Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

РОЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ





               Ольга Кочкурова, асистент кафедри загальної психології Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького                        

УДК 159.923.2:316.625:005.336.5

У статті проведений теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури з питань професійної ідентичності та соціального здоров'я особистості. Обґрунтований та розкритий взаємозв'язок між професійною ідентичністю особистості та її соціальним здоров'ям.

Ключові слова: професійна ідентичність, соціальне здоров'я. 


В статье проведен теоретический анализ психолого - педагогической литературы по вопросам профессиональной идентичности и социального здоровья личности. Обоснована и раcкрыта взаимосвязь между профессиональной идентичностью личности и ее социальным здоровьем.

Ключевые слова: профессиональная идентичность, социальное здоровье.

 

The theoretical analysis of psychology - pedagogical literature on the questions of professional identity and personality's social health is analyzed in the article. The interconnection is substantiated and exposed between personality's professional identity and its social health.

Key words: professional identity, social health.


Постановка проблеми. Зміни, які відбуваються у сучасному суспільстві вимагають адекватної реакції людини на виклики часу. Ці зміни супроводжуються не тільки зміною соціальних ролей, але й появою нових вимог до професій, системи організації діяльності, формування відповідного рівня компетентності, розвитку творчого потенціалу фахівця, самореалізації особистості через професію. Адаптуватися до таких змін і бути конкурентоспроможним можуть тільки здорові та високопрофесійні фахівці. Тому на сьогодні існує тісний взаємозв'язок між професійною ідентичністю особистості та її соціальним здоров'ям.

 

Метою статті є теоретичне обґрунтування й розкриття взаємозв'язку між професійною ідентичністю особистості та її соціальним здоров'ям.

 

Аналіз останніх наукових досліджень та публікацій. Професійну ідентичність досліджували М. М. Абдуллаєва, Р. М. Андреєва, Е. Аронсон, Т. М. Буякас, Ж. П. Вірна, Н. Волянюк, Г. В. Гарбузова, Е. Еріксон, О. П. Єрмолаєва, М. В. Заковоротна, О. М. Леонтьєв, Г. В. Ложкін, А. М. Лукіянчук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Л. М. Мітіна, Л. Е. Орбан - Лембрик, Ю. П. Поварєнков, С. Л. Рубінштейн, І. Ю. Хамітова, Н. В. Чепелєва, Є. В. Чорний, А. А. Шатохін, Л. Б. Шнейдер та ін.

Дослідженню різноманітних аспектів соціального здоров'я присвячені роботи Г. Л. Апанасенко, Д. А. Байнова, Л. Ф. Бурлачука, Е. Еріксона, А. Ф. Косенка, М. С. Корольчука, Т. І. Кочергіної, В. М. Крайнюка, А. Є. Лічко, С. Д. Максименка, К. Хорні, З. Фройда та ін.

У психологічному словнику ідентичність визначається як почуття самототожності, особистісної цілісності, повної цінності, приналежності світу та іншим людям; почуття придбання, адекватності та стабільності володіння особистістю власним Я, незалежно від змін останнього та ситуації; здатність особистості до повноцінного розв'язання завдань, які виникають перед нею на кожному етапі розвитку [1, с. 142-143].

Поняття «ідентичність», з появою якого почалась розробка проблеми ідентичності в психологічних, соціологічних, педагогічних дослідженнях у XX сторіччі, було введене Е. Еріксоном. Під ідентичністю він розумів «відносно тривале, але не обов'язково стабільне сприйняття себе як унікального, когерентного, єдиного у часі» [2, с. 105].

Для вивчення та пояснення багатьох соціальних явищ, для дослідження психологічних передумов культурно-історичних змін Е. Еріксон [2] застосував поняття «ідентичності». Він постійно підкреслював суспільний контекст становлення ідентичності, соціальну зумовленість потреби в усвідомленні самого себе. Обов'язковою умовою формування зрілої, здорової особистості він визначає співпадіння програми індивідуального життєвого циклу та динаміки суспільно-історичного прогресу.

Е. Еріксон [2] визначає зміст ідентичності як конфігурацію, яка поступово об'єднує конституціональні задатки, базові потреби, здібності, значущі ідентифікації, ефективний захист, успішні сублімації і постійні ролі. Це визначає систему цінностей, ідеали, життєві плани, соціальну роль індивіда, його активність у конкретно-історичному житті суспільства.

У своїй концепції Е. Еріксон [2] виділяє три форми ідентичності за походженням: 1) зовні обумовлену (статеву, вікову, расову, національну, громадянську приналежність); 2) набуту ідентичність (професійний статус, зв'язки, симпатії, орієнтації); 3) запозичену ідентичність (засвоєні ролі, які приймає індивід під впливом очікувань оточення або за певними зовнішніми зразками).

Дж. Марсіа [3], розвинувши теорію Е. Еріксона, визначив чотири стани чи статуси ідентичності, такі як сформована (досягнута або зріла) ідентичність, мораторій (криза ідентичності), передчасна ідентичність (формальна), дифузна (невизначена) ідентичність.

Зокрема, сформована (досягнута або зріла) ідентичність властива людині, яка пройшла період самодослідження та має визначену систему цілей, цінностей та переконань. Такі люди знають, хто вони і чого прагнуть та відповідно структурують власне життя. Для них властиві почуття довіри, оптимізму стосовно майбутнього. Усвідомлення труднощів не применшує намірів дотримуватися обраного напрямку. Свої цілі, цінності та переконання така людина розглядає як особистісно-значущі, які забезпечують їй відчуття усвідомлення життя.

У стані мораторію (кризи ідентичності) перебувають люди, які активно намагаються її подолати, використовуючи різні альтернативи. Такі люди постійно відшуковують інформацію, яка буде корисною для подолання кризи (читання літератури відповідної тематики, бесіди із друзями та родичами, експериментування зі стилем життя). На ранніх етапах такого пошуку людина відчуває радість, очікування та цікавість.

Передчасна (формальна) ідентичність властива людині, яка ніколи не переживала кризу, але має певні цілі, цінності, переконання. Зміст та сила цих елементів ідентичності можуть бути такими, як у людини із досягнутою ідентичністю, відрізняється лише процес їх формування. Вони виникають відносно рано не як результат самостійного пошуку та вибору, а на основі ідентифікації із батьками, друзями та іншими авторитетними людьми. Прийняті таким чином цінності та переконання можуть співпадати із батьківськими та відображати очікування батьків.

Дифузна (невизначена) ідентичність спостерігається у тих людей, які не мають чітких цілей, цінностей та переконань не намагаються активно їх сформувати. Такі люди ніколи не були у стані кризи чи виявилися не здатними вирішувати проблеми, що виникають за відсутності чіткої ідентичності з'являються такі негативні стани, як песимізм, апатія, злість, відчуження, тривожність тощо.

Отже, ідентичність - це динамічна структура, яка розвивається та формується протягом усього життя людини. Цей розвиток відбувається нерівномірно. Визначальним в ньому є бажання особистості до набуття ідентичності й процеси, які пов'язані із її втратою.

З ідентичністю тісно пов'язаний процес професіоналізації особистості. На думку, А. К. Маркової [4] процес професіоналізації полягає в научінні людини, залучені її до професії. До професіоналів відносять тих, хто оволодів нормами професійної діяльності, професійного спілкування і здійснює їх на високому рівні, досягаючи професійної майстерності, дотримуючись професійної етики, слідуючи професійним ціннісним орієнтаціям; це такі люди які прагнуть та вміють викликати інтерес до результатів своєї професійної діяльності, сприяють підвищенню значення й престижу своєї професії в суспільстві, гнучко враховують нові запити суспільства до професії.

У своєму становленні, як зазначає Е. А. Клімов [5], людина як професіонал проходить такі фази:

- оптант - людина вибирає професію;

- адепт - людина навчається певній професії;

- адаптант - процес звикання молодого спеціаліста до роботи;

- інтернал - досвідчений працівник, який повністю може справлятись зі своєю роботою;

- майстер - характеризується індивідуальним, неповторним стилем діяльності й високим стабільними результатами діяльності;

- авторитет - це майстер своєї справи, відомий у професійних колах та за їх межами;

- наставник - людина, в якої навіть колеги готові повчитися й перейняти досвід [5, с. 320324].

Цей процес також характеризується чотирма етапами професіоналізації:

1) рання професіоналізація;

2) професійна соціалізація;

3) включення особистості в суспільну систему поділу праці;

4) пов'язаний із пенсійним віком або втратою працездатності [6, с. 27-29].

Отже, як зазначає Ю. П. Поваренков [7], професійне становлення особистості виступає основною формою розвитку та формування професійної ідентичності.

Автор у межах концепції професійного розвитку також розглядає професійну ідентичність як:

1) провідну тенденцію становлення суб'єкта професійного шляху;

2) емоційний стан, в якому перебуває особистість на різних етапах професійного шляху; він виникає на основі ставлення до професійної діяльності і професіоналізації в цілому як засобу соціалізації, самореалізації і задоволення рівня домагань особистості, а також на основіставлення особистості до себе як суб'єкта професійного шляху, як професіонала;

3) підструктуру суб'єкта, професійного шляху, що реалізується у формі функціональної системи, спрямовану на досягнення певного рівня професійної ідентичності [7].

У конценції професіогенезу О. П. Єрмолаєвої [8], професійна ідентичність - це продукт тривалого особистісного та професійного розитку, який залежить від соціальних умов. Професійна ідентичність виступає регулятором, що виконує стабілізуючу і перетворюючу функції.

Основна стабілізуюча функція професійної ідентичності - забезпечення необхідного ступеня професійного центризму і стійкої професійно-ментальної позиції, параметрами якої є: константність (здатність до супротиву змінам), адаптивність (здатність до руйнування неадекватних професійних стереотипів), дистантність (уявлення про місце професії в семантичному, інформаційному і міжкультурному професійному просторі).

Перетворююча функція професійної ідентичності залежить від:

1) діапазону зміни професійно важливих якостей і ступеня ідентифікації себе із професією;

2) дистанціювання образу своєї професії від інших - професійна самоізоляція утруднює адаптацію у змінених умовах і встановленні контактів при переході в інший професійний простір;

3) системності і дифузності структури ідентичності. Успішність і форма реалізації перетворюючого потенціалу на практиці залежить від стимульно-діяльнісної активності конкретної особистості [8, с. 84-85].

Згідно з О. П. Єрмолаєвою [8], в основу професіогенезису покладено циклічність динаміки перетворюючого, стабілізуючого та реалізуючого компонентів.

На думку Ж. П. Вірної, професійна ідентичність має прояв в усвідомленні своєї приналежності до певної професії та певної професійної спільноти [6, с. 48]. У психологічному сенсі, за Е. Еріксоном [2], при становленні професійної ідентичності людина проходить теж етапи, що і при соціалізації, - довіру, автономію, ініціативність, досягнення, ідентичність, інтимність, творчість, інтеграцію. У процесі формування професійної ідентичності реалізуються первинні та вторинні потреби особистості, і як наслідок людина успішно адаптується та інтегрується в соціумі, що може стати запорукою її соціального здоров'я. Необхідною складовою успішної людини виступає її здоров'я. Всесвітня організація охорони здоров'я визначає його як «...не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, але і повне фізичне, душевне та соціальне благополуччя».

Науковці підкресллють, що людина є складною природною і соціальною системою. Її здоров'я визначається біологічними, психологічними та соціальними рівнями впливу. Біологічний рівень здоров'я визначається ефективністю функціонування всіх органів людського організму та їх здатністю адекватно реагувати на чинники зовнішнього середовища. Здоров'я на психічному рівні розглядають як психічну цілісність людської особистості.

Соціальний рівень оцінює вплив соціуму на здоров'я людини. Її соціальне здоров'я знаходить відображення в таких характеристиках: адекватне сприйняття соціальної дійсності, адаптація до фізичного і соціального середовища; спрямованість на суспільну справу, альтруїзм, емпатію, відповідальність перед іншими, безкорисливість, демократизм у поведінці [9, с. 12].

Враховуючи вплив різних факторів на здоров'я людини вчені обґрунтували найважливіші риси, які характеризують здорову та нездорову особистість. Так, Р. Шобен [10] вважає, що здорові люди відрізняються наявністю ідеалів, демократизмом, відповідальністю та самоконтролем. На думку Т. Джерарда [10], здорові люди здатні усвідомлювати свої цілі в житті, розвивати компетентність у задоволенні базових потреб, реагувати на небезпеку, виробляти реальні, рольові та міжособистісні взаємини, які відповідають їхнім потребам. Представники психоаналізу [11, 12, 13] здійснювали поділ на здорову та нездорову особистість, беручи до уваги показники сублімації та рівноваги. Основним критерієм психічного здоров'я у представників гуманістичної психології був процес самоактуалізації особистості [14, с. 29-32].

Отже, аналіз різних підходів представників різних психологічних шкіл дозволяє зробити висновок, що соціальне здоров'я тісно пов'язане із професійною ідентичністю особистості. Саме становлення (формування) професійної ідентичності особистості стає запорукою її соціального здоров'я, допомагає адаптуватися до змін у соціальному середовищі, спрямовує особистість на суспільну справу, визначає особистісні, соціальні та професійні перспективи, а також розвиває альтруїзм, відповідальність, культуру та емпатію людини.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у подальшому вивченні особливостей взаємозв'язку професійної ідентичності з іншими особистісними та професійно значущими якостями особистості, а також у дослідженні психологічних особливостей формування професійної ідентичності майбутніх фахівців.



Номер сторінки у виданні: 337

Повернутися до списку новин