Український науковий журнал

ОСВІТА РЕГІОНУ

ПОЛІТОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ КОМУНІКАЦІЇ

Університет "Україна"
Всеукраїнська асоціація політичних наук (ВАПН)

Дискримінантний аналіз компетентності у психологічному контексті





Олена Штепа, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка

УДК 159.923.2.072

 

У статті наведено результати теоретичного вивчення компетентності як прояву людського капіталу. Визначено головні характеристики компетентності та особливості її формування шляхом актуалізування компетенцій. Вказано особливості компетенцій.

Ключові слова: компетентність, компетенція, людський капітал 


              В статье представлены результаты теоретического исследования компетентности как проявления человеческого капитала. Определены основные характеристики компетентности и особенности ее формирования с помощью актуализации компетенций. Указаны
особенности компетенций.

Ключевые словакомпетентность, компетенция, человеческий капитал

  

In article a represented results of theoretical research of competition as the display of human capital. The define characteristics of competition and particular he forming with way actualization competitionalis. Show his particularly.

Key words: competition, human capital, and competitionalis. 


      Постановка проблеми.
Компетентність є однією з головних характеристик непересічної, самодостатньої, успішної особистості Для осіб, які здійснюють саморозвиток, психологів, керівників становить інтерес можливість формувати та визначати компетентність. Тому важливо охарактеризувати компетентність через її складові та умови розвитку. На нашу думку, здійснити таку характеристику можливо, якщо визначити: 1) особливості зв'язку компетентності та здібностей, 2) особливості наукової семантики понять «компетентність» і «компетенція», 3) психологічну властивість особистості, яка інтеґрує компетентність.

Мета дослідження полягає у визначенні на теоретичному рівні психологічних особливостей феномену компетентності. Вважаємо, що компетентність є дискримінантою, а не компонентою компетенцій, здібностей, людського капіталу.

Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Упрацях зарубіжних і вітчизняних дослідників докладно висвітлено характеристики компетентності. Зокрема, В. Бочелюк та В. Зарицька навели такі дані щодо життєвої компетентності особистості: життєву компетентність визначають як здатність застосовувати знання, уміння, набутий досвід відповідно до життєвої ситуації, а також вдосконалювати, поглиблювати знання, вміння та досвід; це здатність до безперервного навчання і самовдосконалення. Розвиток життєвой компетентності відбувається успішно за умови здатності особистості чітко визначати мету і стратегію життєвого шляху, вибудовувати перспективу кожного вікового періоду свого життя та опановувати життєво важливі (ключові) компетенції в основних сферах життя - пізнавальній, мотиваційній, емоційно-вольовій, сфері спілкування і поведінки, сфері самоставлення, сфері профільного спрямування. Важливим показником життєвої компетентності є вміння особистості долати життєві кризи, найскладнішими серед яких є криза нереалізованості, криза спустошеності, криза безперспективності. На думку Г. Халаш, компетентність характеризує здатність особистості до самореалізації через уміння комунікувати, базоване на довірі та цінностях. Водночас Ж. Перре визначає компетентність як сукупність навичок й умінь, що допомагають людині опановувати нові ситуації (за В. Бочелюк, В. Зарицька [1, с. 117]). А. Бішоф та К. Бішоф вважають, що компетентність є тим, що людина вважає своїми сильними сторонами (відповідно слабкі сторони - це некомпетентність). Цікаво, що дослідники пропонують перелік «характеристик поведінки, що можуть допомогти людині визначити її сильні сторони». Автори наводять перелік сфер прояву компетентності особистості: індивідуальність, професіоналізм, ефективність здійснення продажів, соціальна поведінка та керівницькі здібності [2, с. 18]. Співзвучними до сфер компетентності, вказаних Бішофами, дослідником особливостей мотивації Р. Нірмайєром визначено такі: «1) професійна компетентність - здібності та знання, що стосуються виконаної роботи, 2) компетентність у розв'язанні проблем - здатність швидко розробляти план дій у суперечливих питаннях, 3) соціальна компетентність: здатність грамотно діяти у складних ситуаціях, 4) мотиви та установки - індивідуaльні властивості, що допомагають досягти мети (наприклад, здатність витримувати значні навантаження, почуття відповідальності або віра у власні сили)» [3, с. 49-51].

Аналіз літературних джерел надав змогу визначити такі характеристики по-різному компетентних людей. Характеристики життєво компетентної особистості: досягла життєвого успіху, реалізувала себе, її поради є цінними та реалістичними, вміє розв'язувати проблеми, вміє використовувати свій життєвий досвід, мудра. Характеристики психологічно компетентної особистості: адекватно оцінює власні здібності, можливості, рівень домагань; вміє обирати ефективний для себе спосіб поведінки у певній ситуації; вміє регулювати свої емоційні стани, самостійно долати критичні життєві ситуації. Характеристики комунікативно компетентної особистості: вміє орієнтуватись у соціальних ситуаціях, вміє правильно визначати особистісні особливості та емоційні стани оточуючих, вміє обирати й реалізовувати ефективні способи взаємодії з оточуючими, володіє соціальною інтуїцією та рефлексією [4]. Характеристики інтелектуально компетентної особистості: властиві різноманітність знань (багато різних знань про різне), гнучкість знань (зв'язки між окремим елементами знання можуть швидко змінюватись під впливом об'єктивних факторів), швидкість артикуляції знань (оперативність та швидкий доступ до знання), володіє не лише декларованим знанням (знанням про те, «що»), але й процедурним знанням (про те, «як»), а також знанням про власне знання [5, с. 61]. Характеристики емоційно компетентної особистості: володіє емоційною обізнаністю та емпатією, вміє керувати своїми емоціями, здійснювати самомотивування та розпізнавати емоції інших людей [6]. Характеристики рефлексивно компетентної особистості: має уявлення про психологічні детермінанти активності оточуючих, а також уявлення власного образу «Я», здатна інтроспективно відслідковувати процес своєї інтелектульної діяльності [7, с. 49-50].

Зарубіжні дослідники зауважили, що компетентність особистості випускника школи визначають ключові компетенції. Ключовими компетенціями вважаються такі, які у сукупності дають особистості змогу свідомо і раціонально будувати своє життя та досягати бажаних успіхів. До ключових компетенцій належать: уміння навчатись (використовувати знання для розв'язання життєвих проблем, самостійно поповнювати та вдосконалювати свої знання), здійснювати пошук інформації (узагальнювати та ранжувати дані, робити висновки), міркувати (уміння думати, критично ставитись до інформації, мати особистісну думку та обстоювати її у дискусіях, адекватно оцінювати стан свого здоров'я), співпрацювати (уміння приймати рішення, працювати у групі, розв'язувати конфліктні ситуації, домовлятися), братись за справу (уміти організовувати свою роботу та відповідати за неї, робити свій внесок в успішну роботу групи), адаптуватись до різних умов (бути гнучким у поведінці, використовувати різні способи спілкування, бути здатним переборювати труднощі) [8, с. 123; 125-126]. К. Роджерс і Д.Фрейберг навели такий перелік ключових властивостей випускника школи: любить вчитись, ясно мислить, здатний до глибоких почуттів, поміркований у вчинках, здатний співпрацювати з іншими людьми, здатний самостійно розв'язувти проблеми, поважає інші культури, володіє основними навичками [9, с. 61].

В Україні основними (ключовими) компетенціями визнано ті, що сформульовані В. Циба [10, с. 182]: «здатність до свідомого визначення напряму свого розвитку, відповідальне ставлення особистості до життя, уміння будувати життя за власним проектом, культура життя (міра гуманізму, відповідність стилю життя загальнолюдським цінностям, нормам), уміння користуватися особистим соціальним досвідом, знання способів спілкування та поведінкової саморегуляції,

набуття навичок саморегуляції, здатність долати труднощі, уміння розв'язувати повсякденні проблеми, внутрішні душевні кризи, здатність оптимістично сприймати життя».

А. Хуторським визначно такі прикладні навчальні компетенції: 1) ціннісно-смислова (світогляд, ціннісні орієнтації, усвідомлення напрямів самовизначення); 2) загальнокультурна (пізнання і досвід діяльності у царині національої та загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини, культурологічні основи сімейних, соціальних явищ і традицій, роль науки і релігії у житті людини); 3) навчально-пізнавальна (планування, рефлексія, самооцінка); 4) інформаційна (пошук, аналіз, відбір та перетворення інформації, володіння сучасними інформаційними технологіям); 5) комунікативна (знання мов, способів взаємодії з оточуючими, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями); 6) особистісного самовдосконалення (знання і застосування способів духовного, фізичного та інтелектуального саморозвитку, емоційна саморегуляція, турбота про власне здоров'я) [11, с. 64].

Основний матеріал та результати дослідження. Аналітичний огляд наукової літератури з проблеми компетеннтності виявив, що зарубіжні дослідники характеризують компетентність у контексті очікуваного результату навчання, а вітчизняні дослідники концептуалізують поняття «компетентність» і «компетенція» на рівні «життєва компетентність».

Такі висновки надали нам підстав визначити компетентність, як: інтеґральну якість особистості; здатність особистості успішно розв'язувати проблемні ситуації, що виявляється як смисловий зв'язок знань і цінностей людини, та зумовлена здібностями людини, її інтересом до діяльності та вмінням ефективно взаємодіяти з оточуючими.

Логічно вважати, що компетентність утворюється компетенціями.

На підставі даних джерел [12] і [13] ми визначили компетенцію як особливості здібностей, мотивації та особистісних властивостей людини, що є небхідними для її продуктивної навчальної та професійної діяльності. Вимоги до прояву компетенції окреслюються колом питань обізнаності та відповідальності людини.

Вважаємо за доцільне акцентувати увагу на відмінностях компетенцій і здібностей (табл. 1). З метою їх порівняння ми послуговувались таким визначенням здібностей: здібності - індивідуально-психологічні властивості особистості, що характеризують ступінь успішності за виконання певної діяльності або оволодіння нею [14, с. 124].

Вважємо, що актуалізування відповідних компетенцій надає змогу сформувати певну компентність. У табл. 2 наведено дані, що унаочнюють нашу думку про те, які компетенції є головним у формуванні відповідних видів компетентності.

Результати теоретичного аналізу особливостей компетенцій і здібностей, а також відповідностей компетенцій і компетентностей надають нам підстави обґрунтовано сформулювати такий висновок: 1) поняття «компетентність» характеризує здатність особистості до продуктивної й ефективної діяльності, існують різні види компетентностей, 2) компетенції є конструктом різних видів компетентностей; відрізняються від здібностей головно тим, що виявляються як коло обізнаності та відповідальності людини та визначаються за результатом діяльності.

Здійснений нами контент-аналіз переліків характеристик компетентності людини виявив, що головними серед них є: 1) здатність застосовувати знання, уміння і досвід, 2) уміння успішно та самосітйно розв'язувати проблеми та долати життєві кризи, 3) професіоналізм, 4) індивідуальність, що охоплює індивідуальні властивості, які допомагають досягти мети, 5) здатність ефективно діяти за складних соціальних ситуацій.

Визначені характеристики, на нашу думку, відображають основний зміст людського капіталу.

Людським капіталом називають накопичені знання, уміння, майстерність, якими володіє людина, що вона їх здобула завдяки загальній та спеціальній освіті і професійному досвіду. У вузькому розумінні однією з форм людського капіталу є освіта. Людським цей капітал називають тому, що освіта стає складовою людини, а капіталом називають через те, що він становить джерело її майбутніх заробітків і задоволення своїх потреб. У широкому розумінні людський капітал створюється шляхом інвестицій (довгострокових вкладень капіталу) в людину, що складаються з витрат на освіту, підготовку кадрів на підприємстві, на охорону здоров'я, медичний і соціальний захист. Люди володіють трьома видами капіталу: перший - інтелектуальний - це знання, уміння, досвід; його формують і збагачують навчання і книги. Другий - більш важливий - психологічний - це впевненість, оптимізм, надія. Для його нарощування потрібно: а) визначити чіткі цілі, б) мати періодичний досвід успіху з тим, щоб можна було порівняти і визначити, чи добре те, що зроблено; в) позитивна оцінка іншими зробленої роботи. Третій - ще більш важливий капітал - соціальний - це система віри у свою компанію, у свою діяльність, у те, що їхня праця (праця людей і компанії загалом) має сенс. Така система віри забезпечує довгострокову успішність [15]. Т. Шульц та Д. Мінцер вважають, що людський капітал - це запас знань, навичок та мотивації, що є в кожної людини. У людському капіталі визначають   низку компонентів. Так, Г. Беккер виокремлює в людському капіталі капітал освіти (знання загальні та спеціальні), капітал доров'я, капітал професійної підготовки (кваліфікація, навички, практичний досвід), капітал міграції, а також володіння економічно значущою інформацією та мотивацією до економічної діяльності. Водночас І. Ільїнський пропонує виокремлювати в людському капіталі освіту, здоров'я та загальну культуру. А на думку В. Марцинкевича, в людському капіталі слід виокремлювати активність, відповідальність, чесність, комунікабельність особистості. Головна особливість людського капіталу, як зазначив А. Корицький, полягає в тому, що він втілений в людині і не може бути проданим або переданим у спадок, як матеріальні цінності [16].

Вважаємо, що компетентність є змістом і засобом поповнення людського капіталу, саме тому їхні ключові характеристики є спільними. Водночас, компетентність є формою прояву людського капіталу у практичній діяльності людини.

Висновки. Компетентність і компетенції є дискримінантами відносно людського капіталу. Компетентність та здібності змістовно пов'язані поняттям «компетенція». Компетентність - це інтеґральна якість особистості; здатність особистості успішно розв'язувати проблемні ситуації, що проявляється як смисловий зв'язок знань і цінностей людини; вона зумовлена здібностями людини, її інтересом до діяльності та вмінням ефективно взаємодіяти з оточуючими. Компетенція - це особливості здібностей, мотивації та особистісних властивостей людини, що є необхідними для її продуктивної навчальної та професійної діяльності. Вимоги до прояву компетенції окреслюються колом питань обізнаності

та відповідальності людини.

1. Комепетентність доцільно позиціонувати як прояв людського капіталу особистості в її практичній діяльності. Компетентність можна сформувати, актуалізуючи відповідні компетенції. Встановлення такої відповідності є важливим для здійснення ефективного навчання. У практичній роботі психолога інформація щодо особливостей компетенцій і здібностей є необхідною для коректного апелювання до психологічних ресурсів особистості. Ймовірно, що компетентність є проявом зрілості особистості у професійному контексті.



Номер сторінки у виданні: 108
Автор:

Повернутися до списку новин