Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АКТИВНОСТІ ЖІНОК У НАУКОВО - ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ





                Інна Кукуленко - Лук'янець, кандидат психологічних наук, доцент, докторант Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України

 

У статті досліджується проблема психологічного здоров'я жінок - педагогів. Висвітлюються психологічні та соціальні проблеми, що детермінують дисгармонію внутрішнього світу жінки. Здійнено аналіз студій провідних вчених та наведені статистичні дані вікової активності жінок у науковій сфері.

Ключові слова: фемінний, жінки - педагоги, вікова активність, психологічне здоров'я, самоактуалізація.

 

В статье исследуется проблема психологического здоровья женщин - педагогов. Освещаются психологические та социальные проблемы, которые детерминируют дисгармонию внутреннего мира женщины. Совершен анализ работ известных ученых и наведены статистические данные возрастной активности женщин в научной сфере.

Ключевые слова: феминный, женщины - педагоги, возрастная активность, психологическое здоровье, самоактуализация.

 

The article investigates the problem of the psychological health of the women - educators. The psychological and social problems lights up, that determines the disharmony of the inner world of the woman. The analyses of the works of the famous scientists is made and presented the statistic data of the age activity of the women in the scientific sphere.

Key words: feminine, women - educators, age activity, psychological health, selfactualization.

 

Постановка проблеми. Сучасна фемінізація освіти робить актуальною проблему психологічного здоров'я жінок - педагогів. Адже вони взаємодіють зі школярами, студентами і мають значний вплив на формування світогляду, цінностей, установок молодого покоління. Важливою умовою у такому випадку є гармонійність і самодостатність жінки у навчально - виховному процесі. Психологічне здоров'я жінки детермінується багатьма чинниками, зокрема прагненням до професійної самореалізації, благополучним сімейним станом, адекватним самосприйняттям, віковими особливостями, зовнішньою привабливістю, здатністю до комунікації та взаємодії з іншими членами суспільства. Саме тому виникає необхідність вивчення психологічних проблем, що викликають внутрішню дисгармонію жіночого світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливості жіночої психології висвітлюються у працях багатьох учених, зокрема К. Хорні, Д. Б. Міллер, С. Бем, І. С. Кона, Є. П. Ільїна, А. А. Чекаліної, Т. В. Андрєєвої, Г. Шеремєтьєвої та інших.

Проте, поза увагою дослідників залишається проблема психологічного здоров'я та вікової активності саме у жінок науково - педагогічної сфери.

Цілі дослідження. Метою нашого дослідження є необхідність визначити основні психологічні проблеми жінок у галузі освіти на основі теоретичного аналізу наукових студій провідних сучасних вчених та виявити вікову активність жінок - дослідників на основі статистичних даних.

Виклад основного матеріалу. Сучасні вітчизняні дослідження вказують на те, що психологічні особливості самоактуалізації працюючої жінки зумовлені задоволеністю її потреб у професійній та сімейній сферах. У професійній діяльності ці особливості стосуються вибору професій фемінінного чи маскулінного типів за компенсаторним принципом, орієнтації на різні базові і термінальні цінності, задоволеності своїм професійним вибором та самореалізованості в обраній діяльності, співвідношення «Я - актуального» та «Я - ідеального».

Самоактуалізація жінки у професійній сфері проявляється в її задоволеності обраною професією та відчуттям реалізованості в ній. Це пошук «себе у професії», власної професійної ролі, образу «Я», професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, професійних перспектив, установлення нових професійних цілей, прагнення до гармонійного розкриття та ствердження власного творчого потенціалу. Важливими факторами самоактуалізації жінки у соціономічній професійній діяльності виступають: потяг та інтерес до людини, розуміння складного внутрішнього світу людини, здатність позитивно впливати на особистість, почуття відповідальності та альтруїзм, висока комунікабельність, прагнення до професійного зростання, самопізнання.

Умовами успішної самоактуалізації жінки у професійній діяльності виступають: відкритість жінки щодо нових ідей, нового соціального досвіду, готовність ризикувати, помилятись, відмовлятись від старих звичок; усвідомлення нею власного потенціалу, своїх сильних і слабких сторін, здібностей, прагнень та бажань; гаронійне поєднання орієнтації на професійну кар'єру з орієнтацією на сім'ю; сприятливі зовнішні обставини, які б не придушували тенденцію жінки до самоактуалізації, а стимулювали її.

Зайнятість жінок у професійній діяльності пов'язана із їхніми гендерними стилями поведінки. За даними дослідження, у жінок - керівників та військових переважає маскулінний стиль поведінки, а у жінок - медиків, педагогів та домогосподарок - фемінінний. Це залежить від особливостей тих чи інших професій [4, с. 6].

Жінка, яка намагається реалізуватися у сфері педагогічної діяльності, а також здобути науковий ступінь повинна вирізнятися значним рівнем інтелекту, ерудованості, креативності і бути здатною вийти за межі звичайного побутового мислення.

Науковець Чекаліна А. А. вважає, що самореалізація жінки - педагога є специфічною: у процесі професійного становлення відбувається узгодження гендерних і професійних уявлень особистості про себе, але професійна роль має другорядний характер у ціннісній картині світу жінки і підпорядкована гендерній.

Гендерні уявлення жінки в педагогічній діяльності набувають характеристики, що співвідносяться із існуючими в культурі традиційними уявленнями про жінку (насамперед орієнтація на власних дітей, на міжособистісні стосунки). Дослідження авторки виявило відсутність особистісної, семантичної наповненості гендерних уявлень, а, навпаки, ригідні, типові форми поведінки жінки [6, с. 204].

На думку Є. П. Ільїна, існує кілька причин фемінізації шкільної освіти, зокрема: вплив об'єктивних соціально - економічних умов, демографічна обстановка у розвинених країнах після світових війн ХХ століття, недостатньо висока оплата учительської праці, зниження престижності професії. Але є і суб'єктивні причини: наприклад, більша схильність жінок до спілкування і взаємодії з дітьми. Очевидно, відіграє роль і той факт, що чоловікам важко в жіночому колективі задовольняти свої потреби у спілкуванні, знаходити із жінками спільну мову. Проте, така фемінізація школи призводить до фемінізації вимог до школярів, встановленню жіночих еталонів поведінки [3, с. 447].

На думку багатьох провідних дослідників, зокрема Є. П. Ільїна, Т. В. Андрєєвої, А. А. Чекаліної, Т. В. Бендас у жінок можна прослідкувати динаміку професійної і наукової активності залежно від їхнього віку.

Так, на думку вчених, у першій половині свого життєвого циклу, тобто до 35 - 40 років, жінки більше спрямовані на сім'ю. Але, навіть при такій спрямованості у жінок творча активність не пригнічується а проявляється у суміжних професіях. Досить часто це є наукова діяльність, викладання у ВНЗах, робота з дітьми. Відбувається тимчасове зниження професійної активності жінок, оскільки більша частина часу і енергії віддається дітям і сім'ї.

У жінок із найбільш вираженою орієнтацією на творчість відбувається відсторонення цінностей сім'ї і любові у просторі теперішнього часу і у 20, і у 30 років, що позначається на проблемності побудови ними сімейного життя. Загалом, такі припущення підтверджуються конкретними статистичними дослідженнями. Так, згідно з даними Держкомстату України за 2009 рік найбільша наукова активність у жінок припадає на віковий період 40 - 49 років (54, 2%). Хоча досить активними залишаються і вікові періоди до 29 років (45%), 30 - 39 років (48, 38%) та 50 - 54 роки (51, 68%) (Див. рис. 3).

Якщо розглядати дані Черкаської області, то загалом зберігається подібна тенденція як і по Україні, хоча є певні відмінності [2, с. 36 - 40]. Найвищий показник плідної наукової діяльності у жінок припадає на вік 50 - 54 роки (45, 45%) та 40 - 49 років (44, 71 %) і також значна активність вирізняється у віці 60 - 69 років (42,1%) (Див. рис. 4).

1 - до 29 років включно; 2 - 30 - 39 років; 3 - 40 - 49 років; 4 - 50 - 54 років; 5 - 55 - 59 років; 6 - 60 - 69 років; 7 - 70 років і більше. Російські вчені доводять, що невлаштованість особистого життя негативно відбивається на емоційному стані та світосприйнятті жінок - учителів. За результатами проведеного дослідження майже кожна четверта жінка - вчитель розлучена, а середній вік близько 34 років. Розлученням, більшою мірою, сприяло те, що рівень освіти чоловіків був значно нижчим. Звичайно, це впливає на відмінність інтересів та цілей у житті кожного із подружжя і вносить дисгармонію у сімейне життя. Загалом, рівень розлучень у вчителів був завжди вищим, ніж у інших соціальних прошарків населення [1, с. 134].

У становленні професійної самосвідомості велике значення також мають індивідуальні особливості жінки, що проявляються у здатності особистого впливу.

Жінки із низьким рівнем впливу відрізняються від жінок із високим і середнім впливом тим, що останні мають найвищий показник задоволення життям. Відмітні риси першої категорії жінок - низький рівень агресивності, фрустрації, сензитивності, невротичності, слабко виражений мотив досягнення, відсутність самодостатності і маніпулятивності. Хоча самі вони відчувають потребу у власній привабливості, впливові, вмінні контактувати з людьми, спілкуванні, але не знаходять у собі внутрішні резерви для вирішення своїх психологічних проблем та особистісного росту.

Вони оцінюють себе як менш упевнених у власних силах, здібностях, енергії, можливості контролювати своє життя, часто відчувають щодо себе негативні почуття.

Жінки другої категорії, окрім своїх суто фемінних характеристик, зокрема розуміння, мотивації допомоги, емпатії, невротичності, комунікабельності, додають риси, притаманні більше чоловікам, а саме: агресивність, упевненість, мотив досягнення [6, с. 135].

Реалізація творчого потенціалу жінки залежить від багатьох глибиннопсихологічних факторів. Креативність притаманна кожній особистості, тому варто визначати творчість як домінуючий (центральний) компонент структури особистості. Креативний потенціал поєднує сфери свідомості і несвідомості, оскільки частина його усвідомлюється субєктом, а частина перебуває за межами свідомості. Повноцінна і гармонійна реалізація особистісного потенціалу передбачає усвідомлення і подальше втілення у дійсність усього змісту креативної сутності суб'єкта.

Існує ряд глибиннопсихологічних чинників, які блокують реалізацію творчого потенціалу жінки, зокрема високий рівень тривожності, особистісної ригідності та конфліктності.

Унікальність особистості не зникає під тягарем шаблонних ролей, а найімовірніше проявляється у варіативності їх візерунка. Важливим наслідком цього є той факт, що, усвідомлюючи свої ролі, особистість користується соціальною мовою, тобто переносить соціальний контроль на себе або користується знаками, що мають надособистісний смисл. Особистість може зіставити логіку своєї поведінки із логікою соціальних норм і очікувань. На соціальні ролі в суспільстві, безумовно, накладені обмеження. Особистість у певних ситуаціях може зіткнутися із тим, що її потреби призводять до появи протиріч через розігрування ролей. Виникає рольовий конфлікт - зіткнення між несумісними ролями. Для жінки дуже важливо вміти вибудувати продуктивну для неї ієрархію ролей, внаслідок чого вона зможе відчувати внутрішню рівновагу і гармонію, що сприяє активній

творчій діяльності у всіх сферах життєдіяльності особистості.

Ми детально зупинилися на аналізі внутрішньої конфліктності людини, оскільки наші експериментальні дослідження доводять, що саме високий рівень тривожності та конфліктогенності блокує реалізацію креативного потенціалу жінки, що спричиняє дисгармонію її внутрішнього світу.

Деякі дослідники роблять акцент на гендерній нерівності у сучасному суспільстві. Зокрема, вони стверджують, що сімейний статус жінки подвійно впливає на можливості реалізації соціального потенціалу. З одного боку, наявність сім'ї корелює з більш оптимістичними поглядами на життя, а саме з оцінками перспектив зміни його рівня. З іншого боку, конфлікт рольових вимог, що виникає через сімейний статус жінки, безумовно, обмежує можливості реалізації її соціального потенціалу. Освіта, професія, кваліфікація є чинниками, що здійснюють вплив на соціальну позицію як жінок, так і чоловіків, проте цей вплив має гендерну специфіку. Життєві шанси реалізації освітнього потенціалу в жінок істотно нижчі. Це виявляється, по - перше, у співвідношенні освітнього рівня і рівня доходів чоловіків та жінок; по - друге, у невідповідності освітнього рівня жінок і виконуваної ними роботи у неформальному секторі економіки (зокрема у дрібнотоварній ринковій торгівлі); по - третє, у структурній концентрації жінок серед представників групи масової інтелігенції (зокрема вчителів, медпрацівників), становище і статус якої є вкрай неблагополучним у пострадянських суспільствах; по - четверте, в обмеженні для жінок можливостей підвищення свого професійно - кваліфікаційного рівня через конфлікт рольових вимог. Одне із важливих місць у низці факторів, що визначають можливості та спрямованість реалізації соціального потенціалу жінок, займають також моделі гендерної соціалізації, гендерні стереотипи, гендерні ідеали, які сформувалися в результаті тривалого процесу соціокультурного розвитку [5, с. 10].

Висновки з даного дослідження. Таким чином, можна зробити висновок, що жіноча активність у науковій сфері детермінується її глибиннопсихологічними проблемами, життєвими установками, цінностями, орієнтаціями на сім'ю або кар'єру, гендерними уявленнями, що існують у сучасному соціокультурному суспільстві.

Крім того, необхідно відмітити, що жінка у науково - педагогічній діяльності повинна мати не лише інтелектуальніздібності. Зазвичай, жінці повинні бути властиві певні вольові якості: цілеспрямованість, наполегливість, самостійність, ініціативність, витримка, самовладання, рішучість. Вона повинна бути готова до прийняття складних вольових рішень. Організаційні та комунікативні здібності можна вважати сприятливим показником для наукової діяльності жінки в системі освіти.

Перспективи подальших розвідок у данному напрямку вбачаємо в експериментальному дослідженні впливу внутрішньої конфліктності, тривожності, задоволеності сімейним станом на активність жінок у науково - педагогічній діяльності у різні вікові періоди.



Номер сторінки у виданні: 171

Повернутися до списку новин