Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Сучасний стан і системні засади функціонування видавничої справи України в умовах глобалізації та кризи





         Ольга Микитів, здобувач кафедри суспільно-політичних дисциплін, глобалістики і соціальних комунікацій Університету  «Україна

УДК 316.77: 655 (477)

 

Проаналізовано сучасний стан видавничої сфери України. Запропонована модель комп'ютеризованої видавничо-поліграфічної системи здатної забезпечити конкурентоздатність української книги та ЗМІ.

Розроблено системні засади для забезпечення ефективності функціонування видавничої галузі України в умовах кризи.

      Ключові слова: видавнича сфера, медіатехнології, інтернет-технології, видавничі проекти, книготорговельна мережа, каталогізація, комп'ютерно-інтегровані, система, комплекс.

 

Проанализировано современное состояние издательской сферы Украины. Предложенна модель компьютеризованной издательско-полиграфической системы способной обеспечить конкурентоспособность украинской книги и СМИ. 

 Разработаны системные подходы обеспечения эффективности функционирования издательской отрасли Украины в условиях кризиса.

        Ключевые слова: издательская сфера, медиатехнологии, интернет-технологии, издательские проекты, сеть книготорговли, каталогизация, компьютерно-интегрированные, система, комплекс.

 

The modern state of publishing sphere of Ukraine is analysed. Offered model of computer-assisted publisher-polydiene system capable to provide the competitiveness of the Ukrainian book and MASS-MEDIA.  System principles are developed for providing of efficiency of functioning of publishing industry of Ukraine in the conditions of crisis.

        Key words: publishing sphere, mediatechnologies, internettechnologies, publishing projects, network of bookselling, cataloguing, computer-integrated, system, complex.

 

        Актуальність. Політична ситуація в Україні та кризові явища вплинули не тільки на політичне та економічне життя суспільства, але й кожної особи зокрема, що як результат зачепило таку культурно-просвітницьку та духовну сферу діяльності як - видавничо-поліграфічна. Таким чином актуальним є проведення дослідження особливостей формування та становлення видавничої сфери українського суспільства в контексті використання основних принципів і методів менеджменту інформаційно-комунікаційної сфери.

Євроінтеграційна стратегія державницької політики України становить своїм пріоритетом у зовнішній і внутрішній політиці орієнтир на використання досвіду європейських країн та світу. Звідси проглядається зростаюча динаміка взаємовідносин з європейськими інтеграційними інституціями. Отже, політична та інформаційна інтеграція України в європейський та світовий інформаційний простір спричиняє різкому зростанню інформаційних потоків, що повинно створити передумови формулюванню та реалізації відповідних задач і проблем нового типу та створення моделі національного розвитку соціальних комунікацій і, як невід'ємною визначальною складовою - видавничо-поліграфічна сфера українського суспільства.

        Мета статті є обґрунтування системних засад на основі аналізу сучасного стану в умовах глобалізації та регіоналізації соціальних комунікацій для забезпечення передумов створення сучасної видавничої сфери українського суспільства здатної відображати процес формування повноцінного національного інформаційного простору.

        Об'єктом дослідження є видавнича сфера українського суспільства в умовах кризи.

        Предметом дослідження є проблеми та перспективи формування національної видавничої сфери в умовах глобалізації, регіоналізації та кризових явищах в Україні.

        Основна частина дослідження полягає в розкритті системних засад формування видавничої галузі України в умовах глобальної інтеграції світового суспільства, і України зокрема, та впливу кризових явищ. Об'єктивно на розвиток видавничої сфери вплинула не тільки світова фінансова криза, яка зумовлена економічними негараздами, але й криза управлінська, демографічна та політична.

Економічна криза вплинула на усі галузі промисловості і, особливо, на видавничу діяльність. Проведений аналіз у видавничій сфері за період 2008-2009 роки показав погіршення динаміки розвитку, яка характеризується значними перепадами і зменшенням активності на книжковому ринку України. Зменшення фінансування у видавничу справу, вплив ринку поліграфічних видань та набуття видавничо-поліграфічному комплексу характеру з яскраво вираженими регіональними ознаками призвели до розширення номенклатури видань та зменшення їх накладу у окремих видавництвах.

На сьогодні до видавничо-поліграфічної сфери ставляться жорсткі вимоги - це випуск друкованих засобів масової інформації за технологією "Print-on-demand", тобто в режимі реального часу. Вплив глобальної інформатизації привів до створення нової моделі видавничо-поліграфічного комплексу - комп'ютерно-інтегровані видавничо-поліграфічні системи та комплекси (Рис.1).

        На сьогодні книжковий ринок України характеризується тим, що книга поступово почала втрачати "лице" у вигляді: художньо-технічного оформлення, якості та змісту поліграфічних видань тощо, і як результат втрати національної та виховної функції, що спонукає виникненню державотоварних проблем. Однією з причин є інтенсивний розвиток інтернет- та медіатехнологій, що частково створили передумови витіснення друкованих видань. Проте впровадження у народному господарстві України комп'ютерно-інтегрованих видавничо-поліграфічних систем і комплексів дозволить забезпечити випуск друкованих видань високої якості та й у режимі реального часу з використанням принципу "Print-on-demand" (див. Рис.1).

Представлено на рис.1 модель видавничого комплексу здатна візуалізувати інформацію в паралельному режимі як на папері, тобто у вигляді друкованих видань, забезпечивши при цьому високу якість (натурність відбитку) засобів масової інформації, так і за технологією Pocketbook, і електронних носіях. Запропонована нами модель структури видавничої сфери дозволяє забезпечити візуалізацію інформації у вигляді пікселя-зображення на будь-якому "твердому" носії, що значно розширює можливості видавничо-поліграфічної діяльності. Розвиток таких автоматизованих комп'ютерних систем можливий за умов державної підтримки видавництв, тільки держава спроможна допомогти розвиватися і сприяти кращій діяльності книговидання чи взагалі випуску друкованих засобів масової інформації.

Насамперед, роль держави полягає в економічній підтримці підприємств, сприяти розвиватися та розповсюджуватися україномовній книжці в українській індустрії власної держави. Не оминемо проблему заполонення в Україні імпортного книжкового товару з Росії за значно дешевшу ціну, що зумовлює витіснення української книжки з українського прилавку. Приблизно 70% імпортованої книжкової продукції ввозиться без оплати мита і податків. Українське книговидання має змогу усунути свого конкурента на власному ринку, проте слід вирішити багато важливих проблем щодо покращення системи кредитування, знаходження методів спонсорування видавничих проектів.

Президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачі, Олександр Афонін зазначає, що книжкові торговельні мережі перебувають в залежності від російського бізнесу, тому що їхній асортимент продукції  складає 80-90%  провідних російських видавництв і, як правило, в них домінує розважальна, гуманітарна, наукова книги, а також різні підручники для середньої і вищої школи. Упродовж уже декількох останніх років кількість книгарень і книжкових яток постійно зменшується, ще в 1990 р. - 4 тис., а в 2009 р. - 600[1].

Сьогоднішній ринок наповнений сучасною літературою таких письменників, як: брати Д. і В. Капранови, О. Забужко, М. Матіос, Ю. Андрухович, І. Роздобудько. Вони стали відомими не тільки українському читачеві, але й здобули велику популярність у Європі, завдяки перекладам творів на польську, німецьку, чеську, хорватську, французькі мови

Книжкову галузь необхідно кредитувати, а для цього потрібно давати кошти видавцям в кредит під доступний відсоток, також створити систематично налагоджену систему книгорозвитку щодо жанрових різновидів, щоб видавець зміг збільшувати обсяги назв видань. Наприклад, у Росії, навіть в період кризи, обсяг літератури постійно збільшується і якість видання не погіршується, а навпаки, продають з кращим оформленням [2, с.4].

Проблемою українського книговидання займаються багато вчених в даній галузі, такі як: О. Афонін, І. Драч, Н. Зелінська, В. Іванов, М. Тимошик, М. Сенченко, Т. Приступенко та багато інших.

Як зазначає О. Афонін "Книга - продукт соціальний, і будь-які потрясіння, що відбуваються у суспільстві, одразу ж знаходять своє відображення у зниженні купівельного інтересу до книги" [1].

З 18 вересня 2008 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні" [4] і цей закон буде діяти до 1 січня 2015 року щодо надання пільг у кредитуванні. Відповідно, видавці і книгорозповсюджувачі будуть звільнені від ПДВ на прибуток у виготовленні книжкової продукції.

У першому кварталі 2009 року за назвами складає 40%, а от в другому кварталі лише 25%. 

Порівнюючи випуск друкованої продукції у перших кварталах 2008 і 2009 рр. (Рис. 2), то тут ми бачимо незначну різницю. За даними Книжкової палати України у І-ому кварталі 2009 р. вийшло - 10 523 назв книг і брошур, накладом 21 412,4 тис. пр., то в 2008р. - 8 949 назв, накладом - 20 582 тис. пр. [3, с.5].

Якщо ж порівнювати кількість видань щодо мовного характеру, то тут ми бачимо суттєво покращення стану україномовних видань на ринку, оскільки українською мовою у 2008 р. вийшло книг та брошур - 6 196 друк.од., а російською - 2 115, накладом 11 655,1, то у 2009 р. укр..м. - 6 975 назв, накладом - 112,6; рос. мовою - 2 656 друк.од., накладом - 125,6 (Рис.3).

Випуск книг і брошур видавництвами та видавничими організаціями за 2008-2009 роки (Рис.4) також суттєво на них відзначилася кризова ситуація, оскільки видавництвами з державною формою власності: кількість видань у 2008р. випущено - 365 друк.од., у 2009 р. - 403 друк.од.; видавництва іншої форми власності: у 2008 р. - 1416 друк.од., у 2009 р. - 1 589 друк.од.; видавничі організації: з державною формою власності у 2008р. - 2 445 друк. од., у 2009 р. - 2 950 друк.од.; з іншими формами власності у 2008р. - 4 723 друк. од., у 2009р. - 5 581 друк.од.

За територіальною ознакою (Рис.5) випуск видань за 2 останні роки найбільше відзначилися: м. Київ, Харківська, Донецька і Львівські області. На І-ому місці - м. Київ (у 2008р. вийшло за кількістю видань - 3037 друк.од, за накладом 7 432,3 тис.пр.; у 2009р. - 3163 друк.од., наклад - 6757,4 тис.пр. ), ІІ-е місце - Харківська обл. (у 2008 р. - 1922 друк.од., накладом - 9023,7; у 2009р. - 2375 друк.од., наклад - 9704,7 тис.пр.), ІІІ-е місце - Донецька обл. (кількість видань у 2008р. - 547 друк.од., наклад - 1413,4 тис.пр; у 2009р. - 855 друк.од., наклад - 2022,1), ІV-е  місце - Львівська обл. (у 2008 р. кількість видань - 487 друк.од., накладом - 279,9 тис.пр.; у 2009р. - 451друк.од., наклад - 245,3 тис.пр.). Звідси, ми бачимо, що У Львівській області найбільша кількість видань і наклад вийшло у 2008 році, а от в 2009 році випуск видань за кількістю та накладом помітно знизилась.

З вищенаведених діаграм, ми побачили стан випуску книговидань у важкий кризовий період з 2008 по 2009 роки і зрозуміли, що незважаючи на спад економіки книга існує і буде існувати з-за будь-яких обставин. Проте необхідно розробити певну схему щодо вдосконалення діяльності видавництв. Адже, за останніх три роки на одну людину припадає всього лишень 1,2 книги на рік. Такий випуск видань, вже на сьогоднішній день не забезпечує теперішні потреби українського суспільства в гуманітарних, спеціальних і технічних знаннях.

Згідно рішення № 13/57 від 29.11.2007 "Про стан книгорозповсюдження в Україні та проект Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі" розроблено план заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження [7].  У цьому рішенні, в першу чергу, розглядається книга як духовний продукт, що допомагає суспільству творчо мислити, допомагає впливати на мораль та культуру населення держави.

Зрозуміло, що вплив мультимедійних та Інтернет-технологій мають суттєвий вплив на сучасного читача, оскільки різко знизилось бажання до читання, проте книга - це продукт матеріальний, що живе вічно і потрібно все зробити, щоб її купувало більший відсоток населення. Для цього необхідно суттєво поповнити бібліотечні фонди, книгарні; розробити сайти на кожне видавництво чи поліграфічне підприємство з постійно оновленою каталогізацією нових видань, щоб читач зміг бачити нову інформацію, а не ту сторінку на якій вже рік залишається все без змін, хоча щомісячне поповнення відбуваються у видавництві. Необхідно постійно впливати і заохочувати споживачів новою інформацією, так би мовити "положити їм на стіл", книгорозповсюджувачі не повинні сидіти на місці. Зважаючи на те, що зараз інформація працює в усіх ЗМІ, без піар повідомлення не буде дієвим.

Сьогодні, через надзвичайно високий рівень витрат на підготовку та виготовлення видавничої продукції, високі поштові та транспортні витрати, кредиторську заборгованість юридичних осіб видавничих підприємств, стан книговидання не швидко зміниться. За Концепцією [7] передбачено спільне налагодження співпраці видавництв, поліграфічних підприємств, друкарень та бібліотек по всій території України, що сприятиме розвитку швидкої рекламної інформації  про книгу.

Слід сказати, що для вирішення розв'язання видавничих проблем в Концепції пропонується: створення каталогу "Книги, що є в наявності та друкуються", як це взято з прикладу на Заході під назвою  "Books in Print"; захист інформації від утисків влади; створення нових робочих місць у видавничій сфері (як правило, один редактор працює в особі редактора та коректора, виконуючи функцію два в одному), а також направити  світоглядне бачення громадянина щодо національності та патріотизму.

Отже, вкрай важливим етапом у видавничі галузі - це забезпечити  поповнення обігових коштів та знайти інвесторів (спонсорів) з інших сфер бізнесу і з їх допомогою вкласти гроші в українську книжку

Аналізуючи сказане вище можна констатувати про необхідність формування системної класифікації виробничих та соціально-політичних причин, що зумовлюють стан видавничої діяльності в Україні, розкрити їх прямий та опосередкований вплив на показники і як результат сформулювати системні засади ефективності функціонування видавничої сфери.

Таким чином головною умовою покращення діяльності видавничої сфери в Україні є впровадження системних засад у видавничо-поліграфічну сферу для формування національного інформаційного простору новітньої України, зокрема:

•1.      На основі дослідження стану та впливу сучасних засобів масової комунікації на інформаційну сферу українського суспільства запровадити системні засади вже  розроблені та впровадженні у європейських та світових державах профільного типу, а також у різних сферах людської діяльності для забезпечення гарантії високої ефективності розвитку та діяльності видавничої сфери України.

•2.      Враховуючи те, що видавнича сфера набуває все більш яскраве вираження регіональності, необхідно інвестувати видавничі проекти на інтенсифікацію розвитку регіонів, що дає можливість через засоби масової інформації реалізувати глибинну сутність власної географічної, етнографічної, культурної та історичної специфіки.

•3.      Впровадження новітніх інформаційних технологій на основі запровадження у видавничій сфері комп'ютерно-видавничо-поліграфічних систем і комплексів здатних функціонувати у мережах за підтримки Інтернет-технологій та забезпечити випуск високоякісної кольорової (натурний відбиток) продукції накладом від одного відбитка до міліонна за технологією "Print-on-demand", тобто в режимі реального часу. Такий розв'язок задачі можливий за умов вкладення інвестицій у видавничу сферу як з боку держави, так і приватних структур. Крім цього необхідно змінити нормативно-правову базу здатного стимулювати процес випуску української книги чи українських засобів масової інформації.

•4.      Розширити на державному рівні міжнародну співпрацю з регіонами тих чи інших держав у видавничо-поліграфічній сфері, що забезпечить доступ до громадських формальних і неформальних організацій при ЮНЕСКО та ООН.

•5.      Інтенсифікувати роботу на подальший розвиток співпраці видавництв, поліграфічних підприємств, друкарень та бібліотек по всій території України, створення комбінованих бібліотек, тобто залучення в бібліотечний фонд електронних носіїв інформації та як результат інтенсифікації розвитку швидкої реклами про українську книгу чи ЗМІ. В якості рекламних засобів потрібно залучити: зовнішню, внутрішню та на електронних носіях і при цьому використовувати сучасні комп'ютерно-інтегровані видавничо-поліграфічні системи та комплекси, а також PR-техноологій.

•6.      Розширити дослідження над встановленням причинно-наслідкових зв'язків між соціально-політичним станом держави, видавничою сферою, культурно-просвітницькою діяльністю та процесом державотворення.

•7.      Встановлення причинно-наслідкових зв'язків формування стану видавничої сфери стане основою впровадження відповідних державних програм, проектів направлених на розвиток видавничої діяльності в Україні.

 

Висновки.

На основі аналізу сучасного стану видавничої сфери в Україні було узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи, типологію та видавничо-поліграфічні технології, що впливають на інтенсифікацію розвитку видавничо-поліграфічної діяльності України.

Запропонована модель сучасного комп'ютерно-інтегровано-поліграфічного комплексу здатного забезпечити випуск українських ЗМІ та книги в режимі реального часу із використанням технології "Print-on-demand", і як результат випускати друковані видання накладом в одного до мільйона забезпечивши при цьому високу якість кольорової продукції. Такий підхід значно здешевлює друковане видання забезпечуючи при цьому високу оперативність та якість випуску.

Досліджено стан функціонування україномовного ринку книги чи ЗМІ і показана політика правлячої політичної еліти сучасної української держави у сфері видавничої діяльності як складової частини національного інформаційно-комунікаційного менеджменту України, наведена непослідовність і несистемність державної політики у видавничій сфері. Проведений аналіз показав на необхідність удосконалення нормативно-правової бази з метою забезпечення українській книзі та ЗМІ конкурентоздатності.

Встановлено, що подальший шлях розвитку видавничої сфери можливий за умов значного інвестування як з боку держави, так і приватної сфери. А також враховуючи те, що видавнича сфера набирає ознак регіональності необхідно забезпечити додаткове фінансування з боку місцевих органів самоврядування тощо.

Показано, що важливим чинником розвитку видавничої сфери в Україні є міжнародна інтеграція на рівні регіонів, громадських організацій при ЮНЕСКО, ООН тощо.



Номер сторінки у виданні: 112

Повернутися до списку новин