Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Соціальна структура України та прагматичні тенденції її розвитку





                Олена Чижова, кандидат політичних наук, доцент кафедри теорії та методики викладання соціально - гуманітарних дисциплін Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

УДК 316 (477)

 

У статті розглядаються прагматичні тенденції розвитку соціальної структури українського суспільства. Автор підкреслює, що ці тенденції передбачають зміну істотних ознак соціальної структури, внаслідок чого відбувається поступовий процес становлення нового типу соціальної структури на

основі демонтажу існуючої соціальної структури і формування різноманітних елементів нової.

Ключові слова: соціальна структура суспільства, прагматичні тенденції, деформації, суперечності, середній клас, соціальна політика.

 

В статье рассматриваются прагматические тенденции развития социальной структуры украинского общества. Автор подчеркивает, что эти тенденции предвидят изменения существенных признаков социальной структуры, вследствие чего происходит постепенный процесс становления нового типа социальной структуры на основе преобразований существующей социальной структуры и формирования различных элементов новой.

Ключевые слова: социальная структура общества, прагматические тенденции, деформации, противоречия, средний класс, социальная политика.

 

The article is about pragmatic tendencies of development of social structure of Ukrainian society. The author underlined tendencies of development of social structure are with serious transformations of this social structure. It is reason of formation of new elements and destroying of old structure.

Key words: social structure of society, pragmatic tendencies, deformations, contradictions, middle class, social politic.

 

Соціальна структура суспільства - сукупність її соціальних складових й те, що поєднує та утримує їх від розпаду, впорядковує і надає структурі певної конфігурації. Існують різні підходи до визначення складових соціальної структури. Так, російські соціологи трактують соціальну структуру суспільства, як сукупність статусів і ролей, функціонально зв'язаних між собою, а провідні українські вчені (В. Андрущенко, Н. Горлач) визначають сутність соціальної структури суспільства, як сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих упорядкованих стосовно одна одної соціальних спільнот, прошарків, груп, а також відносин між ними [1].

Прагматичні тенденції розвитку соціальної

структури передбачають зміну її істотних ознак, а оскільки в Україні виразно проявляються тенденції до зміни соціального статусу багатьох соціальних спільностей, то в соціальній структурі України здійснюються процеси соціальної диференціації та поляризації суспільства. Відбувається поступовий процес становлення нового типу соціальної структури на основі демонтажу існуючої соціальної структури і формування різноманітних елементів нової (класів, соціальних верств, груп, прошарків тощо). Ці питання сьогодні актуальні. Поступово складаються контури трьох основних рівнів, верств соціальної ієрархії: вищого, середнього і нижчого класів.

Основу вищого класу, що базується на легітимних формах організації суспільного життя, позитивній, конструктивній логіці соціального розвитку, становлять підприємці, комерсанти, банкіри, певна категорія управлінців. представники творчої інтелігенції та ін. Тому метою даної статті є аналіз особливостей соціального розвитку українського суспільства, показ того, що серед вищого класу в Україні вагоме місце займають несисиемні елементи структури: кримінальні, мафіозні структури, корумповані управлінці, чиновництво, керівники державних господарських підприємств, групи «нових» українців з високими нелегітимними доходами та інші елементи сучасної соціальної структури. Представники цієї соціальної групи стабільно підтримують і зміцнюють власне матеріальне становище за рахунок більшості знедоленого населення [2].

Водночас бореться за виживання інший соціальний організм, що становить основу легітимної організації суспільного буття і належить до нижчого класу, структурні елементи якого слабкі, хоча мають у майбутньому стати системними чинниками становлення середнього класу, що здійснюватиме свою трудову діяльність на основі легітимної продукуючої праці, реалізації власних соціальних інтересів. Основу соціальної структури сучасного українського суспільства становить населення, яке пов'язане, насамперед, з державною формою власності. Багато цих людей перебувають у стані глибокої соціальної деградації та маргінальності і не сподіваються на краще. Слід підкреслити тривожність такого становища - саме з цих верств, більшість з яких перебувають на межі малозабезпеченості, формується середній клас, значна частина якого має вагомий професійно - кваліфікаційний і освітній потеціал, досвід продуктивної діяльності. В сучасних умовах він не здатний сприяти включенню індивіда до системи суспільного виробництва та забезпечити відповідний рівень доходів, а звідси: соціально - економічні сподівання людей не виправдовуються.

Прагматичні утворення зазначених двох верств, категорій населення призвели до деструктивних змін у соціальній структурі, до спотворень, гострих соціальних суперечностей у багатьох сферах суспільного життя, які поглиблюють системну кризу, пришвидшують інфляцію, деформують особисте споживання основної частини населення з низькою платоспроможністю, посилюють соціальну нестабільність суспільства. Ці прагматичні тенденції, а особливо деформації, суперечності простежуються на прикладі поділу споживчого ринку на два типи, ціни в яких істотно різняться. Так, один - для першої категорії населення з практично необмеженою платоспроможністю. Слід підкреслити, що такий поділ соціальної структури українського суспільства ще більше поглиблює прагматизм, який охоплює не лише сферу споживчого ринку, а й усі основні напрямки суспільної життєдіяльності. Таким чином, сформувалися дві системи соціального світогляду, що перебувають у стані конфлікту, а це призводить до звуження сфери спілкування зазначених категорій населення, які реалізують свій життєвий потенціал і соціальний вектор у двох діаметрально протилежних соціальних просторах та вимірах. Таке відокремлення сфер життя, відсутність безпосередніх контактів сприяють посиленню соціального напруження [3].

Дуже небезпечні тенденції поляризації доходів і розшарування населення: збільшується кількість людей, які із середньо-  і порівняно забезпечених переходять у розряд незаможних, а відтак потребують соціального захисту; серед них значна частина має низькі доходи, а зниження рівня життя широких верств населення суттєво знижує їхню соціальну безпеку.

Усі ці процеси посилює прагматизм, а диференціація доходів зазначених двох категорій населення поглиблюється. Доходи 10 % найзаможніших верств населення України перевищують доходи такої ж кількості найбідніших приблизно в 12-15 разів. Поступово склалися ніби дві України - заможних і знедолених, багатих та бідних, процвітаючих і злиденних. І хоч офіційна статистика, як зазначають прагматики, перебільшує рівень фактичного зубожіння в Україні, соціальне становище великої частини населення України дуже важке, але поки існує глибока соціальна диференціація суспільства, поділ його на дві верстви, що містять потужний конфронтаційний потенціал, не набрав абсолютного несистемного характеру і не закріпився становою прірвою. При такій умові суспільство має шанс вийти на шлях цивілізованого соціального розвитку і прогресивної соціальної динаміки.

Основою соціальної стабільності розвитку суспільства. функціонування його соціальної структури є середній клас, як основа самодостатності розвитку соціально - класових відносин, важливий чинник, що саморегулює розв'язання суперечностей між двома протилежностями. Це соціальний стабілізатор, а також фактор розвитку багатовимірних процесів соціальної нерівності, це регулятор її припустимих меж. Прагматичний середній клас у соціальній ієрархії - чинник економіко - політичної стабільності громадянського суспільства, його позитивної соціодинаміки, що забезпечує свободу і незалежність особистості Такий середній клас в Україні лише формується. А тому створення умов для формування та динамічного розвитку середнього класу, який у прагматичній перспективі охоплюватиме 55-60 % населення, є особливо важливим завданням української соціальної політики [4].

Прагматичні тенденції розвитку соціальної структури сучасного українського суспільства залежать від спрямування сутності соціальних змін, основу яких становлять:

- зміна суспільної форми всіх основних соціальних інститутів: економічних, політичних, культурних, освітніх;

- перетворення соціальної природи основних компонентів соціальної структури: класів, груп, спільнот; прагматичне відновлення їх як суб'єктів власності та влади; поява економічних класів, верств з відповідною системою соціальних конфліктів і суперечностей;

- поява нових каналів підвищення статусів, посилення горизонтальної та вертикальної мобільності українців;

- активізація процесів маргіналізації, тобто втрати особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої. В українському суспільстві на рубежі ХХ-ХХІ ст. вона характеризується переходом переважно в нижчі верстви населення;

- підвищення соціального престижу освіти і кваліфікації, посилення ролі культурного фактора у формуванні прагматичних високостатусних груп;

- зміна якісних та кількісних параметрів структури, поглиблення соціальної поляризації суспільства: економічний статус і спосіб життя еліт, вищої верстви різко зросли, а у більшості населення - різко знизилися [5].

Особливо важливим пріоритетом соціальної політики України є прагматичне створення умов для прискорення процесів соціально - класової структурованості суспільства. Реальністю сучасного пострадянського суспільства, зокрема України, є процеси деструктуризації соціально - класової структури, втрата соціальної самоідентифікації, що зумовлено відсутністю чітких соціальних інтересів. Усі ці прагматичні тенденції, які спрямовані на утвердження соціально - класової структурованості, соціально - групової спорідненості суспільства, сприяють формуванню нової системи соціальних цінностей.

Соціальний розвиток сучасного українського суспільства має складний, суперечливий характер. Полюси сучасної соціальної ієрархії в Україні багато в чому мають деструктивні характер й джерела походження. З позицій прагматизму в розвитку соціальної структури українського суспільства велику роль відіграють відтворення соціальної нерівності, що спрямовують країну до соціального регресу, тому що деструктивний характер розвитку елементів соціальної структури полягає в тому, що вони неприродно та надмірно поглиблюють соціальну ієрархію, диференціацію суспільства, соціальну нерівність, оскільки значно звужують і унеможливлюють передумови для становлення та формування основного джерела соціальної стабільності і мобільності суспільства, його багатовимірної життєздатної соціальної раціональності - середнього класу [6].

Жорсткий прагматизм сприяє соціальній нестабільності, розмитості, функціонуванню сучасної соціальної структури українського суспільства, створенню зон непроникнення в механізми її відтворення і саморегуляції. Через ці та інші чинники неможливо прагматично сформувати системний характер процесу структуризації і стратифікації української соціальної структури, яка перебуває у стані суперечливого становлення, а тому можна свідчити лише про окремі, розірвані елементи позитивної логіки соціального розвитку. Слід підкреслити, що переважання в соціальному полі «несистемних» елементів свідчить про те, що в суспільстві значною мірою здійснюється не цілеспрямований процес упорядкування соціального буття, а переважає негативна логіка соціодинаміки. Переважання в соціальній структурі України не нормальної позитивної саморегуляції соціального буття, а стихійних, хаотичних, часто деструктивних елементів і руйнівних чинників призвело до того, що процес соціального розвитку багато в чому набрав гіпертрофованого характеру і перемістився значною мірою в зону нелегітимної самоорганізації соціального життя, яка здійснюється «несистемними» елементами соціальної структури відповідно до встановлених ними законів, норм, часто жорсткого практицизму та індивідуалізму [7]. Всі ці явища та процеси перебувають під дією соціального прагматизму.

Причини формування в суспільстві несистемних елементів соціальної структури, що здійснюються нелегітимними засобами, зумовлені складною сукупністю об'єктивних і суб'єктивних чинників, серед яких не останню роль відіграють непослідовність у здійсненні ринкових перетворень та реформуванні соціальних відносин [8].

Основний зміст реформ полягає в тому, що Україна має увійти, згідно з прагматизмом, в русло загальноцивілізаційного розвитку, органічно включитись у систему економічних і політичних взаємозв'язків світової співдружності заради освоєння нової технологічної й інформаційної культури та досягнення більш високого рівня свободи розвитку людської індивідуальності. В сучасних умовах дії прагматичних тенденцій при аналізі соціальних процесів в Україні важливо брати до уваги як загально - цивілізаційні тенденції розвитку, так і соціально - культурні особливості. Демократизація всіх сфер суспільного життя посилює роль правової держави та розвиток громадянського

суспільства, адже постійно зберігається небезпека зворотного руху до авторитаризму і авторитарних владних структур, розподільчої економіки і політичної нетерпимості. Однак,

тільки соціальний захист та стабільність можуть забезпечити політику розумних компромісів, пошуки шляхів громадянського миру і згоди, соціального прогресу [8].

            Неформальність соціальної структури, відсутність стабільних, стійких класів веде до збільшення неконтрольованих деструктивних соціальних конфліктів. При цьому соціологи активно займаються процесами розвитку соціальної структури, її динаміки в країні, а також беруть участь у політиці та соціально - політичному житті держави, а звідси утверджується широкий прошарок власників акцій, нерухомості, земельних ділянок. З поглибленням реформ, виходом економіки з кризи позиції цього прошарку в розподілі прибутків, забезпеченні реального впливу на управлінські процеси будуть прагматично зміцнюватися, збільшиться роль таких соціальних груп, як фінансисти, менеджери, банкіри, біржовики.

Слід підкреслити, що соціальна структура суспільства є дуже динамічною: її основні прошарки можуть кількісно збільшуватися чи зменшуватися залежно від структурно - прагматичної економіки, появи нових і відмирання старих професій, зміни політики. Але структура формується не стихійно, тому що цей процес цілеспрямовано регулюється державою, яка повинна спрямовувати свої зусилля на розширення і зміцнення середнього класу.

Сьогодні перед українським суспільством стоїть надзвичайно складне завдання: подолати біполярну соціальну структуру, створити належні прагматичні умови (політико - правові, економічні, соціокультурні і психологічні) для швидкого становлення середньозабезпеченого прошарку людей.

Формування середніх верств означатиме поступове, прагматичне витіснення з громадського життя чинників, які розколюють суспільство на протилежні класи, а для забезпечення стабільності пропорцій у соціальній структурі суспільства необхідно постійно здійснювати адекватну часові і традиціям соціальну політику [9].

Утвердження України як демократичного, соціально відповідального суспільства з усією гостротою ставить проблему фінансування та зміцнення позицій середнього класу, для розуміння образу якого важливо виділити його сучасну структуру. Середній клас - це стійкий прошарок людей: власники нерухомості, земельних ділянок, акцій, дрібні і середні підприємці, фермери, науково - технічна, військова, гуманітарна інтелігенція та висококваліфіковані робітники, фахівці середньої ланки управління, фінансисти, менеджери. До нього входять представники виробничої і невиробничої сфер, що одержують середній за своїми розмірами дохід у вигляді прибутку або заробітної платні [10].

Вчені - прагматики вважають, що саме «середній клас» є основою сучасного суспільства. Сьогодні актуальною стає гіпотеза, обгрунтована Г. Зіммелем, що стабільність суспільства залежить від питомої ваги й ролі середнього класу, існування та добробут якого є запорукою добробуту всього суспільства, а його нейтральна позиція, задоволення своїм становищем, віра у майбутнє нейтралізує протистояння протилежних полюсів соціальної ієрархії. Завдяки цьому суспільство зберігає рівновагу і стабільність, і чим більша питома вага середнього класу, тим сильніший вплив він здатний справляти на ситуацію в державі, на політику, економічні зміни, свідомість громадян, громадську думку [11].

Таким чином, середній клас - це особливий тип особистості, що з'являється в результаті соціального добору за умов ринку, найбільш активна в економічному відношенні частина

населення, яка вирізняється такими ознаками, як характер прибутку, освіта, спосіб життя, тип мислення, соціальний престиж, він є найбільш гетерогенним соціальним утворенням щодо соціально - економічних і соціально - політичних позицій його складових елементів.

Аналіз соціальної структури сучасного українського суспільства свідчить про наявність лише невеликого прошарку населення, який можна класифікувати як середній клас. Середній клас в Україні становить лише 10 %. Його основу складають вище керівництво транснаціональних компаній, які зараз діють в Україні, вітчизняні фінансово - промислові групи, керівництво холдингових компаній, крупних і середніх підприємств, державні службовці вищого рангу. «Специфіка середнього класу в Україні полягає в тому, що він, по - перше, був створений не на базі розвитку реального виробництва, а внаслідок «вміло» проведеної приватизації і необхідного доступу до бюрократичних інституцій, що здійснювали це роздержавлення, і по - друге, зорієнтований переважно на обслуговування класу багатих» [12].

Становлення середнього класу в українському суспільстві залежить від ряду умов та чинників, а саме: глибинних соціально - економічних та соціально - політичних процесів, пов'язаних з ринковою трансформацією економіки, змінами в організації та функціонуванні виробництва, з діяльністю державних інститутів як одного з механізмів збалансування і гармонізації інтересів різних соціальних груп, соціально - психологічних процесів, традицій, ціннісних орієнтацій та установок індивідів і соціальних груп, їхньої готовності до сприйняття змін та діяльності за нових умов [13].

Аналізуючи основні процеси становлення середнього класу в Україні, потрібно враховувати, що в структурі нашого населення є певна частина людей, яка отримує достатньо високі (вищі за середні) доходи, однак не може бути віднесена до середнього класу. Це особи, пов'язані з тіньовим капіталом та бізнесом, корумповані посадові особи органів державної влади, ті, хто співпрацює з кримінальними структурами. Вони не зацікавлені в соціально - економічній та політичній стабільності суспільства.

Як бачимо, перспективи створення процвітаючої української держави багато в чому пов'язані з формуванням середнього класу як активної суспільної сили, що виражає і відстоює інтереси всього суспільства, а становлення масового середнього класу повинно йти паралельно з перетворенням інституту держави та формуванням інститутів громадянського суспільства.

Крім того, в Україні відсутні традиції громадянського суспільства, демократизація всіх сфер життєдіяльності суспільства наштовхується на опір віджилої командно - адміністративної системи і соціально - культурної системи, що проявляється на рівні побутової свідомості, світогляду людей, у їхньому способі життя й ціннісних орієнтяціях.



Номер сторінки у виданні: 140

Повернутися до списку новин