Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Соціально - політичний маркетинг і розвиток соціальної держави в умовах глобалізації





               Олег Агарков, кандидат соціологічних наук, доцент, завідувач кафедри соціальної роботи Запорізького національного технічного університету

УДК 321.01: 339

 

У статті розглядаються особливості розвитку соціальної держави в умовах глобалізаційних процесів і становлення сучасних економік, заснованих на знаннях. Визначається роль соціально - політичного маркетингу у функціонуванні сучасних соціальних держав. Аналізуються моделі розвитку української соціальної держави.

Ключові слова: соціальна держава, держава добробуту, глобалізація, маркетинговий підхід, соціально - політичний маркетинг.

 

В статье рассматриваются особенности развития социального государства в условиях глобализационных процессов и становления современных экономик, основанных на знаниях. Определяется роль социально!политического маркетинга в функционировании современных социальных государств. Анализируются модели развития украинского социального государства.

Ключевые слова: социальное государство, государство благосостояния, глобализация, маркетинговый подход, социально - политический маркетинг.

 

In the article the features of development of the social state are examined in the conditions of processes оf globalization and becoming of the modern economies based on knowledges. The role of the socio!political marketing concernes in functioning of the modern social states. The models of development of the Ukrainian social state are analysed.

Key words: social state, state of welfare, globalization, marketing approach socio - political marketing.

 

Сучасний світ вступає в епоху глобалізаційних процесів, які позначаються на існуванні і життєдіяльності не тільки окремих сфер суспільства, але й на визначальних принципах і доктринах сучасних демократичних держав. Посилення впливу ринку, становлення інформаційної цивілізації і суспільства знань виступають чинниками трансформації не тільки світової соціальноекономічної системи, але й геополітичних змін

у цивілізаційному контексті. Ці процеси неминуче відбиваються на функціонуванні і розвитку сучасних соціальних держав (або держав загального добробуту), змушуючи їх змінювати пріоритети розвитку. Україна як держава, що стала на шлях демократичного розвитку і побудови соціальної держави, теж опинилася в ситуації виклику перед глобалізаційними процесами. Саме тому так важливий пошук шляхів, засобів, інститутів і механізмів, які сприяють активізації процесу становлення і функціонування соціальної держави в нашій країні. Особливу увагу при цьому слід приділити теоретичній розробці умов для стійкого і конструктивного консенсусу між суспільством, бізнесом, державоюі громадянином і визначенню ефективної моделі розвитку держави в умовах глобалізації. Саме тому набуває актуальності використання маркетингового підходу, зокрема соціально - політичного маркетингу, як технології управління соціальними процесами.

            Мета статті - визначення особливостей функціонування соціальної держави в умовах глобалізації і ролі соціально - політичного маркетингу в розвитку сучасних соціальних держав.

У сучасній науковій думці концепт «соціально - політичний маркетинг» розглядається лише в якості його складових - соціального і політичного маркетингу.

Сутність соціального маркетингу і його роль в управлінні соціальною сферою досліджується в працях таких авторів, як: С. Андреєв, Б. Голодець, В. Гордин, Є. Горяєва, С. Захарова, Ф. Котлєр, В. Мелиховський, А. Решетніков, Л. Роберто, Є. Смирнова, К. Фокс, О. Холмз, О. Щьокова та інші [4]. Аналіз їхніх праць дозволяє зазначити, що соціальний маркетинг - це триєдина методологія, основними складовими якої виступають такі. По - перше, соціальний маркетинг - це сучасна технологія організації функціонування соціальної сфери суспільства. По - друге, соціальний маркетинг - це соціальна спрямованість маркетингу, бізнесу загалом. Нарешті, соціальний маркетинг можна ефективно застосовувати як технологію просування соціально значущих проблем, коли спеціальні маркетингові механізми застосовуються з метою реалізації в суспільстві важливих ідей та конкретних проектів.

Визначення і особливості політичного маркетингу розкрито в працях таких науковців, як: В. Бебик, Дж. Б'юкенен, Г. Грачов, Г. Ділігенський, В. Дубицький, К. Еррсу, Ф. Ільясов, С. Куніцин, B. Лапкін, Є. Морозова, Д. Нежданов, В. Полторак, Г. Почепцов, В. Халіпов та інші. Ці автори виділяють різні види політичного маркетингу, серед яких визначають: електорально - технологічний маркетинг, спрямований на формування попиту і пересування товару на політичному ринку [9] і, політико - адміністративний маркетинг, призначення якого полягає в досягненні в суспільстві соціальної справедливості і в просуванні основних напрямків державної політики [1]. Отже, політичний маркетинг - це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримку чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення, спрямованості розвитку держави загалом.

Виходячи з цього, соціально - політичний маркетинг, на нашу думку, виступає як технологія для просування пріоритетної і ефективної моделі соціально - політичного і соціально - економічного розвитку держави. Його можна розглядати:

- на рівні проведення окремих політичних кампаній, виборів, програм - мікрорівень;

- на рівні державотворчого процесу (за Е. Гідденсом - націєбудівництво, розвиток громадянського суспільства) - мезорівень;

- на рівні просування моделі розвитку соціальної держави в умовах глобалізаційних процесів і становлення суспільства знань (інформаційного суспільства) - макрорівень.

Серед сучасних науковців, щодосліджували феномен соціальної держави, можна назвати імена таких зарубіжних та вітчизняних учених, як С. Алексєєв, В. Бех, Г. Браун, Г. Гетьман, Б. Гіллей, К. Горохова, Б. Дікон, С. Завадський, Г. Еспін - Андерсен, Ч. Лебо, М. Ніхаус, О. Лукашева, О. Панкевич, Я. Пасько, П. Рабінович, У. Робсон, Р. Титмусс, Г. Світа, А. Сіленко, В. Співак, О. Скрипнюк, П. Стецюк, М. Халс, Дж. Хіндрікс, Л. Четверикова, І. Яковюк, В. Якубенко та інші.

У філософській, соціологічній і політологічній літературі є чимало визначень соціальної держави. Так, на думку А. Салміна, соціальна держава являє собою певну соціально - економічну організацію, яка гарантує основній частині найманих працівників певну економічну та соціальну стабільність, що забезпечується не лише за допомогою трансферної діяльності, а й шляхом підтримки високих темпів економічного зростання, підвищення ефективності системи управління тощо [6]. Г. Браун і М. Ніхаус визначають сучасну демократичну, соціальну державу як політичну організацію суспільства, де існування громадян є централізовано регульованим й упорядкованим піклуванням про них у всіх життєвих ситуаціях з боку держави, яка виступає як первинна суспільна реальність сучасної демократії та обслуговується перетвореною економічним лібералізмом господарською системою, побудованою на принципах соціальної справедливості [11].

Л. Четверикова дає визначення соціальної держави як держави, що ставить перед собою такі завдання: досягнення загального добробуту суспільства шляхом надання мінімальної соціальної підтримки та створення сприятливих умов для самостійного досягнення високого рівня добробуту самими громадянами; забезпечення стабільності в суспільстві; екологічної безпеки; така держава відповідає умовам: є правовою, володіє ґрунтовною законодавчою базою, має розвинене громадянське суспільство, поєднує ринкову економіку з державним регулюванням [10]. О. Скрипнюк визначає соціальну державу як «структурний результат діалектичної взаємодії правової держави, ринкової економіки та демократичної влади» [7, с. 42].

Отже, концептуальний аналіз соціальної держави і функціонування соціально - політичного маркетингу дозволяєвиділити основні риси і критерії держави добробуту, що виступають як пріоритетні завдання соціально - політичного маркетингу як управлінської технології в сучасних демократичних суспільствах.

По - перше, це наявність громадянського стану суспільства та правової демократичної держави, що передбачає: відповідність закону права і його верховенство; законодавче закріплення і реальне забезпечення основних прав людини - наявність налагодженого правового механізму їх охорони і захисту; розвиненість інститутів громадського самоврядування; постійний діалог населення з владними структурами через різноманітні організації громадянського суспільства; солідаризм у формуванні відносин між різними соціальними групами, суб'єктами політики; побудову відносин особи та держави на основі взаємної відповідальності; проведення державою політики соціальної поступки - вирішення всіх питань на шляхах згоди і порозуміння різноманітних соціальних груп, глибокої поваги до особи незалежно від її соціального стану, захисту від усякого посягання на її життя, здоров'я і особисту гідність.

По - друге, соціальна ринкова економіка, яка передбачає поєднання планових та ринкових механізмів регулювання суспільного виробництва; наявність державної, приватної та комунальної форм власності; формування численного середнього класу; нейтралізація негативних проявів ринкової економіки через регулювання і контроль держави.

По - третє, соціальна спрямованість програмних та практичних дій держави, її інститутів, які забезпечують: можливість особи домагатися конкретного мінімуму соціальних благ завдяки гарантуванню державою її соціальної безпеки - мінімальний (достатній) рівень життя кожному громадянину та його підвищення; можливість громадян домагатися забезпечення державою їхнього соціального захисту, підняття рівня соціально - економічних прав громадян до рівня основних прав - формування соціального середовища, яке створює умови для сприятливого індивідуального розвитку особи, рівності стартових можливостей (а не матеріальної рівності) за допомогою державної системи просвітництва та освіти, податкової політики, регулювання ринку праці та контролю за умовами праці; здійснення соціальної допомоги громадянам, не спроможним відповідати за свій добробут - забезпечення гарантованого життєвого рівня соціально вразливих верств населення, що забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Наведені характеристики соціальної держави мають досить узагальнений характер, але всі вони відображають сутнісну основу функціонування соціальної держави, а саме - реалізацію принципу соціальної справедливості. Тому методологічною основою соціально - політичного маркетингу доцільно вважати принцип соціальної справедливості, який заснований на існуючих соціально - економічних та ідеологічних моделях розвитку сучасних соціальних держав (або держав добробуту). Так, українські дослідники (О. Новікова, М. Головатий, Л. О. Четверикова, А. Сіленко та інші) розглядають дві основні моделі: ліберальну (залишкову) та соціально - демократичну [6].

Мета соціальної держави в рамках ліберальної моделі - забезпечення рівності можливостей, рівних шансів для самореалізації. Роль держави в наданні соціального захисту полягає у створенні відповідних умов, обсяг соціального захисту скорочується, а держава бере на себе лише ті функції, які не здатні виконати самотужки особа чи сім'я. Всі фактори демократії: законодавство, власність, ринкова економіка - є механізмами координації індивідуальних інтересів громадян.

На думку німецького дослідника Ганса фон Хаферкампа, соціальна держава соціал - демократичної орієнтації, на відміну від ліберальної правової держави, є державою піклування про громадян, державою соціальних виплат і соціального розподілу. Мета соціальної держави в рамках соціал - демократичної моделі - досягнення соціальної справедливості, подолання нерівності, що виникає під час розподілу економічних і соціальних ресурсів. Завдання держави - гарантувати і забезпечувати визначений рівень доходів та соціальних послуг незалежно від трудового внеску. Соціальний захист у цій моделі гарантується як право, а потреби населення є підставою для визначення межі соціальних витрат.

Соціально - політичний маркетинг, на нашу думку, треба розглядати як технологію розвитку соціальної держави, що зумовлює визначення основних принципів, які мають усвідомлюватись громадянами і реалізуватись через діяльність державних та недержавних інституцій, а саме: принцип загального добробуту; принцип солідарності; принцип субсидіарності; принцип соціальної безпеки.

Слід розглянути сучасний стан розвитку і трансформації ідеї соціальної держави, що зміщує акценти в стратегії соціально - політичного маркетингу. Очевидно, що сучасні глобалізаційні процеси суттєво впливають на сутність соціальної держави, яка змушена змінювати і трансформувати свої акценти і пріоритети у багатьох напрямках свого розвитку, і, навіть, форми та спрямованість соціальної політики, ступінь втручання держави в соціально - економічні процеси.

Проблеми глобалізації, її вплив на держави добробуту (особливо в її європейській версії) розглядали вчені різних наукових напрямів і сфер - філософії, соціології, економіки, політичних наук. Серед них можна відмітити Л. Вайс, Р. Мішру, С. Креснера, Е. Гіденса, С. Сесен, М. Кастелза, Дж. Розенау, Д. Гелда, Е. МакҐрю, Д. Ґолдблата, З. Баумана, У. Бека та багато інших.

Так, один із представників сучасної філософської думки Ю.Габермас вважає, що глобалізація - неминучий процес, з яким стикаються сучасні західні держави. Тому він ставить під сумнів релевантність нації - держави як політико - територіального утворення. Ідучи далі в своїх роздумах, він зазначає, що так само можна ставити під сумнів існування сучасної моделі соціальної європейської держави (принаймні в минулій її формі), вказуючи на те, що ідея держави добробуту реалізовувалася тільки в рамках нації - держави, але остання сьогодні досягла меж своїх можливостей у новому контексті, визначеному глобальним суспільством і глобальною економікою. Можливий вихід - створення наднаціональних об'єднань (що демонструє зараз Європейський Союз), існування яких сам Ю. Габермас назвав «постнаціональною констеляцією» [8].

Інший європейський мислитель, соціолог У. Бек для опису сучасності застосовує поняття «суспільство ризику» і «друга, постнаціональна модерність». Бек вважає, що нашу нинішню реальність визначають процеси глобалізації. Він зазначає, що картина суспільства драматично змінюється просто у нас на очах; глобалізаційні процеси незворотні; державу добробуту неможливо відродити на національному рівні (але можливо відродити на регіональному, європейському рівні); трудове суспільство, що спирається на територіальні нації - держави, прямо сьогодні розпадається на частинки; суспільний договір між капіталізмом, державою добробуту та демократією зламано; ми живемо у світі ендемічної загрозливості; і, нарешті, не існує способу уникнути постання суспільства ризику (визначальна риса якого - не стільки зростання масштабів ризику, як швидше змінена природа невизначеності). Він зазначає, що глобалізм - це насамперед ідеологія неолібералізму і економістична система поглядів [3].

Для З. Баумана глобалізація виступає як дане явище сучасності, яке неодмінно не тільки вплине, але й уже впливає на суспільні процеси в сучасних державах добробуту. Вслід за Ю. Хабермасом і У. Беком він ставить питання про майбутнє існування соціальної держави в рамках національної територіальності і державності. З цього приводу вводить поняття глобалізації і локалізації, які являють основні процеси, що визначають сучасні тенденції розвитку держав добробуту. Так, на думку З. Баумана, глобалізація (у ракурсі детериторіалізації) та територіалізація (у значенні локалізації) - процеси, що взаємодоповнюють один одного; це два боки одного процесу нового повсюдного перерозподілу суверенності, влади та свободи дій, запущеного (але не обумовленого) новими технологіями [2]. Виходячи з положень про процеси детериторіалізації і локалізації, особливого значення в його концепції набуває мобільність, яка, на його думку, стала одним із вирішальних вимірів людського життя.

Отже, аналіз праць відомих європейських інтелектуалів дозволив виділити декілька положень щодо впливу глобалізації на майбутнє соціальної держави (принаймні в її європейському варіанті). По - перше, ці дослідники і мислителі згодні в тому, що сучасна національна держава добробуту втратила свою конкурентоспроможність у світі викликів глобалізації, отже для Європи один із напрямів переорієнтації - це створення нового, наднаціонального простору, що на сьогодні має формат Європейського Союзу. По - друге, сучасні дослідники вважають, що майбутнє сучасних соціальних держав полягає в розбудові соціально - економічної системи, яка спирається на знання (яке виступає, перш за все, як економічна категорія) і високі технології (насамперед, інформаційні і в сфері управління та прийняття рішень), що відповідає основним рисам інформаційного суспільства і цивілізації. По - третє, сучасний світ є світом мобільності, в якому утвердися не лише речі, але й здатності людей продукувати ці речі, компетенції, якими володіють люди.

Таким чином, сучасна трансформація ідеї держави добробуту відбувається як перехід від соціальної солідарності до відповідального індивідуалізму і від ідеалу соціальної згуртованості - до ідеалу економічної конкурентоспроможності, що в своєму значенні змінює уявлення про традиційну соціальну державу, кейнсіанську державу добробуту.

Саме тому досить актуальним сьогодні виступає пріоритет розвитку української держави в напрямку певної моделі держави добробуту, враховуючи соціокультурний аспект розвитку української ментальності і сучасні процеси глобалізації, які змінюють уже існуючі форми і моделі соціальної держави (як ліберальної, так і соціал - демократичної моделі). Сучасні українські дослідники (А. Сіленко, О. Скрипнюк, О. Панкевич, Л. Четверікова та інші) приділяють увагу саме прогнозуванню і визначенню оптимального шляху розвитку соціальної держави в Україні. Так, Л. Четверікова вважає, що суспільні умови посттоталітарної України не дають їй можливості запозичитиконкретну модель соціальної держави. На її думку, модель соціальної держави України варто представити як синтез ліберальної, корпоративістської та соціал - демократичної моделей. Іншими словами, вона буде автентичною, але й такою, що орієнтуватиметься на ознаки, властиві зазначеним моделям, якщо ці ознаки є доречними і корисними в умовах трансформаційних процесів. Водночас, за твердженням автора, потрібно враховувати і недоліки сучасних моделей соціальних держав, які призвели до формування ідеї держави можливостей, як фактично проміжної між соціал - демократичною та ліберальною моделями. Тому можна спрогнозувати, що соціальна держава України, як і будь - яка інша соціальна держава, згодом буде модернізуватись до держави можливостей [10].

Інша дослідниця (О. Панкевич) дотримується схожої думки, стверджуючи, що, конструюючи власну модель української соціальної держави, слід використовувати досвід зарубіжних країн, однак не шляхом «сліпого» копіювання та механічного «перемішування» елементів різних моделей. Україна повинна знайти свою, особливу модель, з урахуванням власних національних, історичних, політичних, соціально - економічних, ментально - психологічних особливостей [5]. Висловлюється думка про необхідність прагнення до побудови соціальної держави в її найповнішій, соціал - демократичній моделі, до якої можна дійти через певні проміжні етапи - «позитивну державу» і «державу соціальної безпеки».

Українська держава як європейська країна орієнтована на побудову соціальної держави, держави добробуту, але, враховуючи, що вона отримала свій суверенітет нещодавно, неможливо пройти шлях, який пройшли розвинуті західноєвропейські «кейнсіанські» держави добробуту. Саме тому більшість українських учених в сфері формування соціальної держави наголошують на тому, що для України має бути автентичний шлях розвитку. Більш того, Україна перебуває на шляху до націєбудівництва, тобто для сучасної України формування національної ідентичності, нації - держави залишається досить актуальною проблемою і пріоритетом, на відміну від сучасних західноєвропейських країн, які, на думку Ю. Габермаса [105], досягли межі своїх можливостей у новому контексті, визначеному глобальним суспільством і глобальною економікою.

Визначення найбільш прийнятної моделі соціальної держави для України в сучасних умовах глобалізації пов'язується із використанням концепції соціально - політичного маркетингу. Це вимагає конкретних етапів застосування маркетингового підходу в управлінні соціально - політичними процесами. По - перше, сьогодні необхідне широке маркетингове дослідження потреб і особливостей бачення соціально - політичного розвитку України різними соціальними групами. Це, в свою чергу, вимагає створення як теоретико - методологічної бази, так і наукових центрів з впровадження технологій соціальнополітичного маркетингу. По - друге - створення і обґрунтування концепції розвитку української соціальної держави з урахуванням національних інтересів і викликів глобальної соціальноекономічної системи.По - третє, впровадження маркетингових технологій у просуванні конкретних ідей розвитку в різних сферах соціальної політики і державного управління на економічному, політичному, культурно - ідеологічному і соціальному рівнях. І, четверте, - соціально - політичний маркетинг має здійснюватися за участю трьох основних секторів суспільства - держави, ринку і громадянського суспільства.

Отже, визначення напрямку розбудови соціальної держави в Україні виступає як найважливіший пріоритет її розвитку, і саме від обраної моделі соціальної держави (де в якості критеріїв покладений ступінь втручання держави в соціально - економічні процеси, розподіл і перерозподіл суспільних благ, відповідальність людини і держави) залежить входження української держави в європейський і світовий цивілізаційний вимір, і саме соціально - політичний маркетинг виступає найбільш ефективною управлінською технологією розвитку української соціальної держави.

В якості перспективних напрямків дослідження передбачається: аналіз спрямованості соціальної державної політики як стратегії соціально - політичного маркетингу, виявлення структури і процесу організації соціально - політичного маркетингу.



Номер сторінки у виданні: 100

Повернутися до списку новин