Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Соціологічний портрет сучасного студента: досвід українських дослідників





 

Вікторія Чопей, здобувач Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова

УДК 316.74

 

Аналізуються й узагальнюються підходи українських дослідників, спрямованих на створення соціологічного портрета сучасного студента; визначаються місце та роль у ньому таких ціннісних орієнтирів, як досягнення успіху, навчання, створення сім'ї, дозвілля тощо.

Ключові слова: особистість, студент, навчання, виховання, соціалізація, культура, освіта.

 

Анализируются и обобщаются подходы украинских исследователей, направленных на создание социологического портрета современного студента; определяются место и роль в нём таких ценностных ориентиров, как достижение успеха, обучение, создание семьи, досуг.

Ключевые понятия: личность, студент, образование, воспитание, социализация, культура, образование.

The approaches of Ukrainian researchers directed at organizing sociological portrait of a modern student are analysed and generalized. The place and role in it of such values as achievements of success, education, family making, leisure and so on are found out.

Key words: personality, student, education, upbringing, socialization, culture, education.

 

У створенні соціологічного портрета сучасного студента українські дослідники тісно спираються на напрацювання російських і зарубіжних соціологів. Серед таких досліджень на увагу заслуговують, насамперед, розлогі результати, отримані О. Куцом і А. Драчуком у ході соціологічних досліджень, які були проведені протягом 1998 - 2001 років у Вінницькому державному педагогічному університеті. У них узяли участь понад 500 студентів [8]. У процесі досліджень були встановлені типологічні особливості сучасного студентства, які повинні враховуватися у навчанні, фізичному вихованні, культурологічній практиці, в інших видах навчально - виховної роботи.

Як зазначають автори, основний віковий склад сьогоднішньої студентської молоді - 17-23 роки. У цьому віці юнаки і дівчата перебувають на етапі активного формування особистості і завершення розвитку організму. Абсолютна більшість (88,5 %) опитаних студентів не одружені. Разом з тим, значна частина з них (58,4 % усіх чоловіків і 86,4 % серед жінок) до одруження ставляться позитивно. 36,5% студентів вважають, що дитина в родині необхідна і готові виховувати її. 56,6% студентів живуть з батьками, 34,6% - у гуртожитках, 7,2% студентів винаймають квартиру, 3,2% - мають власну квартиру. У зв'язку з кризовими явищами, що не обійшли студентську молодь, 55,8% респондентів заявили, що не змогли б навчатися, якби їм не допомагали. В абсолютній більшості випадківстудентам надають допомогу батьки, родичі. Тільки 3,4% від загальної кількості опитаних студентів одержують допомогу від держави, 8,9% студентам ніхто не допомагає.

Характерно, що велику частину своїх матеріальних засобів (76,3%) студенти в середньому витрачають на їжу, а їм потрібен ще одяг, книги, спортивна форма, відвідування культурних, оздоровчих і фізкультурно - реакреаційних заходів, які сьогодні, як правило, є платними. Отримані дані свідчать про те, що студенти здебільшого далекі від політики і не бачать себе серед учасників політичних подій. Тільки 12,4% опитаних цікавляться політичним життям України, 62,1% студентів зовсім ним не цікавляться. І лише 1,2% студентів вважають, що беруть активну участь у політичному житті країни. Разом з тим, 23,3% студентів готові взяти активну участь у різноманітних формах суспільного протесту. З цієї кількості в мітингах і демонстраціях - 21,6%, у страйках - 20,8%, у голодуваннях - 2,7%, у збройних виступах - 18,8% (!). Насторожує і те, що 9,9% студентів терпимо ставляться до жорстокості.

У радянські часи громадським молодіжним організаціям традиційно надавали великого значення в проведенні спортивно - масових і позаурочних заходах із фізичного виховання. У зв'язку з цим нами з'ясовувалося, на скільки саме можна розраховувати на молодіжні організації сьогодні. Анкетування, проведені деякими дослідниками [1], продемонстрували байдуже ставлення студентів до спортивних організацій і проведених ними заходів. Знають про їх існування 11,5% студентів, не знають - 75,3%, байдужі до інформації про них - 37,4 % опитаних. Установлено, що значна частина студентів сьогодні є досить самостійними. На питання: «На кого Ви сподіваєтеся у важкі для Вас періоди ?» 57,2% опитаних відповіли: «На себе». На державу сподіваються 1,4% студентів, на друзів - 16,3%, на родичів - 4,5%, на батьків - 42,4 %.

Водночас, послаблення законодавчої системи, економічна напруженість у суспільстві викликає хвилю моральної деградації, порушення законів, намагання будь - яким шляхом «знайти своє місце в суспільстві» і будь - яким шляхом «утвердити себе». Це призводить до неухильного зростання злочинності. За неповними даними, тільки неповнолітньою молоддю 2000 року в країні було здійснено більше 50 тисяч різних злочинів. На рахунку підлітків до 16 років 362 тяжкі злочини, понад 1000 розбійних нападів [9].

Соціальний портрет студентів більшою мірою доповнює їхнє ставлення до релігії і до військової служби. Невіруючими сьогодні вважають себе 37,4% опитаних (5 років тому цей відсоток був у 1,5 раза більший), віруючими, які не належать до будь - якої конфесії, - 57,7 %. Належать до конфесій 8,8% опитаних. Отримані дані свідчать про безумовне позитивне ставлення до релігії значної частини студентської молоді. Це ставлення повинно бути осмисленим і знайти своє відображення в роботі зі студентами у процесі виховання, як це роблять у країнах, де релігія відіграє важливу роль у формуванні особистості молодих людей.

Ставлення студентів до військової служби визначилось у відповідях на питання: «Чи необхідна військова служба в Україні?». 10,6% опитаних відповіли, що вона не потрібна, 14,5% опитаних відповіли, що безумовно потрібна і є обов'язком кожного. 74,8% респондентів вважають, що вона необхідна, але тільки на професійній основі. Ставлення студентів до необхідності військової служби дозволяє зробити висновок про те, що перспектива служби в армії перестає бути одним із основних мотивів, що використовують у практиці фізичного виховання для активізації фізичної підготовки і патріотичного виховання студентської молоді.

Серед 15 життєвих пріоритетів на перше місце студенти поставили здоров'я, на друге - любов, на третє - матеріальне забезпечення, на четверте - цікаву роботу, на п'яте - турботу про батьків, на шосте - секс, на сьоме - друзів, на восьме - дітей. Наступні місця в шкалі пріоритетів посіли освіта, професіоналізм, громадське визнання, культурний рівень, служіння Богу, розвиток держави.

Суб'єктивна оцінка стану свого здоров'я студентами значно відрізняється від даних медичних обстежень. За цими даними, до 90% студентів мають суттєві відхилення в стані здоров'я.

На самопочуття студентів впливає нестача матеріальних засобів (так відповіли 32,1% опитаних), особисті переживання (28,9%), психологічні стреси (26,4%), хвороба (26,8%), побутові умови (43,4%), незадоволення навчанням (17,3%). 19,6% вважають, що на їхнє самопочуття впливає погане харчування. Спостереження у студентських їдальнях показали, що повноцінний обід (перші, другі страви, десерт та ін.) купує тільки кожен 12 - й студент, приблизно половина задовольняється однією першою чи другою стравою (переважно жінки), кожен четвертий бере тільки чай і тістечко. Шляхом опитування було з'ясовано, що зранку (до занять) багато студентів не снідають. Зрозуміло, що за таких обставин не можна навіть говорити про раціональне харчування.

Серйозну шкоду здоров'ю студентської молоді завдають шкідливі звички. Анкетування засвідчило, що значна частина студентів досить терпимо ставиться до алкоголю (52,3%), до куріння (34,2%), до наркотиків (7,7%), проституції (28,6%), а це значить, що у багатьох з них уже є або можуть бути ці звички. Очевидно, що такий тривожний стан вимагає доповнення системи заходів щодо подолання шкідливих звичок у студентів засобами фізичного виховання.

Особливо нас цікавить ставлення студентів до фізичної культури і спорту. На питання: «Чи займаєтеся Ви фізичною культурою і спортом регулярно?» позитивну відповідь дали всього 14,8% опитаних, 66,4% студентів відповіли, що не займаються спортом, 32,2% респондентів заявили, що займаються фізкультурою і спортом, але не регулярно.

Проведене анкетування засвідчило, що 38,6% студентів вважають для себе цілком реальною перспективою стати безробітними, а ще 48,4% допускають таку можливість. Значна частина студентів (36,1%) твердо переконані, що після закінчення ВНЗ вони будуть працювати за спеціальністю, 44,3% сумніваються у цьому. І тільки 19,6% не збираються працювати за обраним фахом. Отримані дані дають підставу для збереження професійно - прикладної спрямованості фізичного виховання у ВНЗ.У цьому ж переконує й інтерес 40,1% студентів до обраної спеціальності.

Значний інтерес становить блок запитань, які стосуються стану здоров'я, фактори, які визначають ставлення студентів до занять фізичною культурою і спортом. Що ж до самооцінки свого здоров'я, то 42,7% респондентів вважають його добрим, 39,9% - не дуже добрим, 16,6% опитаних оцінюють своє здоров'я як задовільне, майже кожен 20 - й студент заявляє, що у нього здоров'я погане.

Таким чином, перед нами постає розгорнутий портрет студента Вінницького державного педагогічного університету. Але його, як виявляється, неможливо порівняти з іншим образом, який створили соціологи на основі опитування студентів трьох вищих навчальних закладів міста Києва (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університету імені М. П. Драгоманова, Національний авіаційний університет) [6]. З метою визначення ставлення студентів до представників різних національностей та релігій були опитані 459 студентів.

Дослідження проводилося Молодіжною асоціацією релігієзнавців та МАГО «АРРАІД» у жовтні - грудні 2005 року. Запитання анкети стосувалися національної, релігійної та соціальної самоідентифікації студентів, їхнього емоційно - психологічного стану, розуміння та оцінки толерантності, ставлення до 20 національностей (до національностей навмисно були включені араби та негри) та 8 релігійних традицій, співвідношення релігій із цінностями демократії та попит на інформацію про релігії.

Було опитано 43% хлопців і 57% дівчат. За національним складом 95% з них - українці, 3% - росіяни і 2% - представники інших національностей. Дослідження показало, що студенти київських ВНЗ у переважній більшості репрезентують гомогенні етнічні сім'ї: 81% респондентів відповіли, що їхні батьки належать до однієї національності, 18% опитаних мають змішані за національним складом сім'ї і всього 1% не знає відповіді на це запитання.

За своїм походженням 39% студентів є корінними киянами, 7% - колишні мешканці обласних центрів, 19% - районних центрів, 20% - інших міст і 15% - вихідці із селищ міського типу та сіл.

За матеріальним рівнем життя київське студентство диференційоване таким чином: переважна частина студентства - 87% - ідентифікує себе як представників середнього класу; 6% - бідні, 6% - заможні й 1% - багаті. Суттєвим доповненням до матеріального рівня є інформація про джерела існування: 52% студентів частково забезпечують себе самі, а частково їм допомагають батьки; 39% опитаних живуть тільки за рахунок батьків і лише 5% респондентів забезпечують себе самі.

З метою виявлення рівня соціальної активності студентів було поставлене питання про членство в організаціях або рухах. Виявилося, що 60% студентської молоді не інтегровані у жодну організацію. 19% з них є членами студентських товариств, 10% - спортивних клубів, 6% - молодіжних організацій, 5% - політичних партій, 2% - релігійних організацій та церковних громад, 1% - екологічного руху і 3% - інших типів організацій (оскільки деякі студенти є членами кількох організацій, то сумарна кількість є більшою ніж 100%).

Для більш повної характеристики соціального образу київських студентів було досліджено рівні їхнього емоційного стану та задоволеності своїм соціальним статусом. Студенти так оцінили своє емоційне самопочуття: 33% з них мають нормальний, рівний стан емоційного самопочуття; 21% - чудовий настрій; 22% - відчувають напруження; 8% - роздратованість; 4% - страх, тугу; 12% опитаних було важко відповісти на це питання. Аналіз проведеного опитування свідчить переважання позитивного емоційного настрою у столичних студентів: 54% перебувають у гарному та чудовому настрої. Вивчення рівня задоволеності студентами своїм соціальним статусом також свідчить про перевагу позитивних оцінок. Цілком задоволені своїм статусом 13% опитаних, швидше задоволені, ніж не задоволені - 47%, швидше не задоволені - 21%, зовсім не задоволені - 5% від опитаних студентів.

Відповідаючи на питання «Ким Ви, перш за все, себе вважаєте?», 61% студентів обрали відповідь «громадянин України», 12% - «представником свого етносу, нації», 9% - «громадянин світу», 5% - «мешканцем села, району чи міста», 3% - «громадянин Європи» і 1% - «мешканець регіону».

Таке різноманіття параметрів особистості майбутнього фахівця означає, що створити соціологічний портрет студента не просто, оскільки треба забезпечити його цілісність. Проблема полягає у поданні саме системності соціологічним рисам зовнішності сучасного студентства, тобто таких, що залучають його до активної взаємодії з іншими особистостями/діячами у просторі громадянського суспільства і держави. Це означає, що його треба розглядати як активну складову соціального життя, що організаційно набуває організменої форми.

Це концепція специфічного організменного устрою нашого життя, що реалізується у формі соціального організму. В оригінальній праці «Соціальний організм країни» дослідник В. П. Бех подав його як сімейство соціальних організмів і розкрив структуру такого соціального цілого, що виникає у ході соціальної взаємодії людей між собою [2].

На основі цього ми стверджуємо, що до методологічної матриці соціологічного портрета студентства в одній площині мають увійти такі чинники або мають бути оціненими знання, вміння і навички чи сутнісні риси особистості майбутнього фахівця:

- для забезпечення його взаємодії з громадянським суспільством - економічні, громадянські або соціальні у вузькому сенсі слова, ідеологічні сутнісні сили;

- для взаємодії з державою - політичні або організаційні сутнісні сили;

- для взаємодії з міжнародною спільнотою - організаційно - правові знання, вміння і навички або сутнісні сили;

- для гармонізації своєї взаємодії з природою - екологічні знання, вміння і навички.

При цьому кожна група обраних критеріїв має бути роздроблена шляхом операціоналізації понять на систему показників. Отже, методи цього дослідження визначаються його предметом, який треба вивчити і відтворити. Якщо у цьому випадку йдеться про створення соціологічного портрета студентської молоді, то зрозуміло, що мають на увазі індивідуальний і груповий рівні існування соціальної реальності, на яких найбільш рельєфно вирізняються її атрибутивні властивості. Ці явища функціонують на когнітивному (або теоретико - пізнавальному), емоційно - чуттєвому та конативному (поведінковому) рівнях.

Когнітивний рівень включає в себе систематизовані наукові погляди і знання, які є основою для формування наукового світогляду та міцних переконань, сукупності моральних норм і принципів, що визначають духовне багатство та поведінку молодої людини, здатність об'єктивно і адекватно оцінювати дійсність.

Емоційний рівень становить взаємодія емоцій, духовних станів, почуттів особистості в їх єдності та цілісності. Він повинен бути тісно взаємопов'язаним зі змістом когнітивного рівня і перебувати у певній залежності від нього, інакше головна особливість молодіжної свідомості - надмірна емоційність - загрожує перетворитися на її недолік.

Конативний рівень містить у собі соціальні установки, а також волю, прагнення і вміння здійснювати свою діяльність якісно.

Слід наголосити, що свідомість молоді є цілісним діалектичним переплетенням усіх її складових рівнів, які вирізняються суто з міркувань логіко - теоретичного характеру та з метою полегшення процесу соціологічного дослідження. Тому, наприклад, соціальна установка включає в себе такожелементи когнітивного рівня і є емоційно забарвленою, а переконання містять у собі і емоційні, і поведінкові компоненти.

Цілісність сукупності всіх складових свідомості молоді не виключає існування протиріч як усередині кожного рівня, так і в їх взаємодії, і ця суперечливість, будучи внутрішнім джерелом духовного розвитку особистості, детермінує можливості для його подальшого вдосконалення. Проте внутрішня суперечливість духовного світу молоді повинна мати свою межу, тому що роздвоєність знань та переконань, емоцій, почуттів і соціальних установок може призвести до руйнації цілісності особистості, її дисгармонійності, духовного дискомфорту.

Проявами такого порушення міри можуть бути, з одного боку, подвійність моралі і свідомості; почуття та емоції, які взаємовиключають одне одного, суперечливість поведінкових установок, а з іншого - невідповідність між словом і ділом, свідомістю та діяльністю. Такі явища у молодіжному середовищі отримали назву соціальної незрілості, інфантилізму і фіксуються дедалі більшим колом науковців.

Одночасно це означає, що у вертикальній площині соціологічний портрет студентства має свою соціометричну шкалу. Найбільш відомими її складовими мають бути студенти: а) різних напрямів фахової підготовки; б) спеціальностей; в) років навчання; г) форм власності ВНЗ; д) форм навчання (денна, заочна, екстернат); є) рівнів фахової підготовки - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.

За бажанням дослідника або замовника такого портрета можна додати й інші складові до цієї вимірювальної шкали, наприклад країни або галузі професійної діяльності, у яких досліджуються і порівнюються між собою властивості студентів.

Тепер ми можемо перейти до відбору соціологічних методів, завдяки яким маємо створити соціологічний портрет сучасного студента. Відомо, що методи у соціології визначають як комплекс професійних заходів, прийомів і технологій збору і обробки емпіричної інформації, спрямованих на створення у цьому випадку соціологічного портрета студента.

Тут ми також маємо напрацювати власну стратегію оцінки властивостей студента,сутність якої полягає у тому, що мало одноразово заміряти і подати її навіть у рафінованому вигляді. Справа у тому, що особистість людини - це, за відомим висловом В. В. Налімова, «постійно реінтерпретуючий текст», тобто те, що за атрибутивними явищами постійно змінюється. Це означає, що одна і та ж особа у різні моменту часу стає іншою.

Для цього соціологічний інструментарій має бути різним за призначенням. Один комплекс методів для одномоментної фіксації теоретично обґрунтованих параметрів особистості, а інший - для спостереження динаміки і напрямів їх змін.

Почнемо з другого комплексу, оскільки він є більш загальним інструментом, у рамках якого має використовуватись соціологічний комплекс першого виду здобуття емпіричних знань про властивості об'єкта соціологічного аналізу.

Тому далеко не випадково на, думку Нейла Смелзера, головними методами соціологічного дослідження є вибіркове обстеження, польове обстеження, історичне обстеження і експеримент [5].

На практиці соціологи використовують здебільшого довготривалі програми обстеження молоді. Наприклад, відомий естонський дослідник молоді Мікк Тітма створив школу лонгітюдних досліджень «шляхів у доросле життя». Він переніс уже в середині 80 - х років минулого століття на радянський грунт методи американської традиції лонгітюдних досліджень, чим сприяв професійному становленню цілого ряду радянських молодих учених. Специфіку його інтересів завжди складала регіональна та поселенська диференціація процесів життєвого самовизначення молоді. М. Тітма, який працював у США, робив основний акцент на регіональні особливості життєвого шляху покоління у межах національно - територіальних спільнот, які відрізняються за характером культур та рівнем економічного розвитку регіонів. У своїх роботах М. Тітма основну увагу зосереджував на змінах в об'єктивному соціальному статусі когорт у процесі професійного та життєвого самовизначення.

Перший лонгітюдний проект - випускники середніх шкіл Естонії, які народилися в 1948 році - був розпочатий в 1966 році. Він став базою загальносоюзного «генетичного» дослідження вікової когорти 1965-1967 років народження «Шлях покоління», яке було розпочате в 1982 році. При цьому використовували багатоетапну квоту - п'ятивідсоткову вибірку учнів середніх навчальних закладів в 14_ти регіонах колишнього СРСР. Головна стратегія -довготривале спостереження змін у соціальному становищі і характеристиках когорти від 17 років (закінчення середнього навчального закладу) до 30 років (набуття стабільного соціального статусу, у тому числі й за рахунок отримання вищої професійної освіти).

Три рази, з перервою у чотири роки, обстежували цю вікову когорту. За результатами такого дослідження було опубліковано декілька регіональних монографій та дві узагальнюючі: «Початок шляху: покоління із середньою освітою» (1989) та «Життєві шляхи одного покоління» (1992).

Для виконання цього великого проекту навіть був створений позаінституціональний науковий колектив, який об'єднав видатних дослідників з найбільш значних наукових центрів СРСР, які займалися молодіжною проблематикою. Достатньо сказати, що спочатку цей колектив складався з представників Естонії (М. Тітма, Р. Вєєрман, Е. Саар), Латвії (М. Ашмане, Г. Трапенцирс), Литви (А. Матулєніс, Р. Алішаускене, Е. Лауменскайте), Молдови (Е. Кац), України (О. Якуба, І. Шеремет), Таджикистану (Ш. Шоісматуллоєв), Росії: Урал - Свердловська область (Л. Рубіна), Татарія (А. Салагаєв), Алтай (С. Григор'єв, Л. Гуслякова), Красноярськ (В. Неміровський), Курган (Л. Коклягіна) і пізніше Москва; Інститут молоді та Інститут соціології (А. Кінсбурський, В. Семенова, М. Малишева).

Таке об'єднання сил різних республік та наукових центрів не могло не завершитися значними досягненнями у дослідженнях з цієї проблематики та виникненням у соціології молоді нових імен та нових напрямів. У наш час цей унікальний науковий колектив розпався, проте окремі групи науковців продовжують проводити дослідження у різних регіонах Росії (Алтай, Свердловськ, Курганська, Тульська області та Москва), в Україні, в Естонії, Литві, Латвії.

Тепер маємо розглянути власне соціологічні методи збору первинної емпіричної інформації, на основі якої маємо відтворити соціологічний портрет сучасного студента. Серед науковців сьогодні не існує одностайної думки щодо того, якими методами відтворюється особистість, що належить до когорти студентства. Соціологи соціальних служб України, наприклад, на основі концепції діяльності ЦССМ (наказ УДЦССМ від 3.03.2000 р. № 24) вважають такими метод спостереження, соціометричний метод, експеримент, метод експертних оцінок, аналіз документів [7].

Зрозуміло, що викладене вище вносить суттєві корективи у набір соціологічного інструментарію, оскільки методи збору інформації залежать від того параметра, який треба визначити. Але у соціології та її галузях, зокрема у соціології молоді, соціології освіти і соціології особистості, існує більш - менш універсальний комплекс засобів та методів опрацювання емпіричної інформації.

До поширених методів збору соціологічної інформації ми відносимо[4]: 1) опитування,2) експертне оцінювання (опитування), 3) спостереження, 4) аналіз документів, 5) соціометрія, 6) експеримент, 7) тестування, 8) метод виміру соціальних установок, 9) маркетинго - соціологічні (комплексні) методики та деякі ін.

В інших джерелах знаходимо підтвердження тому, що соціологія (від лат. )*socius - суспільний та ін. - грецьк. *лугпт - вчення) - наука про закономірності становлення і розвитку соціальних систем, спільнот, груп, особистостей, на практиці використовує низку якісних та кількісних методів [3]:

1) спостереження - це збір інформації шляхом візуальної фіксації явищ, що відбуваються, і подій. Воно буває науковим та буденним, включеним і не включеним. Наукове спостереження проводиться на практиці. Включене спостереження - це вивчення соціальної групи «зсередини»;

2) експеримент - це збір інформації на основі введення певного індикатора в соціальне середовище і спостереження за свідченнями зміни індикатора. Він буває лабораторний та польовий;

 3) анкетування - збір кількісних даних на основі анкети, яка будується методом «воронки»: ввідна частина (введення в проблему), основна частина (питання з проблеми), завершальна частина (соціальна);

4) інтерв'ю - це метод збору якісної інформації. Воно повинне проводитися тільки фахівцем - соціологом. Інтерв'ю буває вільне і стандартизоване;

5) аналіз документів - збір соціальних даних під час вивчення автобіографії, творів, картин й іншого;

6) контент - аналіз - збір інформації за допомогою масового друку. У процесі багаторазової практики збору та обробки емпіричної інформації встановлено, що для отримання більш достовірного соціологічного портрета студентства треба цілеспрямовано використовувати методи і враховувати їх специфіку.

Технологію використання методів під час створення соціологічного портрета студентства ми повинні подати у програмі конкретного соціологічного дослідження, на основі якого ми маємо представити його результат як продукт пошукової теоретичної праці.

                Отже, соціологічні методи вимагають порівняти властивості особистості студента із зовнішнім середовищем, у якому він перебуває, і системно відібрати напрями його взаємодії з іншими учасниками соціального процесу з таким розрахунком, щоб разом вони відтворювали всю систему суспільних відносин, що складають соціальний організм країни, одночасно підтримують і відтворюють громадянське суспільство і державу



Номер сторінки у виданні: 145

Повернутися до списку новин