Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Ступінь агресивності дискурсу президентської виборчої кампанії Ю. Тимошенко у 2010 р.





                Анастасія Коломоєць, здобувач кафедри політології Донецького національного університету

УДК: 323.232

 

Дана стаття присвячена дослідженню ступеня агресивності передвиборчого дискурсу 2010 року кандидата у Президенти України Ю. Тимошенко. Особлива увага приділяється специфіці виявлення прямої та прихованої агресії в тексті виступу адресанта перед аудиторією, в текстах агітаційної передвиборчої газети та агітаційної листівки. Розглядається особливості формування образу ворога у зазначених типах дискурсу.

Ключові слова: політичний дискурс, вербальна агресія, інвектива

 

Данная статья посвящена исследованию степени агрессивности предвыборного дискурса 2010 года кандидата в Президенты Украины Ю. Тимошенко. Особенное внимание уделяется специфике выявления прямой и скрытой агрессии в тексте выступления адресанта перед аудиторией, в текстах агитационной предвыборной газеты и агитационной листовки. Рассматриваются особенности формирования образа врага в указанных выше типах дискурса.

Ключевые слова: политический дискурс, вербальная агрессия, инвектива.

 

This article is devoted to the research of the degree of aggression of the presidential candidate Ju. Timoshenko's pre!election discourse 2010. Special attention is paidto the specificity of demonstration of direct and hidden aggression in the author's speech in front of the audience, in the texts of the agitation pre!election newspaper and agitation leaflet. The specificity of forming the enemy image in the mentioned discourse types are examined.

Key words: political discourse, verbal aggression, invective.

 

Передвиборчий політичний дискурс завжди спрямований на завоювання та утримання влади, боротьба за яку передбачає не тільки презентацію позитивних якостей автора дискурсу, але й має наміри зменшити авторитет опонентів. Досить часто в українській політичній практиці це має агресивні мовні звороти.

Дослідження засобів реалізації деструктивних комунікативних намірів є одним з центральних завдань сучасної політичної лінгвістики. Прояви мовленнєвої агресії у різних сферах комунікації розглядалися у працях К. Ф. Сєдова [9], Т. О. Воронцової [4], О. П. Сковороднікова [10], Г. В. Завражиної [8], у спеціальних збірниках наукових праць «Агрессия в языке и речи» [1] та ін.

Досліджувана категорія є полідисциплінарною, а, отже, існує декілька політологічних підходів до вивчення мовленнєвої агресії, у межах яких вона має назву вербальної агресії. Так, О. Й. Шейгал зазначав, що у широкому розумінні її сутність полягає в націленості на повалення опонента, зниженні його політичного статусу [14, 121]. На думку В. З. Дем'янкова, політичний дискурс взагалі має полемічний характер та досить часто супроводжується своєрідною театралізованою агресією, яка спрямована на навіювання негативного ставлення до політичних суперників автора дискурсу, на нав'язування (як найбільш природних і беззаперечних) інших цінностей і оцінок [5, 34].

Інші досліджували вербальну агресію через застосування певних мовних знаків, які дозволяють принизити опонента в очах потенційного електорату, а саме через інвективне спілкування [6, 278-322]. Такий тип інвектив як лайлива лексика досліджував А. П. Чудинов, який зазначав, що даний спеціалізований знак вербальної агресії є найбільш поширеним прийомом полеміки в сучасному вітчизняному дискурсі [11, 67].

Переважна більшість досліджень передвиборчого політичного дискурсу фокусувалася на виявленні характерних рис комунікаційних стратегій і тактик цього дискурсу, а не на особливостях функціонування мовленнєвої агресії. Саме тому можна твердити про актуальність подібного роду досліджень, особливо пам'ятаючи той факт, що передвиборчі дискурси найчастіше характеризуються розмежуванням полів «свій» -

«чужий», в контексті яких автор здійснює формування образу ворога - свого опонента.

Після огляду досліджень агресивної мовленнєвої поведінки можна зробити висновок в існуванні декількох досить автономних підходів до аналізу проявів мовленнєвої агресії. Один із підходів передбачає вивчення фактів мовленнєвої агресії з погляду реципієнта повідомлення, дослідження негативного впливу мовленнєвої агресії на адресата [9, 196-212]. Інший аспект вивчення розглядає це явище з погляду його автора, тобто відправника агресивного повідомлення. В даному випадку мовленнєва агресія розуміється як реалізація негативних емоцій мовця, негативного чи критичного ставлення до адресата, як механізм демонстрації власної вищості [2; 13]. Саме останній підхід розглядається як найбільш доречний для дослідження проявів агресивності у політичному дискурсі, тому що він дозволяє простежити, до яких прийомів мовленнєвої агресії здатен удаватись автор дискурсу заради досягнення власних цілей, в даному випадку - завоювання та утримання політичної влади.

Для виявлення ступеня агресивності передвиборчого дискурсу, що виступає основною метою цього дослідження, в якості матеріалів для оцінки був обраний передвиборчий дискурс кандидата у Президенти України у виборчій кампанії 2010 року чинного на той час Прем'єр - міністра Ю. Тимошенко. Як приклад дискурсу до аналізу були залучені виступ кандидата перед аудиторією, примірник передвиборчої газети та примірник агітаційної листівки, адже дані види передвиборчого дискурсу охоплюють різноманітні прояви агітаційної діяльності кандидата та в якості основного засобу впливу використовують саме текст, отже, не потребують обов'язкового невербального аналізу (як, наприклад, зовнішня реклама чи виступ на телебаченні).

На першому етапі дослідження дискурсу був використаний метод контент - аналізу з метою відокремити слова з агресивним забарвленням, які поділялися на лекси для явного вираження агресії (прояви експліцитного насильства) та на лекси для прихованого її вираження (прояви імпліцитного насильства).

Експліцитна агресія виявлялася за допомогою слів, що виражають агресивний характер чиїхось дій - слова деструктивної семантики чи слова зі значенням руйнації, знищення (наприклад, «боротьба», «застрелити», «поранення» та ін.). У першу чергу, це дієслова зі значенням фізичного впливу на об'єкт, в результаті якого останній змінюється, порушується його структурна цілісність на макро- або мікрорівні. Окремо слід наголосити на інвективній лексиці як найбільш розповсюдженому засобі вираження прямої агресії (слова, що виражають антисуспільну, соціально засуджену діяльність; слова з яскраво вираженим негативним забарвленням; зоосемантичні метафори; дієслова із семантикою, що засуджує, або з прямою негативною оцінкою і т. п.).

Засобів для відкритого вираження агресії досить багато, але суспільство, як правило, не заохочує подібних речей. Тому можна твердити про наявність імпліцитних прийомів, за допомогою яких автор дискурсу має здатність висловити своє негативне ставлення до опонента [2]. Серед таких прийомів можна назвати такі: використання псевдоімперативів для вираження погрози, використання питань з метою дорікнути чи зачепити, використання гіперболи для вираження негативної оцінки дій опонентів, використання часток для вислову несхвалення, недовіри, загрози, докору.

Математично розрахувати ступінь агресивності дискурсу (що представлений як текст) можна за формулою:

Процент агресивності тексту = Кількість входжень слів категорії агресивності в текст / Кількість слів у тексті *100 (методика В. Шалака за дослідженням ступеня агресивності текстів [Цит. за 7]).

Для аналізу дискурсу президентської виборчої кампанії Ю. Тимошенко були обрані такі елементи:

- Виступ чинного на той час Прем'єр - міністра України Ю. Тимошенко на IX з'їзді ВО «Батьківщина'BB з висунення її кандидатом у Президенти України, що відбувся 25 жовтня 2009 року [3]. Являє інтерес для дослідження, адже символізував певну відправну точку президентської передвиборчої кампанії.

- Передвиборча газета «Шевченківський вісник» від листопада 2009 року [12]. Обрана для дослідження унаслідок того, що на момент передвиборчої кампанії ця газета була одним із основних столичних друкованих видань суто агітаційного характеру кандидата у Президенти Ю. Тимошенко.

- Агітаційна листівка «Вона працює. Вона - це Україна!» (див. Дод. 1). Досліджувалася у зв'язку з тим, що дана листівка розповсюджувалася у більшості регіонів України та не була прикладом так званого «чорного» PR, аналіз примірників якого міг би призвести до спотворення результатів дослідження ступеня агресивності

листівки.

Виступ чинного на той час Прем'єр - міністра України Ю. Тимошенко на IX з'їзді ВО «Батьківщина» з висунення її кандидатом в Президенти України

Характер виступу Ю. Тимошенко перед аудиторію був обумовлений, по - перше, необхідністю публічної презентації факту її висування від ВО «Батьківщина» як кандидата в Президенти України. Також для автора дискурсу існувала необхідність продемонструвати на символічному рівні, наскільки кількісною та психологічно емоційною є підтримка народом її кандидатури. Саме з цією метою місцем проведення ІХ з'їзду ВО «Батьківщина» була обрана центральна площа країни - Майдан Незалежності. Завдяки присутності на цьому заході більше сотні тисяч людей, можна твердити, що за масштабом публічний з'їзд, скоріш за все, мав намір викликати в свідомості реального та потенційного електорату Ю. Тимошенко спогади про «помаранчеву» революцію 2004 року, відродивши в електоральній пам'яті виборців вірність певним символічним цінностям, які отримали назву «ідеали Майдану».

Якщо вирахувати за формулою, наскільки даний виступ носив агресивний характер, то можна твердити, що 5,8% усього тексту становили слова, що мають агресивний заряд і несуть у собі зміст використання символічного насильства (прихованого чи прямого). Серед слів агресивного змісту домінували віддієслівні іменники (див. табл. 1).

В якості дієслів, що виражають агресію, досить часто фігурували слова безпосередньої фізичної дії, які прямо семантично пов'язані з актом насильства: «поклали життя», «нищити», «розтрощено», «руйнувалися», «помирали», «розриває», «зламати», «падати» та ін. Вживаючи вказані дієслова, автор дискурсу змістовно пов'язував їх у тексті зі своїми опонентами, таким чином, намагаючись сформувати у виступі образ ворога, який здатен використовувати проти своїх опонентів пряме фізичне насильство.

Слід акцентувати увагу, що чинний на той час Прем'єр - міністр також використовувала дієслова, які набирають агресивне забарвлення тільки в певному контексті, у пов'язанні з деякими іншими словами або носять характер не фізичного, а психологічного впливу: «виборювали», «боролися» (з ворогом - опонентами, докладали великі зусилля), «споживати» (Україну), «забирати» (чиюсь власність, державну власність), «шантажують», «вимагали», «нав'язують» (певні стереотипи), «зрадили», «принизили» (Україну, її народ) та ін. Більшість цих слів Ю. Тимошенко також відносила до своїх опонентів, однак деякі дієслова пов'язувалися автором дискурсу і з власними діями або діяльністю своєю команди («боролися», «виборювали», «повстали проти» та ін.).

Найчастіше віддієслівні іменники, що виражають агресію, вживалися безпосередньо для назви чи опису акту насильства: «боротьба», «корупційні скандали», «революція», «катастрофа», «протистояння», «конфронтація». Описуючи агресора, автор дискурсу використовувала лише декілька номінацій - «олігархи», «клани» та «кланові товстосуми», але в тексті виступу постійно зустрічалися імена чи назви, що супутні основному опису акта насильства чи агресора: «зневіра», «травма», «каліцтво», «в'язниця», «інфекція», «диктатура», «грати» та ін.

Якщо структурувати агресивну лексику, що зустрічалася у виступі, за іншим принципом, а саме відокремити ті лекси, які виражали пряму агресію від тих, що виражали її приховано, то можна твердити, що в тексті дещо частіше зустрічалися лекси явного вираження агресії - 3,6% від усього виступу, тоді як лекси, що вживалися для неявного її вираження, становили 2,2% (див. табл. 2). Даний факт можна пояснити тим, що «живий» виступ передаудиторією завжди потребує від оратора значної емоціональності з метою викликати у адресатів емпатію, що особливо важливо для передвиборних виступів, коли співпереживання можуть стати підґрунтям необхідного для адресанта голосування. А прояви мовленнєвої агресії характеризуються саме підвищеною емоціональністю її автора.

   

Треба також зауважити, що Ю. Тимошенко використовувала іронічні слова та словосполучення як прийом прихованої агресії з метою дискредитувати своїх опонентів в очах електорату. Найчастіше іронічні випади припадали на чинного на той час Президента України В. Ющенка («походи на Говерлу», «розбудова музейних цінностей»,

«вишиті рушники», «поводир, якого ми обрали ... став ... одним з об'єктів в домашніх колекціях олігархів серед старожитностей і керамічних слоників») [3].

Під час свого виступу голова ВО «Батьківщина» декілька разів удавалась до прийому протиставлення «свій» - «чужий», яке уособлювалося в займенниках «ми» («я») - «вони». В межах цієї опозиції найбільш логічним був процес формування образу ворога, яким у тексті виступала «стара команда, що мріє повернутися назад» до влади [3]. Ворог описувався автором дискурсу в досить негативних застрашливих характеристиках: «мріють взяти реванш», «мріють повернути можливість споживати Україну», «депутатів почали купувати як дрова» і т. п. [3]. Найчастіше формування образу ворога виступало основним підґрунтям для використання насильницьких методів впливу, саме тому опонент у виборчих перегонах (або вся його команда) малювався як страшний, небезпечний ворог, з яким необхідно боротися та не допустити його до державної влади.

З метою відсторонення від свого опонента Ю. Тимошенко використовувала принцип розвіювання стереотипів, які, за словами автора дискурсу, нав'язувалися електорату іншим кандидатом. На її думку, даних стереотипів як мінімум два. По - перше, це однаковість політиків: відсутність моральності, корумпованість, непридатність ні до яких дій. Але чинний на той час Прем'єр - міністр заявляла, що «я неоднакова з ними», тому що «вони забирають і корумпують, а я повертаю назад» [3]. По - друге, це невиконання власних обіцянок. Щоб відокремитись від цього стереотипу, Ю. Тимошенко наводила приклади власних дій: повернення громадянам вкладів, втрачених при розпаді СРСР, створення національних резервів вугілля, газу і зерна та ін.

Передвиборча газета «Шевченківський вісник» (листопад 2009 р.)

До ситуаційної складової дискурсу у передвиборчій газеті «Шевченківський вісник», по - перше, можна віднести необхідність вести традиційну агітаційну боротьбу під час передвиборної кампанії. По - друге, це потреба донести до свого стабільного та потенційного електорату основні засади президентської передвиборної програми. І, по - третє, необхідність продемонструвати підтримку власної кандидатури на президентських виборах авторитетними людьми України, висловлювання яких наводяться в тексті газети.

Серед прихованих мотивів автора дискурсу можна, в першу чергу, назвати намір за допомогою масової агітаційної газети донести якомога до більшого числа виборців не тільки основні тези президентської програми, а й той факт, що публічне висунення Ю. Тимошенко кандидатом у Президенти України відбувалося на Майдані Незалежності - історичному місці для лідера ВО «Батьківщини».

У тексті простежувалися три напрямки конструювання основних концептів. По - перше, кандидат у Президенти Ю. Тимошенко доносила до сприймаючої аудиторії основні засади своєї передвиборної програми, а саме ті кроки, які чинний на той час Прем'єр - міністр реалізує як тільки стане Президентом.

По - друге, від імені публічних, відомих українських і європейських політичних діячів аудиторії намагалися сказати, чому необхідно проголосувати саме за лідера ВО «Батьківщина» (найбільше необхідність підтримки апелювала чи до особистих рис характеру Ю. Тимошенко, чи до її досягнень на посту Прем'єр - міністра).

По - третє, в досить простій та зрозумілій формі перелічувалися антикризові дії уряду на чолі зЮ. Тимошенко та її основні досягнення у протистоянні фінансовій кризі. Причому в даному випадку використовувався прийом іронічного порівняння з опонентами, однак, спираючись не на конкретні факти, а вдаючись до особистих характеристик («не кожного Господь наділив силою волі й сміливістю», «боягузи», «дезертири»).

Ступінь агресивності тексту газети становив 9,2%, саме таку кількість становили слова та словосполучення, що мають агресивний характер. Можна твердити, що, як і при дослідженні попереднього дискурсу, серед типів лексичних категорій домінували віддієслівні іменники, які виражали агресію/насильство (5,9% з 9,2% - див. табл. 3).

Орієнтовно 1/3 дієслів із агресивним зарядом мали зміст прямої фізичної дії насильницького характеру: «лупайте», «вдарила», «штовхало», «впало», «зупинити» та ін. В даному випадку вказані слова використовувалися поряд із створеними образами основних ворогів Ю. Тимошенко як політичного діяча та як чинного Прем'єр - міністра: її основного опонента В. Януковича та його команди, а також кризою.

2/3 дієслів набирали агресивне забарвлення лише поряд з іншими словами та використовувалися не в розумінні прямої фізичної дії, а скоріше як психологічний вплив, вживаючи також слова у переносному змісті, які мають усталений характер: «корумпувала» (олігархія політику, ЗМІ, суди і т. ін.), «проливають» (сльози інші, поки Ю. Тимошенко працює), «злякався» (В. Янукович боротьби з кризою), «шаленіють», «скаженіють» (опоненти автора дискурсу) та ін. [12]. Як і в попередньому дискурсі, такі дієслова як «боролися», «здолати», «захищала», «звільнено» пов'язувалися у тексті з Ю. Тимошенко або з її урядом та членами команди.

У тексті віддієслівні іменники зустрічалися, як мінімум, у трьох основних напрямках. По - перше, це назва акту насильства: «боротьба», «порушення», «шалена атака». По - друге, це опис певного процесу, який супроводжується використанням насильства: «тотальне панування», «корупційний вплив», «злочинна діяльність», «володіння». І по - третє, це опис агресора, ворога автора дискурсу: «олігархія, олігархи», «безвідповідальні політикани», «безконтрольна влада», «мафія». При цьому автор вживала слова та словосполучення, які допомагають підкреслити, загострити сприйняття акту насильства чи образа агрессора (деякі з них мали явно виражений негативний зміст за рахунок наявності асоціації з певними хворобами): «нечесні гроші», «ракова пухлина», «зруйнованість», «хаос», «сльози», «удар», «морально - психологічний розпад».

Також слід окремо зробити наголос, що у тексті періодично зустрічалися номінації, які символізують можливість використання легітимного насильства державою: армія, суд, слідча комісія, Верховний головнокомандувач, «люди у погонах». Причому всередині дискурсу автор (а точніше його представник - особа, яка агітувала за кандидата) вдався до військової риторики: в межах одного абзацу тексту слово «фронт» зустрічалося 5 разів поряд зі словами «опір», «бійці», «дезертири», «боягузи», «атака», «боротьба», «глибокий тил» і т. п., що свідчить про цілеспрямоване символічне порівняння передвиборної гонки з війною.

Після структурування типів лексичних категорій за принципом вираження агресії - її явного або прихованого характеру - можна твердити, що в тексті практично рівнозначно зустрічалися як лекси для явного її вираження, так і лекси для вираження неявної агресії: лише на 0,6% частіше вживався другий тип лексичних категорій (див. табл. 4). Даний факт можна пояснити тим, що агітаційна газета не може ґрунтуватися винятково на емоціях, разом з якими проявляється пряма агресія, а поєднує прийоми прямого впливу на аудиторію (демонстрування власних здобутків поряд з негативним описом свого опонента) та приховані методи нав'язування адресату необхідних думок (випинання своїх незначних досягнень, замовчування своїх недоліків та перебільшення недоліків опонента або ворога).

Окремо можна наголосити, що в цьому типі дискурсу Ю. Тимошенко досить рідко використовувала прийом іронічних словосполучень і ярликів для вираження прихованої агресії («боягузи», «злякалися кризи», «мужики, які хничуть і проливають сльози») [12].

Автор дискурсу формував у тексті образ ворога у вигляді кризи, а образ Ю. Тимошенко - як єдиної політичної персони, що бореться з даним ворогом, в той час як суперники намагалися перешкодити цьому процесу. В тексті описувалося, що «світова економічна криза», «чорна хмара» якої «насунула на Україну», охопила всі галузі промисловості України, тоді як чинний на той час Прем'єр - міністр «врятувала не тільки вугільну промисловість», а багато регіонів і родин українців, і на даний момент разом зі своєю командою змушена працювати в ситуації кризи, тоді як «усі останні» думають «тільки про себе, а не про народ, про державу» [12]. Саме завдяки результатам роботи Уряду на чолі зЮ. Тимошенко (які наведені в останньому блоці газети), «Україна не впала в прірву» [12]. Як наслідок, найчастіше поряд із ключовим словом «криза» зустрічалися такі слова, як «боротьба», «всупереч», «незважаючи на», «попри».

Агітаційна листівка «Вона працює. Вона - це Україна!»

Передвиборна гонка за посаду Президента передбачає різноманітні види агітаційної діяльності, в тому числі і розповсюдження агітаційних листівок серед електорату. Тобто ситуаційною складовою даного виду дискурсу можна вважати традиційне розгортання передвиборної кампанії. Як і газета, агітаційна листівка повинна донести до масового виборця позиції кандидата у Президенти України Ю. Тимошенко щодо засад своєї передвиборної програми мовою, яка близька для сприймаючої аудиторії.

Очікуваннями та прихованими мотивами автора цього дискурсу, скоріш за все, були змога затвердити свій стабільний електорат щодо вір ності вибору та переконати потенційний електорат, який ще не визначився, за допомогою прикладів своїх успішних дій на посту Прем'єрміністра в протиставленні бездіяльності іншого кандидата - В. Януковича.

Після аналізу ступеня агресивності тексту агітаційної листівки можна твердити, що він становив 8,3% від обсягу всього тексту (див. табл. 5). Причому в типах лексичних категорій, що виражали агресію/насильство, явно домінували віддієслівні іменники (5,2% від обсягу всього тексту).

Більшість дієслів у тексті, що мали агресивний характер, змістовно виражали пряме фізичне насильство: «вдарила», «зашкодила», «затримували», «вирувала», «закрито», «впало» та ін. Як і при дослідженні попереднього дискурсу, ці дієслова прямої дії вживалися для підкреслення образів ворогів: опонента (кандидата у Президенти В. Януковича) та фінансової кризи.

Стосовно інших дієслів, то вони більше виражали вплив психологічного характеру, тобто непрямої насильницької дії: «перешкоджають», «вимагає», «втрутитися». Вживання таких дієслів, як «бореться», «захищаючи», «врятовано» змістовно пов'язувалося в тексті агітаційної листівки з особою Ю. Тимошенко та її урядом.

Цікаво відмітити, що серед віддієслівних іменників, які виражали агресію, досить рідко зустрічалися ті, що описували назву акту насильства: «шалений тиск», «опір». Причому в якості агресора в основному виступала криза, іноді як агресор згадувалася мафія. Однак, уживалося досить багато слів і словосполучень, що додатково описували акт насильства чи агресора: «епідемія», «жорстка позиція», «банкрутство», «на межі виживання», «гральна пошесть» та ін. (див. Дод. 1).

Як і в попередньому дискурсі, в тексті листівки автор вдавався до військової риторики, порівнюючи передвиборну кампанію з фронтом та бойовими діями: «спільний фронт Віктора Януковича та Віктора Ющенка», «цинічне торпедування держбюджету» (див. Дод. 1).

При структуруванні типів лексичних категорій за явним або прихованим вираженням агресії можна твердити, що 5,2% усього тексту становили лекси, що використовувалися для її явного вираження (див. таблицю 6). Дане твердження можна пояснити тим, що текст листівки не міг бути обсяжним, тому автору дискурсу необхідно було задіяти найбільш прямі та дієві методи впливу на електорат.

Виходячи з того факту, що лекси для неявного вираження агресії становили 3,1% всього тексту, також можна додати, що в агітаційній листівці практично зовсім не використовувався такий прийом вираження прихованої агресії, як іронія. Можливо, даний факт можна пояснити тим, що при подачі тексту в формі листівки, яка призначена для масового електорату, є необхідність прямо висловлювати свою позицію, а не вдаватися до прихованих методів.

При цьому в тексті продовжував формуватися образ ворога у вигляді кризи, з яким вимушена боротися Ю. Тимошенко. Однак, окрім цього головного ворога, були присутні також ще два - В. Янукович та В. Ющенко, які своїми діями намагалися перешкоджати чинному Прем'єр - міністру у її боротьбі з кризою: «...це лише останні кроки двох Вікторів, спрямовані на погіршення ситуації в країні», «Янукович разом з Ющенком мріють лише про те, щоб криза якнайпотужніше вдарила по Україні» (див. Дод. 1).

Що стосується характеристики головного ворога (кризи), то риторика його опису зовсім не відрізнялася від попереднього дискурсу - агітаційної газети. Більше того, можна зауважити, що іноді автор використовував ті ж самі характеристики: «світова економічна криза», «чорна хмара» якої «насунула на Україну». Поряд з описовими рисами ворога також вживалися такі слова, як «бореться», «захистить», «врятувала», «всупереч», «попри», «незважаючи на».

Отже, щодо ступеня агресивності дискурсу президентської виборчої кампанії Ю. Тимошенко 2010 року можна зробити такі висновки. По - перше, агресивність проаналізованих видів дискурсу (виступ перед аудиторією, передвиборна газета та агітаційна листівка) варіювалася в межах від 5,8% до 9,2%. Саме такий відсоток тексту становили лекси, що мають зміст прямої чи прихованої агресії.

По - друге, серед досліджуваних типів дискурсу найбільш агресивно забарвленим був текст передвиборної газети (9,2% агресивних слів від усього тексту), тоді як на другому місці за ступенем агресивності - текст агітаційної листівки (8,3% агресивних слів), а на третьому місці - текст виступу перед аудиторією (5,8% агресивних слів).

По - третє, при співставленні частоти вживання слів і словосполучень, які виражали пряму та приховану агресію, перший її тип значно превалював над другим у дискурсі агітаційної листівки, тоді як в інших вони були або майже на однаковому рівні, або одна категорія на незначну кількість відсотків перевищувала іншу.

По - четверте, лише у виступі перед аудиторією Ю. Тимошенко досить часто вдавалася до такого прийому вираження прихованої агресії як іронічні слова та словосполучення за адресою до своїх опонентів, тоді як в інших типах дискурсу даний прийом не був розповсюдженим. Скоріш за все, даний факт може бути пояснений, передусім, тим, що іронічна лексика за своєю суттю є досить емоційною, а, отже, краще сприймається аудиторію персоніфіковано, з уст самого кандидата.

По - п'яте, у своєму передвиборному дискурсі голова ВО «Батьківщина» намагалася сформувати у свідомості сприймаючої аудиторії образ її головного ворога - світової фінансової кризи, а також ще, як мінімум, двох ворогів - В. Януковича та В. Ющенка. Причиною вибору в якості головного ворога не свого прямого опонента, скоріш за все, був той факт, що на момент розгортання президентської кампанії Ю. Тимошенко уособлювала собою виконавчу владу, а саме на фоні протистояння фінансовій кризі можна було найбільш вигідним чином підкреслити власну діяльність з «урятування» народу України та нівелювати будь - які досягнення своїх опонентів.

Спираючись на запропоновану методику, стає можливим в подальшому дослідити ступінь агресивності іншого кандидата у Президенти України у передвиборчій кампанії 2010 року В. Януковича з метою порівняння зі ступенем агресивності передвиборного дискурсу Ю. Тимошенко, а також співставлення особливостей використання прихованих прийомів насильницького впливу обома кандидатами.



Номер сторінки у виданні: 213

Повернутися до списку новин