Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Застосування ідей модерації у роботі навчальної лабораторії класичного університету





                Дмитро Бовт, Наталія Лосєва, Донецький національний університет

УДК 378

 

У статті висвітлено підходи щодо використання методики модерації у роботі навчальної лабораторії вищого навчального закладу з метою підвищення професійної компетентності викладачів.

Ключові слова: освіта, особистість, власність, державна освітня політика, модернізація освіти.

 

 

В статье раскрыты подходы к использованию методики модерации в работе учебной лаборатории высшего учебного заведения с целью повышения профессиональной компетентности преподавателей.

Ключевые словаобразование, личность, собственность, государственная образовательная политика, модернизация образования.

 

 

This article discusses methods of moderation dealing with work in the classrooms of higher schools to improve teachers' competence.

Key wordseducation, personality, property, state education, policy, modernization of education (upgrading of education).

 

Вітчизняні вчені підкреслюють, що освіта відповідатиме сучасним соціально - економічним запитам розвитку суспільства лише за умов дотримання принципів та ідей демократизації, розвитку творчих здібностей людини [1]. Доля учня, розвиток його особистості залежать від професіоналізму педагога. Сучасна вища школа потребує підготовки майбутніх викладачів, які чутливі до змін, здатні до переосмислення сутності і пріоритетів, теоретичних та організаційних засад педагогічної праці, шукають нові напрями професійної діяльності. Тому особливої актуальності набуває сьогодні завдання, пов'язане з підвищенням професійної компетентності сучасних і майбутніх викладачів.

Розвитку професійної компетентності фахівців присвятили свої праці В. Андрущенко, П. Браунек, У. Даушер, С. Жезлова, І. Зимня, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Н. Ничкало, Дж. Равен, Р. Серьожнікова, Й. Тепфер, Р. Урбанек, М. Фуллан, В. Хутмахер, А. Хуторський та інші.

Учені зазначають, що професійна компетентність - явище багатогранне і визначається професійними знаннями та вміннями, ціннісними настановами, мотивами діяльності, вмінням і здатністю самостійно формулювати проблеми та знаходити шляхи їх розв'язання, розумінням себе і навколишнього світу, належним стилем взаємостосунків з людьми, загальною культурою, здатністю до розвитку власного творчого потенціалу тощо. Компетентному фахівцеві притаманні високий рівень ініціативи, здатність організовувати себе та інших людей на досягнення визначенихцілей, готовність оцінювати і аналізувати соціальні наслідки своїх дій тощо [5; 9]. Найвища мета освіти - «створити суспільство, що навчається. І ключ до цього - викладач, який позитивно налаштований на навчання як на процес, що триває все життя» [4, 227].

Саме викладачі є носіями змін в освіті та поліпшення стану суспільства. Щоб стати «найефективнішими носіями змін, педагогам необхідні: особисте бачення проблеми, творчий пошук, майстерність і співпраця... І починати треба з окремого освітянина, оскільки основні  важелі змін діятимуть ефективніше шляхом поєднання зусиль окремих осіб...» [4, 35].

Метою статті є висвітлення способів застосування методики модерації у роботі навчальної лабораторії класичного університету задля підвищення професійної компетентності сучасних і майбутніх педагогів.

Використовуючи ідеї модерації, ми намагаємося побудувати стосунки між суб'єктами навчального процесу на засадах гуманізації, забезпечити активний обмін думками. Модерація передбачає рівноправність кожного учасника в обговоренні методів і результатів педагогічної взаємодії, зацікавленість особистістю учасника, підтримує його гідність, сприяє відвертості, позитивній налаштованості на співпрацю.

Розроблена у Німеччині ще у 70 - х роках ХХ століття методика модерації дотепер широко застосовується у підвищенні професійної компетентності фахівців, у тому числі і педагогів. За допомогою модерації, активно використовуючи індивідуальний професійний досвід учасників, робиться спроба розв'язати певні проблеми вищого навчального закладу або школи, викладача чи вчителя та організувати процес підвищення професійної майстерності педагога і студента - майбутнього педагога. Одними з головних завдань модерації є аналіз, осмислення, засвоєння передового педагогічного досвіду, його теоретичне неформальне перенесення та розвиток у новій ситуації.

Найважливіша функція модератора - бути посередником між педагогами і змістом сучасної актуальної інформації, між людьми різних поглядів на навчальний процес, між експертами та дилетантами. Його роль - «наводити мости», встановлювати зв'язки. З поняттям «модератор» асоціюються такі якості, як наявність інтуїції, вміння провести бесіду чи дискусію, гнучкість, дипломатичність. Модератор заздалегідь готує сценарій обговорення проблеми, щоб сфокусувати дискусію навколо актуальних питань. Його роль полягає в ініціації процесів вивчення нового, актуалізації прагнення педагогів чи майбутніх педагогів до підвищення педагогічної майстерності, самоосвіти та управління цими процесами. Модератор може не брати участь у змістовій частині дискусії і не бути її керівником або ведучим, але він обов'язково відповідає за її організацію, дотримання правил, підтримку динамічної рівноваги у групі.

Діяльність модератора характеризується деякими особливостями. Модератор:

- не оцінює ані висловлень учасників, ані стиль їхньої поведінки. Для нього під час модерації не існує понять «правильно» чи «неправильно», оскільки він не керується власною думкою, метою, цінностями;

- запитує, а не проводить дискусію. За допомогою питань він активізує групу, допомагає членам цієї групи бути відкритими до теми та один до одного;

- усвідомлює свої переваги і слабкості, бере на себе відповідальність, допомагає учасникам реагувати, усвідомлюючи власну відповідальність;

- не веде дискусій про методику модерації, а застосовує її [3].

На нашу думку, роль модератора у різних ситуаціях можна запропонувати виконати різним людям, найбільш компетентним у розв'язанні проблем, що розглядаються.

З досвіду впровадження інновацій у роботу навчальної лабораторії «Моделювання педагогічної діяльності» математичного факультету Донецького національного університету роль модератора найчастіше виконує завідувач навчальної лабораторії як людина,що координує всі форми методичного та інформаційного забезпечення навчального процесу. Метод модерації використовується нами як комплексна форма підвищення професійної компетентності педагогів, наприклад, при організації роботи проблемних груп, до складу яких входять педагоги і студенти, які співпрацюють над розв'язанням певної проблеми. Модератором може бути не тільки завідувач навчальної лабораторії, який безпосередньо відповідає за організацію роботи проблемних груп, а і хтось з досвідчених викладачів вищого навчального закладу або вчителів школи. Вибір модератора є ключовим питанням, тому важливо, щоб група сприйняла модератора «як свою людину». Завданням модератора є врахування позицій усіх учасників, надання їм можливостей висловити власну думку. Для різних цілей одна й та сама людина може бути в одному випадку - ідеальною, а в іншому - небажаною. З нашого досвіду модератор надає учасникам семінару певну інформацію, налагоджує контакти з групою і всередині групи, координує її роботу, підтримує необхідну психологічну атмосферу і керує процесом взаємонавчання і саморозвитку членів групи. Усі вищеназвані функції модератора є взаємозалежними і тільки в єдності дають очікуваний результат.

Підкреслимо також, що на позитивний результат застосування методу модерації можна сподіватися за умов налагодження в групах стосунків, що передбачають об'єднання особистостей як індивідуальностей: визнання права кожного на самовизначення, свободу вибору, неподібність до іншого і, нарешті, право на вибір спілкування на рівні «модератор - учасник» чи на рівні «учасник - учасник» [10].

Автори ідеї застосування модерації у процесі вдосконалення професійної компетентності педагогів (П. Браунек, У. Даушер, Р. Урбанек) пропонують такий алгоритм діяльності: 1. Вступ. 2. Орієнтація. 3. Обробка проблеми. 4. Закріплення результатів. 5. Підбиття підсумків [6; 8].

Спираючись на ідеї синергетики і поділяючи думку багатьох учених про можливості використання модерації у підвищенні професійної компетентності сучасних і майбутніх педагогів, ми розуміємо сутність інноваційної педагогічної діяльності«на межі з хаосом» [2, 168]. Ми погоджуємося, що будь - які системи, що перебувають у стані рівноваги між надмірною і недостатньою структурованістю, «самоорганізуються» для вироблення складної адаптивної поведінки» [7, 29]. Вміння управляти рухом на межі з хаосом вимагає уникнення жорсткої структурованості діяльності та створення каналів повсякчасного обміну інформацією всередині груп і між ними. Тому використання методу модерації виключає намагання будь - кого до дрібниць керувати змінами через численну кількість правил, жорстку структуру та формальні канали обміну інформацією. Навпаки, передбачається система самонавчання людей.

Зазначимо, що важливим елементом процесу модерації є візуалізація, яка допомагає учасникам стежити за перебігом бесіди і підсумовувати її результати. У звичайних розмовних ситуаціях ми використовуємо лише один із п'яти каналів сприйняття, а за допомогою додаткового візуального уявлення учасникам надається можливість активної співтворчості за рахунок того, що підвищується уважність, легше розуміються складні взаємозв'язки й інформація довше зберігається в пам'яті. При використанні візуалізації не існує жодних меж, оскільки вона сприяє кращому розумінню нової інформації.

На практиці для візуалізації ми застосовуємо великі аркуші паперу, фломастери і паперові картки (формат А5). Також із широкого кола допоміжних засобів, що передбачені методикою модерації, доцільно, на нашу думку, застосовувати такі три прості засоби, що сприяють успішній груповій роботі.

 

І. РОЗКЛАД

До початку процесу обговорення проблеми учасниками визначається коло питань і на дощці закріплюється великий аркуш паперу з такою таблицею.

Модератор опитує учасників, збирає теми для обговорення і заносить їх у таблицю разом з іншою інформацією. У другий стовпчик записується ім'я учасника, який запропонував тему, або того, хто підготував виступ із цієї теми. Модератор стежить за тим, щоб час, виділений на засідання, не був перевищений. Потім учасники разом з модератором визначають черговість виступів, установлюючи також час для перерв. Заповнена таблиця залишається у полі зору кожного учасника, що дає їм можливість контролювати дотримання регламенту й у разі необхідності втручатися у перебіг обговорення.

 

ІІ. ПРОФІЛЬ ПЕРЕВАГ І НЕДОЛІКІВ

Цей інструмент використовується для аналізу певного рішення, стратегії або альтернативи. Коли при обговоренні проблеми окреслюються певні шляхи її розв'язання, модератор пропонує учасникам записати на маленьких паперових картках переваги і недоліки кожного способу розв'язання проблеми. На це відводиться не більше 10 хвилин.

Особлива увага приділяється тому, щоб стратегія, яка аналізується, була чітко сформульована письмово і всі учасники зрозуміли її суть.

Кожен учасник сам закріплює свою картку на таблицю і коментує власну думку. Потім проводиться дискусія стосовно того, як використати переваги та усунути недоліки у розв'язанні проблеми.

 

ІІІ. ПЛАН ДІЙ

Під час обговорення проблеми, як правило, досягаються певні домовленості про те, які завдання і хто буде виконувати в найближчому майбутньому. План дій використовується як інструмент контролю, оформлюється у вигляді таблиці на великому аркуші паперу і закріплюється на дошці.

До цієї таблиці під час загального засідання заносяться завдання, які треба виконати. Модератор стежить за їх чітким формулюванням, у другий стовпчик записує ім'я того, хто погодився виконати відповідне завдання; у третій - дату, до якої має бути результат. План дій обов'язково повинен бути доступним кожному учаснику семінару, оскільки він є інструментом контролю. Кожний учасник може перевірити виконання домовленостей і вимагати результату від людини, ім'я якої занесене до плану дій [3].

Учені підкреслюють важливість комплектування дискусійної групи, виходячи з професійних інтересів викладачів. Тому завдяки методу модерації нами збирається інформація актуальних на сьогодні питань, що цікавлять педагогів та студентів - магістрів, і саме ці питання домінують у процесі роботи групи в режимі творчого пошуку.

Тимчасові і постійні проблемні групи створюються з метою розв'язання конкретної проблеми. У такі групи об'єднуються педагоги та студенти, які цікавляться яким - небудь питанням, бажають його вивчити і результати застосовувати на практиці; або викладачі та студенти, які мають труднощі в якій - небудь сфері своєї діяльності і прагнуть подолати їх, щоб досягти кращих результатів. Метод модерації використовується також у роботі шкіл передового досвіду, що дозволяє викладачам вивчити та творчо застосовувати сучасні педагогічні ідеї в роботі різних освітніх закладів. Застосування методу модерації у роботі «Школи педагога - початківця» допомагає також успішно адаптуватися до педагогічної діяльності, швидше знайти відповіді на складні професійні питання, досягти успіху.

Модерація як комплексна форма підвищення професійної компетентності педагогів взаємопов'язана з іншими формами методичної роботи і не відкидає їх, а лише збагачує [2; 6; 8]. Однією з основних форм методичної роботи у ВНЗ залишаються методичні семінари, на яких обговорюються нові нормативні документи, результати навчання та виховання, можливості підвищення рівня організації навчальної і виховної роботи, вивчаються сучасні концепції викладання, передовий педагогічний досвід.

Зауважимо, що центром, який координує всю методичну роботу у ВНЗ, є методична рада, до складу якої входять досвідчені викладачі. Методична рада визначає стратегічні напрями розвитку всіх методичних служб ВНЗ, керує діяльністю, створених при ВНЗ шкіл передового досвіду і молодого вчителя, курує роботу методичних семінарів, організовує науково - практичні конференції, сприяє викладачам у виборі форм підвищення професійно - педагогічної майстерності, планує та організовує роботу над єдиною методичною темою, що є визначальною на цей навчальний рік чи на інший термін.

На нашу думку, саме ефективна організація діяльності педагогічного колективу з розробки єдиної методичної теми сприяє комплексному підходу до організації методичної роботи на факультеті, створенню атмосфери колективного пошуку і творчості, засвоєнню і поширенню передового педагогічного досвіду, залученню багатьох педагогів і студентів до дослідницької діяльності, самовдосконалення. Єдина методична тема затверджується на засіданні методичної ради, розробляється протягом 2 - 3 років та конкретизується кожного навчального (чи календарного) року. Викладачам і студентам пропонується визначити один з аспектів проблеми (підпроблему) для власної розробки.

Зазначимо, що зміст методичної роботи на факультеті має комплексний характер та складається із сукупності взаємозалежних напрямків діяльності: технологічного, педагогічного, наукового і управлінського, кожен з яких відображається в роботі навчальної лабораторії «Моделювання педагогічної діяльності» Донецького національного університету і передбачає виконання певних функцій.

Технологічний напрям ґрунтується на дослідницько - аналітичних уміннях педагогів та студентів. Методика модерації покликана актуалізувати потребу викладачів і студентів у необхідності проаналізувати роботу передового викладача, виокремити суттєві аспекти та, по можливості, подати як технологію навчання. Набути вмінь здійснювати технологічний підхід є одним із першочергових завдань методичної служби нового типу, на роль якої і претендує навчальна лабораторія «Моделювання педагогічної діяльності».

Педагогічний напрям у роботі навчальної лабораторії полягає в умінні модератора впливати на свідомість викладачів та студентів, в осмисленні необхідності засвоєння і використання у роботі нових педагогічних технологій. Модератор має продемонструвати переваги того навчального процесу, що спирається на сучасні педагогічні теорії, порівняти його з традиційним навчанням, яке вже не дозволяє сьогодні повною мірою виконувати завдання розвитку особистості студента відповідно до його здібностей.

Науковий напрям у роботі навчальної лабораторії виник у зв'язку з реформуванням системи вищої освіти і потребує вміння модератора організувати роботу з написання авторських програм, посібників, методичних вказівок, матеріалів для контролю і самоконтролю знань, а також адаптації типових програм до умов навчального процесу за кредитно - модульною системою навчання.

Підкреслимо, що на відміну від структури методичної служби традиційної моделі, побудованої за предметним принципом, нова модель методичної служби будується за функціональним принципом; її складовими елементами є: методична рада, консорціум «Університет - школа», навчальна лабораторія, педагогічні майстерні, експериментальна лабораторія, інформаційний центр, проблемні мікрогрупи. Досвід нової моделі методичної служби ще тільки формується, але вже можна стверджувати, що описана методика модерації сприяє зростанню професійної компетентності педагогічних кадрів.

Ми сподіваємося, що нетрадиційна модель методичної служби ВНЗ, яка використовує ідеї синергетики і методику модерації, дозволить докорінно змінити підходи до визначення цілей, завдань та змісту вищої освіти, а також змістити акценти викладачів і студентів з безпосереднього отримання знаньу бік професійного ставлення та розвитку.



Номер сторінки у виданні: 291

Повернутися до списку новин