Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психолого-педагогічні аспекти визначення педагогічної творчості учителя





       В статті автор розкриває психолого6педагогічні аспекти педагогічної творчості вчителя та учня.

 

З - поміж численних факторів, що зумовлюють рівень матеріального та культурного життя у будь - якій країні, чільне місце посідає досягнутий нею творчий потенціал. Історичний досвід розвитку суспільства свідчить, що за наявності потужнього творчого потенціалу, який визначається здатністю людей до творчої діяльності, високого рівня життя народу можуть домогтися навіть ті держави, які не відзначаються багатством природних ресурсів (наприклад, Японія).

У наш час від творчого потенціалу країни залежать близькі та віддалені перспективи її економічного та культурного розвитку. Максимальна реалізація творчого потенціалу суспільства в галузі політики, економіки, матеріального виробництва, управління, науки, техніки, літератури, мистецтва, освіти та інших сфер життя є запорукою виходу України з того кризового стану, в якому вона нині опинилася. У цивілізованих країнах творча діяльність людей є предметом особливої уваги з боку держави, і розвиток її всіляко стимулюється.

Творча праця є не тільки вирішальним фактором соціально - економічного та культурного розвитку держави, а й ефективним засобом гармонійного розвитку людини, її духовного, морального та фізичного вдосконалення.

Спроби молодої незалежної України здійснити перебудову в різних сферах суспільного життя переконливо доводять, що у творчій діяльності людей є невичерпні резерви підвищення ефективності матеріального виробництва та рівня життя.

Не менш важливою є творчість у сфері «духовного виробництва», передусім у вихованні та навчанні молодого покоління.

Основним у творчості є насамперед оригінальність, новизна в діяльності, відмінність від створеного вже раніше, вже відомого.

Однією з основних якостей творчої діяльності є прагнення до оригінального, нового, заперечення звичного.

Іншою важливою рисою творчої особистості є високий рівень знань і вмінь аналізувати явища, порівнювати їх один з одним. Але одного лише сприйняття мало - творчість передбачає і велику завзяту роботу.

Численні психолого - педагогічні дослідження доводять, що творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються в дитячі, підліткові та юнацькі роки, насамперед під час навчання, якщо воно організовано належним чином. Однак на практиці творчий підхід до розв'язання завдань навчання та виховання учнів поки що є радше винятком, ніж правилом. Можливості навчально - виховного процесу для розвитку творчих здібностей школярів використовуються далеко не повністю. Головна причина такого становища полягає в тому, що, попри загальне визнання творчого характеру педагогічної діяльності вчителя, переважна більшість педагогів недостатньо до неї підготовлена.

Творчі здібності школярів можуть успішно розвиватися за умови відповідного підходу вчителя до організації педагогічного процесу. Тому успішне розв'язання завдань навчання та виховання молоді вирішальною мірою залежить від творчості вчителя, його загальної культури, ерудиції та професійної майстерності. Педагогічна професія потребує від людини, яка присвятила їй своє життя, постійного творчого пошуку, невтомної праці над собою, величезної душевної щедрості, любові до дітей, безмежної відданості справі.

Метою цієї статті є розкриття психолого - педагогічних аспектів визначення педагогічної творчості вчителя та учня.

Дуже часто за творчість видають довільні варіанти організації навчально - виховної роботи, зокрема й недосконалі, мотивуючи тим, що, як зазначається в багатьох літературних джерелах, професійна діяльність учителя є творчою за своєю природою. Виходить, нібито достатньо закінчити педагогічний навчальний заклад, одержати диплом і приступити до виконання своїх професійних обов'язків, щоб вважатися творчою особистістю.

Таке спрощення розуміння суті педагогічної творчості потребує, конкретизації й теоретичного осмислення. Під педагогічною творчістю вчителя слід розуміти таку організацію його професійної діяльності, яка на реально доступному рівні забезпечує:

1. Максимально важливі результати розв'язання навчально - виховних завдань, що стоять перед сучасною школою, за умови раціональних затрат робочого часу, власних зусиль і зусиль учнів;

2. Безперервне зростання загальної та професійної культури педагога, його активну пошукову діяльність, спрямовану на підвищення ефективності навчально - виховного процесу [5, 62].

Уявлення вчителів шкіл про педагогічну творчість вельми обмежені, а часом і поверхові. Про це свідчить дослідження, проведене у формі усного опитування серед вчителів деяких шкіл міста. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що лише третина охоплених опитуванням вчителів мають поняття про педагогічну творчість, хоч кожен з них усвідомлює, що педагогічна діяльність є творчою за своєю природою.

Отже, ми доходимо висновку, що ідея творчості тільки широко рекламується, але не може бути належним чином реалізованою на практиці. Системні знання про педагогічну творчість конче потрібні й тим, на кого покладена відповідальність за підготовку майбутніх вчителів до творчої професійної діяльності, тобто викладачам педагогічних навчальних закладів. Отже, що ж таке творчість і в чому вона виявляється?

У філософській літературі творчість визначається як активна взаємодія суб'єкта з об'єктом, під час якої суб'єкт цілеспрямовано змінює об'єкт, створюючи якісно нові, соціально значущі матеріальні чи духовні цінності [6]. Аналогічне тлумачення дають філософи поняттю «діяльність»: процес, у ході якого людина творчо перетворює природу, роблячи цим самим себе діяльним суб'єктом, а освоювані нею явища природи - об'єктом своєї діяльності [6]. Тож, поняття «творчість» і «діяльність» не є тотожними, адже істотними ознаками творчої діяльності, за якими її можна відрізнити від репродуктивної, тобто нетворчої діяльності, є новизна та соціальна значущість її продуктів. Ці ознаки кінцевих продуктів діяльності є однозначно критеріями її творчого характеру.

Щоб розкрити сутність педагогічної творчості, насамперед слід з'ясувати, що є об'єктами професійної діяльності педагога, що є її предметами і за якими характеристиками можна судити про ступінь їх новизни та соціальну значущість.

Об'єкт педагогічної діяльності не є єдиним; він змінюється залежно від того, які конкретні професійні функції покладаються на педагога, тобто професійна діяльність педагога підпорядкована закону поділу праці: одні педагоги навчають і виховують учнів, другі - здійснюють управління навчально - виховною діяльністю тих чи інших установ освіти, треті - забезпечують педагогічний процес у науково - методичному плані (готують підручники, навчальні програми, методичні посібники тощо). Спільне, що об'єднує всіх працівників системи освіти, - це те, що їхня діяльність прямо чи опосередковано спрямована на виконання єдиної соціальної функції - виховання та навчання школярів, молоді чи дорослих.

У процесі перепідготовки, підготовки учителів до педагогічної творчості дуже важливо визначити, на які предмети та об'єкти професійної діяльності спрямовувати цю підготовку. Адже сьогоднішній учитель - вихователь, методист, керівник школи, дослідник - науковець.

Розглядаючи питання про істотні ознаки творчості у професійно - педагогічній діяльності вчителя, є потреба бачити їх під кутом зору новизни та соціальної значущості, які є якісними характеристиками об'єкта чи предмета професійної діяльності вчителя.

Якщо враховувати, що головною соціальнопедагогічною функцією навчального процесу є формування і гармонійний розвиток його учасників, тобто вчителів та учнів, і що це завдання підпорядковано потребам суспільства щодо виховання, то соціальна значущість навчання стає очевидною і не потребує особливої мотивації.

Однак новизна об'єкта та предмета професійної діяльності вчителя, якими є відповідно навчальний процес та його елементи (учень, зміст навчання, методи, засоби тощо), потребує спеціального аналізу.

Термін «новизна» набуває особливого змісту, коли йдеться про навчальний процес як об'єкт професійної діяльності вчителя. Найчастіше ця новизна має суб'єктивний характер, тобто той чи інший варіант навчального процесу або окремі його елементи є новими для конкретного вчителя, а не для педагогічної науки чи практики загалом. Щодо новизни кінцевих продуктів навчального процесу, то їх можна вбачати хіба що в унікальній неповторності його учасників, вчителів та учнів [4, 213]. Це стосується й організації педагогічного процесу. Враховуючи ці особливості об'єкта професійної діяльності вчителя, можна зробити висновок, що як істотну ознаку його педагогічної творчості та її критерії доцільно використовувати не новизну створеної ним педагогічної моделі навчального процесу, а міру її ідентичності оптимальному варіанту навчання, тобто варіанту, найліпше пристосованому до конкретних умов. З цієї позиції про творчість учителя можна судити по тому, наскільки він знає своїх учнів, вміє привести навчальний процес у відповідність із властивими їм особливостями та з найбільшою мірою ймовірності передбачити, яких результатів навчання буде досягнуто в найближчій та віддаленій перспективі. Крім того, про творчий характер праці вчителя можна судити за його діяльністю, в якій виявляються та розвиваються його громадянські, професійні та особистісні якості.

У шкільній справі важлива не лише мета навчання. Є інші не менш важливі завдання, їх можна назвати завданнями формування особистості через навчання та діяльність.

Однією з головних особливостей освітян Чернівецької області є здатність швидко реагувати на зміни в педагогіці, а також швидко трансформувати нові технології навчання, задовольняючи індивідуальні потреби учнів та їхніх батьків. Колектив Обласного інституту післядипломної педагогічної освіти створює сприятливі умови для розвитку педагогічної творчості вчителів.

Викладачі кафедр інституту через лекційну систему на всіх потоках курсів підвищення кваліфікації актуальною вважають проблему цілісного підходу до формування особистості вчителя, коли в центрі уваги перебувають не тільки знання та вміння, але й його особистість і професійна позиція, бо вчитель себе повторює у своїх учнях. Вони переймають від нього не тільки знання, а й уроки життя, професійний досвід, моральні та життєві цінності, погляди та переконання, манеру поведінки, спосіб мислення, окремі якості, звички тощо.

Підвищення рівня професійної майстерності шляхом вивчення інформаційних джерел психології, педагогіки, предмета і методики його викладання, закріплення цих знань через досвід і результати практичної роботи вчителя - головні завдання методичної служби ЧОІППО.

 Вимоги до професійної майстерності вчителя:

1. методологічні основи знань;

2. науково - теоретичні основи знань;

3. методичні основи знань;

4. педагогічні основи знань;

5. психологічні основи знань;

6. загальнокультурні основи знань;

7. загальнотехнічні основи знань.

Як висновок, можна стверджувати, що питання педагогічної творчості дещо складніше, ніж це видається ряду педагогів і тих, хто готується ними стати. Розкриття значення цього поняття та створення належних психолого - педагогічних умов у підготовці майбутніх спеціалістів подадуть надію на істотно нове, виважене ставлення освітян до вислову «творча діяльність вчителя», а також на те, що прогресивні тенденції у професійній підготовці вчителів до творчої праці матимуть місце в житті.

 

      В статье автор раскрывает психолого6педагогические  аспекты педагогического творчества учителя и ученика.



Номер сторінки у виданні: 118

Повернутися до списку новин