Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Принцип синархії у педагогічній діяльності і його вплив на формування особистості студента





          Валентина Косміна, м. Кривий Ріг
         УДК 378.14

 

         Стаття Косміної В. Л. «Принцип синархії у педагогічній діяльності і його вплив на формування особистості студента» має за мету розглянути першочергові завдання освіти і виховання їх вплив на процеси формування особистості студента. Діалектична цінність освіти і виховання, їх взаємодія і взаємозв'язок, як протилежності педагогічного процесу. Орієнтація теорії і практики становлення особистості на врахування діалектичної поперемінності та поперемінної підпорядкованості освіти і виховання у процесі цілеспрямованого впливу на особистість.
        
Ключові слова: принцип, синархія, формування, студент, завдання, освіта, виховання, особистість, педагогіка, сприяння, діалектика, педагогічна діяльність, підпорядкованість, поперемінність, самосвідомість, синхронізація, системність, цілісність, єдність, взаємодія протилежностей.

 

          Статья Косминой В. Л. «Принцип синархии в педагогической деятельности и его влияние на формирование личности студента» ставит своей елью рассмотреть первоочередные задачи образования и воспитания, их влияние на процессы формирования личности студента. Диалектическая ценность образования и воспитания, их взаимодействие и взаимосвязь, как противоположности едагогического процесса. Ориентация теории  практики становления личности с учетом диалектической поочередности и переменной подчиненности образования и воспитание в процессе целенаправленного влияния на личность.

         Ключевые слова: принцип, синархия, формирование, студент, задание, образование, воспитание, личность, педагогика, восприятие, диалектика, педагогическая деятельность, подчиненность, попеременность, самосознание, синхронизация, истемность, целостность, единство, взаимодействие противоположностей.

 

        The Article Коsmina V. L. «Principle sinarhii in pedagogical activity and its influence upon shaping the personalities of student» puts its aim to consider the riority problems of formation and education their influence upon processes of shaping to personalities of student. Dialectical value of formation and education, heir interaction and intercropping, as oppositions of pedagogical process. The Orientation of theory and practical persons of formation of personality on account ialectical on sequence and variable subordination of formation and education in process of goal!directed
influence upon personality.
     
Key words: principle, synarhiya, formation, student, job, education, upbringing, personality, education, promotion, dialectics, educational activities, ubordination, popereminnist, identity, synchronization, system, integrity, unity, cooperation opposites.

 

        Проблема освіти і виховання, становлення та озвитку особистості набувають найбільшої актуальності в той час, коли існує криза демократії та розвитку суспільства. Формування особистості студента, починається з перших кроків, з перших занять, у вищому навчальному закладі. Тут має значення все - тавлення викладачів і кураторів до студентів, робота органів студентського самоврядування, міжособистісні відносини між студентами та викладачами і загальний клімат у студентських та викладацьких колективах. Частина науковців стверджує, що освіта є первинним і головним завданням викладачів, спрямовуючи педагогічну практику на формування знань як засіб виховання, акцентуючи тим самим торинність виховання і первинність освіти. Інша частина науковців схиляється до пріоритетності виховання, зважаючи на кризу духовності, девальвацію ціннісних орієнтацій особистості. Але певна частина наукового світу стверджує, що формування особистості повинно будуватися на бізнаності та компетентності, побудованій на моральних засадах родини, суспільства, трудового колективу [1, с. 93-105]. Вони націлюють педагогічну практику формування особистості, пираючись на освіту як засіб виховання, акцентуючи спорідненість цих процесів.

       Метою цієї статті є розгляд принципу синархії у педагогічній діяльності та його вплив на формування особистості студента. Вітчизняний філософ-антрополог В. Табачковський розробив теорію «педагогіки сприяння», в якій обумовлена більш розважлива педагогічна практика формування особистості як альтернатива традиційній «нормативно - репресивній педагогіці». У «педагогіці сприяння» головною метою є увага до людської індивідуальності та її становлення. В. Табачковський говорить, що на шляху самопізнання та формування особистості молодої людини є сукупний екзистенційний досвід, що містить ціннісно - смислові компоненти бажаного і можливого, гідного і негідного, справедливого і несправедливого [5, с. 164-167].

        Ці основи охоплюють самосвідомість об'єкта педагогічного впливу, формуючи світоглядний оптимізм чи песимізм. Отже, світоглядність студента формується під впливом певних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Яким же чином можна сформувати ціннісні світоглядні погляди, не проявляючи «агресії втручання» і не нав'язуючи власні пріоритети?

        Охоплення об'єктів і суб'єктів соціуму та спрямованість їх на певний педагогічний процес, що пов'язаний не тільки з навколишнім середовищем, а й внутрішнім світом індивіду, базується на об'єктивних процесах розвитку соціуму та уявленнях діалектики про системність, цілісність, єдність і взаємодію протилежностей.

        Так звана «педагогіка зустрічі» передбачає покладання на принципи синархії і синхронізації взаємозв'язку освіти і виховання, суб'єктивного і об'єктивного, соціального й індивідуально - особистісного, природного і культурного, почуттєво - емоційного і раціонального. 

         Принцип синархії у педагогічній діяльності передбачає, у свою чергу, діалектичну цінність освіти і виховання, їх взаємодію і взаємозв'язок, як протилежностей педагогічного процесу, процесу формування особистості. Крім того, згідно етимології, синархія означає рівноправність протилежностей (у даному випадку освіти і виховання), а також, за певних обставин, цілковиту самодостатність та автономність саморозвитку педагогічного процесу, метою якого є формування та розвиток особистості [4, с. 14].

         Більш того, принцип синархії орієнтує теорію і практику становлення і розвитку особистості на врахування діалектичної поперемінності та поперемінної підпорядкованості освіти і виховання у процесі цілеспрямованого впливу на собистість.

        Урахування принципу синархії у сучасній педагогічній діяльності, на мій погляд, дозволяє актуалізувати поєднання виховання і освіти, поставивши виховання провідним.

        У даному випадку, провідність виховання буде слугувати опорою освіті, яка зумовлюється  тримається на виховних впливово - регуляторних процедурах (заохочення до активного розумового процесу на практичних заняттях, отримання гарних оцінок тощо). Відомо, що процедура набуття студентами знань, інформації, певних навичок майбутньої професії зумовлені певним особистісним то соціальним позиціюванням сім'ї стосовно свого становища у суспільстві та прагненні дати певний соціальний статус дитині [4, с. 257].
         Тривалий час просвітницька педагогіка покладала всю відповідальність за однобічне становлення особистості на викладачів, що намагалися розвинути інтелект та розум. Адже освіта і певні професійні знання не гарантують розвитку моральних засад у даної особистості. Історія має численні приклади того, що освічена людина не є синонімом вихованості, всіх чеснот та людяності. Прибічники теорії інтелектуальної особистості, звинувачували своїх опонентів у вихованні нерозвинених альтруїстів.

        Тому принцип синархії, спрямований на поперемінну взаємозалежність і освіти і виховання. Крім того, в ньому існує взаємозалежність
викладача і студента, адже розвиток здібностей студента до навчання і розвиток педагогічних здібностей викладача, передбачають якісні зміни педагогічного процесу. Тобто, така взаємодія допомагає студентові розвинути здібності мислення, пізнання, себе як людини, існуючої у соціальному середовищі, а викладачеві - здібність навчатися і самоосвічуватись, здатність реалізувати на практиці освітньо - виховні цінності. Крім того, синархія дає можливість розглядати освіту і виховання як нескінченний процес формування і розвитку особистості, як засіб накопичення на передачі знань, духовних цінностей і культури від одного покоління іншому. Це, безперечно, упорядковує соціалізацію особистості, дає змогу вибору особистісних ціннісних орієнтацій і життєвих позицій, вибудовує професійну орієнтацію студента з урахуванням індивідуальних здібностей, потреб і інтересів, формує спрямування студента до участі в соціокультурному перетворенні суспільства, де кожний є учасником національного, культурного будівництва суспільства.
        Принцип взаємодії освіти і виховання, побудований на вихованні прикладами, дієвий не тільки в родинному колі, а й в соціумі. Позитивні
приклади викладачів і студентів старших курсів для студентів першокурсників мають не менш важливе значення. Якщо першокурсники потрапляють у середовище, де зазначені критерії присутні, то вони намагаються не тільки пристосуватися до вимог існування, а й заявити про власні здібності, продемонструвати особисті якості: товариськості, лідерства, старанності у навчанні. Ці приклади повинні відтворювати не лише певну громадську позицію, а й особистісні погляди і моральні переконання. Безумовно, в системі виховання і освіти потрібно враховувати сихологічну природу розвитку і формування психіки особистості, адже виховання не тільки тісно пов'язане з екзистенційними, ментальними, емоційними особливостями студентів, але й їх характерними національними рисами.

       Тому, враховуючи вищесказане, в освітньо - виховному процесі слід враховувати певні рівні розвитку самосвідомості і формування особистості студента. Перший рівень - це самопочуття, яке формується як ставлення індивіда до системи речей і людей, що його оточують; другий рівень - усвідомлення себе частиною людської спільноти, колективу, групи; третій - рівень усвідомлення своєї неповторності, неповторності думок, вчинків, життєво-діяльнісних орієнтирів крізь призму загальнолюдської моралі, культури, ідеалів. На жаль, останній рівень власного, неповторного самоусвідомлення іноді буває занизьким. Відсутність уміння робити гідні вчинки, висловлювати думки багатою культурною мовою, а також нездатність знаходити приклади високої культури, героїки, гідності, створює орієнтацію на психологію споживання, розвиває намагання мати високий соціальний рівень життя без затрат інтелектуальної чи фізичної праці. Це, безперечно, має негативні наслідки і вплив на формування особистості. Звичайно, бути індивідуальністю, вчинки якої будуть наслідувати, не є легким завданням. Але якщо ми хочемо, щоб наша нація мала гідні приклади і розвивалася шляхом дійсної демократії і поваги до нас у світі, необхідно показувати студентам і молоді взагалі, що такі приклади існують і вони не поодинокі.

        Освіта сприяє зростаючій владі людини над зовнішнім світом, виховання ж спрямоване на становлення власного, внутрішнього духовного світу, світу своєї суб'єктивності та гармонізації з почуттями, ідеалами, нормами і цінностями людського буття. Адже не випадково етимологія слова «виховання» в перекладі з французької означає піднесене і покращення. Тому поєднання цих двох понять, як освіта і виховання у педагогічному процесі формування особистості студентів здатні перетворити наше майбутнє суспільство на суспільство розвинене і демократичне.



Номер сторінки у виданні: 259

Повернутися до списку новин