Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОЛІПШЕННЯ





               Людмила Гармаш, кандидат психологічних наук, доцент,

Надія Коцур, кандидат історичних наук, професор,

Лідія Товкун, старший викладач кафедри медико-біологічних дисциплін і валеології ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

УДК 616.89-053.4

 

У статті розглянуті питання стану психічного здоров'я молодших школярів. Визначені фактори, що сприяють формуванню нервово-психічних порушень у дітей. Запропоновані заходи психолого-педагогічного впливу, спрямовані на збереження психічного здоров'я молодших школярів.

Ключові слова: молодші школярі, психічне здоров'я, нервово-психічні порушення, корекційні заходи.   

 

В статье рассмотрены вопросы состояния психического здоровья младших школьников. Определены факторы, способствующие формированию нервно-психических нарушений у детей. Предлагаются меры психолого-педагогического воздействия, направленные на сохранение психического здоровья младших школьников.

Ключевые слова: младшие школьники, психическое здоровье, нервно-психические нарушения, коррекционные мероприятия.    

 

The paper deals with the mental health of pupils. The factors contributing to the formation of neuro-psychiatric disorders in children and proposed measures of psycho-pedagogical impact, aimed at protecting mental health.

Key words: younger students, mental health, neuro-psychiatric disorders, corrective actions.

 

Психічне здоров'я та психологічне благополуччя - фундаментальні складові життя дитини, які забезпечують сприйняття значущості буття, дозволяють їй розкрити особистісний потенціал, стати суспільно активним громадянином.

Досить відповідальним періодом у формуванні психічного здоров'я є період навчання у початковій школі. Це час інтенсивного росту, розвитку значних функціональних перебудов, підвищення чутливості організму до дії факторів зовнішнього середовища.

Навчальний процес вимагає від школяра найрізноманітніших адаптаційних змін особистості. Школа, навчальна діяльність у колективі, спілкування дітей із учителем та один із одним - це вимоги, що відрізняються від тих вимог, що ставилися перед дитиною до школи. Нинішній стан організації режиму навчально-виховного процесу в сучасній школі, інтенсифікація навчання, зростаючий обсяг інформації вимагають від школярів усе більшого напруження фізіологічних систем організму, що зумовлює високе навантаження на адаптаційні механізми, посилює нервово-емоційну напруженість.

На думку медиків, довготривале психоемоційне напруження, що виникає в процесі навчання, проявляється симптомами передневротичних станів. Як вважає С. М. Громбах, порушення адаптаційних можливостей організму є передумовою розвитку різних патологічних станів, об'єднаних у категорію психосоматичних хвороб. За останні 5 років серед школярів значного поширення набувають хронічні неінфекційні захворювання дихальної, нервової, серцево-судинної та інших систем організму. Хвороби органів дихання, кістково-м'язової системи, нервової системи, ендокринної системи, хвороби шкіри та деякі інфекційні хвороби ввійшли у перші п'ять рангових місць. Структуру поширеності недуг серед дітей у 2009 році формували переважно хвороби органів дихання, травлення, нервової та кістково-м'язової системи [1].

Психічне здоров'я дитячого населення України викликає серйозне занепокоєння. Близько 4,7% дітей потребують психіатричної допомоги. Психічні розлади дітей становлять 34,5% усієї психічної захворюваності. Протягом двох останніх років показник захворюваності на розлади психіки та поведінки в Україні зростав: у 2007-му на 4,9%, у 2008_му - на 2,8%. Захворюваність на розлади психіки та поведінки у дітей зросла у 2007 р. на 1%, у 2008 р. - на 4,1%. Аналіз структури захворюваності і поширеності розладів психіки та поведінки у дітей в Україні в розрахунку на 100 тис. дитячого населення свідчить про те, що в структурі патології, як і в минулі роки, переважають непсихотичні психічні розлади (захворюваність - 79,9, поширеність - 71,2) та розумова відсталість (захворюваність - 16,5, поширеність - 25,6). Психотичні розлади мають менше 2% дітей [2; 3].

Таким чином, сучасний стан поширення нервово-психічних порушень серед дитячого населення потребує досконалого вивчення факторів ризику та їх нівелізації з метою збереження психічного здоров'я підростаючого покоління.

Відомо, що ефективним шляхом збереження та зміцнення здоров'я є профілактика. Вона повинна ґрунтуватися на створенні відповідних гігієнічних умов, з одного боку, а з іншого, на впровадженні в навчальний процес індивідуально-диференційованого підходу. Зважаючи на різносторонність факторів ризику у формуванні нервово-психічних порушень в учнів, у процесі навчально-виховного процесу слід створювати умови для розвитку особистості.

З огляду на необхідність вирішення проблеми оптимізації фізіологічних характеристик, підвищення ефективності навчання, підтримки розумової та фізичної працездатності дітей на високому рівні, збереження, формування та зміцнення здоров'я важливого значення набуває своєчасне визначення груп ризику щодо розвитку шкільної дезадаптації. В наукових дослідженнях останніх років виявлено, що молодші школярі переживають стан дезадаптації вже з першого класу. Дослідження науковців України та Росії свідчать, що від 20% до 56% дітей страждають від дезадаптації саме на перших етапах шкільного життя [1; 4]. В основі розвитку дезадаптації виділяють дві групи причин. До першої групи належать причини, пов'язані з індивідуальними характеристиками дитини - її здібностями, особливостями емоційної сфери, станом здоров'я. До другої групи причин, що не заперечують впливу індивідуальних характеристик дитини, входять впливи соціально-економічних і соціально-культурних умов. Вітчизняні науковці як особливу причину шкільної дезадаптації вважають порушення в навчально- виховному процесі. До цих порушень належать:

• невідповідність шкільного режиму психофізіологічним особливостям дітей. Як відомо, 1-й клас є перехідним від дитсадка до школи, і потрібно, щоб цей перехід не був дуже різким. У підготовчій групі дитсадка у дітей тільки 2-3 заняття по 25 хв. Ставши старшими всього на кілька місяців, вони отримують значно більше навантаження - 4 уроки по 35 хв., а то й по 45 хв. Такий навчальний день для першокласника, особливо на початковому етапі дуже важкий. Дослідження гігієністів показали, що якщо з трьома уроками по 35 хв. досить успішно справляються навіть 6-річні діти, то чотири уроки по 45 хв., особливо в першому півріччі, надзвичайно втомлюють не тільки 6-річок, але й 7-річок;

• невідповідність темпу навчальної роботи на уроках можливостям дітей. Так, було виявлено, що в перших класах до початку 4-го уроку швидкість уроку у 2,6 разу нижча, ніж до початку першого уроку. Окрім того, від 1-го до 3-го уроку падає швидкість і точність роботи поступово; до 4-го уроку відбувається різке стрибкоподібне падіння працездатності. Цей «стрибок», вірогідно, знаменує певну критичну точку - межу фізіологічної доцільності та допустимості. Таке падіння працездатності до 4-го уроку особливо виражене в кінці тижня. Тому з точки зору охорони психічного здоров'я школярів в ідеалі в початковій школі (особливо в перших класах) повинно бути не більше 3-х уроків на день;

• інтенсивний характер навчальних навантажень. Нинішній навчальний процес потребує довготривалої розумової роботи значної складності та інтенсивності. У зв'язку зі збільшенням обсяг інформації, введенням інноваційних технологій в учнів виникає нервово-психічне перевантаження, яке призводить до асенізації нервової системи, розвитку різноманітних психосоматичних захворювань і, відповідно, до погіршення стану здоров'я учнів [4; 5]. Механізми дезадаптації можуть проявлятися на соціальному (педагогічному), психологічному та фізіологічному рівнях. Педагогічний рівень проявляється проблемами в навчанні й у засвоєнні соціальної ролі школяра. Разом із тим очевидний для педагогів рівень розвитку шкільної дезадаптації є сигналом порушень, які відбуваються на психологічному та фізіологічному рівнях організму школяра. Серед них особливої уваги вчителя заслуговують донозологічні нервово-психічні порушення як проміжні між нормою та патологією [6]. До групи донозологічних порушень як стану здоров'я, що не відповідають критеріям середньостатичної норми, слід віднести субпорогові психічні та поведінкові розлади. Водночас, до групи донозологічних порушень у стані психічного здоровя як стану пеередзахворювання відносять невротичні реакції, розлади мовлення, астеноневротичні прояви, абдомінальні і судинні дисфункції [1]. У сучасних умовах реформування освіти навчальний процес зазнав суттєвої зміни внаслідок оновлення змісту навачання, форм і методів, технологічного переоснащення шкіл, що значно впливає на психофізіологічні функції організму учня. Водночас навчальна діяльність не адаптується до особливостей розвитку та стану здоров'я школяра, що і є однією із причин нервово-психічних порушень. Для збереження психічного здоров'я дітей дуже важливо правильно організувати навчальний день [5]. Для цього необхідно:

• уважно ставитися до стану кожної дитини;

• слідкувати за тим, щоб навчальне навантаження відповідало віковим та індивідуальним можливостям школярів;  

• дотримуватися раціонального режиму пра ці та відпочинку;

• створити оптимальні умови середовища навчання, які відповідають гігієнічним нормативам;

• організувати реж  им навчальних занять із урахуванням динаміки розумової працездатності.

Метою дослідження було вивчення стану психічного здоров'я молодших школярів і розробка корекційних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення психічного здоров'я.

Стосовно учнів масової загальноосвітньої школи нас цікавили не виражені клінічні форми психічних захворювань, а легкі, в основному, функціональні порушення, які впливають на процес формування особистості та психофізіологічну адаптацію до навчання і підлягають корекції психолого-педагогічними заходами. Нами було проведене вивчення стану психічного здоров'я учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл м. Переяслава-Хмельницького.

Обстеженням охопили 180 дітей віком від 6 до 10 років. У процесі дослідження використовували результати поглиблених медичних оглядів і вивчали психоемоційний стан молодших школярів, використовуючи дитячий особистісний опитувальник Кетелла для учнів 8-10 років та метод малюнка для 6-7-річних дітей. Методика Кетелла дає можливість поряд із визначенням індивідуальних особливостей особистості виявити психогенні порушення, емоційні та поведінкові відхилення, схильність до невротизації. Всі обстежені діти були поділені на 5 груп психічного здоров'я:

І група - психічно здорові й оптимально адаптовані діти;

ІІ група - діти із функціональними порушеннями, переважно астеноневротичними реакціями;

ІІІ група - діти із донозологічними відхиленнями, в основному у вигляді астено-невротичного синдрому.

ІV група - діти із клінічними формами граничних порушень у стадії субкомпенсації (неврози, патохарактерологічний розвиток особистості).

V група - діти із клінічними формами в стадії декомпенсації, що потребують госпіталізації.

Серед школярів переважали діти віднесені до 1 групи здоров'я, 2 групу здоров'я мали 59, а третю - 34 школярі.

За результатами досліджень виявили основні форми проявів психічних і поведінкових порушень: неорганічний енурез, нервові тики, заїкання, специфічні порушення мови, емоційні порушення.

У дітей 6-7 років переважали фобічні тривожні порушення. Предметом страху були темнота, тварини, чудовиська. Мовні порушення були виявлені у 12,5%, більшість (75%) мали недорікуватість, а у 10,2% виявили недорозвиненість фонематичного слуху. Серед молодших школярів 8-9-річного віку домінують астеноневротичні реакції, які виникають у певних ситуаціях і супроводжуються погіршенням настрою, головним болем, тривогою. Фобічні тривожні розлади пов'язані із заниженою самооцінкою, страхом неможливості виконати навчальні завдання.

Серед невротичних порушень у десятирічних дітей найчастіше зустрічається астено-невротичний синдром, який проявляється дратівливістю, емоційною лабільністю, швидким розвитком утоми.

За результатами поглибленого медичного огляду 34 учні, що становить 18,8%, перебували на диспансерному обліку із вираженою неврологічною симптоматикою та підлягали оздоровленню. Серед хворих дітей були зареєстровані мононеврози (енурез, нервові тики, заїкання) та стани після черепно-мозкової травми. Слід відмітити, що зі збільшенням віку дітей спостерігається покращення стану здоров'я за рахунок послаблення виразності мононеврозів - заїкання, нервових тиків, енурезу. Такий стан можна пояснити наявністю вікових фізіологічних механізмів і компенсації несприятливих особистісних властивостей позитивними рисами, що посилюються в період закінчення адаптації до школи та виходу із кризи (7 років).

У більшості виявлених нервово-психічних порушень спостерігалося поєднання негативних впливів факторів біологічної, соціальної, психологічної природи. На думку Громбаха С. М. [1], профілактика та корекція психічних порушень повинна мати комплексний характер, що враховує структуру відхилень у психічній діяльності та функціональному стані центральної нервової системи, а також роль біологічних, мікросоціальних і психологічних факторів у їх виникненні.

Таким чином, із метою своєчасного виявлення нервово-психічних порушень у молодших школярів і зміцнення психічного здоров'я необхідно:

• визначити психофізіологічний профіль дитини;

• врахувати індивідуально-типологічні особливості особистості;

• забезпечити індивідуально-диференційований підхід до особистості;

• об'єднати зусилля педагогів, психологів, медиків і батьків при проведенні корекції.

 

Отже, виявлення донозологічних порушень у стані психічного здоров'я школяра, знання їх причин, а також психофізіологічних особливостей  дітей дають можливість попередити розвиток клінічно-виражених форм захворювання та забезпечити корекцію виявлених відхилень.

На підставі даних дослідження нами були запропоновані гігієнічні та психолого-педагогічні заходи із корекції виявлених порушень. До комплексу ввійшли:

1) гігієнічні заходи (раціоналізація розкладу занять, регламентація режиму дня (з обов'язковою оптимізацією рухового компонента), створення нормованих умов навчання згідно із ДСанПіН), впровадження лише гігієнічно обґрунтованих педагогічних інновацій;

2) психологічні заходи, які включали:

а) психодіагностичне тестування дітей із метою виявлення ризику дезадаптації;

б) первинну психопрофілактику серед усіх дітей, за допомогою якої забезпечували формування активної адаптивної поведінки.

Психотерапевтичний вплив був спрямований на зниження емоційної напруги, вироблення нових форм реагування та поведінки, підвищення психологічної стійкості до психогенних факторів, створення адаптивних механізмів, що забезпечують нормальне функціонування організму.

Педагогічні методи включали м'яке навчальне навантаження, авансування успіху, акцентуацію досягнень дитини в навчальній діяльності, створення навчальних ситуацій із елементами новизни, поетапне формування розумових дій.

При виявленні клінічно-виражених ознак захворювання у дітей були проведені діагностичні обстеження та традиційні методи лікування.

У результаті проведення заходів із корекції нервово-психічних порушень зменшилася кількість дітей із мовними порушеннями до 8,2% - зменшився у 1,5 разу.

Таким чином, запровадження комплексу психолого-педагогічних і гігієнічних заходів сприяли гармонізації особистості дитини, покращенню умов начання та своєчасній адаптації її до шкільних чинників. Подальші дослідження даної проблеми можуть стосуватися вивчення та проведення своєчасної психодіагностики стану психіки та психологічного здоров'я дітей на етапі підготовки до вступу в школу.



Номер сторінки у виданні: 323

Повернутися до списку новин