Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Маніпуляція суспільством: мутація й інмутація як концепції соціально-комунікаційних технології





         Олександр Холод,  доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри масової комунікації Київского міжнародного університету

УДК 007 : 304 : 004.9

 

        У статті здійснюється аналіз ситуації навколо тлумачення терміна "маніпуляція суспільством". Пропонуються поняття «мутація» й «інмутація», подається тлумачення запропонованих термінів, обґрунтовується об'єктивність їхнього введення в науковий обіг.

         Ключові словаманіпуляція, мутація, інмутація, соціально-комунікаційні технології.

         

         В статье осуществляется анализ ситуации вокруг толкования термина "манипуляция обществом". Предлагаются понятия «мутация» и «инмутация», предлагается толкование предложенных терминов, обосновывается объективность их введения в научное обращение.

         Ключевые слова: манипуляция, мутация, інмутація, соціально-коммуникационные технологии.

 

         In the article the analysis of situation is carried out round interpretation of term "manipulation by society". Concepts «mutation» are offered and «інмутація», interpretation of the offered terms is given, objectivity of their introduction is grounded to the scientific appeal.

         Key wordsmanipulation, mutation, inmutation, socialcommunication technologies.

 

         Нині є аксіомою твердження про те, що інструментарій маніпуляції впливає на споживачів інформації. Значення терміну "інструменти маніпуляції" ми розглядаємо у такому тлумаченні: система психолінгвістичних одиниць, яка спрямована на корекцію, управління, переорієнтацію споживачів масової інформації у напрямку, потрібному її замовнику або комунікатору, який транслює інформацію.

        Ми вважаємо, що журналісти використовують набір інструментів маніпуляції та при цьому не здогадуються про повний діапазон прагматичних можливостей такого інструментарію.

          Дослідження проблеми здійснюється давно, про що свідчить низка таких праць [2-5; 9-10; 13].

         Без уваги залишаються класичні праці науковців античності. Наприклад, у творах Аристотеля «Перша аналітика»,  «Друга аналітика» та «Топіка» [2] ми зустрічаємо досить детальний опис того, яким повинний бути текст для більш ефективного сприйняття і розуміння. Серед засобів, гарантуючих адекватність сприйняття, Аристотель називає і вміння правильно побудувати доведення, і використання точних доводів, аксіом. Професійне використання, із завданням цілеспрямованої маніпуляції, ще згаданих Аристотелем риторичних (у тому числі й логічних) засобів побудування тексту надає можливість сучасним ЗМІ (зокрема, журналістам) ефективно маніпулювати, як свідчить певна кількість досліджень [3; 4; 6; 14], масовою свідомістю споживачів інформації. Інша група досліджень [5; 11] присвячена аналізу процесів упливу ЗМІ на свідомість масових споживачів. Є й думка про те, що ЗМІ керують свідомістю реципієнтів [11]. Слід згадати й про термін «пропаганда», який також функціонує в науковому обігові [13]. Таким чином, виявляється, що майже схожі, на перший погляд, процеси масової комунікації називаються не тільки різними, але, навіть, досить несхожими омофонічними термінами. Подібна ситуація породжує, у свою чергу, «бродіння» смислів та ускладнює розуміння не тільки процесів комунікації, але й веде до поглиблення розбіжностей між концепціями, які за суттю своєю є досить близькими.

        Термін «маніпуляція» вживається у значенні негативного впливу на свідомість об'єкту з метою змінення поведінки на користь суб'єкту впливу. Сьогодні пропонуються різні тлумачення згаданого терміну: традиційні [4; 6;  7] і нетрадиційні тлумачення [5; 6; 12].

Ураховуючи різне пояснення значення терміну «маніпуляція», ми при формулюванні суб'єктивного бачення змісту цього терміну, посилаємося, перш за все, на свою оригінальну концепцію інструментарію ЗМІ в умовах формування іміджу політиків [14].

        Термін «маніпуляція» має декілька значень. Словникові визначення мають такі трактування : «1) рух рук, пов'язаний з виконанням певної задачі...; 2) демонстрування фокусів, яке забезпечується спритністю рук, умінні відволікти увагу глядачів  від того, що повинно бути прихованим від них; 3) махінація, шахрайська витівка» [9, с. 300]. У психології маніпулю-ванням називають «прояв рухової активності, що охоплює всі форми активного пересування тваринами компонентів середовища у просторі» [7, с. 200].

         Доречно навести думку дослідника В. Лисенка, який повідомляє, що кожний дослідник по-своєму тлумачить термін - «від «прибрати до рук» до вільних інтерпретацій за відчуттями автора» [6, с. 15]. Вважаючи вико-ристання терміну «маніпуляція» частіше в негативному сенсі не зовсім коректним, В. Лисенко пропонує вживати термін «модифікація» (від лат. modifications - змінення) як рівний за значенням щодо терміну «маніпуляція». На жаль, якщо ми  запропонуємо терміни, наприклад, «трансформація» (перетворення), чи геологічний термін «формація» («комплекс сумісно утворених гірничих порід, поява яких зумовлена спільністю умов; виникають такі породи на певних етапах розвитку основних структурних зон земної кори» [9, с. 549]), чи будь-який ще термін, ми не уникнемо його дво- а то й багатозначності. Нам же потрібний термін, який би повністю відповідав завданню  дослідження в рамках психолінгвістики та теорії масової комунікації. У випадку, коли такого терміну не існує, ми маємо повне право запропонувати свій термін в рамках згаданих сфер знань.

         Мова терміну повинна бути, на наш погляд, латинською, тому що саме ця мова сьогодні вважається не тільки міжнародною, але й ще має статус наукової мови, мови науки. Термін, повинний мати смисл «вплив засобів масової інформації (ЗМІ) з метою змінення моделей, сценаріїв поведінки реципієнтів». Таким терміном, на наш погляд, можна вважати латинське словосполучення, що має одне значення і складається зі слів «inductum», яке перекладається як «внесення, уведення», і «mutatio», у перекладі - «зміна, змінення». З поданих латинських однозначних (що й потребує термін) слів ми утворили словосполучення «inductum  mutōnis», що означає «внесення зміни».

         Для зручності уживання смислу утворене словосполучення ми скоротили через процес усічення фінальних морфем у кожному слові. Так, у латинському слові «inductum» ми усікли фіналію «-tum», у слові «mutōnis» - фіналію «-ōnis». Для об'єднання  кореневих морфем «induc-» та «muta-» ми звернулися до інфіксу -i- та cтворили складне слово «inducimuta» та за правилами наголосу латинської мови зробили це на передостанньому складі. Таким чином, тепер, у робочому порядку, надалі, у статті можна було б використовувати термін «inducimuta» через  калькований запис українською мовою «індуцімýта» без пунктуаційних знаків «лапки». Але п'ятискладове слово є важким для вимови. З метою стилізування п'ятискладового слова «індуцімута» ми звернулися до процесу словотворення, який називається «спрощення», та утворили трискладове штучне слово «інмута». У подальшому спираємося на його штучну основу інмут-.

Отже, ми пропонуємо робочий термін «інмута» у такому значенні:  «процес упливу на свідомість споживачів інформації (реципієнтів) з метою змінення сценаріїв, моделей їх поведінки». Для уподібнення українській мові штучного слова «інмута» ми створили декілька форм за традиційними словотвірними моделями іменника та дієслова. Тепер замість широкого полісемантичного терміну-іменника «маніпулювання в ЗМІ» ми надалі вживаємо термін-іменник «інмутація в ЗМІ». Для означення дії утворюємо похідне дієслово «інмутаціювати» чи «інмутувати».

        Проблему маніпулювання (тепер, вужче, - інмутації) масовою свідо-містю через ЗМІ обговорюють останніми роками досить жваво [1-15]. Сутність проблеми полягає у такому. ЗМІ, використовуючи певну парадигму спеціальних засобів і прийомів риторики (наприклад, еліпсис, літоту, синонімію без загальної морфологічної основи, інверсію, хіазм, метонімію, притчу, гіперболу та таке інше), здійснюють цілеспрямований і корисливий вплив (детальніше - інмутацію) на  масового споживача інформації. Подібне негативне використання (як вид інмутації) риторичних (-ми) засобів (-ами) ЗМІ не може бути розкодованим пересічним реципієнтом. Поступово маніпулювання (детальніше - інмутація) в ЗМІ утворює в свідомості реципієнта негативний фрагмент картини світу, який змінює акценти як у сприйнятті реальних подій, так і прийнятті рішень щодо реагування на них. Таким чином, утворюється хибний по відношенню до об'єктивної істини стан речей. Як вважає автор [14], вирішення існуючої проблеми може бути знайдено: по-перше, через пошук і точну ідентифікацію інструментів риторичної інмутації в ЗМІ; по-друге, через адекватний дійсності опис параметрів згаданого інструментарію; по-третє, через виявлення тих закономірностей функцій інструментарію, які можуть створити уявлення про повний масштаб системи інструментів риторичної інмутації у ЗМІ.

         Оскільки аналіз думки автора [14] породжує неточні смисли, остільки нам слід ще детальніше розібратися із семантикою термінів «маніпуляція в ЗМІ» та «інмутація в ЗМІ». З цією метою ми пропонуємо розшарування семантики терміну «маніпуляція в ЗМІ» (див.: рис 1).

         Пропонуємо визначити семантику кожного з наведених термінів.

         Маніпуляція в ЗМІ - це вплив на поведінку реципієнта; може бути двох видів: мутація та інмутація.

          Мутація в ЗМІ - це позитивний чи нейтральний вплив на поведінку реципієнта. Позитивним впливом можна вважати той, який не змінює моделі поведінки реципієнтів на гірше, ніж було до впливу. Нейтральний вплив слід розуміти як вплив, що потягнув за собою тимчасові зміни моделей поведінки реципієнтів. До мутації слід віднести такі три види: додавання, модифікація та трансформація. Дослідник Т.О. Клінкова запропонувала таке пояснення значення трмінів. «Додавання - початкова стадія мутації, коли до сформованого іміджу політика через часткове змінення моделей поведінки та світогляду реципієнтів додається невелика частка інформації, що накладає тимчасовий відтінок на образ політика». «Модифікація - проміжна стадія мутації, яка завдає вагомих змін політичному образу», а «трансформація - кінцева стадія, коли через уплив на споживачів інформації відбувається формування нового або зміненого іміджу політика» [4а].

        Інмутація - це процес упливу на свідомість споживачів інформації (реципієнтів) з метою негативного змінення сценаріїв, моделей їх поведінки. Видами інмутації ми визнаємо два таких: знищення та руйнування. Як зазначила Клінкова Т.О., у словнику слово «нищити» трактується як «...припиняти існування кого-небудь або чого-небудь» [13а], а руйнувати  - «ламати або псувати що-небудь, перетворюючи в руїни або розкладаючи на частини» [11а]. Співставивши тлумачення слів, маємо необхідні нам визначення: знищення в ЗМІ - інмутація, що має на меті остаточне знищення конкретного образу політика; руйнування в ЗМІ - знищення окремих фрагментів політичного образу.

        Отже, було висунуто гіпотезу про те, що терміни «маніпуляція в ЗМІ» та «інмутація в ЗМІ» мають не тільки різну семантику, але й ще можуть повноправно вживатися у науковому обігу психолінгвістики та теорії масової комунікації. Гіпотеза повністю підтвердилася.

        Окрім зазначеного, нині в літературі, що стосується аналізу проблем психолінгвіс-тики та теорії масової комунікації, активно вживаються майже з однаковою семантикою терміни «маніпуляція в ЗМІ», «керування з боку ЗМІ», «вплив ЗМІ», «пропаганда ЗМІ».

         Подібна ситуація веде до різного тлумачення одних і тих же процесів у ЗМІ, що вивчає психолінгвістика та теорія масової комунікації.

        Необхідно ввести у науковий обіг більш детальні за семантикою терміни, які б могли чітко розшарувати тонкощі та смисли реалій процесів впливу ЗМІ на масову свідомість реципієнтів. Запропоновано розгалужувати семантику термінів «маніпуляція в ЗМІ» та «інмутація в ЗМІ». Семантика першого терміну є ширшою і підкоряє семантику другого терміну. Термін «інмутація в ЗМІ» має таку семантику: «процес упливу на свідомість споживачів інформації (реципієнтів) з метою негативного змінення сценаріїв, моделей їх поведінки».



Номер сторінки у виданні: 108

Повернутися до списку новин