Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНОК, СХИЛЬНИХ ДО ОРТОРЕКСІЇ





 

Інна Галецька, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Львівського національного університету імені Івана Франка

Іванна Юрочко, магістр психології

 

Здійснено аналіз психологічних чинників орторексії у жінок. Встановлено особливості психологічного здоров'я жінок, схильних до орторексії.

Ключові слова: орторексія, психологічне здоров'я, здоровий спосіб життя.

 

Пронализированы психологические факторы развитися орторексии. Описаны особенности психологического здоровья женщин, склонных к орторексии.

Ключевые слова: орторексия, психологическое здоровье, здоровый образ жизни.

 

The psychological factors of orthorexia are analyzed. The features of psychological health of women with orthorexia are deskribed.

Key words: orthorexia, psychological health, health behavior.

 

Здоровий спосіб життя протягом останніх десятиліть набуває все більшої популярності та завойовує багато прихильників. Люди розуміють необхідність дбати про своє здоров'я та надають великого значення, зокрема, харчуванню. Правильні звички, проте, можуть мати зворотній бік медалі. Суворий підрахунок калорій та складання індивідуальних планів харчування захопили людство більше, ніж проблеми голоду, СНІДу та ядерного озброєння. Модне захоплення здоровим способом життя породило нове явище - орторексію.

Термін «орторексія» (від гр. ortho - правильний, orexis - апетит) запропонував у 1997 р. американський лікар Стівен Бретман для позначення нав'язливого бажання правильно харчуватися, вживати лише якісну та корисну їжу [1; 2]. Дослідженням розладів харчової поведінки і орторексії зокрема займаються вчені у галузі психології здоров'я, клінічної психології та медичної психології доктор Стівен Бредман, доктор Холлі Хоф, лікар Адріана фон Берман, лікар - дієтолог Д. Орніш, шведський дослідник Мадлен Мастертон [3; 4; 5; 6; 7]. Започатковані нещодавно дослідження, які проводяться у багатьох країнах Європи та Америки, спрямовані на виявлення зв'язку орторексії і стану здоров'я та психологічних предикторів надраціонального харчування. Оскільки виявлено негативні для психічного та соматичного здоров'я наслідки, ймовірність такого варіанта формування харчової поведінки слід враховувати при проведенні програм мотивації здорового способу життя.

Орторексія розвивається із звичайних та правильних понять у харчуванні, доведених до патології. Особливість та одночасно її складність обумовлена впевненістю особи в тому, що вона чинить правильно, діє на благо власного організму та живе здоровіше, ніж інші. Із часом особа з орторексією все більше заглиблюється в правила здорового харчування, збільшує список заборонених продуктів. Часто це поєднується зі страхом захворіти чи набрати зайву вагу, може з'являтися серйозний дефіцит необхідних речовин в організмі та стан прихованого голоду. І хоча впродовж тривалого часу особи із орторексією спортивний і здоровий вигляди, можуть виникати порушення серцевої діяльності, зумовлені зменшенням кількості кальцію в організмі [8; 9]. Визначальним критерієм орторексії є одержимість їсти здорову їжу та уникати шкідливої. Визначення поняття «здорова» та «шкідлива» їжа не є чітко окреслене і залежить від дієтичних переконань особи. Жертвами орторексії найчастіше стають жінки від 30 до 50 років, середнього достатку, які працюють, але не дуже люблять свою роботу, із серйозними проблемами в особистому житті. У чоловіків орторексія нерідко супроводить переживання «кризи середнього віку» [8]. Орторексія виявляється у фанатичному дотриманні визначеного як «правильне» харчування; постійних пошуках інформації про властивості різних продуктів (калорійність, уміст білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, тощо); почутті провини, якщо було спожито «заборонений» продукт зі свого списку; втраті здатності отримувати задоволення від раніше улюблених страв та їжі загалом; оцінюванні себе в рамках свого способу харчування. Для схильних до орторексії осіб притаманний перфекціонізм та схильність до самокритики, захопленість своїм способом життя та харчування не залишає часу для встановлення та підтримання соціальних контактів, є перешкодою приходити на вечерю до друзів, оскільки там неможливо контролювати якість та спосіб приготування їжі [1; 2; 6 - 9].

Зазвичай розвиток орторексії має декілька стадій. Перша стадія характеризується зростанням інтересу до здорового харчування, пошу ком інформації, що починає займати все більше і більше часу. Надалі виявляється потреба і прагнення наслідувати приклад відомих людей, які ведуть здоровий спосіб життя. Особа починає купувати лише ті продукти, які корисні, на її думку, для її здоров'я та харчуватися окремо від інших членів родини, уникати зустрічей, якщо вони можуть стосуватися прийому їжі. Причому, якщо на початках така особа розповідає про необхідність раціонального харчування та власний спосіб харчування, то через деякий час просто втрачає контроль та починає надто багато говорити на тему харчування. Особа не допускає жодних продуктів у своєму раціоні, окрім визначених, відмовляється від їжі, якість та спосіб приготування якої не може контролювати.

Суть проблеми полягає в тому, що через ставлення до їжі, свого тіла та фізичних навантажень особа здатна змінити свій спосіб життя, якщо думки про їжу та власне харчування займають більше трьох годин на день, то є причини хвилюватися про її душевне та фізичне благополуччя [7].

В ієрархії цінностей осіб з орторексією харчування перебуває на рівні цінностей середнього та нижчого статусу (згідно із моделлю Л. Пробст статусно - ієрархічної структури цінностей у вигляді ядерно - центричної). Цінності ядра та нижчого статусу є сталими, а цінності які займають проміжне положення, перебувають у стані постійної зміни. Для осіб з орторексією харчові цінності є мотиваційними цілями, що служать керівними принципами їх життя. Відношення між різними цінностями відображають психологічну динаміку конфлікту та сумісності, яку особа відчуває, коли дотримується цінностей у повсякденному житті. Харчування в ієрархії цінностей особи з орторексією не обмежене певними діями та ситуаціями, воно трансцендентним. Цінність харчування виступає, як стандарт, який керує вибором та оцінкою подій, осіб, стосунків, способу життя.

Метою дослідження є виявлення особливостей психологічного здоров'я схильних до орторексії жінок та встановлення психологічних чинників цього розладу харчової поведінки. Психологічне здоров'я є втіленням соціального, емоційного та духовного благополуччя (як ресурсу та стану), оскільки є потенційною передумовою забезпечення потреб щодо активного способу життя, досягнення власних цілей, адекватної та оптимальної взаємодії із людьми, соціальним та іншим оточенням.

Психологічне здоров'я стосується семантичних аспектів психічного здоров'я, властивостей Я та ноогенної сфери людини. Головним позитивним критерієм психологічного здоров'я є адекватність, яка розглядається як відповідність дій особи ситуації. Складність оцінки ступеня адекватності зумовлена суб'єктивністю, оскільки кожна дія людини є реакцією не стільки на оточення, скільки на власну інтерпретацію: оцінити адекватність можна лише постфактум, урахувавши відповідність на момент дії та відтерміновані фактичні наслідки, відтерміновану емоційну оцінку, відтерміноване відчуття відповідності та соціальні норми. Емоційні та поведінкові реакції також оцінюються з урахуванням їхньої адекватності [9]. У разі орторексії простежується порушення мотиваційної компоненти, насамперед харчової поведінки, що є наслідком само - оцінювання крізь призму відповідності певним гіпотетичним та (ір)раціональним критеріям досконалості. Психологічне здоров'я, як стан функціональної ресурсності для забезпечення життєвих потреб щодо активного способу життя, досягнення власних цілей, адекватної та оптимальної взаємодії з людьми, соціальним та іншим оточенням, досліджували за допомогою методик: «Діагностика мотиваційної структури особистості» В. Є. Мільмана (життєзабезпеченість, соціальний статус, спілкування, загальна активність, творча активність, соціальна корисність), опитувальник «Ставлення до здоров'я» Р. Березовської, «Перелік цінностей» Ш. Шварца, тест самоставлення В. Століна («Відкритість» «Самовпевненість» «Самокерівництво» «Самоцінність» «Самоприйняття» «Самоприв'язаність» «Внутрішня конфліктність» оцінка власного «Я» відносно соціально нормативних критеріїв моральності, успіху, волі, соціального схвалення, аутосимпатія , самознищення). Досліджувана група становила 55 жінок віком від 25 до 40 років.

Для визначення рівня схильності до орторексії було розроблено методику, в основу якої покладено питальник Стівена Бретмана, який складається із 15 питань, та додано 7 питань, що дало змогу виявити когнітивний, емоційний, поведінковий рівні орторексії та рівень планування. Для перевірки надійності розробленої методики для визначення схильності до орторексії було використано коефіцієнт Альфа Кронбаха, що є узагальненою мірою внутрішньої гомогенності питань методики. Після оцінки статистичних показників методики було вилучено одне із питань. Таким чином створена методика для визначення рівня схильності до орторексії містить 21 питання, чотири шкали із достатньо високим рівнем альфа Кронбаха: когнітивний (а = 0,89), емоційний (а = 0,92), поведінковий (а = 0,76) рівні орторексії, рівень планування (а = 0,72) та загальний показник рівня схильності до орторексії (а = 0,72). Мінімальний можливий рівень схильності до орторексії становить 21 бал, максимально можливий - 105.

Дисперсія рівня орторексії в досліджуваній групі була в межах від min = 52 до max = 105, середнє значення - 81, нижній квартиль - нижче 73 балів, верхній - вище 92.

За результатами кореляційного аналізу виявлено, що шкала планування спостерігає значимі кореляційні зв'язки із загальною та творчою активністю (p < 0,05), поведінкою (p < 0,01), цінністю мотивації (p зростає поведінка, яка спрямована на зміцнення свого здоров'я та пов'язані із цим ціннісні мотивації. Це може бути свідченням більшої усвідомленості відповідальності за свої вчинки та дії. Дані дослідження показали, що при зростанні рівня планування харчової поведінки підвищує когнітивний рівень харчової поведінки, тобто у плануванні свого раціону харчування особа керується своїми знаннями та інформацією, яку вона одержала з авторитетних для неї джерел.

Шкала поведінковий рівень виявляє значимі кореляційні зв'язки із шкалою самостійність (p < 0,05), емоційний рівень (методика ставлення до здоров'я, p < 0,05) прямо пропорційно та обернено пропорційно зі шкалою комфорт (p < 0,05), шкалами когнітивний рівень та емоційний рівень (p < 0,01).

Зростання цінності комфорту супроводжується зниженням вираженості харчової поведінки, що можна пояснити як амбівалентність прагнень до комфорту та до контролю.

При зростанні бала відповідей на питання, які належать до емоційного рівня реагування на харчову поведінку, змінюється харчова поведінка, яка спрямована на вживання тільки якісних та корисних продуктів, за переконанням власне конкретної особи.

Шкала когнітивний рівень виявляє значимі кореляційні зв'язки зі шкалами творча активність, ставлення до інших, само розуміння (p < 0,05), шкалами методики ставлення до здоров'я, поведінки та цінності мотивації (p < 0,001) та шкалою планування (p < 0,001).

Загальний рівень орторексії передбачає значимі кореляційні зв'язки із шкалами загальна активність та творча активність, ставлення інших (p < 0,05), шкалами методики «Ставлення до здоров'я», поведінки, та цінності мотивації (p < 0,001), цінністю традиції (p < 0,05) прямо пропорційно, та обернено пропорційно із шкалою, життєзабезпеченості (p < 0,05).

Згідно з результатами кореляційного аналізу можна сказати, що для осіб зі схильністю до орторексії притаманний високий рівень творчої та загальної активності і вища значущість цінності традицій. При зростанні рівня життєзабезпеченості особи знижується рівень орторексії. Це може бути наслідком того, що особи зі схильністю до орторексії приділяють більше уваги духовним, а не матеріальним цінностям. Зростання бажання позитивного оцінювання іншими власної особи супроводжується підвищенням схильності до орторексії.

Загалом зростання рівня орторексії поєднується із поведінкою, яка націлена на зміцнення та дбайливе ставлення до свого здоров'я, спрямованістю на пошук та оволодіння інформацією про властивості та вплив на здоров'я різних продуктів харчування.

Одним із суттєвих критеріїв орторексії є зниження якості життя, незважаючи на підвищення якості харчування. Тому наводимо результати аналізу кореляційних зв'язків шкали питання № 4 «Я помітила, що якість мого харчування підвищилась в той час, як якість мого життя погіршилась». Вони виявляються в значимих кореляційних зв'язках із творчою активністю (p < 0,05), шкалою «Поведінка (p < 0,001)» та шкалою «Цінність мотивації (p < 0,01)». Дотримання правил здорового харчування у жінок може виявлятися як форма творчої активності, тобто таку поведінку можна трактувати як імпліцитно вмотивовану.

За допомогою порівняльного аналізу t - критерію Стьюдента для жінок із високим рівнем орторексії притаманні нижча життєзабезпеченість особи, вища загальна та творча активність, поведінка спрямована на збереження свого здоров'я, висока значущість цінності традицій та вищі рівні когнітивного компонента та планування. У сфері планування свого харчового раціону для осіб із високим рівнем схильності до орторексії важливе позитивне ставлення інших осіб. Планування свого харчового раціону проявляється у поведінці, яка на їхню думку, спрямована на зміцнення та покращення свого здоров'я. Навіть якщо вони помічають, що поліпшення харчування супроводжується зниженням задоволеності життя, вони не змінюють план свого харчового раціону та харчову поведінку, а продовжують вважати, що свідомі люди споживають лише корисні для здоров'я продукти харчування. Для жінок із високим рівнем

орторексії характерно вживати в їжу якісні та корисні продукти та відчувати себе гідної поваги, відчувають гордість та задоволення собою, зростає рівень аутосимпатії та самовпевненості.

За допомогою множинної регресії здійснено перевірку теоретично побудованої моделі за лежності орторексії та її компонентів від особливостей психологічного здоров'я. Як залежні змінні було почергово обрано емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти та контроль поведінки, як незалежні змінні - критерії психологічного здоров'я. Наведемо основні результати регресійного аналізу, та детальніше зупинимося на аналізі детермінації загального рівня орторексії.

Компонент «емоційний рівень» детермінований впливом значущості цінностеq «безпека і комфорт», а також ставлення інших, негативний вплив здійснює аутосимпатія особи, її досягнення, цінності універсалізму та саморозуміння. Предикторами планування у структурі орторексії є творча активність, ставлення інших та самостійність, негативний вплив здійснює соціальна корисність, самоприйняття та самоповага. Предикторами когнітивного рівня є творча активність, спілкування та саморозуміння. Компонент поведінковий рівень детермінований впливом аутосимпатії, цінностей досягнення та універсалізму, а також соціальної корисності, меншої значущості цінностей комфорту та безпеки. Психологічними детермінантами рівня орторексії є творча активність, цінність традиції та самозвинувачення. Водночас простежується опосередкований вплив ставлення інших та очікування позитивного ставлення, самовпевненості, а також менша значущість цінності доброти і гедонізму (див. таблицю).

 

Чинниками орторексії та її компонентів, згідно із проведеним дослідженням, насамперед є творча активність, самозвинувачення та цінність традицій. Цікаво, що творча активність у контексті орторексії проявляється у творчому підході до пошуку та вибору інформації про здорове харчування, а також складанні харчових планів. Самозвинувачення у контексті орторексичної поведінки посилюється у разі порушення власного плану харчування або втрати можливість контролювати якість, продуктів, які споживає. Цінність традицій у контексті орторексичної поведінки виливається в чітке дотримання та збереження методики харчування протягом тривалого часу.

Орторексію, яка виявляється в фанатичному дотриманні обраного раціонального режиму харчування, можна розглядати як форму розладів харчової поведінки обмежувального типу. Можна знайти інформацію про близькість орторексії та анорексії, проте основна відмінність цих розладів харчової поведінки полягає у меті обмежування харчування: при анорексії це контроль ваги, при орторексії - досконалість харчування з метою досконалості власного здоров'я. Аналіз психологічного здоров'я схильних до орторексії жінок дав змогу виявити протистояння на рівні цінностей, яке виявляється у високій значущості цінностей традицій і певному знеціненні значущості доброзичливості та гедонізму. Виявлені зв'язки можна трактувати (хоча з огляду на обмежений обсяг досліджуваної групи робимо це не постулюючи, а, скоріше, визначаючи подальші напрямки досліджень) як наявність інтрапсихічного конфлікту на аксіологічному рівні, який є пре диспозицією для формування перфекціонізму із блокуванням здатності переживати задоволення. Якщо у разі середнього та низького рівнів орторексії виявляється значущий зв'язок ступеня дотримання раціонального харчування із самоінтере сом та самокерівництвом, то у разі високого рівня орторексії простежується вплив самозвинувачення у поєднанні із творчою активністю та прагненням дотримування традицій. І хоча не виявлено вищого рівня самозвинувачення у схильних до орторексії жінок, очевидно що самозвинувачення виступає латентним чинником формування такого виду розладів харчової поведінки. Виявлені особливості доцільно враховувати в індивідуальній роботі, а також при розробці програм формування мотивації здорового способу життя.



Номер сторінки у виданні: 180

Повернутися до списку новин