Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Сучасним загальноосвітнім навчальним закладам — сучасні технології навчання





               Лілія Сажко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри методики викладання іноземних мов Київського національного лінгвістичного університету

УДК 378.147

 

У статті йдеться про завдання загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування в учнів міжкультурної комунікативної компетенції. Підкреслюється роль сучасних технологій навчання у вирішенні зазначених завдань.

Ключові слова: загальноосвітні навчальні заклади, міжкультурна комунікативна компетенція, сучасні технології навчання.

 

В статье идет речь о задачах общеобразовательных учебных заведений в плане формирования у учащихся межкультурной коммуникативной компетенции. Подчеркивается роль современных технологий обучения в решении указанных задач.

Ключевые слова: общеобразовательные учебные заведения, межкультурная коммуникативная компетенция, современные технологии обучения.

 

This article deals with the objectives of General Educational Institutions in the student's formation of the intercultural communicative competence. The Role of modern learning technologies in the achieving of this objectives is showed.

Key words: General Educational Institutions, intercultural communicative competence, modern learning technologies.

 

Міжкультурна інтеграція набуває все більшого поширення у всіх сферах суспільного життя. Однак найчутливішою до інтегративних процесів суспільства є система освіти, адже сааме у цій сфері відбувається підготовка та формування майбутніх фахівців, яким належить розбудовувати країну за нових умов співіснування та співпраці різних країн світу. Особливе місце в підготовці майбутніх спеціалістів у різних галузях економіки займає іноземна мова. Останнім часом значно зросла роль вивчення іноземних мов як у вищих, так і у загальноосвітніх закладах освіти. Саме мовна освіта дає можливість заглибитись у культуру іншого народу, зрозуміти стереотипи як мовленнєвої, так і немовленнєвої поведінки представників інших націй.

Перед загальноосвітніми навчальними закладами на сучасному етапі розвитку освіти стоять завдання вдосконалення процесу оволодіння учнями іншомовним спілкуванням, формування у них умінь міжкультурної комунікації, яка, за визначенням Є. М. Верещагіна та В. Г. Костомарова, є адекватним взаєморозумінням учасників комунікативного акту, що належать до різних культур [2]. Культурологічна функція стає провідною не лише в процесі оволодіння іншомовною компетенцією, а й у системі освіти в цілому. Саме завдяки реалізації цієї функції навчання перетворюється в процес розвитку власної культури, пізнання культуриінших народів, усвідомлення свого місця у глобальному світі.

Однак, як зазначають науковці, в процесі організації навчального процесу з іноземної мови як діалогу культур необхідно дотримуватись особистісно - орієнтованої моделі навчання (Ю. І. Пассов, К. В. Фокіна). Адже найбільшою цінністю для освіти є особистість кожного учня. Основне завдання сфери освіти полягає у створенні умов для розвитку та становлення кожної людини як особистості. Відомий російський науковець у царині викладання іноземних мов Ю. І. Пассов визначає сучасний підхід до навчальної діяльності як концепцію розвитку індивідуальності в діалозі культур [7].

У зв'язку із вищезазначеним виникає необхідність пошуку найбільш ефективних сучасних технологій навчання іншомовного спілкування учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Метою даної статті і є визначення вказаних технологій для різних ступенів навчання. Цією проблемою займалося чимало фахівців (Е. Г. Арванітопуло, Л. Я. Зеня, А. В. Конишева, В. В. Копилова, Є. С. Полат, К. В. Фокіна та ін.), однак вимоги часу ставлять завдання щодо визначення та застосування на уроках іноземної мови таких технологій, які б сприяли індивідуальному інтелектуальному розвитку кожного учня в умовах колективного навчання. На нашу думку, до таких технологій можна віднести: навчання у співробітництві, метод проектів, ігрову діяльність та портфоліо учня. Нагадаємо, як визначається науковцями поняття «технології навчання». Дослідники цього питання називають технології навчання сукупністю прийомів, дій учнів, виконуються у певній послідовності та допомагають реалізувати той чи інший метод навчання, або навіть більш широко - сукупність методів навчання, які забезпечують реалізацію певного підходу до навчання (Є. С. Полат). Розглянемо вказані вище технології.

Навчанняу співробітництві. Навчання у співробітництві визначається науковцями як найбільш успішна альтернатива традиційним методам (Є. С. Полат). Саме таке навчання допомагає реалізувати особистісно - орієнтований підхід у ньому. Метою технології навчання у співробітництві є оволодіння навичками та вміннями кожним учнем на тому рівні, який відповідає його індивідуальним здібностям, формування комунікативних умінь, які забезпечують кожному можливість здійснювати іншомовне спілкування на відповідному рівні. Ця мета досягається завдяки основній ідеї навчання у співробітництві - навчання у колективі, виконання особистого завдання, коли учень працює в групі на спільний результат, який залежить від внеску кожного. Назвемо форми, в яких здійснюється навчання у співробітництві: «Навчання в команді», «Ажурна пилка», «Круглий стіл», «Інтерв'ю», «Навчаємось разом», «Дослідницька робота», «Кейс - метод». Яким чином організовується навчання за вказаними формами?

«Навчання в команді». Для виконання завдання учні поділяються на невеликі групи або команди, кожна з яких працює над окремим питанням загальної для всіх теми. Кожний член команди має своє особисте завдання, виконання якого впливає на успіх усієї групи. Необхідно зауважити, що така форма організації навчання має свої особливості, а саме:

- відсутність змагального характеру навчання між окремими групами, так як групи мають різні завдання;

- наявність індивідуальної відповідальності кожного за успішне виконання завдання всією групою;

- покращання кожним учнем своїх власних навчальних досягнень у процесі виконання завдання, порівняння цих досягнень із своїми попередніми, а не з досягненнями інших.

«Ажурна пилка». При організації роботи за цією формою учні об'єднуються у невеликі групи і працюють над однією темою, яка поділена на смислові блоки. Кожний член групимає знайти певну інформацію до тієї частини матеріалу, що визначена для нього. Потім ті учні окремих груп, які працювали над одним і тим же питанням, обмінюються інформацією. Наступним кроком буде повернення кожного до своєї робочої групи і повідомлення всім її членам доповненої інформації із вивченого питання. Потім кожна команда доповідає про виконану роботу. На заключному етапі вчитель може викликати будь - якого учня і попросити дати відповідь на будь - яке запитання до опрацьованої теми.

Технологія «Круглий стіл» передбачає ведення бесіди, в якій беруть участь усі учні навчальної групи. Учитель повідомляє певну проблему, учасники «круглого столу» обговорюють її, збирають необхідну інформацію, аналізують, узагальнюють, шукають оптимальні шляхи її вирішення. Завдання кожного учня - зробити свій власний внесок у вирішення зазначеної проблеми.

«Інтерв'ю» як сучасна технологія навчання також може широко використовуватись на уроках іноземної мови. Для організації навчання за вказаною технологією обираються «інтерв'юери» («журналісти») та «відомі особистості». «Інтерв'юери» готують запитання для опитування, а «відомі люди» мають придумати біографії, творчий шлях, особливості професійної діяльності. Після проведення «інтерв'ю» учасники повідомляють про отриману інформацію.

«Навчаємось разом». За такої форми навчання передбачається визначення невеликих груп за - ідсумків, корекція та виснов_різним рівнем мовної та мовленнєвої підготовки. Кожна група отримує одне завдання, яке є підтемою певної широкої теми, над якою працює весь клас. У результаті спільної роботи окремих груп над частинами навчального матеріалу досягається засвоєння всієї теми. В самих групах учні самостійно визначають ролі кожного для виконання спільного завдання. Учні в процесі взаємодії досягають не лише певних пізнавальних, творчих цілей, але й навчаються спільній творчій діяльності в колективі.

«Дослідницька робота». Ця форма організації навчальної діяльності учнів характеризується самостійною спрямованістю виконання завдання. Учні самі вибирають підтему загальної теми та працюють індивідуально. Потім учні кожної групиготують доповідь за обраною темою та презентують її.

Така технологія навчання як «Кейс - метод» являє собою колективну роботу над певною ситуацією, що задається вчителем у письмовій формі. Цю ситуацію учні повинні проаналізувати, для вирішення проблеми мають бути запропоновані декілька варіантів. Дана технологія передбачає колективний пошук найбільш ефективної пропозиції. Робота учнів за кейс - методом організовується в декілька етапів, а саме:

1) введення у кейс (сприйняття вступного слова учителя, відповіді на запитання, уточнення інформації, пошук додаткової інформації);

2) аналіз ситуації (пред'явлення учнями власних варіантів вирішення проблеми в групах, вибір доповідача від групи, виготовлення схем, плакатів, іншого унаочнення);

3) презентація (виступ, представлення аналізу кейсу, відповіді на запитання, відстоювання власної точки зору, фіксація суті кожного виступу);

4) дискусія (обговорення виступів, визначення найкращого рішення кейса);

5) підбиття підсумків (слухання заключного слова вчителя).

Таким чином, можна дійти висновку, що вищезазначені сучасні технології навчання у співробітництві створюють однакові можливості кожному учневі для вдосконалення власних навчальних досягнень. Однак, учитель має зважати на такі особливості роботи учнів за цими технологіями у порівнянні з іншими формами групової роботи:

- взаємозалежність членів групи при виконанні завдань;

- відповідальність кожного члена групи як за свої власні навчальні досягнення, так і за досягнення інших;

- здійснення спільної навчально - пізнавальної, творчої діяльності в групі;

- соціалізація учнів у процесі виконання діяльності в групі;

- оцінювання роботи всієї групи.

Наступною технологією ми визначили «Метод проектів», яка набула широкого розповсюдження в практиці навчання іноземних мов в умовах шкільної та вищої освіти. Існує ряд наукових досліджень, в яких підтверджена ефективність використання цієї технології (Е. Г. Арванітопуло, В. В. Копилова, Є. С. Полат та ін.). Звернемось до визначення поняття «метод проектів». Науковець Є. С. Полат називає цю технологію дослідницькою, пошуковою діяльністю учнів, яка передбачає не лише досягнення певного результату, але й організацію процесу досягнення його. Як зазначають фахівці в області методики навчання іноземних мов, проект є самостійною роботою учнів, в якій мовленнєве спілкування органічно вплітається в емоційноінтелектуальний контекст іншої діяльності (гри, анкетування, випуску журналу тощо). Робота над проектом є творчою діяльністю. Учні активно взаємодіють один з одним, здійснюють пошукову діяльність із особистісно значущої проблеми. Така робота вимагає від них самостійного переносу знань, навичок та вмінь в новий контекст діяльності. Таким чином, в учнів розвивається творча компетенція, яка пов'язана із інтелектуальними здібностями. Виконуючи творчі завдання, кожний учень має можливість проявити власну ініціативу, фантазію, креативність, активність та самостійність у вирішенні проблеми. В методичній літературі визначають такі типи проектів, які використовуються з навчальною метою:

1) виробничі проекти (діяльність учасників такого проекту орієнтована на соціальні інтереси самих учасників і має конкретні практичні результати у формі письмових документів або виготовлених учнями матеріалів: письмових звітів, виставок, відеоматеріалів, стіннівок);

2) інформаційно - дослідницькі проекти (учні, працюючи самостійно або у невеликих групах, повинні відшукати необхідну інформацію; результати пошуку необхідно викласти у формі письмових звітів, виставок, усних презентацій);

3) проекти - огляди (учні готують питання анкети, роздають її певній кількості людей і потім збирають анкети та аналізують результати);

4) організаційно - ігрові проекти (учасники беруть на себе різні ролі, зумовлені характером і змістом певного проекту - літературних персонажів, вигаданих героїв або реальних учасників справжніх подій (Е. Г. Арванітопуло).

Організація проектної роботи потребує ретельної підготовки. Тому вчителю необхідно звернути увагу на такі вимоги до вказаної діяльності, а саме:

- наявність значимої для дослідження проблеми, що вимагає самостійного пошуку її вирішення;

- визначення практичної, теоретичної, пізнавальної значущості передбачуваних результатів;

- самостійність діяльності учнів: індивідуально, в парах, в групах на уроці та поза уроком;

- структурування змістової частини проекту із вказівкою на результати його етапів та розподіл ролей;

- використання дослідницьких методів: визначення проблеми, завдань та гіпотези дослідження; обговорення методів дослідження, оформлення результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, корекція та висновки (В. В. Копилова).

Слід також зазначити, що проектна робота має поетапний характер. Проектна діяльність, як правило, складається із таких етапів: 1) вибір проблеми та формулювання конкретної теми проекту; 2) визначення груп та ролей учасників; 3) збір та обробка інформації; 4) підбиття підсумків та презентація готового проекту. Форми проведення кожного етапу залежать від креативності вчителя, а результат - від його вміння організувати роботу таким чином, щоб у центрі уваги була діяльність учнів, щоб вони мали можливість проявити свій творчий потенціал та вдосконалити свої досягнення.

Актуальним також залишається використання ігрових видів роботи на уроці іноземної мови. «Ігрова діяльність» визначається в методиці викладання іноземних мов як одна із сучасних технологій навчання. Хоча вчителям прийоми цієї діяльності давно відомі, своєї привабливості та актуальності вона не лише не втрачає, а навпаки, розширює можливості вдосконалення процесу оволодіння учнями іншомовною комунікативною компетенцією. Використання ігрових елементів створює сприятливий психологічний клімат на уроці, наближає процес навчання до реальних умов спілкування, допомагає учням розкрити свій інтелектуальний потенціал. Адже гра, як складна та захоплююча діяльність, вимагає великої концентрації уваги, тренує пам'ять, розвиває мислення та мовлення, сприяє процесу соціалізації особистості. Гра захоплює навіть пасивних учнів та учнів з низьким рівнем підготовки, завдяки чому їхні навчальні досягнення значно покращуються.

Дослідники проблеми використання ігор у процесі оволодіння учнями іншомовним спілкуванням визначають ряд їхніх функцій, які реалізуються в навчальній діяльності. Назвемо їх:

- навчаюча функція (формування мовних та мовленнєвих навичок, розвиток мовленнєвих умінь);

- комунікативна функція (створення атмосфери іншомовного спілкування, об'єднання колективу учнів, установлення нових емоційнокомунікативних відносин);

- розвивальна функція (розвиток пам'яті, уваги, сприйняття інформації, розвиток загальнонавчальних навичок та вмінь, загострення мисленнєвої діяльності, вміння приймати рішення);

- виховна функція (виховання уважного, толерантного ставлення до партнера по грі, почуття взаємодопомоги та взаємопідтримки, виховання ввічливості);

- психологічна функція (психотренінг та психокорекція різних якостей особистості, які проявляються в ігрових моделях, що наближаються до життєвих ситуацій);

- релаксаційна функція (зняття емоційного напруження, психологічного бар'єра, який виникає при вивченні іноземної мови).

Гра завжди передбачає певне напруження емоційних та розумових дій, уміння прийняти рішення, стимулює мисленнєву діяльність, наповнює процес навчання для учнів більш глибоким змістом. Значення використання гри в навчальному процесі важко переоцінити завдяки таким її якостям (за А. В. Конишевою):

- гра активізує пізнавальну діяльність кожного учня, є ефективним засобом управління навчальним процесом;

- навчання у грі здійснюється завдяки особистій діяльності учнів, при цьому засвоюється до 90% інформації;

- гра дає можливість вибору, самовираження, саморозвитку; - гра має певний результат та стимулює учнів до досягнення цілей та усвідомлення шляхів досягнення цих цілей;

- процес навчання набуває особистісного значення для кожного учня;

- гра займає особливе місце в системі активного навчання: вона є одночасно і методом, і формою організації навчального процесу [3, с. 13].

Отже, ми можемо дійти висновку, що ігрова діяльність сприяє комунікативній спрямованості навчального процесу, активізації мисленнєвих дій учнів при опануванні іноземною мовою як засобом спілкування, підвищенню мотивації учіння, індивідуалізації навчання.

Серед сучасних технологій навчання визначають також «Портфоліо учня». У педагогічній літературі «Портфоліо учня» розглядається як інструмент самооцінки власної пізнавальної, творчої праці учня, рефлексії його власної діяльності, як комплект документів, самостійних робіт учня, як спосіб фіксування, накопичення та ранжування індивідуальних об'єктивних успіхів (Л. Я. Зеня, Є. С. Полат та ін.).

Розрізняють дві групи різновидів портфоліо: портфоліо зовнішніх досягнень та портфоліо особистісного розвитку. До портфоліо зовнішніх досягнень належать: портфоліо документів (папка із інформацією про успішність навчальної та пізнавальної діяльності учня), портфоліо творчих робіт (містить виконані учнем реферати, конкурсні роботи, твори, авторські матеріали, які супроводжуються коментарем автора) та рейтингове портфоліо (колекція контрольних робіт та діагностичних зрізів з навчальних предметів, рейтингова таблиця для фіксації досягнень учня). Портфоліо особистісного розвитку являє собою набір соціально значущих характеристик, якостей, зміна яких досліджується в динаміці розвитку та становлення кожного учня як особистості. Призначенням цього портфоліо є пізнання учнем своїх особистісних якостей з метою їх удосконалення в певному напрямку, задля корекції та планування власних досягнень.

Вищезазначене дає змогу дійти такого висновку: використання сучасних технологійнавчання в оволодінні іноземною мовою сприятиме як удосконаленню процесу формування іншомовної комунікативної компетенції учнів, так і розвитку їхніх інтелектуальних здібностей, набуття особистісно значущих для кожного знань та вмінь. Наступним кроком нашого дослідження буде вивчення проблеми використання сучасних технологій навчання в процесі оволодіння другою іноземною мовою учнями загальноосвітніх навчальних закладів.



Номер сторінки у виданні: 267
Автор:

Повернутися до списку новин