберегти подобу однієї людини в іншій, транслювати себе в іншого через спільну діяльність. Важливе значення на етапі встановлення контакту у процесі спілкування відіграє перше враження про співрозмовника. В ході аналізу наукових джерел було з'ясовано, що даний феномен ще не отримав достатнього висвітлення в аналітичних та прикладних дослідженнях психологічної науки. З урахуванням вищенаведеної значущості метою даного повідомлення є спроба теоретично охарактеризувати даний феномен та з'ясувати роль невербальних засобів при його формуванні, а також експериментально перевірити які фактори є більш значимими при створенні першого враження про співрозмовника.

          В ході досягнення мети висувались наступні завдання:
          1. Скласти загальне уявлення про соціально - психологічний феномен «перше враження», визначити його значення для налагодження контакту викладача з аудиторією.
          2. Визначити роль невербальних компонентів комунікації при створенні першого враження у суб'єктів спілкування.
         3. Експериментально визначити фактори, які є домінуючими при формуванні першого враження у процесі спілкування викладача і студента.
         Перше враження - це складний психологічний феномен, який включає в себе чуттєвий, логічний та емоційний компоненти. Перше враження утримує більш чи менш усвідомлювані, узагальнювано оціночні судження про співрозмовника, у ньому завжди присутній елемент емоційного ставлення до тієї людини, яка виступає суб'єктом сприйняття і оцінки. На основі манери мовлення і поведінки співрозмовника, його реакції на висловлювання і енергетики, яка від нього відходить, складається враження про особистість співрозмовника, стиль його життя і цінності. Мимовільно з'являється уявлення, як він веде себе в інших ситуаціях. При першому знайомстві відкривається лише фрагмент - незначна частина індивідуальності. «Фрагмент» - це єдине, на що стануть спиратись співрозмовники при першому контакті, вважаючи, що ця «частина» представляє всю повноту індивідуальності іншої людини. Значна роль у формуванні першого враження про співрозмовника залежить від вміння суб'єктів спілкування правильно кодувати і декодувати невербальні сигнали.

        Проблема формування першого враження інтенсивно розроблялась у вітчизняній психології в рамках соціально - перцептивного підходу, починаючи з 60-70 років XX ст. у працях О. О. Бодальова і В. Н. Панферова, а потім їхніх послідовників А. Г. Гусевої, В. Н. Куніциної, К. Д. Шафранскої, П. М. Якобсона та ін. Велика увага дослідників приділялась вивченню механізмів та закономірностей формування першого враження, детермінованості та змінності феномена під впливом різних факторів. Наприкінці 80 - х років у психології невербальної поведінки (В. О. Лабунська) ставляться питання соціально - психологічної інтерпретації незнайомої людини на основі аналізу її експресивної поведінки.

         Процес формування першого враження відіграє надзвичайно важливу роль в житті кожної людини, оскільки він завжди включений в систему соціальної взаємодії. Образ партнера, який створюється під час знайомства - це регулятор наступної поведінки перцепієнта, який необхідний для того, щоб правильно і ефективно побудувати спілкування в конкретній ситуації. В об'єкті сприйняття людині доступні для сприймання лише зовнішні ознаки, серед яких найбільш інформативними є зовнішній вигляд (фізичні якості та оформлення зовнішності) і поведінка (дії та експресивні реакції). Сприймаючи ці якості, спостерігач певним чином оцінює їх і робить деякі висновки (часто несвідомо) про внутрішні психологічні якості партнера по спілкуванню. Сума якостей, приписаних спостережуваному, в свою чергу, дає
суб'єкту можливість сформувати певне ставлення до нього [1].

        Результати психологічних досліджень показують: при сприйнятті оточуючих людям властиво надавати першочерговій інформації набагато більше значення, аніж відомостям, отриманим про неї. Початкові враження - не лише про людину, але й про ідею, місцевість, подію - відчутно впливають на характер сприйняття подальшої інформації. Іншими словами, людям властиво довіряти своєму першому враженню. Наприклад, при першій зустрічі ви проявляєте до співрозмовника живу цікавість. Він вирішить, що ви комунікабельна і приємна. І пізніше, в інших обставинах, вибачить вам ваше збентеження, неемоційність, суворість, некомунікабельність.

         Першочергову негативну інформацію подолати значно важче. Якщо при знайомстві склалось враження невпевненої у собі, замкнутої чи злої людини, як наслідок можлива недооцінка компетентності або взагалі пряме ігнорування. Щоб змінити одне першочергове негативне враження, необхідно його витіснити багатьма позитивними. Перше враження, схоже на фільтр і механізм формування образу є наступний:

         1. Як вихідна інформація відмічається міміка і жести, а особливо мовлення і поведінка суб'єкта, його реакції на зовнішні події.

        2. Використовуючи отримані дані, у суб'єкта формується перше враження («портрет» особистості на основі єдиного її «фрагменту») і припущення (свідомі або несвідомі) відносно можливих дій у майбутньому.

        Досить часто у співрозмовників переважає схильність приймати і керуватися даними, які підтверджують їхнє перше враження та ігнорувати протилежними [4].

        Велике значення має зовнішній вигляд при формуванні «першого враження». Для незнайомої людини зовнішність слугує первинною інформацією, тому при першій зустрічі вона відіграє більш важливу роль, ніж при наступних. Вдало створений зовнішній вигляд може зробити знайомство приємнішим і продуктивнішим для міжособистісної взаємодії. Якщо людина гарно виглядає і при цьому не відчуває дискомфорту, її зовнішність поступово перестає бути об'єктом уваги, тоді співрозмовники починають звертати увагу не на особистість, а на те, що обговорюється. «Гарно виглядати» - це означає привести зовнішній вигляд у відповідність із ситуацією і статусом суб'єктів спілкування, при цьому зовнішній вигляд повинен демонструвати впевненість. Вагоме значення має і стиль, який демонструє звички в одязі як відображення індивідуальності [4]. Ще один елемент, який впливає на формування першого враження - особливості оформлення зовнішності (косметика, відмінності, зачіска, прикраси тощо). Вибір одягу, зазвичай, розглядається як прояв того, якою є сама особистість, який у неї образ «Я», ким вона прагне здаватися. Одяг часто є показником професійної приналежності, може вказувати на певний соціальний статус, бути додатковим показником віку, свідчити про смак людини. При оцінці зовнішнього оформлення використовують кілька критеріїв: відповідність одягу ситуації, віку і статусу людини; охайність одягу; актуалізація етико - естетичних стереотипів, які склались у суб'єкта спілкування у минулому.

         У формуванні «першого враження» велику роль відіграє тон мовлення, який залежить від настрою суб'єкта, а також від активного чи пасивного підходу до процесу спілкування. Настрій може бути таким, що передається від людини до людини. Настрій кожної людини впливає на оточуючих її людей, впливаючи таким чином на їхнє самопочуття на відносинах та на характері взаємодії. У кожному моменті спілкування передається частина настрою оточуючим. Завдяки гарному настрою людей покидає почуття небезпеки, а також пом'якшується неприйняття (наприклад, ситуації). Всім відомо, що гарний настрій викликає посмішку на обличчі, але справедливо і зовсім протилежне. Коли ми посміхаємось, наш настрій підвищується. Психологи називають це «відповідною» реакцією на обличчі: коли рот розпливається в посмішці, людина дійсно відчуває себе щасливішою. Зареєстрований факт: змінюючи вираз обличчя, людина змінює температуру крові, яка поступає у мозок, і, відповідно, змінюється емоційний стан. Відомі наступні елементи, що визначають коефіцієнт настрою: фізична енергія; міміка; емоційне забарвлення мовлення, використання «сильних» і «слабких» слів; позитивне чи негативне сприйняття того, що відбувається [4].

         Якщо взяти до уваги педагогічну діяльність, взаємодію двох суб'єктів (викладач - студент), то на перших етапах спілкування домінуючу роль при сприйманні незнайомої людини відіграє міміка. Обличчя виконує функцію соціального контакту, передачі станів і відношень. Волосся, очі і брови є головними елементами структури обличчя як комплексного подразника. Елементи, які складають нижнюю частину обличчя, порівняно з компонентами його верхньої половини гірше розрізняються і мають менш інформативне значення при сприйманні обличчя в цілому [3]. Вивчення в психології механізмів передачі емоцій через мовлення дало можливість з'ясувати, що кожна емоція виражається зміною майже всіх властивостей звуку: сили, висоти, тембру, темпоритмічних характеристик.

         Зокрема В. І. Галунов і В. Х. Манеров виявили п'ять факторів, які визначають характер сприймання емоційно забарвленого мовлення: 1) гальмування - збудження; 2) гнів; 3) печаль - радість; 4) страх; 5) звучність голосу [2]. На рівні стереотипів сприйняття гучності голосу прийнято ототожнювати з упевненістю. Носії гучного мовлення сприймаються як «домінуючі», «компетентні». Гучний голос за однакових умов може інтерпретуватися по - різному, залежно від статі комунікатора: якщо гучний, напружений голос чоловіка, на думку респондентів, виражає агресивну лють, то у жінки інтерпретується як прояв «істерії» [5].

        Досліджуючи роль першого враження, яке виникає у студентів при спілкування із викладачем і визначаючи його зміну в ході міжособистісної взаємодії, нами був організований і проведений експеримент, участь у якому взяли студенти Рівненського інституту ВНЗ Університет «Україна». Обстежуваним пропонувалось сформувати оцінку про педагога як суб'єкта міжособистісної взаємодії на основі першого враженням, яке при цьому виникало. Інструкція передбачала завдання щодо актуалізації уваги на невербальних засобах комунікації, які використовує педагог при налагодженні контакту з аудиторією. Як психологічний інструментарій була використана методика оціночної поляризації Фідлера. Дослідження проводилось у три етапи:

        1) констатуючий експеримент (в таблиці 1 позначений як «А», «Б») відображав суму балів оцінки викладача на певному етапі проведення заняття (через 5 хвилин і через 30 хвилин);

         2) порівняльний експеримент (в таблиці 1 позначений, як («А - Б»), («Б - В»), («А - В»). На цьому етапі підраховувалася різниця суми балів набраних на кожному часовому етапі.

        3) контролюючий (позначений в таблиці 1 як «В»). Цей заключний етап був пролонгований у часі і відбувся через 180 хвилин безпосереднього спілкування викладача зі студентами. Він відображає вже сформоване уявлення про викладача на основі його вмінь використовувати невербальні компоненти комунікації при налагоджені контакту із аудиторією.

 

         Для більш детального аналізу зміни першого враження різницю балів було розподілено по трьом групам: зміна до 5 балів, відповідно, незначна; зміна від 6 до 15 балів, відповідно, висока; зміна від 16 до 30 балів, відповідно, дуже висока. Ці таблиці 2 демонструють, що через 30 хвилин зміна першого враження виявилась у 61,9% респондентів невисокою, висока у 23,8% і дуже висока у 14,3% осіб. Через 120 хвилин безпосереднього спілкування під час проведення заняття зміна першого враження у більшості випадків 47,7% осіб залишилась невисокою, проте збільшився відсоток людей, у яких зміна висока - 33,3%, і збільшився відсоток осіб, у яких зміна враження дуже висока.

          Порівнюючи зміни у сприйманні викладача через 5 хвилин після знайомства і після 180 хвилин після знайомства на основі аналізу його умінь презентувати себе використовуючи невербальні засоби спілкування виявлено, що у більшості випадків (66,6% осіб), а це 14 людей із 21 перше враження практично не змінилось, лише на кілька балів, що є свідченням того, що ефект першого враження відчутно впливає на подальше сприйняття особистості. Проаналізувавши таблицю 2, можна сказати, що через 30 хвилин зміна першого враження незначна у 61,9% респондентів, висока у 23,8% і дуже висока у 14,3% осіб. Через 120 хвилин безпосереднього спілкування під час заняття зміна першого враження у більшості випадків 47,7% осіб залишилась невисокою, проте збільшився відсоток людей, у яких зміна висока - 33,3%, і збільшився відсоток осіб, у яких зміна враження дуже висока. Крім того, існує взаємозв'язок між першим враженням і невербальною поведінкою особистості.

        Про рухливість нервових процесів судять переважно по швидкому темпу діяльності, легкості у встановленні контактів, швидкості адаптації до нової ситуації, живій мові, міміці, загальній рухливості. Крім того, можна оцінити особливості інтелектуальної сфери. Об'єктом оцінки в цьому випадку є не відсутність знань з того чи іншого питання, а вміння оперувати наявною інформацією й логічно викладати думки. У ситуації спілкування увага звертається на наступні алогізми: відсутність системності у викладі матеріалу, поверхневий аналіз фактів і чітко необґрунтовані висновки. Їхня примітивність, категоричні, необґрунтовані твердження, нездатність зрозуміти переносне значення жартів, прислів'їв, абсурдні висновки, заяви й т. д. Отже, тип нервової системи впливає на експресію використання засобів невербальної комунікації, і відповідно, характеризує емоційний стан людини.

        Тому тим же респондентам, які брали участь у проведенні порівняльного експерименту, було запропоновано анкету «Що впливає на ваше перше враження про викладача?» Результати опитування відображені у таблиці 3.

 

        Дані таблиці 3 дозволяють зробити висновки, що вагомий вплив на формування першого враження про суб'єкта спілкування здійснюється за допомогою мімічних невербальних компонентів, а саме виразу обличчя викладача (93,0%). Одяг та гучність голосу виділили 85,0% респондентів. Зоровий контакт важливий для більшості аудиторії (65,0%), так само як і жести викладача (52,0%), положення тулуба відмічають (52,0%) обстежуваних студентів, просторове розміщення (59,0%). Із усіх елементів, які складають невербальне спілкування людей, еспонденти визначили одне, що не вплинуло на формування першого враження - це дотик.

          Висновки. Отже, варто відмітити значимість «першого враження» при налагодженні контак ту міжособистісної взаємодії та зазначити, що важлива роль при його формуванні належить вмілому використанню педагогами засобів невербальної комунікації. Викладені дані, безсумнівно, не вичерпують усіх аспектів досліджуваного феномену, складність його аналізу говорить про перспективність досліджуваного явища у психолого - педагогічній науці.



Номер сторінки у виданні: 89

Повернутися до списку новин