Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Типові проблеми представників гомосексуальної орієнтації у сучасному суспільстві





          Козачук Олена Анатоліївна, аспірант Рівненського державного гуманітарного університету
         УДК 159.922.1:613.88

 

          В статті здійснено теоретичний аналіз стану проблеми нетрадиційної сексуальної орієнтації в сучасному суспільстві.
         
Ключові слова: гомогендерна орієнтація, гомофобія, біфобія, фемінність, маскулінність.

 

        В статье осуществляется теоретический анализ состояния проблемы нетрадиционной сексуальной ориентации в современном обществе.
        
Ключевые слова: гомогендерная ориентация, гомофобия, биофобия, феминность, маскулинность.

 

         Тheoretical analysis of state in problem of unconventional sexual orientation in psychology is done in modern society.
        
Key words: homohender orientation, homophobia, biophibia.

 

        Гомосексуальна поведінка у більшості країн, як правило, не схвалюється, різним є лише ступінь неприйняття нетрадиційних сексуальних орієнтацій. Чоловічий гомосексуалізм карається законом тільки в окремих країнах, головним чином через опозиційність релігійним канонам, як, скажімо, у Саудівській Аравії.
        Взагалі релігійні принципи традиційно відіграють важливу роль у формуванні суспільної установки по відношенню до гомогендерної сексуальної поведінки. З точки зору релігійної моралі сексуальні відносини, не продиктовані необхідністю продовження роду, видаються порочним проявом розбещеності. Крім того, гріховною вважається сексуальна поведінка, яку неможливо обмежити рамками гетеросексуального шлюбу. Багато релігій, такі як іудаїзм, іслам та християнство, засуджують та забороняють різні форми сексуальної поведінки, включаючи гомогендерну сексуальну активність.
        У давнину жодна з релігій, включаючи іудаїзм, не накладала категоричної заборони на гомогендерну сексуальну поведінку (Тора забороняє лише мужеложство), хоч декотрі релігійні вчення схвалюють целібат (безшлюбність). Біля 400 р. н.е. під впливом християнства почали формуватися нові норми суспільної моралі. Виник культ „цнотливості", а деякі види сексуальної поведінки асоціювалися з „гріхопадінням". Століттями релігійні традиції то засуджували, то допускали гомогендерну сексуальну поведінку. За останні три десятиріччя багато християнських богословів неодноразово закликали церкву пом'якшити свою позицію по відношенню до геїв, лесбіянок та бісексуалів. Декотрі протестанські общини стали з терпимістю відноситися до гомогендерної сексуальної поведінки, не проголошуючи таку поведінку гріхом, однак, як і раніше, дотримувалися думки, що мова йде про своєрідну недугу. Римська католицька церква, усвідомлюючи всю складність проблеми, знову підтвердила свою позицію, згідно з якою сексуальна активність між особами однієї статі є аморальною і неприродною.
         Серед представників усіх основних конфесій іудаїзму, ісламу та християнства знаходяться богослови, які стверджують, що Тора, Коран та Біблія не засуджують відому нам гомогендерну сексуальну поведінку. Обговорюючи тлумачення різних місць із текстів священних писань, декотрі вчені наполягають на тому, що мова йде про засудження гомогендерної сексуальної поведінки, в той час як інші вчені вважають, що подібна інтерпретація є наслідком неправильного прочитання. Безліч релігійних груп вивчають моральні аспекти гомогендерної орієнтації та гомогендерної сексуальної поведінки.
        У декотрих культурних спільнотах гомогендерна сексуальна поведінка передбачає зміну гендерної ролі. Індивід не тільки вступає в сексуальний контакт з особою тієї ж статі, але також носить одяг та імітує поведінку осіб протилежної статі. Можливо, зміна гендерної ролі - це своєрідний спосіб соціальної адаптації за умов відсутності у даній спільноті відносної тендерної ідентифікації. Прикладом „перевернутої" гендерної орієнтації може слугувати, зокрема, традиція бердачі, розповсюджена серед американських індіанців, що живуть у преріях. Крім того, в декотрих суспільствах гомогендерна сексуальна активність вважається допустимою, якщо мова йде про осіб, що мають певний соціальний статус. Якщо індіанському шаману було видіння і зараз він повинен вступити в сексуальний контакт з особою тотожної статі, його одноплемінники, швидше за все, сприймуть це спокійно, враховуючи авторитет шамана. У країнах, де допускається багатоженство, жінок одного чоловіка досить часто пов'язують ніжні та постійні сексуальні відносини [3, с.324-326].
        У кожній культурі формуються певні установки по відношенню до гомогендерної сексуальної орієнтації. В Бразилії спостерігається неоднозначне відношення до гомогендерної сексуальної поведінки. З одного боку, в бразильських містечках процвітає субкультура геїв, що приваблює туристів з різних країн світу - декотрі бразильці з менталітетом „мачо" переслідують і навіть вбивають геїв, тому часто гомосексуалісти у Бразилії побоюються за своє життя[1, с.23].
         Соціальний моральний підхід до геїв потребує нової етики, яка б враховувала людську індивідуальність, варіантну сексуальну орієнтацію. Ставлення до гомосексуалістів поступово змінюється і в новоєвропейських моделях любовної поведінки сприймається вже як норма.
          Мета статті: дослідити стан проблеми гомогендерної сексуальної ориентації у сучасному суспільстві.
          Завдання: проаналізувати основні проблеми представників гомогендерної сексуальної орієнтації у сучасному суспільстві.

         Термін гомофобія увійшов у вжиток з легкої руки журналіста Мартіна Веінгберга у 1972 році. Він означає розмаїтий спектр негативних оцінкових суджень, почуттів та поведінкових актів у ставленні до гомосексуалістів, яке може проявлятися як на рівні суспільства, масової свідомості, так і на індивідуальному рівні.
         Гомофобія - складова гетеросексизму, переконання у тому, що вищим і єдино правильним способом реалізації сексуальної функції є гетеросексуальні стосунки. Гетеросексизм базується на хибних стереотипах, міфах щодо людей з інверсією статевого потягу. Якщо дискримінація щодо раси проявляється в етнічних упередженнях, то гомофобія - в упередженнях щодо сексуальних орієнтацій. Так, у США людину з гомосексуальними орієнтаціями не рекомендують і не призначають на певні керівні посади, її також можуть позбавити права служити в армії, виховувати дитину, частки майна при розлученні тощо [5, с.29-30].
         Гомофобія, біфобія та продиктоване ними упереджене відношення до людей гомогендерної орієнтації впливають на життя та самовиховання кожної людини. Наприклад, багатьох юнаків, незалежно від того, чи є у них гомогендерні сексуальні симпатії, чи ні, лякає примара гомосексуалізму. Молоді геї та лесбіянки складають особливу групу ризику стосовно самогубств та їх спроб, оскільки, як правило, саме соціальні проблеми, пов'язані з належністю до певної сексуальної меншини, підштовхує молодих людей до суїциду. Крім того, особи з гомогендерною орієнтацією, порівняно з гетеросексуалами, проявляють більшу схильність до самодеструктивної поведінки, зловживають алкоголем або приймають наркотики. За результатами опитування, у якому приймали участь 121 особа гомогендерної орієнтації - учні коледжів, 77% респондентів стикалися із словесними образами, а 29% опитуваних стикались з погрозами і навіть ставали жертвами фізичної розправи.
         На індивідуальному рівні гомофобія виявляється як у формі упереджень, усвідомлюваних побоювань і страхів, так і позасвідомих. Не випадково психологи підкреслюють, що проблемою є не стільки саме явище гомосексуалізму, скільки ставлення до нього. Поштовхом до розвитку фобій та формувань певних стереотипів послужили перші повідомлення про СНІД та вірус імунодефіциту. Оскільки найбільше заражених чумою XX століття виявилося серед геїв, це й потягло за собою переконання у масовій та індивідуальній свідомості, що саме вони є причиною поширення цієї страшної хвороби.
         На самому початку кризи, викликаної СНІДом, освітні програми були покликані сприяти певним змінам у сексуальній орієнтації осіб із гомогендерною орієнтацією. По суті, такий підхід здавався цілком виправданим, оскільки багато геїв мали нахил до випадкових статевих зв'язків.
         На жаль, дослідники відмічають, що, усвідомлюючи ризик небезпечних сексуальних контактів, геї, подібно до більшості населення, не завжди повною мірою обережні під час статевих актів. Споживання алкоголю та наркотиків підвищує вірогідність ризикованої сексуальної активності в усіх груп населення. Крім того, певну роль у даному випадку можуть відігравати різноманітні розлади особистості. Для того, щоб попередити розповсюдження ризикованої сексуальної активності серед геїв та бісексуалів, необхідно послідовно проводити заходи, спрямовані на заохочення практики безпечного сексу.
        ВІЛ та СНІД здійснили негативний вплив на спільноту геїв. Багато геїв вже втратили своїх друзів, інші виявилися ВІЛ-інфікованими. У зв'язку з цим декотрі люди страждають від депресії, іпохондрії та сексуальних розладів. Усвідомлення того, що кількість жертв цього захворювання буде тільки збільшуватись, а також турбота про своє власне здоров'я створюють стресові умови.
Геї, що не інфіковані ВІЛ, часто відчувають провину за те, що вони можуть працювати, насолоджуватися повноцінним життям та близькими відносинами, будучи свідками страждань ВІЛ-ініфкованих геїв, які дуже серйозно сприймають проблему ВІЛ та СНІДу, усвідомлюють, що кожний випадок інфікування є особистою трагедією для людини [4,с.47].
         Одним з яскравих прикладів гомофобії є уявлення про те, що геї та лесбіянки є педофілами. Уявімо собі, що педагог, у якого навчається ваша дитина в школі чи вузі, виявився гомосексуалістом. Якою буде ваша реакція? Чи не промайне думка, що такому вчителеві не місце в навчальному закладі?
         Індивідуальні упередження можуть бути настільки сильними, що люди навіть не замислюються над тим, що сексуальні насильства над дітьми скоюють у переважній більшості гетеросексуальні чоловіки, що близько 80% чоловіків-насильників цікавляться саме дівчатками, що переважна більшість лесбіянок ніколи не мала інтимних стосунків з неповнолітніми дівчатками тощо.
         Гомофобія проявляється також в установках „на заборону" різних видів діяльності, на виселення гомосексуалістів подалі від людей, на їхнє примусове лікування, покарання тощо. Порівнюючи поширення гомофобії зі структурою особистості, її статтю та віком, психологи дійшли цікавих висновків.
         По-перше, явища гомофобії більш поширені серед чоловіків, ніж серед жінок, що можна пояснити особливостями статевої соціалізації. Відомо, що традиційний її характер приписує чоловікам домінантні, лідерські ролі, а жінкам - підпорядковані. Отож, чоловіча та жіноча гомосексуальність оцінюється як своєрідний виклик традиційному розподілу статевих ролей.
         По-друге, чим ригіднішими є люди, тим категоричніші в негативній оцінці гомосексуальності. Такий стан речей зумовлюється не толерантним ставленням до людини, несхожої на інших, а також, як вважають психоаналітики, від загнаних у підсвідомість власних гомосексуальних потягів.
          По-третє, чим вищий рівень освідченості, тим менше проявляється гомофобічні стереотипи та міфи.
          По-четверте, чим агресивнішим (вербально та фізично) ставлення до гомосексуальних особистостей, тим більше гомофобія зумовлена власним негативним досвідом сексуальних стосунків, неусвідомленим негативізмом, а також надмірною гетеросексуальною маскулінністю у чоловіка, а у жінок - фемінністю [3, с.22].
        Декотрі професійні організації зайняли активну суспільну позицію по відношенню до гомогендерної сексуальної орієнтації та гомогендерної сексуальної поведінки. У 1973 р. після того, як колегія опікунської ради Американської психіатричної асоціації, як вже зазначалось, одностайно прийняла постанову, згідно з якою гомосексуалізм виключений із списку психічних захворювань, оскільки не є психічним розладом, лише індивідів, що схвильовані своїми гомогендерними відхиленнями, стали класифікувати як осіб, що страждають розладом сексуальної орієнтації. Американська асоціація психологів зайняла таку ж позицію. Асоціація психологів-геїв та зібрання геїв при американській психіатричній асоціації надали геям, бісексуалам та лесбіянкам, що працюють у цій сфері, можливість для вираження власної думки. Зібрання директорів Американської ради зі статевого виховання та інформації, в якому брали участь в основному професійні сексологи, ухвалили в 1990 р. колективну заяву з приводу сексуальної орієнтації:
         Американська рада зі статевого виховання та інформації вважає, що сексуальна орієнтація людини - бісексуальна, гетеросексуальна або гомосексуальна - є суттєвою частиною його особистості і як така повинна безумовно визнаватися в порядку реалізації права на індивідуальний вибір, щоб забезпечити кожній людині можливість жити в гармонії зі своєю сексуальною орієнтацією. Адвокатура Американської ради зі статевого виховання та інформації гарантує та зобов'язується захищати громадські права всіх людей, незважаючи на їх сексуальні орієнтації і виступає проти будь-якої форми упередженого відношення або дискримінації, що ґрунтується на сексуальній орієнтації людини.
        Представники адміністрації американських корпорацій починають розуміти, що гомофобія здійснює негативний вплив на ділову активність. У наш час зростає число компаній, що рекламують свою продукцію в спеціальних виданнях, призначених для геїв та лесбіянок, оскільки ця частина суспільства здатні забезпечити досить значний ринок збуту. Враховуючи ту обставину, що службовці з гомогендерною сексуальною орієнтацією навряд чи зможуть нормально виконувати свої професійні обов'язки якщо колеги будуть відноситися до них вороже, декотрі фірми приступили до провадження спеціальних семінарів для службовців, які покликані пом'якшити негативне ставлення до сексуальних меншин. Гомофобія, яку можна спостерігати в професійних колективах та студенських гуртожитках, не зникне доти, доки люди не отримають достовірну інформацію про сексуальну орієнтацію та не позбавляться від декотрих упереджень по відношенню до геїв, лесбіянок та бісексуалів.
          Історично так склалося, що статева та сексуальна поведінка в Україні перебувала під впливом християнських традицій, які засуджували будь-які прояви сексуальних потягів до тотожної статі.
         Суспільна думку у колишній радянській республіці щодо гомосексуальної поведінки перебувала під значним впливом комуністичної ідеології, яка оцінювала її не лише як психічне відхилення, але і як аморальне явище, і вимагала втручання правових органів та психіатричних закладів. Як відомо, у Кримінальному кодексі колишнього Радянського Союзу існувала стаття 122, за якою передбачалося покарання за чоловічий гомосексуалізм. Жіночий гомосексуалізм Кримінальним кодексом означений не був. Зараз мужолозтво карається лише тоді, коли воно побудоване на насильстві.
         Демократизація суспільства, що почалося з перебудовою, створила передумови для легалізації осіб із сексуальною інверсією, їх об'єднання у громадські групи, а також надала можливість звертатися до фахівців з нагальними для геїв та лесбіянок питаннями та проблемами. Процес публічного визнання себе геями чи лесбіянками західні вчені образливо назвали „виходом із клозету" або виходом із сутінків, тобто розкриття потаємного.
         Не секрет, що тенденції гомофобії в українському суспільстві ще досить поширені, хоча вони стосуються більшою мірою геїв, ніж лесбіянок. Таку статеву відмінність можна пояснити, з одного боку, меншим поширенням жіночого гомосексуалізму, а з іншого - розумінням того, що жінка-лесбіянка здатна народити і виховати дитину попри відсутність батька.
         Коли на початку 80-х років геї та лесбіянки з різних регіонів України вирішили зібратися у Києві на своє перше організаційне зібрання, вони зіткнулися з опором не тільки з боку столичної влади, а й пересічних громадян та засобів масової інформації. І хоча в 1995 році чоловікам та жінкам з гомосексуальними орієнтаціями все-таки вдалося провести зустріч під поетичною назвою „Два кольори", а згодом офіційно зареєструвати своє громадське об'єднання „Ганімед", все ж намагання сексуальних меншин здобути певні громадянські права поки що не знаходять достатньої підтримки [4, с.78].
         Наприкінці 2006 р. Глава Української Греко-Католицької Церкви, Кардинал Гузар запропонував розробити та прийняти поправки до чинного законодавства, які б закріпили поняття „подружжя" як союз винятково між жінкою та чоловіком, а також визначили б законодавчо поняття „сексуальні меншини". Це б дозволило запобігти створенню в Україні одностатевих сімей, легалізації одностатевих шлюбів та вихованню у них дітей .
          У відповідь на це лідери усіх українських геївських і лесбійських організацій, а саме "Гей-Форума України", "ЛіГа", "Гей-Альянса", "Час життя плюс", ІОЦ "Жіноча сітка" і Центру "Наш світ", написали відкритий лист до Президента України та інших посадових осіб держави з вимогою рівноправ'я, таких же ж громадянських прав, як і для гетеросексуальної більшості українського суспільства. Серед пунктів звернення були наступні:
         1) запровадити законодавчу заборону дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в усіх галузях суспільного життя;
           2) легалізувати громадянське партнерство для людей гомосексуальної орієнтації;
        3) надати гомосексуальним сім'ям усю повноту соціальних та економічних прав нарівні з гетеросексуальними подружжями;
         4) визнати в Україні чинними одностатеві шлюби між громадянами України або між громадянами України та іноземцями, законно укладені в іншій державі, а також законно зареєстровані за кордоном громадянські партнерства;
          5) запровадити на державному рівні програми соціальної підтримки геїв та лесбіянок;
          6) ураховувати права та потреби геїв і лесбіянок при розробці та реалізації нормативно-правових актів.
          Однак поки жодної офіційної відповіді на звернення так і не отримали [2, с.3-5].
         Отже, проблема гомогендерної сексуальної орієнтації завжди привертала увагу різних соціальних інститутів. Іудаїзм, християнство та іслам з тих чи інших міркувань накладали заборону на гомогендерну сексуальну активність, розглядаючи дане явище крізь призму релігійних законів.
          Гомогендерна сексуальна орієнтація та гомогендерні відносини тією чи і ншою мірою властива будь-якій культурі. У декотрих країнах до геїв відносяться з терпимістю, в інших - засуджують чи піддають гонінням. Тим не менш гомогендерна субкультура виникає у будь-якому суспільстві, а соціальні норми, посуті, не здійснюють майже ніякого впливу на її формування.
          Гомосексуалізм в Україні законодавчо переслідується лише в тому випадку, якщо мова іде про насильство. Про те якщо говорити про рівень гомофобії в українському суспільстві, то, нажаль, він залишається досить високим.



Номер сторінки у виданні: 145

Повернутися до списку новин