Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Рецензія на монографію: Дистанційна освіта як невід’ємна складова майбутнього. Сучасний стан і світові тенденції розвитку дистанційної освіти (інформаційно - аналітичні матеріали) / за ред. П. М. Таланчука. — К. : Університет «Україна», 2010. — 470 с.

Тематика: РЕЦЕНЗІЇ




                Сніжана Петренюк, кандидат філософських наук

 

У XXI ст. знання уже не додаються, як раніше, а помножуються. Якщо раніше між великими відкриттями проходили століття, то зараз це десятиліття, а то й декілька років. Все більша кількість людей відчуває потребу здобувати другу, третю освіту. Чим більше знань - тим більше можливостей не тільки фінансово себе забезпечити, але й змогти віднайти «роботу по серцю» та самореалізуватися.

В епоху, коли чи не найбільше цінується час, питання «доставки викладачів» додому студентам дедалі більше актуалізується. Український (як і зарубіжний) студент прагне, затративши мінімум коштів, які часто доводиться заробляти самому, отримати саме ті знання, які конкретно його цікавлять у зручній формі та у зручний для нього час. Традиційна система освіти не може вповні задовольнити цих потреб.

Книга «Сучасний стан і світові тенденції розвитку дистанційної освіти (інформаційно - аналітичні матеріали)» інформує читача про той широкий діапазон нових можливостей, які з'являються із введенням дистанційної форми навчання. Автори переконливо доводять, що відкрита освіта - важливий сегмент майбутнього освіти взагалі. Детальне ознайомлення зі світовими тенденціями розвитку освіти та першими вітчизняними паростками сприятиме покращенню якості надання освітніх послуг та допоможе зробити нашу освіту більш доступною для кожного бажаючого.

«Освіта для всіх» та «освіта через усе життя» - головні принципи сучасної освіти, проголошені Міжнародною комісією з питань освіти, науки і культури при ООН (ЮНЕСКО). Із введенням дистанційної форми навчання їх втілення в Україні стане більш реальним.

Книга складається із шести розділів з відповідними підрозділами, переднього слова, післямови та термінологічного словника.

У першому розділі наводиться типологія методів менеджменту освіти глобального суспільства, розкриваються види менеджменту освітньої сфери. Наведені основні переваги і недоліки дистанційної освіти у порівнянні з традиційними формами навчання як для ВНЗ, конкретного викладача, так і для студента. Автори розкривають систему і структуру освіти глобального суспільства, роблячи акцент на тому, що «глобалізація стала вагомим чинником міжнародних економічних, політичних і гуманітарних відносин, що знаходить свої прояви у розвитку освітньої сфери будь - якого національного суспільства».

Приклади впровадження дистанційної освіти у Великобританії, США, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Канаді; створення асоціацій та рад з дистанційної освіти; обговорення актуальних питань у спеціалізованих періодичних виданнях, - все це висвітлено у другому розділі, - не залишають сумніву, що дистанційне навчання, розпочавшись у 1969 році у Відкритому університеті Великобританії, буде дедалі більше розвиватись. Проаналізовані авторами останні тенденції розвитку дистанційного навчання у світі показують, що це не є лише європейсько - американський експеримент, - центри дистанційного навчання активно діють в Індії, Австралії, Японії.

Для наочної ілюстрації дистанційного навчання на практиці автор третього розділу вибрав Відкритий університет Ізраїлю, який був створений за аналогією зі світовим лідером у дистанційній освіті - Відкритим університетом Великої Британії. Однією із причин такого вибору стало функціонування у структурі цього університету академічної програми «Російський проект», за якою навчався і деякий час викладав автор розділу. Особистий досвід допоміг розкрити нюанси дистанційного навчання зсередини: вимоги щодо вступу абітурієнтів, навчальні плани, організацію самостійної роботи студентів, особливості функціонування програми «Російський проект».

Сучасний стан та тенденції розвитку дистанційної освіти в Україні розкриті у четвертому розділі; наведені завдання перших етапів становлення та пропозиції авторів щодо реального впровадження дистанційного навчання у вітчизняну освіту.

Значна частина розділу відведена під детальний опис українського експерименту з впровадження дистанційного навчання - досвіду Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Кількість вдячних листів студентів, подяк від районних державних адміністрацій, статей у пресі свідчить про вдалий експеримент, який має право стати загальнонаціональною практикою. Велика кількість ілюстрацій впровадження дистанційного навчання переконливо доводить, що у майбутньому цей вид навчання набиратиме все більше обертів.

Авторами доведено ефективність використання дистанційного навчання також і в післядипломній освіті: розроблено алгоритм впровадження системи дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіті на регіональному рівні, розроблені варіанти структури системи дистанційної післядипломної педагогічної освіти на галузевому та регіональному рівнях.

Розкрито також структуру системи дистанційного навчання в Україні, формування контингенту студентів, дидактичне і методологічне забезпечення навчального процесу, особливості створювання посібників для дистанційного навчання. Наведено більше 30 - ти витягів з рецензій щодо високої якості підручників для дистанційного навчання, підготовлених викладачами Університету «Україна».

Автори четвертого розділу поділилися різними варіантами організації навчального процесу, поклавши в основу диференціації кількість часу, який витрачають на навчальний процес різні категорії населення. Навели результати маркетингового дослідження мотиваційних чинників вступу на дистанційне навчання в університеті, що допоможе виробити правильний підхід при впровадженні дистанційного навчання.

Формування ТВСП (Університету «Україна») проілюстровано численними світлинами та листами вдячності від голів районних державних адміністрацій, що свідчить про успішність такої організації навчання.

П'ятий розділ у щонайменших деталях розкриває спеціальні стандарти, на основі яких уніфікують і регулюють процеси створення і застосування ІСДН та розвиток єдиного інформаційного простору розподіленого навчання. Доступно викладено інформацію про програмно - апаратні платформи дистанційного навчання, а також про програмне забезпечення для створення курсів дистанційногонавчання. Окремий параграф відведений для інформування читача щодо можливостей та перспектив відеолекцій.

Які саме реформи необхідно провести безпосередньо у сфері освіти України - описано у шостому розділі. Означено, що поки зміни в освітній політиці залежать від складу коаліцій та чиновницького свавілля, мало що буде змінюватися.

А між тим, «освіта заслуговує на куди більшу увагу і розуміння, ніж це є зараз, адже вона, на нашу освітянську думку, найважливіша для майбутнього держави, бо формує підґрунтя для прогресивних змін у суспільстві й державі». Книга «Сучасний стан і світові тенденції розвитку дистанційної освіти (інформаційно - аналітичні матеріали)» є своєчасною та потрібною, адже розкриває одну з невід'ємних складових майбутнього - дистанційне навчання.

Для того, щоби бути «на коні», щоб залишатися затребуваним, доводиться «вчитися так, ніби маєш жити вічно» - гнатися вслід на новітніми технологіями та розробками, за новими знаннями протягом усього життя. Високорозвинені країни давно уже розглядають інститут навчання протягом усього життя як необхідну передумову досягнення індивідуального успіху і суспільного достатку в цілому. Створення відкритої освіти, відкритого навчального середовища і впровадження дистанційної технології освіти - це не тільки можливість задовольнити потреби кожного громадянина, але й здатність уже сьогодні закласти міцний фундамент для подальшого успішного розвитку держави; це можливість, яку Україні ще належить для себе відкрити.



Номер сторінки у виданні: 286

Повернутися до списку новин