Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Трансформаційні процеси медіа-безпеки та медіа-тероризму





             Денис Кіслов, доцент кафедри суспільно - політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 316.16+351.862.4

           

            Досліджено проблеми сучасних трансформацій масових комунікацій в контексті посилення антитерористичної діяльності, ролі та значення засобів масової комунікації у забезпеченні національної та міжнародної безпеки. Аналізується сучасний стан медіа - тероризму та шляхи посилення медіа - безпеки суспільства.

             Ключові слова: [ключові слова].

      

             Исследуется проблема современных трансформаций массовых коммуникации в контексте усиления антитеррористической деятельности, роль и значение средств массовых коммуникаций в обеспечении национальной и международной безопасности. Анализируется уровень международного медиа - терроризма и пути усиления медиа - безопасности социума.

             Ключевые слова: [ключевые слова].

 

             In the article the problem of modern transformations of mass communications is probed in the context of strengthening of counterterrorist activity, role and value of facilities of mass communications in providing of national and international safety. The level of international medias - terrorism and way of strengthening of medias - safety of sociuma is analysed in the article.

            Key words: medias - safety, medias - terrorism, mass communications, national safety, international safety, transformation processes, symbolic power.

 

Однією з центральних і домінуючих сучасних ознак тероризму є умова публічності здійснення терористичних актів. Отже, тероризм як сучасна форма політичного насилля без широкого розголосу та відкритого висування вимог не існує. Тобто відбулося поєднання традиційного використання зброї, особливо вибухівки, з діяльністю засобів масової комунікації. Це є принциповим та інноваційним засобом використання фізичного та психологічного насилля терористичним середовищем.

 

Медіа - безпека та медіа - тероризм.

Медіа - революція, яка була одним із базових чинників глобалізації, згодом породила й медіа - тероризм як одного з основних і невід'ємних напрямів діяльності світового терористичного середовища (міжнародного тероризму).

Таким чином, сучасний тероризм, що пов'язав себе із новітніми системами масових комунікацій (МК), не має ніяких меж у просторі й часі, але ще не зруйнував політико - психологічні та політико - правові межі. Cаме через засоби масової комунікації (ЗМК) не тільки мультиплікується та підсилюється опосередкованими методами вплив від терористичних актів, але й поступово створюється віртуальний простір, в межах якого і ставляться реальні політичні вимоги до влади, держав, формуються засоби тиску на міждержавні, міжнародні та регіональні стосунки тощо.

Отже, використовуючи демонстративні сили телебачення як основної складової сучасних мас-медіа (масових комунікацій), необмежені можливості Інтернету, терористичне середовище формує найефективніші засоби для досягнення конкретних політичних цілей та задоволення інтересів своїх регіональних угруповань [1].

Через такі спрямування тероризму зростає загальна суспільна небезпека від зазіхань та дій терористичного середовища як для міжнародних відносин і міжнародної безпеки, так і для національних безпек багатьох країн, що включає їхній конституційний лад, права громадян, політикум і соціум. Насамперед, під загрозою руйнування виявляється політична безпека тих країн, проти державної влади яких найбільш активно спрямовані терористичні акти та їхній медіа - супровід.

Таким чином, виникає імператив щодо аналізу, дослідження і вироблення ефективних та дієвих заходів протидії та нейтралізації негативного впливу від зростання медіа - тероризму. Тому виникає необхідність пошуку нових інноваційних форм, які відповідають викликам нового напряму безпеки - медіа - безпеки, яка по суті є політичною безпекою масових комунікацій. Медіабезпека у свою чергу потребує глибоких фундаментальних теоретичних розробок щодо осмислення її ролі, значення, суті та можливостей, а з іншого боку, негайного пошуку дієвих практичних заходів посилення боротьби з тероризмом, концентрації уваги відповідних державних структур та інституцій на цьому напрямку. Деякі автори вважають, що засоби масових комунікацій на даному етапі розвитку суспільства «можуть бути невільними посібниками терористів у створенні неадекватного страху» через природну для них гонитву за сенсаціями [2, c. 71]. Немає ніяких підстав замовчувати реальну суть діяльності таких засобів масової інформації (ЗМІ).

Медіа - безпека повинна відбудовуватись нині тільки на основі розуміння, що така роль ЗМІ є свідомою і прибутковою для них. Отже, державний і громадський тиск на дії та методи мас - медіа  повинен бути теж чітко сформульованим, правовим, науково обґрунтованим, але й безкомпромісним [3].

Форми, методи та напрями тиску на мас - медіа повинні бути досконально виваженими, обґрунтованими та цілеспрямованими. Саме для цього повинні бути вироблені теоретичні підвалини прогнозування та моделювання розвитку як медіа - тероризму, так і відповідних засобів посилення боротьби з цим явищем.

Таке завдання медіа - безпеки може бути виконано завдяки розробленню адекватних моделей поведінки медіа - терористичного середовища в умовах більш жорсткого тиску на його прояви з боку державних органів, силових структур, громадських організацій, суспільства в цілому [4].

Можливості тероризму значно підсилились завдяки досягненням і здобуткам інформаційно - технологічної революції, стрімкому технічному прогресу засобів масової інформації та комунікації. Це дало можливість терористичним угрупованням активно і швидко засвоїти нові принципи та методи мережевої технологічної культури, яка є багато в чому антагоністичною щодо ієрархічних державних систем та загальної ієрархічної культурології світової системи. Саме це дало змогу досягти значущих та ефективних медіа - ударів в багатьох державах світу, насамперед, серед тих, що входять до клубу «G - 8», а зараз ще й до клубу «G - 20».

Вважається, що активне та ефективне використання ЗМІ (в першу чергу телебачення) терористами нового часу бере відлік з Мюнхенської олімпіади 1972 р., коли палестинські терористи захопили будівлю з ізраїльськими спортсменами. Саме з тих пір телебачення стало обов'язково демонструвати, коментувати, відео - тиражувати теракти та їхні наслідки, чим додатково й сприяло становленню міжнародного тероризму або розвитку глобального терористичного середовища. Тому масові комунікації (мас - медіа) стали центральним фактором становлення і розвитку сучасного глобального тероризму, його розгалуження, безпосереднього впливу на інші види та напрямки: кібер - тероризм, біо - тероризм тощо.

Водночас мас - медіа стали рупором уславлення терористичних ватажків типу Бен Ладена, Басаєва та інших, чим також додали можливостей для розгортання і поширення нових та вже існуючих терористичних угруповань, узгодження та кореляції дій щодо втілення у часі й просторі сценаріїв жаху через демонстрації реальної загибелі десятків, сотень, тисяч невинних та непричетних до будь - якої зі сторін цієї жорстокої боротьби. Отже, після багаторазових демонстрацій терористичних атак на США (Всесвітній торговельний центр, Пентагон), подій навколо «НордОсту» в Москві, школи в Беслані в Дагестані, серії зухвалих вибухів в метро Москви, постійних терактів в Іраку, Пакістані, Індії, терактів на залізницях в Європі та в Росії тощо виникла необхідність у дослідженні та аналізі безпосередньо такого напряму, як медіа - тероризм, що став сам по собі окремою психологічною та соціальною загрозою для людства.

Медіа - тероризм, насамперед, пов'язаний з тим, що в останній чверті ХХ ст. й остаточно в ХХІ ст.:

- глядацькою аудиторією реального жаху став увесь світ у постійному режимі;

- сценами трагедій стали реальні події в режимі онлайн у конкретних місцях планети і в безпосередньому живому оточенні;

- трагічні події подаються та багаторазово повторюються в усіх новинах, розповсюджуються і знову повторюються, тобто мають не тільки безпосередній, але й мультивплив на свідомість, самопочуття та настрої людей.

Тому, якщо показ сцен жаху акторами для сотень або, навіть, тисяч глядачів у разовому варіанті та у замкненому просторі Аристотель близько 2350 років тому називав «терором», то цілком правомірно означене вище явище назвати «мас - медіа - терором». І тоді гігантський виток у часі - від моменту виникнення даного поняття й до сьогодні - замкнувся в історичній спіралі. Це повинно означати в найближчому майбутньому або затухання й завершення цього явища, або розгортання нового витка цієї жахливої для людства спіралі в досі ще не відомій якості.

Якщо ж розглянути трактування деяких подій у Старому Завіті, то їхнє переосмислення з позицій оцінки розвитку тероризму дійсно буде виглядати таким чином, що об'єктами нищівної атаки можуть стати: всі багатства і ресурси країни, що включають воду, врожай, сільське господарство, рослинність; люди, піддані країни (вже стали, наприклад, Ірак); домашні тварини. Тобто це є програма розгортання терористичних загроз від міфології до сучасної реальності. Терористичні акти повинні бути доведені до кожного дому, країни (світу) [5, c.128].

Не вдаючись до тлумачень старовинних текстів, варто погодитись з В. Цигановим, що в цих описах приведена універсальна модель «висування вимог - загроза насилля - відмова - здійснення насилля» [6, с. 8]. У нашому контексті маємо на увазі те, що багаторазові демонстрації терактів, посилені відповідними телепрограмами та телефільмами з кадрами насилля, притуплюють враження, емоційний рівень глядачів спадає та й телевізори завжди можна вимкнути, хоч інформація все одно «дістане» людину.

Наведені вище приклади не є аналогією або продуктом продукції (паралельного мислення), а є відправною позицією щодо можливості нового майбутнього витка спіралі тероризму, який може бути спрямованим щодо ресурсів країни або її регіону, продуктів харчування, а також до інших сфер, де ефект буде комплексним і довгостроковим, а демонстрація наслідків також може бути довгою і жахливою. Саме такі операції можуть готуватись десятиліттями, відточуючи кожну дрібницю. Приклад дуже ретельної та довгострокової підготовки людство вже має. Терористичні акти демонструються не тільки для суспільства і влади, яку воно підтримує, а й для внутрішнього впливу у самому терористичному середовищі.

У всі історичні часи тероризм був в обкладинках багатьох проблем і теорій: філософських, соціальних, релігійних, ідеологічних, етнічних, історичних та правових. Тому й досі ідеологічні та політичні суперечності, заангажованість прихильників тих чи тих позицій і поглядів поки що не дають можливості прийти до єдиного розуміння цих явищ та феноменів. Але в деяких моментах все ж є одностайність: терор і тероризм - не тотожні поняття. Невід'ємним елементом сучасного тероризму є публічність - йому обов'язково потрібна масова аудиторія, адже без використання масових комунікацій розвиток сучасного типу тероризму неможливий.

Підтвердженням цьому положенню є те, що ще у 70 - ті роки ХХ ст. в енциклопедичних та інших довідниках вітчизняних видань не було трактування поняття «тероризм», а тільки «терор» та «терористичний акт». Терористичний акт розглядався як індивідуальне насилля, а терор - суто як фізичне насилля або фізичне знищення за політичними підставами (як політичний протест). Тобто масове фізичне насилля та вбивства у політичних цілях політично незаангажованих, непричетних до політичної боротьби людей та всесвітня демонстрація таких терористичних актів стали надбанням останньої чверті ХХ ст. І тільки на початку ХХІ ст. це явище стало об'єктом досліджень фахівців з проблем розвитку журналістики, масових комунікацій та національної безпеки, в тому числі, таких авторів, як А. Боброва [2], В. Бебика [7], В. Євдокимова [8], О. Литвиненка [9], М. Вершиніна [10], В. Циганова [6, 11], Д. Яковлева [12].

Тероризм як ідеологія і практика демонстраційного реального насилля та вбивства сформувався і поширився на основі глобалізаційної конкуренції за ресурси та вдаду. Завдяки принциповим суперечностям між головними геополітичними гравцями, які почали використовувати можливості тероризму у власних корпоративних цілях, терористичне середовище розвилось у самодостатню та невід'ємну систему сучасної цивілізації.

Таким чином, на початку ХХІ ст. тероризм став всесвітнім телетеатром жаху й натурального кровопролиття, «показ» яких готується в умовах суворої конспірації, але в принципі може бути спрогнозованим на основі розроблення адекватних методів моделювання тенденцій розвитку терористичного середовища.

 

                Трансформаційні процеси медіа - безпеки.

Ключовим поняттям у визначенні категорії «трансформаційна система масової комунікації» є поняття «система». Інші предикати лише уточнюють аспекти застосування цього поняття, закріплюють за ним певні змістовні ознаки. Оскільки система у філософському та управлінському розумінні цього поняття визнається як цілісна сукупність визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія, то якісні характеристики елементів становлять зміст системи, а сукупність закономірних зв'язків між елементами - внутрішню форму або структуру самої системи. Систему можуть створювати як окремі тіла, явища і процеси, що вступають між собою у взаємодію, так і абстрактні та комплексні об'єкти, між якими виявлені чи встановлені співвідношення взаємозалежності, підпорядкування, послідовності тощо. Для об'єктів, які можуть характеризуватись як система, найважливішими рисами є внутрішня розчленованість та функціональна цілісність [3; 13].

У разі переходу до демократичних режимів змінюється значення деяких функцій засобів масової інформації і засобів масової комунікації та їхнього співвідношення. Вони поширюють свої функції щодо формування та еволюції суспільної свідомості в цілому. Важлива роль засобів масової комунікації у просвітницькій, інформаційно - розважальній, рекламно - маркетинговій діяльності стає надбанням соціальної, економічної, політичної сфер, але у вигляді їхнього внутрішнього продукту. Це - всесвітній процес.

У ході трансформації відбуваються як зміни у функціях самих засобів масових комунікацій, так і в значеннях деяких функцій, їхніх співвідношеннях. Разом такі зміни й становлять актуальну транзитологічну сутність масових комунікацій.

Якщо на першому місці стояла функція політичного виховання мас, то її замінила функція політичної соціалізації, тобто пристосування (приєднання, залучення) індивідів - членів суспільства до нових політичних цінностей, до нових форм суспільної і громадської діяльності.

В перехідні періоди зникає багато основних цінностей, а також руйнується загальна ідеологічна платформа. Тому консолідувати масову свідомість дуже складно. Простіше, навпаки, підтримувати деконсолідованість мас, вносити нові суперечності. Тоді функція політичної соціалізації входить у внутрішню суперечність. З одного боку, вона стає вкрай необхідною, а з іншого, - складно здійсненною. Окрім того, з'являється безліч нових і новітніх політичних норм, при цьому одночасно зберігається багато старих. Деякі політичні лідери та агенти впливу намагаються заради своїх інтересів, свого розуміння сучасності, благ та шляхів розвитку суспільства чи в інтересах своїх «ляльководів» прискорити перехід до нових чи інпланованих цінностей. Інші, навпаки, намагаються будь - що зберегти, «зацементувати» старі цінності без їхньої модифікації чи трансформації. Окрім цих прямо протилежних напрямів та відповідних дій політичних сил, є й ті, які спекулюють, мімікрують чи флюгерують залежно від кон'юнктури в усіх напрямах, де відчувають більшу на даний момент корисність. У найбільший мірі це стосується представників засобів масової інформації, мистецтва, нових напрямів літератури - всіх тих, хто не має, не може мати чи не вміє мати особистої позиції, що спирається на стійку свідомість та глибокі знання, вміння критично мислити.

Отже, хоча ця функція дуже важлива і потрібна суспільству, але вищеназвані умови та реалії можуть привести і приводять у більшості випадків до маніпулювання суспільними міркуваннями і свідомістю мас. Наприклад, проект «Великі українці» на телеканалі Інтер.

Перед засобами масової інформації постає завдання здійснити функції формування активної політичної і громадської культури, яка б дозволила суспільству, нації в цілому вийти на новий культурологічний рівень розвитку і навіть на новий цивілізаційний рівень (без чого, в принципі, неможлива інтеграція до Європейського Союзу та в інші світові структури). Якщо громадянські інститути слабкі й далекі від реального впливу на широкі маси, то ЗМІ ніби їх замінюють (чи підмінюють) і вимушені або намагаються вирішувати і цю проблему. При цьому значення і роль ЗМІ як фактора, що встановлює соціально - політичні вектори й темпи розвитку, значно збільшуються.

За відсутності у мас довіри до центральних чи регіональних органів та структур влади всіх рівнів (що показують соціологічні опитування) ЗМІ здатні демонструвати свої організаційні можливості й у цій сфері. Те саме відбувається при нерішучості, непослідовності, різноплановості дій влади чи постійній неузгодженості дій різних гілок влади та їхній запеклій або прихованій боротьбі за вплив, за повноту влади, за бізнес - інтереси тощо. У таких випадках функція контролю за діяльністю влади, а також впливу на неї з боку ЗМІ теж зростає. Наприклад, діяльність проектів «Свобода» Савика Шустера чи «Велика політика» Є. Кисельова, які намагаються збуджувати аудиторії телеглядачів для підштовхування владних структур до дій, зіткнення їх. Вони також займаються вдалим маніпулюванням свідомістю мас представників політичних сил і масових комунікацій та проведенням над ними завуальованих експериментів для різних замовників.

Таким чином, одним iз визначальних напрямів трансформації є ступінь довіри щодо конкретних ЗМК, законодавче забезпечення повноти їхньою функціонування та рівень громадського контролю за їхньою діяльністю.

Недосконалість правового поля обумовлює існування значної кількості характерних рис масової комунікації у перехідні періоди розвитку пострадянських країн. Стара законодавча база не відповідала новим сучасним вимогам та рівню економічних і політичних змін, а нове законодавство достатньо довго залишалося недосконалим, тому що опосередковано відображало зіткнення політичних інтересів різних гілок влади та політичних сил при слабкості суспільних, а також корпоративних структур, наприклад, таких, що призначені для захисту інтересів журналістів.

Існують і суто специфічні характеристики масових комунікацій, які притаманні тільки деяким країнам. Наприклад, у багатонаціональних країнах процеси політичної трансформації на етнічно - територіальному чи мовному ґрунті можуть вести до виникнення вогнищ сепаратизму, і з позицій національної безпеки можуть мати загрозу розпаду держави. Існує і така особливість, як неоднорідність розповсюдження інформації у регіонах і неоднозначність впливу на них інформаційних потоків із сусідніх країн. Через масове скорочення накладів центральних видань успіхом почали користуватись деякі регіональні видання, які поступово все ретельніше стала підтримувати регіональна влада.

Тому однією з характеристик для масової комунікації і буде система змін у відносинах з владою: як центральною, так і місцевою. Другою ознакою є можливість брати активну участь у відтворенні та реформуванні політичної системи, просуванні ідей соціального розвитку. Але ЗМК відчувають значний вплив із внутрішнього та зовнішнього оточення. Кожна політична організація намагається мати власну пресу як серйозну зброю для боротьби за владу. Масова комунікація є фактором розвитку і розповсюдження як культури, так і антикультури або псевдокультури. В цьому полягають основні ризики від їхнього розвитку [3; 6-12].

Така увага до преси, до мас - медіа підвищує, з одного боку, їхню значущість в очах суспільства, а з іншого боку, ставить під сумнів самоцінність їхніх дій. Тобто, у самій сутності масових комунікацій закладено суперечність необхідності одночасного інформаційного забезпечення функціонування владних структур і суспільства, інтереси яких можуть не збігатися. Тому ЗМК у сучасному вигляді розглядаються і як політична влада («четверта влада»), і як орган громадянського суспільства.

Наступним моментом ЗМК як об'єкта трансформації в практичному вимірі чи об'єкта транзитології в теоретичному вимірі є рівень свободи ЗМК. Прихильниками дерегуляції МК відтворено міф «про свободу ЗМІ» та необхідність забезпечення відсутності державного контролю, які б були (на їхній погляд) благом для споживачів інформації. Насправді цей міф служить тільки інтересам власників інформаційних імперій, які намагаються перетворити всю інформацію в ринковий товар, у засіб управління, систему символічної влади.

Сучасні механізми та технології, що використовують засоби масової інформації, дозволяють погодитися з твердженням щодо виникнення так званої символьної влади як у межах окремих держав, так і в цілому в глобальному вимірі [3; 4; 14].

В поняття «символічна влада» вкладатимемо зміст за П. Бурдьє. Він писав, що символічна влада є насправді така небачена влада, яка може  здійснюватися тільки за підтримки тих, хто не бажає знати, що перебуває цілком під її впливом. Таким чином, влада змушує конструювати реальність, встановлюючи безпосереднє світосприйняття, тобто почуття реального світу [14].

Виникає сіра гілка символічної влади - медіакратія. Медіакратія - прошарок власників, топ - менеджерів, продюсерів, політ -технологів та основних телеведучих, що реально здійснюють завдання утримання і встановлення символічної влади. Отже, медіа - тероризм, по - перше, використовується як один із засобів встановлення та зміцнення медіакратії. А по - друге, медіа - тероризм стає тіньовою ланкою зв'язку між медіакратією та терористичним середовищем.

Сучасне розуміння ринкової економіки визнає необхідність і навіть неодмінність тих чи тих форм державного управління, які повинні здійснюватись в інтересах суспільства та, безумовно і насамперед, задля забезпечення національної безпеки держави. Інакше нівелюється сенс усієї системи державного управління як такого. Таким чином, виникає складна функція - не цензури, а контролю за балансом інтересів у діяльності систем масової комунікації [15].

Феномен «масових комунікацій» є складним і багатомірним, але задля можливості моделювання його потрібно подати у цілісному та однозначному вимірі. На початок ХХІ ст. існувало більше ніж три десятка концепцій масової комунікації і зараз постійно виникають нові. Практичні дослідження масових комунікацій саме з позиції природи масових процесів та явищ є надбанням тільки останніх років (з кінця ХХ ст.) [3, 6-8; 14; 16].

Матеріальні основи масової комунікації виникли у першій половині ХХ ст. з початку масового розповсюдження радіо. Головною ознакою її розвитку стала можливість технічних засобів дуже швидко передавати, масово тиражувати у великих обсягах вербальну та пізніше на ТБ і образну інформацію. Це й стало приводом для виникнення термінів «засоби масової інформації» та «засоби масової комунікації». Зупинимось на такій трактовці поняття «масова комунікація» - це виробництво та передача інформації засобами преси, радіо, телебачення, Internet та спілкування людей як членів маси, у тому числі, за допомогою технічних засобів [15, с. 292].

Доцільним буде визначити термін «маси». За В. Різуном, В. Ольшанським, Г. Лебоном та П. Бурдьє маси, на відміну від соціальних груп (великих чи малих, але завжди якимось чином організованих і структурованих), є принципово неорганізованими і неструктурованими суб'єктами суспільного життя [14-17]. Маси як носії масової свідомості є ситуативно виникаючими чи існуючими соціальними спільнотами, що за своєю природою функціонують за принципами ймовірності, гетерогенні за складом і є статистичними за формами цього функціонування.

Маси не є застиглою спільнотою, а мають свій онтогенез, життєвий цикл, що включає такі фази:

- зародження, що пов'язане з виникненням масового настрою серед людей;

- гуртування масових індивідів, заражених масовим настроєм і формуванням суспільної думки, масової свідомості, масової поведінки, що регулюється сформованою масовою свідомістю;

- виродження, тобто зміни настрою мас, переорієнтації масової свідомості [15-16].

Якщо взяти ці фази за основу моделювання життєвого циклу мас, то за характером розвитку та зміною цих фаз існування маси будуть відповідати життєвому циклу нестійких систем будь - якої природи. Отже, аналіз, дослідження та прогнозування поведінки мас та можливостей переходів до інших фаз їхнього життєвого циклу можуть здійснюватись за методами системного аналізу.

Більшість дослідників розвитку інформаційного суспільства визначають можливість формування нового типу організації життєдіяльності суспільства, де дійсно гарантується активна участь у ньому всіх громадян, розвиток творчої ініціативи через поширення своїх ідей у багатотисячних аудиторіях і отримання для себе необхідних знань. Здається, що такі вчені, як Ш. Вентуреллі, Н. Моісєєв, М. Вершинін, В. Межуєв, Р. Даль дивились на сучасний стан та перспективи розвитку подальшого інформаційного прогресу через сильні рожеві окуляри, обумовлені шокуючими досягненнями інформаційно - технологічної революції [10; 18; 19]. Але вплив масових комунікацій, збільшення інтенсивності інформаційних потоків на соціальні та політичні відносини зростає такими темпами, що значно випереджає його теоретичне осмислення. Р. Даль вважав, що тільки зараз почали серйозно розуміти можливості, які відкриваються інформаційно - комунікативними технологіями [18; 19].

В наш час вибудовується новий політичний дизайн мережевих відносин, які впливають на процеси ідентифікації громадян, організації й координації їхньої політичної участі, трансформації суспільства.

Ці трансформації означають, що влада і впливові ЗМІ можуть створювати нові культурні коди, що використовуються суспільством для відображення реальностей, впровадження нових політичних рішень. Отже, масові комунікації в прямому сенсі безпосередньо на наших очах продукують і народжують нові смислові образи влади, історичних та існуючих постатей, виробляють нові цінності, ієрархії, відносини, політичні норми, інститути та цілі. Одночасно масові комунікації багато в чому перетворюють (тобто трансформують) політичні границі на ілюзорні, підштовхують маси до форм діяльності, що не вкладаються ні в правила національної політичної системи, ні в рамки інформаційної та політичної культури. Тобто поступово, але наполегливо руйнують ментальність народу задля майбутнього, а також вже й сьогочасного зомбіювання на користь інтересів, які не збігаються або суперечать національним інтересам [3; 6; 12; 20]. У багатьох країнах проглядається тенденція до дедалі більшого використання психологічних знань та новітніх здобутків у роботі всіх видів масових комунікацій на користь не державних, а приватних МК, з сумнівними інтересами. Це є прямою загрозою політичній безпеці, а також міжнародній безпеці в цілому. Сфера безпеки держав - у достатньо розгубленому стані відносно вище означених процесів. Але вони йдуть, зміцнюються та поглиблюються і можуть стати незворотними.

Висновки.

1. В сучасних умовах становлення і розвитку глобального інформаційного суспільства, зокрема з формуванням його в Україні, національна безпека країни потребує більш прискіпливого та постійного дослідження, моделювання та прогнозування негативних впливів терористичного середовища на масові комунікації та вироблення ефективних засобів протидії цим явищам і процесам.

               2. Безпека національного політичного простору безпосередньо залежить від глибини, дієвості та адекватності аналізу стану соціальних, масових і окремих корпоративних, регіональних і галузевих комунікацій у загальній системі інформаційного простору країни; від своєчасного, об'єктивного та ефективного реагування на виклики та загрози від деструктивних, конкурентних, ворожих, у тому числі, терористичних об'єктів та середовищ.

3. Культура та безпека комунікацій стає домінуючим фактором, джерелом та імперативом формування життєдіяльного і прогресивного політичного простору в національному та міжнародному вимірі.

4. Трансформація політичної сфери внаслідок підвищення ролі та значення масових комунікацій потребує окремої спеціалізації щодо дослідження проблем та розроблення практичних методів протидії медіа - тероризму у сфері медіа - безпеки, що дасть змогу контролювати, нейтралізувати антинаціональні дії та наміри щодо захоплення символічною владою чи суттєвого впливу на неї, встановлення панування над свідомістю мас, використання можливостей мас - медіа не в стратегічних інтересах людства.



Номер сторінки у виданні: 189

Повернутися до списку новин