Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Психофізіологічне забезпечення навчальної діяльності в період екзаменаційної сесії

Тематика: ПСИХОЛОГІЯ




Сергій Лазуренко, кандидат психологічних наук, доцент кафедри реабілітації Університету «Україна»

УДК 159.946.2

 

У статті розглядаються процеси адаптації, які зачіпають практично всю психофізіологічну і психомоторну сфери. Навіть враховуючи той факт, що в дослідженнях брали участь молоді люди з кращою за весь період життя здатністю відновлювати витрачену енергію, до кінця сесії відмічено зростаючу втому. Експериментально апробована програма рухової активності в сесійний період. Доцільно на цей період не припиняти рухову активность. Заслуговує уваги варіант навчання без сесій.

Ключові слова: процеси адаптації, психофізіологічна і психомоторна сфера, программа рухової активності.

 

В статье рассматриваются процессы адаптации, которые задевают практически всю психофизиологическую и психомоторную сферу. Даже учитывая тот факт, что в исследованиях принимали участие молодые люди с лучшей за весь

период жизни способностью возобновлять потраченную энергию, в конце сессии отмечена нарастающая усталость. Экспериментально апробирована программа двигательной активности в сессионный период. Целесообразно на этот период не прекращать двигательную активность. Заслуживает внимания вариант обучения без сессий.

Ключевые слова: процессы адаптации, психофизиологическая и психомоторная сфера, программа двигательной активности.

 

In the article processes are examined adaptations which touch practically all of psychophysiological and psychomotorical sphere. Even taking into account circumstance that in researches young people took part with the best for all period of life ability to renew in the spent energy, at the end of session an increasing fatigue is marked. The program of motive activity is experimentally approved in a session period. It is expedient on this period not to halt

motive activity. A teaching variant deserves attention without sessions.

Keywords: processes of adaptation, psychophysiological and psychomotorical sphere, sphere, program of motive activity.

 

Актуальність дослідження. Екзаменаційним сесіям властивий перерозподіл (з ряду об’єктивних і суб’єктивних чинників) видів напруженості діяльності студентів. Різко переважає психічна та інтелектуальна напруженість. Потім, у міру наближення іспиту і повного усвідомлення «ціни оцінки», різко зростає і напруженість емоційна. Причому можливості емоційної розрядки обмежені: немає звичних умов спілкування в колективі академічної групи; немає ритмічної зміни місць занять; скорочені різні заходи розважальної спрямованості; більше, ніж зазвичай, проводиться часу в статичних позах за робочим столом і так далі. Тому можна вважати актуальними дослідження в цьому напрямі.

Обєкт дослідження навчальна діяльність студентів у період екзаменаційної сесії.

Предмет дослідження можливості психофізіологічного забезпечення навчальної діяльності студентів у період екзаменаційної сесії.

Мета роботи дослідити можливості психофізіологічного забезпечення навчальної діяльності студентів у період екзаменаційної сесії.

Організація дослідження. Проаналізувавши психофізіологічні особливості життєдіяльності студентів у вказаний період, а також враховуючи особливості пори року: січень – лютий, студентам декількох академічних груп запропоновано організувати заняття з рухової активності під час екзаменаційної сесії. Причому, як програмний матеріал пропонувалися спортивні ігри. Комплектували експериментальну группу на добровільній основі. Роз’яснена необхідність обстеження кожного учасника експериментальної частини. Студенти висловили свої пропозиції щодо змісту рухової активності. Велика частина студентів виявила бажання грати в баскетбол, дехто — плавати і значна частина, що брала участь раніше у відповідних дослідженнях, — приймати процедури, пов’язані з дією електромагнітного поля (ЕМП).

В основних положеннях Програми фізичного виховання як одне із завдань (для студентської молоді) винесено: повноцінно використовувати можливості засобів фізичної культури для профілактики захворювань, збереження і зміцнення здоров’я. Основні початкові положення Програми припускають доведення обсягу рухової активності студентської молоді до 8 – 10 годин на тиждень (зараз реально 2 години).

Проте слід визнати, що при всій обгрунтованій необхідності збільшення обсягу рухової активності навряд чи можна вважати за можливе рівномірне (протягом навчального року) впровадження вказаних рекомендацій. Спортивна база ще не відповідає гігієнічним вимогам (за площею та об’ємом закритих спортивних споруд на одну особу), не дозволить у найближчі роки реалізувати пропоновані зміни. Займаючись на відкритих майданчиках близько половини навчального року, можна наповнити заняття необхідною руховою активністю. Реальний стан справ ще більше підтверджує необхідність наукових розробок змістовної сторонни рухової діяльності з тим, щоб ефективно використовувати наявний час.

Було сформовано дві групи: експериментальна і контрольна. У складі першої було 15 осіб, у складі другої — 13. Учасники контрольної групи пройшли обстеження перед початком екзаменаційної сесії і по її закінченню. Весь період сесії для них був практично повністю пасивним відносно рухів, тобто були припинені всі форми рухової активності (організовані та індивідуальні).

З експериментальною групою практично щодня (за винятком неділі, дня, що передує іспиту і дня самого іспиту) проводилися організовані заняття. До програми занять була включена тільки гра в баскетбол. Cтpуктypa самого заняття повністю зберігалася: 1 – а (ввідна) частина, 2 – а (основна) частина і 3 – я  (завершальна) частина. Проте, час заняття був скорочений з 90 хвилин до 60.

Слід нагадати, що на перших 3 – 4 заняттях студенти наполегливо добивалися збільшення тривалості заняття до 90 і навіть 120 хвилин. Проте, враховуючи високий емоційний фон, що супроводжує ігрову діяльність, а також те, що підвищений фон значно спотворює суб’єктивну оцінку людиною свого психофізіологічного стану (втома непомітно переходить у стомлюваність), тривалість усіх занять не перевищувала 60 хвилин. Враховувався і той факт, що значне фізичне навантаження (напруженість) має тривалий наслідок, коли відновні процеси організму затягуються і утворюється тривалий період зниженої працездатності. 3аняття починалися в один і той же час (11.00), що давало можливість певною мірою підтримувати природний добовий ритм життєдіяльності студентів.

1 – а (ввідна) частина заняття була, як правило, стандартною і включала: ходьбу, біг у повільному темпі, загальнорозвиваючі вправи в русі і загальнорозвиваючі вправи на місці. Загальний час — не більше 15 хвилин.

2 – а: (основна) частина включала гру в баскетбол: 4 тайми по 10 хвилин. Така організаційна форма підтримувалася впродовж всієї експериментальної частини. Передбачені три перерви були нетривалими (не більше 2 – х хвилин) і їх значення полягало в регулюванні емоційної напруженості. У тому випадку, коли гра протікала спокійно і не було необхідності знижувати емоційну напругу, перерви мали символічний характер (зміна майданчиків або, інакше, перехід на іншу половину майданчика). Гра проводилася на майданчику нормальних розмірів; склади команд — 5х5. 3аміни проводилися за ініціативою самих студентів. Такі подробиці приведені не випадково, тому що розміри майданчика і кількісні склади команд можуть у великому діапазоні змінювати не тільки суто фізичне навантаження, але і диктують різні вимоги до психомоторної сфери гравців.

З – я (заключна) частина не перевищувала 3 – 5 хвилин. Її завдання полягало в зниженні психофізіологічної напруженості стану студентів (частоти серцевих скорочень, частоти дихання, деактуалізації психомоторних функцій та ін.).

Зниження здійснювалося переходом від стану боротьби (команда на команду, індивідуальною, боротьби за м’яч), що протікала поза яким – небудь певним руховим ритмом до ритмічних рухів (біг у повільному темпі 200 – 250 метрів з подальшими вправами для відновлення дихання).

Результати обстеження, отримані на початку екзаменаційної сесії і по її закінченню, показали таке (зазначимо, що для зручності аналізу і читання за текстом в цифрових показниках просторової, часової і динамічної перцепції виражені оцінні значення, розроблені нами раніше).

Так, показники функції уваги (за індексом точності — основного показника коректурної проби Ландольта — Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов, 1989) склали в експериментальної групі 13,92 одиниці на першому етапі обстеження і 13,88 одиниці після закінчення сесії. У контрольній групі «пасивних відносно до рухів» студентів показники концентрації і стійкості уваги рівні 14,61 одиниці перед сесією і 12,29 одиниці після закінчення. Якщо в контрольній групі погіршення функції уваги за індексом точності склало 2,32 умовних одиниць (за раніше певними оцінними критеріями це означає зміну оцінки «відмінно» на «добре»), то в експериментальній групі даний показник практично не змінився (зменшення цифрового показника становило 0,04 умовних одиниць).

Дослідження обсягу оперативної пам’яті (за тестом Мейлі – Л. Ф. Бурлачук, С. М. Морозов, 1989) показала наявність досить великого розкиду показників в обох групах. Обсяг відтвореної інформації коливався від 36,7% від запропонованого до 70,0%. Причому, на всіх етапах обстеження рівень відтворної інформації відрізнявся достатньою стабільністю.

Так, якщо в контрольній групі даний показник дорівнював 61,8% перед сесією і 60,7% після сесії, то в експериментальній групі він не набагато відрізнявся: 59,9% перед сесією і 59,7% після її закінчення. Невірогідність відмінностей дозволяє відмітити лише тенденцію до погіршення запам’ятовування оперативної інформації, прийнявши до уваги відмінності в динаміці: 1,1% — в контрольній групі і 0,2% — в експериментальній. Необхідно підкреслити, що тест Мейлі припускає вивчення як зорової, так і слухової пам’яті. Ми використали тільки варіант дослідження зорової пам’яті. Погіршення запам’ятовування за зоровим сприйняттям (хоча і незначне) підтверджує думку про те, що в екзаменаційному періоді особливо надзвичайному перевантаженні піддається зорова система. У такому разі було б доцільне чергування із звуковим сприйняттям (відтворення попереднього запису на магнітофоні та ін.).

Деякі попередні дослідження в цьому напрямі здійснюються, проте результатів недостатньо для того, щоб розгорнути обговорення.

Як уже наголошувалося, високий рівень психофізіологічної напруженості, притаманний періоду екзаменаційної сесії, відбивається у багатьох проявах психологічного і психофізіологічного характеру. Виявляється специфіка сесії і у сфері суб’єктивної оцінки студентами свого стану (дослідженою методикою САН — О. М. Кокун, 2008).

Так, якщо перед екзаменаційною сесією у студентів контрольної групи були достатньо високі показники самооцінки свого стану (за самопочуттям — 7,02; за активностю — 6,68; за настроєм — 6,84), то після її закінчення показники помітно знизилися (за самопочуттям — 6,38; за активністю — 5,50; за настроєм — 6,35). Звертає на себе увагу зниження самооцінки стану за ознаками активності. Найменш інформативним можна вважати самооцінку за ознаками настрою. В даному випадку «вартість» напруженої праці в період сесії може підмінятися результатами складання іспитів, оскільки отримана оцінка є сильним регулятором емоційної сфери.

В експериментальній групі результати, отримані методикою САН, такі. Перед екзаменаційною сесією: за самопочуттям — 6,91; за активністю — 6,12; за настроєм — 6,60. Після закінчення сесії: за самопочуттям — 6,82; за активністю — 6,64; за настроєм — 6,68. Зафіксовано зниження за двома показниками. Проте зниження показника за ознаками активності найповніше, на наш погляд, відображає особливості предмета дослідження, становило всього 0,08 балу (у контрольній групі — 1,18 балу). Тому на підставі даних самооцінки можна говорити про те, що запропонований варіант рухової діяльності носить підтримуючий характер.

Аналізуючи результати особливостей часової, просторової і динамічної перцепції (відчуття часу, відчуття простору, відчуття зусилля) слід відмітити, що у всіх випадках зміни недостовірні і можна говорити лише про їх тенденцію.

Слід зазначити, що в цілому рівень розвитку специфічної сенсорної і сенсомоторної сфери у обстежених невисокий (максимальна середня оцінка зафіксована в сприйнятті просторових ознак — 3,59 балу).

Більш інформативними виявилися результати, отримані при дослідженні тонічної активності м’язової системи (TAМ). Первинні результати передсесійного обстеження такі (нагадаємо, що за даним тестом враховується кут підйому рук і час утримання): в експериментальній групі показник підйому рук (середнє значення) 88,7 і час утримання 52,4 секунди. У контрольній групі вони відповідно рівні 90,4 і 51,2 секунди. Повторне обстеження, проведене в кінці сесії, принесло такі результати: експериментальна група — 91,1 і 50,1 секунди; контрольна група — 80,8 і 42,9 секунди. В експериментальній групі виділяються незначні зміни: деяке поліпшення TАМ за амплітудою (кут підйому) і погіршення часового показника (на 2,3 секунди). У контрольній групі зміни істотні: зменшення амплітуди на 9,6 і погіршенні часового показника: на 8,3 секунди. Необхідно зазначити, що, згідно з нашим раннім дослідженням, в зимовий час спостерігається природне зниження рівня тонічної активності м’язової системи. Звідси, очевидно, і невисокі результати за запропонованим тестом як в одній, так і в іншій групі. Можна лише стверджувати, що режим рухової активності, запропонований студентам експериментальної групи, дозволив підтримати наявний рівень тонічної активності.

Дослідження складнішої психомоторної функції (здатності відтворювати запамятований еталон простору (3ЕП), що чутливо відгукується на появу ознак стомлення (Рашед Гарбі Мохаммед, 1977; В. В. Клименко, 1997, 2007; С. І. Лазуренко, 2009, 2010) принесло такі результати. В експериментальній групі відхилення від нульової відмітки становило ±18,3 см і ±17,9 см; у контрольній групі відхилення сягнуло ±19,1 см і ±22,7см. Першими представлені результати обстеження перед сесією, другими — після її закінчення. В експериментальній групі спостерігається тенденція (зміни недостовірні) до підвищення точності подолання еталонного простору; у контрольній — зворотний процесс (зміни також недостовірні) і більш виражений.

Тенденції, зафіксовані тестами ТАМ і ЗЕП, підтверджуються результатами, отриманими при вивченні слідів засвічення очей лампою – спалахом (послідовний зоровий образ — ПЗО). Найбільш інформативним показником виявилася тривалість ПЗО. Додамо, що даний тест, як і попередній, також чутливо показує зміни психофізіологічного стану людини. В експериментальній групі тривалість збереження послідовного зорового образу становила 91,6 секунди і 95,1 секунди в кінці сесійного періоду. У контрольній групі 93,6 секунди і 105,0 секунд. Слід зазначити, що як первинні, так і вторинні результати експериментальної і контрольної груп свідчать про стомлення, що розвивається, особливо зорової системи. Це ще раз підтверджує припущення про те, що необхідний пошук можливих шляхів раціонального чергування переважного завантаження зорової і слухової систем.

Глибокі адаптивні процеси протікають у студентів у період сесії і в інших сенсорних, сенсомоторних і фізіологічних системах.

Стан рівня функціонування нейросенсорних систем організму у студентів у різні періоди навчання протягом року можуть мінятися і значно. З цією метою досліджували стан перцепції світлозвукових подразників.

Було виявлено, що після відпочинку, на початку навчального року, в початковому стані після періоду гострої адаптації до навчального процесу (через 30 днів після початку занять) час реакції на звуковий сигнал у середньому по групі (П=31) становив 152±11 мілісекунд.

Час реакції на світловий подразник у стандартних умовах становив 164 ±16 мілісекунд.

Перед зимовою екзаменаційною сесією час реакції на звуковий і світловий подразники залишився практично колишнім.

Після іспитів час рухової відповіді на звуковий і світловий подразники відповідно становив 160±12 мілісекунд і 185±17 мілісекунд. Наявна затримка реакції на роздратування цих сенсорних каналів і перехід організму в новий стан пов’язані з глибинними процесами перебудови систем організму до нових умов життєдіяльності. Це також можна розглядати і як гострий період адаптації до екстремальних умов психоемоційних та інтелектуальних дій (Р. М. Баєвський, 1979; Ф. З. Меєрсон, М. Г. Пшенникова, 1993; О. М. Кокун, О. Р. Малхазов, 2005; О. М. Кокун, 2008).

Звертає на себе увагу те, що відбувається достовірна затримка реакції за зоровим аналізатором. Це ще раз підтверджує, що зоровий канал у ході екзаменаційної сесії задіяний інтенсивніше і більшою мірою, ніж слуховий. Відбувається перенапруження цього каналу перцепції, що приводить до його стомлення. У зв’язку з цим можна рекомендувати в ході підготовки до іспитів, разом із читанням конспектів та іншої літератури, також прослуховувати магнітофонні записи лекцій та іншого матеріалу з тим, щоб рівною мірою були задіяні обидва сенсорні канали.

Досліджувалась також функція дихальної системи — кількість споживаного кисню за хвилину. По суті, в рівні основного обміну помітних змін в абсолютних значеннях не відбулося — 453,9±11,37 мілілітрів кисню за хвилину до сесії і 457,3±11,88 мл/хв після її завершення. Можна припустити, що це сталося, головним чином, тому, що не вдалося чітко, в строго певний час, зробити забори проб повітря, що видихалося, відразу після пробудження випробовуваного, коли рівень основного обміну близький до свого мінімуму. Ми ж проводили виміри лише через годину після пробудження, що безумовно позначилося на абсолютних цифрах.

Разом з тим показники динаміки рівня споживання кисню дещо змінилися. Якщо в початковому стані, до екзаменаційної сесії, виявилася динаміка трьох типів: 1) яскраво виражені осциляторні процеси в рівні споживання кисню з амплітудою в 80 – 100 мл/хв і періодом близько 50 сек — 3 людини; 2) ті ж осциляції, але з амплітудою дещо нижче — до 40 – 60 мл/хв, але періодика дещо порушується: так, неначе присутні декілька генераторів з різними частотними характеристиками — така динаміка спостерігалася вже у 15 осіб; 3) ще у трьох обстежених крива рівню споживання кисню була прямою з декількома сплесками частіше у бік підвищення споживання кисню. І ця ж динаміка простежувалася і після сесії, але розподіл був іншим: до першої групи потрапили сім осіб, до другої — п’ять, до третьої — дев’ять обстежених.

Ймовірно таку динаміку, точніше розподіл учасників за групами з різною динамікою, можна пояснити тільки за рахунок того, що випробовувані були неоднакові за своєю типологією протікання фізіологічних процесів: у одних це за рахунок вищої ефективності роботи систем обслуговування (регулювання системами і органами), а в іншому випадку за рахунок збільшення обємних показників систем. Напевно, тут, як і в спортивній практиці, важливі ємкість, потужність і ефективність перебігу всіх процесів, пов’язаних із забезпеченням організму енергією (А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова, 1982; С. І. Операйло, 1998; Г. П. Левківська, В. Є. Сорочинська, В. С. Штифурок, 2001).

У зв’язку з цим, цікаві результати були нами отримані при визначенні резонансної частоти електромагнітного поля (ЕМП) у студентів, що взяли участь у дослідженнях. У цьому випадку є видимим також різна спрямованість реакції організму у різних індивідуумів. У одних вона від початкового, достатньо низького рівня (в середньому по групі — 54,243±0,016 Ггц) знижується від іспиту до іспиту. Так, у студента Т. в початковому стані вона становила 54,21 Ггц, після першого іспиту — 54,15, а в кінці сесії — 54,11 Ггц. В той же час у студента К. від початкових 54,40 Ггц, 54,50 — після першого іспиту і в кінці сесії — 55,24 Ггц.

Середні показники в групі склали: початковий стан — 54,243±0,016 Ггц, після першого іспиту — 54,473±0,072 Ггц, після останнього — 54,417 Ггц±0,012.

Доведено, що порядку 70 % кори займають пірамідальні нейрони — головні генератори електромагнітного випромінювання корою головного мозку. Можна припустити, що станцих генераторів і визначає резонансну частоту: чим краще збалансована робота між ними, чим краще і повніше вони забезпечені різної форми енергією, тим нижча резонансна частота і, навпаки, чим більш стомлені, менш енергійні — тим більше частоти потрібно для резонансу. Це показують і наші дослідження з наркоманами, у яких резонансні частоти вкрай високі; приблизно те ж спостерігається у людей, що курять (Н. Д. Дев’ятков, М. Б., Голант, О. В. Бецький, 1991; О. В. Бецький, Н. Д. Дев’ятков, В. В. Кислов, 1998).

При дослідженні функції серцево судинної системи цікавими, на наш погляд, є зміни частоти серцевих скорочень у випробовуваних: від 72,4±2,69 уд/хв до іспитів до 71,3±2,78 уд/хв після першого іспиту, 64,6±2,60 уд/хв в кінці сесії, що безперечно нижче, ніж у початковому стані.

Розглядаючи ці два показника в динаміці, можна відмітити, що резонансна електромагнітна частота обернено пропорційна в своєму розвитку частоті серцевих скорочень. Це можна пояснити тим, що все ж таки головним у резонансній відповіді на ЕМП у людини, ймовірно, є пірамідальні нейрони кори головного мозку і те, що нервова система більш лабільна і першою відгукується на всі дії ендогенного і екзогенного характеру, тоді як серцево – судинна система і нервова задають ритм. Далі йдуть ендокринна система, гуморальна і так далі. Перебуваючи певний час у стані готовності перед іспитами, нервова система мінімізує свої витрати і оптимізує діяльність решти систем з метою найменших витрат, а серцево – судинна система приходить у стан готовності з тим, щоб забезпечити органи і системи живильними речовинами, киснем. Поступово іспити вичерпують енергетичні запаси і багато систем переходять у той стан, коли наступає адаптація, зв’язана з несприйняттям дій. На практиці часто цей стан називають станом стомлення. Після цього при подальшій дії наступає передпатологія і патологія органів, систем, або стан, близький, по суті справи, до стану «виснаження» (за термінологією Г. Сельє) в розвитку адаптаційного синдрому. Але можлива й інша реакція, коли, перейшовши на інший вид діяльності,  людина не тільки не захворіє, але, навпаки, стає міцнішою, стійкішою до всякого роду стресогенних чинників. Часто такого роду активним відпочинком є рухова активність. У цьому випадку міняються, ймовірно, акценти в домінанті і провідних органах та системах організму.

В кінці хотілося б зазначити, що зроблена спроба вивчення механізмів адаптації до умов навчання у ВНЗ показала глибину і багатогранність згаданих процесів. Різкий перехід від ритмічності навчального процесу до певної хаотичності (як чергування роботи і відпочинку), властивої сесійному періоду, припускає істотні зміни психофізіологічної сфери студента. У якійсь мірі узагальнювальними характеристиками змін, що відбуваються, можуть служити види напруженості, яка завжди властива діяльному стану людини. Вся специфіка періоду сесії приводить до зміни співвідношень видів напруженості, що склалися (психічною, інтелектуальною, емоційною, фізичною). Нами було виявлено, що в період іспитів буквально «затворниками» стають близько 90% студентів. Припиняються заняття з фізичного виховання — основного джерела фізичної і емоційної напруженості. Явне переважання психічної, інтелектуальної напруженості приводить до появи адаптаційного синдрому.

Для прискорення адаптації організму студентів до умов сесії була розроблена і експериментально апробована програма рухової активності, що зважає на специфіку життєдіяльності в даний період. Проведене обстеження студентів рухово «активних» і рухово «пасивних» показало, що скорочені, але практично щоденні заняття з ігровою спрямованістю надали підтримуючий ефект. Важливим чинником у цьому процесі є своєчасне регулювання емоційної і фізичної напруженості.

Результати даної роботи роблять доцільним не припиняти на час сесії заняття з фізичного виховання.

Тривалість занять повинна бути скорочена; спрямованість і використовувані засоби забезпечувати хороший емоційний фон. 3аслуговує також, на наш погляд, глибокого вивчення і психофізіологічного обґрунтування і варіант навчання без сесій, який був нами організований у рамках експерименту на третьому курсі одного із ВНЗ м. Києва.

Також складним періодом для студентів є післяканікулярний період. Особливості його полягають у тому, що тривалість зимової екзаменаційної сесії (близько трьох тижнів) і канікул (реально близько трьох тижнів) відповідає терміну адаптації основних психофізіологічних функцій. Це приводить до того, що процеси адаптації і реадаптації охоплюють усі органи і системи організму, тобто організм піддається практично повній «перебудові». Цьому ж «сприяє» повернення через декілька часових поясів (для студентів з Росії, інших країн).

Перебіг глибоких адаптаційних (реадаптаційних) процесів утрудняє виконання вимог учбового процесу і вимагає психофізіологічної підтримки. Розроблений і апробований програмний матеріал рухової активності зробив помітний вплив на протікання адаптаційних (реадаптаційних) процесів у психофізіологічній сфері студента. У програмі рухової активності доцільно поєднувати варіанти рухів, що забезпечують відносну рівномірність видів напруженості діяльного стану студентів (психічну, інтелектуальну, емоційну і фізичну). Для цього першу половину заняття слід присвячувати гімнастико – атлетичною спрямованості з обов’язковим урахуванням індивідуальних реакцій організму кожного студента. Доступною, об’єктивною й інформативною формою контролю є підрахунок частоти серцевих скорочень. Це дозволяє розумно регулювати переходи з одного стану організму в інший і назад, що координує різні функціональні прояви. Другу половину заняття (основну частину заняття) слід присвячувати спортивним іграм, що підвищують напруженість емоційну і фізичну (доповнюючи перші два види).

Висновки. Вивчення особливостей функціонування організму в умовах сесійного періоду показує, що процеси адаптації зачіпають практично всю психофізіологічну і психомоторну сферу. Навіть враховуючи той факт, що в дослідженнях брали участь молоді люди з кращою за весь період життя здатністю відновлювати витрачену енергію, до кінця сесії відмічено зростаюче стомлення. Експериментально апробована програма рухової активності в сесійний період носить підтримуючий характер. Доцільно на цей період не припиняти заняття з фізичного виховання, скоротивши їх тривалість. Заслуговує уваги використання варіанта навчання без сесій при відповідному науковому опрацьовуванні.

Перспективи подальших досліджень.

Безперечний інтерес викликає коливання резонансної частоти електромагнітного поля організму на різних стадіях періоду адаптації (реадаптації). Отримані результати свідчать про перспективність цього напряму як з погляду діагностики, так і можливої корекції психофізіологічного стану методом ЕМВ ВВЧ НІ (електромагнітних випромінювань вкрай високої частоти низької інтенсивності).

Також перспективним є вивчення взаємозвязків психофізіологічної і психомоторної організації організму й індивідуального профілю функціональних асиметрій. Подальше вивчення закономірностей дозволять ефективно управляти не тільки процесами адаптації (реадаптації), але і розвитком психофізіологічної і психомоторної сфери людини.



Номер сторінки у виданні: 225

Повернутися до списку новин