Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Інформаційний вплив на політичну свідомість в умовах глобалізації





                 Валерія Ткачук, здобувач кафедр суспільно - політичних наук, глобалістики та соціальних комунікацій Університету «Україна»

УДК 070:659.127

 

У статті розглядаються методи впливу на політичну свідомість. Питання впливу на політичну свідомість аналізується у контексті зростаючої ролі інформації та засобів масової комунікації в умовах глобалізації, зокрема особливий акцент робиться на інформаційному впливі на масову політичну свідомість.

Ключові слова: політологія, політична свідомість, глобалізація, засоби масової інформації.

 

В статье рассматриваются методы влияния на политическое сознание. Вопрос влияния на политическое сознание анализируется в контексте возрастающей роли информации и средств массовой коммуникации в условиях глобализации, в частности особое внимание акцентируется на информационном влиянии на массовое политическое сознание.

Ключевые слова: политология, политическое сознание, глобализация, средства массовой информации.

 

The paper studies methods of impact on the political consciousness. This problem is analyzed in the context of the growing information and mass media role in the age of globalization, particular attention is paid to the impact on the mass political consciousness.

Key words: political science, political consciousness, globalization, mass media.

 

Процес глобалізації, який охоплює економічну, політичну, соціальну та духовну сфери життя соціуму, дедалі помітніше й інтенсивніше впливає на суспільство загалом та на рівень політичної свідомості людей зокрема, створюючи нові умови та виміри політичної дійсності, які слід осягати та до яких необхідно адаптуватися. Крім того, виникають нові та коригуються вже неодноразово апробовані методи впливу на політичну свідомість громадськості. Адже саме від рівня її розвитку (особливо у країнах, де відбуваються трансформаційні процеси), від усвідомлення спільнотою політичних реалій та потреб залежать як розвиток держави, її демократична модернізація та легітимність політичних процесів, так і доля самої країни як незалежного суб'єкта міжнародних відносин. Таким чином, актуалізується дослідження методів впливу на політичну свідомість.

Виходячи з цього, основною метою публікації є розкриття особливостей впливу на політичну свідомість та аналіз методів такого впливу в умовах глобалізації.

У науковій літературі методи впливу на політичну свідомість розглядалися лише опосередковано, переважно у рамках дослідження впливу на громадську думку чи поведінку індивідів або мас, у глобалізаційному ж аспекті дана проблематика розроблена недостатньо.

Політична свідомість до цього часу, як у вітчизняних, так і у зарубіжних роботах, розглядалася переважно з точки зору філософії, психології та соціології, досліджувалися її рівні та механізми функціонування. І значно меншою мірою політична свідомість визначалася як цілісне, суто політологічне поняття [4].

У сучасній вітчизняній літературі, літературі країн СНД та зарубіжній літературі істотно сприяли дослідженню політичної свідомості В. Андрущенко, В. Бабкін, Е. Баталов, В. Бебик, Д. Белл, З. Бжезинський, Ф. Бурлацький, К. Гаджиєв, Є. Головаха, Б. Грушин, Г. Ділігенський, В. Кремень, І. Кресіна, І. Курас, М. Михальченко, В. Мшвенієрадзе, Л. Нагорна, Л. Півнєва, В. Ребкало, О. Рудакевич, М. Сазонов, П. Сергієнко, А. Уледов, О. Фісун, С. Хантінгтон, О. Шестопал, Л. Шкляр та інші.

Теоретично - методологічні основи дослідження впливів на масову політичну свідомість закладені у працях О. Конта, М. Вебера, Б. Рассела, Е. Дюркгайма, К. Юнга, Д. Блюмера, Е. Гоффмана та інших авторів, які проаналізували особливості масової поведінки у громадських місцях, чуток, паніки, механізмів поведінки натовпу і великих груп людей [5].

Якщо аналізувати зарубіжних авторів, які присвятили наукові праці аналізу форм політичної поведінки та інформаційного впливу на політичну свідомість аудиторії, то варто назвати Платона, Арістотеля, Протагора, Ціцерона, Н. Макіавеллі, Ш. Л. Монтеск'є, С. Московічі, Г. Тарда, Г. Лебона та ін.

Досліджували уніфікації форм політичної поведінки в умовах інформаційної діяльності ЗМІ такі автори, як Е. Аронсон, П. Бурдьє, А. Грамші, Е. Кассірер, С. Кара - Мурза, М. Маклюен, Г. Г. Почепцов та ін.

Численні дослідження присвячено вивченню окремих елементів системи впливу на масову політичну свідомість: характеристик масового суб'єкта (Г. Андреєва, Г. Ділігенський, А. Уледов), ідеологічного впливу та маніпулювання свідомістю і формування масової культури (В. Ієрусалимський, М. Мусієнко, П. Яковенко, Є. Голуб, С. Кара - Мурза, Є. Доценко, В. Королько, Г. Почепцов, В. Бебик, Є. Макаренко, В. Васютинський, О. Зернецька та ін).

Можна навести чимало визначень поняття «політична свідомість», якщо ж узагальнити, то це одна із основних форм суспільної свідомості.

У традиційно марксистському розумінні політична свідомість трактується як варіант суспільної свідомості, що виникає як відображення, насамперед, соціально - економічних умов буття людей. В усталеній світовій традиції політична свідомість розглядається в широкому контексті як уся сукупність психічного відображення політики, як її суб'єктивний компонент, що виявляється на різних рівнях, в різноманітних ситуаціях.

Розглянемо комплексний аналіз поняття [1].

Політична свідомість - це:

- опосередковане відображення політичного буття, суттю якого є проблеми влади, формування, розвиток і задоволення інтересів та потреб політичних суб'єктів;

- невід'ємний елемент політичної діяльності, оскільки її витоки криються у сфері політичних відносин - об'єктивних людських контактах і стосунках, що виникають водночас з проблемою використання політичної, державної влади в суспільстві;

- сукупність політичних уявлень, знань, оцінок учасників політичного процесу, в яких відображені їхні політичні потреби, інтереси і цінності.

Якщо коротко, то політична свідомість - це відображення духовного життя людей, інтересів і сподівань різноманітних соціальних спільностей, верств, класів, націй, індивідів і суспільства. Такий вид свідомості безпосередньо обумовлений політичним буттям. Політична свідомість неодмінно охоплює і міжгрупові, загальнолюдські ідеї та уявлення, чия наявність обумовлена не особливостями інтересів, а універсальними інтересами людини, а також загальнодемократичними властивостямиорганізації влади.

Розрізняють різні рівні політичної свідомості. Згідно із гносеологічним підходом, розрізняються теоретичний (ідеологічний) і буденний (емпіричний) рівні масової політичної свідомості. Саме теоретичний рівень масової політичної свідомості, заснований на сукупності ідей, цінностей і поглядів, сформованих у процесі осмислення

політичних відносин і процесів, визначає політичні ідеології, доктрини і концепції, відображені в політичних деклараціях і програмах політичних партій [5]. На цьому рівні важче маніпулювати політичною свідомістю, однак ним володіє обмежена група людей - учені, ідеологи, політичні діячі.

Тому ми приділимо більше уваги буденному (емпіричному) рівню політичної свідомості. Його можна охарактеризувати як сукупність поглядів, уявлень та стереотипів, які виникли із повсякденної практики людей. Водночас він не позбавлений деяких теоретичних та ідеологічних елементів. На такому рівні політичної свідомості політичні процеси і явища віддзеркалюються поверхово, без глибокого проникнення в їх сутнісні характеристики. Йому властиві спрощеність оцінок, емоційність, імпульсивність, гострота сприймання політичного життя і, відповідно, на цьому рівні значно простіше здійснювати вплив.

За суб'єктом політики виокремлюють індивідуальну, групову та масову політичну свідомість.

Говорячи про процес формування політичної свідомості окремого індивіда, зазвичай виділяють чотири фактори, що впливають на цей процес: власний життєвий досвід людини (включаючи соціально - економічні умови її існування); міжособистісні комунікації, які розширюють індивідуальний досвід людини до сукупного досвіду його референтної групи; суспільні інститути (церква, школа, партії та об'єднання тощо), що тиражують очищений від ідеології досвід різних соціальних груп; нарешті, засоби масової інформації (ЗМІ), які надають можливість кожному скористатися досвідом усіх у всьому різноманітті форм і змісту [3].

Масова політична свідомість - це міжгрупова свідомість, народжена процесами масовізації та глобалізації в різноманітних сферах життя суспільства, в тому числій політичній сфері. Виникнення цього явища обумовлена такими характеристиками процесу глобалізації, як збільшення розмірів спільнот людей, які здійснюють одну й ту ж політичну діяльність; значне посилення соціальної неоднорідності спільнот, що беруть участь в масових політичних процесах; значне ускладнення будь - яких соціальних зв'язків і відносин всіх учасників політичного життя, розширення їх міжособових і міжгрупових відносин; подальше зрівнянням властивостей учасників різноманітних видів масової політичної діяльності.

Головні функціональні властивості масової політичної свідомості проявляються як вплив на політичні процеси, формування політичних цінностей та ідеалів, вплив на політичну активність суб'єкта, можливість прогнозування і моделювання політичних процесів [5]. Далі ми розглядатимемо здебільшого цей рівень політичної свідомості.

Масова політична свідомість формується під впливом не лише соціально - економічних і політичних чинників, а й за допомогою ідеологічних засобів. Однією із істотних рис масової політичної  свідомості є її динамізм - здатність до швидких змін залежно від дії різноманітних чинників. Ця особливість слугує підставою для маніпулювання масовою політичною свідомістю, яке досить поширене в політиці.

Основними видами впливу на масову політичну свідомість є адміністративний, ідеологічно - психологічний та інформаційний [5].

Перший вид впливу є найменш ефективним та вигадливим, адже ґрунтується на таких чинниках, як тиск та залякування.

Ідеологічно - психологічний вплив вже має у своєму арсеналі маніпулятивні психологічні технології, засоби пропаганди та ідеологічного проникнення в об'єкт впливу.

Інформаційний вплив є, напевно, найпростішим та найефективнішим. «Ми повинні усвідомити той факт, що ми дізнаємося про світ здебільшого не безпосередньо; переважно йдеться про світ, повідомлений через інформаційні засоби. Те, що людина сьогодні знає, щонайбільше на 20% ґрунтується на її власному досвіді, а 80% передається через пресу, радіо й телебачення» [7, с. 87].

Досить поширеним є уявлення про те, що політична свідомість і поведінка людей суттєво залежить від інформаційного поля, яке створює ЗМІ. Приміром, Е. Денніc наголошує, що «ЗМІ «формують» наше мислення, «впливають» на наші думки й настанови, «підштовхують» нас до певних видів поведінки, наприклад, голосування за певного кандидата» [2, с. 139]. Інші автори вважають, що вплив ЗМІ на поведінку громадян здійснюється шляхом створення певної суспільної думки.

Основна передвиборна боротьба фактично переноситься зі сфери соціальної дії в інформаційний простір. Між собою конкурують уже не реальні політики й політичні об'єднання, а їх образи, які транслюються виборцям через різних посередників. Зрозуміло, що в такій ситуації стрімко зростає роль засобів масової інформації як одного з основних каналів доведення цих образів до реципієнта [3].

Мас - медіа виступає психологічним підсилювачем повідомленого. Населення схильне більше довіряти інформації, що проходить через ЗМІ, ніж тій, що передається із уст в уста. При цьому у ЗМІ використовують інформаційні технології, які ґрунтуються на застосуванні способів резонансної комунікації, які базуються на активізації у людини вже наявних уявлень і спрямовані не на пояснення подій, а на зараження людини прикладом розв'язання аналогічних проблем, не на розкриття соціального змісту того, що відбувається, а на відмежування від цього, деідеологізуючи по суті події, що відбуваються у житті суспільства, та придушуючи таким чином алгоритми раціонального мислення.

Якщо психологічний вплив на населення прийняти за 100%, то вплив засобів масової інформації на підсвідомість людей становитиме 80%, а на їхню свідомість - 20% [8].

Соціологічні дослідження показують, що абсолютна більшість населення України пріоритетними джерелами політичної інформації називають телебачення і пресу. Отже, щоб вплинути на політичну свідомість, необхідно навіяти через ЗМІ певну інформацію. При цьому інформація, яку безперервно транслюють ЗМІ, здійснює вплив на потреби та інтереси особистості, формуючи мотивацію до конкретної політичної поведінки, яка не сприймається громадськістю як нав'язана.

В цілому вплив на політичну свідомість можна диференціювати на такий, що зумовлений об'єктивними чинниками (соціально - економічними, культурними, демографічними тощо) та цілеспрямований, тобто маніпулятивний. Про методи впливу на політичну свідомість варто говорити лише у контексті останнього, адже поняття «метод» передбачає свідомий спрямований вплив. Тож ураховуючи риси політичної свідомості та види впливу на неї, можна виділити методи впливу на політичну свідомість, що виникли чи суттєво еволюціонували у період глобалізаційних змін:

- політична реклама;

- політичний PR;

- ідеологізація (включаючи пропаганду).

Політична реклама - це будь - яка реклама як система методів психологічної дії на масову аудиторію з метою управління її політичною поведінкою, спрямована на зміну або закріплення тих або інших політичних переконань. Вона є дуже поширеним методом впливу, який, у свою чергу, використовує методи психологічного впливу та маніпулювання. Найвідомішими з них такі:

Посилання на авторитет, дія якого ґрунтується на довірі громадян до певних авторитетних фігур, так званих лідерів громадської думки, якими зазвичай бувають відомі науковці, популярні співаки й актори, спортсмени, релігійні діячі тощо. Ця техніка також має іншу назву - використання «ікон» або «слонів».

Посилання на анонімний авторитет. Для цього наводяться посилання, цитати документів, оцінки експертів, результати соцопитувань. Широко використовуються лінгвістичні конструкції на зразок: «Більшість експертів зійшлися на думці...», «Джерело з найближчого оточення кандидата повідомило...» тощо. Посилання на неіснуючий авторитет додає інформації солідності та переконливості. При цьому джерело не ідентифіковане і відповідальності за помилкове повідомлення журналісти не несуть.

Навішування ярликів. Ярлик - це елемент антиобразу кандидата, негативна характеристика, яка зазвичай не є правдою, однак активно «навішується» штабами суперників за допомогою інформаційних технологій і з часом укорінюється у масовій свідомості.

Технологія залякування. В рекламі не повинно бути інформації, яка б несла страх. Також вона не повинна демонструвати переживання задоволення від чогось (це може викликати у людей залежність), порушувати логіку, просувати алогічні тексти, пропагувати неадекватну мотивацію до діяльності та успіху. Однак, реклама, з якою ми щодня зіштовхуємось - це суцільна гра на людських емоціях та підміна цінностей.

Відволікання уваги, метод «копченого оселедця». Цей термін придумали політтехнологи, бо запах копченого оселедця збиває нюх собаки, а техніка застосовується для того, щоб відвернути увагу аудиторії від важливої, але непотрібної інформації з допомогою іншої інформації, поданої в максимально сенсаційній формі.

«Нейролінгвістичне програмування», або НЛП, тобто управління людською свідомістю за допомогою лінгвістичних конструкцій, архетипів, візуальних зображень тощо [6].

Політичний PR на сьогодні є дуже вагомим методом впливу на політичну свідомість громадян, інструментом керування масами та формування необхідної громадської думки. Однак, у першу чергу, це процес управління інформацією, спрямований на досягнення певної мети. Метою політичного PR, передусім, є створення сприятливого інформаційного середовища. Це також організація і управління масовими комунікаціями та інформаційними потоками.

Термін ідеологізація сприймають досить неоднозначно. Часом він несе відверто негативне забарвлення (процес насильницького підкорення суспільної свідомості офіційним ідеологічним концепціям та установкам владних структур), часом нейтральне (проникнення тих чи інших ідейу життя суспільства чи його окремих інститутів). Ми дотримуватимемось точки зору, що цей метод є нейтральним, однак і його можна довести до крайнощів.

Загалом важко не погодитись, що адекватна ідеологія, яка відповідає вимогам часу та враховує глобалізаційні тенденції, необхідна будь - якій країні, адже вона виступає сильним інтегруючим механізмом та дієвим фактором впливу на політичну свідомість.

Сюди ж належить і політична пропаганда - поширення ідей, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей, у тому числі заздалегідь неправдивих задля впливу на громадську думку чи політичну свідомість. У свою чергу агітація спрямована на спонукання, заклик до конкретних дій.

Не слід, однак, забувати, що будь - який вплив є найбільш ефективним, якщо здійснюється з урахуванням принципу зворотного зв'язку. Будь - яке політичне рішення приречене па провал, якщо вступає в конфлікт із домінуючими в суспільстві інтересами, з політичною свідомістю, що склалися. Зважуючи на можливість прояву суперечностей між суспільною думкою з тієї або іншої проблеми і здійснюваною політикою, польський соціолог Єжі Вятр зазначав, що суперечності варто усунути і, як правило, усуваються вони або шляхом зміни політики, що проводиться, або шляхом ефективного виливу на суспільну думку з метою відновлення відповідності між ним і політикою.

Висновки. Сучасний світ вже неможливо уявити без глобалізаційних тенденцій, які пронизують усі сфери нашого життя. Cуттєву роль у процесі глобалізації відіграє інформаційний чинник. Він включає в себе такі компоненти, як інформаційна революція, ідея глобального інформаційного суспільства, глобальні інформаційні системи, вивчення глобальних інформаційних процесів, ідея побудови світового інформаційного простору. Це відображається і у методах впливу на політичну свідомість громадськості. У них теж прослідковується тенденція до зростання ваги інформації та до впливу на дедалі більші групи людей.

На політичну свідомість впливають і соціально - економічні, національні та культурні процеси, а також глибокі структурні та якісні зміни в системі суспільних, соціально - економічних і міжнародних відносин тощо. Політичну свідомість активно визначають регіональні, демографічні, соціокультурні та багато інших факторів. Основними ж методами впливу на політичну свідомість є політична реклама, політичний PR та ідеологізація.

В українських реаліях метод ідеологізації використовується досить мало та на низькому рівні, адже національної ідеології в Україні досі немає, як і постійної стратегії внутрішньо- та зовнішньополітичного руху. Інші ж методи впливу, зокрема реклама, потроху виходять на прийнятний з точки зору світової практики рівень.



Номер сторінки у виданні: 224

Повернутися до списку новин