Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЗАСОБАМИ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ





               Людмила Гриценок, науковий співробітник наукової лабораторії психологічного забезпечення навчально - виховного процесу у вищих навчальних закладах Навчально - наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

УДК. 159.922 + 37.015

 

В роботі розглядаються організація переживання молодшого школяра засобами гри як механізм впливу на формування відповідального ставлення до здоров'я.

Ключові слова: молодший шкільний вік, переживання, гра, ставлення, відповідальне ставлення до здоров'я.

 

В работе рассматривается организация переживания младшего школьника средствами игры как механизма влияния на формирование ответственного отношения к здоровью.

Ключевые слова: младший школьный возраст, переживание, игра, отношение, ответственное отношение к здоровью.

 

The article considers the organization of junior pupils' experience by facilities of game as a mechanism to influence the formation of the responsible attitude to health.

Key words: junior school age, experience, game, attitude, responsible attitude to health

 

Законодавство України вбачає одним із пріоритетних завдань сучасної школи охорону і зміцнення здоров'я школярів [1]. Передусім, це пов'язано із тим, що школа є єдиною інституцією, яка має узаконену і чітко визначену в часі можливість цілеспрямовано впливати на процес соціалізації учня як інтегративний процес свідомого засвоєння готових форм і способів соціального життя, на основі якого формуються власні ціннісні орієнтації, смисли, ставлення, ідеали, спрямованість особистості.

Проблема формування здорового способу життя висвітлювалася вченими в медичному, психологічному та педагогічному аспектах з минулих століть до сучасності (Дж. Локк, K. Гельвецій, М. В. Ломоносов, Л. С. Виготський, В. М. Бехтерєв, В. М. М'ясищев, М. М. Амосов, В. П. Казначєєв, Ю. П. Лисицин, І. І. Брехман, І. Д. Бех, Л. Г. Татарнікова, В. В. Колбанов, В. К. Зайцев та ін.) Попри різнобічне вивчення цієї проблеми, об'єднуючою ланкою численних наукових досліджень є висновок щодо необхідності навчати дитину піклуватись про здоров'я з раннього віку. В роботах Г. А. Апанасенко, І. І. Брехмана, К. В. Дінейка, В. П. Казначеєва, В. А. Ліщука, Г. С. Никифорова в якості основного чинника формування здоровотворчої поведінки визначається відповідальне ставлення людини до свого здоров'я і здорового способу життя.

Українським науково - методичним центром практичної психології і соціальної роботи АПН та МОН України спільно із ПРООН та «Програмою Європейського Союзу з профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні» в 2001, 2003, 2007/08 роках у АР Крим, 19 областях України та м. Києві в рамках моніторингів ефективності міжнародних програмбуло проведено опитування щодо ставлення дітей, підлітків та молоді до ризикованої поведінки та здорового способу життя. Аналіз отриманих результатів засвідчує, що наразі система освіти й виховання, яка склалася в Україні, не формує у школярів необхідної мотивації до збереження і зміцнення свого здоров'я та здоров'я існуючих [2]. Таким чином, школа з певних причин неспроможна повною мірою використати наявний у неї ресурс для впливу на формування особистості учня та його ставлення до здоров'я зокрема. Психологічні дослідження мають допомогти системі освіти підвищити ефективність цього процесу, починаючи із перших днів перебування дитини в освітньому закладі. Зокрема, недостатньо вивченими залишаються можливості реалізації цього завдання шляхом використання ігрової діяльності у молодшому шкільному віці.

Мета статті - на основі аналізу вікових особливостей молодших школярів визначити роль ігрової діяльності в системі формування у них відповідального ставлення до здоров'я.

Потрапляючи до школи, вчорашній дошкільник зустрічається із новим видом діяльності - навчанням. Разом з тим зміна провідного виду діяльності - з ігрової на навчальну - не відбувається раптово. З одного боку, навчальна діяльність висуває нові вимоги до пізнавальної сфери дитини, вимагає від неї зіставлення досягнень і домагань з оцінкою власних можливостей. З іншого - важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя залишається гра. Ігрова позиція - могутній засіб виховного впливу на дітей. Так, В. Ф. Шатанов обґрунтовує необхідність «педагогічного інтересу до ігор», які «покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях: «... діти, з яких на уроці й слова не витягнеш, в іграх активні... можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії позначаються глибиною мислення... сміливою, масштабною, нестандартною» [3, с. 64-65].

Провідними новоутвореннями молодшого шкільного віку є формування теоретичного мислення, рефлексії як усвідомлення власних змін та здатності до планування. В молодшому шкільному віці відбувається інтелектуалізація всіх психічних процесів, їх усвідомлення й довільність, що уможливлює цілеспрямоване формування суб'єктності, відповідального ставлення не тільки до навчання, яке виступає провідною діяльністю, а й до міжособистісних стосунків, до довкілля, зрештою, до самого себе та до власного здоров'я. «Ставлення до чогось - наголошує, Jessica Elgood, - означає, що люди усвідомлюють, обдумують те, що вони відчувають і як вони мають намір діяти щодо об'єкта ставлення» [4]. У перцептивній сфері відбувається перехід від недовільного сприйняття дошкільника до цілеспрямованого спостереження за об'єктом, підпорядкованого певному завданню, що складає підґрунтя для розвитку вольових процесів.

Проведене нами теоретико - експериментальне дослідження відповідального ставлення до здоров'я в молодшому шкільному віці дозволило визначити певні концептуальні положення, що задають напрями його подальшого вивчення та формування.

Відповідальність традиційно вважається новоутворенням підліткового віку. Але ж зрозуміло, що вона виникає не водночас. Вже у дошкільників відповідальність представлена як моральна норма, що конкретизується в правилах поведінки в ситуаціях морального змісту. Це положення ґрунтується на загальному генетичному законі культурного розвитку, визначеному Л. С. Виготським: будь - яка функція в культурному розвитку дитини з'являється двічі, спершу - у соціальному плані, потім - у психологічному, спершу між людьми, як категорія інтерпсихічна, потімусередині дитини, як категорія інтрапсихічна». Це відноситься і до розвитку волі [5].

З приходом до школи дитина втрачає безпосередність, а її психічне життя набуває довільності і опосередкованості, які дають їй свободу. Вона починає розуміти й усвідомлювати свої переживання, виникає «логіка відчуттів». Саме в цьому віці формується важливе новоутворення - здатність до узагальнення власних переживань. На основі цієї здатності дитина, повністю віддаючи собі звіт, може сказати «Це мені подобається, а це ні», не орієнтуючись на вподобання значущого дорослого [6].

Саме поява здатності до узагальнення власних переживань, логіка відчуттів робить молодший шкільний вік сенситивним до розвитку морально - вольових якостей, відповідальності у ставленні до себе й інших, у тому числі й відносно здоров'я. При визначенні цього положення слід розмежувати поняття «відповідальність» і «обов'язок». Відповідальність відрізняється від обов'язку саме мірою внутрішньої усвідомленості, а в обов'язку присутні яскраві елементи зовнішнього примусу.

Оскільки можливі суттєві розбіжності між поведінкою людини та її особистими ціннісними настановами, то виконання й дотримання соціальних норм, на думку М. Тутушкіної, не є корелятом відповідальності як особистісної риси. Проте відповідальність можна розглядати як окремий випадок вияву обов'язку за наявності суб'єктивного переживання почуття відповідальності. Із суб'єктивного боку, відповідальність є показником свободи особистості, самостійності, що дозволяє залишатися індивідуальністю при взаємодії з іншими людьми. Суб'єктивне переживання почуття відповідальності виникає лише за умови усвідомлення людиною власних дій та їх можливих наслідків.

У зв'язку з цим Н. А. Басюк зазначає, що у молодших школярів відповідальність виявляється у формі почуття відповідальності за себе (як здатність розуміти й переживати відповідність результатів своїх дій необхідній меті, нормативам). Під почуттям відповідальності молодших школярів ми розуміємо інтегральне особистісне, яке проявляється в здатності «усвідомлено брати на себе прості зобов'язання, чітко дотримуватися їх виконання і передбачати наслідки власних дій» [7, с. 258].

Оскільки відповідальне ставлення до здоров'я є нічим іншим, як емоційно забарвленим усвідомленням відповідальності за власне здоров'я, саме із розвитком здатності до усвідомлення та узагальнення власних переживань у молодшого школяра воно стає доступним для самооцінки, постає засобом саморозвитку і стимулом формування здорового способу життя. Наші дослідження показали, що від початку до завершення молодшого шкільного віку зростає міра інтернальності у ставленні до здоров'я, розвивається відповідальність як якість ставлення до здоров'я. Відповідальне ставлення до здоров'я перебуває в зоні найближчого розвитку молодшого школяра і досягає вікового максимуму на кінець навчання в початковій школі [8, c. 101].

Формування відповідальності у ставленні до здоров'я відбувається за умови адекватності виховних впливів, які включають створеннякогнітивних і емоційних передумов, формування власного досвіду переживання відповідальності та відповідальної поведінки.

Змусити школяра бути відповідальним неможливо, оскільки моральні норми суспільства включаються в саморегуляцію поведінки тільки тоді, коли вони стають внутрішнім законом, суб'єктивно значущим надбанням особистості. Це можливе лише за умов включеності індивідав цей процес як активного суб'єкта.

Серед основних перешкод для ефективного формування відповідальності у молодших школярів визначаються такі: епізодичність та поверховість виховної роботи; домінування вербальних методів виховання; недостатній вплив на емоційну сферу дитини; недостатнє вирізнення емоційно - ціннісного компонента у понятті «відповідальність»; недостатня реалізація принципу індивідуального підходу у здійсненні завдань виховання почуття відповідальності; слабка організація практичної діяльності учнів; ігнорування розвитку самоврядування у дитячому співтоваристві; невідповідність змісту навчальної і позакласної діяльності учнів щодо розвитку у них почуття відповідальності; незабезпеченість кожному учневі активної участі в спільних справах; відсутність різноманітності форм роботи з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів дітей [9, с. 15].

І. Д. Бех стверджує, що відповідальне ставлення школяра, в тому числі й до власного здоров'я, не можна сформувати окремими темами чи курсами. У процесі оволодіння знаннями дитина повинна переживати стурбованість, співпереживання, бажання допомогти іншим. Має тренуватись емпатійність, чутливість до емоційного стану іншої людини, викликатись емоційне відображення сприйнятого. Молодший шкільний вік виявляється сприятливим для виховання у дитини здатності цінувати особистість людини, без якої неможливе формування відповідальності у ставленні до самого себе та власного здоров'я [10, с. 17].

Недостатність особистого досвіду у молодшого школяра, труднощі передбачення порушеньжиттєдіяльності власного організму внаслідок недбайливого ставлення до нього обумовлюють необхідність моделювання певних ситуацій, що дозволили б дитині усвідомити зв'язок між особистою поведінкою та її наслідками. Однією із найбільш релевантних форм для досягнення такого завдання у молодшому шкільному віці є ігрова діяльність.

Гра - це діяльність, що відображає ставлення особистості до світу, що її оточує. Саме в грі вперше формується людська потреба впливати на довкілля, змінювати його. Коли в людини виникають бажання, які не можна відразу реалізувати, створюються передумови ігрової діяльності. Вона починається тоді, коли думка відокремлюється від речі, коли дитина звільняється від реальної ситуації, яка завжди дається психологічно через сприйняття [11].

Гра у вигаданих обставинах звільнює дитину від ситуаційної скутості, дозволяє активно пізнавати навколишній світ. Дія в уявній ситуації призводить до того, що дитина навчається керуватися не тільки сприйняттям предмета чи реальних обставин, а й смислом ситуації, її значенням. Зрештою виникає нова якість її ставлення до світу: дитина вже бачить навколишню дійсність, що не тільки має різноманітне забарвлення, безліч форм, але й значення та смисл.

Слід зазначити, що гра - це, як правило, переживання, тому найбільш активною під час гри стає емоційна сфера. «Переживання можна розглядати... як перенесення чогось у живий стан, тобто переведення події, відчуття, предмета, які оточують людину, в стан живого відчуття, живого ставлення...процес переживання є репрезентацією свідомості самій собі того, що відбувається в довкіллі, біологічному тілі або ж «всередині» самої особистості». Таким чином, стверджує С. Д. Максименко, «термін «переживання» стає релевантним терміну «свідомість» [12, с. 159 - 160].

У грі при цьому існує суб'єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно (без допомоги дорослих) розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання того чи іншого завдання. Тут дитина виконує роль, яку взяла на себе, враховуючи свій досвід [13, с. 10].

Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів та взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, та з'являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших [3, с. 123 - 125].

А. С. Макаренко стверджував, що, попри те, що, зазвичай, різницю між грою і працею вбачають у тому, що праця передбачає відповідальність, а гра - ні, у грі присутня «така ж велика відповідальність, як і в роботі», але у «грі гарній, правильній».

Індивідуальні способи дії із реалізації певної мети завжди обумовлені активними ставленнями особистості. Конкретні види ставлення до здоров'я як системи індивідуальних, вибіркових зв'язків людини з різними проявами довкілля виявляють себе в діях, учинках, переживаннях, судженнях людей щодо факторів, що впливають на їхнє фізичне, психічне та соціальне благополуччя. Основою відповідального ставлення до здоров'я є прагнення до здорового способу життя, до якого входить не тільки знання про те, як бути здоровим, а й потреба бути здоровим, позитивне ставлення до намірів діяти відповідно до вимог здорового способу життя, щоб відповідати встановленому уявленню про те, як бути здоровим [14].

Гра - програвання «моделює» проблему, створює іншу реальність, формує систему ставлень. Переживання в процесі гри набуває самозначущості, призводить до виникнення внутрішньої мотивації.

Аналіз причин неналежного ставлення за здоров'я за Г. С. Никифоровим, а також наші власні узагальнення з урахуванням вікових особливостей молодших школярів дозволили обґрунтувати коригувальну роль гри у формуванні відповідального ставлення до здоров'я молодших школярів, що ілюструє таблиця 1.

Таким чином, гра забезпечує досвід переживань, у безпечному режимі організовує проживання дискомфорту, співпереживання. Співчуття дозволяє персонажам отримати власний емоційний досвід для аналізу , для творення смислу, для формування небайдужого ставлення, яке є основою відповідальності. Відповідальне ставлення формується в умовах боротьби мотивів, заданої логікою сюжету гри, що дозволяє сформувати досвід прийняття рішень у складних морально - етичних колізіях, обійти бар'єри пасивного реагування та незнання.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших досліджень у даному напрямку:

1. Система освіти та виховання, яка склалася в Україні, не забезпечує формування у молодших школярів відповідальності у ставленні до здоров'я, тому перед наукою постає завдання обґрунтування та створення психологічних засад.

2. Формування відповідального ставлення до здоров'я у молодшому шкільному віці має спиратися на відповідні вікові новоутворення. Здатність молодшого школяра до узагальнення власних переживань виступає основою формування відповідального ставлення до здоров'я, що перебуває в зоні найближчого розвитку молодшого школяра.

3. Найбільш релевантною формою реалізації можливостей даного новоутворення є гра, яка забезпечує досвід переживань, дозволяє сформувати досвід прийняття рішень у складних морально - етичних колізіях, обійти бар'єри пасивного реагування та незнання.

Перспектива подальших досліджень передбачає апробацію психокорекційної програми та аналіз її ефективності в системі формування відповідального ставлення до здоров'я у молодших школярів.



Номер сторінки у виданні: 341

Повернутися до списку новин