Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

НАБУТТЯ СТАРШОКЛАСНИКАМИ ЗРІЛОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я





               Ольга Лазаренко, аспірантка кафедри педагогічної та вікової психології Волинського національного університету імені Лесі Українки,

УДК 159.922.73-057.87                                                    

 

У статті здійснено теоретичний аналіз поняття ідентичності, проаналізовано етапи її становлення в ранній юності та підходи до вивчення ідентичності особистості зарубіжними та вітчизняними дослідниками. Здійснено аналіз та узагальнення поняття психологічного здоров'я та окреслено перспективні напрямки вивчення даного феномену.

Ключові слова: ідентичність старшокласників, зріла ідентичність, психологічне здоров'я особистості, рання юність.                          

 

В статье проведён теоретический анализ понятия идентичности, проанализированы этапы её становления в ранней юности и подходы к изучению идентичности личности зарубежными и отечественными исследователями. Проведен анализ и обобщение понятия психологического здоровья и очерчены перспективные направления данного феномена.

Ключевые слова: идентичность старшеклассников, зрелая идентичность, психологическое здоровье личности, ранняя юность.

 

In this article the theoretical analysis of the concept of identity, analyzed stages of its formation in early adolescence and approaches to learning the identity of individual foreign and domestic researchers. The analysis and generalization of the concept of psychological health and outlines promising directions of study of this phenomenon.

Key words: identity seniors, mature identity and psychological health of personality, early adolescence.                                                            

 

Актуальність вивчення проблеми психологічного здоров'я в ранній юності зумовлена сучасними соціально-психологічними факторами, стресогенністю суспільства, динамікою порушень психічного здоров'я старшокласників, спалахами психосоматичних захворювань, збільшенням кількості суїцидів та суїцидальних спроб серед учнів раннього юнацького віку. Психологічне здоров'я є фундаментально важливою, життєтворчою умовою для розвитку особистості старшокласників. Визначення психологічного здоров'я та умов його збереження є надзвичайно актуальним для різних соціальних інститутів - школи, сім'ї, закладів охорони здоров'я. Незважаючи на багаторічний інтерес науковців до феномену психологічного здоров'я, єдиного погляду на природу та визначення цього поняття немає. Тому феномен психологічного здоров'я потребує додаткового теоретико-методологічного уточнення та визначення його зв'язку із набуттям особистістю зрілої ідентичності.

На сучасному етапі розвитку психологічної думки існує багато визначень психічного здоров'я особистості та його психологічної складової. Як зазначається у преамбулі статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я: «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» [1]. Згідно із цим визначенням, психічне здоров'я передбачає наявність нормально розвинених психічних функцій, фізіологічного, духовного та соціального благополуччя, збережену здатність адекватної адаптації й активної діяльності [2].

Поняття «психологічне здоров'я» означує стан суб'єкта життєдіяльності як розпорядника душевних сил (внутрішніх ресурсів) і здібностей. Про стан психологічного здоров'я також свідчить мотиваційна сфера особистості, яка дозволяє людині стати відносно соціально автономною в психологічному сенсі, орієнтуватися в поведінці і стосунках на суспільні норми [3, с. 6], а також діяти відносно до власних уявлень про соціальний порядок, законність та мораль.

Основу психологічного здоров'я становить онтогенетичний розвиток суб'єктивної реальності людини, який відображається в суспільній нормі. Саме поняття норми варто розуміти як можливість кращих соціальних досягнень. Отже, норма - це не середнє, а те краще, що можливе для конкретної людини за відповідних умов [9].

Так, визначення норм психологічного здоров'я пов'язано із критеріями діагностики стану психологічного здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) визначає такі критерії: 1) усвідомлення та відчуття безперервності існування, постійність, ідентичність фізичного і психічного «Я»; 2) відчуття подібності переживань в однотипних ситуаціях; 3) критичне ставлення до себе, результатів своєї діяльності; 4) відповідність психічних реакцій силі й частоті впливів, соціальних ситуацій, обставин; 5) здатність коригувати своюповедінку; 6) планування своєї діяльності, реалізація цих планів; 7) здатність змінити свою поведінку відповідно до ситуації [7].

Тривалий час психічне здоров'я особистості розглядалося в контексті адаптаційних можливостей людини, її здатності розвиватися під впливом нових умов. У соціології О. Конта, а особливо Е. Дюркгейма, будь-яке явище духовного життя людини є, перш за все, функцією її соціальних відносин. Так, науковці визначили два головні параметри, які детермінують сучасні діагностичні принципи: пристосованість до навколишнього біосоціального середовища і гармонійна включеність у суспільство. Дані параметри є відповідно основними компонентами

загальної адаптивності особистості - біологічним та соціальним [6].

На думку З. Фройда, психічне здоров'я людини можна охарактеризувати з точки зору гармонійного функціонування її психічного апарату [16]. Проте А. Адлер писав про вплив культури на душевний світ людини. Зміст його позиції полягає в тому, що показник душевного здоров'я - це «вписаність» індивіда в рамки своєї культури, його здатність вільно вести той спосіб життя, який притаманний суспільству [17].

Значний внесок у розробку гуманістичної концепції психічно здорової особистості зробили Р. Олпорт, Л. Франкл, А. Маслоу, К. Роджерс та ін. В гуманістичній теорії модель психологічного здоров'я визначається як модель самоактуалізованої особистості. В гештальттерапії таку модель зрілої психологічно здорової особистості Ф. Перлз називає «аутентичною». Необхідними характеристиками аутентичної особистості він вважає самодостатність і незалежність, відповідальність і свободу, усвідомленість і спонтанність [15, с. 417].

На думку А. В. Петровського, Ф. Р. Філатова визначення критеріїв психічного здоров'я - складна комплексна проблема філософії, соціології, психології та медицини. Саме тому для психологічних напрямків характерне специфічне трактування терміна «психічне здоров'я» [6]. Сучасний словник практичного психолога подає такі критерії психічного здоров'я: 1) відповідність суб'єктивних образів до відображуваних об'єктів дійсності - зовнішніх подразників, значення життєвих подій; 2) адекватний до віку рівень емоційно-вольової та когнітивної сфер особистості; 3) адаптивність у мікросоціальних стосунках; 4) здатність до самоконтролю поведінки, розумного планування життєвих цілей і активність у їх досягненні [14, с. 134].

Особливо важливою проблема психологічного здоров'я постає в ранній юності, коли особистість може переживати кризу ідентичності. Утверджуючись у світогляді, самоусвідомлюючись і самовизначаючись, прагнучи індивідуальної неповторності, юнаки і дівчата можуть виявляти значно вищий, ніж у підлітковому віці, рівень навчальної діяльності, починають узгоджувати «Я-реальне» із «Я-ідеальним».                              Центральним новоутворенням раннього юнацького віку є особистісне самовизначення, що постає як потреба юнаків і дівчат зайняти внутрішню позицію дорослої людини, усвідомити своє місце в суспільстві, зрозуміти себе і свої можливості. На позначення цього феномену використовують поняття «ідентичність», яке теоретично обґрунтоване Е. Еріксоном.

Формування ідентичності є тривалим і складним процесом, який залежить від прийняття індивідом власних рішень (криза ідентичності), а також від узяття на себе зобов'язань щодо здійсненого вибору, системи цінностей чи майбутньої професійної діяльності. Основними варіантами становлення ідентичності є зумовленість, дифузія, мораторій та досягнення зрілої ідентичності. Розроблене Марсіа поняття зрілої ідентичності означає становлення відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності та готовність до самореалізації. Тільки зріла ідентичність особистості молодої людини дозволяє брати на себе відповідальність за свої вчинки, довіряти світу, самостійно вирішувати свої життєві конфлікти, бути ініціативним та компетентним [13, с. 234].

Отже, можна припустити, що без набуття самоідентичності, без готовності до самовизначення та самореалізації, ініціативності та самоповаги, два важливі критерії психічного здоров'я - гнучкість та пристосованість у мікросоціальних стосунках та здатність до самоконтролю поведінки, розумного планування життєвих цілей і активність у їх досягненні - не будуть реалізовані.

Ідентичність та її складові можна окреслити як певне психічне ядро, навколо якого будується життя особистості та її суб'єктивне відображення дійсності.

Повномірна ідентичність особистості проявляється у цілісності, зрілості, чітких межах, суб'єктивних переживаннях власної успішності та благополуччя, усвідомлення меж власної особистості та можливостей.

Формування зрілої ідентичності старшокласників можливе за умови гармонійного розвитку і поєднання трьох конструктів Я-концепції, за визначенням Р. Бернса, когнітивного («Я»-об- раз - уявлення індивіда про самого себе) афективного (самооцінка, емоційне ставлення до цього уявлення) та поведінкового (реальна та потенційна поведінкова реакція, тобто можливі дії, викликані «Я»-образом та самооцінкою [5, с. 52]. Порушення в становленні зрілої ідентичності таким чином впливають на емоційне благополуччя особистості й можуть визначити психологічні захисні механізми та основні симптоми психологічних відхилень у поведінці, розвитку чи емоційній стабільності. Особливо актуальним набуття емоційної врівноваженості й можливості адаптовуватися, контролювати свою поведінку й реакції стає для старшокласників у період ранньої юності.

Важливість набуття зрілої ідентичності підкреслюють різні школи психотерапії, зокрема інтегративний підхід сімейної психотерапії. На думку Г. Кісарчук та Т. Юрченко, завдання формування зрілої ідентичності для молодих людей є важливим не тільки для збереження власного психологічного здоров'я, а й для побудови відкритих стосунків у соціумі. Адже якщо це завдання не вирішується, то спостерігається «сплутана ідентичність», людина не набуває здатності до інтимності, і її поведінка може регулюватися чи страхом самотності, чи страхом «розчинитися» в іншій особистості. На противагу моделі «сплутаної ідентичності» сформована ідентичність молодої людини дає можливість установлювати рівні й довготривалі стосунки, що є підставою для вирішення подальших вікових завдань розвитку - професійного самовизначення та самореалізації, а також одруження й утворення сім'ї [10, с. 147].

У діагностичному керівництві Американської психіатричної асоціації DSM-IY поряд із стресом виокремлюються ще три психологічні фактори, які впливають на здоров'я: особистісні риси, дезадаптивна поведінка та психічні розлади [8, с. 141]. Тому очевидним є зв'язок між особистісними рисами, поведінкою, що залежать від типу та етапів становлення ідентичності і здоров'ям особистості, зокрема його психологічним компонентом.

Юність, - на думку Е. Берна, це той період, коли людина вибирає між сценарієм та антисценарієм. Молода людина намагається наслідувати батьків, потім повстає проти них, коли розуміє, що все-таки вона живе в рамках батьківського сценарію. Юнак чи дівчина в цей період навчаються більшій гнучкості. Від однокласників чи вчителів старшокласник навчається інших почуттів, тих, які він не мав можливості почувати в батьківській сім'ї, і стримувати ці почуття, бо виявляється, що не для всіх є значимим те, що для його батьків [4, с. 318]. Старшокласники у більшій мірі усвідомлюють себе, ніж підлітки, їхня самоповага вища, саморегуляція розвивається інтенсивніше.

У період ранньої юності відбувається становлення моральної самосвідомості.

В юності, як зазначає В. Моросанова та О. Аронова, збалансованість базових компонентів самосвідомості (самооцінка, уявлення про цінності, життєвий шлях, мотиваційна спрямованість) і того, як юнак будує цілеспрямовану активність до наміченого, ще не досягнута в повній мірі. Виявлені характеристики самосвідомості, які впливають на саморегуляцію загалом, а також на окремі її процеси. Сприяють саморегуляції старшокласників наполегливість у досягненні цілі, орієнтація на теперішнє, позитивна самооцінка, прагнення до самоактуалізації, а перешкоджає - велике почуття провини [12, с. 20].

Якщо ж «Я-концепція» в ранній юності розвивається несприятливо, це може призвести до різних порушень поведінки, негативних емоційних переживань, зокрема зниження рівня самоповаги. Внаслідок цього може виникнути соціальне відчуження, соціопатія, агресивність, з'явитися конформність чи злочинні наміри, нездатність інтегрувати свої успіхи та позитивні якості. Очевидним в такому разі є порушення психологічного здоров'я особистості та дезадаптація.

Почуття впевненості в собі, задоволення потреби в оцінці, визнанні, відчуття власної значимості створює необхідні можливості для самоактуалізації особистості та власне потреби в самоактуалізації. Незадоволена потреба у визнанні створює навпаки відчуття приниження, слабкості, безсилля, які в свою чергу є основою для смутку, запускає компенсаторні та невротичні механізми [11, с. 89]. Впевненість у собі дозволяє старшокласнику спиратися на наявні внутрішні ресурси та розвивати інші свої здібності та сторони особистості, а отже набувати зрілої ідентичності та зберігати психологічне здоров'я.

Отже, набуття зрілої ідентичності в ранньому юнацькому віці є одним із найважливіших завдань цього вікового періоду, а також необхідною умовою психологічного здоров'я. Ідентичність як психосоціальна тотожність дозволяє усвідомлювати себе у всьому багатстві відносин із навколишнім світом, визначає систему цінностей та ідеалів, соціальних ролей та поведінкових патернів, життєвих цілей. Очевидно, що без такого зрілого і цілісного психічного ядра, як ідентичність, особистість не можна вважати психологічно здоровою. Характеристиками зрілої ідентичності є адекватна самооцінка, самостійність, відповідальність, ініціативність, довіра та відкритість у мікросоціумі, гнучкість поведінки і можливість корекції власних цілей і поведінкових реакцій.

Рання юність є періодом самовизначення, основою формування якого виступає структурована індивідуальна система ціннісних орієнтацій. Це дає можливість молодій людині розвивати зрілу ідентичність, яка забезпечує готовність до життєво важливих виборів, до особистісного та соціального самовизначення, формування життєвих перспектив. Юнацький вік є сензитивним для формування ціннісних орієнтацій як стійкого елемента життєвої перспективи.

Формування ідентичності для старшокласників завершується більш упорядкованою системою ціннісних орієнтацій, яка визначає життєві пріоритети та послідовність постановки та реалізації цілей. З'являються уявлення не тільки про життєвий вибір щодо професійного становлення, а й про моральний вибір щодо того, яку соціальну роль обрати. Завдяки відчуттю індивідуальної самототожності, єдності та часовій тривалості власного Я молода людина готова до здійснення життєвої перспективи.

У певної категорії юнаків та дівчат становлення ідентичності проходить із значними труднощами. Часто ідентичність досягається ними тільки після тривалого періоду вагань, пробних ціннісних виборів. Особистість входить у смугу

так званого психосоціального мораторію, який породжує негативні емоції, стримує активність і цілеутворення, стає своєрідним продовженням перехідного періоду від дитинства до зрілості. В такій ситуації особистісного розвитку старшокласник не може виробити власну систему цінностей, цілей та ідеалів, завершити психосоціальне самовизначення. Це спричиняє стани невизначеності, розгубленості, комплекс негативних емоційних переживань. Існує ризик не тільки погіршення психологічної складової здоров'я, а й появи психічних розладів. Запобігти цьому можуть довірливі контакти із однолітками, тривалі соціальні зв'язки. Саме це допомагає юнакам уникнути відчуття самотності, яке може загостритися в цьому віці.

Отже, для психічного здоров'я старшокласників необхідне набуття зрілої ідентичності, що дозволяє формувати життєві цілі, активно їх досягати, адекватно реагувати на навколишні події, гнучко будувати соціальні зв'язки, орієнтуючись на їх тривалість та відкритість. Становлення зрілої ідентичності в ранньому юнацькому віці запобігає соціальній дезадаптації, високій емоційній лабільності, психічним порушенням та високій конформності поведінки, формує почуття власної гідності як основу психічної стабільності.



Номер сторінки у виданні: 319

Повернутися до списку новин