Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Шумер починався в … Сумах, а шумери були кімерійцями - будинами?





         Валерій Бебик, доктор політичних наук, професор, проректор Університету «Україна», головний редактор журналу «Освіта регіону: Політологія, психологія, комунікації»

УДК 329.4

 

        Розглядається українська версія походження цивілізації шумерів.

        Ключові слова: цивілізація, Шумер,Сумер,Самара.

 

        Рассматривается украинськая версия происхождения цивилизации шумеров.

        Ключевые слова: цивилизация, Шумер,Сумер,Самара.

 

        The article is considered of Ukrainian version of Sumer Civilization.

        Key words: Civilization, Shumer,Sumer,Samara.

 

       • Українські Інь і Янь Як свідчать О.Бадер, А.Кифішин і Б.Михайлов - дослідники найдавнішого храму планети Шу - Нун/Кам'яна Могила (ХІІ-ІІІ тис. до н.е., м. Мелітополь) на кам'яних скрижалях цього давньоукраїнського святилища вперше у світі зустрічається ім'я бога - творця Енліля, який розділив усесвіт (Киан) на землю (Ки) та небо (Ан) [1; 8; 11]. Вельми показовим є те, що співзвучні запорізьким символам: Ки і Ан - так звані «китайські» символи (ІІ-І тис. до н.е.) Інь (земля) і Янь (небо), широко вживаються на скіфо - трипільській (IV-III тис. до н.е.) кераміці (мал.1).

      Ім'я бога - творця Енліля згодом у великій кількості зустрічається в численних археологічних та історичних джерелах Сумерської/Шумерської/Самарської цивілізації (V-ІІІ тис. до н.е.), що була локалізована на території сучасного Іраку - в басейні річок Тигр і Євфрат.

        А його релігійно - міфологічному спадкоємцю - богу неба Ану - шумери/сумери/самари будували багато храмів та робили жертвопринесення [7].

         Мал. 1 - Скіфо - трипільські символи Інь і Янь, старші щонайменше на 1-2 тисячі років від їхніх китайських аналогів

        Мал. 2 - Правитель шумерського міста Ура - Ур-Намм, якому бог Дакка передає символи влади. Стела з Ура. XXII ст. до н. е.

 

Як свідчить московський сходознавець Л.Васильєв, у Близькосхідному місті Уруці система

адміністрації була тісно пов'язана з культом бога неба Ана, який здійснював функцію інтеграції шумерської спільноти [4].

Мал. 3 - Шумерський цар УрBБау (ІІІ тис. до н.е.) - «типовий українець»?

 

Храм на честь бога неба Ана був суспільним і промислово_господарським центром Урука (ІV тис. до н.е.). Він був водночас місцем для здійснення релігійних обрядів, громадським продовольчим складом і місцем для ув'язнення (насамперед - полонених, які працювали в храмі).

Окрім того, в храмі розміщувалися школа й ремісницькі майстерні, працівники яких суворо зберігали передові технології, у тому числі металургію бронзи. Остання була тоді стратегічною галуззю і мала життєво важливу військово - технологічну вагу.

Жерці цього храму здійснювали функції суспільно - політичного управління на чолі із верховним жерцем, який водночас був і політичним керівником цього протодержавного утворення.

Враховуючи сказане вище, не виглядає такою вже й випадковістю, що царі в стародавньому Шумері носили титул енсі, який походив, очевидно, від імені бога неба Ана. Хоча історики свідчать, що використовувався в подібних цілях і менш вагомий, на погляд шумерських/самарських аборигенів, титул лугаль (від їхнього походження з Лугані/Луганщини?). Загалом, шумерологи [13] свідчать, що сумери/шумери/самари розділяли небесну сферу на три частини - шляхи:

- шлях Ану - відповідав поясу зодіаку;

- шлях Енліля - північній півкулі Землі;

- шлях Еа/Енкі - південній півкулі Землі

(мал. 4 і 5).

Мал. 4 - Символи шумерських богів Ана (зліва) і Енліля. Вавилонський камінь (ХІІ ст. до н.е.)

Мал. 5 - Шумерський бог Енкі/Еа з птахом Анзуд (XXIII ст. до н. е.)

 

Можливо, це й така собі «випадковість», але цікаво зіставити, що ім'я шумерського/шумерського/самарського бога Еа «чомусь» є найпоширенішим в гідронімах (назвах річок) та топонімах (назвах населених пунктів) саме на українських землях [9]:

-     по території етнічно - української Курської області Росії (поблизу кордону із Сумською областю України) протікає річка з цікавою назвою - Сея, там же стоїть місто Севськ;

-      починаючи з земель вже згаданої Курської області, продовжує свій шлях по території Сумської області мальовнича річка Сейм;

-       по етнічно - українському Східному Приазов'ю (колись - територія скіфо - елінського Боспорського царства зі столицею в українському місті Пантікапей/Керч) і досі протікає річка Ея і стоїть місто Єйськ;

-     облизу столиці північно - африканської держави Лівії - міста Триполі, заснованого трипільцями/антами, на стародавніх римських картах (І ст. до н.е.) зображено місто Ея (яке згодом стане до складовою частиною міста Триполі).

Аналізуючи ці дані, дивлячись на карту світу, не складно вирахувати найоптимальніший шлях переселення сумерів/самарів/сіверів з території північно - східної України, через Приазов'я, Малу Азію (Троада, Каппадокія, Карія) на Близький Схід (Палестина, Шумер) і на Північ Африки (Сахара, Єгипет).

 

• Сумери - «чорноголові будини»

Сумерська цивілізація була, справді, вражаюче неповторною, високорозвиненою і мала аграрно - промисловий характер. На думку С. Крамера, сумери володіли писемністю ще до приходу в Месопотамію [14].

Прийшли вони «з півночі» і називали себе чорноголовими. З презирством ставилися до кочових народів, які «не знають будинків (бо не будини. - В. Б.) і не вирощують пшеницю».

Якщо оцінювати «північність» України відносно Близькосхідного Сумеру, то це - не викликає сумнівів.

Жителі Чернігівщини та Сумщини, яких здавна називають сіверянами, мають ще одну назву - чорні клобуки (шапки). Та і в самій назві обласного центру «Чернігів» досить явно прочитується словосполука «чорна голова».

Але й це не все. «Батько історії» Геродот стверджував, що саме в цих місцях проживав народ, якого він називає будинами [6] («що знають будинки», як стверджували близькосхідні сумери/шумери).

Кімерійці, до речі, теж носили чорні конусовидні шапки і проживали на території сучасної України, тільки на її півдні.

Таким чином, багато чого сходиться: «чорноголовість, північність, писемність, хліборобство, імена богів, титули царів, традиції поховання померлих» і та ін. Та й філологи впевнені, що слова сівери - сумери - шумери - самари мають один корінь.

Якщо саму назву народу сумерів читати через латиницю (cymeri), вельми правдоподібною виглядає версія, що кімерійці насправді є сумерами. Просто свого часу германо і романомовні дослідники прочитали ім'я цих предків сучасних українців на свій лад...

Для нас, в принципі, немає особливої різниці, де була мала батьківщина сумерських/шумерських/самарських царів: на Чернігівщині, Сумщині, Запоріжжі, Луганщині чи Дніпропетровщині. Головне, що все це - Україна, на території якої життя не переривалося щонайменше останніх 40 тис. років [3].

 

• Як сівери/сумери/самари стали шумерами

У читачів, напевно, виникає запитання: а чому ж це ми все_таки використовуємо словесну тріаду шумери/сумери/самари, якщо в науковому середовищі прийнято іменувати цей давній народ словом шумери?.. На перших етапах становлення науки шумерології дослідники звернули увагу на Біблію, де згадувалася земля Сенаар. Пізніше, після порівняння інформації з Біблії й інформації про цивілізацію Месопотамії, вони перейменували згадану землю Сенаар на Сумер. Згодом вчені (переважно семітського походження) чомусь вирішили, що правильно називати цю країну - Шумер.

Як стверджує російський дослідник Ю. Конелес, співзвучність назв Шумер і Самарія є невипадковою. І посилається він на Старий Заповіт, в якому пишеться про захоплення сумерських земель ассирійцями. Та й Новий заповіт повідомляє про самарян, з якими іудеї «не співіснують» [10].

Отже, більш історично виправданим є використання, очевидно, автохтонної самоназви - сумери чи самари, ніж семіто_вимовного - шумери.

Вся справа в тому, що в доісторичних письменах (і ця традиція тривала аж до середніх віків вже нашої ери) під час написання слів користувалися лише приголосними літерами. Погляньмо лише на середньовічні християнські ікони, де ім'я Їсуса Христа скорочено передається абревіатурою ІС ХР.

А тепер уявіть собі, що хтось вголос прочитав зі своєї сумерсько/самарської глиняної таблички іноземцю - семіту слово сумери. А той, запам'ятавши це слово, записав її своєю мовою. Добре, якщо у мові та абетці того іноземця є відповідна літера та звук. А як немає?

Власне кажучи, тут так і вийшло. У семітських народів (арабів та євреїв), які згодом завоювали

землі сумерів (територія сучасного Іраку), існує лінгвістична традиція вимовляти звук «с» у шиплячій версії, близькій звуку «ш».

Таким чином звук «с» і перетворився в їхній вимові на щось подібне нашому «ш» чи «щ». Ось так, правдоподібно, народ самарів/сумерів і перетворився на шумерів. А насправді, доісторичною мовою назву цього легендарного народу в ті давні часи писали як «смр» (без голосних літер). От і поміркуйте та пофантазуйте, скільки ймовірних версій та комбінацій озвучення написаного на глиняній табличці чи викарбуваного на камені слова «смр» може виникнути при комунікації представників різних народів. А якщо з того часу минуло кілька тисяч років?..

 

• Арійські гени сумерів/самарів/шумерів Відомий російський сходознавець Л. Васильєв писав, що загадка шумерів і досі не розгадана і додавав, що «...шумерська мова значно відрізняється від групи семітських мов, поширених серед більшості древніх мешканців близькосхідної зони» [4].            Водночас німецький дослідник Е. Церен [13] свідчить, що корінний шумерський етнос мав негроїдні риси обличчя, у той час як у царських могильниках археологи знаходили поховання осіб зовсім іншого, «нордичного» типу, дуже схожого за рисами обличчя на сучасних українців (див мал. 3).

Вельми цікавим також є той факт, що сумерських/самарських/шумерських царів в останню путь «чомусь» проводжали на санях (як, до речі, й фараонів перших династій та київських князів). Такий собі досить дивний «національний шумерський звичай» як для країн із таким засушливим кліматом! Не треба бути особливо «просунутим» мислителем, аби переконатися, що з трьох згаданих країн (Україна, Шумер, Єгипет):

а) сніг як природне явище зустрічається лише в Україні;

б) на санях у зимовий період теж пересувалися в Україні;

в) народи нордичної раси ще з часів льодового періоду проживали в Україні.

 

Отже, Л. Васильєв стверджує, що шумери - не є аборигенами Двохріччя. Е. Церен [13] наводить факти, що шумерська еліта була «нордичного» («арійського») типу. А їхній співвітчизник А. Кифішин - авторитетно доводить вторинність шумерської культури щодо культури праукраїнської [8].

А ми з вами вже майже не маємо сумнівів, що еліта близькосхідного Шумеру/Сумеру/Самари

походила з українських земель.

 

• Сумерські боги в назвах українських гідронімів і топонімів У даному контексті варто також подивитися і на географічні назви, які теж несуть і зберігають у собі інформацію, вкладену в них нашими предками багато тисячоліть тому [9].

І географічні назви не є «рівноправними» в історико -комунікаційному аспекті. З точки зору збереження певної інформації набагато давнішими та «живучішими» є назви гір та гідроніми (назви морів, річок, озер), ніж топоніми (назви міст та менших населених пунктів).

Як свідчить історична практика, назви населених пунктів часто - густо є вторинними стосовно до гідронімів.

Наприклад, у назвах міст Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ, які були придумані більшовиками після завоювання України, ключовим (і дуже давнім) є слово Дніпро - назва величної української ріки. Друга частина назв - походить від прізвищ комуністичних лідерів, яких хотіла увічнити більшовицька влада в українських топонімах. Але хто тепер пам'ятає тих комуністичних функціонерів?.. А ось назва річки чітко інформує нас про те, що ці українські міста знаходяться на берегах Дніпра.

Те саме стосується й імен богів, царів, вождів, які слугували основою для створення імен народів та назв населених пунктів.

Наприклад, на честь давнього українського триєдиного бога землі, неба і підземелля Трояна було названо літописне місто Троя та країна Троада. Хоча народ, який жив в Трої, іменували теукрами - на честь першого царя цього міста Теукра. На честь бога неба Ана, швидше за все, іменували антами богообраний народ. Своєю чергою, анти дали назву таким населеним пунктам, як Анан'їв (Одеська область), Антопіль (Рівненська область) і т.ін.

Повертаючись до сумерів/самарів, яких семіти (араби та євреї) називали шумерами, миповинні подивитись на сучасну карту України і звернути увагу на річки Самара, Самарка та Мокра Сура (які впадають у Дніпро). Є річка Сура і село Сураж в Тернопільській області України.

Але є ще й річка Сула (філологи кажуть, щоце однокорінні слова), яка протікає по території Сумської та Полтавської областей і впадає до Дніпра.

Окрім того, варто звернути увагу й на те, що в Україні є декілька населених пунктів з назвою Самара - (Сумщина, Крим, Галичина).

Вказані вище гідроніми з Дніпропетровської області України, напевно, і дали назву самарам - скіфо - трипільському  (арійському) народу, який прийшов на береги річок Тигр і Євфрат (сучасний Ірак) і заснував там самобутню і розвинену цивілізацію.

Пересуваючись очима по карті України з Дніпропетровщини на північний схід, ми побачимо там обласне місто Суми. А якщо подивитися на карту Житомирщини, ми знайдемо там село Сумці.

Мешканців Чернігівщини та Сумщини (де, нагадаємо, є населений пункт Самара) здавна називали сіверами.

Але не тільки їх. Якщо переїхати в Донецьку область України, то можна переконатися, що там і досі стоїть місто Сіверськ. В Луганській області є місто Сєвєродонецьк. А по території Харківської області України та етнічно української Бєлгородської області Росії протікає річка Сіверський Донець. На Київщині теж є річка з відповідною назвою - Сіверка.

Як стверджують філологи, слова сівери, сумери, самари є синонімами. А відтак, правдоподібною є також і версія, що сумери йшли на Близький Схід не лише з Дніпропетровщини, а й з Чернігівщини, Сумщини, Донеччини, Луганщини і Харківщини. А це, як бачимо, становить не менше третини території сучасної української держави. А мальовниче, і як бачимо, давнє місто Суми несе у своїй назві ту саму закодовану нашими предками інформацію, що й стародавній Сумер/Самара/Шумер.

На користь цієї ж версії свідчить і те, як називали воїнів_дружинників в арійських/орійських племенах, які, за свідченням Л. Васильєва, у ІІІ-ІІ тис. до н.е. вийшли з берегів Дніпра [4].

Так от, арії своїх воїнів теж «чомусь» звали - самари. Екстраполюйте цю назву, скажімо, на біблейних самаритян, що жили в Палестині (а це зовсім недалеко від Іраку), і чимало таємниць сивої давнини будуть виглядати зовсім в іншому ракурсі.

Чимало таких географічних назв зустрічається далеко за межами України. Серед них ми можемо назвати місто Самара - в Росії (Європа) та місто Самарканд - в Узбекистані (Азія).

Зовсім несподівано (але, лише на перший погляд) в наше поле зору потрапляють місто С(а)мара у Західній Сахарі (Африка), міста Самаринда і Се(а)маранг - в Індонезії, острів Самар на Філіппінах (Азійсько - Тихоокеанський регіон).

І ще одна така «несподіванка» - місто Самарай у тихоокеанськійкраїні Папуа - Нова Гвінея (поблизу Австралії).

На колишню присутність аріїв, зокрема, в акваторії Тихого океану, вказують і санскритські

назви відомих індонезійських островів Суматра (на санскриті - океан) та Ява (острів вівса).

Арійські назви (санскрит - літературна мова аріїв) мають і такі країни, як Малайзія (Малайя - гора) та Сінгапур (місто лева). Окрім Індії, арійські слова присутні також у назвах таких сусідніх з нею країн, як Непал (житло біля підніжжя) та Бутан (межа Тібету)...

Повертаючись до розшифровки А. Кифішиним текстів Шу - Нун/ Кам'яної Могили (які дали підстави для висновків щодо зародження основ релігійної міфології на території України) [8], все - таки ми маємо віддати належне Стародавньому Шумеру/Сумеру/Самарі, котрий зробив непересічний внесок у становлення та розвиток світової політичної думки, зокрема, в контексті поєднання політики й релігії.

І це є справді дуже важливим для нас, оскільки на початковому етапі історії становлення інституту держави, коли знання про витоки держави та влади ще не були узагальнені, основною формою цих знань були міфи, в яких виникнення влади пов'язувалося з богами.

І чимало цієї інформації ми дістали з глиняних табличок Стародавнього Шумеру/Сумеру/Самари, еліта якої, швидше за все, походила з території сучасної України!



Номер сторінки у виданні: 7

Повернутися до списку новин